Рішення

від 05.11.2020 по справі 610/918/18

БАЛАКЛІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 610/918/18

Провадження № 2/610/10/2020

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.11.2020 Балаклійський районний суд Харківської області в складі:

головуючого- судді Носова Г.С.,

секретар судового засідання - Виноградська О.В.,

за відсутності сторін,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Балаклія Харківської області за правилами загального позовного провадження цивільну справу № 610/918/18 (пр.№2/610/10/2020) за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення моральної шкоди, завданої злочином,-

ВСТАНОВИВ:

19 квітня 2019 року із Харківського апеляційного суду повернулась кримінальна справа за обвинуваченням ОСОБА_2 за ч. 1 ст. 286 КК України. Ухвалою Харківського апеляційного суду від 02 квітня 2019 року вирок Балаклійського районного суду Харківської області від 01 червня 2018 року відносно ОСОБА_2 в частині вирішення цивільного позову потерпілого ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди, заподіяної злочином, скасовано та призначено його розгляд в суді першої інстанції в порядку цивільного судочинства. У позовній заяві від 25.04.2018 року позивач ОСОБА_1 просить стягнути з ОСОБА_2 на його користь моральну шкоду у сумі 100000 грн.

В обґрунтування позовної заяви в частині моральної шкоди позивач посилається на те, що 08.01.2017, приблизно о 18:00 годині, ОСОБА_2 , перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, чим порушив вимоги п. 2.9 а Правил дорожнього руху України, керуючи технічно справним автомобілем ГАЗ 330232-388 , д.н.з.: НОМЕР_1 рухався на автодорозі поблизу будинку, що розташований за адресою: Харківська обл., Балаклійський р-н, сел. Андріївка, вул. Балаклійська, 39. При цьому, рухаючись в темну пору доби, зі швидкістю близько 35 км\год, проявив злочинну недбалість, вчасно не вжив заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу при виникненні небезпеки для руху, внаслідок чого допустив наїзд на пішохода ОСОБА_1 та зіткнення з автомобілем Москвич 421 , д.н.з.: НОМЕР_2 , які знаходилися в нерухомому стані в межах смуги його руху. Внаслідок даної дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_1 , відповідно до висновку судово-медичної експертизи № 307-КЕ/2017 від 03.10.2017, отримав наступні тілесні ушкодження: закрита поєднана черепно-мозкова травма та травма шиї у вигляді струсу головного мозку, ротаційного підвивиху 2-го шийного хребця та наявністю забоїв м`яких тканин потиличної та правої скроневої ділянок голови, які відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеню тяжкості.

Позивач зазначив, що винними діями ОСОБА_2 йому завдана моральна шкода, яка полягає у фізичних болях та душевних стражданнях, яких він зазнав у зв`язку з отриманням тілесних ушкоджень, знищенням автомобіля, який не підлягає відновлювальному ремонту, порушення нормальних життєвих зв`язків, перебування тривалий час на лікарняному призвело до звільнення з роботи у ТОВ Дакор , позивач втратив заробіток та можливість матеріально забезпечувати себе та свого малолітнього сина, на даний час через проходження курсу лікування не може працювати, оскільки страждає на фізичні болі.

Ухвалою від 17.05.2019 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

Ухвалою від 09.10.2019 у справі призначено судово-психічну експертизу, провадження у справі зупинено.

Ухвалою від 22.01.2020 відновлено провадження у справі.

30.01.2020 до суду надійшов висновок експерта № 2019/12/05 від 05.12.2019 комплексного судово-експертного дослідження моральної шкоди потерпілого ОСОБА_1 (т.1 а.с.120- 130).

Ухвалою від 05.02.2020 закрито підготовче провадження по справі та призначено справу до розгляду по суті на 03.03.2020.

02.03.2020 розгляд справи було відкладено за клопотанням представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Дягілєва О.В. на 26.03.2020.

26.03.2020 розгляд справи було відкладено за клопотаннями представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Дягілєва О.В. та представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Гирман В.В., у зв`язку із введенням карантину, на 28.04.2020.

28.04.2020 розгляд справи було відкладено за неявкою сторін на 19.05.2020.

19.05.2020 розгляд справи було відкладено за клопотаннями відповідача ОСОБА_2 , у зв`язку із зайнятістю його представника - адвоката Дягілєва О.В. в іншому судовому засіданні, на 26.06.2020.

