Рішення

від 05.11.2020 по справі 910/11378/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м. Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

05.11.2020Справа № 910/11378/20

Господарський суд міста Києва у складі судді - Бондаренко-Легких Г. П. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи №910/11378/20

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АВТОМІКСБУД" (07454, Київська область, Броварський район, село Требухів, вулиця Кутузова, будинок №25, ідентифікаційний номер: 41144732)

До Товариства з обмеженою відповідальністю "АВТОЛЮКС ЕКСПРЕС ПОШТА" (03062, м. Кив, вулиця Чистяківська, будинок №30, ідентифікаційний номер: 39949191)

Про стягнення 766 938,01 грн

Без виклику представників сторін.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю АВТОМІКСБУД звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю АВТОЛЮКС ЕКСПРЕС ПОШТА про стягнення 766 938,01 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням з боку відповідача його зобов`язань за Договором перевезення вантажу № 25 від 20.05.2019 в частині своєчасної оплати наданих послуг. У зв`язку з викладеним, позивач просить стягнути з відповідача 766938,01 грн основного боргу та покласти на відповідача судові витрати.

Разом з позовною заявою позивачем подано заяву про забезпечення позову, в якій позивач просить суд накласти арешт на грошові кошти у розмірі позовних вимог - 766 938, 01 грн, що знаходяться на банківських рахунках у будь - яких банківських установах (банках) і належать Товариству з обмеженою відповідальністю АВТОЛЮКС ЕКСПРЕС ПОШТА .

05.08.2020 Господарський суд міста Києва ухвалою відмовив у задоволені заяви Товариства з обмеженою відповідальністю АВТОЛЮКС ЕКСПРЕС ПОШТА про забезпечення позову з підстав, визначених в ухвалі.

10.08.2020 Господарський суд міста Києва ухвалою залишив позовну заяву без руху та надав позивачеві п`ятиденний строк для усунення недоліків з моменту отримання ухвали.

18.08.2020 до Господарського суду міста Києва надійшли заяви позивача про усунення недоліків позовної заяви, якими останній усунув недоліки позовної заяви встановлені ухвалою суду від 10.08.2020.

31.08.2020 Господарський суд міста Києва ухвалою прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі, розгляд справи №910/11378/20 ухвалив здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

З метою повідомлення відповідача по справі про розгляд справи №910/11378/20 та про його право подати відзив на позовну заяву, ухвала суду від 31.08.2020 була направлена на адресу відповідача, а саме: 03062, м. Кив, вулиця Чистяківська, будинок №30, однак поштове відправлення №0105475104540 повернулось з причин відсутності адресата за зазначеною адресою.

Згідно із пунктом 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є, в тому числі, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Зі змісту даної статті вбачається, що, день невдалої спроби вручення поштового відправлення за адресою місцезнаходження відповідача, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу ухвали.

Також у відповідності до ч. 7 ст. 120 ГПК України, у разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

У даному випадку судом враховано, що за приписами ч. 1 ст.9 ГПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Згідно із ч. 1 ст. 4 Закону України Про доступ до судових рішень судові рішення, внесені до Єдиного державного реєстру судових рішень, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.

З урахуванням наведеного, відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.08.2020 у справі №910/11378/20 у Єдиному державному реєстрі судових рішень, яка опублікована та доступна до вільного перегляду з 02.09.2020. Проте, відповідач, правом на подання відзиву не скористався.

У разі неподання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами (ч. 9 ст. 165 ГПК України).

Згідно з ч. 2 ст. 252 ГПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Згідно з ч. 4 ст. 240 ГПК України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

Як підтверджено матеріалами справи, 20.05.2019, між Товариством з обмеженою відповідальністю АВТОМІКСБУД (виконавець, надалі - позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю АВТОЛЮКС Експрес Пошта (замовник, надалі - відповідач) укладено Договір перевезення вантажу №25 (надалі - Договір), згідно умов п. 2.1. якого виконавець зобов`язується на свій ризик та за завданням замовника здійснити організацію перевезення та/або перевезення вантажу автомобільним транспортом, а замовник зобов`язується прийняти і оплатити надані послуги.

Судом на підставі наявного в матеріалах справи Договору встановлено, що згідно п. 9.1. цей Договір вважається укладеним з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін та діє до 31.12.2019.

Згідно п. 9.2. Договору якщо за 30 (тридцять) календарних днів до закінчення дії Договору жодна зі сторін не вимагатиме його припинення, Договір вважається продовжений на той же строк на тих же умовах, без обмеження кількості разів пролонгації дії Договору.

Оскільки, матеріалами справи не підтверджено та відповідачем не спростовано того, що сторони домовились або одна із сторін вимагала припинення дії Договору з 01.01.2020, суд дійшов висновку, що станом на момент розгляду справи судом такий Договір є чинним.

