Рішення

від 29.10.2020 по справі 908/296/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 4/42/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.10.2020 Справа № 908/296/20

м. Запоріжжя Запорізької області

за позовом Першого заступника керівника Токмацької місцевої прокуратури, (71701, м. Токмак Запорізької області, вул. Шевченка, буд. 50/57) в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, - Малотокмачанської сільської ради Оріхівського району Запорізької області, (70550, с. Мала Токмачка Оріхівського району Запорізької області, вул. Миру, буд. 297)

до відповідача Приватного підприємства Дело , (70200, м. Гуляйполе Гуляйпільського району Запорізької області, вул. Шевченка, буд. 4)

про зобов`язання повернути земельну ділянку

Суддя Зінченко Н.Г.

при секретарі судового засідання Петриченко А.Є.

За участю представників сторін:

від прокуратури - Тронь Г.М., посвідчення № 035881 від 05.10.2015;

від позивача - не з`явився;

від відповідача - Боровик В.В., на підставі довіреності № 25 від 01.09.2020;

Господарським судом Запорізької області розглядається справа № 908/296/20 за позовом Першого заступника керівника Токмацької місцевої прокуратури в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, - Малотокмачанської сільської ради Оріхівського району Запорізької області, с. Мала Токмачка Оріхівського району Запорізької області до Приватного підприємства Дело , м. Гуляйполе Гуляйпільського району Запорізької області про зобов`язання повернути Малотокмачанській сільській територіальній громаді в особі Малотокмачанської сільської ради Оріхівського району Запорізької області земельну ділянку комунальної власності сільськогосподарського призначення за кадастровим номером 2323980500:03:001:0245, площею 37,5821 га, яка розташована на території Малотокмачанської (колишньої Білогір`ївської) сільської ради Оріхівського району Запорізької області.

Згідно Витягу з протоколу автоматизованого розподіл судової справи між суддями від 11.02.2020 справу № 908/296/20 за вищевказаною позовною заявою розподілено судді Зінченко Н.Г.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 16.03.2020 після усунення недоліків позовну заяву прийнято до розгляду суддею Зінченко Н.Г. та відкрито провадження у справі № 908/296/20, справі присвоєно номер провадження справи 4/42/20, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 14.04.2020.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 14.04.2020 провадження у справі № 908/296/20 зупинено до закінчення перегляду в касаційному порядку судового рішення у подібних правовідносинах по справі № 912/2385/18 Великою Палатою Верховного Суду і набрання законної сили цим судовим рішенням Великої Палати Верховного Суду.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 06.08.2020 провадження у справі № 908/296/20 поновлено, призначено підготовче засідання на 03.09.2020.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 03.09.2020 судом закрито підготовче провадження у справі № 908/296/20, справу призначено до розгляду по суті в судовому засіданні на 30.09.2020.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 30.09.2020 розгляд справи по суті відкладався до 20.10.2020.

В судовому засіданні оголошувалася перерва до 29.10.2020, про що судом винесено відповідну ухвалу по справі від 20.10.2020.

В судовому засіданні 29.10.2020 справу розглянуто, на підставі ст. 240 ГПК України судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Відповідно до ст. 219 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та долучених судом до матеріалів справи.

Позивач в судове засіданні 29.10.2020 не з`явився, подав суду клопотання за № 1247/02-09-01 від 08.10.2020 про розгляд справи без участі позивача, яким просив суд розглянути справу № 908/296/20 по суті за наявними матеріалами справи за відсутністю уповноваженого представника позивача, позов прокурора позивач підтримує в повному обсязі та наполягає на його задоволенні судом.

У відповідності до ст. 42 ГПК України учасники справи зобов`язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; з`являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Дослідивши матеріали справи, суд не вбачає підстав для відкладення судового засідання та вирішив за можливе розглядати справу по суті в судовому засіданні 29.10.2020 за відсутністю позивача, оскільки його неявка не перешкоджає вирішенню спору.

