Постанова

від 27.10.2020 по справі 925/359/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" жовтня 2020 р. Справа№ 925/359/20

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Михальської Ю.Б.

суддів: Скрипки І.М.

Тищенко А.І.

секретар судового засідання: Бендюг І.В.

за участю представників: згідно протоколу судового засідання від 27.10.2020,

розглянувши апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Штемпель Галини Миколаївни

на рішення Господарського суду Черкаської області від 07.07.2020 (повний текст складено 04.08.2020)

у справі №925/359/20 (суддя Дорошенко М.В.)

за позовом Першого заступника керівника Уманської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Іваньківської сільської ради

до Фізичної особи - підприємця Штемпель Галини Миколаївни

про стягнення 123 233,50 грн та розірвання договору,

В С Т А Н О В И В :

Короткий зміст позовних вимог

Перший заступник керівника Уманської місцевої прокуратури (далі, прокурор) звернувся до Господарського суду Черкаської області в інтересах держави в особі Іваньківської сільської ради (далі, позивач) із позовною заявою до Фізичної особи - підприємця Штемпель Галини Миколаївни (далі, відповідач або ФОП Штемпель Г.М.) з вимогами про стягнення 123 233,50 грн заборгованості з орендної плати за землю та розірвання укладеного між сторонами Договору оренди водоймища від 04.01.2010, зареєстрованого у відділі Держкомзему у Маньківському районі 04.04.2011 за №712310004000169.

В обґрунтування позову прокурор вказав на неналежне виконання відповідачем зобов`язань за укладеним ним з Іваньківською сільською радою Договором оренди водоймища від 04.01.2010 щодо сплати орендної плати за землю, що є підставою для розірвання такого договору.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 07.07.2020 у справі №925/359/20 позов задоволено частково.

Присуджено до стягнення з Фізичної особи - підприємця Штемпель Галини Миколаївни на користь Іванівської сільської ради Маньківського району Черкаської області 104 187,14 грн (сто чотири тисячі сто вісімдесят сім гривень 14 коп.) заборгованості з орендної плати за землю.

Розірвано укладений між Іваньківською сільською радою та Фізичною особою - підприємцем Штемпель Галиною Миколаївною Договір оренди водоймища від 04.01.2010, зареєстрованого у відділі Держкомзему у Маньківському районі 04.04.2011 за №712310004000169.

Рішення суду мотивоване тим, що відповідач порушив права позивача внаслідок сплати орендної плати за землю у меншому від передбаченого Договором від 04.01.2010 розміру з урахуванням внесених до цього договору рішенням Господарського суду Черкаської області від 28.07.2016 у справі №925/687/16 змін і доповнень. За висновками суду сума заборгованості з орендної плати за землю, на стягнення якої з відповідача за договором від 04.01.2010 позивач має право, виходячи із приведеного у позові розрахунку, визначена на день подання прокурором позову становить 118 848,09 грн (123 233,50 грн - 4 385,41 грн платежу за лютий 2020 року).

Також суд встановив, що станом на 24.03.2020 - день подання прокурором позову сплила трирічна позовна давність за вимогами про стягнення заборгованості з орендної плати за землю за серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2016 року і за січень 2017 року на загальну суму 14 660,95 грн, а тому, враховуючи наявність заяви відповідача про застосування строку позовної давності за вимогою про стягнення заборгованості з орендної плати за землю, у позові прокурору в частині стягнення 14 660,95 грн такої заборгованості слід відмовити через сплив позовної давності. За таких обставин позов підлягає задоволенню лише в частині стягнення 104 187,14 грн боргу з орендної плати.

За висновками місцевого господарського суду сплата орендної плати є істотною умовою договору оренди землі, а відповідач систематично порушувала цю істотну умову Договору, сплачуючи щомісячно орендну плату за землю не в повному розмірі, внаслідок чого позивач не отримав того, на що він розраховував при укладенні Договору від 04.01.2010 з урахуванням внесених до нього рішенням Господарського суду Черкаської області від 28.07.2016 у справі №925/687/16 змін і доповнень. Таке порушення відповідачем Договору є істотним його порушенням, яке дає право позивачу, а відповідно і прокурору в інтересах позивача, вимагати розірвання цього договору. Отже, вимога прокурора про розірвання Договору від 04.01.2010 є обґрунтованою і законною, тому підлягає задоволенню.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погодившись із прийнятим рішенням, 21.08.2020 (про що свідчить відмітка Укрпошти Експрес на конверті) Фізична особа-підприємець Штемпель Галина Миколаївна звернулася до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, відповідно до якої просить скасувати рішення Господарського суду Черкаської області від 07.07.2020 у справі №925/359/20 та ухвалити нове рішення.

До апеляційної скарги додано також нові докази у справі: заяву про затвердження технічної документації від 18.04.2017 вх. №101, заяву про внесення змін до договору від 18.04.2017 вх. №102, заяву від 23.06.2017 вх. №146, заяву від 07.09.2017 вх. №203, заяву від 11.02.109 вх. №36/02-17, лист Іваньківської сільської ради від 03.09.2019 вих. №1106/02-31, лист Іваньківської сільської ради від 24.04.2019 б/н.

