Постанова

від 03.11.2020 по справі 390/167/18

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

03 листопада 2020 року

м. Київ

справа № 390/167/18

провадження № 61-19063св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Петрова Є. В. (суддя-доповідач), Калараша А. А., Штелик С. П.,

учасники справи:

позивачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 ,

відповідач - ОСОБА_13 ,

третя особа - приватний нотаріус Кіровоградського районного нотаріального округу Томаз Вікторія Ігорівна,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на рішення Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 13 вересня 2018 року в складі судді Терещенко Д. В. та постанову Кропивницького апеляційного суду від 17 вересня 2019 року в складі колегії суддів: Дуковського О. Л., Письменного О. А., Черненка В. В.,

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2018 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та ОСОБА_12 звернулися до суду із позовом до ОСОБА_13 , третя особа: приватний нотаріус Кіровоградського районного нотаріального округу Томаз В. І. (далі - приватний нотаріус Томаз В. І.), про встановлення правочину недійсним та застосування наслідків недійсності нікчемного правочину.

В обґрунтування позовних вимог позивачі вказували на те, що між ними та відповідачем були укладені безоплатні договори міни, за умовами яких позивачами у власність відповідачу були передані земельні ділянки різної площі, які надані для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташовані на території Бережинської сільської ради Кіровоградського району Кіровоградської області, а відповідачем ОСОБА_13 у власність позивачів передані земельні ділянки площею 0,0100 га, які розташовані на території Полтавської сільської ради Компаніївського району Кіровоградської області. Такі договори позивачі вважають недійсними через їх нікчемність, оскільки відчуження земельних ділянок не відповідає вимогам закону.

Ураховуючи викладене, позивачі просили застосувати наслідки недійсності правочинів та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 08 травня 2014 року № 12928950, від 06 грудня 2013 року № 876248, від 28 грудня 2013 року № 9645666, від 06 грудня 2013 року № 8757955, від 29 листопада 2013 року № 8506596, від 04 серпня 2014 № 14902101, від 07 лютого 2014 року № 10730959, від 07 лютого 2014 року № 10733992, від 24 грудня 2013 № 9443472, від 12 лютого 2014 року № 108644448, від 18 грудня 2013 року № 9208152, від 06 грудня 2013 року № 8761283, від 13 грудня 2013 року № 9047432, прийняті приватним нотаріусом Томаз В. І. та стягнути з відповідача на їх користь судові витрати.

02 липня 2018 року представник позивачів подав до суду першої інстанції заяву про уточнення позовних вимог, в якій просив оспорюванні договори міни, укладені між позивачами та відповідачем визнати недійсними та застосувати наслідки недійсності нікчемних правочинів (том 1 а.с. 207-208).

Ухвалою Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 13 вересня 2018 року відмовлено у прийнятті уточнення позовних вимог. Відмовляючи у прийнятті уточнень до позовної заяви, суд першої інстанції послався на те, що представник позивача не тільки уточнив позовні вимоги, але й змінив підстави і предмет самого позову, що по суті є пред`явленням нового позову. За правилами цивільно-процесуального законодавства окремо від рішення суду дана ухвала не оскаржувалася.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 13 вересня 2018 року в задоволенні позову ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та ОСОБА_12 до ОСОБА_13 , третя особа: приватний нотаріус Томаз В. І., про встановлення правочину недійсним та застосування наслідків недійсності нікчемного правочину відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачі у позові не ставлять вимогу про визнання недійсними договорів міни (обміну) земельних ділянок, а отже, до вказаних договорів не можуть бути застосовані наслідки недійсності правочинів та скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Кропивницького апеляційного суду від 17 вересня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_14 , який представляє інтереси ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та ОСОБА_12 залишено без задоволення.

Рішення Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 13 вересня 2018 року залишено без змін.

Стягнуто з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_11 на користь Держави судовий збір за подання апеляційної скарги по 1057,20 грн, з кожного.

Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, а також зазначив, що договори міни можуть бути визнані недійсними лише за рішенням суду, а оскільки позивачі та їх представник не ставили вимог про визнання недійсними укладених договорів міни (обміну) земельних ділянок, то не можуть бути застосовані і наслідки недійсності правочину та скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги

У жовтні 2019 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 , ОСОБА_2 в якій вони просять, з урахуванням уточненої позовної заяви, скасувати рішення Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 13 вересня 2018 року та постанову Кропивницького апеляційного суду від 17 вересня 2019 року та ухвалити нове рішення, яким задовільнити їх позовні вимоги, посилаючись на неправильне застосуванням судами норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, неповним встановленням обставин справи.