Позивач стверджує, що ним на виконання умов Договору, у період часу з 31.05.2019-25.03.2020 силами та засобами третіх осіб були виконанні зобов`язання по наданню послуг з перевезення вантажу за завданнями відповідача на загальну суму 3715749, 04 грн, в підтвердження чого надаються відповідні Акти наданих послуг.

Втім, відповідач лише частково сплатив надані позивачем у 2020 році послуги у розмірі 2948811 грн., в підтвердження чого подано заключні виписки по банківському рахунку позивача за період часу з 26.06.2020 по 24.03.2020.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач додає до позовної заяви гарантійний лист №51 від 15.04.2020, з тексту якого вбачається, що відповідач гарантував позивачеві сплату послуг у розмірі 766 938, 01 грн.

Однак, суд не вважає гарантійний лист безперечним доказом підтвердження наявності заборгованості відповідача за Договором перевезення вантажу №25 від 20.05.2019 у розмірі 766 938, 01 грн., проте він поряд з іншим, підтверджує наяність заборгованості відповідача перед позивачем.

Також позивач стверджує, що він звертався до відповідача з претензією від 11.06.2020 щодо неналежного виконання умов договору та сплату заборгованості у розмірі 766 938. 01 грн. Однак, в матеріалах справи відсутні докази надсилання такої претензії відповідачу та/або отримання такої заяви відповідачем, оскільки з поданої ксерокопії квитанції (поштова накладна № 0740027238061) та роздруківки трекінгу відстеження поштового відправлення за накладною із сайту Укрпошта не можливо встановити зміст направленої кореспонденції за адресою: 03061, м. Київ (адресат: ТОВ "АВТОЛЮКС ЕКСПРЕС").

Позивач стверджує, що станом на дату подання позовної заяви 31.07.2020 (отримана судом 03.08.2020) послуги перевезення вантажу надані позивачем відповідачеві в повному обсязі не сплачені, у зв`язку з чим позивач просить стягнути з відповідача 766 938, 01 грн. заборгованості за Договором у судовому порядку та покласти на відповідача витрати по сплаті судового збору.

Предметом позову у справі є матеріально - правові вимоги позивача до відповідача про стягнення з останнього заборгованості за Договором перевезення вантажу № 25 від 20.05.2019, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем грошового зобов`язання за Договором в частині сплати вартості організованих перевезень позивачем.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи принцип змагальності сторін, суд вважає, що позовні вимоги ТОВ АВТОМІКСБУД підлягають частковому задоволенню з огляду на наступне:

Договір, укладений між сторонами, є договором транспортного експедирування, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 65 Цивільного кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань, а саме майново-господарських зобов`язань згідно ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, і згідно ст. 11, 202, 509, 629 Цивільного кодексу України є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 929 ЦК України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу.

У відповідності до ст. 9 Закону України Про транспортно-експедиторську діяльність (далі - Закон 1955-VI), за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу.

Згідно з ст. 932 ЦК України, експедитор має право залучити до виконання своїх обов`язків інших осіб. У разі залучення експедитором до виконання своїх обов`язків за договором транспортного експедирування інших осіб експедитор відповідає перед клієнтом за порушення договору.

Статтею 931 ЦК України встановлено, що розмір плати експедиторові встановлюється договором транспортного експедирування, якщо інше не встановлено законом. Якщо розмір плати не встановлений, клієнт повинен виплатити експедитору розумну плату.

Статтею 9 Закону 1955-VI зазначено, що платою експедитору вважаються кошти, сплачені клієнтом експедитору за належне виконання договору транспортного експедирування.

Згідно зі ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 933 ЦК України, клієнт зобов`язаний надати експедиторові документи та іншу інформацію про властивості вантажу, умови його перевезення, а також інформацію, необхідну для виконання експедитором обов`язків, встановлених договором.

Згідно з ст. 9 Закону 1955-VI, перевезення вантажів супроводжується товарно-транспортними документами, складеними мовою міжнародного спілкування залежно від обраного виду транспорту або державною мовою, якщо вантажі перевозяться в Україні. Факт надання послуги експедитора при перевезенні підтверджується єдиним транспортним документом або комплектом документів (залізничних, автомобільних, авіаційних накладних, коносаментів тощо), які відображають шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення.

Відповідно до пункту 11.1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні (Наказ № 363 Міністерства транспорту України від 14.10.1997), основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна.

Згідно пункту 3.4. Договору, послуги за цим Договором надаються виконавцем на підставі товарно- транспортної накладної, маршрутного лиса та інших документів замовника.

Умовами п. 5.3. Договору встановлено, що договірна вартість послуг виконавця узгоджується та підтверджується сторонами Актами наданих послуг, які з моменту підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх печатками є невід`ємною частиною Договору.

Умовами п.5.4. Договору встановлено, що замовник здійснює оплату послуг виконавця протягом 10 (десяти) календарних днів з дати підписання сторонами Актів наданих послуг.