Апеляційна скарга обґрунтована порушенням судом норм матеріального та процесуального права.

Узагальнені доводи апеляційної скарги відповідача зводяться до наступного:

- спірні правовідносини між позивачем та відповідачем виникли 19.04.2017 внаслідок умисної бездіяльності позивача, що полягає у незатвердженні технічної документації з нормативної грошової оцінки земельної ділянки, яка знаходиться в оренді відповідача. Відповідач наголошує, що замовила в ДП Черкаський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою виготовлення нової технічної документації з нормативної грошової оцінки орендованої земельної ділянки, яка була виготовлена та у квітні 2017 року пройшла державну експертизу з позитивним висновком і надана позивачу для затвердження. За цією технічною документацією нормативна грошова оцінка орендованої відповідачем земельної ділянки становить 174 403,86 грн, проте позивач до цього часу рішення про затвердження даної технічної документації не прийняв і запропоновану відповідачем додаткову угоду про внесення змін до договору від 04.01.2010 не розглядає, тому відповідач оскаржила бездіяльність позивача щодо незатвердження ним технічної документації з нормативної грошової оцінки орендованої земельної ділянки до Черкаського окружного адміністративного суду, який відкрив і розглядає з цього приводу справу №701/1306/19. За твердженнями скаржника, тривала бездіяльність позивача та зволікання зі зміною умов договору оренди призвело до порушення майнових прав ФОП Штемпель Г.М. та створення штучної заборгованості з орендної плати;

- не дослідивши надані докази, судом першої інстанції не встановлено причину спірних правовідносин, які виникли між позивачем та відповідачем, та які мають істотне значення при вирішенні даної справи. Суд порушив вимоги частини 5 статті 227 Господарського процесуального кодексу України та не зупинив провадження у даній справі до розгляду Черкаським окружним адміністративним судом справи №701/1306/19;

- участь прокурора у даній справі є необґрунтованою, оскільки у даному випадку прокуратура стала на сторони порушника закону - Іваньківської сільської ради, з вини якої протягом майже трьох років ФОП Штемпель Г.М. змушена сплачувати оренду плату в значно більшому розмірі, тоді як мала всі законні підстави очікувати внесення змін до договору оренди;

- судом першої інстанції не враховано позицію, викладену Касаційним цивільним судом у складі Верховного Суду у постанові від 11.07.2018 у справі №484/3687/16-ц та Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 28.02.2018 у справі №916/1357/16.

Узагальнені доводи та заперечення учасників справи

Позивач та прокуратура письмових відзивів на апеляційну скаргу суду не надали, що у відповідності до частини 3 статті 263 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.09.2020 апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Штемпель Галини Миколаївни у справі №925/359/20 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя: Михальська Ю.Б., судді: Тищенко А.І., Скрипка І.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.09.2020 апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Штемпель Галини Миколаївни на рішення Господарського суду Черкаської області від 07.07.2020 у справі №925/359/20 залишено без руху. Роз`яснено Фізичній особі-підприємцю Штемпель Галини Миколаївни, що протягом 10 (десяти) днів з дня вручення даної ухвали про залишення апеляційної скарги без руху скаржник має право усунути її недоліки, надавши суду апеляційної інстанції пояснення з обґрунтуванням поважності причин неподання доказів (вказаних у пункті 3 додатків до апеляційної скарги) або підстав неможливості їх подання до суду першої інстанції та належні докази на підтвердження надсилання копії апеляційної скарги та доданих до неї документів Уманській місцевій прокуратурі та позивачу (Іваньківській сільській раді) листом з описом вкладення.

28.09.2020 через відділ документального забезпечення Північного апеляційного господарського суду Фізичної особа-підприємець Штемпель Галина Миколаївна подала заяву про усунення недоліків апеляційної скарги, у якій зазначила, що 19.10.2019 нею подано позов до адміністративного суду з проханням зобов`язати Іваньківську сільську раду у місячний термін затвердити технічну документацію з нормативної грошової оцінки спірної земельної ділянки. Як зазначає апелянт, доказами умисної бездіяльності Іваньківської сільської ради є докази, які наразі додані до апеляційної скарги, однак, суд першої інстанції не дослідив вказані докази, мотивуючи це тим, що розгляд справи в адміністративному суді не має відношення до справи №925/359/20. До заяви про усунення недоліків додано також описи вкладення на підтвердження надсилання копії апеляційної скарги та доданих до неї документів Уманській місцевій прокуратурі та Іваньківській сільській раді.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.09.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця Штемпель Галини Миколаївни на рішення Господарського суду Черкаської області від 07.07.2020 у справі №925/359/20, призначено до розгляду апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Штемпель Галини Миколаївни на рішення Господарського суду Черкаської області від 07.07.2020 у справі №925/359/20 на 27.10.2020.

Суд апеляційної інстанції, дослідивши наявні матеріали справи, з метою дотримання загальних принципів судочинства, закріплених у статті 124, 129 Конституції України та статті 2 Господарського процесуального кодексу України, а також у статтях 76-79 Господарського процесуального кодексу України, прийняв надані відповідачем до справи на стадії апеляційного розгляду документи, проте, їх оцінка буде здійснена судом апеляційної інстанції в сукупності з усіма наявними у справі доказами та перевіркою обставин справи.

