Постанова

від 05.11.2020 по справі 596/2237/16-а

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 листопада 2020 року

м. Київ

справа № 596/2237/16-а

касаційне провадження № К/9901/58408/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Чиркіна С.М.,

суддів: Тацій Л.В., Шарапи В.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Державного підприємства Дослідне господарство Подільське Тернопільської державної сільськогосподарської дослідної станції Інституту кормів та сільського господарства Поділля Національної академії аграрних наук України на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 04.07.2018 (головуючий суддя: Курилець А.Р., судді: Гінда О.М., Мікула О.І.) у справі №596/2237/16-а за позовом Державного підприємства Дослідне господарство Подільське Тернопільської державної сільськогосподарської дослідної станції Інституту кормів та сільського господарства Поділля Національної академії аграрних наук України до Хоростківської міської ради Гусятинського району Тернопільської області, Головного управління Держгеокадастру в Тернопільській області, треті особи: ОСОБА_1 , Головне управління Держгеокадастру в Гусятинському районі про скасування рішення та зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2016 року Державне підприємство Дослідне господарство Подільське Тернопільської державної сільськогосподарської дослідної станції Інституту кормів та сільського господарства Поділля Національної академії аграрних наук України (далі - ДП ДГ Подільське Тернопільської ДСГДС ІКСГ Поділля НААН України або позивач) звернулося до суду з позовом до Хоростківської міської ради Гусятинського району Тернопільської області, Головного управління Держгеокадастру в Тернопільській області (далі - ГУ Держгеокадастру в Тернопільській області), треті особи: ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ), Головне управління Держгеокадастру в Гусятинському районі (далі ГУ Держгеокадастру в Гусятинському районі), в якому з урахуванням уточнених позовних вимог просило:

скасувати рішення п`ятої сесії сьомого скликання Хоростківської міської ради Гусятинського району Тернопільської області №293 від 18.08.2016 про надання дозволу ОСОБА_1 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовно площею 0,1422 га., для обслуговування частини виробничого приміщення, що знаходиться в АДРЕСА_1 , на умовах оренди терміном на 49 років за рахунок земель сільськогосподарського призначення під господарськими будівлями і дворами, не наданих у власність або постійне користування, межах населеного пункту;

зобов`язати відділ Держгеокадастру у Гусятинському районі ГУ Держгеокадастру Тернопільської області виключити з реєстрації земельну ділянку за кадастровим №6121611000:02:001:0693, яка була зареєстрована у 2016 році на підставі проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,1422 га для обслуговування частини виробничого приміщення.

На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням норм чинного земельного законодавства України та законодавства про місцеве самоврядування, позаяк спірна земельна ділянка перебуває у державній власності, а отже питання щодо передачі цієї земельної ділянки у користування третьої особи має вирішуватися районною державною адміністрацією, а не міською радою. Також позивач стверджує, що спірна земельна ділянка перебуває у його користуванні та згоди на вилучення цієї ділянки з постійного користування останній не надавав.

Рішенням Гусятинського районного суду Тернопільської області від 13.03.2018 позов задоволено частково:

скасовано рішення п`ятої сесії сьомого скликання Хоростківської міської ради Гусятинського району Тернопільської області №293 від 18.08.2016 Про надання ОСОБА_1 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в АДРЕСА_1 .

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Ухвалюючи таке рішення, суд першої інстанції виходив з того, що спірна земельна ділянка перебуває у державній власності, а отже відповідно до статті 17 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) право розпоряджатися такими землями належить до компетенції місцевих державних адміністрацій. Також суд першої інстанції встановив, що спірна земельна ділянка перебуває у користуванні ДП ДГ Подільське і згоди на її вилучення землекористувач у встановленому земельним законодавством порядку не надавав. При вирішення спору судом також були враховані покази свідків. Відмовляючи у задоволенні решти позовних вимог суд першої інстанції вказав на передчасність таких вимог .

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 04.07.2018 скасовано рішення Гусятинського районного суду Тернопільської області від 13.03.2018 та ухвалено нове про відмову у задоволенні позову.

