Постанова

від 02.11.2020 по справі 915/2259/19

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 листопада 2020 року м. ОдесаСправа № 915/2259/19 Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Принцевської Н.М.

суддів: Діброви Г.І., Головея В.М.

(Південно-західний апеляційний господарський суд, м.Одеса, пр-т Шевченка, 29)

Секретар судового засідання: Соловйова Д.В.;

Представники сторін:

Від ДП «Адміністрація морських портів України» в особі Чорноморської філії ДП «Адміністрація морських портів України» (Адміністрація морського порту Чорноморськ) - Тодорашко А.В., довіреність № 4679/10-01-01/вих, від 24.12.19;

Від ТОВ «АЛЬФА МЕТ ТРЕЙД» - не з`явився;

розглянувши апеляційну скаргу Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» в особі Чорноморської філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (Адміністрація морського порту Чорноморськ)

на рішення Господарського суду Миколаївської області від 11.06.2020

у справі № 915/2259/19

за позовом Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» в особі Чорноморської філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (Адміністрація морського порту Чорноморськ)

до Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛЬФА МЕТ ТРЕЙД»

про стягнення коштів в сумі 173 828, 08 грн., зобов`язання оплатити рахунок та зобов`язання вчинити дії,

(суддя першої інстанції: Олейняш Е.М. дата та місце ухвалення рішення: 11.06.2020, Господарський суд Одеської області, м.Одеса, просп.Шевченка, 29)

В жовтні 2019 року Державне підприємство «Адміністрація морських портів України» в особі Чорноморської філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (Адміністрація морського порту Чорноморськ) (далі - ДП «Адміністрація морських портів України» звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою, в якій просить суд: стягнути з ТзОВ «АЛЬФА МЕТ ТРЕЙД» пеню в сумі 173 828, 08 грн, зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю «АЛЬФА МЕТ ТРЕЙД» (далі - ТзОВ «АЛЬФА МЕТ ТРЕЙД» ) оплатити рахунок на попередню оплату від 18.12.2018 р. № АП000000880 та прибути за товаром згідно заявки на вивезення металобрухту від 27.12.2018 №594/15-04.5-14-5597.

Позивач зазначає, що предметом спору є вимога про стягнення коштів в сумі 173 828, 08 грн., зобов`язання оплатити рахунок та зобов`язання вчинити дії, а саме: оплатити рахунок на попередню оплату та прибути за товаром згідно заявки. Підставою позову позивачем зазначено обставини щодо неналежного виконання відповідачем умов договору реалізації брухту чорних металів № 308-П-ІЛФ-18 від 17.12.2018 року. Позовні вимоги обґрунтовані положеннями ст. 253, 525, 526, 530, 549, 551, 599, 612, 628, 712 Цивільного кодексу України, ст. 193, 202, 216, 230-232, 265 Господарського кодексу України та умовами договору.

Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 11.06.2020 по даній справі відмовлено в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Місцевий господарський суд в оскаржуваному рішенні зазначив, що позивачем невірно обрано спосіб захисту прав, який до того ж є неефективним (подальше примусове виконання судового рішення), оскільки фактично позивачем ставиться питання про порушення його прав у зв`язку з непроведенням відповідачем попередньої оплати за товар, тобто належним способом захисту прав є примусове виконання обов`язку в натурі, а саме обов`язку щодо сплати грошових коштів (стягнення коштів).

Також суд дійшов висновку, що нездійснення поставки (передачі) товару без попередньої оплати, не надає продавцю права вимагати оплати такого товару. За умов відсутності правових підстав для покладення на відповідача обов`язку з проведення попередньої оплати, у суду відсутні правові підстави й для нарахування та стягнення пені. Щодо вимоги про зобов`язання відповідача прибути за товаром, то з урахуванням безпідставності вимог про зобов`язання відповідача оплатити рахунок на попередню оплату (який, крім того, відповідач фактично не отримав), відповідно відсутні підстави для задоволення позовної вимоги про зобов`язання відповідача прибути за товаром, оскільки в цій частині вимога є необгрунтованою, передчасною, такою, що не порушує прав позивача на момент звернення до суду із позовом, оскільки виконання обов`язку прибути за товаром в часі можливе лише після спливу встановленого умовами договору п`ятиденного строку з дати попередньої оплати.

Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду, ДП Адміністрація морських портів України звернулось до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційню скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Миколаївської області по справі №915/2259/19 та прийняти нове - про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Заявник апеляційної скарги вважає, що рішення було прийнято при неповному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідності висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції обставинам справи та при неправильному застосуванні норм матеріального та процесуального права.

Апелянт зазначає, що в даному випадку згідно довідки поштового зв`язку форми №20, поштове відправлення на адресу відповідача із заявкою про готовність партії Товару до передачі/відвантаження від 27.12.2018 №594/15-04.5-14-5597 з оригіналом рахунку на попердню оплату від 18.12.2018 №АП000000880 у розмірі 100% від вартості партії товару на суму 477549,66 повернуто позивачу не врученим 06.02.2019, отже, зазначена дата є датою вручення відповідачеві заявки про готовність партії товару до передачі/відвантаження від 27.12.2018 №594/15-04.5-14-5597 з оригіналом рахунку на попердню оплату від 18.12.2018 №АП000000880 розмірі 100% від вартості партії товару на суму 477549,66 та, відповідно, граничним строком оплати та вивезення металобрухту є 20.02.2019 року.

На думку позивача, відповідач вважається таким, що отримав оригінал рахунку для проведення попередньої оплати, що спростовує висновки суду першої інстанції, які зроблені при неправильній оцінці досліджених доказів.

Також заявник апеляційної скарги зазначає, що суд першої інстанції проігнорував позовну вимогу про стягнення пені та не надав оцінки в її обґрунтування.

Апелянт вказує, що відповідач не надав будь-яких доказів або відзиву на позов, які б спростовували факт отримання від позивача рахунку та заявки про готовність партії товару до передачі. Натомість, позивачем належними доказами доведено виконання ним умов п.2.1 Договору та направлення на адресу відповідача заяви про готовність партії товару до передачі від 27.12.2018 №594/15-04.5-14-5597 та від 18.12.2018 №АП000000880 на суму 477549,66 грн., у зв`язку з чим, враховуючи дату отримання відповідачем вказаних документів (06.02.2019), строк виконання покупцем умов п.3.2 Договору є таким, що настав 20.02.2019.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.08.2020 визначено колегію суддів у складі: головуючого судді Разюк Г.П., суддів Колоколова С.І., Головея В.М.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 18.08.2020 апеляційну скаргу Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» в особі Чорноморської філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (Адміністрація морського порту Чорноморськ) на рішення Господарського суду Миколаївської області від 11.06.2020 у справі №915/2259/19 залишено без руху.

02.09.2020 до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшла заява від Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» в особі Чорноморської філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (Адміністрація морського порту Чорноморськ) про усунення недоліків, допущених в апеляційній скарзі на рішення Господарського суду Миколаївської області від 11.06.2020 у справі №915/2259/19, в якій апелянт надав докази доплати судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 2881,50 грн.

Разом з тим, у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю головуючого судді Разюк Г.П. з 31.08.2020, 07.09.2020 відповідно до розпорядження керівника апарату суду №284 здійснено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями та визначено колегію суддів у складі: головуючого судді Принцевської Н.М., суддів Колоколова С.І., Головея В.М.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 10.09.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ДП «Адміністрація морських портів України» в особі Чорноморської філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (Адміністрація морського порту Чорноморськ) на рішення Господарського суду Миколаївської області від 11.06.2020 у справі №915/2259/19, призначено розгляд справи №915/2259/19 за апеляційною скаргою ДП «Адміністрація морських портів України» в особі Чорноморської філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (Адміністрація морського порту Чорноморськ) на рішення Господарського суду Миколаївської області від 11.06.2020 на: 02.11.2020 року об 11-00 год.

У зв`язку із тимчасовою непрацездатністю судді - члена колегії Колоколова С.І. з 26.10.2020, розпорядженням керівника апарату суду №429 від 02.11.20 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи №915/2259/19.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи від 02.11.2020 визначено новий склад колегії суддів: головуючий суддя - Принцевська Н.М., судді: Головей В.М., Діброва Г.І.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 02.11.2020 прийнято справу №915/2259/19 до провадження колегією суддів у складі: головуючого судді Принцевської Н.М., суддів: Головея В.М., Діброви Г.І.

Відповідач не скористався своїм правом та не надав суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу, що відповідно до вимог чинного процесуального законодавства України не перешкоджає розгляду справи по суті.

В судовому засіданні 02.11.2020 представник позивача підтримав доводи та вимоги, викладені ним в апеляційній скарзі, просив її задовольнити та скасувати рішення суду першої інстанції.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, не повідомивши суд про причини неявки, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Відповідно до положень п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Також, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема "Іззетов проти України", "Пискал проти України", "Майстер проти України", "Субот проти України", "Крюков проти України", "Крат проти України", "Сокор проти України", "Кобченко проти України", "Шульга проти України", "Лагун проти України", "Буряк проти України", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України" суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010, "Смірнова проти України" від 08.11.2005, "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006, "Літоселітіс проти Греції" від 05.02.2004 та інші).

Враховуючи викладене, а також зважаючи на те, що явка представників в судове засідання обов`язковою не визнавалась, колегія суддів апеляційного господарського суду з урахуванням ст. 120, ст. 202, ст. 270, ч. 2 ст. 273 Господарського процесуального кодексу України, вважає за можливе розглянути справу за відсутністю представника відповідача, за наявними у ній матеріалами.

Відповідно до ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, заслухавши представника позивача, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до Наказу ДП «Адміністрація морських портів України» № 94/10 від 05.06.2019 року змінено найменування Іллічівської філії державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (адміністрація Іллічівського морського порту) на Чорноморську філію державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (адміністрація морського посту Чорноморськ) (арк. 30-31).

17.12.2018 року між ДП «Адміністрація морських портів України» в особі Іллічівської філії державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (адміністрація Іллічівського морського порту) (продавець) та ТОВ «АЛЬФА МЕТ ТРЕЙД» (покупець) укладено Договір реалізації брухту чорних металів № 308-П-ІЛФ-18 від 17.12.2018 (арк. 21-26).

Відповідно до п. 1.1 Договору за даним договором продавець зобов`язується передати у власність покупцеві (далі по тексту договору «Поставити» ) брухт чорних металів (далі за текстом договору «Товар» ), у порядку і на умовах даного договору згідно специфікації (додаток 1 до цього Договору), а покупець зобов`язується прийняти товар у власність і оплатити його вартість.

Відповідно до п. 1.3 Договору під товаром в цьому договорі слід розуміти брухт чорних металів, який утворився в ході діяльності продавця.

Пунктом 11.1 Договору передбачено, що даний договір набирає чинності з дня його підписання та діє до 31.03.2019 року. Договір підписано та скріплено печатками сторін.

Відповідно до п. 2.1 Договору продавець направляє покупцю заявку про готовність партії товару до передачі/відвантаження з долученням оригіналу рахунку на попередню оплату в розмірі 100 % від вартості партії товару. Направлення заявки та оригінал рахунку покупцю здійснюється продавцем шляхом поштового відправлення (з повідомленням про вручення) на адресу покупця або надається уповноваженому представнику покупця під особистий підпис останнього.

Пунктом 2.2 Договору передбачено, що передача/відвантаження партії товару здійснюється продавцем з території порту та об`єктів ІФ ДП «АМПУ» .

Відповідно до п. 2.3 Договору передача/відвантаження партії товару здійснюється після його 100 % оплати покупцем згідно виставленого рахунку та надання останнім діючої довіреності на передачу/відвантаження даної партії товару.

Згідно з умовами п. 2.4 Договору продавець зобов`язується передати/відвантажити передбачений у заявці обсяг товару (партії товару) протягом 5 робочих днів з дати зарахування на розрахунковий рахунок продавця попередньої оплати.

Відповідно до п. 2.5 Договору покупець зобов`язаний забезпечити власними силами та за власний кошт завантаження та вивезення з території продавця партії товару не пізніше 5 (п`яти) робочих днів з дати зарахування на розрахунковий рахунок продавця попередньої оплати.

Відповідно до п. 2.9 Договору товар вважається зданим продавцем й остаточно прийнятим покупцем після підписання сторонами Акту приймання - передачі встановленого зразку (Додаток 2 до Договору). З моменту підписання сторонами зазначеного Акту право власності на товар і ризики переходять до покупця.

