Рішення

від 28.10.2020 по справі 910/4690/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

28.10.2020Справа № 910/4690/20

Господарський суд міста Києва у складі: головуючого - судді Лиськова М.О.,

при секретарі судового засідання Свириденко А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

За первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Астра Лізинг"

(04071, м. Київ, вул. Верхній Вал, 4А/літера А)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "АТП-2015"

вул. Мельникова, буд. 12, оф.90, м. Київ, 04050

про повернення предмету лізингу та стягнення 598749 грн. 97 коп.

Та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АТП-2015"

вул. Мельникова, буд. 12, оф.90, м. Київ, 04050

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Астра Лізинг" (04071, м. Київ, вул. Верхній Вал, 4А/літера А)

про визнання договору фінансового лізингу №270219/Фл-360 від 27.02.2019 недійсним

За участі представників учасників справи згідно протоколу судового засідання

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Астра Лізинг" (далі - позивач) подало до Господарського суду міста Києва позовну заяву до Товариства з обмеженою відповідальністю "АТП-2015" (далі - відповідач) про повернення предмету лізингу та стягнення 598 749 грн. 97 коп.

Позовні вимоги мотивовані невиконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором фінансового лізингу №270219/Фл-360 від 27.02.2019

Ухвалою Господарського суду м. Києва № 910/4690/20 від 13.04.2020 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Астра Лізинг" залишено без руху.

23.04.2020 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Астра Лізинг" надійшли до суду документи на виконання вимог ухвали суду від 13.04.2020.

Ухвалою господарського суду м. Києва №910/4690/20 від 30.04.2020 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).

22.05.2020 до відділу автоматизованого документообігу, моніторингу виконання документів (канцелярії) суду від відповідача надійшла заява про ознайомлення з матеріалами справи, клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи та про розгляд справи в порядку загального позовного провадження із повідомленням сторін у судовому засіданні.

29.05.2020 до відділу автоматизованого документообігу, моніторингу виконання документів (канцелярії) суду від відповідача надійшло клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 01.06.2020 ухвалено здійснювати розгляд справи №910/4690/20 за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання у справі на 24.06.2020.

01.06.2020 Товариство з обмеженою відповідальністю "АТП-2015" (далі - позивач) подало до Господарського суду міста Києва зустрічну позовну заяву до Товариства з обмеженою відповідальністю "Астра Лізинг" (далі - відповідач) про визнання договору фінансового лізингу №270219/Фл-360 від 27.02.2019 недійсним.

Ухвалою суду від 02.06.2020 зустрічну позовну заяву залишено без руху, надано строк на усунення недоліків.

19.06.2020 Товариством з обмеженою відповідальністю "АТП-2015" подано документи на виконання вимог ухвали суду від 02.06.2020.

23.06.2020 від позивача надійшло клопотання про залишення частини позовних вимог без розгляду.

24.06.2020 позивачем подано відповідь на відзив.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 24.06.2020 прийнято зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "АТП-2015" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Астра Лізинг" про визнання договору фінансового лізингу №270219/Фл-360 від 27.02.2019 недійсним до розгляду з первісним позовом у справі №910/4690/20, вимоги за зустрічним позовом об`єднано в одне провадження з первісним позовом та призначено підготовче засідання у справі на 15.07.2020 .

У судове засідання, призначене на 15.07.2020 з`явилися представники сторін, надали пояснення.

Ухвалою суду від 15.07.2020 у справі №910/4690/20, що занесена до протоколу судового засідання, судом відмовлено в задоволення клопотання відповідача про призначення судової почеркознавчої експертизи, задоволено заяву позивача про залишення позову без розгляду в частині позовних вимог щодо повернення об`єкта лізингу та стягнення частини штрафних санкцій від суми заборгованості, а також судом ухвалено закрити підготовче провадження та призначити справу № 910/4690/20 до судового розгляду по суті на 22.07.2020.

Стосовно клопотання про відповідача про призначення судової почеркознавчої експертизи суд зазначає наступне.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про судову експертизу" судова експертиза - це дослідження на основі спеціальних знань у галузі науки, техніки, мистецтва, ремесла тощо об`єктів, явищ і процесів з метою надання висновку з питань, що є або будуть предметом судового розгляду.

Судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування. Якщо наявні у справі докази є взаємно суперечливими, їх оцінку в разі необхідності може бути здійснено господарським судом з призначенням відповідної судової експертизи. Питання про призначення судової експертизи повинно вирішуватися лише після ґрунтовного вивчення обставин справи і доводів сторін щодо необхідності такого призначення.

Суд враховуючи дійсні обставини справи, характер спірних правовідносин, дійшов висновку, що в даній справі існує об`єктивна можливість за наявними у справі доказами встановити факти та оцінити обставини, що входять до предмету доказування у даній справі, а тому з огляду на викладене, суд не вбачає правових підстав для задоволення клопотання відповідача про призначення у справі експертизи.

16.07.2020 через канцелярію суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "АТП-2015" надійшла апеляційна скарга на протокольну ухвалу Господарського суду м. Києва від 15.07.2020 про відмову у задоволенні клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи.

20.07.2020 ухвалою господарського суду м. Києва апеляційну Товариства з обмеженою відповідальністю "АТП-2015" на ухвалу Господарського суду м. Києва від 15.07.2020 про відмову у задоволенні клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи, яка не підлягає оскарженню окремо від рішення суду першої інстанції з доданими до неї документами повернуто заявнику.

21.07.2020 від Товариства з обмеженою відповідальністю "АТП-2015" надійшло клопотання про витребування доказів та про відкладення розгляду справи.

Протокольною ухвалою від 22.07.2020 судом залишено без розгляду клопотання відповідача про витребування доказів та задоволено клопотання про відкладення, розгляд справи відкладено на 02.09.2020.

У судове засідання, призначене на 02.09.2020 з`явилися представник позивача за первісним позовом та представник відповідача за первісним позовом.

Представник позивача за первісним позовом надав усні пояснення по суті спору, відповідно до яких позовні вимоги за первісним позовом підтримує у повному обсязі та просив їх задовольнити, з урахуванням заяви про зміну предмету позову. Заперечив проти задоволення зустрічного позову.

Представник відповідача за первісним позовом надав усні пояснення по суті спору, відповідно до яких проти задоволення позовних вимог за первісним позовом заперечив та просив відмовити у їх задоволенні. Позовні вимоги за зустрічним позовом підтримав в повному обсязі. Протокольною ухвалою від 02.09.2020 після вступного слова учасників судового процесу перед судовими дебатами, суд оголошує перерву в судовому засіданні до 23.09.2020.

23.09.2020 року судове засідання з розгляду справи не відбулось у зв`язку із перебуванням судді Лиськова М.О. на лікарняному.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 07.10.2020 розгляд справи по суті у судовому засіданні призначено на 28.10.2020.

26.10.2020 від Товариства з обмеженою відповідальністю "АТП-2015" надійшло клопотання про долучення доказів по справі.

У судове засідання, призначене на 28.10.2020 з`явилися представник позивача за первісним позовом та представник відповідача за первісним позовом.

Представник позивача за первісним позовом просив задовольнити позовну заяву за первісним позовом, з урахуванням заяви про зміну предмету позову та відмовити в задоволені зустрічної позовної заяви.

Представник відповідача за первісним позовом, під час судового засідання призначеного на 28.10.2020, заявив клопотання про повернення до розгляду справи у підготовчому провадженні. Представником позивача за первісним позовом наведено заперечення проти клопотання про повернення до стадії підготовчого засідання.

Суд дослідивши вказане клопотання, заслухавши доводи представників сторін, відмовляє в його задоволенні з огляду на наступне.

Нормами Господарського процесуального кодексу України не передбачено повернення до розгляду справи у підготовчому провадженні та продовження підготовчого засідання за клопотанням сторони. Виключення може бути лише у випадку, коли суд, у разі зміни складу суду на стадії розгляду справи по суті, ухвалить рішення про повторне проведення підготовчого провадження.

Представник відповідача за первісним позовом просив відмовити в задоволенні позовної заяви за первісним позовом, задовольнити позовні вимоги за зустрічним позовом.