Заявлені прокурором вимоги викладені в позовній заяві та відповіді на відзив на позовну заяву, поданої прокурором на підставі ст. 166 ГПК України, Позов мотивований посиланнями на приписи ст., ст. 122, 125, 126, 148-1 Земельного кодексу України, ст., ст. 3, 391, 626, 770, 777, 785, 1212 ЦК України, ст., ст. 6, 31, 33, 34 Закону України Про оренду землі . Обґрунтовуючи заявлені вимоги прокурор, зазначає, що 20.07.2006 між Оріхівською районною державною адміністрацією та ПП Дело укладено договір оренди земельної ділянки № 39, за умовами якого відповідач отримав в оплатне користування терміном на 5 років земельну ділянку за кадастровим номером 2323980500:03:001:0245, площею 37,5817 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Факт отримання відповідачем вказаної земельної ділянки в користування підтверджується актом приймання-передачі об`єкта (земельної ділянки) за договором оренди № 39 від 20.07.2006. Зазначений договір 08.02.2007 зареєстровано в Державному реєстрі земель за № 040727500001. 25.07.2009 Оріхівською райдержадміністрацією та ПП Дело укладено додаткову угоду до договору оренди земельної ділянки № 39 від 20.07.2006, якою до вказаного договору оренди внесено зміни, в тому числі продовжено строк дії договору до 10 років. 03.01.2010 додаткова угода від 25.07.2009 зареєстрована, про що в Державному реєстрі земель вчинено відповідний запис за № 041027500001. Таким чином, з 03.01.2010 набули чинності зміни до договору оренди земельної ділянки № 39 від 20.07.2006, внесені додатковою угодою. Отже, прокурор вважає, що договір оренди земельної ділянки № 39 від 20.07.2006 діяв до 08.02.2017. В ході проведення робіт з землеустрою були уточнені геодезичні координати земельної ділянки за кадастровим номером 2323980500:03:001:0245 і визначено точну площу цієї ділянки, а саме 37,5821 га, що підтверджується листом відділу у Оріхівському районі ГУ Держгеокадастру у Запорізькій області від 13.01.2020 № 08-8-0.30-38/109-20 та Витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку за № НВ-2306879212020. На теперішній час спірна земельна ділянка за кадастровим номером 2323980500:03:001:0245 площею 37,5821 га перебуває у власності Малотокмачанської сільської територіальної громади в особі Малотокмачанської сільської ради Оріхівського району Запорізької області, право власності зареєстровано 05.04.2019. Відповідно до інформації Малотокмачанської сільської ради (лист від 10.01.2020 № 62/02-09-02) земельна ділянка комунальної власності за кадастровим номером 2323980500:03:001:0245 площею 37,5821 га на теперішній час використовується ПП Дело , відповідач не повертав спірну земельну ділянку на користь сільської ради, а також не звертався щодо поновлення договору оренди цієї земельної ділянки. Крім того, згідно інформації Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області (лист від 29.01.2020 № 10-8-0.83-507/2-20) не зважаючи на закінчення договору оренди земельної ділянки № 39 від 20.07.2006 з метою поновлення зазначеного договору відповідач до уповноваженого органу не звертався. Факт перебування спірної земельної ділянки у фактичному користування відповідача підтверджується також інформацією Оріхівського управління ГУ ДФС у Запорізькій області від 14.01.2020 № 1739/10/08-01-53-04, що упродовж 2017 - 2019 років відповідач вносить плату за землю. Наведене, на думку прокурора, свідчить, що всупереч вимог ч. 1 ст. 34 Закону України Про оренду землі , ч. 1 ст. 785, ст. 1212 ЦК України, п. 8.1 договору оренди земельної ділянки № 39 від 20.07.2006 відповідачем з 09.02.2017 по теперішній час не повернуто орендодавцеві спірну земельну ділянку на умовах, визначених законом і договором, як наслідок, своїми неправомірними діями відповідач вчиняє перешкоди позивачу у здійсненні ним як власником права користування та розпорядження своїм майном. Разом із тим, із листа ПП Дело від 31.05.2019 № 39 на адресу позивача вбачається, що спірна земельна ділянка утримується та використовується ним для задоволення власних потреб у зв`язку із тим, що на його думку договір оренди земельної ділянки № 39 від 20.07.2006 діяв до 06.01.2020. В подальшому, отримавши відмову від позивача щодо поновлення зазначеного договору з підстав його закінчення ще 08.02.2017 та втрату ПП Дело жодних права на землю, відповідач в листі від 03.10.2019 № 27 зазначив, що договір поновлено Оріхівською райдержадміністрацією в силу мовчазної згоди , оскільки останньою з 08.02.2017 не висловлено заперечень стосовно використання ПП Дело спірної земельної ділянки. Прокурор з таким твердженням відповідача не погоджується, оскільки вважає, що виходячи з приписів ст. 125 ЗК України (в редакції на час державної реєстрації договору оренди землі), ст., ст. 210, 640 ЦК України початок строку оренди земельної ділянки обліковується з часу державної реєстрації основного договору від 20.07.2006 № 39, тобто з 08.02.2007, не додаткової угоди до нього. Відповідно, договір припинив свою дію через 10 років - 08.02.2017. Також прокурор зазначає, що зі змісту ст. 122 ЗК України (у редакції станом на час припинення договору) вбачається, що районні державні адміністрації не були наділені повноваженнями стосовно розпорядження земельними ділянками державної власності сільськогосподарського призначення. Таким чином, Оріхівська райдержадміністрація не була уповноважена як на поновлення договору, так і на заперечення щодо його поновлення. Крім того, прокурор зауважує, що у спірних правовідносинах відповідачем не додержано вимоги ст. 33 Закону України Про оренду землі , якою унормовано порядок поновлення договору оренди землі. З аналізу приписів зазначеної норми закону вбачається, що єдиною законною підставою для продовження користування ПП Дело земельною ділянкою після закінчення договору оренди землі є додаткова угода про його поновлення. Проте у спірних правовідносинах, відповідна додаткова угода між орендодавцем та орендарем не укладалася. Отже, у даному випадку відповідачем не виконано всі передбачені законом умови, необхідні для поновлення договору, зокрема, до закінчення строку дії договору не повідомлено орендодавця (ГУ Держгеокадастру у Запорізькій області) в установлені строки про намір скористатися переважним правом на укладення договору на новий строк та до листа-повідомлення не додано проект додаткової угоди. Таким чином, ПП Дело не виконавши покладені на нього законом обов`язки, необхідні для продовження правовідносин щодо законного користування спірною земельною ділянкою (поновлення договору), відповідно, втративши права на неї, у тому числі оренди, протиправно використовує земельну ділянку комунальної власності сільськогосподарського призначення за кадастровим номером 23980500:03:001:0245, площею 37,5821 га та ухиляється від її повернення власнику у позасудовому порядку. Отже, неповернення спірної земельної ділянки Малотокмачанській сільській раді, як власнику землі, фактично позбавляє останню можливості розпорядження нею, що в свою чергу призводить до недоотримання місцевим бюджетом коштів у вигляді орендної плати. З урахуванням викладеного, прокурор просить суд позов задовольнити повністю. Також прокурор просить суд стягнути з відповідача на його користь 9071,45 грн. сплаченого судового збору.

