Постанова

від 05.11.2020 по справі 420/6279/19

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 листопада 2020 р.м.ОдесаСправа № 420/6279/19 Головуючий в 1 інстанції: Андрухів В.В.

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

доповідача - судді Косцової І.П.,

суддів - Джабурії О.В., Вербицької Н. В.

за участі секретаря - Стефанцевої Ю.П.

представника апелянта - Малюченка А.С.

представника позивача - Боярського В.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 02 березня 2020 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю РОЯЛ СТІЛ до Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст позовних вимог.

Товариство з обмеженою відповідальністю РОЯЛ СТІЛ (далі - Товариство) звернулось до суду першої інстанції з позовом, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС в Одеській області (далі - ГУ ДФС в Одеській області) від 18.07.2019 року № 0024121307, яким збільшено грошове зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються податковими агентами із доходів платника податку у вигляді заробітної плати на 510 грн., та №0034421408, яким збільшено грошове зобов`язання з податку на прибуток на суму 17 220 101 грн.

В обґрунтування позову зазначено, що висновок посадових осіб контролюючого органу щодо не підтвердження Товариством реальності господарських операцій з зазначеними в акті перевірки контрагентами у зв`язку з відсутністю в останніх необхідних трудових ресурсів, основних засобів-транспорту, складських приміщень, виробничих приміщень та ін., виробничих потужностей, невідповідність відображених в накладних, отриманих від зазначених підприємств та задекларованих показників у податковій звітності ґрунтується виключно на наявній у податкового органу інформації без дослідження первинної бухгалтерської документації контрагентів позивача, а відтак, оскаржувані рішення є незаконними та підлягають скасуванню. Водночас зауважив, що Товариство надало контролюючому органу усі первинні документи, що підтверджують реальність вчинених ним у перевіряємий період правочинів. Придбані Товариством товар та послуги використані у власній господарській діяльності та в подальшому реалізовані споживачам. Позивач не зобов`язаний контролювати дії своїх контрагентів щодо дотримання останніми порядку ведення господарської діяльності та подання податкової звітності.

Окрім того Товариство зазначило, що висновки контролюючого органу щодо наявності кредиторської заборгованості Товариства перед ТОВ Р.А.В. Інвестгруп не відповідають дійсності, оскільки останнім з 16.10.2018 року було передано право вимоги новому кредитору - ТОВ СТАНДАРТ СТІЛ .

Що стосується наявної заборгованості перед ТОВ ТРЕКС ЛАЙН у сумі 3 718 268,15 грн., яку контролюючим органом віднесено до безнадійної заборгованості, Товариство зазначило, що13.03.2018 року з даним контрагентом укладено додаткову угоду до договору купівлі - продажу № 18/5 від 18 травня 2015 року, відповідно до якої сторони первісного договору дійшли згоди щодо виконання розрахунків до 2021 року.

Аналогічні обставини виникли і щодо визнання безнадійною заборгованість у сумі 7 216 024,37 грн. за договором поставки № 29/7 від 29 липня 2014 року, укладеним з ТОВ УКРВТОРСПЛАВ , оскільки додатковою угодою від 07.08.2018 року сторони первісного договору дійшли згоди щодо виконання розрахунків до 2021 року.

З огляду на те, що Tовариством було визнано заборгованість перед вищевказаними контрагентами, складено акти звірки та укладено додаткові угоди до спірних договорів, якими пролонговано дію договорів, тобто продовжено строк виконання зобов`язань щодо сплати заборгованості до 2021 року, позивач вважає протиправним віднесення податковим органом кредиторської заборгованості позивача до безнадійної.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 02 березня 2020 року позов задоволено.

Вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції виходив із того, що у Товариства наявні усі первинні бухгалтерські документи, що підтверджують реальність вчинених ним правочинів. Суд також визнав обґрунтованими доводи Товариства, що висновки податкового органу стосовно наявності безнадійної кредиторської заборгованості ґрунтуються на поверхневому аналізі первинних документів, зокрема додаткових угод та договорів про відступлення права вимоги, які спростовують доводи контролюючого органу щодо заниження доходів ТОВ РОЯЛ СТІЛ у перевіряємому періоді.