У судовому засіданні 28.10.2020 на підставі ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає що позовні вимоги первісного позову підлягають задоволенню, а у задоволенні зустрічного позову слід відмовити з наступних підстав.

27.02.2019 між ТОВ АСТРА ЛІЗИНГ та ТОВ АТП-2015 було укладено Договір фінансового лізингу № 270219/ФЛ-360 (далі - Договір), відповідно до умов якого, лізингодавець набуває у власність предмет лізингу та надає його лізингоодержувачу за плату у володіння та користування на умовах даного договору та Порядку передачі в лізинг та Умов фінансового лізингу (Додаток №1 до даного договору лізингу). Найменування предмета Лізингу та його технічні характеристики вказані в Специфікації (Додаток №2 до даного договору лізингу) (п.3 Договору).

Відповідно до пп.п. 1.1 та 3.1.4 Додатку №1 до Договору - Умови надання послуг з фінансового лізингу та порядок передачі в лізинг (далі - Умови), Лізингоодержувач сплачує на користь Лізингодавця лізингові платежі згідно з Графіком сплати лізингових платежів.

Відповідно до Додатку №2 до договору (Специфікації), предметом лізингу є автомобіль Chevrolet Bolt, 2017 року випуску, у кількості однієї одиниці, номер кузова № НОМЕР_1 , вартістю 1777605,00 грн.

Згідно з п.6 Договору, в всі платежі за договором сплачуються в українській гривні, згідно графіку лізингових платежів (Додаток №3 до договору), загальна сума договору лізингу становить -1777605,00 грн. (п.6.1), перший лізинговий платіж складає - 230 000,00 грн (п.6.1.1), останній лізинговий платіж становить - 377 770,00 грн (п.6.1.2).

Пунктом 7 Договору сторонами визначено строк лізингу, який становить 36 місяців з дати підписання акту приймання-передачі предмета лізингу.

Додатком №1 до договору сторони погодили умови надання послуг з фінансового лізингу та порядок передачі в лізинг (далі - умови).

Відповідно до п.1.1 Умов, лізингоодержувач за надане йому право володіння та користування предметом лізингу зобов`язується сплачувати лізингодавцю періодичні лізингові платежі згідно Графіку лізингових платежів (Додаток №3 до договору), а також інші платежі, вказані в ст.6 договору фінансового лізингу. Датою сплати платежів, вказаних в п.1.1 даних умов вважається дата зарахування грошових сум на поточний рахунок лізингодавця. У випадку часткової сплати - датою сплати буде вважатися дата зарахування останньої частини платежу на п/р лізингодавця.

Згідно з п.2.4 Умов, передача предмета лізингу в лізинг лізингоодержувачу здійснюється на підставі акту приймання-передачі предмета лізингу в лізинг, що підписується уповноваженими представниками лізингодавця та лізингоодержувача. Підписанням акту приймання-передачі підтверджує, що лізингоодержувач ознайомився і прийняв до виконання правила експлуатації предмету лізингу, гарантійні умови та умови страхування предмету лізингу.

Пунктом 3.1.1 Умов визначено, що лізингоодержувач зобов`язується прийняти предмет лізингу за актом приймання-передачі предмета лізингу в лізинг в порядку та строки, визначені в договорі лізингу. Якщо предметом лізингу є транспортний засіб, то на момент фактичної передачі предмету лізингу в лізинг лізингоодержувачу надається один комплект ключів, другий комплект залишається у власності лізингодавця до моменту повного розрахунку за договором лізингу.

У п.3.1.4 Умов сторони визначили, що лізингоодержувач зобов`язується своєчасно у відповідності з Графіком лізингових платежів сплачувати лізингові платежі незалежно від отримання рахунків-фактур, а також незалежно від фактичного користування предметом лізингу, в тому числі, в період технічного обслуговування, ремонту, втрати чи настання страхових випадків.

Відповідно до п.7.1 Умов, право власності на предмет лізингу протягом строку дії договору лізингу належить лізингодавцю. Лізингоодержувач протягом строку дії договору лізингу має право тимчасового володіння та користування предметом лізингу.

