Рішення

від 09.11.2020 по справі 400/3243/18

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 листопада 2020 р. № 400/3243/18 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Птичкіної В.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом:Державного підприємства "Миколаївський авіаремонтний завод "НАРП", вул. Знаменська, 4, м. Миколаїв, 54037

до відповідача:Офісу великих платників податків ДФС, вул. Дегтярівська, 11-Г, м. Київ, 04119

про:визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 02.10.2018 № 0004304906, № 0004314906, ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство Миколаївський авіаремонтний завод НАРП (надалі - Підприємство або позивач) звернулось до суду з адміністративним позовом, що містив вимоги:

визнати протиправним та скасувати прийняте 02.10.2018 Офісом великих платників податків Державної фіскальної служби України (надалі - Офіс або відповідач) податкове повідомлення-рішення № 0004314906;

визнати протиправним та скасувати прийняте 02.10.2018 Офісом податкове повідомлення-рішення від 02.10.2018 № 0004304906.

В обґрунтування позовних вимог Підприємство вказало на недоведеність відповідачем факту завищення позивачем сум податкового кредиту та, відповідно, на протиправність податкових повідомлень-рішень. Також позивач вказав, що податкові повідомлення-рішення були прийняті з порушенням встановленої нормами Податкового кодексу України процедури.

У відзиві на позовну заяву (т. с. 6, ар. 163-174) Офіс заперечив позовні вимоги та зазначив, що під час перевірки не були встановлені факти реального одержання (купівлі) контрагентами по ланцюгу постачання відповідної кількості ідентифікованого товару у попередніх, досліджуваному та наступних звітних періодах, що засвідчує недійсність (неможливість) формування ними відповідного активу та доводить фіктивність введення в обіг ідентифікованого товару та нереальність здійснення такими контрагентами первинного постачання (продажу). Недоведеність фактичного руху товару позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкової вигоди, а покупця - права на формування цієї податкової вигоди, навіть за наявності правильно оформлених за зовнішніми ознаками та формою, але недостовірних та, у зв`язку з цим, юридично дефектних первинних документів. Для податкового обліку значення має саме факт поставки тим постачальником, який вказаний у первинних документах, наданих платником податків на підтвердження задекларованих сум податкового кредиту. На думку Офісу, у Підприємства не виникло права на податковий кредит з ПДВ, оскільки постачальники позивача не є виробниками продукції та відображали придбання аналогічних товарів, реалізованих в подальшому Підприємству, у своїх постачальників, проте останніми така продукція самостійно не виготовлялась та не придбавалась по всьому ланцюгу постачання. Офіс також вказав на правомірність використання під час перевірки податкової інформації та на те, що доводи позивача про порушення процедури прийняття податкових повідомлень-рішень є хибними.

До відзиву Офіс додав документи, інформацію з яких було використано під час перевірки позивача (перелік документів міститься у відзиві на позовну заяву). Суд зауважив, що певні із наявних у переліку документів, виходячи з дати їх створення, не могли бути враховані при прийнятті оскаржених податкових повідомлень-рішень.

У відповіді на відзив (т. с. 7, ар. 155-158) позивач заперечив доводи відповідача та вказав, що декларування ним податкового кредиту з ПДВ відбулось відповідно до норм Податкового кодексу України. Підприємство зазначило, що відповідач, в обґрунтування висновків про порушення позивачем вимог податкового законодавства, не послався на належні, допустимі, достовірні та достатні докази. Позивач зауважив, що відповідач не заперечив відповідність даних бухгалтерського та податково обліку змісту досліджених під час перевірки первинних документів, та вказав на недопустимість обґрунтування контролюючими органами доводів про недотримання платником податків норм Податкового кодексу України інформацією про можливі порушення цих норм іншими платниками.

Відповідач подав заперечення на відповідь на відзив (т. с. 7, ар.с 169-177).

В судовому засіданні представник Підприємства вимоги позову підтримав, представник Офісу просив у задоволенні позову відмовити.

Як встановлено судом, з 21.08.2018 по 11.09.2018 посадові особи Офісу провели документальну позапланову перевірку Підприємства з питань законності декларування від`ємного значення податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. грн., в декларації з податку на додану вартість за червень 2018 року, результати якої оформили атом від 18.09.2018 № 61/28-10-49-06/09794409 (надалі - Акт, т. с. 1, ар. 21-125).