Відповідач проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву та в запереченнях на відповідь на відзив на позовну заяву, які подані відповідачем на підставі ст. 167 ГПК України. Заперечуючи проти позову прокурора відповідач зазначив, що прокурором в даній справі не доведено існування обставин, які б свідчили про наявність підстав для звернення прокурора до суду з даним позовом в інтересах держави. Свою позицію відповідач мотивує тим, що відповідно до положень Конституції України та Закону України Про прокуратуру прокурор може представляти інтереси держави в суді лише в двох випадках, а саме: якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; або у разі відсутності такого органу. Виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. При цьому, в кожному конкретному випадку прокурор при зверненні до суду з позовом, заявою або скаргою повинен довести існування обставин порушення або загрози порушення інтересів держави. Прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов (заява, скарга), у чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. Звертаючись із даною позовною заявою в інтересах держави прокурором у позовній заяві не зазначено в чому саме полягає неможливість позивача звернутися з відповідним позовом,враховуючи що позивач має підстави і можливість самостійно захищати свої права, а також не доведено в чому саме полягають інтереси держави у даному конкретному випадку. Також мотивуючи свої заперечення проти позову прокурора відповідач зазначає, що дійсно між Оріхівською райдержадміністрацією та ПП Дело укладено договір оренди земельної ділянки № 39, за умовами якого ПП Дело надано в оплатне користування терміном на 5 років земельну ділянку за кадастровим номером 2323980500:03:001:0245, площею 37,5817 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Зазначений договір 08.02.2007 зареєстровано в Державному реєстрі земель. 25.07.2009 сторонами укладено додаткову угоду до договору оренди земельної ділянки № 39 від 20.07.2006, якою продовжено строк дії договору до 10 років. 06.01.2010 додаткова угода від 25.07.2009 зареєстрована, про що в Державному реєстрі земель вчинено відповідний запис за № 041027500001. Таким чином, з 06.01.2010 набули чинності зміни до договору оренди земельної ділянки № 39 від 20.07.2006, внесені додатковою угодою. При цьому, відповідач вважає, що зазначеною додатковою угодою строк дії договору оренди земельної ділянки № 39 від 20.07.2006 продовжено до 08.02.2020. Крім того, відповідач зауважує, що відповідно до наказу Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області від 26.09.2018 № 08-1750/15-18СГ земельні ділянки відповідно до додатку, в їх числі і спірна земельна ділянка, передавалися Малотокмачанській сільській об`єднаній територіальній громаді в особі Малотокмачанської сільської ради Оріхівського району Запорізької області. Акт приймання-передачі земельних ділянко сільськогосподарського призначення із державної в комунальну власність від 27.09.2018, який разом із додатком до нього та наказом є підставою для державної реєстрації права комунальної власності, підписав ОСОБА_1 як Голова Малотокмачанської сільської об`єднаної територіальної громади. В той же час в позові прокурор просить повернути спірну земельну ділянку Малотокмачанській сільській територіальній громаді в особі Малотокмачанської сільської ради Оріхівського району Запорізької області. Стосовно поновлення договору оренди земельної ділянки № 39 від 20.07.2006, то відповідач просить суд звернути увагу на те, що зважаючи, що сторонами строк дії договору був визначений до 08.02.2020, ПП Дело заздалегідь, а саме 31.05.2019, звернулося до позивача з листом-повідомленням № 6 з пропозицією про поновлення договору відповідно до ст. 33 Закону України Про оренду землі . Отримавши відмову від позивача з посиланням на те, що договір оренди земельної ділянки № 39 від 20.07.2006 припинив свою дію 08.02.2017, ПП Дело 03.10.2019 направило позивачу нову пропозицію про поновлення договору на той самий строк і на тих саме умовах відповідно до ч. 6 ст. 33 Закону України Про оренду землі . Отже, в даному випадку мають місце наступні юридичні факти: ПП Дело , як орендар, належно виконувало свої обов`язки за договором оренди; до листа-повідомлення про поновлення договору оренди відповідачем додавався проект додаткової угоди; орендар продовжує користуватися спірною земельною ділянкою; орендодавець письмово не повідомляв орендаря про відмову в поновленні договору оренди. Крім того, з 08.02.2017 (термін закінчення договору оренди № 39 від 20.07.2006 на думку прокурора і позивача) з боку Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області (колишнього орендодавця) листів-повідомлень про заперечення в поновлені договору також не надходило. З урахуванням наведеного, відповідач вважає, що в даному випадку договір оренди земельної ділянки № 39 від 20.07.2006 є продовженим на той самий строк і на тих самих умовах в силу мовчазної згоди , оскільки протягом місяця після закінчення його строку від орендодавця не було заперечень проти продовження орендного користування. При цьому, відповідач вважає, що в даному випадку ПП Дело не повинно звертатися до орендодавця щодо продовження договору. Як зазначає позивач саме така правова позиція викладена в постанові Великої палати верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 594/376/17-ц. На підставі вище викладеного, відповідач просить суд в позові відмовити повністю.

Розглянувши зібрані у справі докази, заслухавши пояснення представника відповідача і прокурора, суд

УСТАНОВИВ

Токмацькою місцевою прокуратурою за результатами опрацювання Публічної кадастрової карти України, інформації, отриманої від Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області, Відділу в Оріхівському районі Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області, Оріхівського управління Головного управління ДПС у Запорізькій області, Малотокмачанської сільської ради Оріхівського району Запорізької області, відомостей, що розміщені в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі Іпотек, Єдиному реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, встановлено факт незаконного, без відповідної правової підстави використання Приватним підприємством Дело (далі за текстом скорочено - ПП Дело , відповідачем у справі) земельної ділянки комунальної власності сільськогосподарського призначення за кадастровим номером 2323980500:03:001:0245, площею 37,5821 га, яка розташована на території Малотокмачанської (колишньої Білогір`ївської) сільської ради Оріхівського району Запорізької області.