Надаючи правову оцінку оскаржуваному податковому повідомленню-рішенню, яким Товариству визначено грошове зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються податковими агентами із доходів платника податку у вигляді заробітної плати, суд першої інстанції дійшов висновку, що накладення штрафної санкції в сумі 510 грн. на позивача прямо пов`язане з висновками посадових осіб, складених за результатами проведеної перевірки та прийнятого на їх підставі податкового повідомлення-рішення від 18.07.2019 року №0024111307, яким Товариству нараховано податкове зобов`язання у розмірі 182067,8 грн. з податків та зборів у тому числі з податку на доходи фізичних осіб та штрафні санкції у сумі 45516,05 грн., яке згодою було скасоване рішенням ДПС України від 30.09.2019 року №3784/6199-00-08-05-01 про результати розгляду скарги.

Оскільки у вказаному рішенні ДПС України визнала відсутність підстав для нарахування та утримання ПДФО та військового збору нібито з додаткового блага , отриманого працівником підприємства ОСОБА_1 , відсутні підстави для висновку про порушення позивачем вимог п.119.2 ст.119 ПК України щодо подання не у повному обсязі, з недостовірними відомостями податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків та суми утриманого з них податку.

З огляду на встановлені обставини суд першої інстанції визнав протиправними та скасував оскаржувані податкові повідомлення-рішення.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та відзиву (заперечень).

В апеляційний скарзі Головне управління ДПС в Одеській області, посилаючись на невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати прийняте у справі судове рішення та постановити нове про відмову у задоволенні позову.

В обґрунтування своїх доводів апелянт зазначив, що суд першої інстанції при прийнятті рішення у справі не врахував, що згідно бази даних АІС Податковий блок контрагенти позивача не подають до податкових органів податкову звітність, згідно фінансових звітів ці суб`єкти господарювання не мають основних засобів та обладнання, а також достатньої кількості трудових ресурсів для здійснення господарських операцій, що виключає право Товариства на формування валових витрат за вказаними правочинами.

У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ РОЯЛ СТІЛ зазначило, що вважає апеляційну скаргу безпідставною та такою, що не містить доводів, які б спростовували висновки суду першої інстанції щодо незаконності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Фактичні обставини справи.

Впродовж травня - червня 2019 року фахівцями Головного управлінням ДФС в Одеській області на підставі направлень від 28.05.2019 року проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ РОЯЛ СТІЛ (код ЄДРПОУ 38574586) з питань дотримання останнім вимог податкового та валютного законодавства, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2016 року по 31.12.2018 року.

За результатами проведеної перевірки складено акт №000358/25-32-14-08/38574586 від 25.06.2019 року, за висновками якого, зокрема, встановлені порушення вимог 1) п.44.1 ст.44, п.44.2 ст.44, п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134, п.п.14.1.257 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, п.1 ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність ;

2) п.п.14.1.47, п.п.14.1.54, п.п.14.1.180 п.14.1 ст.14, п.п.162.1.1, п.п.162.1.3, п.162.1 ст.162, п.п.163.1.1, п.п.163.1.2 п.163.1, п.п.163.2.1, п.п.163.2.2 п.163.2 ст.163, п.п.164.1.1, п.п.164.1.2 п.164.1, абз. «е» п.п.164.2.17 п.164.2, п.164.5 ст.164, п.167.1 ст.167, п.п.168.1.1, п.п.168.1.2 п.168.1, п.168.3 п.п.168.4.1, п.п.168.4.2, п.п.168.4.3, п.п.168.4.4, п.п.168.4.7 п.168.4 ст.168, п.171.1, абз. «а» п.171.2 ст.171, абз. «а» п.176.2 ст.176 Податкового кодексу України,;

3) п.54.3.3 п.54.3 ст.54 та п.119.2 ст.119, п.176.2 ст.176 Податкового кодексу України та порядку заповнення Розділу I та Розділу II Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку (форма № 1ДФ), затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 13.01.2015 року №4.

Суть порушень, за висновком податкового органу, полягала в тому, що у періоді, який перевірявся, Товариство занизило податок на прибуток в сумі 13 776 081 грн., не утримало та не перерахувало податок на доходи фізичних осіб на загальну суму 182 067,8 грн. та не в повному обсязі надало податкову звітність про суми нарахованого (сплаченого) на користь платників податку та суми утриманого з них податку.

