Постанова

від 02.11.2020 по справі 910/15653/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" листопада 2020 р. Справа№ 910/15653/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Дикунської С.Я.

суддів: Агрикової О.В.

Шаптали Є.Ю.

секретар судового засідання Макуха О.А.

за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання

розглянувши матеріали апеляційної скарги Фонду гарантування вкладів фізичних осіб

на рішення Господарського суду міста Києва

від 28.07.2020 (повний текст рішення складено 28.07.2020)

у справі № 910/15653/19 (суддя Ломака В.С.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Сервіс на

Саксаганського

до 1. Публічного акціонерного товариства Банк Камбіо

2. Фонду гарантування вкладів фізичних осіб

про визнання відсутнім права та зобов`язання вчинити дії

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю Сервіс на Саксаганського (далі - ТОВ Сервіс на Саксаганського , позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства Банк Камбіо (далі - ПАТ Банк Камбіо , відповідач-1) та Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - відповідач-2) про:

- визнання відсутнім у ПАТ Банк Камбіо права вимоги та майнових прав за такими кредитними договорами між ТОВ Сервіс на Саксаганського та ПАТ Банк Камбіо : № 008/1-2013/840 від 24.04.2013 року, № 005/1-2013/840 від 15.03.2013;

- зобов`язання припинити будь-які дії ПАТ Банк Камбіо та Фонду гарантування вкладів фізичних осіб щодо реалізації права грошової вимоги та майнових прав за укладеними між ТОВ Сервіс на Саксаганського та ПАТ Банк Камбіо кредитними договорами: № 008/1-2013/840 від 24.04.2013 року, № 005/1-2013/840 від 15.03.2013;

- зобов`язання ПАТ Банк Камбіо та Фонду гарантування вкладів фізичних осіб виключити із ліквідаційної маси ПАТ Банк Камбіо активи у вигляді права вимоги та майнові права за кредитними договорами, укладеними між ТОВ Сервіс на Саксаганського та ПАТ Банк Камбіо : № 008/1-2013/840 від 24.04.2013, № 005/1-2013/840 від 15.03.2013.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив про належне виконання ним взятих на себе зобов`язань за Кредитними договорами між ним та відповідачем-1, а саме, за Кредитним договором № 008/1-2013/840 від 24.04.2013 та Кредитним договором № 005/1-2013/840 від 15.03.2013 шляхом сплати відповідної заборгованості на користь відповідача-1, однак відповідачем-2, не зважаючи на фактичне виконання позивачем взятих на себе зобов`язань, безпідставно вчиняються заходи з розпорядження відповідними правами за цими Кредитними договорами шляхом виставлення їх як лот на продаж на аукціоні.

Заперечуючи проти позову, відповідач-2 стверджував, що виконання зобов`язань за Кредитним договором № 008/1-2013/840 від 24.04.2013 відбулось за рахунок коштів ОСОБА_1 , який в свою чергу був кредитором банку за договором банківського вкладу (депозиту), внаслідок чого вважав правочин нікчемним в силу приписів ч. 3 ст. 38 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб . При цьому, відповідач-2 зазначав, що на час перерахування грошових коштів в рахунок погашення зобов`язань боржника, постановою Правління Національного банку України від 19.08.2014 № 510/БТ для ПАТ Банк Камбіо було встановлено ряд обов`язкових обмежень в діяльності банку, зокрема: здійснювати розрахунки в національній валюті виключно через кореспондентський рахунок, відкритий в Національному банку України. Приймаючи безготівкове погашення кредитних зобов`язань банк порушив встановлені постановою Правління Національного банку України від 19.08.2014 № 510/БТ для ПАТ Банк Камбіо приписи, а тому такі операції є нікчемними та виключно коригуванням структури банківського балансу шляхом зміни обліку грошових зобов`язань, тобто високоліквідних коштів банк не отримував. За твердженнями відповідача-2 спірні правочини є нікчемними з встановлених ч. 3 ст. 38 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб підстав, а саме, п. 1, 2, 7, суд має надати оцінку наведеним доводам Фонду та підставам нікчемності згідно п. 1, 2 ч. 3 ст. 38 Закону; на виконання приписів спеціального Закону Про систему гарантування вкладів фізичних осіб , Положення щодо організації продажу активів (майна) банків, що ліквідується, в межах процедури ліквідації ПАТ Банк Камбіо , Фонд гарантування вкладів здійснює організацію відчуження активів і зобов`язань неплатоспроможного банку; дії та рішення Фонду з відчуження майна (активів), включених до ліквідаційної маси банку, є правомірними, приписи Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб не передбачають можливості виключення активів із ліквідаційної маси неплатоспроможного банку, в тому числі на підставі рішення суду.