Відповідно до п. 3.1 Договору сума договору згідно специфікації (додаток 1 до Договору) становить 477 550, 00 (чотириста сімдесят сім тисяч п`ятсот п`ятдесят) грн. без ПДВ за 70,559 т Товару. ПДВ нараховується згідно чинного законодавства України.

Пунктом 3.2 Договору передбачено, що розрахунки між сторонами здійснюються в національній валюті України.

Відповідно до п. 3.3 Договору покупець здійснює передплату у розмірі 100 % від вартості партії товару протягом 10 (десяти) робочих днів з дати отримання оригіналу рахунку від продавця.

Відповідно до п. 3.4 Договору у випадку, якщо вага за результатом зважування відвантаженої партії товару перевищує вагу, зазначену в заявці та оплачену покупцем, покупець зобов`язаний оплатити додатковий обсяг товару, зазначений в Акті приймання-передачі, за додатковим рахунком, наданим продавцем. Оплата за передачу/відвантаження додаткового обсягу товару здійснюється покупцем на розрахунковий рахунок подавця в строк 10 (десять) календарних днів з дня отримання оригіналу рахунку. Днем отримання оригіналу рахунку є дата отримання покупцем оригіналу рахунку поштою, або дата отримання оригіналу рахунку уповноваженим представником покупця під особистий підпис останнього.

Пунктом 3.5 Договору передбачено, що днем оплати вважається дата зарахування попередньої оплати на розрахунковий рахунок продавця.

Відповідно до п. 5.1.1 Договору покупець зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі оплатити придбаний товар. Відповідно до п. 5.1.2 Договору покупець зобов`язаний прибути для отримання товару на склад продавця та надати продавцю діючу на дату передачі/відвантаження довіреність для отримання партії товару.

Покупець зобов`язаний приймати товар згідно з Актом приймання-передачі. (п. 5.1.3 Договору)

Покупець зобов`язаний здійснювати навантаження та вивезення товару зі складу/складів продавця власними силами та за свій рахунок не пізніше 5 (п`яти) робочих днів з дати зарахування коштів на банківський рахунок продавця. (п. 5.1.4 Договору)

Відповідно до п. 5.2.3 Договору покупець має право отримати кошти, що були перераховані як попередня оплата у випадку не передачі/відвантаження товару продавцем протягом строку, передбаченого договором у сумі вартості неотриманого товару.

Пунктом 5.2.1 Договору продавець зобов`язаний відвантажити весь погоджений обсяг товару протягом 5 робочих днів з моменту одержання попередньої оплати й надання покупцем автотранспорту під самовивіз.

Відповідно до п. 5.3.2 Договору у разі невиконання зобов`язань Покупцем, Продавець має право достроково розірвати цей договір в односторонньому порядку.

Відповідно до абз. 1, 3 п. 11.3 Договору сторони узгодили, що продавець має право розірвати договір в односторонньому порядку у випадку порушення істотних умов договору зі сторони покупця, направивши останньому письмове повідомлення за десять днів до дати розірвання договору. Датою розірвання договору вважається дата, вказана у повідомленні продавця.

Істотним порушенням договору сторони вважають прострочення покупцем оплати рахунку продавця більше ніж на 10 робочих днів або порушення строку отримання/вивозу товару зі складу продавця понад 10 днів.

Відповідно до п. 6.2 Договору у випадку, коли покупець, після отримання заявки та рахунку, не оплатив рахунок або не прибув за товаром, продавець має право стягнути з покупця пеню в розмірі 0,2 % від суми рахунку за кожен день прострочення оплати рахунку або відвантаження товару з території продавця.

До договору між сторонами складено специфікацію (додаток № 1 до договору) на суму 477 550, 00 грн. (а.с. 28). Специфікацію підписано та скріплено печатками сторін.

27.12.2018 року позивач ДП «Адміністрація морських портів України» (адміністрація Іллічівського МП) направив на адресу відповідача ТзОВ «АЛЬФА МЕТ ТРЕЙД» заявку на вивезення металобрухту №594/15-04.5-14-5597, в якій позивач проінформував про готовність партії товару (металобрухту) до передачі/відвантаження та одночасно із заявкою направив відповідачу рахунок на передню оплату №АП000000880 від 18.12.2018 року на суму 477 549, 66 грн. (арк. 40-41).