Касаційна скарга мотивована тим, що умови договорів міни земельних ділянок у справі є типовими, у відповідності до яких позивачі обміняли власні земельні ділянки сільськогосподарського призначення категорії для ведення товарного сільськогосподарського виробництва , площею від 2,166 до 5,189 га та нормативно-грошовою оцінкою від 53 670, 00 до 120 181, 00 грн на земельну ділянку відповідача, площею 0,01 га, обмін безоплатний. Про доведеність недійсності (нікчемності) договорів міни у справі свідчать його умови, а саме категорія обміняної земельної ділянки (земельний пай), відсутність грошової доплати в різниці вартості обміняних ділянок (безоплатний), мінімальне співвідношення грошових оцінок обміняних ділянок - 323:1 (53 670, 00 грн до 166,00 грн).

Суд при прийнятті рішення у справі мав підстави та повноваження самостійно визначити спосіб захисту інтересів позивача.

Судом апеляційної інстанції не враховано правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного суду від 15 травня 2019 року у справі № 227/1506/18 та залишено без уваги наведене позивачами в заяві від 09 вересня 2019 року щодо обґрунтування застосування норм права та неприпустимості ототожнення правозастосовчої практики Верховного Суду у справі № 227/1506/18 до правовідносин у даній справі, зважаючи на суттєві відмінності, як в обставинах, так і в наслідках для сторін правочину.

Вважають, що умови договорів міни, які вчиненні під час дії мораторію, за умови його безоплатності та співвідношення обміняного, беззаперечно доводить те, що обмін земельними ділянками вчинено, або: під впливом помилки, під впливом обману, під впливом тяжкої обставини, шляхом вчинення кримінального злочину.

Також заявники в касаційній скарзі просять суд залучити до розгляду касаційної скарги Міністерство юстиції України, постановити окрему ухвалу, якою зобов`язати Міністерство юстиції України, відповідно до наданих повноважень контролюючого органу, провести моніторинг реєстраційних записів, внесених до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що вчинені за рішенням нотаріусів на виконання договорів міни, предметом яких є земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Доводи інших учасників справи

У лютому 2020 року приватний нотаріус Томаз В. І. подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому вказує, що доводи касаційної скарги є безпідставними, оскільки суди попередніх інстанцій забезпечили повний і всебічний розгляд справи й ухвалили законні та обґрунтовані судові рішення, а доводи скарги висновків суду не спростовують. Просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані рішення залишити без змін.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного суду від 11 січня 2020 року клопотання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про відстрочення сплати судового збору задоволено.

Відстрочено ОСОБА_1 та ОСОБА_2 сплату судового збору за подання та розгляд касаційної скарги до ухвалення рішення у справі.

Відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на рішення Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 13 вересня 2018 року та постанову Кропивницького апеляційного суду від 17 вересня 2019 року у даній справі та витребувано справу з Кіровоградського районного суду Кіровоградської області.

Матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду у січні 2020 року.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ У СКЛАДІ КОЛЕГІЇ СУДДІВ ТРЕТЬОЇ СУДОВОЇ ПАЛАТИ КАСАЦІЙНОГО ЦИВІЛЬНОГО СУДУ

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ .

Частиною другою розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

За таких обставин розгляд касаційної скарги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на рішення Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 13 вересня 2018 року та постанову Кропивницького апеляційного суду від 17 вересня 2019 року здійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 08 лютого 2020 року.

Перевіривши доводи касаційної скарги, врахувавши аргументи, наведені у відзиві на касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на наступне.

Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вимогами частин першої та другої статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Фактичні обставини, встановлені судами

Судами встановлено, що 08 травня 2014 року між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_13 було укладено договір міни (обміну), який було посвідчено приватним нотаріусом Томаз В. І. та зареєстровано в реєстрі за номером 718, та відповідно до умов якого, позивачем було передано, а відповідачем прийнято у власність земельну ділянку, площею 4,8926 га, що розташована на території Бережинської сільської ради Кіровоградського району Кіровоградської області, кадастровий номер 3522580900:02:000:0401, цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка до укладання договору міни (обміну) належала позивачу на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку, серія та номер: ІV-КР № 002850, виданий 29 березня 2002 року. В свою чергу, відповідно до умов договору міни (обміну), відповідач передав, а позивач прийняв у власність земельну ділянку площею 0,0100 га, цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Полтавської сільської ради Компаніївського району Кіровоградської області, яка до укладання договору міни (обміну), належала відповідачу на праві приватної власності. Право власності відповідача, на отриману земельну ділянку з кадастровим номером 3522580900:02:000:0401, зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відповідно до рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 08 травня 2014 року, індексний номер 12928950.

06 грудня 2013 року між позивачем ОСОБА_2 та відповідачем було укладено аналогічний договір міни (обміну) земельних ділянок, який було посвідчено приватним нотаріусом Томаз В. І. та зареєстровано в реєстрі за номером 2904, відповідно до умов якого, позивачем було передано, а відповідачем прийнято у власність земельну ділянку, площею 4,8925 га, що розташована на території Бережинської сільської ради Кіровоградського району Кіровоградської області, кадастровий номер 3522580900:02:000:0402, яка до укладення договору належала позивачу на праві приватної власності на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку, серія та номер: ІV-КР № 002851, виданий 29 березня 2002 року. В свою чергу, відповідно до умов договору міни (обміну), відповідач передав, а позивач прийняв у власність земельну ділянку площею 0,0100 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Полтавської сільської ради Компаніївського району Кіровоградської області, яка належала відповідачу на праві приватної власності.

Право власності відповідача ОСОБА_13 на отриману в наслідок обміну земельну ділянку з кадастровим номером 3522580900:02:000:0402 зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відповідно до рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 06 грудня 2013 року, індексний номер 876248.

28 грудня 2013 року між позивачем ОСОБА_3 та відповідачем ОСОБА_13 було укладено договір міни (обміну) земельних ділянок, який було посвідчено приватним нотаріусом Томаз В. І. та зареєстровано в реєстрі за номером 3182, відповідно до умов якого, позивачем було передано, а відповідачем прийнято у власність земельну ділянку, площею 3,6659 га, що розташована на території Бережинської сільської ради Кіровоградського району Кіровоградської області, кадастровий номер 3522580900:02:000:2002, цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка до укладання договору міни, належала позивачу на праві приватної власності на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку, серія та номер: ІV-КР № 0374414, виданий 17 січня 2008 року. В свою чергу, відповідач передав позивачу у власність земельну ділянку площею 0,0100 га, цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Полтавської сільської ради Компаніївського району Кіровоградської області, яка належала відповідачу на праві приватної власності. Право власності відповідача на отриману в наслідок обміну, земельну ділянку з кадастровим номером 3522580900:02:000:2002, зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відповідно до рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 28 грудня 2013 року, індексний номер 9645666.

06 грудня 2013 року між позивачем ОСОБА_4 та відповідачем було укладено договір міни (обміну) земельних ділянок, який було посвідчено приватним нотаріусом Томаз В. І. та зареєстровано в реєстрі за номером 2901, та відповідно до умов якого, позивачем було передано, а відповідачем прийнято у власність земельну ділянку, площею 4,8921 га, що розташована на території Бережинської сільської ради Кіровоградського району Кіровоградської області, кадастровий номер 3522580900:02:000:0221, цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка до укладення договору належала позивачу на праві приватної власності на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку, серія та номер: ІV-КР № 002687, виданий 29 березня 2002 року. В свою чергу, відповідач передав, а позивач прийняв у власність земельну ділянку площею 0,0100 га, цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Полтавської сільської ради Компаніївського району Кіровоградської області, яка належала відповідачу на праві приватної власності. Право власності відповідача на отриману в наслідок обміну, земельну ділянку з кадастровим номером 3522580900:02:000:0221, зареєстровано в Державному реєстрі відповідно до рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 06 грудня 2013 року, індексний номер 8757955.

