Постанова

від 05.11.2020 по справі 922/953/20

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" листопада 2020 р. Справа № 922/953/20

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Склярук О.І. , суддя Гетьман Р.А. , суддя Дучал Н.М.,

при секретарі судового засідання Стойки В.В.,

за участю представників сторін:

від позивача, Міхно Л.О.,

від відповідача, не з`явились,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача за вх. №1890 Х/1 на рішення господарського суду Харківської області від 13.07.20 (суддя Калініченко Н.В.) у справі № 922/953/20

за позовом Харківської міської ради, м.Харків,

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПОСТУМ", м.Харків,

про стягнення 865 877, 20 грн.

ВСТАНОВИЛА:

Харківська міська рада, звернулася до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю " ПОСТУМ ", в якій просить суд стягнути з відповідача на користь позивача безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати у сумі 865 877,20 грн.

01 квітня 2020 року, ухвалою Господарського суду Харківської області, прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу ухвалено розглядати за правилами загального позовного провадження.

Господарським судом Харківської області прийнято рішення від 13.07.2020 р. по справі № 922/953/20, яким відмовлено у задоволенні позовних вимог. Підставою для відмови у задоволенні позовних вимог став висновок суду, що здійснений позивачем розрахунок суми втрат бюджету за користування земельною ділянкою площею 1033,79 кв. м (частка від 1128 кв.м.) є недоведеним, зокрема, в частині застосування нормативної грошової оцінки, оскільки відповідна земельна ділянка не сформована як об`єкт цивільних прав, що виключає можливість обчислення розміру безпідставно збережених коштів у вигляді орендної плати за землю з огляду на приписи статті 79-1 Земельного кодексу України та статей 20, 23 Закону України Про оцінку земель .

Не погодившись з прийнятим рішенням, Харківська міська рада звернулася до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення по справі скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог. Вважає, що рішення по справі прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права без врахування усіх обставин справи. Зокрема посилається, що судом першої інстанції не застосовано норму права, яка підлягала застосуванню при врегулюванні спірних правовідносин, а саме ст. ст. 83, 90, 93, 152 Земельного кодексу України, ст.1 Закону України Про оренду землі , а також не досліджено та не з`ясовані обставини справи щодо наданих позивачем розрахунків розміру орендної плати, яким обґрунтовано розмір безпідставно збережених коштів та нормативне обґрунтування здійсненних розрахунків Харківською міською радою. Звертає увагу суду, що земельна ділянка за адресою вул. Університетська. 16 у м.Харкові з кадастровим номером 6310136300:01:003:0010 сформовано як об`єкт цивільних прав площею. 0,1128 га, що підтверджується витягом з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 13.07.2020 № 287. Формування земельної ділянки саме під нерухомим майном користувачем чи власником цього нерухомого майна, не передбачено жодним нормативно правовим актом. Враховуючи, що на земельній ділянці з кадастровим номером 6310136300:01:003:0010, яка розташована за адресою вул. Університетська, 16 у м.Харкові, розташовані об`єкти нерухомості, частина з яких знаходиться у спільній частковій власності відповідача та фізичної особи, Харківською міською радою було здійснено розрахунок безпідставно збережених коштів, виходячи і з врахуванням частки, яка належить на праві власності саме відповідачу.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 10.08.2020 р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Харківської міської ради на рішення Господарського суду Харківської області у справі № 922/953/20 від 13.07.2020 р.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 26.08.2020 р. розгляд справи призначено на 01.10.2020 р.

У зв`язку з відпусткою судді Россолова В.В., який входив до складу колегії суддів, на підставі розпорядження Керівника апарату суду від 30.09.2020 р. призначено повторний автоматизований розподіл судової справи за наслідками якого визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя Склярук О.І., суддя Гетьман Р.А., суддя Дучал Н.М.

01.10.2020 р. ухвалою Східного апеляційного господарського суду розгляд справи було відкладено на 27.10.2020 р.

