Постанова

від 04.11.2020 по справі 924/425/20

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 листопада 2020 року Справа № 924/425/20

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Бучинська Г.Б., суддя Василишин А.Р. , суддя Демидюк О.О.

секретар судового засідання Пацьола О.О.

за участю представників сторін:

позивача:Мельник О.Д.,

відповідач 1 не з`явився,

відповідач 2 не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ресторан "Жовтневий" на рішення Господарського суду Хмельницької області від 04.08.20 (ухваленого суддею Яроцьким А.М., повний текст складено 05.08.2020) у справі № 924/425/20

за позовом Публічного акціонерного товариства "Проскурів"

до Агрофірми "Проскурів"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ресторан "Жовтневий"

про визнання недійсним договору оренди від 23.08.2019р

ВСТАНОВИВ:

ПАТ "Проскурів" звернулось в Господарський суд Хмельницької області з позовом до агрофірми "Проскурів" та ТОВ "Ресторан "Жовтневий" про визнання недійсним договору оренди від 23.08.2019р.

Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 04.08.2020 р. позов задоволено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що спірний договір укладений агрофірмою "Проскурів" за відсутності необхідного обсягу цивільної дієздатності для здійснення розпорядження нерухомим майном, яке розташоване у м. Хмельницький, вул. Проскурівська, 44. оскільки станом на момент укладення спірного договору, ані агрофірма "Проскурів", ані її посадові особи не були ні власниками, ні законними представниками власника майна, яке за договором оренди від 28.10.2019р. передавалось в оренду.

Беручи до уваги наведені вище положення закону, враховуючи встановлені судом факти та зміст позовних вимог, з огляду на те, що договір оренди від 23.08.2019р. вчинено з порушенням вимог законодавства України щодо його дійсності, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність правових підстав для визнання спірного договору недійсним на підставі ч. 2 ст. 203 та ч.1 ст.215 ЦК України.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, ТОВ "Ресторан "Жовтневий" звернулось до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Хмельницької області та ухвалити нове, яким в позові відмовити.

Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що позивачем обрано неефективний спосіб захисту порушеного права, а тому позов слід залишити без задоволення.

Вважає, що позивач не позбавлений права захистити своє майнове право шляхом звернення до суду з віндикаційним позовом до добросовісного набувача.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач заперечив вимоги апеляційної скарги та просив залишити оскаржуване рішення без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

Зокрема, зазначив, що обраний позивачем спосіб захисту є правомірним та ефективним.

В письмових поясненнях позивач наголосив на тому, що звернення в суд з даним позовом було зумовлено тим, що перебуваючи в конфлікті з агрофірмою Проскурів , ТОВ Ресторан Жовтневий , посилаючись на умови оскаржуваного договору, які передбачають можливість передання орендованого приміщення в суборенду іншим особам, приховують інформацію про власника приміщення. Вказані дії відповідачів протиправно обмежують права позивача, як власника приміщення.

В судове засідання представники відповідачів не з`явились. Про дату, час розгляду апеляційної скарги повідомлені належним чином.

В силу вимог ст. 244 ГПК України, апеляційний суд визнав за можливе здійснити розгляд заяви позивача за відсутністю представників сторін.

Розглянувши матеріали та обставини справи, апеляційну скаргу, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом при винесенні рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а оскаржуване рішення залишити без змін, виходячи з наступного.

Як вбачається з інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 28.10.2019р. № 186497944, та витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 22.07.2013р. №6606782 приміщення ресторану загальною площею 951,1 кв.м., площа самочинно збудованого - 228,3 кв.м., в тому числі літній майданчик площею 109,3 кв.м., що розташоване за адресою: м. Хмельницький, вул. Проскурівська, буд. 44 зареєстроване 22.07.2013р. на праві колективної власності за ПАТ "Проскурів", код ЄДРПОУ 30593842.

З матеріалів справи вбачається, що 01.10.2018р. між ПАТ "Проскурів" (орендодавець) та ТОВ "Ресторан "Жовтневий" (орендар) укладено договір оренди №124/18.

