Рішення

від 28.10.2020 по справі 617/315/19

ВОВЧАНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 617/315/19

Провадження № 2/617/357/20

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 жовтня 2020 року Вовчанський районний суд Харківської області в складі:

головуючого - судді Глоби М.М.,

за участю секретаря судового засідання - Борщ Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у загальному позовному порядку в приміщенні суду в м. Вовчанську цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , через свого представника ОСОБА_3 , звернувся до суду із вказаним позовом, в обґрунтування якого зазначив, що 06.02.2019 року, біля 14 год. 15 хв., ОСОБА_2 , знаходячись поруч з будинком АДРЕСА_1 де під час сварки, яка виникла на ґрунті особистих, неприязних відносин завалив його на сніг спиною та, розташовуючись над ним з лівої сторони наніс три удари кулаками обох рук в область лівого ока та лівої скроні, спричинивши тілесні легкі ушкодження. Вироком Великобурлуцького районного суду Харківської області від 08.10.2019 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.125 КК України та призначено йому покарання у виді громадських робіт на строк 150 годин, стягнена матеріальна шкода. Ухвалою Харківського апеляційного суду від 28.01.2020 року вищевказаний вирок скасовано у частині вирішення цивільного позову і призначено на новий розгляд в цій частині в суді першої інстанції в порядку цивільного судочинства. Просив стягнути з відповідача матеріальну шкоду, яку він витратив на лікування у розмірі 7175 грн. 68 коп., моральну шкоду у розмірі 8000 грн. 00 коп. та понесені витрати по оплаті правничої допомоги у розмірі 14000 грн. 00 коп.

Позивач, представник позивача у судове засідання не з`явилися, про час та місце розгляду справи повідомлялися завчасно та належними чином. Представник позивача надала суду заяву про розгляд справи у її відсутності, позовні вимоги ОСОБА_1 підтримала у повному обсязі, просила їх задовольнити.

Відповідач у судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся завчасно та належними чином. Заяв, клопотань про відкладення розгляду справи не надав.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень ЦПК України розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Відповідно до ст. ст. 4, 5 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду по захист своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні й суспільні інтереси в спосіб, визначений законами України.

Під час судового розгляду встановлено, що 06.02.2019 року, біля 14 год. 15 хв., ОСОБА_2 , знаходячись поруч з будинком АДРЕСА_1 де під час сварки, яка виникла на ґрунті особистих, неприязних відносин завалив його на сніг спиною та, розташовуючись над ним з лівої сторони наніс три удари кулаками обох рук в область лівого ока та лівої скроні, спричинивши тілесні легкі ушкодження.

Вироком Великобурлуцького районного суду Харківської області від 08.10.2019 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.125 КК України та призначено йому покарання у виді громадських робіт на строк 150 годин, стягнена матеріальна шкода. Ухвалою Харківського апеляційного суду від 28.01.2020 року вищевказаний вирок скасовано у частині вирішення цивільного позову і призначено на новий розгляд в цій частині в суді першої інстанції в порядку цивільного судочинства.

Відповідно до ч. 6 ст. 82 ЦПК України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Таким чином, аналізуючи досліджені докази, суд приходить до висновку, що відповідно до Великобурлуцького районного суду Харківської області від 08.10.2019 року вина ОСОБА_2 встановлена.

Відповідно до ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Відповідно до ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до статті 79 ЦПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Таким чином, оцінюючи зібрані по справі докази в їх сукупності та співставленні, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог у частині стягнення матеріальної шкоди у розмірі 7175 грн. 68 коп.

Щодо позовних вимог позивача в частині стягнення моральної шкоди, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 16 ЦК України відшкодування моральної шкоди є способом захисту цивільних прав та інтересів судом.

За змістом ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення.

При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Згідно роз`яснень, які містяться в постанові Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Згідно роз`яснень п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України, з подальшими змінами Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди від 31 березня 1995 року, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема враховується характер і тривалість страждань, стан здоров`я потерпілого, істотність вимушених змін у його життєвих стосунках, конкретних обставин по справі, характер моральних страждань і наслідків, що наступили.

Європейський суд з прав людини зауважив, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, § 62, ЄСПЛ від 12 липня 2007 року).