В наданому суду першої інстанції відзиві на позов відповідач-1 вказував, що позовні вимоги про визнання відсутнім права банку вчиняти дії щодо застосування наслідків недійсності договорів, які віднесено до категорії нікчемних не підлягають задоволенню, оскільки після отримання позивачем повідомлення про нікчемність правочинів надісланих банком на підставі наказу ліквідатора, позивач звернувся до суду з позовом до ПАТ Банк Камбіо обравши неефективний спосіб захисту, а саме, про відсутність (встановлення факту) у ПАТ Банк Камбіо прав вимоги до боржника, і такі дії позивача з урахуванням висновків Великої Палати Верховного Суду у постанові від 11.05.2018 по справі № 910/12294/16 є додатковим підтвердженням невірного способу захисту.

З приводу інших вимог позовних відповідач-1 стверджував про відсутність предмету спору, просив закрити провадження у справі, оскільки постановою Верховного Суду від 29.10.2019 у справі № 910/16477/18 належним чином захищено права позивача (ТОВ Сервіс на Саксаганського ), а саме, залишено без змін постанову Північного апеляційного господарського суду в частині визнання зобов`язання між ТОВ Сервіс на Саксаганського та Публічним акціонерним товариством Банк Камбіо за Кредитним договором № 008/1-2013/840 від 24.04.2013 (з наступними додатковими угодами до нього) повністю припиненими шляхом їх повного виконання.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 16.06.2020 прийнято відмову ТОВ Сервіс на Саксаганського від позову в частині позовних вимог про визнання відсутнім у ПАТ Банк Камбіо права вимоги та майнових прав за Кредитним договором № 005/1-2013/840 від 15.03.2013, укладеним між ТОВ Сервіс на Саксаганського та ПАТ Банк Камбіо ; зобов`язання припинити будь-які дії ПАТ Банк Камбіо та Фонду гарантування вкладів фізичних осіб щодо реалізації права грошової вимоги та майнових прав за Кредитним договором № 005/1-2013/840 від 15.03.2013, укладеним між ТОВ Сервіс на Саксаганського та ПАТ Банк Камбіо ; зобов`язання ПАТ Банк Камбіо та Фонд гарантування вкладів фізичних осіб виключити із ліквідаційної маси ПАТ Банк Камбіо активи у вигляді права вимоги та майнові права за Кредитним договором № 005/1-2013/840 від 15.03.2013 року. На підставі п. 4 ч. 1 ст. 231 ГПК України закрито провадження у справі № 910/15653/19 в частині позовних вимог про визнання відсутнім у ПАТ Банк Камбіо права вимоги та майнових прав за Кредитним договором № 005/1-2013/840 від 15.03.2013, укладеним між ТОВ Сервіс на Саксаганського та ПАТ Банк Камбіо ; зобов`язання припинити будь-які дії ПАТ Банк Камбіо та Фонду гарантування вкладів фізичних осіб щодо реалізації права грошової вимоги та майнових прав за Кредитним договором № 005/1-2013/840 від 15.03.2013, укладеним між ТОВ Сервіс на Саксаганського та ПАТ Банк Камбіо ; зобов`язання ПАТ Банк Камбіо та Фонд гарантування вкладів фізичних осіб виключити із ліквідаційної маси ПАТ Банк Камбіо активи у вигляді права вимоги та майнові права за Кредитним договором № 005/1-2013/840 від 15.03.2013.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 28.07.2020 справі № 910/15653/19 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Сервіс на Саксаганського до Публічного акціонерного товариства Банк Камбіо та Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про визнання відсутнім права та зобов`язання вчинити дії задоволено частково.

Зобов`язано Публічне акціонерне товариство Банк Камбіо та Фонд гарантування вкладів фізичних осіб виключити з ліквідаційної маси Публічного акціонерного товариства Банк Камбіо активи у вигляді права вимоги та майнові права за Кредитним договором № 008/1-2013/840 від 24.04.2013, укладеним між Публічним акціонерним товариством Банк Камбіо та Товариством з обмеженою відповідальністю Сервіс на Саксаганського . В іншій частині позову відмовлено.

Повернуто Товариству з обмеженою відповідальністю Сервіс на Саксаганського з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 2 881, 00 грн., сплачений на підставі платіжного доручення № 941 від 05.11.2019, оригінал якого знаходиться в матеріалах справи № 910/15653/19. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Сервіс на Саксаганського на користь Державного бюджету України судовий збір в сумі 3 842,00 грн.

Стягнуто з Публічного акціонерного товариства Банк Камбіо на користь Державного бюджету України судовий збір в сумі 960,50 грн.

Стягнуто з Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на користь Державного бюджету України судовий збір в сумі 960,50 грн.

Не погоджуючись із згаданим рішенням, Фонд гарантування вкладів фізичних осіб оскаржив його в апеляційному порядку, просив скасувати в частині задоволення позовних вимог та ухвалити нове рішення у відповідній частині, яким в задоволенні цих вимог відмовити повністю. В обґрунтування своїх вимог зазначив, що оскаржуване рішення ухвалено за неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального права. За твердженнями апелянта, на виконання та у відповідності до приписів спеціального Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб , Положення щодо організації продажу активів (майна) банків, що ліквідуються, в межах процедури ліквідації ПАТ Банк Камбіо , Фонд гарантування вкладів здійснює організацію відчуження активів та зобов`язань неплатоспроможного банку. Організація відчуження активів і зобов`язань неплатоспроможного банку є однією з найголовніших функцій Фонду під час виведення банку з ринку, оскільки кошти, одержані в результаті продажу майна (активів) банку, спрямовуються на задоволення вимог кредиторів банку у черговості, визначеній ч. 1 ст. 52 Закону, чим забезпечується захист прав та інтересів кредиторів банку. За твердженнями апелянта, дії та рішення Фонду гарантування вкладів фізичних осіб з відчуження майна (активів), включених до ліквідаційної маси банку, апріорі є правомірними, оскільки закріплені на законодавчому рівні, а норми Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб не передбачають можливості виключення активів із ліквідаційної маси неплатоспроможного банку, в т.ч на підставі рішення суду тощо.

