Рішення

від 23.10.2020 по справі 918/246/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Господарський суд Рівненської області

вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" жовтня 2020 р. м. Рівне Справа № 918/246/20

Господарський суд Рівненської області у складі головуючого судді Пашкевич І.О. , за участі секретаря судового засідання Ткачук І.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Приватного акціонерного товариства "Рівнеазот" (33017, Рівне-17, код ЄДРПОУ 05607824)

до Рівненської районної державної адміністрації (33001, вул. Соборна, буд. 195, м. Рівне, код ЄДРПОУ 04057735)

за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Акціонерне товариство "Українська залізниця" (далі Залізниця), Головне управління Держгеокадастру у Рівненській області, Городоцька сільська рада та Рівненська обласна державна адміністрація

про визнання протиправним розпорядження та визнання права на земельні ділянки

за участі представників:

від позивача: Рашко Володимир Григорович;

від третьої особи АТ "Українська залізниця": Гуменюк Інна Петрівна;

від третьої особи Рівненська обласна державна адміністрація: ОСОБА_1 .

ВСТАНОВИВ:

У березні 2020 року Приватне акціонерне товариство "Рівнеазот" (далі Товариство) звернулось до Господарського суду Рівненської області з позовною заявою до Рівненської районної державної адміністрації (далі Рівненська РДА) про визнання протиправним розпорядження голови Рівненської РДА №674 від 14.10.2009 та визнання за позивачем прав на земельні ділянки під залізничним полотном під`їзної колії.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що розпорядження голови Рівненської РДА №674 від 14.10.2009, на переконання позивача суперечить нормам законодавства та є таким, що порушує права Товариства, оскільки на земельних ділянках, на які видано державні акти на право постійного користування земельною ділянкою третій особі (Залізниці) знаходиться частина нерухомого майна (під`їзної залізничної колії) Товариства, право власності на яке не оспорюється. Під час надання дозволу на виготовлення та затвердження землевпорядної документації на зазначені земельні ділянки, внесення відомостей до Державного земельного кадастру не були враховані права ПАТ "Рівнеазот", як власника об`єктів нерухомого майна, розташованої на земельних ділянках наданих у постійне користування АТ "Укрзалізниця".

Рішенням Городоцької сільської ради №495 від 22.03.2005 погоджено Залізниці виготовлення технічної документації по наданню земельної ділянки у постійне користування для обслуговування об`єктів залізничного транспорту на території Городоцької сільської ради. В ході розроблення плану землеустрою та розробки технічної документації необхідної для отримання державного акту на право постійного користування інвентаризація земель не проводилась, можливі межі земельної ділянки не погоджувались із ПАТ "Рівнеазот", на балансі і обслуговуванні якого перебуває під`їзна залізнична колія, що розташована на зазначених земельних ділянках.

Позивач зазначає, що на момент видання розпорядження, законодавством, що діяло на момент його прийняття, не було передбачено технічної документації, на підставі якої оскаржуваним розпорядження видано державні акти на право постійного користування земельними ділянками. Крім того, вказує, що підстава його видачі - у постійне користування для забезпечення функціонування залізничного транспорту, суперечить законодавству, оскільки не була передбачена у частині 3 статті 122 Земельного кодексу України.

Спірне розпорядження, на переконання позивача, порушує гарантоване законодавством України право власності, оскільки перебування земельної ділянки, на якій знаходиться під`їзна залізнична колія ПАТ "РІВНЕАЗОТ" у постійному користуванні Залізниці обмежує право користуватися зазначеною колією.

Як на правові підстави позову позивач посилається на статті 317, 319, 377 Цивільного кодексу України, статті 120, 154, 155 Земельного кодексу України та просить суд: 1. Визнати Розпорядження голови Рівненської районної державної адміністрації №674 від 14.10.2009 протиправним, таким, що не відповідає Конституції і законам України та не чинним повністю; 2. Визнати за ПАТ "Рівнеазот" права на земельні ділянки під залізничним полотном під`їзної колії у наступних розмірах: по земельній ділянці кадастровий номер 5624683300:07:025:0001 площею 1,20 га, довжиною 1935,48 м, ширина смуги 6,20 м; по земельній ділянці кадастровий номер 5624683300:07:025:0002 площею 0,30 га, довжиною 483,87 м, ширина смуги 6,20 м.