Факт направлення 29.12.2018 року заявки підтверджується списком №3 (ф. 103) згрупованих поштових відправлень (листів рекомендованих) (а.с. 39).

Судом встановлено, що заявка №594/15-04.5-14-5597 від 27.12.2018 року повернута до відправника поштовою установою із відміткою пошти «за закінченням встановленого терміну зберігання» , що підтверджується наявними в матеріалах справи копією поштового конверта (арк. 117).

Відповідно до штампу пошти на конверті, поштове відправлення було повернуто відправнику 06.02.2019 року. Саме цю дату позивач вважає датою вручення відповідачу заявки та рахунку для оплати та, як наслідок, сплив строку для оплати 20.02.2019 року (граничний термін), про що зазначено в заяві позивача про зміну підстав позову (вх. № 2151/20 від 18.02.2020).

Позивач зазначає, що відповідачем порушено умови п. 3.3, п. 5.1.1 договору, оскільки не проведено 100% попередню оплату за товар, у зв`язку з чим утворилась основна заборгованість в розмірі 477 549, 66 грн. Крім того, відповідачем не здійснено заходів із вивезення товару з території позивача, чим також порушено умови п. 5.1.2 договору та права позивача.

Позивач зазначає, що строки отримання товару Товариством безпосередньо пов`язані із обов`язком останнього внести 100 % передплату за товар, згідно заявки Чорноморської Філії, у зв`язку із чим відлік строків для отримання товару бере свій початок саме з дати його оплати покупцем.

У зв`язку з викладеним позивач звернувся до Господарського суду Миколаївської області з позовом про зобов`язання відповідача оплатити рахунок на попередню оплату та зобов`язання відповідача прибути за товаром. Крім того, враховуючи порушення умов договору в частині строків оплати рахунку на попередню оплату позивачем нараховано відповідачу пеню відповідно до п. 6.2 договору в розмірі 173 828, 08 грн.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному і об`єктивному дослідженні з урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи їх взаємний зв`язок, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення суду першої інстанції прийнято з дотриманням норм матеріального і процесуального права, є законним і обґрунтованим з наступних підстав.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договір, а в силу вимог ч. 1 ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання на лежним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутно сті конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлена обов`язковість договору для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливості виконання ним грошового зобов`язання, тому відсутність коштів у державного підприємства не може бути підставою для звільнення відповідача від обов`язку своєчасного виконання зобов`язання.

Згідно зі ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За положеннями ч.ч. 1,2 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Згідно із статтею 663 Цивільного кодексу України, продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Двосторонній характер договору купівлі-продажу зумовлює взаємне виникнення у кожної зі сторін прав та обов`язків. Так, з укладенням такого договору продавець приймає на себе обов`язок передати покупцеві певну річ і водночас набуває права вимагати її оплати, а покупець у свою чергу зобов`язаний здійснити оплату придбаної речі та водночас набуває права вимагати від продавця її передачі.

В даному випадку сторони договору узгодили порядок оплати за товар у формі 100 % попередньої оплати, що передбачено умовами укладеного між сторонами Договору. (п. 3.3, п. 3.5 договору).

Пунктами 2.3, п. 2.4, п. 2.5 договору сторони погодили, що передача/відвантаження партії товару здійснюється протягом 5 робочих днів з дати зарахування на розрахунковий рахунок продавця 100 % попередньої оплати.

Виходячи із правової природи договору та його змісту (п. 2.3-2.5, п. 3.3, п. 3.5 договору) можна дійти висновку, що його сторонами визначено зустрічне виконання зобов`язання.

Виходячи із правової природи договору, укладеного між сторонами по справі, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що у такому випадку має місце зустрічне виконання зобов`язання, оскільки обов`язок покупця щодо здійснення в повному обсязі оплати товару прямо пов`язаний з обов`язком продавця повідомити про готовність товару до відвантаження, а відвантаження товару в свою чергу здійснюється за умови повної оплати товару, що свідчить про визначення сторонами зустрічного виконання зобов`язання.