У судовому засіданні 27.10.2020 суд оголосив вступну та резолютивну частини постанови.

Явка представників учасників судового процесу

У судове засідання суду апеляційної інстанції 27.10.2020 з`явився представник прокуратури.

Представники позивача та відповідача у судове засідання не з`явилися.

Представник позивача про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про що свідчить наявне у матеріалах справи повідомлення про вручення поштового відправлення.

Відповідач 26.10.2020 подала через відділ документального забезпечення Північного апеляційного господарського суду заяву про розгляд справи №925/359/20 без її участі.

Враховуючи вищевикладене, оскільки у відповідності до частини 12 статті 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, колегія суддів вважає можливим здійснити перевірку рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі представників позивача та відповідача.

Представник прокуратури в судовому засіданні заперечував проти доводів апеляційної скарги з підстав, викладених у ній, просив залишити її без задоволення, а оскаржене рішення суду без змін.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції у даній справі та перевірені судом апеляційної інстанції

04.01.2010 Іваньківська сільська рада як орендодавець і Фізична особа - підприємець Штемпель Галина Миколаївна як орендар уклали між собою Договір оренди водоймища (далі, Договір), згідно з пунктом 1.1. якого орендодавець надає в оренду орендарю водоймище, розташоване на земельній ділянці площею 9,1682 га в адміністративних межах Іваньківської сільської ради, терміном на 20 років.

Пунктом 1.2. Договору встановлено, що передача земельної ділянки з водоймищем в оренду здійснюється за актом приймання-передачі, який є невід`ємною частиною цього договору.

Згідно пункту 2.1. Договору розмір орендної плати складає 288 (двісті вісімдесят) гривень за 1 гектар водоймища в рік, з виплатою помісячно рівними частинами.

Відповідно до пункту 2.4. Договору орендна плата сплачується орендарем щомісячно рівними частинами до 30 числа місяця, наступного за звітним. Орендар бере на себе обов`язок уточнення розмірів орендної плати та банківських реквізитів отримувача.

У пункті 5.2. Договору його сторони передбачили, що на вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду у разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених даним договором, у разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке суттєво перешкоджає передбаченому договором використання об`єкта оренди, а також на підставах, визначених Земельним та Водним кодексами України та іншими законодавчими актами України.

04.04.2011 Договір оренди від 04.01.2010 був зареєстрований у відділі Держкомзему у Маньківському районі за №712310004000169.

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 28.07.2016 у справі №925/687/16 задоволено позов керівника Уманської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Іваньківської сільської ради до Фізичної особи - підприємця Штемпель Галини Миколаївни про внесення змін до договору. Внесено до укладеного між Іваньківською сільською радою та Фізичною особою - підприємцем Штемпель Г.О. Договору оренди водоймища від 04.01.2010, зареєстрованого 04.04.2011 у відділі Держкомзему у Маньківському районі за №712310004000169, такі зміни:

- пункт 2.1. договору викладено в такій редакції: Річна орендна плата за користування земельною ділянкою встановлюється у розмірі 3% від її нормативної грошової оцінки, що становить 52624,94 грн. .

- доповнено підпункт 2.7. Договору таким абзацом: Нормативна грошова оцінка земельної ділянки згідно з витягом з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 30.06.2016 №10-28-0.8-1504/15-16 становить 1754164,88 грн. ;

Присуджено до стягнення з Фізичної особи - підприємця Штемпель Галини Миколаївни на користь прокуратури Черкаської області 1378,00 грн витрат на сплату судового збору.

Також рішенням Господарського суду Черкаської області від 28.07.2016 у справі №925/687/16 були встановлені наступні обставини:

- 15 лютого 2016 року Іваньківська сільська рада і Фізична особа - підприємець Штемпель Галина Миколаївна уклали додаткову угоду №1 до договору від 04.01.2010, якою за згодою сторін внесли до цього договору такі зміни і доповнення:

в пункті 2.1. договору цифри та слова 288 (двісті вісімдесят) замінили відповідно на цифри та слова 4,5 відсотка від середньої нормативної грошової оцінки ріллі по Черкаській області в сумі 1791,50 грн. (одна тисяча сімсот дев`яносто одна грн. 50 коп.) за 1 га в рік ;

доповнили договір пунктом 2.7. такого змісту: Орендна плата підлягає збільшенню у разі індексації та зміни нормативної грошової оцінки землі та пунктом 3.5. такого змісту: Сторони зобов`язані вносити зміни в даний договір відповідно до прийнятих рішень державних, обласних, місцевих органів влади ;

- 25 травня 2016 року відділ Держгеокадастру у Маньківському районі Черкаської області надав витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки №10-28-0.8-1284/15-16, згідно з яким нормативна грошова оцінка орендованої Фізичною особою - підприємцем Штемпель Г.М. земельної ділянки площею 9,1682 га становить 2 589 523,43 грн;

- листом від 30.06.2016 №10-28-0.8-1504/15-16 відділ Держгеокадастру у Маньківському районі Черкаської області повідомив про визнання недійсним витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки фізичної особи - підприємця Штемпель Г.М. від 25.05.2016 №10-28-0.8-1284/15-16 і надав новий, правильний витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 30.06.2016 №10-28-0.8-1504/15-16, згідно з яким нормативна грошова оцінка орендованої фізичною особою - підприємцем Штемпель Г.М. земельної ділянки площею 9,1682 га становить 1 754 164,88 грн.

