Рішення

від 03.11.2020 по справі 923/331/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРCОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул.Театральна,18, м. Херсон, 73000,

тел./0552/26-47-84, 49-31-78, факс 49-31-78, веб сторінка: ks.arbitr.gov.ua/sud5024/

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 листопада 2020 року Справа № 923/331/20

Господарський суд Херсонської області у складі судді Павленко Н.А. , при секретарі судового засідання Короткій Ю.А.

за участю представників судового процесу:

від позивача - Зінкевич Д.С., адвокат,

від відповідача - Крижановський М.М., адвокат,

розглянувши у судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "ІТЕК", 74900, Херсонська область, м. Нова Каховка, вул. Фабрична, 5-Б, код ЄДР 22751114

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "НВП "НКЕМЗ", 74900, Херсонська область, м. Нова Каховка, вул. Першотравнева, 35, код ЄДР 39581767

про визнання договорів суборенди недійсним.

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача, заяви, клопотання, процесуальні дії суду.

Товариство з обмеженою відповідальністю "ІТЕК" (надалі по тексту рішення - позивач, ТОВ "ІТЕК") звернулось до Господарського суду Херсонської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "НВП "НКМЗ" (надалі по тексту рішення - відповідач, ТОВ "НВП "НКМЗ") про визнання недійсними договорів суборенди №0116 від 04.01.2016 та №1316 від 01.01.2016, що були укладені між ТОВ "НВП "НКМЗ" та ТОВ "ІТЕК".

Позов мотивований твердженням про те, що договір оренди №13-15 від 15.01.2015, укладений між ТОВ "Новокаховський електромашинобудівний завод" та відповідачем - ТОВ "НВП "НКЕМЗ", є нікчемним, отже, оспорювані договори суборенди №0116 від 04.01.2016 та №1316 від 01.01.2016, що укладалися ТОВ "НВП "НКМЗ" та ТОВ "ІТЕК", є недійсними (нікчемними) з огляду на їх похідний характер.

Нікчемність договору оренди №13-15 від 15.01.2015 обгрунтована посиланням на норми ч.3 ст.12 Закону України "Про іпотеку" при твердженні, що іпотекодавець, яким виступає ТОВ "Новокаховський електромашинобудівний завод", уклав цей договір без отримання згоди іпотекодержателів у порушення вимог абз.4 ч.3 ст.9 Закону України "Про іпотеку". За поясненнями позивача, ТОВ "Новокаховський електромашинобудівний завод" мав отримати згоду на укладення договору оренди з ТОВ "НВП "НКЕМЗ" від іпотекодержателів:

- ВАТ "Бінбанк" за договором іпотеки №1761 від 27.06.2014;

- АТ "БМ Банк" за договором іпотеки №4834 від 05.12.2011;

- ВАТ "Бінбанк" за договором іпотеки №1744 від 27.06.2014.

Позивач стверджує, що в силу нікчемності договору оренди №13-15 від 15.01.2015 та відсутності його правових наслідків згідно ст.236 ЦК України, у наймодавця ТОВ "НВП "НКМЗ" не виникли майнові права на передання речі у найм за договором суборенди від 01.01.2016.

Позивач також стверджує, що на час укладання оскаржуваних договорів суборенди, відносно майна, власником якого є особа, відносно якої порушено справу про банкрутство, введена процедуру розпорядження майном та призначено розпорядника майна, керівник ТОВ "Новокаховський електромашинобудівний завод" Кваша О.М. не мав необхідного обсягу повноважень без згоди розпорядника майна, надавати дозвіл орендарю ТОВ "НВП "НКМЗ" на передання майна в суборенду.

08.05.2020 за вх.№3489/20 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, за яким відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог у зв`язку з відсутністю порушень спірними договорами суборенди суб`єктивного права позивача.

Відповідач навівши правові позиції Верховного Суду зазначає, що не може бути порушеним та підлягати захисту, в тому числі судовому, право, якого немає. За твердженнями відповідача в позовній заяві не зазначено, яке суб`єктивне право позивача порушене спірними договорами суборенди. Відповідач наголошує, що відсутність порушеного права позивача, а також неправильно обраний позивачем спосіб захисту порушеного права є підставами для відмови у задоволенні позову.

15.05.2020 за вх.№3661/20 від позивача надійшло клопотання про витребування доказів. У клопотанні позивач заявив про необхідність у витребувані у приватного нотаріуса Новокаховського міського нотаріального округу Іваніщенко С.І. кредитних договорів, договорів іпотеки та поруки, укладених ТОВ "Новокаховський електромашинобудівний завод" на забезпечення виконання зобов`язань за кредитними договорами, за умовами яких в іпотеку передано нерухоме майно, яке є предметом договорів суборенди.

На думку позивача, витребувані докази мають підтвердити обставини, з якими позивач пов`язує твердження про нікчемність договору оренди №13-15 від 15.01.2015.

Неможливість подання зазначених доказів пояснив тим, що він не має витребуваних договорів, оскільки не є стороною цих договорів, та відповідні звернення були здійснені ним, але відповіді не отримано, що призвело до необхідності звернення до суду з відповідним клопотанням.

19.05.2020 судом отримано клопотання позивача про витребування доказів (вх.№3764/20 від 19.05.2020).

У клопотанні позивач заявив про необхідність у витребувані у арбітражного керуючого Глуховського О.Ю. - ліквідатора ТОВ "Новокаховський електромашинобудівний завод" кредитних договорів, договорів іпотеки та поруки, укладених ТОВ "Новокаховський електромашинобудівний завод" на забезпечення виконання зобов`язань за кредитними договорами, за умовами яких в іпотеку передано нерухоме майно, яке є предметом договорів суборенди.

Також позивачем заявлено про витребування у арбітражного керуючого інформації, у тому числі, щодо надання іпотекодержателями згоди іпотекодавцю - ТОВ "Новокаховський електромашинобудівний завод" на передачу в оренду ТОВ "НВП "НКЕМЗ" нерухомого майна, що є предметом договорів іпотеки.

На думку позивача, витребувані докази та інформація мають підтвердити обставини, з якими позивач пов`язує твердження про нікчемність договору оренди №13-15 від 15.01.2015.

Неможливість подання зазначених доказів позивач пояснив тим, що він не має витребуваних договорів, оскільки не є стороною цих договорів, та відповідні звернення були здійснені ним, але відповіді не отримано, що призвело до необхідності звернення до суду з відповідним клопотанням.

Перед початком підготовчого засідання судом отримано клопотання позивача про витребування доказів (вх.№2/1018/20 від 21.05.2020).