В разі наявності у лізингоодержувача прострочення виконання грошових зобов`язань, лізингодавець має право обмежити володіння і користування предметом лізингу убудь-який спосіб, в тому числі шляхом передачі предмету лізингу на відповідальне зберігання третім особам (до моменту виконання лізингоодержувачем таких прострочених зобов`язань). Предмет лізингу повинен бути повернутий лізингодавцю в стані, в якому його було передано у володіння та користування лізингоодержувачу, з урахуванням нормального зносу.

Згідно з п.8.1 Умов, договір лізингу може бути припинено (розірвано) за взаємною письмовою згодою сторін, а також з інших підстав, передбачених договором лізингу (цими Умовами) та актами чинного законодавства.

Підпунктами 8.2.1-8.2.13 пункту 8.2 Умов сторони погодили умови за яких лізингодавець має право відмовитись від договору лізингу (розірвати) в односторонньому порядку, без відшкодування лізингоодержувачу будь-яких збитків, що виникли внаслідок такої відмови.

Пунктом 8.10 Умов сторони погодили, що у випадках, передбачених п.8.2.1-8.2.11, лізингодавець може замість дострокового припинення договору припинити в односторонньому порядку права володіння та користування лізингоодержувача предметом лізингу шляхом вилучення предмету лізингу. Вилучення предмету лізингу не тягне за собою припинення або зупинення грошових зобов`язань лізингоодержувача, визначених договором лізингу.

Відповідно до п.10.1 Умов, договір лізингу вступає в силу з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін, скріплюється печатками сторін і діє до моменту повного виконання сторонами своїх зобов`язань.

28.02.2019 сторонами Договору було підписано Акт приймання-передачі за Договором, за яким Відповідачу було передано визначений Договором легковий автомобіль (далі - Автомобіль).

За твердженням позивача, котре належними та допустими доказами не спростовано відповідачем, останній з травня 2019р. перестав виконувати взяті на себе за Договором зобов`язання з оплати лізингових платежів, внаслідок чого утворилася заборгованість по сплаті лізингових платежів за Договором, що і стало підставою для звернення позивача із вказаним позовом.

Дослідивши зміст укладеного Договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором фінансового лізингу.

Відповідно до ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 806 Цивільного кодексу України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов`язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом.

Відповідно до ч. 1 статті 292 Господарського кодексу України лізинг - це господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (лізингодавцем) у виключне користування другій стороні (лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів.

За приписами ч.2 ст.1 Закону України "Про фінансовий лізинг" за договором фінансового лізингу (далі - договір лізингу) лізингодавець зобов`язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Відповідно до ч.1 ст.2 Закону України "Про фінансовий лізинг" відносини, що виникають у зв`язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями Цивільного кодексу України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, поставку з урахуванням особливостей, що встановлюються цим Законом.

З матеріалів справи судом встановлено, що відповідно до довідки про нарахування та сплату лізингових платежів за Договором фінансового лізингу №270219/ФЛ-360, станом на 22.06.2020 відповідач має перед позивачем прострочену заборгованість по сплаті лізингових платежів у розмірі 438 710,00 грн. (без врахування штрафних санкцій).

Згідно з до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як визначено абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Пункт 2 частини 2 ст. 11 Закону України Про фінансовий лізинг встановлює, що лізингоодержувач зобов`язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушення зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Пункт 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріалами справи підтверджується те, що відповідач, в порушення умов договору лізингу, у визначений строк сплату лізингових платежів за період з травня 2019 по травень 2020 у повному обсязі не провів, а отже є таким, що прострочив виконання зобов`язання.

Судом перевірено наведений у заяві про зміну предмету позову та позовній заяві розрахунок заборгованості по сплаті лізингових платежів та визнано його арифметично вірним. З огляду на що, позовна вимога про стягнення з відповідача заборгованості у сумі 438 710,00 грн. за Договором фінансового лізингу №270219/ФЛ-360 за період з травня 2019 по травень 2020 підлягає задоволенню.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 31 190,68 грн. - пені, 4 164,46 грн. - 3 % річних.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 5.1 Умов встановлено, що за кожен день прострочення оплати, позивач нараховує відповідачу пеню на суму боргу в розмірі подвійної облікової ставки НБУ.