Приймаючи таке рішення, суд апеляційної інстанції виходив з того, що оскаржуване рішення прийнято у межах та у спосіб визначених законом повноважень, позаяк у органу місцевого самоврядування не було визначених статтею 123 ЗК України підстав для відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення бажаної земельної ділянки у користування (оренду на 49 років). Суд апеляційної інстанції відзначив, що отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення бажаної земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у користування. Також суд апеляційної інстанції вказав на те, що висновки суду першої інстанції про перебування спірної земельної ділянки у постійному користуванні позивача матеріалами справи не підтверджуються.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, позивач подав касаційну скаргу, у якій просить Верховний Суд скасувати оскаржуване судове рішення, а рішення суду першої інстанцій залишити в силі. Касаційна скарга обґрунтована тим, що судом апеляційної інстанції неповно з`ясовані обставини справи, що призвело до неправильного вирішення спору по суті. Скаржник зазначає, що судом апеляційної інстанції не надана оцінка тим обставинам, що Хоростківська міська рада Гусятинського району Тернопільської області неуповноважена розпоряджатися землями державної власності, а отже рішення прийнято з перевищенням визначених законодавцем меж повноважень. Також скаржник стверджує, що спірна земельна ділянка перебуває у нього на праві постійного користування та у встановленому законом порядку з користування не вилучалася, що підтверджується документально.

Ухвалою Верховного Суду від 14.09.2018 відкрито касаційне провадження у справі.

В порядку статті 31 КАС України, пункту 15 Перехідних положень КАС України за результатами повторного автоматизованого розподілу від 18.07.2019 визначений новий склад суду.

Ухвалою Верховного Суду від 04.11.2020 справу прийнято до провадження та призначено її до розгляду в порядку письмового провадження відповідно до вимог статті 345 КАС України.

На адресу суду касаційної інстанції від Хоростківської міської ради Гусятинського району Тернопільської області та ГУ Держгеокадастру в Тернопільській області надійшли відзиви на касаційну скаргу, у яких останні з посиланням на законність та обґрунтованість рішення суду апеляційної інстанції просять суд залишити оскаржуване судове рішення без змін, а скаргу позивача без задоволення.

Інші учасники справи правом на подачу відзиву не скористалися.

Верховний Суд переглянув оскаржувані судові рішення у межах доводів касаційної скарги, з урахуванням вимог статті 341 КАС України з`ясував повноту фактичних обставин справи, встановлених судами, перевірив правильність застосування норм матеріального і процесуального права та дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що згідно інформації, зазначеної у витязі з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 04.09.2014, ОСОБА_1 є власником 66/100 частин виробничого приміщення, загальною площею 517, 9 кв.м., що знаходиться за адресою АДРЕСА_2 , яке придбано в ДП Сільськогосподарське підприємство Хоростківське .

Рішенням п`ятої сесії сьомого скликання Хоростківської міської ради Гусятинського району Тернопільської області № 293 від 18.08.2016 Про надання ОСОБА_1 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,1422 га. для обслуговування частини виробничого приміщення, що знаходиться в АДРЕСА_1 , на умовах оренди терміном на 49 років за рахунок земель сільськогосподарського призначення під господарськими будівлями і дворами, не наданих у власність або постійне користування, в межах населеного пункту.

Вважаючи свої права та інтереси порушеними, позивач звернувся з цим позовом до суду.

Вважаючи, що спірним рішенням порушенні законні права та інтереси позивачів, останні звернулися до суду про його скасування.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, Верховний Суд виходить з такого.

За змістом статті 3 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) земельні відносини в Україні регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Згідно з частиною другою статті 4 ЗК України завданням земельного законодавства є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель.

Статтею 123 ЗК України передбачено, що особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.

У клопотанні зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки). Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Отже, зазначені норми встановлюють підстави, порядок, строки передачі земельної ділянки у користування громадян та органи, уповноважені розглядати ці питання. Так, для передачі земельної ділянки у користування зацікавлена особа звертається до відповідного органу із клопотанням про надання дозволу на його розробку, за результатом розгляду якого, уповноважений орган приймає одне з відповідних рішень.

Судом першої інстанції встановлено, що рішенням Виконкому Копичинської районної Ради депутат трудящих від 08.10.1963 № 312 Про землекористування та видачу акта на право користування землею Тернопільскій державній с-г дослідній станції вирішено затвердити проект землекористування Тернопільської державної с-г дослідної станції згідно встановлених меж загальною площею 6905,7 га. та видати акт на право користування землею згідно матеріалів теодолітної зйомки.