У клопотанні позивач заявив про необхідність у витребувані та дослідженні кредитних договорів, на забезпечення виконання зобов`язань за якими ТОВ "Новокаховський електромашинобудівний завод" передано в іпотеку банківським установам нерухоме майно, яке є предметом договорів суборенди.

Також позивачем заявлено про витребування у ВАТ "Бінбанк" (Російська Федерація) інформації, у тому числі, щодо надання згоди іпотекодавцю - ТОВ "Новокаховський електромашинобудівний завод" на передачу в оренду ТОВ "НВП "НКЕМЗ" нерухомого майна, що є предметом договорів іпотеки.

На думку позивача, витребовувані докази та інформація мають підтвердити обставини, з якими позивач пов`язує твердження про нікчемність договору оренди №13-15 від 15.01.2015.

Позивачем пояснено, що за отриманою ним інформацією з відкритих інтернет-ресурів ВАТ "Бінбанк" було приєднано до ПАТ Банк "Финансовая корпорация Открытие" (Російська Федерація). Тому просить суд докази та інформацію витребувати у вказаної особи у спосіб звернення до Міністерства юстиції Російської Федерації на підставі правил Конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах 1965 року.

Неможливість подання зазначених доказів та інформації пояснив тим, що відповідне звернення було здійснено ним, але за достатньо тривалий час відповіді не отримано, що призвело до необхідності звернення до суду з відповідним клопотанням.

Ухвалами суду від 21.05.2020 клопотання позивача (вх.№3661/20 від 15.05.2020, вх.№3764/20 від 19.05.2020, вх.№2/1018/20 від 21.05.2020) про витребування доказів залишено без задоволення.

Так, відповідно до ч.1 ст.81 ГПК України учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах другій та третій статті 80 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.

Частиною 2 ст.80 ГПК України встановлено, що позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.

Клопотання про витребування доказів позивачем має подаватися разом з поданням позовної заяви.

Неможливість подання такого клопотання одночасно із поданням позовної заяви позивачем не обгрунтована.

Відповідно до ч.1 ст.118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.

Відповідно до ч.4 ст.13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Згідно зі статтею 14 Господарського процесуального кодексу України ("Диспозитивність господарського судочинства") суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

21.05.2020 за вх..№2/1019/20 від позивача надійшла відповідь на відзив. Позивач зазначає, що у випадку задоволення позову про визнання правочинів недійсними, ТОВ ІТЕК матиме судовий захист та зможе захистити свої права в майбутньому на повернення сплаченого за недійсними правочинами. Позивач вказує, що звертаючись до суду із позовом про визнання недійсним оскаржуваних договорів суборенди, ТОВ ІТЕК захищає своє право щодо відсутності зобов`язання передбаченого ч.2 ст.785 ЦК України стосовно сплати на користь відповідача неустойки, ухваленої до стягнення з ТОВ ІТЕК за рішенням Господарського суду Херсонської області від 03.03.2020 по справі №923/1021/19, яке за твердженням позивача ґрунтується на дійсності оскаржуваних договорів.

У відповіді на відзив позивач також заявив клопотання про зменшення витрат відповідача на професійну правничу допомогу та просить зменшити витрати відповідача на професійну правничу допомогу до 4729,5грн. Позивач вказує, що завищено вартість 1 год. робіт, та наводить власний розрахунок вартості витрат на правову допомогу.

21.05.2020 судом отримано клопотання позивача про забезпечення доказів (вх.№1021/20 від 21.05.2020).

У клопотанні позивач просить суд забезпечити докази шляхом витребування від АТ "БМ-2018" копій:

- договору іпотеки №4834 від 05.12.2011, укладеного між ТОВ "БМ Банк" та ТОВ "Новокаховський електромашинобудівний завод", посвідченого приватним нотаріусом Іваніщенко С.І.;

- договору поруки від 23.09.2011 №23/9/230311/3 на суму 11000000 доларів США зі строком виконання до 30.09.2014, на забезпечення виконання якого укладений договір іпотеки №4834 від 05.12.2011 між ТОВ "БМ Банк" та ТОВ "Новокаховський електромашинобудівний завод".

Забезпечити докази шляхом витребування від АТ "БМ-2018" доказів у вигляді письмової інформації :

- на підставі чого та коли саме перейшли від ТОВ "БМ Банк" до АТ "БМ-2018" права за наступними договорами:

- договір іпотеки №4834 від 05.12.2011, укладений між ТОВ "БМ Банк" та ТОВ "Новокаховський електромашинобудівний завод";

- договір поруки 23.09.2011 №23/9/230311/3 на суму 11000000 доларів США зі строком виконання до 30.09.2014, на забезпечення виконання якого укладений договір іпотеки №4834 від 05.12.2011 між ТОВ "БМ Банк" та ТОВ "Новокаховський електромашинобудівний завод";

- чи надавалась згода іпотекодержателем ТОВ "БМ Банк" або АТ "БМ-2018" іпотекодавцю ТОВ "Новокаховський електромашинобудівний завод" на передачу в оренду ТОВ "НВП "НКЕМЗ" за договором оренди №13-15 від 15.01.2015 частини нерухомого майна у вигляді нежитлової будівлі корпусу №5 цеху 02, загальною площею 1978 м кв., за адресою: Херсонська область, м.Нова Каховка, вул.Фабрична, 11;

- чи надавалась згода іпотекодержателем ТОВ "БМ Банк" або АТ "БМ-2018" іпотекодавцю ТОВ "Новокаховський електромашинобудівний завод" на передачу в суборенду суборендодавцем ТОВ "НВП "НКЕМЗ" суборендарю ТОВ "ІТЕК" за договором суборенди №1316 від 01.01.2016 щодо передачі в суборенду нежитлової будівлі корпусу №5 цеху 02, загальною площею 1978 м кв., за адресою: Херсонська область, м.Нова Каховка, вул.Фабрична, 11.

Необхідність забезпечення доказів позивач мотивує тією обставиною, що за інформацію з Державного реєстру юридичних осіб ТОВ "БМ Банк" припинено, а його правонаступник АТ "БМ-2018" на цей час знаходиться у стані припинення.

В підготовчому засіданні 21.05.2020 оголошувалась перерва до 25.05.202 о 14год. 00хв. для надання можливості відповідачу ознайомитися із заявою та підготувати заперечення.

25.05.2020 за вх.№2/1035/20 від відповідача надійшли заперечення на заяву позивача про забезпечення доказів.