29 листопада 2013 року між позивачем ОСОБА_5 та відповідачем було укладено договір міни (обміну) земельних ділянок, який було посвідчено приватним нотаріусом Кіровоградського районного нотаріального округу Томаз В. І. та зареєстровано в реєстрі за номером 2829, відповідно до умов якого позивачем було передано, а відповідачем прийнято у власність земельну ділянку, площею 4.8927 га, що розташована на території Бережинської сільської ради Кіровоградського району Кіровоградської області, кадастровий номер 3522580900:02:000:0222, цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка до укладення договору належала позивачу на праві приватної власності на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку, серія та номер: ІV-КР № 002687, виданий 29 березня 2002 року. В свою чергу, відповідач передав, а позивач прийняв у власність земельну ділянку площею 0,0100 га, цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Полтавської сільської ради Компаніївського району Кіровоградської області, яка належала йому на праві власності. Право власності ОСОБА_13 на отриману в наслідок обміну, земельну ділянку з кадастровим номером 3522580900:02:000:0222, зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відповідно до рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 29 листопада 2013 року, індексний номер 8506596.

04 серпня 2014 року між позивачем ОСОБА_6 та відповідачем було укладено договір міни (обміну) земельних ділянок, який було посвідчено приватним нотаріусом Кіровоградського районного нотаріального округу Томаз В. І. та зареєстровано в реєстрі за номером 1234, відповідно до умов якого позивачем було передано, а відповідачем прийнято у власність земельну ділянку, площею 5,1894 га, що розташована на території Бережинської сільської ради Кіровоградського району Кіровоградської області, кадастровий номер 3522580900:02:000:0383, цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка до укладення договору належала позивачу на праві приватної власності на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку, серія та номер: ІV-КР № 062145, виданий 28 липня 2009 року. Відповідач передав, а позивач прийняв у власність земельну ділянку площею 0,0100 га, цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Полтавської сільської ради Компаніївського району Кіровоградської області. Право власності відповідача на отриману в наслідок обміну, земельну ділянку з кадастровим номером 3522580900:02:000:0383, зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відповідно до рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 04 серпня 2014 року, індексний номер 14902101.

07 лютого 2014 року між позивачем ОСОБА_7 та відповідачем було укладено два договори міни (обміну) земельних ділянок, які були посвідчені приватним нотаріусом Томаз В. І., відповідно до умов яких позивачем було передано, а відповідачем прийнято у власність земельні ділянки, площею 3,2154 га та площею 2,1663 га, кадастрові номери 3522580900:02:000:1416 та 3522580900:02:000:2416, що розташовані на території Бережинської сільської ради Кіровоградського району Кіровоградської області, цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, які до укладення договорів належали позивачу на праві приватної власності на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку, серія та номер: ІV-КР № 002863, виданий 29 березня 2002 року. В свою чергу, відповідач передав, а позивач прийняв у власність дві земельні ділянки площею по 0,0100 га, цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Полтавської сільської ради Компаніївського району Кіровоградської області. Право власності ОСОБА_13 , на отримані в наслідок обміну, земельну ділянку з кадастровим номером 3522580900:02:000:1416, зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відповідно до рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 07 лютого 2014 року, індексний номер 10730959, на земельну ділянку з кадастровим номером 3522580900:02:000:2416, зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відповідно до рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 07 лютого 2014 року, індексний номер 10733992.

24 грудня 2013 року між позивачем ОСОБА_8 та відповідачем ОСОБА_13 було укладено договір міни (обміну) земельних ділянок, який було посвідчено приватним нотаріусом Томаз В. І. та зареєстровано в реєстрі за номером 3076, відповідно до умов якого, позивачем було передано, а відповідачем прийнято у власність земельну ділянку, площею 4,8925 га, що розташована на території Бережинської сільської ради Кіровоградського району Кіровоградської області, кадастровий номер 3522580900:02:000:0465, яка належала позивачу до укладення договору на праві приватної власності на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку, серія та номер: ІV-КР № 002905, виданий 29 березня 2002 року. В свою чергу, відповідно до умов договору міни (обміну), відповідач передав, а позивач прийняв у власність земельну ділянку площею 0,0100 га, цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Полтавської сільської ради Компаніївського району Кіровоградської області. Право власності відповідача на отриману в наслідок обміну, земельну ділянку з кадастровим номером 3522580900:02:000:0465, зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відповідно до рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 24 грудня 2013 року, індексний номер 9443472.