27.06.2017 державний реєстратор центру надання адміністративних послуг при Маньківській районній державній адміністрації Брітан Ю.Д. на підставі договору оренди водоймища від 04.01.2010, додаткової угоди до цього договору від 15.02.2016 і рішення Господарського суду Черкаської області від 28.07.2016 у справі №925/687/16 провів державну реєстрацію за відповідачем права оренди земельної ділянки площею 9,1682 га з кадастровим номером 7123182500:02:001:0010, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1289885671231, що підтверджується інформаційною довідкою із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 24.02.2020 №201544772.

Прокурор, звертаючись до суду із позовом у даній справі в інтересах Іваньківської сільської ради, зазначає, що відповідач у порушення умов Договору від 04.01.2010 з урахуванням внесених до нього рішенням Господарського суду Черкаської області від 28.07.2016 у справі №925/687/16 змін і доповнень замість встановленого ним розміру орендної плати за землю в сумі 4 385,41 грн фактично сплачував орендну плату за землю у меншому розмірі, а саме за період оренди з серпня 2016 року по січень 2017 року в сумі 1 370,00 грн у місяць і з лютого 2017 року по січень 2020 року в сумі 1 451,00 грн у місяць. За твердженнями прокурора, згідно довідки Іваньківської сільської ради, за відповідачем рахується заборгованість з орендної плати за період з серпня 2016 року по січень 2020 року в загальній сумі 123 233,50 грн. Визначений розмір заборгованості підлягає стягненню з відповідача на користь позивача в судовому порядку, а Договір оренди водоймища від 04.01.2010 розірванню в судовому порядку у зв`язку із його істотним порушенням відповідачем.

При цьому, прокурор у позові зазначив, що у спірних правовідносинах прокурор захищає майновий інтерес держави, який полягає у своєчасному і повному надходженні до бюджету Іваньківської сільської ради орендної плати за землю, а також інтерес держави щодо раціонального використання землі як об`єкта права власності Українського народу, від імені якого права власності здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування, до яких відноситься і Іваньківська сільська рада.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

У відповідності до вимог частин 1, 2, 4, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Суд, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, дійшов висновку, що апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню, а оскаржене рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті (абзаци 1 і 2 частини третьої статті 23 Закону України Про прокуратуру ). Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.

Аналіз наведених законодавчих положень дає підстави для висновку, що виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї конституційної норми є поняття інтерес держави .

У рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08.04.1999 №3-рп/99 Конституційний Суд України, з`ясовуючи поняття інтереси держави , висловив позицію про те, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо (пункт 3 мотивувальної частини).

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

Із урахуванням того, що інтереси держави є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Положення Закону України Про прокуратуру кореспондуються з нормами частини 4 та абзацу 2 частини 5 статті 53 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якими прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній заяві (заяві) самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах; у разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача.

Системне тлумачення положень частин 3 - 5 статті 53 Господарського процесуального кодексу України і частини 3 статті 23 Закону України Про прокуратуру дозволяє дійти висновку, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

Як вбачається з матеріалів справи, при поданні позовної заяви у даній справі прокурор обґрунтовував наявність підстав для представництва інтересів держави в суді тим, що Іваньківська сільська рада належним чином не відреагувала на порушення законодавства зі сторони відповідача та не вжила заходів для стягнення заборгованості з орендної плати та розірвання договору оренди земельної ділянки водного фонду. Звернення прокурора до суду із позовом у даній справі спрямоване на захист не абстрактного, а конкретного державного, майнового інтересу у сфері раціонального використання землі, як національного багатства. У контексті правовідносин у даній справі інтереси держави полягають не тільки у захисті прав державних органів влади чи тих, які відносяться до їх компетенції, а також захист прав та свобод місцевого самоврядування, яке не носить загальнодержавного характеру, але направлене на виконання функцій держави на конкретній території та реалізуються у визначеному законом порядку та способі, який відноситься до їх відання.

Оцінюючи вказані доводи прокурора, колегія суддів зазначає наступне.

Частиною 5 статті 60 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні передбачено, що органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об`єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об`єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.

Згідно з частинами 1-2 статті 83 Земельного кодексу України землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають: а) усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності; б) земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування.

За змістом положень статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Відповідно до частин 1 та 4 статті 122 Земельного кодексу України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Частиною 2 статті 4 Закону України Про оренду землі визначено, що орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у комунальній власності, є сільські, селищні, міські ради в межах повноважень, визначених законом.