В судове засідання апеляційної інстанції 02.11.2020 з`явився представник позивача, представники відповідачів 1 та 2 не з`явились, незважаючи на їх належне повідомлення про дату, час та місце розгляду справи шляхом направлення їх відповідної ухвали про призначення справи до розгляду, яка за наявними справи в матеріалах справи повідомленнями про вручення поштових відправлен 12.10.2020 отримана уповноваженими представниками відповідачів 1 та 2.

За приписами ч.ч. 1, 3 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає її розгляду.

Положеннями п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997, № 475/97-ВР Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції , визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Оскільки в судове засідання апеляційної інстанції 02.11.2020 представники відповідачів 1 та 2, явка яких в судове засідання обов`язковою не визнавалась, не з`явились не зважаючи на їх належне повідомлення про дату, час і місце розгляду справи, з огляду на заяву відповідача-2 (апелянта) про розгляд справи за відсутності його представника та наявні в матеріалах справи докази, які є достатніми для вирішення спору у даній справі, апеляційний суд вважав за можливе розглядати справу за відсутності цих представників за наявними у справі матеріалами.

Представник позивача в даному судовому засіданні надав пояснення, в яких підтримав свою апеляційну скаргу, просив її задовольнити за наведених в ній підстав, оскаржуване рішення в частині задоволення позовних вимог скасувати та ухвалити нове рішення у відповідній частині, яким в задоволенні цих вимог відмовити повністю.

Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши наявні матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку фактичних обставин даної господарської справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Як встановлено матеріалами справи, 24.04.2013 між ТОВ Сервіс на Саксаганського (позивач, позивальник за договором) та ПАТ Банк Камбіо (відповідач-1, кредитор/банк за договором) укладено Кредитний договір № 008/1-2013/840 (далі - Кредитний договір), за умовами п.п. 1.1-1.6 якого (в редакції додаткової угоди від 01.09.2014) кредитор/банк зобов`язується надати грошові кошти позичальникові в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (п. 1.1); сума кредиту складає 750 000 дол. США (п. 1.2); дата видачі кредиту: 24.04.2013 (п. 1.3); дата повернення кредиту: 30.11.2015 (п. 1.4); проценти за користування кредитом: 11,0% річних (п. 1.5); цільове призначення кредиту: на ведення фінансово-господарської діяльності та поповнення обігових коштів (п. 1.6).

В забезпечення виконання зобов`язань за вищевказаним Кредитним договором було укладено:

24.04.2013 Іпотечний договір між ПАТ Банк Камбіо та ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кобою Н.В. за реєстраційним № 845;

10.09.2014 Договір застави майнових прав та відступлення прав вимоги між ПАТ Банк Камбіо та ОСОБА_1 , за умовами якого ОСОБА_1 передав банку в заставу належні майнові права - права вимоги грошових коштів в розмірі 699 901, 14 доларів США по договору банківського вкладу (депозиту) № 218 дф/14 строкового банківського вкладу (депозиту) Classic в іноземній валюті від 05.09.2014.

11.09.2014 ПАТ Банк Камбіо здійснило договірне списання коштів з депозитного рахунку заставодавця в рахунок погашення заборгованості за Кредитним договором, а саме, перерахувало кошти в розмірі 699 901, 14 доларів США з депозитного рахунку ОСОБА_1 на рахунок простроченої заборгованості за Кредитним договором.

Довідкою від 11.09.2014 № 22/1967 банк повідомив позивача, що станом на 11.09.2014 ТОВ Сервіс на Саксаганського достроково погасило 10.09.2014 заборгованість за Кредитним договором та будь-яка заборгованість перед банком за Кредитним договором відсутня.

Разом з цим, матеріалами справи встановлено, що 04.12.2014 на підставі постанови Правління Національного банку України № 472 Про віднесення Публічного акціонерного товариства Банк Камбіо до категорії неплатоспроможних виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 04.12.2014 № 140 Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ Банк Камбіо , відповідно до якого з 05.12.2014 запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію в ПАТ Банк Камбіо .

Відповідно до постанови Правління Національного банку України від 27.02.2015 № 144 Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства Банк Камбіо виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 02.03.2015 № 46 Про початок процедури ліквідації ПАТ Банк Камбіо та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку , відповідно до якого було розпочато процедуру ліквідації ПАТ Банк Камбіо .