Зокрема встановлено, що на підставі розпорядження голови Оріхівської райдержадміністрації від 04.07.2006 № 258 Про передачу земельної ділянки в оренду приватному підприємству Дело 20.07.2006 між Оріхівською районною державною адміністрацією (Орендодавець) та ПП Дело (Орендар) укладено Договір оренди земельної ділянки № 39 (далі за текстом - Договір оренди), за умовами якого Орендодавець за плату передає Орендарю в користування терміном на 5 років земельну ділянку сільськогосподарського призначення за кадастровим номером 2323980500:03:001:0245, площею 37,5817 га, яка розташована на території Білогір`ївської (на теперішній час Малотокмачанської) сільської ради Оріхівського району Запорізької області для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, а Орендар приймає в оренду земельну ділянку і зобов`язується використовувати її за цільовим призначенням. (п., п. 1.1, 1.2, 2.1, 2.4, 3.1, 3.2, 4.1 Договору оренди)

Відповідно до п. 14.2 Договір набирає чинності після його державної реєстрації.

Договір оренди зареєстрований у Оріхівському районному відділі Запорізької регіональної філії державного підприємства Центр Державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах , про що в Державному реєстрі земель вчинено запис від 08.02.2007 за № 040727500001.

За умовами п., п. 7.1-7.3, 6.2 Договору оренди передача об`єкту оренди Орендарю здійснюється Орендодавцем на умовах. що визначені в Договорі, за актом приймання-передачі, який підписується сторонами і є невід`ємним додатком до Договору. Акт прийому-передачі складається в десятиденний строк після державної реєстрації Договору оренди. В акт прийму-передачі визначається якісний стан земельної ділянки; недоліки, які суттєво можуть вплинути на її використання. Орендодавець зобов`язаний передати Орендарю по акту приймання-передачі в користування земельну ділянку у стані, що відповідає умовам Договору та придатному для використання за цільовим призначенням.

Факт отримання відповідачем земельної ділянки сільськогосподарського призначення за кадастровим номером 2323980500:03:001:0245, площею 37,5817 га в користування підтверджується Актом приймання-передачі об`єкта (земельної ділянки) за Договором оренди земельної ділянки № 39 від 20.07.2006, яким засвідчено факт передачі вказаної земельної ділянки в задовільному стані. Зазначений Акт підписаний Орендодавцем та Орендарем і скріплений печатками сторін.

Невід`ємними додатками до Договору оренди є також план-схема земельної ділянки, кадастровий план земельної ділянки і акт встановлення меж земельної ділянки.

Згідно п. 12.1 Договору оренди зміна умов Договору, його дострокове розірвання здійснюється за взаємною згодою сторін. Зміна умов Договору і дострокове розірвання оформлюється додатковою угодою і підлягає реєстрації.

З матеріалів справи вбачається, що 25.07.2009 Оріхівською райдержадміністрацією та ПП Дело укладено Додаткову угоду до Договору оренди земельної ділянки № 39 від 20.07.2006, якою до вказаного Договору оренди внесено зміни, в тому числі, викладено в новій редакції п. 2.1 Договору: В оренду передається земельна ділянка площею 37,5817 га, у тому числі рілля - 37,5817 га , а також викладено в новій редакції п. 4.1 Договору: Договір укладено на 10 (десять) років з урахуванням ротації культур… .

Додаткова угода до Договору оренди зареєстрована у Оріхівському районному відділі Запорізької регіональної філії державного підприємства Центр Державного земельного кадастру , про що в Державному реєстрі земель вчинено запис від 06.01.2010 за № 041027500001.

Відповідно до листа Відділу в Оріхівському районі Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області від 13.01.2020 № 08-8-0.30-38/109-20 в ході проведення робіт з землеустрою були уточнені геодезичні координати земельної ділянки за кадастровим номером 2323980500:03:001:0245 і визначено точну площу цієї ділянки, а саме 37,5821 га. (Вказаний лист наявний в матеріалах справи).

Зазначена інформація підтверджується також Витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку за № НВ-2306879212020 від 15.01.2020, який міститься в матеріалах справи.

Як встановлено судом в ході судового вирішення спору на теперішній час спірна земельна ділянка за кадастровим номером 2323980500:03:001:0245 площею 37,5821 га, яка розташована на території Малотокмачанської (колишньої Білогір`ївської) сільської ради Оріхівського району Запорізької області перебуває у власності Малотокмачанської сільської територіальної громади в особі Малотокмачанської сільської ради Оріхівського району Запорізької області, право власності зареєстровано 05.04.2019, про що свідчить Інформаційна довідка за номером 195730993 від 09.01.2020 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстрі Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна.

Як вбачається з вказаної Інформаційної довідки за номером 195730993 від 09.01.2020 підставами виникнення права власності є: Акт приймання-передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення із державної у комунальну власність б/н від 27.09.2018, укладений між Головним управлінням Держгеокадастру у Запорізькій області та Малотокмачанською сільською радою Оріхівського району Запорізької області, наказ Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області від 26.09.2018 № 8-1750/15-18-СГ Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність , рішення № 25 від 01.10.2018 Малотокмачанської сільської ради Оріхівського району Запорізької області.

Відповідно до інформації Малотокмачанської сільської ради Оріхівського району Запорізької області (лист від 10.01.2020 № 62/02-09-02, наявний в матеріалах справи) земельна ділянка комунальної власності сільськогосподарського призначення за кадастровим номером 2323980500:03:001:0245 площею 37,5821 га на теперішній час використовується ПП Дело , відповідач не повертав спірну земельну ділянку на користь сільської ради.