Судом перевірено наведений у позовній заяві розрахунок пені та визнано його арифметично вірним.

За таких обставин, суд задовольняє позовну вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 31 190,68 грн. нарахованої за період 23.05.2020 - 31.03.2020.

Частиною першою статті 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За приписом частини другої статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснивши перевірку розрахунку суми 3% річних, суд дійшов висновку про те, що нарахування здійснено вірно.

Враховуючи наведене, суд задовольняє позовну вимогу про стягнення з відповідача 4 164,46 грн. - 3 % річних, нарахованих за період 26.10.2019 - 23.06.2020.

Стосовно заяви позивача за первісним позовом від 23.06.2020 про залишення частини позовних вимог без розгляду суд зазначає наступне.

Суд, розглянувши вказану заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Астра Лізинг", приходить до висновку про залишення позовної заяви без розгляду в частині вимог про витребування предмету лізингу та стягнення неустойки в розмірі 355 521,00 грн. з наступних підстав.

Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 226 Господарського процесуального кодексу України суд залишає позов без розгляду, якщо позивач до початку розгляду справи по суті подав заяву про залишення позову без розгляду. Про залишення позову без розгляду постановляється ухвала, в якій вирішуються питання про розподіл між сторонами судових витрат, про повернення судового збору з бюджету.

Пунктом 1 частини 2 статті 185 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без розгляду.

Згідно зі ст. 42 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають право подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб.

Як вбачається з матеріалів справи, заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Астра Лізинг" про залишення позову без розгляду директором Товариства з обмеженою відповідальністю "Астра Лізинг" Фалько І.П.

Враховуючи вищевикладене, Суд не вбачає підстав для відмови у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Астра Лізинг" про залишення позову без розгляду в частині вимог про витребування предмету лізингу та стягнення неустойки в розмірі 355 521,00 грн., а тому частина позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Астра Лізинг" підлягає залишенню без розгляду.

При цьому, Суд звертає увагу на те, що особа, позов якої залишено без розгляду, після усунення обставин, що були підставою для залишення позову без розгляду, має право звернутися до суду повторно.

Що стосується повернення позивачу сплаченого судового збору, Суд зазначає, що згідно з пунктом 4 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі залишення заяви або скарги без розгляду (крім випадків, якщо такі заяви або скарги залишені без розгляду у зв`язку з повторним неприбуттям або залишенням позивачем судового засідання без поважних причин та неподання заяви про розгляд справи за його відсутності, або неподання позивачем витребуваних судом матеріалів, або за його заявою (клопотанням).

Таким чином, поверненню Товариству з обмеженою відповідальністю "Астра Лізинг" поверненню підлягає судовий збір у розмірі 2102,00 грн., сплачений платіжним дорученням № 313 від 01.04.2020, оригінал якого міститься в матеріалах справи та надмірно сплачений судовий збір у розмірі 1870,28 грн., сплачений платіжним дорученням № 314 від 01.04.2020, оригінал якого міститься в матеріалах справи.

Відповідач заперечуючи проти задоволення первісних позовних вимог вказував, що договір фінансового лізингу №270219/Фл-360 від 27.02.2019 вважає недійсним, оскільки вказаний договір, за твердженням ОСОБА_1 , він, як директор, не підписував., з огляду на що відповідачем подано зустрічний позов про визнання договору фінансового лізингу №270219/Фл-360 від 27.02.2019 недійсним з вказаних підстав.

Стосовно вимог зустрічного позову про визнання договору фінансового лізингу №270219/Фл-360 від 27.02.2019 недійсним.

Згідно приписів ч.ч.1, 2 ст.207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

Згідно з ч.1 ст.638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Статтею 215 Цивільного кодексу України визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно з ч.1-3, 5 ст.203 Цивільного кодексу України правочин є чинним за умови дотримання його сторонами наступних вимог: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обся цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно із ст.4, 10 та 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу України, іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України та Цивільного кодексу України, міжнародним договорам, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, актам Президента України, постановам Кабінету Міністрів України, актам інших органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, а також моральним засадам суспільства.