12 грудня 2014 року між ОСОБА_9 та відповідачем було укладено договір міни (обміну) земельних ділянок, який було посвідчено приватним нотаріусом Томаз В. І. та зареєстровано в реєстрі за номером 269, відповідно до умов якого, позивачем було передано, а відповідачем прийнято у власність земельну ділянку, площею 5,1785 га, що розташована на території Бережинської сільської ради Кіровоградського району Кіровоградської області, кадастровий номер 3522580900:02:000:0518, яка до укладення договору належали позивачу на праві приватної власності на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку, серія та номер: ІV-КР № 003191, виданий 29 березня 2002 року. В свою чергу, відповідно до умов договору, відповідач передав, а позивач прийняв у власність земельну ділянку площею 0,0100 га, цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Полтавської сільської ради Компаніївського району Кіровоградської області. Право власності ОСОБА_13 , на отриману в наслідок обміну, земельну ділянку з кадастровим номером 3522580900:02:000:0518, зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відповідно до рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 12 лютого 2014 року, індексний номер 108644448.

18 грудня 2013 року між позивачем ОСОБА_10 та відповідачем по справі ОСОБА_13 було укладено договір міни (обміну) земельних ділянок, який було посвідчено приватним нотаріусом Томаз В. І. та зареєстровано в реєстрі за номером 2991, відповідно до умов якого, позивачем було передано, а відповідачем прийнято у власність та зареєстровано, земельну ділянку, площею 4,8923 га, що розташована на території Бережинської сільської ради Кіровоградського району Кіровоградської області, кадастровий номер 3522580900:02:000:0294, яка до укладення договору належали позивачу на праві приватної власності на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку, серія та номер: ІV-КР № 002750, виданий 29 березня 2002 року. В свою чергу, відповідач передав, а позивач прийняв у власність земельну ділянку площею 0,0100 га, цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Полтавської сільської ради Компаніївського району Кіровоградської області. Право власності відповідача на отриману в наслідок обміну, земельну ділянку з кадастровим номером 3522580900:02:000:0294, зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відповідно до рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 18 грудня 2013 року, індексний номер 9208152.

06 грудня 2013 року між позивачем ОСОБА_11 та відповідачем було укладено договір міни (обміну) земельних ділянок, який було посвідчено приватним нотаріусом Томаз В. І. та зареєстровано в реєстрі за номером 2898, відповідно до умов якого позивачем було передано, а відповідачем прийнято у власність земельну ділянку, площею 2,446 га, що розташована на території Бережинської сільської ради Кіровоградського району Кіровоградської області, кадастровий номер 3522580900:02:000:2121, яка до укладення договору належала позивачу на праві приватної власності на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку, серія та номер: ЯЛ № 112198, виданий 07 грудня 2010 року. В свою чергу, відповідач передав, а позивач прийняв у власність земельну ділянку площею 0,0100 га, цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Полтавської сільської ради Компаніївського району Кіровоградської області. Право власності відповідача на отриману в наслідок обміну, земельну ділянку з кадастровим номером 3522580900:02:000:2121, зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відповідно до рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 06 грудня 2013 року, індексний номер 8761283.

13 грудня 2013 року між позивачем ОСОБА_12 та відповідачем ОСОБА_13 було укладено договір міни (обміну) земельних ділянок, який було посвідчено приватним нотаріусом Томаз В. І. та зареєстровано в реєстрі за номером 2958, відповідно до умов договору, позивачем було передано, а відповідачем прийнято у власність земельну ділянку, площею 4,8927 га, що розташована на території Бережинської сільської ради Кіровоградського району Кіровоградської області, кадастровий номер 3522580900:02:000:0352, яка до укладення договору належала позивачу на праві приватної власності на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку, серія та номер: КР № 002805, виданий 29 березня 2002 року. В свою чергу, відповідач передав, а позивач прийняв у власність земельну ділянку площею 0,0100 га, цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Полтавської сільської ради Компаніївського району Кіровоградської області. Право власності відповідача по справі, ОСОБА_13 , на отриману в наслідок обміну, земельну ділянку з кадастровим номером 3522580900:02:000:0352, зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відповідно до рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 13 грудня 2013 року, індексний номер 9047432.

Згідно пунктів 2.1 договорів міни, обмін земельних ділянок здійснюється без доплати.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд та застосовані норми права

Статтею 16 Цивільного Кодексу України (далі - ЦК України) встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Вказаною нормою матеріального права визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Суд зобов`язаний з`ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність/відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення/захисту в обраний спосіб.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 Цивільного процесуального Кодексу України (далі - ЦПК України).