Відповідно до висновків Акта, Підприємство порушило абзац а пункту 198.1, пункту 198.2, пункти 198.3 статті 198, пункт 200.1, абзац б та абзац в пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, підпункт 1 та підпункт 5 пункту 4 розділу V затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2016 № 21 Порядку заповнення та подання податкової звітності з податку на додану вартість , що призвело, зокрема, до завищення:

суми бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника у банку (рядок 20.2.1) декларації на 241 560 грн.;

суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, на 147 736 грн.

Згідно з Актом, підставою для вказаних висновків було встановлення відповідачем незаконності декларування позивачем податкового кредиту (що в подальшому призвело до завищення показників податкової декларації Підприємства з ПДВ за червень 2018 року в частині суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, та в частині суми бюджетного відшкодування).

Так, відповідач зазначив (с. 174-175 Акта), що позивач допустив завищення суми податкового кредиту за результатами господарських операцій з постачальниками:

1. ТОВ ВО УКРСПЕЦКОМПЛЕКТ - 5 805 грн.

2. ТОВ СОКІЛ-ЕНЕРГІЯ - 12 918,43 грн.

3. ТОВ РАДЕК - 14 900 грн.

4. ТОВ ПРОФІ-ОЙЛ - 3 959,15 грн.

5. ТОВ МЕДІАКОЛО - 70 196,18 грн.

6. ТОВ АВІА-КОМПЛЕКТ - 13 464 грн.

7. ТОВ АВИАТЕХКОМПЛЕКТ - 136 045,21 грн.

8. ТОВ ПРОМЕЛЕКТРОНІКА - 6 926,26 грн.

9. ТОВ НВП СПЕЦСЕРВІС - 28 146 грн.

10. ТОВ ІМПЕРА ГРУП - 39 167,73 грн.

Крім того, на с. 11-37 Акта вказано, що до бюджетного відшкодування за червень 2018 року позивач безпідставно включив суму 57 767,79 грн., що складається з: 13 850 грн. - від`ємне значення за березень 2018 року, постачальник - ТОВ РАДЕК ; 3 359,98 грн. - від`ємне значення за травень 2018 року, постачальник - ТОВ ПРОФІ-ОЙЛ ; 40 768,64 грн. - від`ємне значення за січень 2018 року (29 915,84 грн.), березень 2018 року (10 852,80 грн.), постачальник - ТОВ МЕДІАКОЛО .

З урахуванням наведеного, а також показників відповідних рядків декларації Підприємства за червень 2018 року, посадові особи Офісу дійшли висновків:

І. Про завищення позивачем суми від`ємного значення за червень 2018 року, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядок 21), на 147 735,77 грн., в тому числі за контрагентами:

1. ТОВ ВО УКРСПЕЦКОМПЛЕКТ - 5 805 грн.

2. ТОВ СОКІЛ-ЕНЕРГІЯ - 12 918,43 грн.;

3. ТОВ РАДЕК - 900 грн.;

4. ТОВ ПРОФІ-ОЙЛ - 3 404,15 грн.;

5. ТОВ МЕДІАКОЛО - 42 305,11 грн.;

6. ТОВ АВИАТЕХКОМПЛЕКТ - 56 277,61 грн.;

7. ТОВ ПРОМЕЛЕКТРОНІКА - 2 329 грн.;

8. ТОВ НВП СПЕЦСЕРВІС - 19 773 грн.

9. ТОВ ІМПЕРА ГРУП - 4 023,47 грн., та

ІІ. Про завищення суми бюджетного відшкодування за червень 2018 року на 241 560 грн., в тому числі за контрагентами:

1. ТОВ РАДЕК - 27 860 грн.;

2. ТОВ ПРОФІ-ОЙЛ - 3 694,15 грн.;

3. ТОВ МЕДІАКОЛО - 68 659,71 грн.;

4. ТОВ АВІА-КОМПЛЕКТ - 13 464 грн.;

5. ТОВ АВИАТЕХКОМПЛЕКТ - 79 767,60 грн.;

6. ТОВ ПРОМЕЛЕКТРОНИКА - 4 597,26 грн.;

7. ТОВ НВП СПЕЦСЕРВІС - 8 373 грн.;

8. ТОВ ІМПЕРА ГРУП - 35 144,26 грн.