В подальшому, наказом Української академії аграрних наук № 55 від 21.04.1999 створено Тернопільський інститут агропромислового виробництва Української ААН з правами юридичної особи на базі Тернопільської філіалу Інституту землеробства і біології УААН і створено Подільську дослідну станцію Тернопільського інституту агропромислового виробництва Української ААН, яка є правонаступником Тернопільської державної с-г дослідної станції.

Постановою президії Національної академії аграрних наук України від 22.10.2010 (Протокол № 20) на базі частини землі та майна Подільської дослідної станції Тернопільського інституту агропромислового виробництва Української ААН було створено ДП ДГ Подільське Тернопільської ДСГДС ІКСГ Поділля НААН України, яке є юридичною особою державної форми власності з самостійним балансом і здійснює свою діяльність на принципах повного господарського розрахунку, діє на підставі статуту і безпосередньо підпорядковується Тернопільському інституту агропромислового виробництва НААН України. Юридична адреса: 48240 Тернопільська область м. Хоростків вул. Незалежності ,19. ДП ДГ Подільське передано земельну ділянку, площею 1168 га., а також частину майна, в тому числі легковий гараж, та земельну ділянку під ним по АДРЕСА_3 , для його обслуговування.

Відповідно до інформації, зазначеної у листі Гусятинської РДА №02-315/0210 від 27.02.2017, землі Подільської дослідної станції ТІ АПВ НААН ТДСГДС ІКГСП НААН є державними. Інформація щодо їх передачі в комунальну власність відсутня (а.с.104-105, т.1).

Також у ході розгляду справи судом першої інстанції були допитані свідки - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , які пояснили, що землі дослідної станції, зокрема під гаражами по АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3 , де знаходиться спірна земельна ділянка, не вилучались з державної власності та не передавались в комунальну власність громади м. Хоростків. В період з 2006 року по 2008 роки проводилося відведення земельна користь ДП Хоростківське .

Таким чином, встановлені судом першої інстанції обставини свідчать про те, що спірна земельна ділянка перебуває в державній власності.

Згідно з пунктом 4 Прикінцевих та перехідних положень Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності у державній власності залишаються - розташовані в межах населених пунктів земельні ділянки на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна державної власності; які перебувають у постійному користуванні органів державної влади, державних підприємств, установ, організацій, Національної академії наук України, державних галузевих академій наук.

Пунктом а частини першої статті 17 ЗК України визначено, що до повноважень місцевих державних адміністрацій у галузі земельних відносин належить: розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом.

Частиною третьою статті 122 ЗК України передбачено, що районні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для: а) ведення водного господарства; б) будівництва об`єктів, пов`язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, закладів культури, лікарень, підприємств торгівлі тощо), з урахуванням вимог частини сьомої цієї статті; в) індивідуального дачного будівництва.

Отже, законодавцем в залежності від форми власності та цільового призначення земельної ділянки визначено орган, уповноважений розпоряджатися такими. Зокрема, районні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, у власність або у користування у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб.

З огляду на те, що спірна земельна ділянка перебуває у держаній власності та знаходиться у межах населеного пункту, позаяк іншого у ході судового розгляду справи не доведено, вирішення земельного питання належить до компетенції районної державної адміністрації - Гусятинської РДА Тернопільської області, а не міської ради.

Вирішення земельного питання з порушенням встановленої законодавцем компетенції є достатньою правовою підставою для задоволення позову.

При ухваленні оскаржуваного судового рішення судом апеляційної інстанції доводам позивача про вирішення земельного питання неуповноваженим на те органом жодна правова оцінка не надавалася, що призвело до скасування законного та обґрунтованого рішення суду першої інстанції.

Згідно із статтею 352 КАС України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Таким чином, постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 04.07.2018 слід скасувати, а рішення Гусятинського районного суду Тернопільської області від 13.03.2018 залишити в силі.

Керуючись статтями 345, 351, 355, 356 КАС України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Державного підприємства Дослідне господарство Подільське Тернопільської державної сільськогосподарської дослідної станції Інституту кормів та сільського господарства Поділля Національної академії аграрних наук України задовольнити.

Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 04.07.2018 у справі №596/2237/16-а скасувати.

Рішення Гусятинського районного суду Тернопільської області від 13.03.2018 у справі №596/2237/16-а залишити в силі.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду: С. М. Чиркін

Л. В. Тацій

В. М. Шарапа