З огляду на наведені правові норми саме до повноважень Іваньківської сільської ради як органу місцевого самоврядування належить розпорядження землями територіальної громади, передача їх в оренду для всіх потреб, укладення як орендодавцем договорів оренди землі з орендарями, розірвання таких договорів та стягнення з орендарів орендної плати за землю.

Отже, у даному випадку прокурор правильно визначив у позові Іваньківську сільську раду як орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Порушення інтересів держави у даному випадку за доводами прокурора полягає у ненадходженні у встановлені строк і розмірі до місцевого бюджету Іваньківської сільської ради як орендодавця коштів від орендної плати за землю, і, як наслідок цього, у нераціональному використанні земельної ділянки.

Переконливими, на думку суду апеляційної інстанції, є доводи прокурора про те, що даному випадку необхідність захисту інтересів держави прокурором полягає у необхідності відновлення законності та справедливої рівноваги між інтересами суспільства (у цьому випадку - територіальної громади) й орендаря, сплати орендної плати в повному обсязі та відновлення порушеного порядку щодо принципу раціонального використання землі, що відповідає принципу, закріпленому у Конституції України, за яким права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність.

Матеріалами справи підтверджується неналежне здійснення Іваньківською сільською радою захисту інтересів держави у спірних правовідносинах з огляду на значну тривалість періоду порушення інтересів держави (з серпня 2016 року) і не подання позовів до суду задля захисту в судовому порядку порушених інтересів держави, що підтверджується адресованим прокурору листом Іваньківської сільської ради від 20.11.2019 №1569/02-31.

При цьому, судом апеляційної інстанції встановлено, що зверненню прокурора з даним позовом передувало відповідне листування з Іваньківською сільською радою, з якого вбачається, що компетентний орган був достеменно обізнаний з фактом наявності заборгованості зі сплати орендної плати за договором, проте не здійснив самостійний захист інтересів держави в суді.

Надісланий прокурором позивачу лист від 20.03.2020 №34/2-259-вих-20 є, враховуючи лист Іваньківської сільської ради від 20.11.2019 №1569/02-31, належним повідомленням позивача про звернення прокурора до суду з позовом до відповідача про розірвання договору від 04.01.2010 та стягнення заборгованості з орендної плати за землю.

За таких обставин посилання скаржника на відсутність у цьому випадку законних підстав для представництва інтересів держави прокурором є помилковими.

Частиною 1 статті 2 Закону України Про оренду землі передбачено, що відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, іншими нормативно - правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Згідно зі статтею 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Згідно зі статтею 13 Закону України Про оренду землі договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до статті 15 Закону України Про оренду землі істотними умовами договору оренди землі: є об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Частинами 1-3 статті 21 Закону України Про оренду землі передбачено, що орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України ). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Відповідно до статті 24 Закону України Про оренду землі орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.

Правовідносини з оренди між Іваньківською сільською радою та Фізичною особою - підприємцем Штемпель Галиною Миколаївною виникли на підставі Договору оренди водоймища від 04.01.2010, який був зареєстрований у відділі Держкомзему у Маньківському районі 04.04.2011 за №712310004000169.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, рішенням Господарського суду Черкаської області від 28.07.2016 у справі №925/687/16 задоволено позов керівника Уманської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Іваньківської сільської ради до Фізичної особи - підприємця Штемпель Галини Миколаївни про внесення змін до договору та внесено до укладеного між Іваньківською сільською радою та Фізичною особою - підприємцем Штемпель Г.О. Договору оренди водоймища від 04.01.2010, зареєстрованого 04.04.2011 у відділі Держкомзему у Маньківському районі за №712310004000169, такі зміни:

- пункт 2.1. договору викладено в такій редакції: Річна орендна плата за користування земельною ділянкою встановлюється у розмірі 3% від її нормативної грошової оцінки, що становить 52 624,94 грн. .

- доповнено підпункт 2.7. Договору таким абзацом: Нормативна грошова оцінка земельної ділянки згідно з витягом з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 30.06.2016 №10-28-0.8-1504/15-16 становить 1 754 164,88 грн. .

Відповідно до частини 5 статті 85 Господарського процесуального кодексу України у редакції, чинній станом на дату прийняття рішення у справі №925/687/16, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

За змістом частини 1 статті 93 Господарського процесуального кодексу України у редакції, чинній станом на дату прийняття рішення у справі №925/687/16, апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів, а на ухвалу місцевого господарського суду - протягом п`яти днів з дня їх оголошення місцевим господарським судом. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Отже, рішення Господарського суду Черкаської області від 28.07.2016 у справі №925/687/16, повний текст якого було складено 03.08.2016, та Фізичною особою - підприємцем Штемпель Г.О. в апеляційному порядку не оскаржувалось, з огляду на положення наведених статей набрало законної сили 14.08.2016.

Суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні у даній справі помилково зазначив про набрання рішенням Господарського суду Черкаської області від 28.07.2016 у справі №925/687/16 законної сили з 16 серпня 2016 року.

Відповідно до частини 5 статті 124 Конституції України в редакції, чинній до 30.09.2016, і відповідно до частини 1 статті 129-1 Конституції України в редакції, чинній з 30.09.2016, судове рішення є обов`язковим до виконання.