Ухвалою суду від 14.04.2020 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено 05.05.2020. Залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Акціонерне товариство "Українська залізниця", Головне управління Держгеокадастру у Рівненській області, Городоцьку сільську раду та Рівненську обласну державну адміністрацію.

04.05.2020 від АТ "Українська залізниця" надійшли письмові пояснення, відповідно до яких останнє заперечує проти задоволення позовних вимог. Посилається на пропуск позивачем строку позовної давності. Крім того, вказує, що земельні ділянки, щодо яких винесено оспорюване розпорядження перебували у користуванні Залізниці з 01.11.1965 року. 28.05.1970 виконавчим комітетом Ровенської районної Ради депутатів трудящих видано акт на право користування землею Львівській залізниці Міністерства шляхів сполучення СРСР в Рівненському районі Рівненської області Української Радянської Соціалістичної республіки, де в постійне користування відведено 679,2 гектарів землі згідно із накресленим планом і описом меж. Це землекористування записано у державну книгу реєстрації землекористувань за №1 першого дня листопада місяця 1965 року. Право постійного користування у залізниці на дану земельну ділянку виникло до створення Приватного акціонерного товариства "Рівнеазот", оскільки на території даної земельної ділянки наявна інфраструктура залізниці це - будівля, комора, вокзал, туалет, пост ЕЦ, платформа посадочна, пасажирська платформа, благоустрій, що підтверджується довідками про балансову належність будівель та споруд підрозділам ДТГО "Львівська залізниця" на момент винесення оспорюваного рішення.

Також, Залізниця зазначила, що відповідно до Постанови КМУ від 04 березня 2015 року №83, до переліку підприємств, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави також включено Державне територіально-галузеве об`єднання "Львівська залізниця" (на і даний час регіональна філія "Львівська залізниця" АТ "Укрзалізниця"), а тому визнання нечинним Розпорядження голови Рівненської районної державної адміністрації за №674 призведе до позбавлення Залізниці права користування земельною ділянкою, а також із наявною інфраструктурою, розміщеною на ній.

Ухвалою від 05.05.2020 розгляд справи у підготовчому судовому засіданні відкладено на 19.05.2020.

18.05.2020 відповідачем подано відзив на позовну заяву, відповідно до якого Рівненська РДА з позовними вимогами не погоджується, вказує, що оспорюване розпорядження прийняте в межах компетенції та з дотриманням вимог Закону. Технічна документація, яка була подана на затвердження Рівненській РДА відповідала вимогам Закону.

19.05.2020 відповідачем подано заяву про застосування строків позовної давності, обґрунтовану тим, що позивачу було відомо з 18.07.2012 про спірні правовідносини (з моменту укладення договору про експлуатацію залізничної під`їзної колії з Залізницею).

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 19.05.2020 розгляд справи у підготовчому судовому засіданні відкладено на 02.06.2020.

25.05.2020 позивачем подана відповідь на відзив, відповідно до якої останній зазначив, що відзив не містить заперечень щодо усіх обставин та правових підстав позову. Крім того, вказує, що землі під залізничним полотном під`їзної колії ПАТ "Рівнеазот" та його облаштуванням відносяться до земель промисловості, а не залізничного транспорту. Заперечив проти застосування позовної давності.

02.06.2020 підготовче судове засідання у справі не відбулось у зв`язку із тимчасовою непрацездатністю судді Пашкевич І.О., про що помічником судді було складено відповідну довідку, яка долучена до матеріалів справи та опублікована на офіційному веб-сайті Господарського суду Рівненської області.

Ухвалою суду від 25.06.2020 підготовче судове засідання призначене на 09.07.2020.

У судовому засіданні 09.07.2020 судом було оголошено перерву до 01.09.2020.

31.08.2020 на адресу суду від Акціонерного товариства "Українська залізниця" надійшло клопотання №ДН-3-06/165 про долучення доказів до матеріалів справи, а саме: копія довідки про балансову вартість під`їзної колії ПАТ "Рівнеазот" та експлікація земельних угідь, що являється витягом із технічної документації земельних ділянок за кадастровими номерами 56:246:833:00:07:025:0001, 56:246:833:00:07:025:0002. Вказані докази долучені до матеріалів справи, з підстав визнання судом причин їх пропуску поважними.

Ухвалою суду від 01.09.2020 підготовче провадження у справі № 918/246/20 закрито. Справу призначено до судового розгляду по суті на 15.09.2020.