На думку відповідача, клопотання про забезпечення доказів по суті є клопотанням про витребування доказів. Зазначає про порушення позивачем правил процесуального закону щодо подання заяви про витребування доказів та вказує на те, що документи, які позивачем запропоновані до витребування в якості доказів, не містять інформації щодо предмета доказування у справі із заявленим предметом позову.

Також відповідач зазначає, що відповідно до довідок з Державного реєстру іпотек, доданих позивачем до позовної заяви, відомості про те, що іпотекодержателем нерухомого майна за договором іпотеки від 05.12.2011, що посвідчений приватним нотаріусом за №4834, було АТ "БМ Банк" є неактуальними.

За твердженням відповідача, за відомостями Державного реєстру речових прав на нерухоме майно іпотекодержателем нерухомого майна: корпусу №5 цеху №2 літ."Щ1" та трансформаторних літ."Щ2", літ."Щ3", літ. "Щ5" є ВАТ "Бінбанк" на підставі договорів іпотеки від 27.06.2014, посвідчених приватним нотаріусом за №1744 та за №1761.

Ухвалою суду від 25.05.2020 на підставі норм права та обставин зазначених в ухвалі суду, було відмовлено у задоволенні заяви ТОВ ІТЕК про забезпечення доказів.

Окрім того, ухвалою суду від 25.05.2020 було постановлено відкласти підготовче засідання до 18.06.2020.

25.05.2020 судом отримано клопотання позивача про витребування доказів (вх.№1040/20 від 25.05.2020).

За текстом клопотання про витребування доказів також викладено клопотання про поновлення процесуального строку для подання клопотання про витребування доказів.

Ухвалою суду від 02.07.2020 задоволено клопотання та поновлено ТОВ "ІТЕК" строк на подання клопотання про витребування доказів.

У клопотанні позивач заявив про витребування у приватного нотаріуса Новокаховського міського нотаріального округу Іваніщенко С.І. доказів:

1) договору іпотеки № 1761 від 27.06.2014р. між іпотекодержателем відкритим акціонерним товариством БІНБАНК, який не є резидентом України, зареєстрований за адресою : Російська Федерація м. Москва, вул. Гродненська, буд. 5а, та іпотекодавцем ТОВ "Новокаховський електромашинобудівний завод" код ЄДРПОУ 33246433, посвідчений приватним нотаріусом Новокаховського міського нотаріального округу Іваніщенко С.І.;

2) кредитного договору, серія та номер 5857, виданий 04.12.2013р. ВАТ "БІНБАНК", строк виконання основного зобов`язання : 25.11.2018р., розмір виконання основного зобов`язання : 18500000,00 доларів США, на забезпечення виконання якого, укладений договір іпотеки № 1761 від 27.06.2014р. між іпотекодержателем відкритим акціонерним товариством БІНБАНК, який не є резидентом України, зареєстрований за адресою: Російська Федерація м.Москва, вул. Гродненська, буд.5а, та іпотекодавцем ТОВ "Новокаховський електромашинобудівний завод" код ЄДРПОУ 33246433;

3) договору іпотеки № 4834 від 05.12.2011р. між іпотекодержателем ТОВ "БМ Банк" код ЄДРПОУ 33881201, м.Київ, бульвар Т.Шевченка, буд. 37/122 та іпотекодавцем ТОВ "Новокаховський електромашинобудівний завод", код ЄДРПОУ 33246433, посвідчений приватним нотаріусом Новокаховського міського нотаріального округу Іваніщенко С.І.;

4) договору поруки від 23.09.2011р. № 23/9/230311/3 на суму 11000000 доларів США зі строком виконання до 30.09.2014р. на забезпечення виконання якого, укладений договір іпотеки № 4834 від 05.12.2011р. між іпотекодержателем ТОВ "БМ Банк", код ЄДРПОУ 33881201, м.Київ, бульвар Т.Шевченка, буд. 37/122 та іпотекодавцем ТОВ "Новокаховський електромашинобудівний завод", код ЄДРПОУ 33246433 .

5) договору іпотеки № 1744 від 27.06.2014р. між іпотекодержателем відкритим акціонерним товариством БІНБАНК, який не є резидентом України та зареєстрований за адресою: Російська федерація м. Москва, вул. Гродненська буд. 5а та іпотекодавцем ТОВ "Новокаховський електромашинобудівний завод", код ЄДРПОУ 33246433, посвідчений приватним нотаріусом Новокаховського міського нотаріального округу Іваніщенко С.І.;

6) кредитного договору, серія та номер 5913, виданий 27.02.2014р. ВАТ "БІНБАНК", строк виконання основного зобов`язання: 27.02.2015р., розмір виконання основного зобов`язання: 35000000,00 російських рублів, на забезпечення виконання якого, укладений договір іпотеки № 1744 від 27.06.2014р. між іпотекодержателем відкритим акціонерним товариством БІНБАНК, який не є резидентом України та зареєстрований за адресою: Російська Федерація м.Москва, вул.Гродненська, буд.5а та іпотекодавцем ТОВ "Новокаховський електромашинобудівний завод", код ЄДРПОУ 33246433.

На думку позивача, зміст іпотечних договорів може підтвердити обставини того, що в суборенду за оспорюваними договорами суборенди було передано майно, яке є предметом іпотеки, а за відсутності згоди з боку іпотекодержателів на передачу майна в оренду та суборенду оспорювані договори є недійсними (нікчемними). Крім того, на підтвердження укладення договорів іпотеки, позивач вважає необхідним дослідити договори, на виконання яких укладено вказані договори іпотеки.

Неможливість подання зазначених доказів пояснив тим, що він не має витребуваних договорів, оскільки не є стороною цих договорів, та відповідні звернення були здійснені ним, у тому числі до нотаріуса, але відповіді не отримано, що призвело до необхідності звернення до суду з відповідним клопотанням.

Відповідно до ч.1 ст.81 ГПК України учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом.

Необхідність подання клопотання про витребування доказів обумовлюється відсутністю у сторони певних доказів у справі, що мають підтвердити або спростувати певні обставини та аргументи.

Аргументом у спорі позивачем називається відсутність дозволу іпотекодержателів за договорами іпотеки на укладення договору оренди між ТОВ "Новокаховський електромашинобудівний завод" та відповідачем - ТОВ "НВП "НКЕМЗ та на укладення договорів суборенди відповідачем та позивачем у справі.

Позивачем не зазначено, які відомості, що містяться у названих договорах, можуть свідчити про надання такого дозволу, які положення названих договорів слід дослідити з метою встановлення .