Висновки Офісу про завищення Підприємством суми податкового кредиту обґрунтовані: відсутністю в договорах умов постачання; ненаданням позивачем специфікацій до договорів; ненаданням позивачем сертифікатів якості; неможливістю за змістом сертифікатів якості ідентифікувати походження та виробника товару; неповнотою інформації в експрес-накладних перевізника (ТОВ НОВА ПОШТА), що не дозволяє ідентифікувати господарську операцію; відсутністю у видаткових накладних реквізитів довіреностей; відсутністю інформації та підтверджуючих документів щодо фізичного знаходження та руху товару у період між його отриманням та оформленням прибуткових накладних; відсутністю об`єктивної можливості для виконання постачальником господарської операції; невідповідністю дат оприбуткування товару датам, вказаним у документах, що підтверджують його транспортування; недекларуванням постачальниками Підприємства податкових зобов`язань з ПДВ.

Значна частина Акта стосується податкової інформації щодо контрагентів постачальників Підприємства (так званий ланцюг постачання ).

За кожною з описаною в Акті господарською операцією відповідач дійшов висновку про те, що … господарська операція не відбулася, відсутнє придбання товару, первинні документи не відповідають фактичному руху активів та не можуть враховуватись в даних податкового обліку … .

Підприємство отримало Акт 18.09.2019 (т. с. 1, ар. 112) та 25.09.2018 направило відповідачу заперечення (т. с. 1, ар. 126-129, 130).

Офіс отримав заперечення 28.09.2018 (т. с. 1, ар. 130).

Листом від 02.10.2020 № 40870/10/28-10-49-06-20 (т. с. 1, ар. 131) Офіс повідомив Підприємство про залишення заперечень без розгляду в зв`язку з порушенням строку їх подання.

Податковим повідомленням-рішенням від 02.10.2018 № 0004314905 (надалі - Рішення 1, т. с. 1, ар. 132-133) Офіс, з посиланням на пункт 54.3 статті 54, пункт 58.1 статті 58 Податкового кодексу України, зменшив Підприємству розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість за червень 2018 року на 147 736 грн.

Податковим повідомленням-рішенням від 02.10.2018 № 0004304906 (надалі - Рішення 2, т. с. 1, ар. 134-135) Офіс, з посиланням на пункт 54.3 статті 54, пункт 58.1 статті 58, пункт 123.1 статті 123 Податкового кодексу України, зменшив Підприємству суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за червень 2018 року на 241 560 грн. та застосував штраф в сумі 120 780 грн.

При прийнятті рішення суд виходив з такого.

Згідно з підпунктом а пункту 198.1, пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг; податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку із, зокрема, придбанням, виготовленням товарів та наданням послуг.

Як вказано у пункті 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податків несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахуванням сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України встановлено, що податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН) платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою правовою підставою для нарахування суми податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.

Оскільки Актом не було встановлено відсутності факту реєстрації постачальниками позивача в ЄРПН податкових накладних, суд визнав, що у Підприємства були законні підстави для відображення відповідних сум ПДВ у податковій звітності.

Інформації про те, що позивач не дотримався пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України щодо дати віднесення сум податку до податкового кредиту, Акт не містить.

Відповідно до підпункту 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України, контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити, зокрема, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від ємного значення суми податку на додану вартість, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про завищення суми бюджетного відшкодування та/або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Згідно з підпунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Отже, достатньою підставою для прийняття контролюючим органом відповідних податкових повідомлень-рішень, в даному випадку, є доведеність належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами факту відсутності первинних документів (невідповідності змісту первинних документів даним бухгалтерського обліку та/або фінансової звітності).

Таких доказів Офіс суду не подав; інформації про те, що зміст первинних документів не відповідає даним бухгалтерського або податкового обліку, Акт не містить.

Відповідач не встановив розбіжностей у змісті видаткових накладних та податкових накладних, розрахункових документів тощо.

До відзиву на позовну заяву Офіс додав: дані фінансової та податкової звітності постачальників Підприємства; дані фінансової та податкової звітності, що була подана особами, інформація про господарські операції позивача з якими відсутня в Акті; витяги з ЄРПН в частині податкових накладних, що були складені та зареєстровані постачальниками Підприємства; дані АІС Податковий блок ; акти про неможливість проведення зустрічної звірки осіб, інформація про господарські операції позивача з якими відсутня в Акті; листування з іншими контролюючими органами; реєстр облікових карток суб`єктів фіктивного підприємництва, інформація про господарські операції позивача з якими відсутня в Акті (т. с. 6, ар. 176-254, т. с. 7, ар. 1-147). Як вказано вище, деякі з наданих відповідачем документів не були (і не могли бути за датою їх оформлення) використані для висновків Акта та, відповідно, не могли бути враховані при прийнятті Рішень.