19.10.2020 на адресу Східного апеляційного господарського суду надійшли письмові пояснення позивача стосовно наданого до суду першої інстанції розрахунку, зокрема, площі земельної ділянки. Зазначені пояснення долучено до матеріалів справи.

У судовому засіданні, призначеному на 27.10.2020 р. оголошувалася перерва до 05.11.2020 р. (ухвала від 27.10.2020 р.)

У судове засідання, призначене на 27.10.2020 р. та 05.11.2020 р. з`явився представник заявника апеляційної скарги, який підтримав свої вимоги.

Представники відповідача у судове засідання не з`явилися. Про час та місце проведення судового засідання були повідомлені ухвалами суду, які надсилалися на адресу відповідача. Явка представників сторін судом не визнавалася обов`язковою.

Під час підготовки до судових засідань колегією суддів встановлено, що на адресу Східного апеляційного господарського суду повернулися конверти з копіями рекомендованого повідомлення, яким надсилалися копії ухвал Східного апеляційного господарського суду на наявну в матеріалах справи адресу відповідача (вул.Університетська, 16, м.Харків, 61003). З відмітки, що міститься на конвертах вбачається, що вказаний адресат відсутній.

Відповідно до ч. 7 статті 120 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

У разі, якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії (висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 25.06.2018 у справі №904/9904/17).

З огляду на наведене, судова колегія приходить до висновку, що відповідач був належним чином повідомлений про час та місце проведення судових засідань.

Відповідно до приписів ст.269 Господарського процесуального кодексу України, Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

У суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі. (ч.1 ст.270 ГПК України)

Заслухавши доповідь головуючого по справі (суддю-доповідача), дослідивши матеріали справи, апеляційну скаргу, додаткові пояснення позивача по справі, заслухавши представника позивач у судових засіданнях, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню враховуючи нижчевикладене.

Судом першої інстанції встановлено наступні обставини справи

Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 13 березня 2020 року № 204101946 нежитлові приміщення в літ Д-2 (раніше літ. А-2 ) під розважальний комплекс з адміністративними приміщеннями та об`єктами громадського харчування та літнім майданчиком кафе зі знесенням нежитлових будівель літ. Г-1, Б-1 (але не пізніше прийняття об`єкту до експлуатації) по вул. Університетській, 16 право власності зареєстроване 04 жовтня та 30 січня 2014 року, а саме:

- нежитлові приміщення цокольного поверху № І,1, 4-:7 в літ. А-2 , загальною площею 236,5 кв. м., що належать товариству з обмеженою відповідальністю "ПОСТУМ" на підставі акту приймання-передачі нерухомого майна, нерухомого майна до статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю "ПОСТУМ", серія та номер: 2, виданий 28 березня 2016 року та договору дарування нежитлових приміщень, серія та номер 30, виданий 30 січня 2016 року;

- нежитлові приміщення першого поверху № 1-:-5, І, ІІ, площею 315,6 кв. м., другого поверху № 1-:-8, І, площею 307,0 кв. м. в літ. А-2 , що належать товариству з обмеженою відповідальністю "ПОСТУМ" на підставі акту приймання-передачі нерухомого майна, нерухомого майна до статутного капіталу товариства з обмеженою відповідальністю "ПОСТУМ", серія та номер: 2, виданий 28 березня 2016 року;

- нежитлові приміщення цокольного поверху № 3, в літ. А-2 , площею 17,8 кв. м., що належить товариству з обмеженою відповідальністю "ПОСТУМ" на підставі договору дарування, нерухомого майна, серія та номер 27, виданий 30 січня 2014 року та на підставі акту приймання-передачі нерухомого майна, нерухомого майна до статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю "ПОСТУМ", серія та номер: 3, виданий 28 березня 2016 року;

Нежитлова будівля літ. Г-1 , площею 78,2 кв. м. по вул. Університетській , 16 належить:

- 1/2 частина нежитлової будівлі належить ОСОБА_1 , на підставі договору дарування, нерухомого майна, серія та номер: 24, виданий 30 січня 2014 року;

- 1/2 частина нежитлової будівлі належить товариству з обмеженою відповідальністю "ПОСТУМ", на підставі акту приймання-передачі нерухомого майна, до статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю "ПОСТУМ", серія та номер: 3, виданий 28 березня 2016 року та договору дарування нерухомого майна, серія та номер 27, виданий 30 січня 2014 року.