З урахуванням встановлених перевіркою порушень податковим органом 18.07.2019 року прийнятті податкові повідомлення-рішення:

№ 0024121307, яким Товариству збільшено грошове зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються податковими агентами із доходів платника податку у вигляді заробітної плати на 510 грн.,

№0034421408, яким Товариству збільшено грошове зобов`язання з податку на прибуток на суму 17 220 101 грн., з яких 13 776 081 грн. - за основним платежем, 3 444 020 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

За результатами адміністративного оскарження податкові повідомлення-рішення залишені без змін.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, яким збільшено грошове зобов`язання з податку на прибуток, став висновок податкового органу про безпідставне відображення Товариством сум в складі витрат з урахуванням того, що при проведенні аналізу податкової звітності підприємств - контрагентів позивача та інформації, що міститься в базі даних АІС Податковий блок встановлено, що останні звітують до податкових органів з нульовими показниками або з незначним обсягом доходу.

На думку відповідача, відсутність відомостей про майно, складські приміщення, які зазначені суб`єкти використовували у своїй діяльності, відсутність відомостей щодо наявності у підприємств власних або орендованих складських приміщень, виробничих потужностей, вказує на те, що підприємства не могли здійснювати господарську діяльність із реалізації ТМЦ/послуг, а відтак, позивач не мав права відображати в бухгалтерському обліку витрати щодо товарів, поставка яких містить ознаки нереальності.

В свою чергу, оскільки Товариство фактично отримало дохід від операцій з отримання товарів, які в подальшому були використані у господарській діяльності, податковий орган дійшов висновку, що такі операції мають кваліфікуватись як безповоротна фінансова допомога (у вигляді безоплатно отриманих товарів, надана невідомими особами) та мали бути відображені 1 рядку 2240 Звіту про фінансові результати Інші доходи .

Крім цього в акті перевірки зазначено, що за Товариством рахується кредиторська заборгованість за договорами, які не були у встановленому законом порядку пролонговані, а відтак зазначена заборгованість вважається безнадійною та мала бути списана з відповідним визначенням іншого операційного доходу того періоду, в якому зобов`язання визнано таким, що не підлягає погашенню.

Що стосується податкового повідомлення-рішення, яким на Товариство накладено штраф, його було прийнято у зв`язку з поданням податкової звітності про суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку та суми утриманого з них податку не в повному обсязі, а саме, не відображення реєстраційних номерів облікових карток платників податків або серії та номера їх паспорта та сум доходів, отриманих платниками податку за здану (продану) вторинну сировину та побутові відходи з ознакою доходу 149 .

Джерела правового регулювання (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) та позиція суду апеляційної інстанції щодо доводів апеляції та висновків суду першої інстанції.

Переглянувши справу за наявними у ній доказами та перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляції з наступних підстав.

За приписами п.п.44.1, 44.2 ст.44 Податкового кодексу (в редакції, яка діяла на момент прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень) для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Згідно пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України об`єктом оподаткування податку на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

В свою чергу, за визначенням статті 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства. Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Статтею 9 цього Закону передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Аналіз наведених вище положень чинного законодавства свідчить, що правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування відповідних сум податкових вигод виникають за наявності сукупності таких обставин та підстав, зокрема: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій та їх документального підтвердження сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду; наявності у сторін спеціальної податкової правосуб`єктності та належним чином складеної податкової накладної; ділової мети, розумних економічних причин для здійснення операції й подальшого використання придбаного товару (робіт, послуг) у межах господарської діяльності платника.

Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування податкових вигод.

Суд зазначає, що наявність або відсутність окремих документів, як і деякі помилки чи неточності у їх оформленні, не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних випливає, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце (відбулися), а певні недоліки в заповненні первинних документів носять оціночний характер.

Норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певним постачальником товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог законодавства щодо формування об`єкта оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагентів за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагентів та злагодженість дій між ними.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що у періоді, який перевірявся, ТОВ РОЯЛ СТІЛ мало господарські взаємовідносини з ТОВ МЕТСТІЛТРЕЙД , ТОВ ФАЕТОН-ТРЕЙД , ТОВ БУШЕЛЬ ГРУП , ТOB ВЕДИ-ЮГ , ТOB ЛАЙН-СМ , ТOB ЛИНКОМ ТРАНС , ТOB КНАЙТ .