Правилами зустрічного виконання зобов`язання, встановленими ст. 538 Цивільного кодексу України, передбачено одночасне виконання кожною із сторін свого обов`язку.

У разі невиконання однією із сторін у зобов`язанні свого обов`язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов`язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов`язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі (частина 3 статті 538 Цивільного кодексу України).

При зустрічному виконанні зобов`язання сторони повинні виконувати свої обов`язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов`язання або звичаїв ділового обороту.

Сторона, яка наперед знає, що вона не зможе виконати свого обов`язку, повинна своєчасно повідомити про це другу сторону.

У разі невиконання однією із сторін у зобов`язанні свого обов`язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов`язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов`язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі.

Якщо зустрічне виконання обов`язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов`язку, друга сторона повинна виконати свій обов`язок.

Це правило має загальний характер та розповсюджується на будь-які зустрічні зобов`язання.

Таким чином, обов`язок покупця з оплати товару (попередня оплата) пов`язаний з обов`язком продавця поставити товар.

З положень ст. 693 Цивільного кодексу України, яка регулює питання "попередньої оплати" товару, вбачається, що "попередньою оплатою" визначається встановлений договором обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем. У разі невиконання покупцем обов`язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу.

Виходячи зі змісту даних норм, у разі нездійснення покупцем попередньої оплати товару, зобов`язання продавця щодо поставки товару не виникає, а нездійснення ним на свій ризик поставки товару без попередньої оплати, не надає продавцю права вимагати оплати такого товару. Отже продавець наділений правом вимагати в судовому порядку стягнення з покупця суми попередньої оплати, лише якщо він згодом, незважаючи на прострочення покупця, здійснив поставку товару.

Зазначена правова позиція відповідає правовій позиції, викладеній у постановах Верховного Суду від 14.03.2018 у справі № 903/333/17, від 08.08.2018 у справі № 904/10083/15, від 20.05.2019 у справі № 908/523/18, від 03.09.2019 у справі № 910/2849/18, від 29.01.2020 у справі № 903/154/19, 25.02.2020 у справі № 922/1705/19).

За ч. 4 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

З огляду на вищевикладене, враховуючи вимога до відповідача виконати зустрічне зобов`язання витікає лише за умови виконання зобов`язання позивачем незважаючи на невиконання відповідачем обов`язку щодо оплати 100% вартості товару, а право продавця стягувати суму попередньої оплати законодавчо не передбачене, суд апеляційної інстанції зазначає, що відсутні законодавчі та договірні підстави як для стягнення попередньої оплати так і для нарахування неустойки (штрафу, пені), застосування інших форм відповідальності за невиконання покупцем обов`язку по внесенню попередньої оплати за товар за умовки не поставки товару.

Враховуючи зазначене, судова колегія не приймає до уваги доводи апелянта в цій частині.

Крім того, судова колегія Південно-західного апеляційного господарського суду погоджується з висновком місцевого господарського суду в частині неефективності обраного позивачем способу захисту прав, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин і забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Спосіб захисту може бути визначено як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату.

Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Під час вирішення спору, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права способам, що встановлено чинним законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, судам необхідно зважати і на його ефективність з точки зору ст. 13 Конвенції. Так, у рішенні від 15.11.1996 у справі "Чахал проти Об`єднаного Королівства" Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) наголосив, що зазначена норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, передбачених Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені у правовій системі тієї чи іншої країни. Суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дали би змогу компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції та надавати відповідний судовий захист, хоча держави-учасниці Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань. Крім того, ЄСПЛ акцентував, що за деяких обставин вимоги ст. 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, передбачених національним правом.

Як ефективний необхідно розуміти такий спосіб, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Положення ч. 2 ст. 16 Цивільного кодекус України та ст. 20 Господарського кодексу України передбачають такий спосіб захисту порушеного права як примусове виконання обов`язку в натурі.

Зазначений спосіб захисту (примусове виконання обов`язку в натурі) застосовується в зобов`язальних правовідносинах у випадках, коли особа зобов`язана вчинити певні дії щодо позивача, але відмовляється від виконання цього обов`язку чи уникає його. Стосується він, зокрема, невиконання обов`язку сплатити кошти за виконану роботу, надані послуги, передати річ кредитору (за договорами купівлі-продажу, міни, дарування з обов`язком передати річ у майбутньому), виконати роботи чи надати послугу за відповідним договором (постанова КГС ВС від 19.05.2020 № 910/9167/19).