Частиною п`ятою статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові від 27.03.2018 у справі № 816/908/17 (адміністративне провадження №К/9901/1349/17) Верховний Суд, зокрема, вказав: … колегія суддів не бере до уваги посилання відповідача на податкову інформацію, що наявна в інформаційно-аналітичних базах відносно контрагентів позивача по ланцюгах постачання, також податкову інформацію надану іншими контролюючими органами, оскільки така інформація не ґрунтується на безпосередньому аналізі первинних документів та не є належним доказом у розумінні процесуального Закону … .

Податковим кодексом України не визначено поняття нереальна господарська операція . Відповідно до пункту 73.5 статті 73 Податкового кодексу України, з метою отримання податкової інформації, необхідної у зв`язку з проведенням перевірок, контролюючі органи мають право здійснювати зустрічні звірки даних суб`єктів господарювання щодо такого платника податків. Під час зустрічної звірки здійснюється співставлення даних, отриманих від платників податків та інших суб`єктів інформаційних відносин, з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, для з`ясування їх відображення в обліку платника податків.

Виходячи з цього, належними та допустимими доказами для висновку Офісу про те, що господарські операції не відбулись, мали би бути відповідні довідки за результатами зустрічних звірок постачальників позивача.

Проте, інформації про проведення таких звірок Акт не містить.

Податкова інформація про контрагентів постачальників позивача не є носієм доказової інформації щодо порушення вимог податкового законодавства, оскільки таким носієм, згідно з пунктом 2 розділу І затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20.08.2015 № 727 Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами , є акт документальної перевірки.

Суд зазначив, що визнання нереальності (недійсності) господарської операції, відповідно до статті 19 1 Податкового кодексу України, не є функцією контролюючого органу. Якщо у відповідача були підстави для подібного висновку, він мав скористатись наданим йому підпунктом 20.1.30 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України правом звернення до суду з позовом про визнання оспорюваних правочинів недійсними та застосування визначених законодавством заходів, пов`язаних із визнанням правочинів недійсними, а також щодо стягнення в дохід держави коштів, отриманих за нікчемними договорами.

Відповідач не надав суду належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів, що підтверджують його висновок про те, що … господарська операція не відбулася, відсутнє придбання товару, первинні документи не відповідають фактичному руху активів та не можуть враховуватись в даних податкового обліку … .

Доводи Офісу про нечіткість (неповноту, суперечливість тощо) умов договорів, що були укладені Товариством і його постачальниками, не впливають на оцінку правомірності декларування позивачем відповідних сум податкового кредиту.

Сертифікати якості та подібні ним документи не є первинними документами або іншими документами, пов`язаними з обчисленням і сплатою податків і зборів (пункт 44.1 статті 44 Податкового кодексу України), тому їх наявність або відсутність не має значення для визначення податкових зобов`язань.

Доводи відповідача про відсутність в експрес-накладних перевізника (ТОВ НОВА ПОШТА ) інформації про номенклатуру товару суд відхилив як недоречні, оскільки вартість послуг з транспортування не вплинула на суму податкового кредиту, що її задекларувало Товариство.

Згідно з частиною другою статті 9 Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документи, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Актом не встановлено розбіжностей у змісті податкових накладних та інших первинних документів стосовно осіб, які брали участь у здійсненні господарських операцій, їх змісту та обсягів.

З урахуванням цього, суд відхилив доводи відповідача про відсутність об`єктивної можливості для виконання постачальниками господарських операцій.

Як вказано вище, пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України чітко встановлено, що достатньою правовою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту покупця, є зареєстрована в ЄРПН постачальником податкова накладна, і відповідне декларування не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.

Актом не встановлено розбіжностей у змісті податкових накладних та інших первинних документів стосовно осіб, які брали участь у здійсненні господарських операцій, їх змісту та обсягів.

Стосовно аргументів Офісу про недекларування постачальниками Підприємства податкових зобов`язань, суд врахував позицію Верховного Суду, що висловлена у постанові від 04.09.2020 у справі № 814/1707/16 (адміністративне провадження №К/9901/38268/18): … норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певним постачальником товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог законодавства щодо формування об`єкта оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагентів за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагентів та злагодженість дій між ними .. .

З урахуванням наведеного суд визнав, що доводи відповідача про завищення позивачем податкового кредиту з ПДВ та, відповідно, про завищення сум бюджетного відшкодування та від`ємного значення ПДВ є такими, що не ґрунтуються на нормах Податкового кодексу України, що є підставою для визнання протиправними та скасування Рішень.

Крім того, суд встановив, що при прийнятті Рішень Офіс діяв не у спосіб, що визначений Податковим кодексом України.