Товариство у межах своєї господарської діяльності придбавало у контрагентів (постачальників) брухт і відходи чорних та кольорових металів і сплавів, вторинну сировину (макулатуру).

Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що фактична поставка позивачу товару вказаними постачальниками підтверджується залученими до матеріалів справи первинними документами (договорами поставки, податковими та видатковими накладними, товарно-транспортними накладними, актами приймання, платіжними дорученнями), які оформлені у відповідності із вимогами Закону №996-XIV, отримані блага використані позивачем у власній господарській діяльності, а здійснені господарські операції спричинили зміни в структурі його активів.

Встановлено, що виписані контрагентами податкові накладні містять усі обов`язкові реквізити, передбачені пунктом 201.1 статті 201 ПК України, й на момент їх складення контрагенти позивача були зареєстровані платниками ПДВ.

Разом з цим, з матеріалів справи вбачається, що висновки відповідача ґрунтуються виключно на податковій інформації податкового органу щодо контрагентів позивача, яка міститься в базі даних АІС Податковий блок , однак без дослідження первинних бухгалтерських документів цих суб`єктів господарювання, внаслідок чого зроблено помилковий висновок про нереальність господарських операцій.

В свою чергу, судом апеляційної інстанції не встановлено порушення позивачем порядку заповнення первинних бухгалтерських документів та їх обліку, а наявні у справі документи не містять жодних доказів у підтвердження наявності між позивачем та його контрагентами взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в Державі суспільного ладу або моральних засад.

При цьому суд апеляційної інстанції зазначає, що діюче податкове законодавство не ставить в залежність право платника податку на формування податкового кредиту від можливих порушень податкової дисципліни з боку його контрагентів, не зобов`язує платника податків контролювати дотримання своїми контрагентами норм законодавства.

Отже, подання платником до контролюючого органу усіх належним чином оформлених первинних документів, передбачених податковим законодавством, з метою отримання податкової вигоди є підставою для її отримання, якщо податковий орган не доведе неправдивість, недостовірність або суперечливість відомостей, що містяться у таких документах.

За умови реального здійснення господарської операції, яка призвела до об`єктивної зміни складу активів платника податків - покупця, будь-які порушення постачальниками товару/послуг/робіт правил ведення господарської діяльності не можуть бути підставою для позбавлення покупця права на валові витрати чи податковий кредит.

Колегія суддів зазначає, що контролюючим органом всупереч вимог Кодексу адміністративного судочинства України не доведено та не надано належних доказів, які б свідчили, що наявні у контрагентів трудові ресурси та матеріально - технічне забезпечення були недостатніми для проведення відповідних видів господарської діяльності, обумовлених укладеними договорами з позивачем, як не доведено та не надано належних доказів, які б свідчили про наявність фактів, які встановлені судами, однак не були враховані під час прийняття рішення судом першої інстанції, та свідчили про протиправну поведінку контрагентів та про обізнаність платника податків щодо такої та злагодженості дій між ними.

Будь - яка податкова інформація, що наявна в інформаційно - аналітичних базах відносно контрагентів суб`єкта господарювання по ланцюгах постачання, а також податкова інформація, надана іншими контролюючими органами, носить виключно інформативний характер та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону.

Натомість судом першої інстанції в повній мірі встановлено фактичні обставини справи, детально досліджено господарські операції позивача з вищезазначеними контрагентами, за якими Товариством було сформовано об`єкт оподаткування податком на прибуток, надано об`єктивний та обґрунтований їх аналіз з урахуванням доводів, наведених контролюючим органом як в акті перевірки так і апеляційній скарзі, у зв`язку з чим відсутні підстави вважати, що обставини справи встановлено не повно чи неправильно, а отже і наведені скаржником доводи в апеляційній скарзі щодо цього не спростовують правильних по суті висновків суду першої інстанції.