Відповідно до умов Договору, орендодавець зобов`язується передати за плату орендареві у строкове користування під обслуговування ресторану, а орендар зобов`язуються прийняти у строкове користування споруду (нежитлове приміщення за адресою: м. Хмельницький, вул. Проскурівська 44, загальною площею 100 кв.м.) та сплачувати орендодавцеві орендну плату.

Строк оренди складає 15 місяців з дати прийняття об`єкта, що орендується, за актом передання-приймання (п. 4.1 договору).

Строк договору починає свій перебіг у момент, визначений у п. 10.2 цього договору та закінчується 31.12.2019р.

Договір оренди №124/18 від 01.10.2018р. підписано представниками сторін.

01.10.2019р. сторонами підписано додаткову угоду до договору оренди від 01.10.2018р., якою узгоджено розірвати договір від 01 жовтня 2019 року.

Сторонами договору підписано акт прийому-передачі, яким орендар повернув орендодавцю частину нежитлового приміщення загальною площею 100 м.кв.

Крім того, 01.10.2019р. між ПАТ "Проскурів" (орендодавець) та фізичною особою - підприємцем Гурою Софією Петрівною (орендар) укладено договір оренди об`єкта нерухомості №06/10, відповідно до умов якого орендодавець зобов`язується передати за плату орендареві у строкове користування для здійснення підприємницької діяльності, а орендар зобов`язуються прийняти у строкове користування нежитловий об`єкт, що орендується (частина нежитлового приміщення 1 поверху та підвал загальною площею 960,9 кв.м. за адресою: м. Хмельницький, вул. Проскурівська 44, загальною площею 100 кв.м.) та сплачувати орендодавцеві орендну плату.

Цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання (п. 10.1 договору).

Пунктом 10.2 договору визначено, що договір діє з 01.10.2019р. по 31.12.2020р.

На виконання умов договору сторонами підписано акт прийому - передачі від 01.10.2019р., за яким представник ПАТ "Проскурів" передав орендарю ФОП Гурі С.П. нежитлове приміщення 1 поверху та підвалу загальною площею 960,9 кв.м.

Договір оренди об`єкта нерухомості №06/10 від 01.10.2019р. та акт прийому - передачі від 01.10.2019р. підписано представниками сторін та скріплено відтиском печатки ПАТ "Проскурів".

Позивачу стало відомо, що 23.08.2019р. між агрофірмою "Проскурів" (орендодавець) в особі голови правління Рудика І.Л., який діє на підставі Статуту та договору безоплатного користування (позички) майна від 20.08.2019р., та ТОВ "Ресторан "Жовтневий" (орендар) в особі директора Гури С.П., яка діє на підставі Статуту, укладено договір оренди.

Відповідно умов Договору, орендодавець зобов`язується передати за плату орендареві у строкове користування під обслуговування ресторану, а орендар зобов`язуються прийняти у строкове користування нежитлове приміщення (приміщення ресторану, об`єкт нежитлової нерухомості, зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за №2014430, яке розташоване у м. Хмельницький, вул. Проскурівська, 44, загальною площею 951,1 кв.м., в тому числі літній майданчик загальною площею 109,3 кв.м.) та сплачувати орендодавцеві орендну плату.

Строк оренди складає 2 роки 11 місяців з дати прийняття об`єкта, що орендується, за актом передання-приймання (п. 4.1 договору).

Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання (п. 10.2 договору).

Строк цього договору починає свій перебіг у момент, визначений у п. 10.2 цього договору та закінчується 01 липня 2022р.

З матеріалів справи вбачається, що 23.08.2019р. сторонами підписано акт прийому - передачі до договору оренди від 23.08.2019р., за яким директор агрофірми "Проскурів" Рудик І.Л. передав ТОВ "Ресторан "Жовтневий" приміщення ресторану, об`єкт нежитлової нерухомості, зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за №2014430, яке розташоване у м. Хмельницький, вул. Проскурівська, 44, загальною площею 951,1 кв.м., в тому числі літній майданчик загальною площею 109,3 кв.м.