Суд дійшовши висновку, що клопотання про витребування доказів у справі не пов`язане із предметом доказування у цій справі, ухвалою від 02.07.2020 відмовив у задоволенні клопотання позивача про витребування доказів.

Ухвалою суду від 18.06.2020 було продовжено строк проведення підготовчого провадження на 30 днів до 22.07.2020, цією ж ухвалою було постановлено відкласти підготовче засідання до 02.07.2020.

Ухвалою суду від 02.07.2020 було відкладено підготовче засідання до 21.07.2020.

Ухвалою суду за згодою сторін підготовче провадження у справі було закрито, а розгляд справи призначено у судовому засіданні на 10.09.2020.

Ухвалою суду від 10.09.2020 з підстав викладених в ухвалі суду було продовжено строк проведення розгляду справи по суті та відкладено розгляд справи по суті на 13.10.2020.

В судовому засіданні 13.10.2020 ухвалою занесеною до протоколу судового засідання було оголошено перерву в судовому засіданні до 22.10.2020.

22.10.2020 від відповідача надійшла заява про застосування позовної давності. Відповідач наводячи постанови Верховного Суду зазначає, що відсутність порушеного права позивача є підставою для відмови у задоволенні позову. Відповідач вказує, що заявлені у справі вимоги не спрямовані безпосередньо на відновлення прав позивача, оскільки стосуються зобов`язання, стороною якого позивач не є, що свідчить також про неправильно обраний позивачем спосіб захисту порушеного, на його думку, права.

За твердженнями відповідача позовна заява не містить доказів того, що позивач не міг раніше дізнатися, що на час укладення договорів суборенди нерухоме майно перебувало в іпотеці. Відповідач наголошує, що у позивача відсутні поважні причини пропущення строку позовної давності, що є самостійною підставою для відмови у позові, якщо суд на підставі зібраних у справі доказів дійде висновку про доведення позивачем факту порушення його права чи охоронюваних законом інтересів.

У судовому засіданні 22.10.2020 ухвалою занесеною до протоколу судового засідання було оголошено перерву в судовому засіданні до 03.11.2020.

03.11.2020 за вх.№2/2276/20 від відповідача надійшли письмові пояснення по справі. Відповідач зазначає, що відносини поруки між ПАТ "БІНБАНК" та ТОВ "Новокаховський електромашинобудівний завод" були припинені ще до порушення провадження у справі №923/1151/15 про банкрутство ТОВ "Новокаховський електромашинобудівний завод", кредиторські вимоги на адресу розпорядника майна та Господарського суду Херсонської області від ПАТ "Бінбанк" не надходили та відсутні в реєстрі вимог кредиторів. З огляду на що, згода ПАТ "Бінбанк" на передачу нерухомого майна в оренду та суборенду в січні 2016 та в подальше продовження строків договорів оренди та суборенди була не потрібна.

Відповідач зазначає, що на час укладання договору іпотеки із ПАТ "БІНБАНК" договір іпотеки від 05.12.2011, укладений з АТ "БМ Банк", та посвідчений приватним нотаріусом Новокаховського міського нотаріального округу Іваніщенко С.І. за №4834, був припинений.

За твердженнями відповідача договір оренди №13-15 був укладений 15.01.2015, до порушення провадження у справі про визнання ТОВ "Новокаховський електромашинобудівний завод" банкрутом та введення процедури розпорядження майном.

В подальшому арбітражним керуючим Глуховським О.Ю. 22.11.2016 була підписана додаткова угода до договору оренди №13-15 про продовження його дії до 31.12.2017, а 30.11.2018 - додаткова угода до договору оренди №13-15 про продовження його дії до 31.12.2018.

При цьому розпорядник майна ТОВ "Новокаховський електромашинобудівний завод", арбітражний керуючий Глуховський О.Ю., був обізнаний із наявністю договорів суборенди від 01.01.2016 №1316 та від 04.01.2016 №0116 та не заперечував проти продовження їх дії.

В судовому засіданні 03.11.2020 позивач підтримав заявлені позовні вимоги та наполягав на їх задоволенні.

Відповідач в судовому засіданні 03.11.2020 заперечував проти позовних вимог і просив залишити їх без задоволення.

Відповідно до ст. 240 ГПК України в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Обставини, які встановленні судом та мотиви визнання доказів більш вірогідними щодо кожної обставини, яка є предметом доказування у справі, мотивована оцінка аргументів наведених учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову.

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта № 157850861 від 27.02.2019 (т.1, а.с.30-36) Товариству з обмеженою відповідальністю "Новокаховський електромашинобудівний завод" на праві власності належить нежитлова будівля, загальною площею 11308 м кв, що знаходиться за адресою: Херсонська область, м. Нова Каховка, вул. Фабрична, буд. 11,

Також, за змістом названої вище інформаційної довідки тому ж Товариству на праві власності належить транспортний цех, що знаходиться за адресою: Херсонська область, м. Нова Каховка, вул. Першотравнева, буд. 35-Ж,

15.01.2015 між ТОВ "Новокаховський електромашинобудівний завод", як орендодавцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю "НВП "НКЕМЗ", як орендарем, був укладений договір № 13-15 оренди нежитлового приміщення, за умовами якого орендодавець зобов`язався надати у тимчасове платне користування з травня 2015 року до 31 грудня 2016 року на умовах оренди майно - комплекс транспортного цеху, розташований за адресою: м. Н. Каховка, вул. Першотравнева, 35-Ж, площею 5089,80 кв. м; та частину приміщення нежитлової будівлі, розташованої за адресою: м. Н. Каховка, вул. Фабрична, 11, площею 1978 кв. м,

За умовами п.5.2. договору орендар має право здавати орендований об`єкт чи його частину в суборенду за письмовою згодою орендодавця,

22.11.2016 та 30.11.2017 ТОВ "Новокаховський електромашинобудівний завод", як орендодавцем та ТОВ "НВП "НКЕМЗ", як орендарем було укладено додаткові угоди до договору № 13-15 оренди нежитлового приміщення від 15.01.2015. Означеними додатковими угодами сторони погодили внести зміни до договору, в частині строку дії договору, а саме за додатковою угодою від 22.11.2016 строк договору оренди № 13-15 від 15.01.2015 був продовжений до 31.12.2017, а додатковою угодою від 30.11.2017 - до 31.12.2018 (а.с.16-17).