Згідно листа Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області від 29.01.2020 № 10-8-0.83-507/2-20 протягом 2016 - 2019 років з приводу поновлення договору оренди земельної ділянки за кадастровим номером 2323980500:03:001:0245 площею 37,5821 га ПП Дело до Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області не зверталося.

Також факт перебування спірної земельної ділянки у фактичному користування відповідача підтверджується інформацією Оріхівського управління ГУ ДФС у Запорізькій області від 14.01.2020 № 1739/10/08-01-53-04, згідно якої упродовж 2017 - 2019 років ПП Дело вносить плату за користування земельною ділянкою за кадастровим номером 2323980500:03:001:0245 площею 37,5821 га.

В п. 12.3 Договору оренди сторонами погоджено, що Договір припиняється у разі, зокрема, закінчення строку, на який його було укладено.

Таким чином, з урахуванням викладених фактичних обставин, прокурор вважає, що Договір оренди земельної ділянки № 39 від 20.07.2006 укладено сторонами строк на 10 років і припинив свою дію 08.02.2017 (десять років з моменту державної реєстрації Договору).

В п., п. 8.1, 8.7, 6.3 Договору оренди встановлено, що у разі припинення або розірвання Договору оренди землі Орендар зобов`язаний повернути Орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених Договором. У разі невиконання Орендарем обов`язку щодо умов повернення Орендодавцеві земельної ділянки Орендар зобов`язаний відшкодувати Орендодавцю завдані збитки. Орендар не має права утримувати земельну ділянку для задоволення своїх вимог до Орендодавця. Повернення об`єкту оренди повинно відбуватися на підставі акта прийому-передачі земельної ділянки, який засвідчується підписом сторін і складається не пізніше ніж за місяць до закінчення терміну Договору. Орендар земельної ділянки зобов`язаний після закінчення строку дії Договору продовжити його або повернути земельну ділянку Орендодавцю в належному стані.

Таким чином, прокурор стверджує, що всупереч вимог ч. 1 ст. 34 Закону України Про оренду землі , ч. 1 ст. 785, ст. 1212 ЦК України, п. 8.1 Договору оренди земельної ділянки № 39 від 20.07.2006 відповідач з 09.02.2017 по теперішній час безпідставно не повернув Малотокмачанській сільській раді Оріхівського району Запорізької області (Орендодавець на теперішній час, позивач у справі,) спірну земельну ділянку на умовах, визначених законом і Договором, як наслідок, своїми неправомірними діями відповідач вчиняє перешкоди позивачу у здійсненні ним як власником права користування та розпорядження своїм майном.

З матеріалів справи вбачається, що 31.05.2019 ПП Дело звернулося до Голови Малотокмачаської ОТГ з листом-повідомленням за вих. № 6 про поновлення на новий термін на підставі ст. 33 Закону України Про оренду землі Договору оренди земельної ділянки № 39 від 20.07.2006. В цьому ж листі зазначено, що на думку ПП Дело строк дії Договору закінчується 06.01.2020.

Листом від 27.08.2019 за № 888/01-09-01 Малотокмачанська сільська рада повідомила відповідача про відсутність можливості у законний спосіб поновити Договір оренди земельної ділянки № 39 від 20.07.2006, оскільки термін його дії припинився 08.02.2017 і з цього часу ПП Дело втрачено будь-які права на земельну ділянку за кадастровим номером 2323980500:03:001:0245 площею 37,5821 га, в тому числі і право на поновлення договору оренди землі. Крім того, відповідачу вказувалося на порушення вимог ст. 33 Закону України Про оренду землі .

Відповідачем на адресу Малотокмачанської сільської ради був направлений лист від 03.10.2019 за вих. № 27, в якому відповідач зазначив, що Договір оренди земельної ділянки № 39 від 20.07.2006 поновлено Оріхівською райдержадміністрацією (первинним орендодавцем) в силу мовчазної згоди , оскільки останньою з 08.02.2017 не висловлено заперечень стосовно використання ПП Дело спірної земельної ділянки. На підставі викладеного ПП Дело звернулося до Малотокмачанської сільської ради з проханням про укладення додаткової угоди про поновлення Договору оренди земельної ділянки № 39 від 20.07.2006 на отой самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

До листа від 03.10.2019 за вих. № 27 відповідачем був доданий проект додаткової угоди до Договору оренди земельної ділянки № 39 від 20.07.2006.

Листом від 22.10.2019 за № 1104/01-09-01 позивач повідомив відповідача, що термін мовчазна згода у правовідносинах, що склалися з привод оренди на земельної ділянки за кадастровим номером 2323980500:03:001:0245 площею 37,5821 га, не може бути застосований, оскільки змінився власник зазначеної земельної ділянки. Таким чином, ПП Дело безпідставно користується земельною ділянкою.

Крім того, позивач послався на рішення Малотокмачанської сільської ради Оріхівського району Запорізької області № 12 від 27.06.2019 (в редакції рішення № 39 від 18.12.2019) Про відмову у поновлені договору оренди земельної ділянки , яким відмовлено ПП Дело у поновлені Договору оренди земельної ділянки № 39 від 20.07.2006, а також зазначено, що термін дії цього Договору та додаткової угоди до нього закінчився 08.02.2017.