Частина 1 статті 115 Господарського процесуального кодексу України в редакції, чинній до 15.12.2017, і частина 1 статті 326 Господарського процесуального кодексу України в редакції, чинній з 15.12.2017, передбачають обов`язковість судового рішення, що набрало законної сили, на всій території України.

Згідно з преамбулою та статтею 6 параграфу 1 Конвенції про захист прав та свобод людини, згідно рішення Європейського суду з прав людини від 25.07.2002 у справі за заявою №48553/99 Совтрансавто-Холдинг проти України , а також згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 28.10.1999 у справі за заявою №28342/95 Брумареску проти Румунії встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

Таким чином, для ФОП Штемпель Г.О. рішення Господарського суду Черкаської області від 28.07.2016 у справі №925/687/16 було і є обов`язковим для виконання незалежно від обставин щодо замовлення нею нової технічної документації з нормативної грошової оцінки орендованої земельної ділянки, її виготовлення і наявності спору щодо оскарження бездіяльності Іваньківської сільської ради з незатвердження нею такої технічної документації, який розглядається Черкаським окружним адміністративним судом у справі №701/1306/19.

Із огляду на зазначене, посилання скаржника на порушення судом першої інстанції вимог частини 5 статті 227 Господарського процесуального кодексу України у зв`язку з незупиненням провадження у даній справі до розгляду Черкаським окружним адміністративним судом справи №701/1306/19, колегією суддів відхиляються як безпідставні.

При цьому, як вірно встановив суд першої інстанції із посиланням на положення Закону України від 11.02.2010 №1878-VI Про внесення змін до Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень та інших законодавчих актів України та Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , на час набрання законної сили рішенням Господарського суду Черкаської області від 28.07.2016 у справі №925/687/16 законодавство не передбачало обов`язкової державної реєстрації внесених цим рішенням змін і доповнень до договору від 04.01.2010 і не пов`язувало початок їх дії (змін і доповнень) з державною реєстрацією дійсного права оренди відповідача на земельну ділянку за цим договором.

Відповідно до частини 5 статті 188 Господарського кодексу України якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

Отже, Договір оренди водоймища від 04.01.2010 є зміненим і доповненим рішенням Господарського суду Черкаської області від 28.07.2016 у справі №925/687/16 з 14.08.2016 - дня набрання цим судовим рішенням законної сили, а не з 27.06.2017 - дня проведення необов`язкової державної реєстрації дійсного права оренди земельної ділянки за вказаним договором, як про це зазначала відповідач під час розгляду справи в суді першої інстанції.

Таким чином, з 14.08.2016 річна орендна плата за користування земельною ділянкою згідно пункту 2.1. Договору становила 52 624,94 грн. Відповідно, місячна орендна плата дорівнювала 4 385,41 грн, про що обґрунтовано зазначено прокурором у позовній заяві.

Відповідно до статті 174 Господарського кодексу України договір є підставою для виникнення господарських зобов`язань, які згідно зі статтями 193, 202 Господарського кодексу України та статтями 525, 526, 530 Цивільного кодексу України повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства; одностороння відмова від зобов`язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом. Відповідно до статті 202 Господарського кодексу України, статті 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Однак, ФОП Штемпель Г.О. у порушення умов Договору з урахуванням внесених до нього рішенням Господарського суду Черкаської області від 28.07.2016 у справі №925/687/16 змін і доповнень замість встановленого ним розміру орендної плати за землю в сумі 4385,41 грн фактично сплачувала орендну плату за землю у меншому розмірі, а саме за період оренди з серпня 2016 року по січень 2017 року в сумі 1370,00 грн у місяць і з лютого 2017 року по січень 2020 року в сумі 1451,00 грн у місяць.

ФОП Штемпель Г.О. у відзиві на позов, запереченнях на відповідь на відзив, апеляційній скарзі не заявила про свою незгоду із сумами фактично сплаченої нею орендної плати за землю, вказаними позивачем та прокурором у розрахунку стягуваної суми заборгованості. Доказів на підтвердження сплати орендної плати відповідачем у спірному періоді у більшому розмірі суду не надано.

За розрахунком позивача та прокурора сума заборгованості відповідача з орендної плати за землю за період оренди з серпня 2016 року по лютий 2020 року включно становить 123 233,50 грн, виходячи із встановленого рішенням Господарського суду Черкаської області від 28.07.2016 у справі №925/687/16 розміру орендної плати 4385,41 грн у місяць.

Стягувана сума заборгованості відповідача з орендної плати за землю є результатом додавання окремо визначених позивачем і прокурором щомісячних сум заборгованостей за період оренди з серпня 2016 року по лютий 2020 року.

Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Згідно пункту 2.4. Договору орендна плата сплачується орендарем щомісячно рівними частинами до 30 числа місяця, наступного за звітним.

Отже, як вірно встановив суд першої інстанції, строк сплати орендної плати за землю за лютий 2020 року закінчується 30.03.2020.

Натомість, позов до Господарського суду Черкаської області прокурор подав 24 березня 2020 року, тобто до закінчення строку сплати орендної плати за землю за лютий 2020 року, що означає про безпідставність врахування позивачем та прокурором у розрахунку стягуваної суми заборгованості відповідача з орендної плати за землю платежу за лютий 2020 року в сумі 4385,41 грн, строк оплати якого на день подання позову не настав.