01.01.2016 між ТОВ "НВП "НКЕМЗ" (орендар) та ТОВ "ІТЕК" (суборендар) укладено договір суборенди нежитлового приміщення №1316 (т.1, а.с. 23-26) у відповідності до п. 1.1. якого орендар зобов`язується надати суборендарю майно, зазначене в приймально-передаточному акті, що є невід`ємною частиною даного договору і зазначене в п.1.2. даного договору, у тимчасове платне користування, суборендар зобов`язується прийняти його в користування.

У відповідності до п. 1.2. договору суборенди №1316 предметом даного договору є частина нежитлової будівлі корпусу №5 цеху 02, розташованого за адресою Херсонська область, місто Нова Каховка, вул. Фабрична, буд. 11, площею 1978,00 кв.м. (орендований об`єкт). Орендар засвідчує, що орендований об`єкт переданий йому в користування ТОВ "Новокаховський електромашинобудівний завод" на законних підставах згідно договору №13-15 від 15.01.2015 з правом передання в суборенду (п. 1.3. договору суборенди №1316).

Згідно з п.п. 3.1. - 3.3. договору суборенди №1316 термін суборенди встановлюється на строк до 31.12.2016. Термін оренди може бути скорочений тільки за згодою сторін, складеній в належній письмовій формі і підписаній уповноваженими на те представниками сторін. При бажанні достроково звільнити орендоване приміщення та припинити дію цього договору, суборендар попереджає орендаря про це за один місяць, при цьому сплачена авансом орендна плата суборендарю не повертається.

Додатковою угодою від 01.04.2016 до договору суборенди нежилого приміщення №1316 від 01.01.2016 (т.1, а.с.27), серед іншого, сторони узгодили внести зміни до п.1.2. договору, виклавши його у новій редакції:

"Предметом даного договору є наступні об`єкти нерухомості:

- частина нежитлової будівлі корпусу №5 цеху 02, розташоване за адресою:Херсонська область, місто Нова Каховка, вул..Фабрична, буд.11, площею 1978кв.м;

- приміщення цеху тари, загальною площею 2485,7кв.м, розташоване по вул.Електромашинобудівників, 17."

01.04.2016 між позивачем та відповідачем було складено та підписано акт приймання-передачі за договором суборенди нежилого приміщення №1316 від 01.01.2016 (а.с.28), відповідно до якого сторони підтвердили факт передачі в суборенду приміщення цеху тари за адресою: Херсонська обл., м.Нова Каховка, вул.Електромашинобудівників,17 і загальною площею 2485,7м 2 .

Додатковою угодою від 26.12.2016 до договору № 1316 суборенди нежитлового приміщення від 01.01.2016 (т.1, а.с.29) сторонами були внесені зміни до договору суборенди № 1316 від 01.01.2016 в частині строку його дії, а саме визначено, що він діє до 31.12.2017

04.01.2016 між ТОВ "НВП "НКЕМЗ", як орендарем, та ТОВ "ІТЕК", як суборендарем був укладений договір № 0116 суборенди нежитлового приміщення (т.1, а.с.18-20), за умовами якого відповідач отримав в суборенду на строк до 31 грудня 2016 року майновий комплекс транспортного цеху, розташованого за адресою: Херсонська область, місто Нова Каховка, вул. Першотравнева, 35-Ж, площею 5089,80 кв. м. (п.1.2 та 3.1. договору суборенди №1316).

04.01.2016 між відповідачем та позивачем було складено та підписано акт приймання -передачі за договором суборенди нежилого приміщення №0116 від 04.01.2016 (т.1, а.с.21).

Відповідно до означеного акта приймання - передачі сторони підтвердили факт передачі в суборенду комплексу транспортного цеху загальною площею 5089,80м 2.

Додатковою угодою від 26.12.2016 до договору № 0116 суборенди нежитлового приміщення від 04.01.2016 (т.1, а.с.22) сторонами були внесені зміни до договору суборенди № 0116 від 04.01.2016 в частині строку його дії, а саме визначено, що він діє до 31.12.2017.

Рішенням Господарського суду Херсонської області від 29.07.2019 у справі №923/152/19 встановлено, що договір оренди нежитлового приміщення №13-15 від 15.01.2015 було розірвано з 31 грудня 2018 року, а договори суборенди №1313 від 01.01.2016 та №0116 від 04.01.2016 припинили свою дію одночасно з припиненням договору оренди, на підставі якого вони укладалися.

Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.

Предметом даного спору є вимоги позивача про визнання недійсними договір суборенди на підставі ст. ст. 203, 215 ЦК України, 207 ГК України; обґрунтовані дані вимоги тим, що оспорювані позивачем договори не відповідають вимогам чинного законодавства.

Відповідно до ст. 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Під порушенням слід розуміти такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду (ч. 1 ст. 16 ЦК України).

Наведена позиція ґрунтується на тому, що під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

При цьому застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Як правило, той чи інший спосіб захисту спрямований на відновлення порушених цивільних прав та (або) інтересів. При визнанні правочину недійсним потреба встановлення порушених цивільних прав та інтересів залежить від того, чи виконаний недійсний правочин. Тому якщо він виконаний або виконується, то слід встановлювати порушені права і (або) інтереси.

Позивач, як заінтересована особа, повинен довести, що 1) його права порушені договором і можуть бути відновленні саме внаслідок визнання спірного договору недійсним, 2) інтереси позивача можуть бути реалізовані, унаслідок чого він здатен буде набути прав.

В силу статті 16 Цивільного кодексу України визнання правочину недійсним є одним із передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів.

Підстави недійсності правочину встановлені статтею 215 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частин першої, третьої статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Цивільний кодекс України імперативно не визнає оспорюваний правочин недійсним, а лише допускає можливість визнання його таким у судовому порядку, при цьому визнання такого правочину недійсним відбувається судом, по-перше, за вимогою однієї із сторін або іншої заінтересованої особи, а по-друге, якщо в результаті судового розгляду такого звернення буде доведено наявність визначених законодавством підстав недійсності правочину.

За умовами частин першої-п`ятої статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Отже, недійсність правочину зумовлюється наявністю дефектів його елементів: дефекти (незаконність) змісту правочину; дефекти (недотримання) форми; дефекти суб`єктного складу; дефекти волі невідповідність волі та волевиявлення.

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

За змістом ст. 283 ГК України вбачається, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. Об`єктом оренди можуть бути, зокрема нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення). До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права. Наймодавцем може бути також особа, уповноважена на укладення договору найму (ст. 761 ЦК України).

Приписами ст. 774 ЦК України визначено, що передання наймачем речі у користування іншій особі (піднайм) можливе лише за згодою наймодавця, якщо інше не встановлено договором або законом. Строк договору піднайму не може перевищувати строку договору найму. До договору піднайму застосовуються положення про договір найму.