Предметом позову у даній справі є зобов`язання ПП Дело повернути Малотокмачанській сільській територіальній громаді в особі Малотокмачанської сільської ради Оріхівського району Запорізької області земельну ділянку комунальної власності сільськогосподарського призначення за кадастровим номером 2323980500:03:001:0245, площею 37,5821 га, яка розташована на території Малотокмачанської (колишньої Білогір`ївської) сільської ради Оріхівського району Запорізької області з тих підстав, що в порушення ст., ст. 33, 34 Закону України Про оренду землі , ст. 785 ЦК України, п. 8.1 Договору оренди земельної ділянки № 39 від 20.07.2006 відповідач, не виконавши покладені на нього законом обов`язки, необхідні для продовження правовідносин щодо законного користування спірною земельною ділянкою (поновлення договору), відповідно, втративши право оренди на неї, протиправно використовує земельну ділянку комунальної власності сільськогосподарського призначення за кадастровим номером 23980500:03:001:0245, площею 37,5821 га, та ухиляється від її повернення власнику.

Розглянувши та проаналізувавши матеріали та фактичні обставини справи, дослідивши надані сторонами і прокурором письмові докази у їх сукупності, заслухавши пояснення представника відповідача і прокурора, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню судом в повному обсязі, виходячи з наступного.

Досліджуючи питання наявності підстав представництва Токмацькою місцевою прокуратурою інтересів держави в даній справі, судом враховано наступне.

Зі змісту п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України вбачається, що в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Частиною 1 ст. 23 Закону України Про прокуратуру передбачено, що представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу (ч. 3 цієї ж статті).

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 № 3-рп/99 прокурор або його заступник самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві, в чому полягає порушення інтересів чи в чому існує загроза інтересам держави, і ця заява є підставою для порушення справи в господарському суді.

Згідно ч. 3 ст. 4 ГПК України до господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Відповідно до ч. 3 ст. 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах (ч. 4 цієї ж статті).

Частиною 1 статті 55 ГПК України встановлено, що органи та особи, які відповідно до цього Кодексу звернулися до суду в інтересах інших осіб, мають процесуальні права та обов`язки особи, в інтересах якої вони діють, за винятком обмежень, передбачених частиною другою цієї статті.

Зі змісту п. 2 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 08 квітня 1999 року № 3-рп/99 вбачається, що під поняттям "орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах", зазначеним у частині другій статті 4 Господарського процесуального кодексу України, потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

У рекомендаціях Парламентської Асамблеї Ради Європи від 27.05.2003 № 1604 (2003) Про роль прокуратури в демократичному суспільстві, заснованому на верховенстві закону щодо функцій органів прокуратури, які не відносяться до сфери кримінального права, передбачено важливість забезпечити, щоб повноваження і функції прокурорів обмежувалися сферою переслідування осіб, винних у скоєнні кримінальних правопорушень, і вирішення загальних завдань щодо захисту інтересів держави через систему відправлення кримінального правосуддя, а для виконання будь-яких інших функцій були засновані окремі, належним чином розміщені та ефективні органи.

Відтак, тлумачення п. 3 ч. 1 статті 131-1 Конституції України, з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, свідчить, що прокурор може представляти інтереси держави в суді тільки у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією з засад правосуддя (п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України).

Згідно статті 14 Конституції України землі є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Стаття 13 Конституції України, серед іншого, визначає, що земля, яка знаходиться в межах території України, є об`єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Згідно з ч. 1 ст. 93 Земельного Кодексу України (надалі - ЗК України), ст. 1 Закону України Про оренду землі право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Відповідно до положень Закону України від 06.09.2012 № 5245-VІ Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності , який набрав чинності з 01.01.2013, землі державної та комунальної власності в Україні вважаються розмежованими. Землями комунальної власності відповідних територіальних громад вважаються: земельні ділянки на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна комунальної власності відповідної територіальної громади; земельні ділянки, які перебувають у постійному користуванні органів місцевого самоврядування, комунальних підприємств, установ, організацій; всі інші землі, розташовані в межах відповідних населених пунктів, крім земельних ділянок приватної власності та земельних ділянок, зазначених у підпунктах а і б пункту 4 Прикінцевих та перехідних положень Закону від 06.09.2012 № 5245-VI.

Згідно наказу Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області від 26.09.2018 № 8-1750/15-18-СГ Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність на підставі ст., ст. 15 1 , 117, 122 ЗК України, розпорядження Кабінету Міністрів України від 31.10.2018 № 60-р Питання передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у комунальну власність об`єднаних територіальних громад Малотокмачанській сільській об`єднаній територіальній громаді передано в комунальну власність за актом приймання-передачі земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності загальною площею 2171,830 га, які розташовані на території Малотокмачанської сільської об`єднаної територіальної громади Оріхівського району Запорізької області за межами населеного пункту, згідно з додатком.

27.09.2018 Головним управлінням Держгеокадастру у Запорізькій області та Головою Малотокмачанської сільської об`єднаної територіальної громади Оріхівського району Запорізької області підписано Акт приймання-передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення із державної у комунальну власність з відповідним додатком до нього, згідно з п. 26 якого у комунальну власність передано земельну ділянку сільськогосподарського призначення за кадастровим номером 23980500:03:001:0245, площею 37,5821 га.

Таким чином, матеріали справи свідчать, що спірна земельна ділянка на даний час перебуває у комунальній власності.

Відповідно до Інформаційної довідки за номером 195730993 від 09.01.2020 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстрі Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна на теперішній час спірна земельна ділянка за кадастровим номером 2323980500:03:001:0245 площею 37,5821 га, яка розташована на території Малотокмачанської (колишньої Білогір`ївської) сільської ради Оріхівського району Запорізької області, перебуває у власності Малотокмачанської сільської територіальної громади в особі Малотокмачанської сільської ради Оріхівського району Запорізької області, право власності зареєстровано 05.04.2019.