Так, згідно з чинною у вересні 2018 редакцією абзацу другого пункту 44.7 статті 44 Податкового кодексу України, протягом п`яти робочих днів з дня, наступного за днем отримання акта перевірки, платник податків має право подати контролюючому органу, що проводив перевірку, заперечення та/або додаткові документи, які підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності.

Відповідно до чинної у вересні та жовтні 2018 року редакції пунктів 86.7 та 86.8 статті 88 Податкового кодексу України, у разі незгоди платника податків або його представників з висновками перевірки чи фактами і даними, викладеними в акті (довідці) перевірки, вони мають право подати свої заперечення та/або додаткові документи в порядку, визначеному пунктом 44.7 статті 44 цього Кодексу, до контролюючого органу, який проводив перевірку платника податків, протягом п`яти робочих днів з дня, наступного за днем отримання акта (довідки). Такі заперечення та/або додаткові документи розглядаються контролюючим органом протягом семи робочих днів, що настають за днем їх отримання (днем завершення перевірки, проведеної у зв`язку з необхідністю з`ясування обставин, що не були досліджені під час перевірки та зазначені у зауваженнях), та платнику податків надсилається відповідь у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень. Платник податків (його уповноважена особа та/або представник) має право брати участь у розгляді заперечень та/або додаткових документів, про що такий платник податків зазначає у запереченнях та/або листі про надання додаткових документів в порядку, визначеному пунктом 44.7 статті 44 цього Кодексу.

Рішення про визначення грошових зобов`язань приймається керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу з урахуванням результатів розгляду заперечень платника податків (у разі їх наявності). Платник податків або його законний представник може бути присутнім під час прийняття такого рішення.

Податкове повідомлення-рішення приймається керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків, його представнику або особі, яка здійснювала розрахункові операції, акта перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень, а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки та/або додаткових документів, поданих у порядку, визначеному пунктом 44.7 статті 44 цього Кодексу, приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки та/або додаткових документів - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень та/або додаткових документів і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків.

Як вказано вище, позивач отримав Акт 18.09.2018. П`ятим робочим днем (з 19.09.2018) було 25.09.2018, і саме в цей день Підприємство надіслало заперечення до Офісу, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (т. с. 1, ар. 130).

Суд визнав хибними доводи відповідача про те, що п`ять робочих днів є строком, в межах якого заперечення мали надійти до контролюючого органу. На переконання суду, у випадку надсилання заперечень поштою днем їх подання є дата отриманням відділенням поштового зв`язку від платника поштового відправлення із запереченнями, яка зазначена відділенням поштового зв`язку в повідомленні про вручення поштового відправлення або на конверті.

Відповідно, Офіс був зобов`язаний розглянути заперечення Підприємства, оформити результати такого розгляду письмовою відповіддю, яку надіслати позивачу, та лише після цього прийняти податкові повідомлення-рішення.

Цей обов`язок відповідач не виконав.

З урахуванням наведеного, суд встановив, що прийняття Рішень без урахування результатів розгляду заперечень Підприємства є порушенням пунктів 86.7 та 86.8 статті 86 Податкового кодексу України.

Судові витрати (сплачена позивачем сума судового збору), відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, підлягає стягненню на користь Підприємства за рахунок бюджетних асигнувань Офісу.

Керуючись статтями 2, 19, 139, 241, 244, 242 - 246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов Державного підприємства "Миколаївський авіаремонтний завод "НАРП" (вул. Знаменська, 4, м. Миколаїв, 54037, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ: 09794409) до Офісу великих платників податків ДФС (вул. Дегтярівська, 11-Г, м. Київ, 04119, ідентифікцаійний код за ЄДРПОУ: 39440996) задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати прийняте 02.10.2018 Офісом великих платників податків Державної фіскальної служби України податкове повідомлення-рішення № 0004314906.

3. Визнати протиправним та скасувати прийняте 02.10.2018 Офісом великих платників податків Державної фіскальної служби України податкове повідомлення-рішення № 0004304906.

4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Офісу великих платників податків ДФС (вул. Дегтярівська, 11-Г, м. Київ, 04119, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ: 39440996) на користь Державного підприємства "Миколаївський авіаремонтний завод "НАРП" (вул. Знаменська, 4, м. Миколаїв, 54037, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ: 09794409) судовий збір у сумі 7 651,14 грн. (сім тисяч шістсот п`ятдесят одна гривня 14 копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або справу було розглянуто в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається учасниками справи відповідно до статті 297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням пункту 15.5 Розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.В. Птичкіна