У судовому засіданні 15.09.2020 судом було оголошено перерву до 01.10.2020.

29.09.2020 представником позивача надано для долучення до матеріалів справи докази, а саме копії: відповіді за № 101/01-29/20 від 28.09.2020 з архівною копією Розпорядження Ради Міністрів УРСР від 22 січня 1980 року №31-р та додатку №30 до нього; відповіді за № 92/01-30/20 від 28.09.2020 року з витягом з архівної копії Акту приймання в експлуатацію Державною приймальною комісією закінченого будівництвом комплексу виробництва аміаку і аміачної води Ровенського заводу азотних добрив від 31 березня 1969 року затвердженого Наказом Мінхімпрома СРСР № 245 від 10 квітня 1969 року; листа № 03/15-212 від 01.02.1980 Виконкому Ровенської обласної Ради народних депутатів; двох актів від 15 лютого 1980 року на виконання Розпорядження Ради Міністрів УРСР від 22 січня 1980року №31-р з супровідним листом; витяг з проектного завдання зовнішнього залізнодорожнього транспорту II черги будівництва, архівний № 11035; викопіювання з публічної кадастрової карти; ситуаційного плану 1968 року. Вказані докази долучені до матеріалів справи, з підстав визнання судом причин їх пропуску поважними.

У судовому засіданні 01.10.2020 судом було оголошено перерву до 16.10.2020.

08.10.2020 представником позивача надано для долучення до матеріалів справи докази, а саме копії: відповіді за № 103/01-29/20 від 06.10.2020 з архівною копією Розпорядження Ради Міністрів УРСР від 07.05.1967 № 4641-р та рішень виконавчого комітету Рівненської обласної Ради депутатів від 13.02.1965 року № 113 і від 04.03.1967 року № 152. Вказані докази долучені до матеріалів справи, з підстав визнання судом причин їх пропуску поважними.

16.10.2020 від Акціонерного товариства "Українська залізниця" надійшли пояснення по справі, з урахуванням поданих позивачем доказів, відповідно до яких останнє заперечило проти долучення доказів поданих 01.10.2020 та 08.10.2020. Вказує, що надані позивачем докази не являються правовстановлюючими документами на спірну земельну ділянку та позивач не доводить жодним доказом, що спірні земельні ділянки перебували у його користуванні, оскільки не вилучались у залізниці.

У судовому засіданні 16.10.2020 судом було оголошено перерву до 23.10.2020.

У судовому засіданні 23.10.2020 представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав зазначених у позовній заяві. Треті особи проти задоволення позову заперечили. Відповідач у судове засідання 23.10.2020 не з`явився, хоча про дату, час та місце слухання справи був повідомлений у встановленому законом порядку. Суд дійшов висновку про можливий розгляд справи у даному судовому засіданні, без участі представника відповідача.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд встановив наступне.

Позивач звернувся до суду з позовом про визнання Розпорядження голови Рівненської РДА №674 від 14.10.2009 протиправним, таким, що не відповідає Конституції і законам України та не чинним повністю; визнання за ПАТ "Рівнеазот" права на земельні ділянки під залізничним полотном під`їзної колії у наступних розмірах: по земельній ділянці кадастровий номер 5624683300:07:025:0001 площею 1,20 га , довжиною 1935, 48 м, ширина смуги 6,20 м; по земельній ділянці кадастровий номер 5624683300:07:025:0002 площею 0,30 га, довжиною 483,87 м, ширина смуги 6,20 м. посилаючись на такі обставини.

Судом встановлено, що згідно наказу регіонального відділення фонду Державного майна по Рівненській області від 04.11.1995 №1003 (том І, а.с. 66) затверджено план приватизації Рівненського орендного підприємства "Азот", код ДРЗОУ 05607824. Перетворено Рівненське орендне підприємство "Азот", майно якого приватизується, у відкрите акціонерне товариство "Рівнеазот". Згідно з планом приватизації (том І, а.с. 67-69) додатком 8 якого є довідка про площі, які зайняті об`єктами Рівненського орендного підприємства "Азот", за документами на право користування ділянками, у розпорядженні Рівненського орендного підприємства "Азот" знаходились кілька під`їзних залізничних колій, різних площ, при цьому не зазначено на якому саме праві, оскільки з розділу 2 вказаного документу вбачається, що майно РОП "Азот" перебувало у останнього як у власності так і в оренді, і інше.