Зміст правочину не повинен суперечити положенням також інших, крім актів цивільного законодавства, нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до Конституції України.

Статтею 651 Цивільного кодексу України внормовано, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом, у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Судом встановлено, що договір фінансового лізингу від 27.02.2019 № 270219/ФЛ-360 (далі - Договір) було укладено між двома юридичними особами - ТОВ АСТРА ЛІЗИНГ та ТОВ АТП-2015 . Цей Договір скріплений підписами та печатками обох сторін.

З аргументів позивача за зустрічним позовом в якості підстав для недійсності Договору № 270219/ФЛ-360 зазначено, що директором Товариства ОСОБА_1 договір не підписувався, предмет лізингу не передавався, наміру укладати договір у останнього не було.

Верховний Суд України в п. 12. постанови № 9 Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними констатував: "Необхідно звернути увагу судів, що зі змісту абзацу другого частини першої статті 218 ЦК не може доводитися свідченням свідків не лише заперечення факту вчинення правочину або оспорювання окремих його частин, а й факт його вчинення, а також виконання зобов`язань, що виникли з правочину. Випадки, коли свідчення свідків допускаються як засіб доказування факту вчинення правочину, у ЦК визначені прямо (частина друга статті 937, частина третя статті 949 ЦК) .

Договір є правомірним в силу презумпції правомірності правочину, закріпленої ст. 204 ЦК України.

Суд зазначає, що Договір фінансового лізингу від 27.02.2019 № 270219/ФЛ-360 він є дійсним, адже згідно ст. 241 ЦК України правочин, вчинений представником із перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки особи, яку він представляє, лише в разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.

Визнання договору недійсним згідно зі статтями 203, 215 ЦК у зв`язку з підписанням договору особою, яка не має на це повноважень, та відсутністю волевиявлення власника, можливе лише в тому випадку, якщо власник у подальшому не схвалив такого правочину. Натомість із матеріалів справи вбачається, що позивачем схвалено Договір.

Факт прийняття Договору до виконання ТОВ АТП-2015 підтверджується регулярними лізинговими платежами, які здійснювалися з рахунку ТОВ АТП-2015 до травня 2019р., на загальну суму 305 725 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи банківськими виписками.

Відповідачем не надано доказів на підтвердження помилковості перерахування цих коштів або заволодіння його банківським рахунком сторонніми особами.

Також підписання Договору саме Відповідачем підтверджується наявністю на Договорі відтиску печатки Відповідача, яка дає додаткову можливість ідентифікувати особу, що брала участь у здійсненні відповідних правовідносин. При цьому Відповідачем не доведено фактів протиправності використання своєї печатки чи доказів її втрати, так само як і не надано доказів звернення до правоохоронних органів у зв`язку із втратою чи викраденням печатки. Тому відсутні підстави вважати, що в даному випадку печатка використовувалася проти волі Позивача.

Статтею 227 Цивільного кодексу України визначено, що правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії), може бути визнаний судом недійсним.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону України Про ліцензування видів господарської діяльності ліцензуванню підлягають такі види господарської діяльності, зокрема, надання фінансових послуг (крім професійної діяльності на ринку цінних паперів).

Згідно з ч. 2 ст. 7 Закону України Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг у разі якщо відповідно до закону надання певних фінансових послуг потребує ліцензування, фінансова установа має право на здійснення таких послуг лише після отримання відповідних ліцензій.

Положеннями ч. 12 ст. 13 Закону України Про ліцензування видів господарської діяльності передбачено, що ліцензія видається на необмежений строк.

З матеріалів справи вбачається, що розпорядженням №1406 від 27.04.2017 ТОВ Товариства з обмеженою відповідальністю "Астра Лізинг" видано ліцензію на провадження господарської діяльності з надання фінансових послуг (крім професійної діяльності на ринку цінних паперів), а саме на надання послуг фінансового лізингу.

Таким чином судом встановлено, що доводи позивача за зустрічним позовом про те, що ТОВ Астра Лізинг не є лізинговою компанією та не має права надавати відповідні фінансові послуги є юридично неспроможними.

За таких обставин, суд дійшов висновку щодо доказової необґрунтованості заперечень відповідача проти позовних вимог та вимог зустрічного позову та необхідності задоволення позову первісного.

Всі інші заяви, клопотання, доводи та міркування учасників судового процесу відповідно залишені судом без задоволення і не прийняті до уваги як необґрунтовані та безпідставні.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За приписами частин 1, 3 статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно з частиною 1 статті 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами, за визначенням частини 1 статті 73 ГПК України, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Надаючи оцінку доводам всіх учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.5 ст.236 ГПК України).

Відповідно до п.3 ч.4 ст.238 ГПК України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У рішенні Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України" (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі №910/13407/17.

Принцип змагальності процесу означає, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, і відповісти на них (п. 63 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Руїс-Матеос проти Іспанії" від 23 червня 1993 р.).

Захищене статтею 6 Європейської конвенції з прав людини право на справедливий судовий розгляд також передбачає право на змагальність провадження. Кожна сторона провадження має бути поінформована про подання та аргументи іншої сторони та має отримувати нагоду коментувати чи спростовувати їх.

Дія принципу змагальності ґрунтується на переконанні: протилежність інтересів сторін найкраще забезпечить повноту матеріалів справи через активне виконання сторонами процесу тільки їм притаманних функцій. Принцип змагальності припускає поєднання активності сторін у забезпеченні виконання ними своїх процесуальних обов`язків із забезпеченням судом умов для здійснення наданих їм прав.

До того ж, суд зазначає, що однією з засад здійснення господарського судочинства у відповідності до ст.2 Господарського процесуального кодексу України є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом

Принцип рівності сторін у процесі - у розумінні "справедливого балансу" між сторонами - вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.33 Рішення віл 27.10.1993р. Європейського суду з прав людини у справі "Домбо Бегеер Б.В. проти Нідерландів").

У п.26 рішення від 15.05.2008р. Європейського суду з прав людини у справі "Надточій проти України" суд нагадує, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище у порівнянні з опонентом.

Проте, всупереч обов`язку з доказування, відповідачем за первісним позовом належних та допустимих у розумінні ст.ст.76, 77 Господарського процесуального кодексу України доказів виконання своїх обов`язків за договором фінансового лізингу від 27.02.2019 № 270219/ФЛ-360 до суду надано не було.

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги первісного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Астра Лізинг" підлягають частковому задоволенню із урахуванням заяви про зміну предмету позову, зустрічні позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "АТП-2015" задоволенню не підлягають.

Враховуючи викладене, на підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Астра Лізинг" задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АТП-2015" (вул. Мельникова, буд. 12, оф.90, м. Київ, 04050; код ЄДРПОУ 40073996) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Астра Лізинг" (04071, м. Київ, вул. Верхній Вал, 4А/літера А; код ЄДРПОУ 36259068) 438 710,00 грн. лізингових платежів, 31 190,68 грн. - пені, 4 164,46 грн. - 3% річних та 7110,97 грн. - судового збору.

3. У задоволенні зустрічних позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "АТП-2015" відмовити.

4. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Астра Лізинг" 04071, м. Київ, вул. Верхній Вал, 4А/літера А; код ЄДРПОУ 36259068) з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 2102,00 грн., сплачений платіжним дорученням № 313 від 01.04.2020, оригінал якого міститься в матеріалах справи.

5. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Астра Лізинг" 04071, м. Київ, вул. Верхній Вал, 4А/літера А; код ЄДРПОУ 36259068) з Державного бюджету України надмірно сплачений судовий збір у розмірі 1870,28 грн., сплачений платіжним дорученням № 314 від 01.04.2020, оригінал якого міститься в матеріалах справи.

6. Залишити позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Астра Лізинг" в частині вимог про витребування предмету лізингу за Договором фінансового лізингу від 27.02.2019 № 270219/ФЛ-360 та стягнення неустойки в розмірі 355 521,00 грн., без розгляду на підставі п.5 ч.1 ст.226 Господарського процесуального кодексу України.

7. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Дата складання та підписання повного тексту рішення 06.11.2020.

Суддя М.О. Лиськов