Обгрунтовуючи позовні вимоги по даній справі позивач зазначає, що договір оренди №13-15 від 15.01.2015, укладений між ТОВ "Новокаховський електромашинобудівний завод" та відповідачем - ТОВ "НВП "НКЕМЗ", є нікчемним, отже, оспорювані договори суборенди №0116 від 04.01.2016 та №1316 від 01.01.2016, що укладалися ТОВ "НВП "НКМЗ" та ТОВ "ІТЕК", є недійсними (нікчемними) з огляду на їх похідний характер.

Нікчемність договору оренди №13-15 від 15.01.2015 обгрунтована посиланням на норми ч.3 ст.12 Закону України "Про іпотеку" при твердженні, що іпотекодавець, яким виступає ТОВ "Новокаховський електромашинобудівний завод", уклав цей договір без отримання згоди іпотекодержателів у порушення вимог абз.4 ч.3 ст.9 Закону України "Про іпотеку". За поясненнями позивача, ТОВ "Новокаховський електромашинобудівний завод" мав отримати згоду на укладення договору оренди з ТОВ "НВП "НКЕМЗ" від іпотекодержателів:

- ВАТ "Бінбанк" за договором іпотеки №1761 від 27.06.2014;

- АТ "БМ Банк" за договором іпотеки №4834 від 05.12.2011;

- ВАТ "Бінбанк" за договором іпотеки №1744 від 27.06.2014.

Поряд з цим позивачем не надано доказів не отримання ТОВ "Новокаховський електромашинобудівний завод" такої згоди, як і не надано доказів, що не отримання такої згоди від іпотекодержателів порушує права та інтереси ТОВ "ІТЕК".

Стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція полягає в тому, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.

Дійсно, згідно статті 9 Закону України "Про іпотеку", іпотекодавець має право виключно на підставі згоди іпотекодержателя передавати предмет іпотеки в спільну діяльність, лізинг, оренду, користування.

Відповідно частини 3 статті 12 Закону України "Про іпотеку", правочин щодо відчуження іпотекодавцем переданого в іпотеку майна або його передачі в наступну іпотеку, спільну діяльність, лізинг, оренду чи користування без згоди іпотекодержателя є недійсним.

Положення ч.3 ст. 12 Закону України "Про іпотеку" не містить вимоги яким чином повинна бути виражена згода іпотекодержателя на відчуження іпотекодавцем переданого в іпотеку майна в оренду.

Матеріали справи не містять і позивачем не доведено, що договір оренди №13-15 від 15.01.2015 був укладений без згоди іпотекодержателів, за умови, що дійсно існувало обтяження іпотекою майна переданого за оскаржуваними договорами суборенди, а отже відсутні підстави вважати з цих обставин договір №13-15 оренди нежилого приміщення від 15.01.2015 нікчемним.

Згідно зі статтею 14 Господарського процесуального кодексу України ("Диспозитивність господарського судочинства") суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.4 ст.13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з частинами 1, 3 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до статей 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно зі статтею 77 Господарського процесуального кодексу України допустимість доказів полягає у тому, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд не вбачає з наведених позивачем обставин та наданих доказів того, що договір оренди №13-15 від 15.01.2015 був укладений без згоди іпотекодержателів, а того, що це порушує права позивача.

Також підставою визнання недійсним договорів суборенди №0116 від 04.01.2016 та №1316 від 01.01.2016 позивач вказує те, що на час укладання оскаржуваних договорів суборенди, відносно майна, власником якого є особа, стосовно якої порушено справу про банкрутство, введена процедуру розпорядження майном та призначено розпорядника майна, а керівник ТОВ "Новокаховський електромашинобудівний завод2 Кваша О.М. у зв`язку з означеним не мав необхідного обсягу повноважень без згоди розпорядника майна, надавати дозвіл орендарю ТОВ "НВП "НКМЗ" на передання майна в суборенду.

Суд не вважає наведені позивачем обставини підставою для визнання оскаржуваних договорів суборенди недійсними виходячи з натупного.

Так, ухвалою Господарського суду Херсонської області від 24.07.2015 по справі №923/1151/15 постановлено порушити провадження у справі про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю "Новокаховський електромашинобудівний завод". А також означено ухвалою суду постановлено призначити розпорядником майна боржника товариства з обмеженою відповідальністю "Новокаховський електромашинобудівний завод" арбітражного керуючого Рабан Микиту Тарасовича.

Ухвалою Господарського суду Херсонської області від 10.09.2015. по справі №923/1151/15 було серед іншого постановлено:

- заяву арбітражного керуючого Рабан Микити Тарасовича про дострокове припинення повноважень розпорядника майна боржника задовольнити;

- звільнити арбітражного керуючого Рабан Микиту Тарасовича (свідоцтво №309 від 28.02.2013р.) від виконання повноважень розпорядника майна товариства з обмеженою відповідальністю "Новокаховський електромашинобудівний завод", м.Нова Каховка Херсонської області;

- призначити розпорядником майна товариства з обмеженою відповідальністю "Новокаховський електромашинобудівний завод", м.Нова Каховка Херсонської області арбітражного керуючого Глуховського Олексія Юрійовича.

Тобто договір оренди нежитлового приміщення №13-15 від 15.01.2015 укладений між ТОВ "Новокаховський електромашинобудівний завод" (орендодавець) та ТОВ "НВП "НКЕМЗ" (орендар) до порушення провадження у справі про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю "Новокаховський електромашинобудівний завод".

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 22 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" визначено, що під розпорядженням майном розуміється система заходів щодо нагляду та контролю за управлінням і розпорядженням майном боржника з метою забезпечення збереження, ефективного використання майнових активів боржника, проведення аналізу його фінансового становища, а також визначення наступної оптимальної процедури (санації, мирової угоди чи ліквідації) для задоволення в повному обсязі або частково вимог кредиторів.

Розпорядник майна - фізична особа, яка відповідно до судового рішення господарського суду забезпечує здійснення процедури розпорядження майном.

Відповідно до абзацу 2 частини восьмої статті 22 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", чинного на час укладення оскаржуваних договорів суборенди №0116 від 04.01.2016 та №1316 від 01.01.2016, керівник або орган управління боржника виключно за погодженням з розпорядником майна вчиняють правочини (укладають договори), зокрема, щодо відчуження або обтяження нерухомого майна боржника, в тому числі його передачі в оренду , заставу, внесення зазначеного майна до статутного капіталу іншого підприємства або господарського товариства, розпорядження нерухомим майном боржника у будь-який інший спосіб.