Таким чином, суд не може вийти за межі позовних вимог та в порушення принципу диспозитивності самостійно обирати правову підставу та предмет позову.

Позивачі звернулась до суду з позовом про встановлення правочину недійсним та застосування наслідків недійсності нікчемного правочину.

У прохальній частині позову вони просила суд у порядку застосування наслідків недійсності правочину скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, яким було зареєстровано право власності на земельні ділянки, на підставі договорів міни (обміну), укладених між позивачами та відповідачами.

Згідно з частиною першою статті 81 Земельного Кодексу України (далі - ЗК України) (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), громадяни України набувають права власності на земельні ділянки, зокрема, на підставі: придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; прийняття спадщини; виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).

Відповідно до статті 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

За приписами пункту 15 розділу Х Перехідних положень ЗК України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), до набрання чинності законом про обіг земель сільськогосподарського призначення, але не раніше 01 січня 2016 року, не допускається: а) купівля-продаж земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної та комунальної власності, крім вилучення (викупу) їх для суспільних потреб; б) купівля-продаж або іншим способом відчуження земельних ділянок і зміна цільового призначення (використання) земельних ділянок, які перебувають у власності громадян та юридичних осіб для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, земельних ділянок, виділених в натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) для ведення особистого селянського господарства, а також земельних часток (паїв), крім передачі їх у спадщину, обміну земельної ділянки на іншу земельну ділянку відповідно до закону та вилучення (викупу) земельних ділянок для суспільних потреб, а також крім зміни цільового призначення (використання) земельних ділянок з метою їх надання інвесторам - учасникам угод про розподіл продукції для здійснення діяльності за такими угодами.

Купівля-продаж або іншим способом відчуження земельних ділянок та земельних часток (паїв), визначених підпунктами а та б цього пункту, запроваджується за умови набрання чинності законом про обіг земель сільськогосподарського призначення, але не раніше 01 січня 2016 року, в порядку, визначеному цим Законом.

Угоди (у тому числі довіреності), укладені під час дії заборони на купівлю-продаж або іншим способом відчуження земельних ділянок та земельних часток (паїв), визначених підпунктами а та б цього пункту, в частині їх купівлі-продажу та іншим способом відчуження, а так само в частині передачі прав на відчуження цих земельних ділянок та земельних часток (паїв) на майбутнє є недійсними з моменту їх укладення (посвідчення).

Згідно з частиною першою статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину, згідно з якою правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно зі статтею 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

У пунктах 4 та 7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 № 9 Про практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними судам роз`яснено, що відповідно до статті 215 ЦК України необхідно розмежовувати види недійсності правочинів: нікчемні правочини - якщо їх недійсність встановлена законом (частина перша статті 219, частина перша статті 220, частина перша статті 224 ЦК України тощо), та оспорювані - якщо їх недійсність прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує їх дійсність на підставах, встановлених законом (частина друга статті 222, частина друга статті 223, частина перша статті 225 ЦК України тощо).

Нікчемний правочин є недійсним через невідповідність його вимогам закону та не потребує визнання його таким судом.

Оспорюваний правочин може бути визнаний недійсним лише за рішенням суду. Правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом.

Суди дійшли правильного висновку, що оскільки позивачі у позові не ставлять вимоги визнати недійсними договори міни земельних ділянок, не можуть бути застосовані наслідки недійсності правочину та скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

Судами вірно зазначено, що у даній справі фактично оспорюється укладені між позивачами та ОСОБА_13 договори міни (обміну) земельних ділянок.

За своєю суттю ці договори є оспорюваними, а тому можуть бути визнані недійсними лише за рішенням суду.

Відповідно до частини третьої статті 49 ЦПК України до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви.

Ухвалою Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 13 вересня 2018 року відмовлено у прийнятті уточнення позовних вимог у цій справі, в якій позивачі просили визнати оспорювані договори недійсними та застосувати наслідки недійсності нікчемних правочинів.

Разом з цим, враховуючи положення статті 4 ЦПК України, судом першої інстанції роз`яснено позивачам їх процесуальне право на звернення до суду з позовом про визнання оспорюваних договорів недійсними та застосування наслідків недійсності нікчемного правочину в загальному порядку, згідно з положеннями статей 175-177 ЦПК України.