Решта щомісячних платежів, включених до розрахунку стягуваної суми заборгованості відповідача з орендної плати за землю, визначені позивачем і прокурором правильно.

Оскільки орендну плату за землю у розмірі 4385,41 грн в місяць відповідач мала сплачувати уже з 14.08.2016, а фактично сплачувала її з цієї дати у меншому розмірі, то заявлена відповідачем у відзиві на позов переплата з орендної плати за землю відсутня.

Враховуючи вищевикладене, сума заборгованості з орендної плати за землю, на стягнення якої з відповідача за Договором позивач має право, виходячи із приведеного у позові розрахунку, визначена на день подання прокурором позову становить 118 848,09 грн (123 233,50 грн - 4385,41 грн платежу за лютий 2020 року).

Відповідач, сплативши орендну плату за землю у меншому від встановленого Договором розмірі з урахуванням внесених до цього договору рішенням Господарського суду Черкаської області від 28.07.2016 у справі №925/687/16 змін і доповнень, порушив права позивача на одержання цієї плати в сумі 118 848,09 грн, висновки суду першої інстанції із приводу чого є обґрунтованими.

Отже позивач, а в його інтересах і прокурор в порядку захисту порушеного права позивача, вправі вимагати від відповідача примусового виконання обов`язку в натурі шляхом стягнення з неї на користь позивача 118 848,09 грн боргу з орендної плати за землю.

При цьому, долучені відповідачем до відзиву на позовну заяву та до апеляційної скарги докази, а саме висновок державної експертизи землевпорядної документації від 10.04.2017 №430-17, заяви на адресу позивача від 18.04.2017 про затвердження технічної документації (вх. №101), від 18.04.2017 про внесення змін до договору (вх. №102), від 23.06.2017 про надання відповіді щодо прийнятого рішення (вх. №146), від 07.09.2017 про внесення до порядку денного питання щодо затвердження нормативної грошової оцінки (вх. №203), від 11.02.2019 про розгляд питання та прийняття рішення (вх. №36/02-17), лист Іваньківської сільської ради від 03.09.2019 (вх. №1106/02-31), лист Іваньківської сільської ради від 24.04.2019, за наявності рішення Господарського суду Черкаської області від 28.07.2016 у справі №925/687/16, яке набрало законної сили, не спростовують правомірності нарахування орендної плати у вказаному в розрахунку, наведеному у позові, розмірі.

Як вбачається із матеріалів справи, у судовому засіданні 07.07.2020 представником відповідача було зроблено заяву про застосування строків позовної давності.

Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Позовна давність є строком пред`явлення позову як безпосередньо особою, право якої порушено, так і тими суб`єктами, які уповноважені законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи - носія порушеного права.

Статтею 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно частини 1 статті 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Як зазначено вище, відповідач порушив права позивача внаслідок сплати орендної плати за землю у меншому від передбаченого Договором розміру з урахуванням внесених до цього договору рішенням Господарського суду Черкаської області від 28.07.2016 у справі №925/687/16 змін і доповнень.

Відповідно до вже згаданого вище пункту 2.4. Договору орендна плата сплачується орендарем щомісячно рівними частинами до 30 числа місяця, наступного за звітним, а це означає, що перебіг трирічної позовної давності за вимогою про стягнення заборгованості за окремо узятий місяць оренди почався саме з наступного дня після закінчення вказаного строку щомісячної сплати орендної плати за землю.

Так, за вимогами про стягнення 1 034,90 грн заборгованості за серпень 2016 року перебіг трирічної позовної давності почався з 01.10.2016 і сплив 30.09.2019, про стягнення 3 015,41 грн заборгованості за вересень 2016 року - почався з 01.11.2016 (враховуючи, що 20.10.2016 був вихідним днем) і сплив 31.10.2019, про стягнення 3 015,41 грн заборгованості за жовтень 2016 року - почався з 01.12.2016 і сплив 02.12.2019 (враховуючи, що 30.11. і 01.12.2019 були вихідними днями), про стягнення 3 015,41 грн заборгованості за листопад 2016 року - почався з 31.12.2016 і сплив 30.12.2019, про стягнення 3 015,41 грн заборгованості за грудень 2016 року - почався з 31.01.2017 і сплив 30.01.2020, про стягнення 1 564,41 грн заборгованості за січень 2017 року - почався з 01.03.2017 і сплив 29.02.2020.

Таким чином, станом на 24.03.2020 - день подання прокурором позову сплила трирічна позовна давність за вимогами про стягнення заборгованості з орендної плати за землю за серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2016 року і за січень 2017 року на загальну суму 14 660,95 грн.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина 4 статті 267 Цивільного кодексу України).

Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту (частина 5 статті 267 Цивільного кодексу України).

Прокурор не вказав причин пропущення ним позовної давності і суд не встановив наявності поважних причин цього пропущення.