Нежитлова будівля літ. Б-1 , площею 41,1 кв. м. по вул. Університетській , 16 належить:

- 1/2 частина нежитлової будівлі належить ОСОБА_1 , на підставі договору дарування, нерухомого майна, серія та номер: 24, виданий 30 січня 2014 року;

- 1/2 частина нежитлової будівлі належить товариству з обмеженою відповідальністю "ПОСТУМ", на підставі акту приймання-передачі нерухомого майна, нерухомого майна до статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю "ПОСТУМ", серія та номер: 3, виданий 28 березня 2016 року та договору дарування нерухомого майна, серія та номер 27, виданий 30 січня 2014 року.

Департаментом територіального контролю Харківської міської ради 13 березня 2020 року здійснено обстеження земельної ділянки за адресою: місто Харків. Вулиця Університетська, 16, кадастровий номер 6310136300:01:003:0010 та встановлено, що відповідач та ОСОБА_1 з 04 жовтня 2016 року використовують земельну ділянку площею 0,1128 га (кадастровий номер 6310136300:01:003:0010) для експлуатації та обслуговування нежитлових приміщень у нежитлових будівлях літ. Д-2 (раніше літ. А-2 ), літ. Г-1 , Б-1 по вулиця Університетській, 16 у місті Харкові без виникнення права власності/користування та без державної реєстрації цих прав у відповідності до ст. 125, 126 Земельного кодексу України.

Як зазначає позивач, відповідач у період з 01 червня 2018 по 31 грудня 2019 року не сплачував за користування земельною ділянкою плату за землю у встановленому законодавчими актами розмірі, внаслідок чого зберіг у себе майно - грошові кошти.

Позивач зазначає, що земельна ділянка площею 0,1128 га по вулиці Університетській, 16 у місті Харків (кадастровий номер 6310136300:01:003:0010), перебуває у власності територіальної громади міста Харкова та враховуючи використання відповідачем даної земельної ділянки за відсутності виникнення права власності/користування та без державної реєстрації цих прав, у зв`язку з чим, на думку позивача, відповідач безпідставно зберіг у себе грошові кошти, які повинен був сплачувати в якості орендної плати за користування земельною ділянкою. Зазначені обставини стали підставою для звернення позивача до суду з позовом до відповідача про повернення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за використання земельної ділянки комунальної власності по вул. Університетська, 16 , місто Харків.

Як зазначалося вище, судом першої інстанції у задоволені позовних вимог відмовлено з посиланням на те, що здійснений позивачем розрахунок суми втрат бюджету за користування земельною ділянкою площею 1033,79 кв. м (частка від 1128 кв. м.) є недоведеним, зокрема, в частині застосування нормативної грошової оцінки, оскільки відповідна земельна ділянка не сформована як об`єкт цивільних прав, що виключає можливість обчислення розміру безпідставно збережених коштів у вигляді орендної плати за землю з огляду на приписи статті 79-1 Земельного кодексу України та статей 20, 23 Закону України Про оцінку земель ,

Про те судова колегія не може погодитися з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до положень статті 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності (підпункт 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Земельним податком є обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів, а орендною платою за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (підпункти 14.1.72, 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 ПК України у вказаній редакції).

З наведеного вбачається, що чинним законодавством розмежовано поняття "земельний податок" і "орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності".