Строки здійснення процедури ліквідації ПАТ Банк Камбіо продовжено рішеннями виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 22.02.2016 № 212, від 01.02.2018 № 304, від 14.02.2019 № 350.

Наказом уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 18.07.2018 № 109 затверджено Акт комісії з перевірки правочинів (договорів) на предмет нікчемності від 18.07.2018, яким виявлено ознаки нікчемності на підставі п. 7 ч.3 ст. 38 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб в Договорі застави майнових прав та відступлення прав вимоги (грошові кошти) від 10.09.2014, укладеному між ПАТ Банк Камбіо та фізичною особою ОСОБА_1 , згідно якого ОСОБА_1 здійснив сплату заборгованості за Кредитним договором від 24.04.2013 № 008/1-2013/840 за позичальника ТОВ Сервіс на Саксаганського та у правочині щодо відступлення/розірвання/припинення Договору іпотеки від 24.04.2013, посвідченому приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кобою Н.В. за реєстраційним №845.

Як встановлено матеріалами справи, в грудні 2018 ТОВ Сервіс на Саксаганського звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до ПАТ Банк Камбіо про визнання зобов`язання між ними за Кредитним договором від 24.04.2013 № 008/1-2013/840 (з наступними додатковими угодами до нього) повністю припиненими шляхом їх повного належного виконання на підставі ст.ст. 599 ЦК України та 203 ГК України; визнання відсутнім у ПАТ Банк Камбіо прав кредитора по відношенню до ТОВ Сервіс на Саксаганського у зобов`язаннях за Кредитним договором від 24.04.2013 № 008/1-2013/840 (з наступними додатковими угодами до нього); визнання відсутнім у ПАТ Банк Камбіо прав іпотеки за іпотечним договором, укладеним між ОСОБА_2 та ПАТ Банк Камбіо , посвідченим приватним нотаріусом Київського нотаріального округу міста Києва Кобою Н. В. 24.04.2013 за реєстраційним № 845. В обґрунтування своїх вимог зазначило про невизнання відповідачем факту виконання позивачем належним чином та в повному обсязі своїх зобов`язань за Кредитним договором, а також факту припинення цих зобов`язань належним виконанням згідно ст.599 ЦК України та ст. 203 ГК України. Крім цього, позивач вказував на припинення права іпотеки відповідача за Договором іпотеки на підставі статті 17 Закону України Про іпотеку .

Рішенням Господарського суду міста Києва від 09.04.2019 у справі № 910/16477/18 в задоволенні позову відмовлено. Рішення суду мотивоване тим, що ОСОБА_1 є кредитором банку та при укладенні Договору застави майнових прав та відступлення прав вимоги (грошові кошти) від 10.09.2014 третьою особою отримано переваги від банку перед іншими кредиторами банку, а тому комісією з перевірки правочинів (договорів) на предмет нікчемності правомірно віднесено договір між ПАТ Банк Камбіо та фізичною особою ОСОБА_1 до нікчемних. Відтак суд дійшов висновку, що цей договір в силу положень ст. 216 ЦК України не створює юридичних наслідків, тому не можливо вважати, що внаслідок списання коштів з рахунку ОСОБА_1 в рахунок погашення заборгованості за Кредитним договором зобов`язання позивача за цим договором були виконані належним чином.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 29.07.2019 у справі № 910/16477/18 рішення Господарського суду міста Києва від 09.04.2019 скасовано та ухвалено нове, яким позов задоволено повністю. Визнано зобов`язання між ТОВ Сервіс на Саксаганського та ПАТ Банк Камбіо за Кредитним договором від 24.04.2013 № 008/1-2013/840 (з наступними додатковими угодами до нього) припиненими шляхом їх повного належного виконання. Визнано відсутнім у ПАТ Банк Камбіо прав кредитора по відношенню до ТОВ Сервіс на Саксаганського у зобов`язаннях за Кредитним договором від 24.04.2013 №008/1-2013/840 (з наступними додатковими угодами до нього). Визнано відсутнім у ПАТ Банк Камбіо прав іпотеки за Іпотечним договором, укладеним між ОСОБА_2 та ПАТ Банк Камбіо , посвідченим приватним нотаріусом Київського нотаріального округу міста Києва Кобою Н. В. 24.04.2013 за реєстраційним № 845.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що позовні вимоги про визнання зобов`язання між ТОВ Сервіс на Саксаганського та ПАТ Банк Камбіо за Кредитним договором № 008/1-2013/840 від 24.04.2013 (з наступними додатковими угодами до нього) повністю припиненими є обґрунтованими, оскільки зобов`язання зі сплати сум основної заборгованості та процентів за користування коштами були повністю сплачені на користь банку. Водночас договір застави майнових прав та відступлення прав вимоги (грошові кошти) від 10.09.2014 не є нікчемним в розумінні ст. 38 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб .

Постановою Верховного Суду від 29.10.2019 постанову Північного апеляційного господарського суду від 29.07.2019 у справі № 910/16477/18 скасовано в частині задоволення позовних вимог про визнання відсутнім у ПАТ Банк Камбіо прав кредитора по відношенню до ТОВ Сервіс на Саксаганського у зобов`язаннях за Кредитним договором від 24.04.2013 № 008/1-2013/840 (з наступними додатковими угодами до нього) та визнання відсутнім у ПАТ Банк Камбіо прав іпотеки за Іпотечним договором, укладеним між ОСОБА_2 та ПАТ Банк Камбіо , посвідченим приватним нотаріусом Київського нотаріального округу міста Києва Кобою Н.В. 24.04.2013 за реєстраційним № 845. Прийнято у цій частині нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено. В іншій частині постанову Північного апеляційного господарського суду від 29.07.2019 у справі № 910/16477/18 залишено без змін.

Таким чином, в судовому порядку визнано зобов`язання між ТОВ Сервіс на Саксаганського та ПАТ Банк Камбіо за Кредитним договором від 24.04.2013 № 008/1-2013/840 (з наступними додатковими угодами до нього) припиненими шляхом їх повного належного виконання.

Разом з цим, матеріалами справи встановлено, що листом № 22/584 від 29.05.2019 відповідач-1 повідомив позивача про те, що Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ Банк Камбіо на підставі ст. 51 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб здійснюється реалізація майна банку, в т.ч. майнових прав та прав вимоги за кредитними договорами, укладеними з позивачем. Так, майнові права за Кредитним договором № 008/1-2013-840 від 24.04.2013 буде виставлено для продажу на відкритих торгах (аукціоні) 19.06.2019 .

Крім цього, листом № 22/1288 від 11.10.2019 відповідач-1 повідомив позивача про те, що Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ Банк Камбіо відповідно до ст. 51 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб здійснюється реалізація майна банку, в т.ч. майнових прав та прав вимоги за кредитними договорами, укладеними з позивачем. Так, майнові права за Кредитним договором № 008/1-2013-840 від 24.04.2013 буде виставлено для продажу на відкритих торгах (аукціоні) 31.10.2019.

Звертаючись з даним позовом до суду, позивач вказував, що з огляду на судове рішення у справі № 910/16477/18 про визнання зобов`язання між ТОВ Сервіс на Саксаганського та ПАТ Банк Камбіо за Кредитним договором від 24.04.2013 № 008/1-2013/840 (з наступними додатковими угодами до нього) повністю припиненими шляхом їх повного належного виконання, у відповідачів не було підстав для включення права вимоги за Кредитним договором № 008/1-2013-840 від 24.04.2013 до ліквідаційної маси Банку, отже відповідачами безпідставно та протиправно здійснюється реалізація цих прав шляхом продажу їх на публічних торгах.

Як встановлено матеріалами справи, обставини щодо нікчемності укладених договорів застави майнових прав та відступлення права вимоги згідно ч. 3 ст. 38 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб вже встановлювались судом в межах справи № 910/16477/18, яка розглядалась за вимогами позивача про визнання зобов`язання між ТОВ Сервіс на Саксаганського та ПАТ Банк Камбіо за Кредитним договором № 008/1-2013/840 від 24.04.2013 (з наступними додатковими угодами до нього) припиненими шляхом їх повного належного виконання на підставі ст. 599 ЦК України та 203 ГК України; визнання відсутнім у ПАТ Банк Камбіо прав кредитора по відношенню до ТОВ Сервіс на Саксаганського у зобов`язаннях за Кредитним договором № 008/1-2013/840 від 24.04.2013 (з наступними додатковими угодами до нього); визнання відсутнім у ПАТ Банк Камбіо прав іпотеки за Іпотечним договором, укладеним між ОСОБА_2 та ПАТ Банк Камбіо , посвідченим приватним нотаріусом Київського нотаріального округу міста Києва Кобою Н.В. 24.04.2013 за реєстраційним № 845.

Приймаючи постанову від 29.10.2019 у справі № 910/16477/18 Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав щодо нікчемності спірного договору на підставі п.п. 1, 7 ч. 3 ст.38 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб з посиланням на правомірність висновків суду апеляційної інстанції, який вірно зазначив, що у разі виконання в повному обсязі забезпеченого заставою основного зобов`язання, заставодавець не набуває переваг по відношенню до інших кредиторів (п. 60 постанови).

Крім цього, у вищезгаданій справі судом було відхилено доводи відповідача - ПАТ Банк Камбіо про недотримання положень постанови Правління Національного Банку України від 19.08.2014 № 510/БТ Про встановлення особливого режиму контролю за діяльністю ПАТ Банк Камбіо , зокрема, щодо проведення розрахунків в інший спосіб, ніж це передбачено з наступним обґрунтуванням:

Так, постанова Правління Національного Банку України від 19.08.2014 № 510/БТ не є нормативно-правовим актом, оскільки не була зареєстрована в Міністерстві юстиції України, є актом індивідуальної дії та має персоніфікований характер, чинність та юридична сила якого спрямована передусім на ПАТ Банк Камбіо , якому вона адресована. Доказів обізнаності позивача і заставодавця з вказаною постановою банком не надано, а тому неможливо стверджувати про їх обізнаність зі змістом цієї постанови (п. 64 постанови ВС від 29.10.2019 у справі № 910/16477/18).