Договір оренди від 23.08.2019р. та акт прийому - передачі від 23.08.2019р. підписано представниками сторін та скріплено відтисками їх печаток.

В матеріалах справи міститься витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань (номер кримінального провадження: 12020240010000376) щодо реєстрації провадження 28.01.2020р. про кримінальне правопорушення за ст. 258 ч.1 КК України на підставі ухвали Хмельницького міськрайонного суду щодо внесення відомостей до ЄРДР щодо підробки договору оренди та акту ресторану "Жовтневий", шляхом внесення в нього недостовірних відомостей.

Також, міститься повідомлення про вчинення кримінального правопорушення від 30.12.2019р. №248 адресоване начальнику Хмельницького ВП ГУНП в Хмельницькій області, у якому ПАТ "Проскурів" просить: внести відомості в ЄРДР та розпочати досудове розслідування по факту вчинення громадянином ОСОБА_1 кримінального правопорушення передбаченого частиною 1 статті 358 Кримінального кодексу України та замаху на вчинення кримінального правопорушення передбаченого частиною 4 статті 190 Кримінального кодексу України; визнати Публічне акціонерне товариство "Проскурів" (код ЄДРПОУ 30593842) в особі Генерального директора Будзінського Віталія Вікторовича потерпілим у кримінальному провадженні. На повідомленні наявна відмітка старшого слідчого першого ВСВ ХВТ О.Ф. Паюка про отримання 30.12.2019р.

ПАТ "Проскурів" звернувся до суду з позовною заявою про визнання недійсним вказаного Договору оренди від 23.08.19 р., зазначаючи, що на момент його укладення агрофірма Проскурів не була власником орендованого приміщення та не мала права розпоряджатись ним, а тому Договір суперечить приписам ст.ст. 316, 317, 319 ЦК України.

Аналізуючи встановлені обставини справи, апеляційний господарський суд вважає за необхідне враховувати наступні положення чинного законодавства України.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 283 Господарського кодексу України передбачено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Аналогічна норма закріплена також у ч. 1 ст. 759 ЦК України, відповідно до якої за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

23.08.2019р. між агрофірмою "Проскурів" та ТОВ "Ресторан "Жовтневий" укладено договір оренди, за яким орендодавець зобов`язується передати за плату орендареві у строкове користування під обслуговування ресторану, а орендар зобов`язуються прийняти у строкове користування нежитлове приміщення (приміщення ресторану, об`єкт нежитлової нерухомості, зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за №2014430, яке розташоване у м. Хмельницький, вул. Проскурівська, 44, загальною площею 951,1 кв.м., в тому числі літній майданчик загальною площею 109,3 кв.м.) та сплачувати орендодавцеві орендну плату.

Строк цього договору починає свій перебіг у момент, визначений у п. 10.2 цього договору та закінчується 01 липня 2022р.

Згідно з ч. 1 статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частинами 1, 2, 5 статті 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

За приписами ч.1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Згідно ч. 3 цієї ж статті якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

У відповідності до ч.1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

Згідно ч.1 ст. 236 ЦК України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Відповідно до статей 215 та 216 ЦК вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Відповідно до статті 761 Цивільного кодексу України право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права. Наймодавцем може бути також особа, уповноважена на укладення договору найму.

Отже, з`ясування обставин щодо власника предмета спірного договору мають значення для вирішення даної справи про визнання недійсним договору.

Досліджуючи питання власника майна на момент укладення спірного договору, судом встановлено, що відповідно до умов оскарженого договору, орендодавцем нерухомого майна за адресою: м. Хмельницький, вул. Проскурівська, буд. 44 є агрофірма "Проскурів" (код ЄДРПОУ 03788891).