Судом першої інстанції також встановлено, що станом на 31.12.2018 року у ТОВ РОЯЛ СТІЛ по рахунку 631 рахується кредиторська заборгованість по наступним контрагентам: ТОВ ПРОМ-МЕТ (договір про надання транспортно-експедиційних послуг №13/10-Е від 13.10.2014 року, дата виникнення заборгованості - 31.07.2015 року, сума заборгованості - 29 336,80 грн.), ТОВ УКРВТОРСПЛАВ (договір поставки №29/7-14 від 29.07.2014 року, дата виникнення заборгованості - 15.10.2015 року, сума заборгованості - 7 216 024,37 грн.), ТОВ ТРЕКС ЛАЙН (договір купівлі-продажу брухту та відходів чорних металів №18/05 від 18.05.2015 року, дата виникнення заборгованості - 23.06.2015 року, сума заборгованості - 3 718 268,15 грн.), ТОВ Р.А.В. Інвестгруп (договір купівлі продажу №3 від 02.12.2013 року, дата виникнення заборгованості - 31.12.2013 року, сума заборгованості -102 848,90 грн.).

Оскільки на момент перевірки Товариство не надало доказів на підтвердження того, що зазначені договори були пролонговані, податковий орган дійшов висновку, що кредиторська заборгованість не підлягає погашенню та має бути списана.

Разом з цим, з наявних в матеріалах справи доказів вбачається, що у всіх договорах сторони обумовили питання пролонгації. Крім цього матеріали справи містять додаткові угоди до: 1) договору №13/10-Е від 13.10.2014 року з ТОВ ПРОМ-МЕТ - про зміну строку виконання договору до 31.12.2020 року; 2) договору№29/7-14 від 29.07.2014 року з ТОВ УКРВТОРСПЛАВ - про зміну строку виконання договору до 31.12.2021 року; 3) договору №18/05 від 18.05.2015 року з ТОВ ТРЕКС ЛАЙН - про зміну строку виконання договору до 31.12.2021 року. Також позивачем до суду першої інстанції надано договір про відступлення права вимоги №0104/16 від 16.10.2018 року, відповідно до якого ТОВ Р.А.В. Інвестгруп відступило право вимоги за договором купівлі-продажу №3 від 02.12.2013 року, укладеним між первисним кредитором та ТОВ РОЯЛ СТІЛ (а.с.114-133 т.1).

Відповідно до ст.598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підстава, встановлених договором або законом. Припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Згідно ст.256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якою особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ст.257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно ч. ч. 1,2 ст.260 ЦК України позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього Кодексу. Порядок обчислення позовної давності не може бути змінений за домовленістю сторін.

При цьому, відповідно до ч. ч. 1,2 ст.259 ЦК України позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі. Позовна давність, встановлена законом, не може бути скорочена за домовленістю сторін.

Відповідно до ч.1 ст.261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Частиною 5 цієї статті встановлено, що за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. За зобов`язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред`явити вимогу про виконання зобов`язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.

Статтею 264 ЦК України встановлено умови переривання перебігу позовної давності.

Так, відповідно до ч.1 ст.264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку.

Згідно ч.3 ст.264 ЦК України після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Системний аналіз наведених вище положень ЦК України дає підстави для висновку, що для обчислення позовної давності, встановленої законом, необхідно визначити дату початку цього строку, тобто дату, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав.

Натомість, відповідач в акті перевірки по жодному з контрактів не зазначив дати, з якої контрагенти позивача мали підстави вважати свої права порушеними.

Більш того, уклавши з контрагентами додаткові угоди, позивач визнав заборгованість по вищезазначеним договорам, внаслідок чого, в силу приписів ч.1 ст.264 ЦК України, перервав перебіг позовної давності.

Таким чином, з огляду на те, що TОB РОЯЛ СТІЛ визнало заборгованість перед вищевказаними контрагентами, сторони за договорами склали акти звіряння та уклали додаткові угоди, якими пролонговано дію договорів, тобто продовжили строк виконання своїх зобов`язань, посадові особи контролюючого органу протиправно віднесли кредиторську заборгованість позивача до безнадійної заборгованості.

Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що такі висновки податкового органу ґрунтуються на поверхневому аналізі первинних документів, зокрема додаткових угод та договорів про відступлення права вимоги, які спростовують доводи контролюючого органу щодо заниження доходів ТОВ РОЯЛ СТІЛ у перевіряємому періоді.