Оскільки відповідач не є власником або постійним землекористувачем спірної земельної ділянки, а тому не є суб`єктом плати за землю у формі земельного податку, при цьому, єдиною можливою формою здійснення плати за землю для нього, як землекористувача, є орендна плата (підпункт 14.1.72 пункту 14.1 статті 14 ПК України).

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 07.07.2020 у справі №922/3208/19.

Частина 1 ст.93 Земельного Кодексу України встановлює, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

У разі надання земельної ділянки в оренду укладається договір оренди земельної ділянки, яким за положенням ч.1 ст. 21 Закону України "Про оренду землі" визначається орендна плата за землю як платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Предметом регулювання глави 83 Цивільного кодексу України (ЦК України) є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Відповідно до ч.ч.1 та 2 ст.1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

За змістом приписів глав 82 і 83 Цивільного кодексу України для деліктних зобов`язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна в набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов`язковим елементом настання відповідальності в деліктних зобов`язаннях. Натомість для кондикційних зобов`язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.

Предметом позову в цій справі є стягнення з власника об`єктів нерухомого майна безпідставно збережених коштів орендної плати на підставі ст.1212 Цивільного кодексу України за фактичне користування без належних на те правових підстав земельною ділянкою, на якій ці об`єкти розташовано.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідач є власником нерухомого майна, розміщеного на зазначеній земельній ділянці. На час розгляду справи у суді, договір оренди земельної ділянки не оформлений. Відповідач не сплачує кошти за її фактичне користування.

Відтак, оскільки до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними, відповідач як фактичний користувач земельної ділянки, що без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі ч.1 ст.1212 Цивільного кодексу України.

Аналогічні правові висновки викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц, від 20.11.2018 у справі №922/3412/17, а також у постановах Верховного Суду України від 30.11.2016 у справі №922/1008/15, від 07.12.2016 у справі №922/1009/15, від 12.04.2017 у справах №922/207/15, №922/5468/14.

Предметом доказування у даному спорі є, також, обставини щодо земельної ділянки, площі, меж та кадастрового номеру земельної ділянки.

Визначення земельної ділянки наведено в ч.1 ст. 79 Земельного кодексу України, відповідно до положень якої земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Як встановлено приписами ч.ч.1, 3, 4, 9 ст.79-1 Земельного кодексу України, формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру; сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі; земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера; земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Зазначені обставини, з урахуванням вимог ст.77 Господарського процесуального кодексу України повинні бути підтверджені певними засобами доказування відповідно до земельного законодавства і не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про оренду землі" об`єктами оренди є земельні ділянки, що перебувають у власності громадян, юридичних осіб, комунальній або державній власності.

Орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди (ч. 1 ст. 21 названого Закону).

Отже, позивач у даній справі має надати докази існування протягом зазначеного в позові періоду земельної ділянки як об`єкта цивільних прав у розумінні та визначенні земельного законодавства, а також обґрунтованість розрахунку стягуваної суми (збереженого відповідачем за рахунок позивача майна (коштів).

Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 13.02.2019 у справі №922/392/18, від 07.02.2019 у справі №922/3639/17, від 06.02.2018 у справі №923/921/17.

На підтвердження, що земельна ділянка на якій розташовані об`єкти нерухомості, що належать на праві власності відповідачу, є сформованою, позивач надав до суду витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку по вул. Університетська. 16 у м.Харкові з кадастровим номером 63101136300:01:003:0010 та витяг з технічної документації про нормативно грошову оцінку земельної ділянки від 13.07.2017 за № 287

Як встановлено судом першої інстанції та не спростовано сторонами під час апеляційного провадження, на зазначеній земельній ділянці розташовані об`єкти нерухомості , частина з яких знаходиться у спільній частковій власності позивача та фізичної особи.

Відповідно до приписів п.288.1 Податкового кодексу України , Підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Договір оренди земель державної і комунальної власності укладається за типовою формою, затвердженою Кабінетом Міністрів України.