Разом з тим, відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від № 186497944 від 28.10.2019р., та витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 22.07.2013р. №6606782 приміщення ресторану загальною площею 951,1 кв.м., площа самочинно збудованого - 228,3 кв.м., в тому числі літній майданчик площею 109,3 кв.м., що розташоване за адресою: м. Хмельницький, вул. Проскурівська, буд. 44 зареєстроване 22.07.2013р. на праві колективної власності за ПАТ "Проскурів", код ЄДРПОУ 30593842 (відкритим акціонерним товариством "Проскурів", код ЄДРПОУ 30593842) .

Враховуючи вказане, колегія судді звертає увагу на те, що право власності на майно, яке передано в оренду за договором оренди від 23.08.2019р. агрофірмою "Проскурів" (орендодавець) ТОВ "Ресторан "Жовтневий" (орендар) належить на праві колективної власності ПАТ "Проскурів".

В свою чергу договір безоплатного користування (позички) майна від 20.08.2019р., на який є посилання в договорі оренди від 28.10.2019р., в матеріалах справи відсутній. Суд враховує пояснення позивача, що вказаний договір ним не укладався, а відповідачі проти вказаного не заперечили, доказів на спростування зазначеного твердження до матеріалів справи не надали.

З огляду на викладене, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що спірний договір укладений агрофірмою "Проскурів" за відсутності необхідного обсягу цивільної дієздатності для здійснення розпорядження нерухомим майном, яке розташоване у м. Хмельницький, вул. Проскурівська, 44, оскільки станом на момент укладення спірного договору ані агрофірма "Проскурів", ані її посадові особи не були ні власниками, ні законними представниками власника майна, яке за договором від 28.10.2019р. передавалось в оренду.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржуваний договір оренди порушує право власності позивача на нерухоме майно, яке розташоване у м. Хмельницький, вул. Проскурівська, 44, оскільки на момент укладення оскаржуваного договору, позивач був належним власником предмету цього договору.

Оскільки, агрофірма Проскурів розпорядилася нерухомим майном, яке їй не належало, то договір підлягає визнанню недійсним у відповідності до ч. 1 ст. 203 ЦК України.

Відтак, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що договір оренди від 23.08.2019р. вчинено з порушенням вимог законодавства України, на підставі ч. 2 ст. 203 та ч.1 ст.215 ЦК України, договір слід визнати недійсним.

Щодо доводів апелянта в апеляційній скарзі про те, що позивачем вибрано неефективний спосіб захисту, оскільки позивач повинен був захистити своє майнове право шляхом звернення до суду з віндикаційним позовом до добросовісного набувача, колегія судді враховує наступне.

За змістом статей 3, 15, 16 ЦК України правовою підставою для звернення до господарського суду є захист порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів. За результатами розгляду такого спору має бути визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушено, в чому полягає його порушення, оскільки в залежності від цього визначається належний спосіб захисту порушеного права, якщо воно мало місце.

Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин і забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Спосіб захисту може бути визначено як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату.

Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що у такий спосіб буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Належний спосіб захисту, виходячи із застосування спеціальної норми права, повинен забезпечити ефективне використання цієї норми у її практичному застосуванні - гарантувати особі спосіб відновлення порушеного права або можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Отже, засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом. У рішенні від 31.07.2003 у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає не лише запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Так, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Як правило, суб`єкт порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16).

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (Близькі за змістом висновки викладено, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16 та від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц).

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Одним із основних способів захисту права власності є віндикаційний позов, який визначають як позов про повернення свого майна з чужого незаконного володіння.

Відповідно до ст. 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Частиною 3 ст.388 Цивільного кодексу України якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.

При розгляді спорів про витребування власником свого майна із чужого незаконного володіння необхідно враховувати, що позивачем за таким позовом може бути власник майна (фізичні, юридичні особи, держава і територіальні громади в особі уповноважених ними органів), який на момент подання позову не володіє цим майном, а також особа, яка хоча і не є власником, але в якої майно перебувало у володінні за законом або договором, зокрема на підставі цивільно-правових договорів (зберігання, майнового найму тощо), в оперативному управлінні, на праві повного господарського відання, а також на інших підставах, встановлених законом.