26.06.2020 розгляд справи було відкладено за клопотаннями відповідача ОСОБА_2 , у зв`язку із введенням карантину, на 04.08.2020.

04.08.2020 розгляд справи було відкладено за клопотаннями відповідача ОСОБА_2 , у зв`язку із введенням карантину, на 15.09.2020.

15.09.2020 розгляд справи було відкладено за клопотаннями відповідача ОСОБА_2 , у зв`язку із введенням карантину, на 05.10.2020.

05.10.2020 розгляд справи було відкладено за клопотаннями відповідача ОСОБА_2 , у зв`язку із введенням карантину, на 05.11.2020.

Позивач та його представник у судове засідання не з`явились, надали заяву про розгляд справи за їх відсутності та про підтримку позову (т.2 а.с.4-5).

Відповідач та його представник у судове засідання не з`явились, від відповідача ОСОБА_2 надійшла заява про відкладення розгляду справи у зв`язку із введенням у країні карантину на іншу дату.

Суд відмовляє у задоволенні клопотання відповідача про відкладення розгляду справи у зв`язку із введенням у країні карантину, оскільки Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19) не було запроваджено змін до ст. 210 ЦПК України щодо строків розгляду справи по суті. Окрім того, відповідач та його представник не були позбавлені можливості взяти участь у судовому засіданні у режимі відеоконференції поза межами приміщенням суду відповідно до частини 4 статті 212 ЦПК України, проте не скористалися своїм правом, у клопотанні про відкладення розгляду справи відповідач не зазначив причин, які безпосередньо перешкоджають йому та його представнику взяти участь у судовому засіданні.

Аналогічні висновки суду викладені у постанові Верховного Суду від 15.10.2020 у справі № 922/2575/19.

Відповідач та його представник не скористались своїм правом подати відзив у строки встановлені судом відповідно до ст. 199 ЦПК України.

Вивчивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Судом встановлено, що вироком Балаклійського районного суду Харківської області від 01.06.2018 року визнано ОСОБА_2 винним у скоєнні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України та призначено йому покарання у виді обмеження волі на строк 2 (два) роки, без позбавлення права керувати транспортними засобами. Відповідно до п."в" ст.1 Закону України "Про амністію у 2016 році" звільнено ОСОБА_2 від відбування покарання у виді обмеження волі на строк 2 (два) роки, призначеного за даним вироком. Судові витрати у розмірі 2860 грн. за проведення експертизи стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 завдану матеріальну шкоду в сумі 3 916,81 грн. та моральну шкоду в сумі 1 000 грн. (т.1 а.с. 25-28).

Ухвалою Харківського апеляційного суду від 02.04.2019 року вирок Балаклійського районного суду Харківської області від 01 червня 2018 року щодо ОСОБА_2 в частині вирішення цивільного позову потерпілого ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди, заподіяної злочином, скасовано та призначено його розгляд в суді першої інстанції в порядку цивільного судочинства. В решті вирок залишено без змін (т.1 а.с. 29-34).

Зокрема, вказаними вироком та ухвалою встановлено, що 08.01.2017 року, приблизно о 18:00 годині, ОСОБА_2 , перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, чим порушив вимоги п. 2.9 а Правил дорожнього руху України, керуючи технічно справним автомобілем ГАЗ 330232-388 , д.н.з.: НОМЕР_1 рухався на автодорозі поблизу будинку, що розташований за адресою: Харківська обл., Балаклійський р-н, сел. Андріївка, вул. Балаклійська, 39. При цьому, рухаючись в темну пору доби, зі швидкістю близько 35 км\год, проявив злочинну недбалість, вчасно не вжив заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу при виникненні небезпеки для руху, внаслідок чого допустив наїзд на пішохода ОСОБА_1 та зіткнення з автомобілем Москвич 421 , д.н.з.: НОМЕР_2 , які знаходилися в нерухомому стані в межах смуги його руху. Внаслідок даної дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_1 , відповідно до висновку судово-медичної експертизи № 307-КЕ/2017 від 03.10.2017, отримав наступні тілесні ушкодження: закрита поєднана черепно-мозкова травма та травма шиї у вигляді струсу головного мозку, ротаційного підвивиху 2-го шийного хребця та наявністю забоїв м`яких тканин потиличної та правої скроневої ділянок голови, які відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеню тяжкості.