На підставі ст. 23 ЦК України, розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом виходячи з вимог розумності і справедливості, з урахуванням характеру дій відповідача ОСОБА_2 , який завдав шкоду здоров`ю ОСОБА_1 умисно. Приймаючи до уваги зазначене, розмір компенсації моральної шкоди призначається судом в 8000 грн. 00 коп.

Окрім цього, приписами ч. 1 ст. 26 ЗУ від 05.07.2012 року за № 5076-VI Про адвокатуру та адвокатську діяльність (далі - ЗУ від 05.07.2012 року за № 5076-VI) визначено, що адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

На підставі договору про надання правової допомоги № 3/19 від 07.02 2019 року та додаткової угоди від 12.03.2020 року ОСОБА_1 була надана правова допомога Адвокатським бюро Ольги Троценко (а.с. 23).

Цей договір про надання правових послуг по своїй формі і змісту відповідає також вимогам статті 27 ЗУ від 05.07.2012 року за № 5076-VI, а також в цілому діючому законодавству України.

Згідно із ст. 30 ЗУ від 05.07.2012 року за № 5076-VI гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Як передбачено ст. 15 ЦПК України - учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Витрати на професійну правничу допомогу відносяться до витрат, пов`язаних з розглядом справи (п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України), та становлять одну із складових судових витрат (ч. 1 ст. 133 ЦПК України).

Відповідно до ч. 5 ст. 135 ЦПК України сума забезпечення витрат на професійну правничу допомогу визначається судом з урахуванням приписів частини четвертої статті 137, частини сьомої статті 139 та частини третьої статті 141 цього Кодексу, а також їх документального обґрунтування.

За змістом ст. 137 ЦПК України (1) витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. (2) За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. (3) Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. (4) Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. (5) У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. (6) Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно із ч. 3 ст. 141 ЦПК при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Згідно з ч. 8 ст. 141 ЦПК, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду від 30 вересня 2009 року за № 23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Отже, з викладеного випливає, що до правової допомоги належать й консультації та роз`яснення з правових питань; складання заяв, скарг та інших документів правового характеру, представництво у судах тощо.

Акт приймання-передачі послуг за договором № 3/19 про надання правової допомоги від 07.02.2019 року містить розрахунок фактично наданих правових послуг, згідно якого вартість послуг наданих Бюро клієнту складає 14000 грн. 00 коп.

ОСОБА_1 сплатив адвокатові гроші кошти у сумі 14000 грн. 00 коп., що підтверджується відповідними фотокопіями квітанцій (а.с. 10-15).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 року у справі Двойних проти України (пункт 80), від 10.12.2009 року у справі Гімайдуліна і інших проти України (пункти 34-36), від 23.01.2014 року у справі East/West Alliance Limited проти України , від 26.02.2015 року у справі Баришевський проти України (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28.11.2002 року у справі Лавентс проти Латвії зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Враховуючи складність справи та виконані роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, суд дійшов висновку що стягненню підлягають документально підтверджені обґрунтовані витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 14000 грн. 00 коп.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 4, 5, 12, 81, 141, 247, 258-259, 263-265, 280-284 ЦПК України, суд -

в и р і ш и в:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 майнову шкоду у розмірі 7175 грн. 68 коп. (карта АТ КБ ПриватБанк НОМЕР_1 ).

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 8000 грн. 00 коп. (карта АТ КБ ПриватБанк НОМЕР_1 ).

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати на правничу допомогу у розмірі 14000 грн. 00 коп. (карта АТ КБ ПриватБанк НОМЕР_1 ).

Заочне рішення може бути переглянуто Вовчанським районним судом Харківської області за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення суду може бути оскаржене позивачем до Харківського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти діб з дня проголошення рішення суду.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно - телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Вовчанський районний суд Харківської області до Харківського апеляційного суду.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , іден. номер НОМЕР_2 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

Представник позивача - ОСОБА_3 , свідоцтво на право зайняття адвокатською діяльністю № 1921 від 15.04.2015 року, місцезнаходження за адресою: індекс 61013, м. Харків, вул. Ангарська, б.16, оф. 301.

Відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , іден. номер НОМЕР_3 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 .

Головуючий суддя -