Суд зауважує, що у названій правовій нормі мова йде саме про передачу майна в оренду.

У подальшому, вже розпорядником майна Глуховським О.Ю. були підписані:

- Додаткова угода від 22.11.2016 до договору оренди нежитлового приміщення №13-15 від 15.01.2015 , зая кою сторонами погоджено продовжити строк дії договору оренди нежитлового приміщення №13-15 від 15.01.2015 до 31.12.2017;

- Додаткова угода від 30.11.2017 до договору оренди нежитлового приміщення №13-15 від 15.01.2015 за якою сторонами погоджено продовжити строк дії договору оренди нежитлового приміщення №13-15 від 15.01.2015 до 31.12.2018.

Підписання названих додаткових угод свідчить про те, що розпорядником майна ТОВ "Новокаховський електромашинобудівний завод" було погоджено передачу в оренду майна за договором оренди нежилого приміщення.

Відповідно ч.1 ст.774 ЦК України передання наймачем речі у користування іншій особі (піднайм) можливе лише за згодою наймодавця, якщо інше не встановлено договором або законом.

У п.5.2. договору оренди нежилого приміщення №13-15 від 15.01.2015 передбачено, що орендар, зокрема, має право здавати орендований об`єкт чи його частину в суборенду за письмовою згодою орендодавця.

04.01.2016 укладено договір суборенди нежилого приміщення №0116 між ТОВ "НВП "НКЕМЗ" (орендар) та ТОВ "ІТЕК" (суборендар) відповідно до п.1.3. якого орендар засвідчує, що орендований об`єкт переданий йому в користування ТОВ "Новокаховський електромашинобудівний завод" на законних підставах згідно договору №13-15 від 15.01.2015.

01.01.2016 укладено договір суборенди нежилого приміщення №1316 між ТОВ "НВП "НКЕМЗ" (орендар) та ТОВ "ІТЕК" (суборендар) відповідно до п.1.3. якого орендар засвідчує, що орендований об`єкт переданий йому в користування ТОВ "Новокаховський електромашинобудівний завод" на законних підставах згідно договору №13-15 від 15.01.2015.

Обидва договори суборенди з боку ТОВ "Новокаховський електромашинобудівний завод" (орендодавця) погоджені - власником ТОВ "Новокаховський електромашинобудівний завод" Квашею О.М.

Так, на час укладання оскаржуваних договорів оренди, Кваша О.М. був керівником ТОВ "Новокаховський електромашинобудівний завод" та перебував на посаді генерального директора товариства.

Відповідно до частини 11 статті 22 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" призначення розпорядника майна не є підставою для припинення повноважень керівника чи органу управління боржника.

Таким чином, призначення розпорядника майна ТОВ "Новакаховський електромашинобудівний завод" не позбавило повноважень Квашу О.М. в якості керівника ТОВ "Новокаховський електромашинобудівний завод" погоджувати від імені ТОВ "Новокаховський електромашинобудівний завод" договори суборенди.

Про обізнаність ТОВ "Новокаховський електромашинобудівний завод" про укладання оскаржуваних договорів суборенди також свідчить справа №923/152/19 в якій ТОВ "Новакаховський електромашинобудівний завод" звернулось з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ІТЕК" про виселення ТОВ "ІТЕК" з приміщень комплексу транспортного цеху, площею 5089,80 кв.м. та частини нежитлової будівлі, площею 1798 кв.м., саме того майна яке у ТОВ "ІТЕК" знаходилсь у суборенді на підставі договорів суборенди №0116 від 04.01.2016, №1316 від 01.01.2016

Окрім того, відповідно до частини першої статті 92 ЦК України юридична особа набуває цивільних прав та обов`язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

Частиною другою статті 207 ЦК України передбачено, що правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Поряд з цим відповідно до ч.3 ст.92 ЦК України у відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.

Тобто, для третьої особи, яка уклала з юридичною особою договір, обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи, в тому числі й повноважень виконавчого органу товариства, загалом не мають юридичної сили, хоча б відповідні обмеження й існували на момент укладення договору. Разом з тим, обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи набуває юридичної сили для третьої особи в тому випадку, якщо саме вона, ця третя особа, вступаючи у відносини з юридичною особою та укладаючи договір, діяла недобросовісно або нерозумно, зокрема, достеменно знала про відсутність у виконавчого органу товариства необхідного обсягу повноважень або повинна була, проявивши принаймні розумну обачність, знати про це. Тягар доказування недобросовісності та нерозумності в поведінці третьої особи несе юридична особа (відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 27.04.2016 у справі № 6-62цс16).

У відносинах з третіми особами слід виходити з презумпції наявності достатнього обсягу повноважень на здійснення дієздатності юридичної особи як у одноособового органу юридичної особи, так і керівника її колегіального органу.

При вирішенні позову про визнання недійсним оспорюваного правочину підлягають застосуванню загальні положення статей 3, 15, 16 Цивільного кодексу України, які передбачають право кожної особи на судовий захист саме порушеного цивільного права. За результатами розгляду такого спору вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину і має бути встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину, що передбачені законом, але й визначено, чи було порушено цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушено, в чому полягає його порушення, оскільки залежно від цього визначається належний спосіб захисту порушеного права, якщо воно мало місце (постанова Верховного Суду України від 06.07.2016 № 910/1891/14).

Як зазначалося вище по тексту рішення, правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів і суд повинен установити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Наведені у позовній заяві підстави позову не унеможливили виконання договорів суборенди №0116 від 04.01.2016 та №1316 від 01.01.2016, зокрема позивач користувався наданим йому за договорами суборенди майном,що свідчить про не порушення законих прав і інтересів позивача.

Позивач в обґрунтування порушення своїх прав та інтересів оскаржуваними договорами суборенди зазначає, що ТОВ "ІТЕК" сплатило 1431002,85грн. за договорами суборенди, які вважає недійсними, а тому вказані договори, поки вони є дійсними та не визнані недійсними в судовому порядку, порушують право ТОВ "ІТЕК" на повернення від ТОВ "НВП "НКЕМЗ" вказаних грошових коштів.

Окрім того, позивач зазначає, що звертаючись до суду із позовом про визнання недійсним вказаних договорів суборенди, ТОВ "ІТЕК" захищає своє право щодо відсутності зобов`язання передбаченого ч.2 ст.785 ЦК України.