Апеляційний суд зазначене вище врахував, та дійшов правильного висновку про те, що оскільки, позивачі у позові не заявляли вимоги визнати недійсними укладені договори міни земельних ділянок, не можуть бути застосовані наслідки недійсності правочинів та скасовані рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

Колегія суддів погоджується з такими висновками судів, вони прийняті з правильним застосуванням норм матеріального права та дотриманням норм процесуального права.

Аналогічні висновки містяться у постанові Верховного Суду від 30 жовтня 2019 року у справі справа № 390/131/18 (провадження № 61-3596св19) з подібних правовідносин.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів попередніх інстанцій та не дають підстав для висновку про порушення судами норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, вони були предметом судового розгляду та додаткового правового аналізу не потребують.

Колегія суддів звертає увагу, що позивачі не позбавлені права звернутися до суду з вимогами про визнання оспорюваних договорів недійсними та застосування наслідків недійсності нікчемного правочину.

З урахуванням того, що доводи касаційної скарги є ідентичними доводам апеляційної скарги заявників, яким суд надав належну оцінку, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав повторно відповідати на ті самі аргументи заявників. При цьому Верховний Суд враховує, що як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який захищає особу від свавілля; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі Руїз Торія проти Іспанії , §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення у справі Хірвісаарі проти Фінляндії ).

Колегія суддів перевірила доводи касаційної скарги на предмет законності судових рішень виключно в межах заявлених в суді першої інстанції вимог та які безпосередньо стосуються правильності застосування судами норм матеріального і дотримання норм процесуального права, у зв`язку із чим, не вдається до аналізу і перевірки інших доводів, які за своїм змістом зводяться до необхідності переоцінки доказів та встановлення обставин, що за приписами статті 400 ЦПК України знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Щодо клопотання про залучення до розгляду касаційної скарги Міністерство юстиції України та постановлення окремої ухвали

Статтею 420 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції у випадку і в порядку, встановлених статтею 262 цього Кодексу, може постановити окрему ухвалу.

Відповідно до частини восьмої статті 262 ЦПК України окрему ухвалу може бути постановлено судом першої інстанції, судами апеляційної чи касаційної інстанцій.

Окрема ухвала суду є процесуальним засобом судового впливу на виявлені під час судового розгляду грубі порушення законності, а також причини та умови, що цьому сприяли.

Згідно з частиною першою статті 262 ЦПК України суд, виявивши при вирішенні спору порушення законодавства або недоліки в діяльності юридичної особи, державних чи інших органів, інших осіб, постановляє окрему ухвалу, незалежно від того, чи є вони учасниками судового процесу.

Верховний Суд не вбачає підстав для постановлення окремої ухвали, якою заявники просять суд зобов`язати Міністерство юстиції України, відповідно до наданих повноважень контролюючого органу, провести моніторинг реєстраційних записів, внесених до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, які вчинені за рішенням нотаріусів на виконання договорів міни, предметом яких є земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, оскільки, заявниками не наведено достатніх підстав для задоволення такого клопотання.

Крім того, вирішення питання щодо постановлення окремої ухвали є правом, а не обов`язком суду. Судом касаційної інстанції не встановлено недоліків у діяльності Міністерства юстиції України, які давали б підстави для постановлення окремої ухвали у цій цивільній справі.

Також не підлягає задоволенню клопотання ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про залучення до касаційного розгляду Міністерство юстиції України, оскільки відповідно до статті 51 ЦПК України суд касаційної інстанції на стадії касаційного перегляду позбавлений такої процесуальної можливості.

Згідно ухвали Верховного Суду від 11 січня 2020 року клопотання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про відстрочення сплати судового збору задоволено та відстрочити сплату судового збору за подання та розгляд касаційної скарги до ухвалення рішення у справі, а тому з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у відповідності до статей 136, 141 ЦПК України та пункту 1 частини першої статті 8 Закону України Про судовий збір необхідно стягнути судовий збір за подання касаційної скарги у розмірі 1409,60 грн.

Керуючись статтями 400, 401, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити у задоволенні клопотання ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про залучення до касаційного розгляду Міністерство юстиції України та постановлення окремої ухвали.

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 13 вересня 2018 року та постанову Кропивницького апеляційного суду від 17 вересня 2019 року залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 1409,60 грн судового збору за подання касаційної скарги.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Є. В. Петров

А. А. Калараш

С. П. Штелик