Наслідком порушення такого акта індивідуальної дії може бути лише застосування Національним банком України до банку-порушника заходів впливу за порушення банківського законодавства відповідно до статті 73 Закону України Про банки і банківську діяльність та Положення про застосування Національним банком України заходів впливу за порушення банківського законодавства, затвердженого постановою правління НБУ від 17.08.2012 № 346, що не свідчить про нікчемність правочину (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12.08.2018 у справі № 904/4954/18) (п. 65 постанови Верховного Суду від 29.10.2019 у справі № 910/16477/18)

Крім цього, зазначеною постановою встановлена заборона ПАТ Банк Камбіо використовувати для розрахунків у національній валюті прямі кореспондентські рахунки та зобов`язано здійснювати розрахунки в національній валюті виключно через кореспондентський рахунок, відкритий у Національному банку України. В зв`язку із цим зобов`язано перерахувати кошти в національній валюті з кореспондентських рахунків ПАТ Банк Камбіо , відкритих у банках-кореспондентах, на кореспондентський рахунок, відкритий у Національному банку України. Проте наведене не вказує на наявність заборон щодо проведення розрахунків за спірними договорами (п. 66 постанови ВС від 29.10.2019 у справі № 910/16477/18).

Як встановлено судом, постанова НБУ від 19.08.2014 № 510/БТ згідно ст. 75 Закону України Про банки і банківську діяльність є банківською таємницею, доказів обізнаності відповідача про встановлені для банку обмеження суду не було надано. Невиконання посадовими особами банку наведених у постанові НБУ приписів про віднесення банку до категорії проблемних саме по собі не може бути підставою для визнання нікчемним Договору застави майнових прав та відступлення прав вимоги від 10.09.2014.

Наведене правозастосування повністю відповідає висновкам Об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду (постанова від 05.06.2020 у справі № 920/653/18), отже під час вирішення спору у даній справі суд повністю відхилив доводи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у відзиві на позов з аналогічним обґрунтуванням підстав нікчемності укладених Договорів застави майнових прав та відступлення права вимоги згідно ч. 3 ст. 38 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб .

Відтак, виходячи з предмету (визнання відсутнім у банку права вимоги та майнових прав за Кредитним договором № 008/1-2013/840 від 24.04.2013 та зобов`язання припинити дії щодо реалізації права грошової вимоги та майнових прав за Кредитним договором) та підстав заявленого позову (припинення основного зобов`язання шляхом погашення кредитної заборгованості) в контексті застосування положень ст. 75 ГПК України, судові рішення у справі № 910/16477/18 підлягають дослідженню виключно з точки зору преюдиційності для даного спору встановлених обставин погашення кредитної заборгованості.

За результатами розгляду справи № 910/16477/18 судом визнано зобов`язання між ТОВ Сервіс на Саксаганського та ПАТ Банк Камбіо за Кредитним договором від 24.04.2013 № 008/1-2013/840 (з наступними додатковими угодами до нього) повністю припиненими шляхом їх належного виконання, зокрема, при встановленні факту погашення заборгованості за згаданим вище Кредитним договором за рахунок списання коштів згідно Договору застави майнових прав та відступлення прав вимоги від 10.09.2014.

Таким чином, вимоги кредитора за основним зобов`язанням, щодо якого відповідачами вчиняються дії по реалізації права вимоги та розглядається спір у даній справі, є повністю задоволеними, що встановлено судовим рішенням, яке набрало законної сили (постанова Північного апеляційного господарського суду від 29.07.2019) та за наслідками ії перегляду постановою Верховного Суду від 29.10.2019 залишене без змін в частині визнання Кредитного договору припиненим.

За приписами ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Преюдиційні факти є обов`язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки є встановленими у рішенні, немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву законність судового акту, який набрав законної сили.

За змістом ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Відповідно до ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Згідно преамбули та ст. 6 параграфу 1 Конвенції про захист прав та свобод людини, рішенням Європейського суду з прав людини від 25.07.02 у справі за заявою № 48553/99 Совтрансавто-Холдінг проти України та рішенням Європейського суду з прав людини від 28.10.99 у справі за заявою № 28342/95 Брумареску проти Румунії встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

Оскільки судове рішення у справі № 910/16477/18, яке набрало законної сили, не може бути поставлене під сумнів, а інші рішення, в тому числі і у даній справі, не можуть йому суперечити, встановленим є факт виконання зобов`язань за Кредитним договором від 24.04.2013 № 008/1-2013/840 (з наступними додатковими угодами до нього), в тому числі за рахунок списання коштів згідно укладеного Договору застави майнових прав та відступлення прав вимоги від 10.09.2014.

Під час розгляду вказаної справи, зокрема й Верховним Судом (постанова від 29.10.2019), питання відсутності підстав вважати нікчемним Договір застави майнових прав та відступлення прав вимоги від 10.09.2014, за рахунок якого проведено списання коштів на погашення кредитної заборгованості ТОВ Сервіс на Саксаганського , відповідно до ч. 3 ст. 38 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб , з`ясовувались судами у справі № 910/16477/18.