За таких обставин, враховуючи наявність заяви відповідача про застосування строку позовної давності за вимогою про стягнення заборгованості з орендної плати за землю, у позові прокурору в частині стягнення 14 660,95 грн такої заборгованості слід відмовити через сплив позовної давності.

Отже, позов прокурора в інтересах позивача про стягнення заборгованості з орендної плати підлягає задоволенню на суму 104 187,14 грн (123 233,50 грн - 4 385,41 грн - 14 660,95 грн). Висновки суду першої інстанції у цій частині є обґрунтованими та скаржником не спростовані.

Стосовно позовних вимог прокурора про розірвання договору оренди колегія суддів зазначає наступне.

Із розрахунку стягуваної суми заборгованості з орендної плати за землю вбачається, що відповідач лише у лютому та у червні 2017 року не здійснила щомісячних платежів з орендної плати за землю. Решта цих щомісячних платежів, як уже зазначено вище, здійснювалася відповідачем не у повному розмірі.

За змістом частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

Частина 2 статті 651 Цивільного кодексу України передбачає, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Згідно зі статтею 32 Закону України Про оренду землі на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

У пункті д статті 141 Земельного кодексу України встановлено, що підставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата земельного податку або орендної плати.

Колегія суддів наголошує, що підставою для розірвання договору оренди землі є систематична несплата орендної плати (два та більше випадки). При цьому, систематична сплата орендної плати не у повному обсязі, визначеному договором, тобто як невиконання, так і неналежне виконання умов договору, є підставою для розірвання такого договору, оскільки згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Тлумачення пункту д частини 1 статті 141 Земельного кодексу України, частини 2 статті 651 Цивільного кодексу України свідчить, що несплата орендної плати охоплює випадки як невиплати орендної плати у цілому, так і її виплата у розмірі меншому, ніж визначеному договором (без урахування індексації, індексу інфляції тощо).

Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 06.03.2019 у справі №183/262/17, від 10.10.2019 у справі №293/1011/16-ц, від 04.12.2019 у справі №318/433/18.

Отже, оскільки сплата орендної плати є істотною умовою договору оренди землі, а відповідач систематично порушувала цю істотну умову Договору, сплачуючи щомісячно орендну плату за землю не в повному розмірі, внаслідок чого позивач не отримав того, на що він розраховував при укладенні договору від 04.01.2010 з урахуванням внесених до нього рішенням Господарського суду Черкаської області від 28.07.2016 у справі №925/687/16 змін і доповнень, вимога прокурора про розірвання Договору від 04.01.2010 є обґрунтованою і законною, а тому підлягає задоволенню.

З огляду на наведене у сукупності, беручи до уваги наявні у справі докази, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені прокурором та позивачем, не спростував, господарський суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог прокурора, стягнення з відповідача 104 187,14 грн заборгованості з орендної плати за землю та розірвання Договору оренди від 04.01.2010.

Посилання скаржника на неврахування судом першої інстанції правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 11.07.2018 у справі №484/3687/16-ц, колегією суддів відхиляються, оскільки судом при вирішенні спору в даній справі враховано саме актуальну практику та позицію Верховного Суду в аналогічних правовідносинах.

Посилання скаржника на неврахування судом першої інстанції висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 28.02.2018 у справі №916/1357/16, колегією суддів до уваги не приймаються, оскільки предметом спору у справі №916/1357/16 було внесення змін до договору оренди землі в частині зміни регульованого розміру нормативної грошової оцінки земельних ділянок та зменшення розміру орендної плати за земельну ділянку, у той час, як предметом спору у даній справі є стягнення орендної плати, розмір якої вже встановлено договором, та розірвання договору оренди.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що скаржником зроблено не було.

При цьому судом враховано, що Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення ЄСПЛ у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, пункт 29; рішення ЄСПЛ у справі Серявін проти України від 10 травня 2011 року, пункт 58).

Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов`язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах.

Доводи апеляційної скарги відповідача не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки не спростовують висновків суду першої інстанції та не можуть бути підставою для зміни чи скасування рішення місцевого господарського суду. Скаржником не надано суду доказів, які б свідчили про необґрунтованість задоволених позовних вимог.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно пункту 1 частини 1 статті 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає рішення суду у даній справі обґрунтованим, прийнятим з додержанням норм матеріального та процесуального права та таким, що відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, підстав для його скасування чи зміни не вбачається. Апеляційна скарга Фізичної особи-підприємця Штемпель Галини Миколаївни є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Порушень норм процесуального права, які могли бути підставою для скасування або зміни оскарженого рішення у відповідності до норм статті 277 Господарського процесуального кодексу України, судом апеляційної інстанції не виявлено.

Судові витрати за подання зазначеної апеляційної скарги згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 129, 269, 270, 273, пунктом 1 частини 1 статті 275, статтями 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Штемпель Галини Миколаївни

на рішення Господарського суду Черкаської області від 07.07.2020 у справі №925/359/20 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Черкаської області від 07.07.2020 у справі №925/359/20 залишити без змін.

Матеріали справи №925/359/20 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у порядку, передбаченому статтями 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано 05.11.2020.

Головуючий суддя Ю.Б. Михальська

Судді І.М. Скрипка

А.І. Тищенко