За змістом ч. 1 ст. 122 ЗК України повноваження щодо розпорядження земельними ділянками комунальної власності відповідних територіальних громад, надання у власність або у користування для всіх потреб віднесено до компетенції сільських, селищних, міських рад.

Таким чином, правомочності власника щодо спірної земельної ділянки за кадастровим номером 2323980500:03:001:0245 площею 37,5821 га здійснює Малотокмачанська сільська об`єднана територіальна громада Оріхівського району Запорізької області в особі Малотокмачанської сільської ради Оріхівського району Запорізької області, яка є позивачем у справі.

Враховуючи викладене, Малотокмачанська сільська рада Оріхівського району Запорізької області має право на звернення до суду за захистом порушеного права як власник та розпорядник земель комунальної власності в межах відповідної територіальної громади.

З наведеного слідує висновок, що прокурором обрано належний орган, від імені якого здійснюється подання позову.

Поряд з цим судом зазначається, що підставою для представництва прокурором інтересів держави в суді є належне обґрунтування, підтверджене достатніми доказами, зокрема, але не виключно, повідомленням прокурора на адресу відповідного суб`єкта владних повноважень про звернення до суду від його імені, відповідними запитами, а також копіями документів, отриманих від суб`єкта владних повноважень, що свідчать про наявність підстав для такого представництва.

Відповідно до висновків щодо застосування норм права, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 587/430/16-ц від 26.06.2019, прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу (абзаци перший, другий і третій частини четвертої статті 23 Закону України Про прокуратуру ).

Аналіз наведених положень законодавства дає підстави для висновку, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесено відповідні повноваження; а також у разі відсутності такого органу.

Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 визначено, що прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу. Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України Про прокуратуру , прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

У даній справі, обґрунтовуючи підстави представництва інтересів держави, прокурор зазначає, що невжиття Малотокмачанською сільськоюї радою Оріхівського району Запорізької області, як власника земельної ділянки, дій щодо поернення із безпідставного користування відповідача спірної земельної ділянки, призводить до порушення приписів земельного законодавства та інтересів держави і територіальної громади, необхідність захисту яких покладено на органи прокуратури відповідно до п. 3 ч. 1 ст.131-1 Конституції України.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 зазначено, що невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України Про прокуратуру , і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого не звернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Тобто, Великою Палатою Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 підтверджено, що невжиття компетентним органом протягом розумного строку після отримання повідомлення від прокуратури заходів щодо самостійного подання позову, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу, та є самостійною підставою для представництва прокурор інтересів держави і суспільства відповідно статті 23 Закону України Про прокуратуру .

У даному випадку матеріали справи свідчать, що у порядку статті 23 Закону України Про прокуратуру Токмацька місцева зверталася до Малотокмачанської сільської ради Оріхівського району Запорізької області щодо надання інформації стосовно земельної ділянки за кадастровим номером 2323980500:03:001:0245 площею 37,5821 га та повідомлення щодо підстав знаходження її у користуванні ПП Дело .

У відповідь на таке звернення Малотокмачанською сільською радою Оріхівського району Запорізької області повідомлено, що на даний час зазначена земельна ділянка обробляється та використовується ПП Дело , оскільки підприємство земельну ділянку сільській раді не повертало та зверталося щодо поновлення Договору оренди земельної ділянки № 39 від 20.07.2006, проте радою відмовлено в його поновленні. Стосовно звернення до суду щодо зобов`язання ПП Дело повернути земельну ділянку, то сільською радою такі дії не вчинялися.

Відтак, із зазначеного слідує, що Малотокмачанською сільською радою не здійснювалися самостійні заходи щодо усунення порушень законності у судовому порядку.

За таких обставин суд вважає доведеною з боку прокурора бездіяльність Малотокмачанської сільської ради, як підстави для звернення органу прокуратури до суду за захистом інтересів держави.

Наведеним вище спростовуються доводи відповідача, що прокурором в даній справі не доведено існування обставин, які б свідчили про наявність підстав для звернення прокурора до суду з даним позовом в інтересах держави.

Стосовно заперечень відповідача, що в позові прокурор просить повернути спірну земельну ділянку Малотокмачанській сільській територіальній громаді в особі Малотокмачанської сільської ради Оріхівського району Запорізької області, в той час як власником спірної земельної ділянки згідно відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та Реєстру прав власності на нерухоме майно є Малотокмачанська сільська об`єднана територіальна громада в особі Малотокмачанської сільської ради Оріхівського району Запорізької області, то судом ці заперечення відхиляються як безпідставні, виходячи з наступного.

Згідно постанови Центральної виборчої комісії № 396 від 23.09.2016 на території Оріхівського району Запорізької області утворено саме Малотокмачанську сільську об`єднану територіальну громаду, до складу якої увійшли Малотокмачанська сільська рада (село Мала Токмачка) і Білогір`ївська сільська рада (села Білогір`я, Лугівське, Новопокровка). Радою об`єднаної територіальної громади є Малотокмачанська сільська рада Оріхівського району Запорізької області.

Як вже зазначалося вище, відповідно до наказу Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області від 26.09.2018 № 08-1750/15-18СГ земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, які розташовані на території Малотокмачанської сільської об`єднаної територіальної громади, відповідно до додатку, в їх числі і спірна земельна ділянка, передавалися у комунальну власність Малотокмачанській сільській об`єднаній територіальній громаді в особі Малотокмачанської сільської ради Оріхівського району Запорізької області.

Акт приймання-передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення із державної в комунальну власність від 27.09.2018, який разом із додатком до нього та наказом є підставою для державної реєстрації права комунальної власності, підписав ОСОБА_1 як Голова Малотокмачанської сільської об`єднаної територіальної громади.

