Ухвала

від 02.11.2020 по справі 127/21117/20

ВІННИЦЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 127/21117/20

Провадження 2/127/3445/20

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 листопада 2020 року м. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області

в складі: головуючого судді Волошина С.В.,

за участю секретаря судового засідання Волхової М.А.,

представника позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці заяву про вжиття заходів забезпечення за позовом ОСОБА_3 до Приватного вищого навчального закладу Вінницький фінансово-економічний університет в особі т.в.о ректора Бондар Тетяни Петрівни про стягнення відшкодування за невиконання договору про надання послуг,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до Приватного вищого навчального закладу Вінницький фінансово-економічний університет в особі т.в.о ректора Бондар Тетяни Петрівни про стягнення відшкодування за невиконання договору про надання послуг, в якому просить стягнути з відповідача кошти в розмірі 19 774,00 гривень, що еквівалентно 700 доларам США, за ненадані освітні послуги за договором про надання освітніх послуг від 21.01.2020 року, збитків за ненадані освітні послуги за договором про надання освітніх послуг від 21.01.2020 року в розмірі 27 260 гривень, що еквівалентно 965 доларів США.

02.11.2020 на адресу суду надійшла заява представника позивача про забезпечення вказаного позову шляхом зобов`язання УДМС України у Вінницькій області продовжити позивачу перебування в Україні терміном 90 днів під час розгляду позовної заяви в суді і до набрання рішенням суду законної сили.

В судовому засіданні представник позивача підтримав заяву позивача від 02.11.2020 року про вжиття заходів забезпечення позову шляхом зобов`язання УДМС України у Вінницькій області продовжити позивачу строк перебування в Україні терміном на 90 днів під час розгляду позовної заяви в суді і до набрання рішенням суду законної сили. Заява мотивована тим, що 24.09.2020 року працівником відділу у справах іноземців та осіб без громадянства УДМС України у Вінницькій області позивачу було вручено рішення №05031500013666 від 08.09.2020 року про скасування посвідки на тимчасове проживання № НОМЕР_1 , в якому зазначено, що позивач повинна здати посвідку, знятись з реєстрації місця проживання та виїхати за межі України в семиденний строк з дня отримання копії цього рішення. 27.09.2020 року позивач звернулася до суду з позовом до Приватного вищого навчального закладу Вінницький фінансово-економічний університет в особі т.в.о ректора ОСОБА_4 про стягнення відшкодування за невиконання договору про надання послуг і виконання нею рішення №05031500013666 від 08.09.2020 року унеможливить ефективний судовий захист та поновлення прав позивача, оскільки позивач не зможе фізично бути присутньою в Україні, а як наслідок і в судових засіданнях. Крім того, непродовження терміну перебування позивача на території України позбавляє її можливості скористатися конституційними правами, гарантованими Конституцією України іноземним громадянам, які знаходяться на території України на законних підставах, а саме: отримання банківської карти, грошових переказів, можливість звернення до медичних закладів за медичною допомогою за місцем реєстрації як для себе так і для малолітньої дитини, користуватися послугами нотаріусів тощо. Для вирішення питання продовження строку перебування в Україні позивач зверталася до УДМС України у Вінницькій області, однак отримала відмову, що аргументована тим, що звернення до суду із позовом згідно Порядку продовження строку перебування та продовження або скорочення строку тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, затвердженого Постановою КМУ від 15.02.2012 року №150, не є підставою для продовження такого строку. Позивач вважає, що відсутність такої підстави в Порядку позбавляє її можливості реалізувати конституційні права (судовий захист). Позивач вважає, що невжиття заходу забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист, поновлення порушених прав та інтересів позивача, за захистом яких вона звернулася до суду.

Представник відповідача просив відмовити у задоволенні вказаної заяви, оскільки правових підстав для продовження строку перебування позивача на території України немає, позивач користується правовою допомогою представника, сама позивач у судове засідання не з`явилась. Також вказав, що запропонований захід забезпечення позову не стосується предмету спору.

Заслухавши учасників судового розгляду, ознайомившись з матеріалами заяви та цивільної справи, суд дійшов наступного.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволення вимог позивача. Зазначені обмеження встановлюються ухвалою суду, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову (ст. ст. 156 , 158 ЦПК України ).

Підставність заяви про забезпечення позову повинна бути доведена заявником, з врахуванням вимог ст. 12 ЦПК України .

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій зі сторони відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на його користь, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.

У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Разом з цим, цивільний процесуальний закон не зобов`язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову.

Відповідно до роз`яснень, що містяться у п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" , розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.

Відповідно до ч.3 ст.150 ЦПК України , заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Одним із критеріїв обґрунтованості заяви є наявність причинного зв`язку між конкретним видом забезпечення позову, про який йдеться у відповідній заяві, та наслідком у формі потенційної загрози виконанню рішення суду.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має врахувати наскільки конкретний захід, який пропонується вжити, пов`язаний з предметом позову, наскільки він співрозмірний позовній вимозі, і яким чином цей захід фактично реалізує мету його вжиття, повинен брати до уваги інтереси не лише позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Суд звертає увагу на те, що предметом позову, з заявою про забезпечення якого звернулася позивач, є стягнення з відповідача коштів за невиконання договору про надання послуг та збитків.

Разом з тим, забезпечення даного позову у спосіб про який просить позивач - зобов`язання УДМС України у Вінницькій області продовжити позивачу строк перебування в Україні терміном на 90 днів під час розгляду позовної заяви в суді і до набрання рішенням суду законної сили, жодним чином не пов`язано з предметом спору. Такий захід представник позивача просить вжити щодо особи, яка не є учасником справи та жодним чином не буде сприяти виконанню можливого рішення суду про задоволення позову.

Звертаючись до суду з даною заявою, позивач вказує як на обставину для задоволення його заяви, неможливість реалізації нею конституційних прав іноземних громадян, визначених Конституцією України, зокрема, права приймати участь в судовому розгляді справи, учасником якої вона є.

Однак позивач не зазначає яким саме чином відсутність її на території України може перешкодити судовому розгляду справи та, в разі задоволення позову, виконанню рішення суду про стягнення на її користь коштів з відповідача, враховуючи ту обставину, що позивач особисто в судові засідання не з`являється, як вбачається з позовної заяви українською мовою вона не володіє, від її імені участь в судовому розгляді приймає представник. Так само безпосередньої участі особи, позов якої задоволено, не вимагає і виконавче провадження під час виконання рішення суду.

З викладеного суд приходить до висновку про відсутність жодного зв`язку між заходом забезпечення позову і предметом позову, що запропонований представником позивача.

З урахуванням вище встановленого, суд дійшов переконання, що позивачем не надано достатніх та допустимих доказів на підтвердження обставин, що обумовлюють реальну загрозу невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову у разі його незабезпечення.

З огляду на наведене, суд дійшов висновку, що заява про забезпечення позову не мотивована, запропонований захід забезпечення позову є не співмірним із заявленими позовними вимогами, а тому заява задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 149-153, 259-261, 353- 354 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні заяви ОСОБА_3 про забезпечення позову ОСОБА_3 до Приватного вищого навчального закладу Вінницький фінансово-економічний університет в особі т.в.о ректора Бондар Тетяни Петрівни про стягнення відшкодування за невиконання договору про надання послуг - відмовити.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст ухвали складено 06.11.2020 року.

Суддя: