Постанова

від 17.02.2021 по справі 910/4690/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" лютого 2021 р. Справа№ 910/4690/20

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Іоннікової І.А.

суддів: Разіної Т.І.

Тарасенко К.В.

за участю секретаря судового засідання Тарнавського В.Б.

за участю представника(-ів) згідно протоколу судового засідання від 17.02.2021

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АТП-2015"

на рішення Господарського суду міста Києва від 28.10.2020 (повний текст складено 06.11.2020)

у справі №910/4690/20 (суддя Лиськов М.О.)

за первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Астра Лізинг"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "АТП-2015"

про повернення предмету лізингу та стягнення 598 749,97 грн,

та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АТП-2015"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Астра Лізинг"

про визнання договору фінансового лізингу №270219/Фл-360 від 27.02.2019 недійсним,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Астра Лізинг" (надалі - позивач за первісним позовом, ТОВ "Астра Лізинг") звернулося до Господарського суду з первісним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "АТП-2015" (надалі - відповідач за первісним позовом, ТОВ "АТП-2015") про:

- витребування у ТОВ "АТП-2015" на користь ТОВ "Астра Лізинг" легкового автомобіля Chevrolet Bolt 2017 р.в., № кузова НОМЕР_1 , державний номер НОМЕР_2 за актом, разом з комплектом ключів, супровідних документів, видатковою та податковою накладними;

- стягнуто з ТОВ "АТП-2015" на користь ТОВ "Астра Лізинг" заборгованість в сумі 598 749,97 грн, яка складається з: 209 320,00 грн лізингових платежів за період з травня 2019 по жовтень 2019; 31 190,68 грн пені, 355 521,00 грн неустойки, 2718,29 грн річних.

Первісні позовні вимоги мотивовані невиконанням відповідачем за первісним позовом своїх зобов`язань за договором фінансового лізингу №270219/Фл-360 від 27.02.2019 у частині своєчасної сплати лізингових платежів.

01.06.2020 Товариство з обмеженою відповідальністю "АТП-2015" звернулося до Господарського суду міста Києва із зустрічною позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Астра Лізинг" про визнання договору фінансового лізингу №270219/Фл-360 від 27.02.2019 недійсним.

23.06.2020 від позивача за первісним позовом до суду першої інстанції надійшли наступні документи:

- клопотання про залишення частини позовних вимог без розгляду, а саме в частині позовних вимог про: витребування у ТОВ "АТП-2015" на користь ТОВ "Астра Лізинг" легкового автомобіля Chevrolet Bolt 2017 р.в., № кузова НОМЕР_1 , державний номер НОМЕР_2 за актом, разом з комплектом ключів, супровідних документів, видатковою та податковою накладними; стягнення 355 521,00 грн. неустойки;

- заява про зміну предмету позову, в якій позивач за первісним позовом просив суд першої інстанції стягнути з відповідача за первісним позовом на свою користь 474 065,14 грн лізингових платежів за період з травня 2019 по травень 2020, 31 190,68 грн пені, 4164,46 грн річних.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.07.2020 у справі №910/4690/20, що занесена до протоколу судового засідання, задоволено заяву позивача про залишення позову без розгляду в частині позовних вимог щодо повернення об`єкта лізингу та стягнення частини штрафних санкцій від суми заборгованості.

Короткий зміст оскаржуваного рішення суду першої інстанції

Рішенням Господарського суду міста Києва від 28.10.2020:

- позовні вимоги ТОВ "Астра Лізинг" задоволено частково; присуджено до стягнення з ТОВ "АТП-2015" на користь ТОВ "Астра Лізинг" 438 710,00 грн лізингових платежів, 31 190,68 грн - пені, 4 164,46 грн - 3% річних та 7110,97 грн - судового збору;

- у задоволенні зустрічних позовних вимог ТОВ "АТП-2015" відмовлено;

- вирішено повернути ТОВ "Астра Лізинг" з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 2102,00 грн, сплачений платіжним дорученням № 313 від 01.04.2020, оригінал якого міститься в матеріалах справи;

- вирішено повернути ТОВ "Астра Лізинг" з Державного бюджету України надмірно сплачений судовий збір у розмірі 1870,28 грн, сплачений платіжним дорученням № 314 від 01.04.2020, оригінал якого міститься в матеріалах справи.

- залишено позов ТОВ "Астра Лізинг" в частині вимог про витребування предмету лізингу за договором фінансового лізингу від 27.02.2019 №270219/ФЛ-360 та стягнення неустойки в розмірі 355 521,00 грн, без розгляду на підставі п. 5 ч. 1 ст. 226 Господарського процесуального кодексу України.

Не погодившись з прийнятим судовим рішенням, ТОВ "АТП-2015" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 28.10.2020 та прийняти постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог ТОВ "Астра Лізинг", а позовні вимоги ТОВ "АТП-2015" за зустрічною позовною заявою задовольнити повністю.

Разом з цим, в апеляційній скарзі скаржник просить відстрочити сплату судового збору за подачу апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 28.10.2020.

Короткий зміст апеляційної скарги та узагальнення її доводів

В обґрунтування наведеної позиції викладеної у апеляційній скарзі відповідач за первісним позовом зазначає, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення неправильно застосовано норми матеріального права, порушено норми процесуального права, а також не з`ясовано обставин, що мають значення для справи.

Зокрема відповідач за первісним позовом посилається на те, що директором "АТП-2015" Беліменко Р.Г. не підписувалися наступні документи, а саме договір фінансового лізингу від 27.02.2019 №2702/ФЛ-360, додатки до нього, акти приймання-передачі предмету лізингу та видаткова накладна.

Крім цього, відповідач за первісним позовом стверджує, що заява про одночасну зміну предмету позову та підстави позову не передбачена нормами Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку з чим, на думку відповідача за первісним позовом суд першої інстанції дійшов помилкових висновків, що прийняття такої заяви до розгляду.

Також відповідач за первісним позовом вказує на відсутність належних та допустимих доказів, які свідчили про те, що ТОВ "Астра Лізинг" є фінансовою установою та має відповідну ліцензію на предмет лізингу.

Короткий зміст відзиву на апеляційну скаргу та узагальнення його доводів

У відзиві на апеляційну скаргу позивач за первісним позовом просив суд апеляційної інстанції рішення місцевого господарського суду залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення посилаючись на те, що мотиви та підстави, зазначені в ній щодо скасування судового рішення є безпідставними та необґрунтованими, а рішення суду першої інстанції прийнято у відповідності до вимог чинного законодавства.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.12.2020, апеляційну скаргу ТОВ "АТП-2015" передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді (судді-доповідача) Іоннікової І.А., суддів Разіної Т.І., Тарасенко К.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.12.2020 відмовлено ТОВ "АТП-2015" в задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору; апеляційну скаргу ТОВ "АТП-2015" на рішення Господарського суду міста Києва від 28.10.2020 у справі №910/4690/20 залишено без руху, надано скаржнику строк для усунення недоліків апеляційної скарги, зазначених у її мотивувальній частині.

28.12.2020 до Північного апеляційного господарського суду від ТОВ "АТП-2015" надійшла заява про усунення недоліків, разом із оригіналом квитанції №0.0.1946220715.1 від 17.12.2020, із якої вбачається, що скаржником усунуто недоліки, зазначені в ухвалі від 14.12.2020 та сплачено судовий збір у розмірі 13 819,47 грн.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.01.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ "АТП-2015" на рішення Господарського суду міста Києва від 28.10.2020 у справі №910/4690/20; зупинено дію рішення Господарського суду міста Києва від 28.10.2020 року у справі №910/4690/20 до винесення Північним апеляційним господарським судом судового акту за результатами розгляду апеляційної скарги; розгляд апеляційної скарги призначено на 17.02.2021.

В судове засідання 17.02.2021 з`явилися представники позивача та відповідача за первісним позовом, які підтримали свої правові позиції щодо апеляційної скарги.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Північний апеляційний господарський суд встановив наступне.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

27.02.2019 між ТОВ "Астра Лізинг" (за договором - лізингодавець) та ТОВ "АТП-2015" (за договором - лізингоодержувач) укладено договір фінансового лізингу № 270219/ФЛ-360 (надалі - договір), відповідно до умов п. 3 якого, лізингодавець набуває у власність предмет лізингу та надає його лізингоодержувачу за плату у володіння та користування на умовах даного договору та Порядку передачі в лізинг та Умов фінансового лізингу (додаток №1 до даного договору лізингу). Найменування предмета лізингу та його технічні характеристики вказані в специфікації (додаток №2 до даного договору лізингу).

Зі змісту пп.п. 1.1 та 3.1.4 додатку №1 до договору - "Умови надання послуг з фінансового лізингу та порядок передачі в лізинг" (далі - Умови), лізингоодержувач сплачує на користь лізингодавця лізингові платежі згідно з Графіком сплати лізингових платежів.

Згідно додатку №2 до договору (специфікації), предметом лізингу є автомобіль Chevrolet Bolt, 2017 року випуску, у кількості однієї одиниці, номер кузова № НОМЕР_3 , вартістю 1777605,00 грн.

Пунктом 6 договору сторонами передбачено, що всі платежі за договором сплачуються в українській гривні, відповідно до графіку лізингових платежів (додаток №3 до договору), загальна сума договору лізингу становить - 1777605,00 грн. (п.6.1), перший лізинговий платіж складає - 230 000,00 грн (п.6.1.1), останній лізинговий платіж становить - 377 770,00 грн (п.6.1.2).

За правилами п. 7 договору строк лізингу становить 36 місяців з дати підписання акту приймання-передачі предмета лізингу.

Додатком №1 до договору сторони погодили умови надання послуг з фінансового лізингу та порядок передачі в лізинг (далі - Умови).

Відповідно до п.1.1 Умов, лізингоодержувач за надане йому право володіння та користування предметом лізингу зобов`язується сплачувати лізингодавцю періодичні лізингові платежі згідно Графіку лізингових платежів (додаток №3 до договору), а також інші платежі, вказані в ст.6 договору фінансового лізингу. Датою сплати платежів, вказаних в п.1.1 даних умов вважається дата зарахування грошових сум на поточний рахунок лізингодавця. У випадку часткової сплати - датою сплати буде вважатися дата зарахування останньої частини платежу на п/р лізингодавця.

В силу вимог п.2.4 Умов, передача предмета лізингу в лізинг лізингоодержувачу здійснюється на підставі акту приймання-передачі предмета лізингу в лізинг, що підписується уповноваженими представниками лізингодавця та лізингоодержувача. Підписанням акту приймання-передачі підтверджує, що лізингоодержувач ознайомився і прийняв до виконання правила експлуатації предмету лізингу, гарантійні умови та умови страхування предмету лізингу.

Пунктом 3.1.1 Умов визначено, що лізингоодержувач зобов`язується прийняти предмет лізингу за актом приймання-передачі предмета лізингу в лізинг в порядку та строки, визначені в договорі лізингу. Якщо предметом лізингу є транспортний засіб, то на момент фактичної передачі предмету лізингу в лізинг лізингоодержувачу надається один комплект ключів, другий комплект залишається у власності лізингодавця до моменту повного розрахунку за договором лізингу.

У п.3.1.4 Умов сторони визначили, що лізингоодержувач зобов`язується своєчасно у відповідності з Графіком лізингових платежів сплачувати лізингові платежі незалежно від отримання рахунків-фактур, а також незалежно від фактичного користування предметом лізингу, в тому числі, в період технічного обслуговування, ремонту, втрати чи настання страхових випадків.

За приписами п.7.1 Умов, право власності на предмет лізингу протягом строку дії договору лізингу належить лізингодавцю. Лізингоодержувач протягом строку дії договору лізингу має право тимчасового володіння та користування предметом лізингу.

В разі наявності у лізингоодержувача прострочення виконання грошових зобов`язань, лізингодавець має право обмежити володіння і користування предметом лізингу убудь-який спосіб, в тому числі шляхом передачі предмету лізингу на відповідальне зберігання третім особам (до моменту виконання лізингоодержувачем таких прострочених зобов`язань). Предмет лізингу повинен бути повернутий лізингодавцю в стані, в якому його було передано у володіння та користування лізингоодержувачу, з урахуванням нормального зносу.

Згідно з п.8.1 Умов, договір лізингу може бути припинено (розірвано) за взаємною письмовою згодою сторін, а також з інших підстав, передбачених договором лізингу (цими Умовами) та актами чинного законодавства.

Підпунктами 8.2.1-8.2.13 пункту 8.2 Умов сторони погодили умови за яких лізингодавець має право відмовитись від договору лізингу (розірвати) в односторонньому порядку, без відшкодування лізингоодержувачу будь-яких збитків, що виникли внаслідок такої відмови.

Пунктом 8.10 Умов сторони погодили, що у випадках, передбачених п.8.2.1-8.2.11, лізингодавець може замість дострокового припинення договору припинити в односторонньому порядку права володіння та користування лізингоодержувача предметом лізингу шляхом вилучення предмету лізингу. Вилучення предмету лізингу не тягне за собою припинення або зупинення грошових зобов`язань лізингоодержувача, визначених договором лізингу.

Відповідно до п.10.1 Умов, договір лізингу вступає в силу з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін, скріплюється печатками сторін і діє до моменту повного виконання сторонами своїх зобов`язань.

На виконання умов договору сторонами 28.02.2019 підписано акт приймання-передачі за договором, за яким позивачем за первісним позовом було передано відповідачу за первісним позовом визначений договором легковий автомобіль (далі - автомобіль).

В обґрунтування первісних позовних вимог позивача посилався на те, що відповідач з травня 2019 року не виконує взяті на себе за договором зобов`язання в частині оплати лізингових платежів, внаслідок чого у останнього перед позивачем утворилася заборгованість по сплаті лізингових платежів за договором, що і стало підставою для звернення позивача із вказаним позовом.

Відповідач за первісним позовом в свою чергу заперечуючи проти задоволення первісних позовних вимог вказував, що договір фінансового лізингу №270219/Фл-360 від 27.02.2019 є на його думку недійсним, оскільки вищезгаданий договір, за твердженням директора ТОВ "АТП-2015" Беліменка Р.Г. не був ним підписаний. У зв`язку з чим відповідачем за первісним позовом було подано до суду першої інстанції зустрічний позов про визнання договору фінансового лізингу №270219/Фл-360 від 27.02.2019 недійсним.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 28.10.2020:

- позовні вимоги ТОВ "Астра Лізинг" задоволено частково; присуджено до стягнення з ТОВ "АТП-2015" на користь ТОВ "Астра Лізинг" 438 710,00 грн лізингових платежів, 31 190,68 грн - пені, 4 164,46 грн - 3% річних та 7110,97 грн - судового збору;

- у задоволенні зустрічних позовних вимог ТОВ "АТП-2015" відмовлено;

- вирішено повернути ТОВ "Астра Лізинг" з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 2102,00 грн, сплачений платіжним дорученням № 313 від 01.04.2020, оригінал якого міститься в матеріалах справи;

- вирішено повернути ТОВ "Астра Лізинг" з Державного бюджету України надмірно сплачений судовий збір у розмірі 1870,28 грн, сплачений платіжним дорученням № 314 від 01.04.2020, оригінал якого міститься в матеріалах справи.

- залишено позов ТОВ "Астра Лізинг" в частині вимог про витребування предмету лізингу за договором фінансового лізингу від 27.02.2019 №270219/ФЛ-360 та стягнення неустойки в розмірі 355 521,00 грн, без розгляду на підставі п. 5 ч. 1 ст. 226 Господарського процесуального кодексу України.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

В силу вимог частин 1, 2, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, вивчивши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого судового рішення, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга відповідача за первісним позовом не підлягає задоволенню, а оскаржене рішення місцевого господарського суду не підлягає скасуванню чи зміні з наступних підстав.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, встановлені у ст. 203 Цивільного кодексу України, відповідно до якої зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх і непрацездатних дітей.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст. 204 Цивільного кодексу України).

З аналізу ст. 202, 203, 235 Цивільного кодексу України вбачається, що правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, тобто на набуття зміну або припинення відповідних прав та обов`язків, що обумовлені цим правочином.

Вирішуючи спори про визнання правочинів недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюванний правочин.

Тобто, для того щоб визнати той чи інший правочин недійсним, позивач по справі має довести, що такий правочин, саме в момент його укладання, зокрема, суперечив Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

За правилами ч. 2 ст. 207 Цивільного кодексу України правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

В силу приписів ч. 1 ст. 92 Цивільного кодексу України юридична особа набуває цивільних прав та обов`язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

Відповідно до ст. 239 Цивільного кодексу України правочин, вчинений представником, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки особи, яку він представляє.

За змістом ст. 241 Цивільного кодексу України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.

Настання передбачених цією статтею наслідків ставиться в залежність від того, чи було в подальшому схвалено правочин особою, від імені якої його вчинено. Доказами такого схвалення можуть бути відповідне письмове звернення уповноваженого органу (посадової особи) такої юридичної особи до другої сторони правочину чи до її представника (лист, телефонограма, телеграма, телетайпограма тощо) або вчинення зазначеним органом (посадовою особою) дій, які свідчать про схвалення правочину (прийняття його виконання, здійснення платежу другій стороні, підписання товаророзпорядчих документів і т. ін.). Наведене стосується й тих випадків, коли правочин вчинений не представником юридичної особи з перевищенням повноважень, а особою, яка взагалі не мала повноважень щодо вчинення даного правочину.

Відповідний правовий висновок викладений у постановах Касаційного господарського кодексу у складі Верховного Суду від 19.06.2019 у справі №904/9795/16, від 12.06.2019 у справі №922/2178/18, від 02.04.2019 у справі №908/6214/14, від 10.04.2018 у справі №910/11079/17.

Судом першої інстанції встановлено, що договір фінансового лізингу від 27.02.2019 №70219/ФЛ-360 було укладено між двома юридичними особами - ТОВ "Астра Лізинг" та ТОВ "АТП-2015". Цей Договір скріплений підписами та печатками обох сторін.

З аргументів позивача за первісним позовом в якості підстав для недійсності оспорюваного договору зазначено, що директором ТОВ "АТП-2015" Беліменко Р.Г. договір не підписувався, предмет лізингу йому не передавався, наміру укладати договір у останнього теж не було.

Натомість із матеріалів справи вбачається, що позивачем схвалено договір фінансового лізингу від 27.02.2019 №70219/ФЛ-360 про що свідчить виконання ТОВ "АТП-2015" зобов`язання за вищезгаданим договором в частині часткової сплати лізингових платежів, які здійснювалися з рахунку ТОВ "АТП-2015" до травня 2019, на загальну суму 305 725 грн, що насамперед підтверджується наявними в матеріалах справи банківськими виписками.

Крім цього, відповідачем за первісним позовом не надано до матеріалів справи доказів на підтвердження помилковості перерахування цих коштів або заволодіння його банківським рахунком сторонніми особами.

Також підписання оспорюваного договору саме відповідачем за первісним позовом підтверджується наявністю на даному договорі відтиску печатки відповідача за первісним позовом, яка дає додаткову можливість ідентифікувати особу, що брала участь у здійсненні відповідних правовідносин.

При цьому, відповідачем за первісним позовом не доведено фактів протиправності використання своєї печатки чи доказів її втрати, так само як і не надано доказів звернення до правоохоронних органів, у зв`язку із втратою чи викраденням печатки.

За таких обставин колегія суддів погоджується з правомірним висновком місцевого господарського суду про відсутні підстав вважати, що в даному випадку печатка використовувалася проти волі позивача.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про фінансовий лізинг" фінансовий лізинг - це вид цивільно-правових відносин, що виникають із договору фінансового лізингу. За договором фінансового лізингу лізингодавець зобов`язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Відносини, що виникають у зв`язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями Цивільного кодексу України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, поставку з урахуванням особливостей, що встановлюються цим Законом (частина перша статті 2 Закону України "Про фінансовий лізинг").

В силу частини першої статті 193 Господарського кодексу України та статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За умовами статті 530 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватись в установлений законом або договором строк.

Згідно з пунктом 3 частини другої статті 11 Закону України "Про фінансовий лізинг" лізингоодержувач зобов`язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до довідки про нарахування та сплату лізингових платежів за договором фінансового лізингу №270219/ФЛ-360, станом на 22.06.2020 відповідач за первісним позовом має перед позивачем за первісним позовом прострочену заборгованість по сплаті лізингових платежів у розмірі 438 710,00 грн.

З огляду на наявність у матеріалах справи доказів проведення відповідачем за первісним позовом часткової сплати лізингових платежів за договором, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог про стягнення з ТОВ "АТП-2015" на користь ТОВ "Астра Лізинг" 438 710,00 грн заборгованості за лізинговими платежами (за період з травня 2019 - по травень 2020).

Твердження відповідача за первісним позовом про одночасну зміну позивачем за первісним позовом предмету та підставі позову, судовою колегію до уваги не приймається, оскільки подавши до суду першої інстанції, заяву про зміну предмету позову, позивачем за первісним позовом змінено лише період стягнення лізингових платежів та залишено незмінною підставу позову - невиконання договору № 270219/ФЛ-360 від 27.02.2019.

Аргументи відповідача за первісним позовом про відсутність у позивача за первісним позовом ліцензії на предмет лізингу, колегія суддів вважає безпідставними, виходячи з наступного.

Статтею 227 Цивільного кодексу України визначено, що правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії), може бути визнаний судом недійсним.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про ліцензування видів господарської діяльності" ліцензуванню підлягають такі види господарської діяльності, зокрема, надання фінансових послуг (крім професійної діяльності на ринку цінних паперів).

Згідно з ч. 2 ст. 7 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" у разі якщо відповідно до закону надання певних фінансових послуг потребує ліцензування, фінансова установа має право на здійснення таких послуг лише після отримання відповідних ліцензій.

Положеннями ч. 12 ст. 13 Закону України "Про ліцензування видів господарської діяльності" передбачено, що ліцензія видається на необмежений строк.

З матеріалів справи вбачається, що розпорядженням №1406 від 27.04.2017 ТОВ "Астра Лізинг" видано ліцензію на провадження господарської діяльності з надання фінансових послуг (крім професійної діяльності на ринку цінних паперів), а саме на надання послуг фінансового лізингу.

Таким чином колегія суддів дійшла висновку, що доводи відповідача за первісним позовом про те, що ТОВ "Астра Лізинг" не є лізинговою компанією та не має права надавати відповідні фінансові послуги є необґрунтованими та безпідставними.

Враховуючи, що розрахунок суми пені та 3% річних відповідачем за первісним позовом не оскаржується, правомірність нарахування позивачем за первісним позовом пені та 3 % річних при прийнятті даної постанови судовою колегією не розглядається.

Підсумовуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами.

Викладені у апеляційній скарзі аргументи не можуть бути підставами для скасування рішення місцевого господарського суду, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи і ґрунтуються на неправильному тлумаченні скаржником норм матеріального та процесуального права, що в сукупності виключає можливість задоволення апеляційної скарги відповідача за первісним позовом.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у рішенні суду, питання вичерпності висновків господарського суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції ураховує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у контексті конкретних обставин справи.

Відповідно до ст. 276 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Висновки за результатами апеляційної скарги

За викладених обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно встановив суттєві для справи обставини, дослідив та правильно оцінив надані сторонами докази, вірно кваліфікував спірні правовідносини та правильно застосував до них належні норми матеріального і процесуального права, а тому рішення місцевого господарського суду є законним та обґрунтованим.

Таким чином, судова колегія вважає, що підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування або зміни оскарженого у даній справі судового рішення не вбачається.

Судові витрати

У зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АТП-2015" залишити без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 28.10.2020 у справі №910/4690/20 - без змін.

Матеріали справи №910/4690/20 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 287 - 289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 24.02.2021.

Головуючий суддя І.А. Іоннікова

Судді Т.І. Разіна

К.В. Тарасенко