Поряд з цим відповідно до акта приймання - передачі від 04.01.2016 за договором суборенди нежилого приміщення №0116 від 04.01.2016 та акта приймання - передачі від 01.04.2016 за договором суборенди нежилого приміщення №1316 від 01.01.2016 майно на виконання укладених договорів суборенди було передано у користування позивачу. Позивачем не спростовано того, що він не мав змогу безперешкодно, відповідно до умов договору користуватися майном визначеним у договорах суборенди і відповідач не чинив йому у цьому перепон.

Однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 статті 3 Цивільного кодексу України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Згідно з частинами другою, третьою статті 13 Цивільного кодексу України при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Господарський договір не може використовуватися учасниками цивільних відносин для уникнення сплати боргу або виконання судового рішення про стягнення коштів, що набрало законної сили. Правопорядок не може залишати поза реакцією такі дії, які хоч і не порушують конкретних імперативних норм, але є очевидно недобросовісними та зводяться до зловживання правом.

Що ж до заяви відповідача про застосування трирічного строку позовної давності , суд зазначає наступне.

Позовна давність, за визначенням статті 256 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

За змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Враховуючи, що судом не встановлено порушення права позивача, то і відсутні правові підстави розглядати питання для застосовування строку позовної давності до права, яке не порушено.

За приписами ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Разом з тим, слід звернути увагу на те, що необхідною умовою для звернення до суду з позовом про визнання оспорюваного договору оренди недійсним є порушення вказаним правочином прав та/або охоронюваних законом інтересів позивача.

Суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси позивача та, залежно від установленого, вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову у їх задоволенні.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем належними та допустимими доказами не доведено, а судом не встановлено з викладених у позові обставин, порушення законних права позивача, при тому що він користувався орендованим приміщенням та продовжує ним користуватися, а отже не доведено підстав для визнання договорів суборенди №0116 від 04.01.2016 та №1316 від 01.01.2016 недійсними.

Розподіл судових витрат.

Відповідно до ч.1 та ч.3 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч.4 ст. 129 ГПК України у разі відмови в позові судові витрати, пов`язані з розглядом справи покладаються на позивача.

Враховуючи, що суд не знайшов підстав для задоволення позовних вимог ТОВ "ІТЕК", витрати понесені ТОВ "НВП "НКЕМЗ" на професійну правничу допомогу, мають покладатися на позивача.

Згідно ч. 1-4 ст. 126 ГПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співрозмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність": договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (п.4 ч. 1 ст.1).

Згідно з ч. 2 ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Відповідно до ст. 6. ч. 1 ст. 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Отже, відповідач та адвокат можуть вільно встановлювати в договорі про надання правової допомоги розмір гонорару адвоката. Це відповідає принципам вільного волевиявлення, свободи договору.

13.04.2020 між ТОВ "НВП "НКЕМЗ" (клієнт) та адвокатом Крижановським М.М. було укладено договір №2020/21 про надання правової допомоги (т.1, а.с.80).

За умовами якого сторони серед іншого узгодили, що адвокат Крижановський М.М. бере на себе зобов`язання надавати правову допомогу в обсязі та на умовах, передбачених цим договором, а клієнт зобов`язаний оплатити замовлення у порядку та строки обумовлені сторонами (п.1.1. договору).

Відповідно до п.1.2. договору адвокат відповідно до узгоджених сторонами питань надає клієнту правову інформацію, консультації і роз`яснення з правових питань, правовий супровід, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру з метою захисту інтересів клієнта в судовій справі Господарського суду Херсонської області №923/331/20.

Згідно п.п.2.1., 2.2. договору розмір гонорару, який клієнт сплачує адвокату за надану в межах цього договору правову допомогу, визначається попередньо, виходячи з розрахунку одного прожиткового мінімуму на одну особу, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020" за 1 годину роботи адвоката. Загальний обсяг часу, витраченого адвокатом, та остаточний розмір гонорару погоджується сторонами шляхом підписання Акту здавання-приймання виконаних робіт (послуг).

15.04.2020 між адвокатом Крижановським М.М. та клієнтом ТОВ "Новокаховський електромашинобудівний завод" складено та підписано Акт задавання-приймання виконаних робіт (послуг) №1 в якому зазначено детальний опис виконаних робіт та їх вартість у розмірі 18918 грн. (т.1, а.с. 82).

Щодо тверджень позивача про те, що вартість 1 години адвоката на рівні 2102грн. є завищеною, суд зазначає наступне.

На підставі п.2.2.договору №2020/21 про надання правової допомоги від 13.04.2020 сторони узгодили розмір та порядок обчислення витрат на правничу допомогу (вартість однієї години роботи адвоката над справою становить один прожитковий мінімуму на одну особу, встановлений Законом України "Про Державний бюджет України на 2020" що становить -2102 грн).

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта. Тобто, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" (правова позиція Верховного Суду, викладена в постановах від 13.08.2019 р. у справі №908/1654/18, від 12.09.2019 р. у справі №910/9784/18 та від 19.11.2019 р. у справі №5023/5587/12).

Чинним процесуальним законодавством не передбачено обов`язку сторони, яка заявляє клопотання про відшкодування витрат на правничу допомогу, доводити обґрунтованість їх ринкової вартості, при цьому, посилання позивача на те, що встановлена вартість послуг є завеликою не були жодним чином обґрунтовані.

З врахуванням наведеного, суд при визначенні розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката для цілей їх розподілу повинен брати до уваги саме вищезгадані умови договору та акту виконаних робіт та не має підстав самовільно встановлювати інший розмір та порядок обчислення витрат, ніж той, який у відповідному порядку був закріплений у договорі та акті виконаних робіт.

За змістом пункту 1 частини 2 статті 126, частини 8 статті 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою. Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 126 цього Кодексу).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.

Суд зазначає, що обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката.

Позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження не співмірності заявлених відповідачем витрат на правничу допомогу.

Суд вважає, що позивачем доведено понесення витрат на правничу допомогу у розмірі 18918грн., які з огляду на відмову в задоволенні позовних вимог підлягають відшкодуванню за рахунок позивача.

Керуючись ст. ст. 123, 129, ст. 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в:

1. У задоволенні позову відмовити повністю.

2. Стягнути з ТОВ "ІТЕК" (74900, Херсонська область, м. Нова Каховка, вул. Фабрична, 5-Б, код ЄДР 22751114) на користь ТОВ "НВП "НКЕМЗ" (74900, Херсонська область, м. Нова Каховка, вул. Першотравнева, 35, код ЄДР 39581767) 18918,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 241 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня складання повного рішення.

Повне рішення складено та підписано 06.11.2020

Суддя Н.А. Павленко