Під припиненням зобов`язання розуміють припинення правового зв`язку між його сторонами, звільнення їх від прав та обов`язків, що становлять зміст зобов`язання, тобто кредитор втрачає право вимагати від боржника виконання передбачених у зобов`язанні дій, а боржник звільняється від обов`язку виконувати такі дії під загрозою застосування до нього відповідальності, а відтак здійснення реалізації відповідачами своїх прав відносно Кредитного договору № 008/1-2013/840 від 24.04.2013 свідчить про невизнання та порушення законних прав та інтересів позивача, за захистом яких він й звернувся з даним позовом до суду.

Оскільки незважаючи на те, що під час вирішення спору у справі № 910/16477/18 було визнано зобов`язання між ТОВ Сервіс на Саксаганського та ПАТ Банк Камбіо за Кредитним договором від 24.04.2013 № 008/1-2013/840 (з наступними додатковими угодами до нього) припиненими шляхом їх повного належного виконання, відповідачами вчиняються дії щодо реалізації права вимоги за Кредитним договором від 24.04.2013 № 008/1-2013/840 на відкритих торгах, які вважають, що вказане право вимоги є активом банку та входить до його ліквідаційної маси, позивачем заявлено вимоги про визнання відсутнім у ПАТ Банк Камбіо права вимоги та майнових прав за Кредитним договором № 008/1-2013/840 від 24.04.2013, укладеним між ТОВ Сервіс на Саксаганського та ПАТ Банк Камбіо .

Під захистом цивільних прав розуміється передбачений законодавством засіб, за допомогою якого може бути досягнуте припинення, запобігання, усунення порушеного права, його відновлення і (або) компенсація витрат, викликаних порушенням права.

Предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою - посилання на належне йому право, юридичні факти, що призвели до порушення цього права, та правове обґрунтування необхідності його захисту.

Обраний спосіб захисту має безпосередньо втілювати мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту, тобто мати наслідком повне припинення порушення його прав та охоронюваних законом інтересів.

Реалізуючи передбачене ст. 64 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.

Положеннями ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визнається право людини на доступ до правосуддя, а відповідно до ст. 13 зазначеної Конвенції - на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред`явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правовідношення.

Разом з цим, слід зазначити, що спосіб захисту, що вимагається згаданою статтею, повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі Афанасьєв проти України від 05.04. 2005, заява № 38722/02).

У кінцевому результаті ефективний спосіб захисту прав повинен забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування, тобто такий захист повинен бути повним, та забезпечувати таким чином мету здійснення правосуддя та принцип процесуальної економії (забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту).

З метою встановлення ефективності способу захисту, який був обраний позивачем шляхом визначення позивачем предмету позову, суд повинен дослідити підстави позову та з`ясувати суть порушеного права.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Отже, матеріально-правовий аспект захисту прав та інтересів насамперед полягає у з`ясуванні, чи має особа таке право або інтерес та чи були вони порушені.

В даному випадку, апеляційний суд погоджується з висновками місцевого господарського суду про те, що заявлені позивачем вимоги про визнання відсутнім у відповідача-1 права вимоги та майнових прав за Кредитним договором № 008/1-2013/840 від 24.04.2013 є неналежним способом захисту та не призведе до відновлення порушених прав позивача, відтак в задоволення позову в цій частині слід відмовити.

З приводу позовних вимог про зобов`язання відповідачів 1 та 2 припинити будь-які дії щодо реалізації права грошової вимоги та майнових прав за Кредитним договором № 008/1-2013/840 від 24.04.2013 слід зазначити, що законодавчо визначенні способи захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень ст. ст. 55, 124 Конституції України та ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.

Правовою підставою для звернення до господарського суду є захист порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів (ч. 2 ст. 4 ГПК України), право на позов у особи виникає після порушення відповідачем її права, тобто захисту підлягає вже порушене право, а не те, яке може бути порушено у майбутньому і щодо якого невідомо, буде воно порушено чи ні.

Отже, вирішуючи переданий на розгляд господарського суду спір по суті, господарський суд повинен встановити наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист якого подано позов, а також з`ясувати наявність чи відсутність факту порушення або оспорення відповідного права чи охоронюваного законом інтересу.

Звертаючись з даним позовом до суду, позивач просив припинити будь-які дії щодо реалізації права грошової вимоги та майнових прав за Кредитним договором № 008/1-2013/840 від 24.04.2013 року, тобто вказана вимога стосується майбутніх правопорушень.

Враховуючи, що правовою підставою для звернення до господарського суду є захист порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів (ч. 2 ст. 4 ГПК України), право на позов у особи виникає після порушення відповідачем її права, тобто захисту підлягає вже порушене право, а не те, яке може бути тільки порушено у майбутньому і щодо якого не відомо, буде воно порушено чи ні.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 28.02.2018 у справі № 910/21160/16, від 28.03.2018 у справі № 908/2027/16.