Позивач вказує, що згідно наказу регіонального відділення фонду Державного майна по Рівненській області від 04.11.1995 №1003 ФДМУ передав відкритому акціонерному товариству "Рівнеазот" у власність ряд виробничих приміщень та іншого нерухомого майна, серед яких під`їзна залізнична колія.

Згідно з Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №186707384 від 29.10.2019 (том І, а.с. 61), 14.10.2013 було внесено запис про право власності за Товариством на виробничий корпус ЗЦ з резервуаром та під`їзною залізничною колією до станції Обарів, лат. Є"-1, нежитлова будівля. У додаткових відомостях про складові частини зазначеного об`єкта нерухомого майна вказано, що його складовою частиною є, зокрема, №3- під`їзна залізнична колія.

Висновком про технічний стан об`єкту нерухомого майна від 327/19 від 07.10.2019 (том І, а.с. 72) встановлено, що згідно матеріалів технічної інвентаризації будівля виробничого корпусу ЗЦ з резервуаром та під`їзною залізничною колією до станції Обарів (лат. Є"-1) за адресою: Рівненська обл., с. Городок, вул. Штейнгеля барона, буд. 139а, зареєстрована в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 25.06.2019 №181425156246 за ПАТ "Рівнеазот" на підставі наказу "Про затвердження плану приватизації Рівненського орендного підприємства "Азот", код ДРЗОУ 05607824 та Статуту ВАТ "Рівнеазот", серія та номер: 1003, виданий 04.11.1995, Регіональним відділенням Фонду Державного майна України по Рівненській області. Згідно опису об`єкта нерухомого майна, що міститься у вказаному висновку зазначені характеристики позиції №3 - під`їзна залізнична колія: відрізок 1 - 1183 м.п., відрізок 2 - 3655 м.п.

18.07.2012 між ПАТ "РІВНЕАЗОТ" та АТ "УКРЗАЛІЗНИЦЯ" було укладено договір № Л/ДН-3/12/2916/м/п про експлуатацію залізничної під`їзної колії, відповідно до умов якого, ПАТ "РІВНЕАЗОТ" здійснює перевезенням залізничним транспортом. Даний договір діяв до 30.12.2019 (том І, а.с. 123-124).

Відповідно до п.16.2 зазначеного договору власник колії сплачує залізниці за утримання ділянки землі у смузі відведення наданої згідно п. 3 даного договору де у межах смуги відведення залізниці поїзною колією і спорудами ПАТ "Рівнеазот" (власника колії) зайнято ділянку землі площею 15 000 кв.м.

У акті обстеження умов роботи на під`їзній колії і станції примикання складеного у 2012 році та підписаного представниками Товариства та Залізниці (том І, а.с. 62-63), зазначено, що вказані особи провели обстеження транспортного господарства під`їзної колії ПАТ "Рівнеазот" з метою укладення договору на експлуатацію під`їзної колії, та встановлено, що площа ділянки землі, яку зайнято під`їзною колією у смузі відведення склала 15 000,00 кв.м.

З наведеного можна зробити висновок, що за позивачем на праві власності зареєстрована частина під`їзної залізничної колії за адресою: Рівненська обл., с. Городок, вул. Штейнгеля барона, буд. 139а, з такими технічними характеристиками: відрізок 1 - 1183 м.п., відрізок 2 - 3655 м.п.

Відповідно до наявної у матеріалах справи технічної документації із землеустрою земельні ділянки, кадастрові номери яких: 5624683300:07:025:0001 площею 39,2950 га та 5624683300:07:025:0002 площею 13,6950 га внесені до Державного земельного кадастру та передані у постійне користування ДТГО "Львівська залізниця", на підставі Розпорядження голови районної державної адміністрації №674 від 14.10.2009.

Рішенням Рівненської районної адміністрації №06/1644 від 04.07.2005, надано дозвіл Львівській державній залізниці на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо складання державного акту на право постійного користування землею для обслуговування об`єктів та забезпечення функціонування залізничного транспорту за межами населених пунктів Рівненського району (том І, а.с. 33).

Позивач вказує, що нормами чинного, на момент прийняття рішення ЗУ "Про землеустрій", не передбачено зазначеного виду технічної документації (ст. 25 ЗУ "Про землеустрій"). Проте, Рішення Рівненської районної адміністрації №06/1644 від 04.07.2005 позивачем не оскаржується, та є чинним.