Відповідачем у справах цієї категорії є особа, яка на момент подання позову фактично володіє майном без підстав, передбачених законом, адміністративним актом чи договором.

Під час розгляду вимог про витребування майна у його набувача мають бути враховані всі умови, передбачені ст.388 Цивільного кодексу України, а саме: 1) власник чи титульний володілець не повинен мати можливості здійснювати фактичне володіння над річчю; 2) майно, яке хоче повернути колишній власник чи титульний володілець, збереглося в натурі та перебувало у фактичному володінні іншої особи; 3) майно, яке підлягає віндикації, має бути індивідуально визначеним; 4) віндикаційний позов має недоговірний характер та спрямований на захист речових прав; 5) між позивачем і відповідачем мають бути відсутні договірні відносини, оскільки в такому разі здійснюється захист порушеного права власності за допомогою зобов`язально-правових способів.

Захист порушених прав особи, яка вважає себе власником майна, але не володіє ним, можливий шляхом пред`явлення віндикаційного позову до особи, яка володіє цим майном, (у разі відсутності між ними зобов`язально-правових відносин), якщо для цього існують підстави, передбачені статтею 388 ЦК України, які, зокрема, дають право витребувати майно в добросовісного набувача. Витребування майна від добросовісного набувача залежить від обставин вибуття майна з володіння власника та оплатності (безоплатності) придбання цього майна набувачем.

Для застосування приписів ст. 388 ЦК України необхідною умовою є доведення позивачем, насамперед, того факту, що позивач є власником майна. Тобто, особа яка звертається до суду з вимогою про витребування майна з незаконного володіння, як у добросовісного так і у недобросовісного набувача, повинна довести своє право власності на майно, що перебуває у володінні відповідача.

Тобто, до предмету доказування у віндикаційному позові, як вже зазначалося вище, входять факти, що підтверджують право власності позивача (інше суб`єктивне право титульного володільця) на витребуване майно, факт вибуття майна з володіння позивача, наявність майна в натурі у незаконному володінні відповідача, відсутність у відповідача правових підстав для володіння майном (безтитульний статус його володіння).

Дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, колегія судді звертає увагу на відсутність будь-яких доказів на підтвердження того, що нерухоме майно, яке є предметом оскаржуваного договору, вибуло із власності позивача та знаходиться в іншої особи без належної законної правової підстави.

У відповідності до пояснень представника позивача в судовому засіданні, в письмових поясненнях, наданих суду, нерухоме майно, яке є предметом скаржуваного договору знаходиться в користуванні на правах оренди у ФОП Гури Софії Петрівни у відповідності до умов оговору оренди від 01.10.19 року з ПАТ "Проскурів".

А відтак, матеріали справи не містять документів, інших доказів, які б свідчили про те, що на момент подання позову, об`єкт нерухомості, що є предметом оскаржуваного договору, вибув з володіння позивача, та знаходиться у незаконному володінні відповідача, що могло б стати правовою підставою для віндикаційної вимоги.

Судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно з`ясував обставини справи і дав їм правильну юридичну оцінку. Порушень чи неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права при розгляді спору судом першої інстанції, судовою колегією не встановлено, тому мотиви, з яких подана апеляційна скарга, не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення, а наведені в ній доводи не спростовують висновків суду.

Відповідно до ст.. 129 ГПК України, судові витрати слід залишити за апелянтом.

Керуючись ст. ст. 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ТОВ "Ресторан "Жовтневий" на рішення Господарського суду Хмельницької області від 04.08.20 у справі № 924/425/20 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Хмельницької області від 04.08.20 у справі № 924/425/20 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у строк та в порядку, встановленому статтями 287-289 ГПК України.

Справу №924/425/20 повернути Господарському суду Хмельницької області.

Повний текст постанови складений "10" листопада 2020 р.

Головуючий суддя Бучинська Г.Б.

Суддя Василишин А.Р.

Суддя Демидюк О.О.