На підставі наявних в матеріалах справи доказів (Актів наданих послуг за період з 31.05.2019 по 25.03.2020) суд встановив, що позивачем на виконання умов Договору перевезення вантажу №25 від 20.05.2019 надано обумовлені в ньому послуги відповідачу на загальну суму 3 287 944, 02 грн., а не 3 715 749, 04 грн. як стверджує позивач.

Оскільки, Акти наданих послуг №92 від 07.06.2019, №93 від 13.06.2019, №96 від 14.06.2019, №5 від 31.01.2020 та №6 від 31.01.2020 ( надані копії не містять чіткого відображення підпису уповноваженої особи замовника (відповідача), а деякі точно не містять такого підпису) За відсутності належних доказів прийняття відповідачем послуг від відповідача, а саме відсутності підписаних та скріплених печаткою відповідача актів наданих послуг, суд не може достеменно дійти висновку про те, що позивачем були надані, а відповідачем прийняті послуги організації перевезення вантажу на суму, що зазначена в таких Актах (не підписаних з боку відповідача), а саме: 427 805, 02 грн.

За таких обставин, суд, на підставі всебічно досліджених доказів, дійшов висновку, що дійсна вартість, наданих позивачем та прийнятих відповідачем послуг згідно наданих в матеріали справи первинних документів, що є належними доказами, по Договору № 25 становить 3 287 944, 02 грн.

Статтею 12 Закону 1955-VI передбачено, що клієнт зобов`язаний у порядку, передбаченому договором транспортного експедирування, сплатити належну плату експедитору, а також відшкодувати документально підтверджені витрати, понесені експедитором в інтересах клієнта в цілях виконання договору транспортного експедирування.

Як встановлено п. 14.1. Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, форма і порядок розрахунків, а також випадки зміни розміру оплати за перевезення вантажів і надання інших послуг, пов`язаних з цим, визначаються Перевізником з вантажовідправником або вантажоодержувачем - Замовником при укладенні ними Договору на перевезення вантажів.

Пунктом 14.4. вище зазначених Правил встановлено, що остаточний розрахунок за перевезення вантажів провадиться Замовником на підставі рахунку Перевізника, який має бути виписаний не пізніше трьох днів після виконання перевезень з доданням товарно-транспортних накладних. Рахунок за виконані перевезення виписується на підставі належним чином оформлених товарно-транспортних накладних.

Як встановлено судом вище, з умов Договору слідує висновок про те, що оплата наданих позивачем послуг здійснюється відповідачем на підставі підписаних Актів наданих послуг, однак, подані позивачем виписки по банківському рахунку за період з 26.06.2019 по 24.03.2020 містять посиланням на рахунки, що відсутні в матеріалах справи, а отже суд позбавлений можливості їх дослідити.

Проте, сам факт надання обумовлених послуг за Договором у розмірі встановленому судом 3 287 917, 02 грн. позивачем доведений, а факт часткової сплати послуг відповідачем у розмірі 2 948 811, 03 грн. позивачем визнаний, поданий позивачем розрахунок відповідачем не спростований та інших доказів сплати наданих позивачем послуг відповідачем до суду не надано.

За таких обставин суд, з урахуванням меж позовних вимог та того, що позивачем доведений факт надання послуг лише на суму 3 287 917, 02 грн., вважає, що дійсна сума заборгованості становить 339 105, 99 грн., а не 766 938, 01 грн., як визначено позивачем на підставі гарантійного листа відповідача.

Частиною 1 та 2 ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що відповідачем його зобов`язання по оплаті товару в повному обсязі виконані не були, і належних та допустимих доказів іншого матеріали справи не містять.

Таким чином, відповідач не виконав взяті на себе договірні зобов`язання.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В силу ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом.

Таким чином, з урахуванням принципу змагальності та балансу вірогідності доказів, факт наявності боргу у відповідача перед позивачем в сумі 339105, 99 грн. , належним чином доведений і відповідачем не спростований, строк виконання зобов`язання відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України настав, а тому позовні вимоги про стягнення боргу у розмірі 339105, 99 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до приписів ст. 76-79 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно ч.1 ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Частина 1 ст. 74 ГПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно з пункту 3 ч. 4 ст. 238 ГПК України у мотивувальній частині рішення зазначаються мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 129 ГПК України, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 13, 73-77, 86, 129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю АВТОМІКСБУД до Товариства з обмеженою відповідальністю АВТОЛЮКС Експрес Пошта про стягнення 766 938, 01 грн. задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АВТОЛЮКС ЕКСПРЕС ПОШТА" (03062, м. Кив, вулиця Чистяківстка, будинок №30, ідентифікаційний номер: 39949191) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АВТОМІКСБУД" (07454, Київська область, Броварський район, село Требухів, вулиця Кутузова, будинок №25, ідентифікаційний номер: 41144732) 339 105 (триста тридцять дев`ять тисяч сто п`ять) грн. 99 коп. - основного боргу, а також 5 087 (п`ять тисяч вісімдесят сім) грн. 10 коп. - судового збору.

3. В задоволенні інших позовних вимог про стягнення 427 805, 02 грн. відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Г. П. Бондаренко-Легких