В матеріалах справи наявна копія розпорядження голови Рівненської районної державної адміністрації №674 від 14.10.2009 (том І, а.с. 59), про визнання протиправним якого просить позивач, та відповідно яким: затверджено технічну документацію із землеустрою щодо проведення інвентаризації земель для складання державного акту на право постійного користування землею ДТГО "Львівська залізниця" для забезпечення функціонування залізничного, транспорту на дільниці Рівне-Ківерці на території Городоцької сільської ради Рівненського району Рівненської області. 01.12.2009 видано Залізниці державні акти на право постійного користування земельними ділянками Серія ЯЯ№260395, кадастровий номер 56:246:833:00:07:025:0001 та Серія ЯЯ №260396 кадастровий номер 56:246:833:00:07:025:0002 (том І, а.с. 129, 130).

Земельні ділянки, кадастрові номери яких 5624683300:07:025:0001, 5624683300:07:025:0002, що передані у постійне користування Залізниці, на підставі оскаржуваного Розпорядження перебувають у власності Рівненської обласної державної адміністрації (інформаційні довідки, том І, а.с. 70, 71). Цільове призначення вказаних ділянок 12.01 для розміщення та експлуатації будівель і споруд залізничного транспорту. Розташовані вони на території Городоцької сільської ради Рівненського району Рівненської області.

Так, оспорюване розпорядження голови Рівненської РДА прийняте 14.10.2009 року. Як зазначено у самому розпорядженні, останнє прийнято на підставі статей 17, 68, 92, пункту 12 розділу Х "Перехідні положення" Земельного кодексу України, пунктом 7 статті 13 Закону України "Про місцеві державні адміністрації".

Відповідно до статті 17 Земельного кодексу України в редакції, що діяла на момент винесення оспорюваного розпорядження до повноважень місцевих державних адміністрацій у галузі земельних відносин належить, зокрема, розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом; участь у розробленні та забезпеченні виконання загальнодержавних і регіональних (республіканських) програм з питань використання та охорони земель; координація здійснення землеустрою та державного контролю за використанням та охороною земель; підготовка висновків щодо надання або вилучення (викупу) земельних ділянок; координація діяльності державних органів земельних ресурсів; вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

Відповідно до статті 68 Земельного кодексу України в редакції, що діяла на момент винесення оспорюваного розпорядження до земель залізничного транспорту належать землі смуг відведення залізниць під залізничним полотном та його облаштуванням, станціями з усіма будівлями і спорудами енергетичного, локомотивного, вагонного, колійного, вантажного і пасажирського господарства, сигналізації та зв`язку, водопостачання, каналізації; під захисними та укріплювальними насадженнями, службовими, культурно-побутовими будівлями та іншими спорудами, необхідними для забезпечення роботи залізничного транспорту.

Згідно зі статтею 92 Земельного кодексу України, в редакції, що діяла на момент винесення оспорюваного розпорядження, право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку. Права постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають: а) підприємства, установи та організації, що належать до державної та комунальної власності; б) громадські організації інвалідів України, їх підприємства (об`єднання), установи та організації; в) релігійні організації України, статути (положення) яких зареєстровано у встановленому законом порядку, виключно для будівництва і обслуговування культових та інших будівель, необхідних для забезпечення їх діяльності.

Відповідно до пункту 12 розділу Х "Перехідні положення" Земельного кодексу України до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями (крім земель, переданих у приватну власність, та земель, зазначених в абзаці третьому цього пункту) в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

Таким чином, твердження позивача, щодо відсутності у голови Рівненської РДА повноважень на прийнятті рішень щодо земель промисловості та про передачу у постійне користування земель для забезпечення функціонування залізничного транспорту, є безпідставними.

Крім того, відповідно до частини 1 статті 123 Земельного кодексу, у редакції, що діяла на момент прийняття оспорюваного розпорядження, надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі: зміни цільового призначення земельних ділянок; надання в користування земельних ділянок, межі яких не встановлені в натурі (на місцевості). Надання у користування земельної ділянки, межі якої встановлені в натурі (на місцевості), без зміни її цільового призначення, здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо складання документа, що посвідчує право користування земельною ділянкою.