Згідно із ч. 6 ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Відповідно до висновку експерта № 2019/12/05 комплексного судово-експертного дослідження моральної шкоди потерпілого від 05.12.2019, неправомірним діями ОСОБА_2 громадянину ОСОБА_1 завдано моральної шкоди. Вказані події є психотравмуючими для ОСОБА_1 та такими, що завдали шкоди його здоров`ю. Розмір Моральної компенсації для ОСОБА_1 з врахуванням його індивідуальних психологічних особливостей сприйняття психотравмуючих подій, з врахуванням обставин справи, практики Європейського суду з прав людини та співставлення розумної та справедливої сатисфакції зі шкалою стресу, яка розроблена американськими вченими Хомсом і Раге за душевні страждання, яких ОСОБА_1 зазнав у зв`язку з протиправною поведінкою ОСОБА_2 , а саме за вчинення злочину за ч. 1 ст. 286 КК України становить 527947 грн. в цінах на 01.01.2019 (т. 1 а.с.120-130).

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Статтею 16 ЦК України також передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів, зокрема, можуть бути: відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Пунктом 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди від 31.03.1995 року №4 (Постанова), передбачено, що моральна шкода - це втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Згідно з роз`ясненнями постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди , моральна шкода може полягати у порушені права власності, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми при настанні інших негативних наслідків. Обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Під моральною шкодою законодавець розуміє втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній особі.

Пунктом 5 цієї Постанови визначено, що при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди суду необхідно в кожній справі з`ясовувати характер правовідносин сторін і встановлювати якими правовими нормами вони регулюються, чи допускає відповідне законодавство відшкодування моральної шкоди при даному виді правовідносин, з`ясувати наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача та вини останнього в її заподіянні. З`ясувати чим підтверджується факт заподіяння шкоди, чи фізичних страждань, якими обставинами чи діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій формі позивач оцінює заподіяну шкоду, з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Пункт 9 Постанови вказує на те, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

У відповідності до положень ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Загальні підстави цивільно-правової відповідальності за завдану моральну шкоду в деліктних (позадоговірних) відносинах передбачені ч. 1 ст. 1167 ЦК України, відповідно до положень якої моральна шкода, завдана особі неправомірними діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала за наявності її вини.

Судом встановлено, що протиправними діями ОСОБА_2 , у вигляді спричинення тілесних ушкоджень середньої тяжкості внаслідок ДТП, позивачу було завдано моральної (немайнової) шкоди, яка полягає у зміні життєвого укладу позивача, стресі, погіршенню стану здоров`я, пошкодженням майна.

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Таким чином, суд, приймаючи до уваги доводи сторін, приходить до висновку, що позивачеві дійсно було заподіяно моральну шкоду, внаслідок злочину скоєного відповідачем, а тому суд, керуючись внутрішнім переконанням, принципами розумності, виваженості та справедливості, вважає за необхідне задовольнити дану вимогу позивача частково та стягнути з відповідача моральну шкоду у розмірі 50000 грн.

Щодо судових витрат.

За змістом ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, а саме: 1) на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Розподіл судових витрат між сторонами здійснюється судом відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, а розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Так, представник позивача подав попередній розрахунок суми судових витрат позивача, витрати становили:

3000 грн. -витрати за Договором про надання послуг з проведення експертизи (експертного дослідження щодо розміру відшкодування моральної шкоди;

44,60 грн. - витрати на поштові надсилання.

У зв`язку із частковим задоволенням позову судові витрати слід стягнути з відповідача пропорційно до задоволених позовних вимог, відповідно до ст. 141 ЦПК України .

На підстави викладеного та керуючись ст. ст. 4, 5, 13, 76-81, 82, 133, 141, 259, 265 ЦПК України, ст. ст. 16, 22, 23, 1166, 1177 ЦК України, суд -

ВИРІШИВ :

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення моральної шкоди, завданої злочином - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 50 000,00 грн. (п`ятдесят тисяч гривень 00 копійок)

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 у сумі 1522 (одна тисяча п`ятсот двадцять дві) грн. 33 коп. судові витрати.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 судовий збір в дохід держави у сумі 384 (триста вісімдесят чотири) грн. 20 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду через Балаклійський районний суд Харківської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Позивач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_3 .

Відповідач: ОСОБА_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 .

Суддя Г.С. Носов