В свою чергу, судова колегія не може погодитись з доводами апелянта, що зазначені додаткові угоди не надавались контролюючому органу під час перевірки, адже, як свідчать матеріали справи, зазначена інформація у Товариства не запитувалась. Так, з наявного в матеріалах справи листа вбачається, що стосовно зазначених господарських операцій податковий орган вимагав від Товариства лише інформацію про дату виникнення кредиторської заборгованості по рахунку 631 (а.с.75 т.4).

Надаючи правову оцінку законності накладення на позивача штрафної санкції в сумі 510 грн., судова колегія зазначає наступне.

Відповідно до п.119.2 ст.119 ПК України, неподання, подання з порушенням встановлених строків, подання не у повному обсязі, з недостовірними відомостями або з помилками податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, суми утриманого з них податку, а також суми отриманої оплати від фізичних осіб за товари (роботи, послуги), якщо такі недостовірні відомості або помилки призвели до зменшення та/або збільшення податкових зобов`язань платника податку та/або до зміни платника податку - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 510 гривень.

Як вже зазначалось вище, штрафна санкція оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням була накладена на позивача у зв`язку з тим, що останній у Податковому розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб і сум утриманого з них податку (форма 1ДФ) не в повному обсязі відобразив реєстраційні номери облікових карток платників податків або серії та номера їх паспорту та суми доходів, отриманих цими платниками податку за здану (продану) вторинну сировину та побутові відходи, зокрема, макулатуру.

Разом з цим, за приписами п.п.165.1.25 п.165.1 ст.165 Податкового кодексу України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включаються такі доходи: сума доходу, отримана платником податку за здані (продані) ним вторинну сировину, побутові відходи, брухт чорних металів (код 7204 згідно з УКТ ЗЕД), брухт кольорових металів, включаючи використані (виснажені) акумулятори електричні свинцево-кислотні (код 8548 10 21 00 згідно з УКТ ЗЕД), залишки та брухт електричних акумуляторів із вмістом свинцю (код 8548 10 91 00 згідно з УКТ ЗЕД), та брухт дорогоцінних металів, проданий Національному банку України.

Крім цього, відповідно до пп.1.7 п.16 1 підрозділу 10 Інші перехідні положення Податкового кодексу України звільняються від оподаткування військовим збором доходи, що згідно з розділом IV цього Кодексу не включаються до загального оподатковуваного доходу фізичних осіб (не підлягають оподаткуванню, оподатковуються за нульовою ставкою), крім доходів, зазначених у підпунктах 165.1.2, 165.1.18, 165.1.52 пункту 165.1 статті 165 цього Кодексу.

Аналіз наведених правових норм дає судовій колегії підстави для висновку, що оскільки суми доходу, отримані платником податку за здані (продані) вторинну сировину та побутові відходи не включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку, та не обкладаються військовим збором, у Товариства не було обов`язку відображати у податковому розрахунку (форма 1ДФ) реєстраційні номери облікових карток платників податків або серії та номера їх паспорту та суми доходів, отриманих цими платниками податку за здану (продану) вторинну сировину.

Таким чином, підстав для застосування до позивача штрафу в сумі 510 грн. у відповідача не було, і податкове повідомлення-рішення №0024121307 від 18.07.2019 року є протиправним.

Беручи до уваги викладене, колегія суддів вважає, що при розгляді справи судом першої інстанції правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, вірно встановлено фактичні обставини справи та їм надана вірна правова оцінка.

Постанова суду першої інстанції викладена достатньо повно, висновки обґрунтовані з посиланням на конкретні норми Законів України та відповідають чинному законодавству, а доводи апеляційної скарги цих висновків суду не спростовують.

За таких обставин підстав для скасування постанови суду першої інстанції та задоволення апеляційної скарги не вбачається.

Керуючись ст. ст. 308, 310, 315, 316, 322, 325, 328 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області - залишити без задоволення.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 02 березня 2020 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Суддя-доповідач Косцова І.П. Судді Джабурія О.В. Вербицька Н.В.

Повне судове рішення складено 05.11.2020 року.