Вирішуючи господарський спір, суд з`ясовує, чи існує у позивача право або законний інтерес; якщо так, то чи має місце його порушення, невизнання або оспорювання відповідачем; якщо так, то чи підлягає право або законний інтерес захисту і чи буде такий захист ефективний за допомогою того способу, який визначено відповідно до викладеної в позові вимоги. В іншому випадку у позові слід відмовити.

Суб`єкт порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права (постанова КГС ВС від 28.05.2020 № 917/750/19; постанова КГС ВС від 21.05.2020 № 920/551/19).

Якщо спеціальні норми права визначають конкретні заходи з урахуванням специфіки порушеного права та характеру правопорушення, особа вправі скористатися такими способами захисту (постанова ВС від 18.07.2018 № 902/790/16).

Неправильно обраний спосіб захисту зумовлює прийняття рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин (подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18), від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16 (провадження № 12-187гс18), від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц (провадження № 14-338цс18), а також у постанові КГС ВС від 02.06.2020 № 910/6110/19).

В даному випадку позивачем заявлено вимогу про зобов`язання відповідача оплатити рахунок на попередню оплату.

Судова колегія зазначає, що в даному випадку позивачем заявлено вимогу про зобов`язання відповідача здійснити оплату рахунку та прибути за товаром згідно заявки на вивезення металобрухту, яка повністю дублює пункти Договору, який є обов`язковим для сторін у силу закону (ст.629 ЦК України)ю Тобто позивач у цій частині вимог обрано неналежний спосіб захисту, враховуючи, що такий обов`язок здійснення рахунку передбачено Договором.

Судова колегія Південно-західного апеляційного господарського суду погоджується з висновком місцевого господарського суду в частині того, що в спірному випадку позивачем невірно обрано спосіб захисту прав, який є неефективним (подальше примусове виконання судового рішення), оскільки фактично позивачем ставиться питання про порушення його прав у зв`язку з непроведенням відповідачем попередньої оплати за товар, тобто належним способом захисту прав є примусове виконання обов`язку в натурі, а саме обов`язку щодо сплати грошових коштів (стягнення коштів), за умови, що позивачем товар не було поставлено. При цьому, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що умовами Договору передбачено право позивача у випадку невиконання відповідачем своїх зобов`язань, достроково розірвати договір (п.5.3.2) та право на розірвання договору в односторонньому порядку у випадку порушення покупцем істотних умов Договору (п.11.3 Договору).

За таких обставин, судова колегія вважає, що доводи апелянта не знайшли свого підтвердження та спростовуються матеріалами справи, а висновки суду першої інстанції є вірними.

Європейським судом з прав людини у рішенні у справі "Серявін та інші проти України" від 10.02.2010 (Заява N4909/04) вказано, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У рішенні у справі "Трофимчук проти України" від 28.10.2010 (Заява N4241/03) Європейським судом зазначено, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

У даній справі сторонам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин згідно з нормами матеріального та процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що норми чинного законодавства місцевим господарським судом застосовані правильно, рішення відповідає приписам матеріального та процесуального права, а мотиви, з яких подана апеляційна скарга, не можуть бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції.

За таких обставин, апеляційна скарга Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» в особі Чорноморської філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (Адміністрація морського порту Чорноморськ) на рішення Господарського суду Миколаївської області від 11.06.2020 у справі № 915/2259/19 задоволенню не підлягає, а рішення Господарського суду Миколаївської області від 11.06.2020 у справі № 915/2259/19 залишається без змін.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» в особі Чорноморської філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (Адміністрація морського порту Чорноморськ) на рішення Господарського суду Миколаївської області від 11.06.2020 у справі № 915/2259/19 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Миколаївської області від 11.06.2020 у справі № 915/2259/19 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, передбаченими ст.ст. 288, 289 ГПК України.

Повний текст постанови складено та підписано 05.11.2020 року.

Головуючий суддя: Н.М. Принцевська

Судді: В.М. Головей

Г.І. Діброва