Оскільки вирішуючи спір про вчинення певних дій або про припинення певних дій суд в резолютивній частині рішення повинен зазначити про те, які саме дії відповідач має припинити, а заявляючи вимогу про зобов`язання відповідачів припинити будь-які дії щодо реалізації права грошової вимоги та майнових прав, позивач не зазначив, які саме дії він просить суд зобов`язати відповідачів припинити, в задоволенні позову в цій частині також слід відмовити.

З приводу заявлених позивачем позовних вимог в частині зобов`язання відповідачів 1 та 2 виключити з ліквідаційної маси ПАТ Банк Камбіо активи у вигляді права вимоги на майнові права за Кредитним договором № 008/1-2013/840 від 24.04.2013, слід зазначити, що на підставі ч. ч. 1, 2 ст.50 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб з дня початку процедури ліквідації банку Фонд приступає до інвентаризації та оцінки майна банку з метою формування ліквідаційної маси банку. До ліквідаційної маси банку включаються будь-яке нерухоме та рухоме майно, кошти, майнові права та інші активи банку. До ліквідаційної маси банку не включається майно, що є об`єктом довірчої власності, інше майно у випадках, прямо передбачених законом, а також банкноти і монети, передані Національним банком України на зберігання та для проведення операцій з ними, ліцензія, гудвіл.

Інвентаризація майна банку та формування ліквідаційної маси мають бути завершені у строк до шести місяців з дня прийняття рішення про ліквідацію банку та відкликання банківської ліцензії. Результати інвентаризації та формування ліквідаційної маси відображаються в акті, який підлягає затвердженню виконавчою дирекцією Фонду (ч. 4 ст.50 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб ).

Положеннями ч.ч. 1-3 ст. 51 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб визначено, що виконавча дирекція Фонду затверджує заходи з передпродажної підготовки майна одного або кількох банків (майно, об`єднане у пули активів, цілісні майнові комплекси, пакети акцій тощо), ремонту основних засобів, добудови об`єктів незавершеного будівництва, реалізації девелоперських проектів (зокрема операцій з експлуатації нерухомості) на належних банку земельних ділянках із залученням інвестицій, вилучення з непридатного для експлуатації майна окремих деталей, вузлів, агрегатів тощо для подальшої реалізації. Після затвердження виконавчою дирекцією Фонду результатів інвентаризації майна банку та формування ліквідаційної маси Фонд розпочинає передпродажну підготовку та реалізацію майна банку у порядку, визначеному цим Законом та нормативно-правовими актами Фонду, за найвищою вартістю у найкоротший строк. Фонд затверджує способи, порядок, склад та умови відчуження майна банку, включеного до ліквідаційної маси, у разі потреби організовує консолідований продаж майна кількох банків, що одночасно перебувають у процедурі ліквідації.

Аналіз вищевказаних положень чинного законодавства свідчить про те, що ліквідаційна маса складається з майна, яке належить банку.

Проте, як вище згадувалось, під час розгляду даної справи було встановлено, що зобов`язання між ТОВ Сервіс на Саксаганського та ПАТ Банк Камбіо за Кредитним договором від 24.04.2013 № 008/1-2013/840 (з наступними додатковими угодами до нього) є припиненими шляхом їх повного належного виконання, відтак апеляційний суд визнає обґрунтованими висновки місцевого суду про задоволення позовних вимог в частині зобов`язання відповідачів виключити з ліквідаційної маси ПАТ Банк Камбіо активи у вигляді права вимоги на майнові права за Кредитним договором № 008/1-2013/840 від 24.04.2013.

Доводи апелянта з приводу неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального права не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи судом апеляційної інстанції.

За приписами ч.ч. 1, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, які не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Враховуючи положення ч. 1 ст. 9 Конституції України та ратифікацію Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини , суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

Зокрема, згідно рішення Європейського суду з прав людини у справі Проніна проти України від 18.07.2006 та у справі Трофимчук проти України у рішенні від 28.10.2010 п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім цього, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

За рішенням від 10.02.2010 у справі Серявін та інші проти України Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

З урахуванням усіх фактичних обставин справи, встановлених місцевим та апеляційним судами, інші доводи апелянта за текстом його апеляційної скарги не заслуговують на увагу, оскільки не впливають на вирішення спору у даній справі.

Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, апеляційний господарський суд погоджується із висновками місцевого суду як законними, обґрунтованими обставинами й матеріалами справи, детальний аналіз яких, як і нормативне обґрунтування прийнятого судового рішення наведено місцевим судом, підстав для скасування його не знаходить. Доводи апелянта по суті скарги в межах заявлених вимог, як безпідставні й необґрунтовані не заслуговують на увагу, оскільки не підтверджуються жодними доказами по справі й не спростовують викладених в судовому рішенні висновків.

Керуючись ст.ст. 269-270, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. ст. 276, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб залишити без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 28.07.2020 у справі № 910/15653/19 - без змін.

Матеріали справи № 910/15653/19 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 288-289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 06.11.2020

Головуючий суддя С.Я. Дикунська

Судді О.В. Агрикова

Є.Ю. Шаптала