В матеріалах справи наявні копії технічної документації із землеустрою, що затверджувалась спірним розпорядженням (том І, а.с. 26-57).

Відповідач у відзиві вказує, що передача земельних ділянок Залізниці проводилась на підставі технічної документації, а не проекту відведення. Технічна документація, яка була подана на затвердження Рівненській РДА відповідала вимогам діючого на той момент законодавства, та містила всі обов`язкові складові передбачені статтею 56 Закону України "Про землеустрій".

Суд погоджується з доводами відповідача, що невідповідність назви технічної докумнетації тій, що зазначена у Законі не змінює її суті, якщо вона відповідає його вимогам. Крім того, позивачем не зазначено в чому саме полягає невідповідність технічної документації вимогам закону, крім як, невідповідність у назві документа, що розроблявся, та що був поданий на затвердження. Твердження позивача про те, що Рівненською районною державною адміністрацією та Городоцькою сільською радою, надано Львівській залізниці дозвіл на розробку зовсім іншого виду технічної документації, та те, що законодавством яке діяло на момент прийняття розпорядження, не передбачено технічної документації, на підставі якої оскаржуваним розпорядження видано державні акти на право постійного користування земельними ділянками є надуманими, та не відповідають дійсним обставинам.

Судом не встановлено, що технічна документація (том І, а.с. 26-57), яка надавалась на затвердження Рівненської РДА для складання акта на право постійного користування землею, не відповідала вимогам чинного на той час законодавства.

Враховуючи викладене, суд не вбачає порушення вимог законності при прийнятті оскаржуваного розпорядження голови Рівненської РДА.

Що стосується порушення означеним розпорядження голови Рівненської РДА прав позивача на використання належного йому нерухомого майна, а також вимоги про визнання за позивачем прав на земельні ділянки під залізничним полотном під`їзної колії, суд зазначає наступне.

Позивач вказує, що дана під`їзна залізнична колія знаходяться на земельних ділянках кадастровий номер яких: 5624683300:07:025:0001 та 5624683300:07:025:0002.

Однак, з наданих позивачем до матеріалів справи доказів не вбачається розміщення під`їзної залізничної колії до станції Обарів (лат. Є"-1) за адресою: Рівненська обл., с. Городок, вул. Штейнгеля барона, буд. 139а, що належить на праві власності позивачу саме на земельних ділянках право постійного користування на які зареєстровані за Залізницею, а саме з кадастровими номерами 5624683300:07:025:0001 та 5624683300:07:025:0002.

Крім того, з матеріалів справи неможливо встановити, яким чином позивач обраховує площі, довжину, ширину земельних ділянок, права на які просить визнати, а саме: на земельній ділянці кадастровий номер 5624683300:07:025:0001 площею 1,20 га , довжиною 1935, 48 м, ширина смуги 6,20 м ; на земельній ділянці кадастровий номер 5624683300:07:025:0002 площею 0,30 га, довжиною 483,87 м, ширина смуги 6,20 м . Позивач лише вказує, що виходив з розміру землі, що знаходиться під залізничним полотном під`їзної колії, що використовується в процесі подачі та збирання вагонів.

Стосовно визнання за позивачем права на спірні земельні ділянки, слід вказати, що позивач не конкретизує, яке саме право він просить за собою визнати (чи то право власності, право користування, право постійного користування тощо) та на яких умовах. На запитання суду у судових засіданнях з метою конретизації права яке позивач просить за собою визнати, однозначної відповіді суду не надано.

Так, безумовно, з аналізу статей 377 ЦК України та 120 Земельного кодексу України випливає, що право користування на частини земельних ділянок, що знаходяться під належним позивачу на праві власності нерухомим майном повинні перейти до останнього, однак, позивачем не доведено належними доказами, що його нерухоме майно знаходиться саме на земельних ділянках з кадастровими номерами 5624683300:07:025:0001 та 5624683300:07:025:0002.

Крім того, жодних доказів, що позивач звертався до компетентних органів, з метою належного оформлення свого права на частини земельних ділянок, Товариством не надано.

Також, зі статті 92 Земельного кодексу в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин, та і в чинній редакції, вбачається, що право постійного користування земельною ділянкою може належати виключному колу суб`єктів, до яких позивач не входить. На момент прийняття оспорюваного розпорядження, та складання технічної документації з землеустрою право на земельні ділянки за Товариством, про яке стверджує позивач не було офіційно оформлено та зареєстровано, відтак, на переконання суду і не могло бути враховано відповідачем.