Пунктами 288.2 - 288.5 Податкового кодексу України встановлено, що платником орендної плати є орендар земельної ділянки, об`єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду. Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем. Розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу

Згідно до приписів п.288.7 Податкового кодексу України, податковий період, порядок обчислення орендної плати, строк сплати та порядок її зарахування до бюджетів застосовується відповідно до вимог статей 285 - 287 цього розділу.

Пунктом 286.6 Податкового кодексу України встановлено, що за земельну ділянку, на якій розташована будівля, що перебуває у спільній власності кількох юридичних або фізичних осіб, податок нараховується з урахуванням прибудинкової території кожному з таких осіб:

1) у рівних частинах - якщо будівля перебуває у спільній сумісній власності кількох осіб, але не поділена в натурі, або одній з таких осіб-власників, визначеній за їх згодою, якщо інше не встановлено судом;

2) пропорційне належній частці кожної особи - якщо будівля перебуває у спільній частковій власності;

3) пропорційне належній частці кожної особи - якщо будівля перебуває у спільній сумісній власності і поділена в натурі.

За земельну ділянку, на якій розташована будівля, що перебуває у користуванні кількох юридичних або фізичних осіб, податок нараховується кожному з них пропорційне тій частині площі будівлі, що знаходиться в їх користуванні, з урахуванням прибудинкової території.

Як вбачається з матеріалів справи та письмових пояснень позивача, розрахунок безпідставно збережених коштів у зв`язку з несплатою відповідачем орендної плати за користування земельною ділянкою, на якій розташовані об`єкти нерухомості, частина з яких належить на праві спільної часткової власності, наданого позивачем, проведений виходячи пропорційне від загальної площі земельної ділянки та площі нежитлових приміщень, що належать на праві власності саме відповідачу по цій справі . Зазначений розрахунок позивача не спростований відповідачем, іншого розрахунку матеріали справи не містять.

За таких обставин. суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про недоведеність позивачем заявлених позовних вимог.

Відповідно до приписів ст. 275 Господарського процесуального кодексу України, Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право, зокрема, залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення; скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Стаття 277 Господарського процесуального кодексу України встановлює підстави для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення. Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: не з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

З огляду на наведене, судова колегія приходить до висновку, що судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення не було враховано усі обставини справи у зв`язку з чим апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню з прийняттям нового рішення про задоволення позовних вимог.

Судові витрати покладаються на відповідача по справі.

Керуючись ст. ст. 269, 271, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

1.Апеляційну скаргу Харківської міської ради, м.Харків, на рішення Господарського суду Харківської області від 13.07.20 у справі № 922/953/20 - задовольнити.

2.Рішення Господарського суду Харківської області від 13.07.20 у справі №922/953/20 - скасувати.

Прийняти по справі нове рішення у справі.

Позовні вимоги Харківської міської ради, м.Харків, до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПОСТУМ", м.Харків, про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати у сумі 865 877, 20 грн. - задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ПОСТУМ (вул.Університетська, 16 м. Харків, 61003, код ЄДРПОУ 39649856) на користь Харківської міської ради (м-н Конституції, 7, м.Харків, 61003, код ЄДРПОУ 04059243) безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати у сумі 865 877, 20 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ПОСТУМ (вул.Університетська, 16 м. Харків, 61003, код ЄДРПОУ 39649856) на користь Харківської міської ради (м-н Конституції, 7, м.Харків, 61003, код ЄДРПОУ 04059243) витрати по сплаті судового збору за звернення до суду з позовом у розмірі 12 988, 16 грн., витрати по сплаті судового збору за звернення з апеляційною скаргою у сумі 19 482, 24 грн.

3.Доручити господарському суду Харківської області видати відповідні накази.

Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки касаційного оскарження передбачено ст.286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 10.11.2020.

Головуючий суддя О.І. Склярук

Суддя Р.А. Гетьман

Суддя Н.М. Дучал