Із змісту положень ст.ст. 15,16 ЦК України, ст.20 ГК України слідує, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання у спосіб та в порядку, що встановлені договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Враховуючи вищенаведені приписи законодавства особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Необхідною умовою застосування судом певного способу захисту є наявність певного суб`єктивного права (інтересу) у позивача та порушення (невизнання або оспорювання) цього права (інтересу) з боку відповідача. На позивача покладено обов`язок обґрунтувати своєї вимоги поданими доказами, тобто, довести, що його права та інтереси порушуються, оспорюються чи не визнаються, а тому потребують захисту.

Позов це вимога позивача про захист порушеного або оспорюваного суб`єктивного права чи охоронюваного законом інтересу, яка здійснюється у визначеній законом процесуальній формі. Предмет позову це матеріально-правова вимога позивача до відповідача, відносно якої суд повинен винести рішення. Матеріально-правова вимога позивача повинна опиратися на певні обставини, якими позивач обґрунтовує її, а саме на підставу позову.

Згідно з ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним;3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення;5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади АР Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його права на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів.

Згідно ч.1 ст.154 Земельного кодексу України, органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування без рішення суду не мають права втручатись у здійснення власником повноважень щодо володіння, користування і розпорядження належною йому земельною ділянкою або встановлювати непередбачені законодавчими актами додаткові обов`язки чи обмеження.

Відповідно до ч.1 ст.155 Земельного кодексу України, у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Частиною 1 ст. 21 ЦК України визначено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади АР Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов`язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв`язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі.

Відповідно до ч. 1 ст. 13, ч.ч. 1, 2 ст. 14 ЦК України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. Цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов`язковим для неї.

За змістом статті 14 Конституції України, з якою кореспондуються приписи частин першої, другої статті 373 Цивільного кодексу України та статті 1 Земельного кодексу України, земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Враховуючи зазначене вище, судом з матеріалів справи не встановлено, що оспорюване розпорядження голови Рівненської РДА суперечить нормам законодавства чи є таким, що порушує права ПАТ "РІВНЕАЗОТ", та у суду відсутня можливість визнання за позивачем прав на земельні ділянки під залізничним полотном під`їзної колії на правових підставах, що зазначені у позовній заяві, відтак у задоволенні позову суд відмовляє.

Надані позивачем докази 31.08.2020, 29.09.2020 та 08.10.2020 що долучені до матеріалів справи не спростовують висновків суду, а також, не підтверджують набуття права постійного користування на землю ПАТ "Рівнеазот" та, що така частина землі розміщена саме на спірних земельних ділянках, як про це стверджує позивач.

Крім того, із інформації з Державного земельного кадастру (том І, а.с. 70, 71) вбачається, що цільове призначення земельних ділянок кадастровий №5624683300:07:025:0001 та №5624683300:07:025:0002 - для розміщення та експлуатації будівель і споруд залізничного транспорту. Однак, позивач у відповіді на відзив вказує, що землі під залізничним полотном колії, що належить Товариству відносяться до земель промисловості. Однак, докази що свідчили б про виділення в натурі частини земельних ділянок на які позивач заявляє права та зміни їх цільового призначення відсутні.

Наведене виключає можливість задоволити позов на заявлених правових підставах та з урахуванням наявних доказів.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Приписами ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Встановлені судом обставини свідчать про недоведеність позивачем його вимог, що виключає можливість задоволення позовних вимог на заявлених в позові правових підставах. Заява про застосування строків позовної давності також не підлягає задоволенню, оскільки позовна давність застосовується у випадку визнання позовних вимог обґрунтованими та наявності підстав для задоволення позову.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи те, що в задоволенні позову судом відмовлено, суд залишає судовий збір за позивачем.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-79, 91, 129, 237- 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову Приватного акціонерного товариства "Рівнеазот" до Рівненської районної державної адміністрації про визнання протиправним розпорядження та визнання права на земельні ділянки відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення Господарського суду Рівненської області може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Північно-Західного апеляційного господарського суду в порядку встановленому ст.ст. 254, 256 - 259 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено та підписано суддею 02.11.2020.

Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається - http://rv.arbitr.gov.ua.

Суддя І.О. Пашкевич