Згідно Інформаційної довідки за номером 195730993 від 09.01.2020 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстрі Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна земельна ділянка за кадастровим номером 2323980500:03:001:0245 площею 37,5821 га, яка розташована на території Малотокмачанської (колишньої Білогір`ївської) сільської ради Оріхівського району Запорізької області, перебуває у власності Малотокмачанської сільської територіальної громади в особі Малотокмачанської сільської ради Оріхівського району Запорізької області.

Таким чином, оскільки на території Оріхівського району Запорізької області утворена лише Малотокмачанська сільська об`єднана територіальна громада, спірна земельна ділянка за наказом Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області від 26.09.2018 № 08-1750/15-18СГ передавалася у комунальну власність Малотокмачанській сільській об`єднаній територіальній громаді в особі Малотокмачанської сільської ради Оріхівського району Запорізької області, позивачем у справі прокурором законно визначено Малотокмачанську сільську раду Оріхівського району Запорізької області, то даний позов спрямований саме на захист прав і охоронюваних законом інтересів Малотокмачанської сільської об`єднаної територіальної громада.

При цьому, суд вважає, що зазначення в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі Іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна власника спірної земельної ділянки з помилкою (пропущено слово об`єднана ), не ставить під сумнів право власності Малотокмачанської сільської об`єднаної територіальної громади в особі Малотокмачанської сільської ради Оріхівського району Запорізької області на земельну ділянку за кадастровим номером 2323980500:03:001:0245 площею 37,5821 га.

Відповідно до частини 1 ст.6 Закону України Про оренду землі (в редакції, чинній на час укладення Договору оренди) орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

Згідно з ч., ч. 1, 8 ст. 93 ЗК України та ст. 1 Закону України Про оренду землі (в редакції, чинній на час укладення Договору оренди) право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Відносини, в`язані з орендою землі, регулюються законом.

Матеріали справи свідчать, що між Оріхівською районною державною адміністрацією та відповідачем виникли зобов`язання, що випливають із Договору оренди земельної ділянки № 39 від 20.07.2006.

За Актом приймання-передачі земельної ділянки Оріхівська райдержадміністрація (Орендодавець) передала, а ПП Дело (Орендар) прийняло у користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення за кадастровим номером 2323980500:03:001:0245, площею 37,5817 га (після уточнення геодезичних координат - площа 37,5821 га), яка розташована на території Білогір`ївської (на теперішній час Малотокмачанської) сільської ради Оріхівського району Запорізької області для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Відповідно до ст. 13 Закону України Про оренду землі договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Статтею 18 Закону України Про оренду землі (в редакції, чинній на час укладення Договору оренди) визначено, що договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації.

Аналогічна норма сторонами була передбачена в п. 14.2 Договору оренди земельної ділянки № 39 від 20.07.2006.

Як встановлено судом, державна реєстрація Договору оренди відбулася 08.02.2007, про що в Державному реєстрі земель вчинено запис за № 040727500001.

За приписами ст. 19 Закону України Про оренду землі (в редакції, чинній на час укладення Договору оренди) строк дії договору оренди землі визначається за згодою сторін, але не може перевищувати 50 років. При передачі в оренду сільськогосподарських угідь для ведення товарного сільськогосподарського виробництва строк дії договору оренди земельних ділянок визначається з урахуванням періоду ротації основної сівозміни згідно з проектами землеустрою.

В п. 4.1 Договору оренди сторони передбачили що Договір укладається терміном на 5 (п`ять) років.

25.07.2009 до Договору оренди земельної ділянки № 39 від 20.07.2006 сторонами укладена Додаткова угода, якою внесено відповідні зміни до Договору оренди, в тому числі щодо строку дії Договору, а саме: пункт 4.1 Договору оренди викладено в новій редакції: 4.1 Договір укладено на 10 (років) з урахуванням ротації культур… .

Таким чином, з урахуванням Додаткової угоди від 25.07.2009 строк дії Договору оренди земельної ділянки № 39 від 20.07.2006 сторонами визначено протягом 10 років, який має обчислюватися з моменту державної реєстрації Договору оренди, тобто з 08.02.2007 року на 10 років.

З урахуванням викладеного, суд погоджується з доводами прокурора і позивача, що Договір оренди земельної ділянки № 39 від 20.07.2006 діяв до 08.02.2017, відтак починаючи з 09.02.2017 відповідач користується спірною земельною ділянкою без відповідних правових підстав.

Наведеним спростовуються заперечення відповідача щодо строку дії Договору оренди земельної ділянки № 39 від 20.07.2006, який, на його думку, повинен обчислюватися 10 років з моменту державної реєстрації Додаткової угоди від 25.07.2009 до Договору оренди.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 31 Закону України Про оренду землі (в редакції станом на 08.02.2017) визначено, що договір оренди землі припиняється в разі закінчення строку, на який його було укладено. Дана норма передбачена і в п. 12.3 Договору оренди.

Підстави поновлення договорів оренди землі передбачено ст. 33 Закону України Про оренду землі (в редакції станом на 08.02.2017), яка конкретизує порядок такої пролонгації.

Згідно з частинами 1-6, 8 ст. 33 вказаного Закону по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі). Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди. При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється. Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення. У разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. У цьому випадку укладання додаткової угоди про поновлення договору оренди землі здійснюється із: власником земельної ділянки (щодо земель приватної власності); уповноваженим керівником органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування без прийняття рішення органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної або комунальної власності). Додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов`язковому порядку.

Отже, ст. 33 Закону України Про оренду землі (в редакції станом на 08.02.2017) регламентовано поновлення договору оренди землі на новий строк як у випадку реалізації переважного права орендаря перед іншими особами (частини 1-5 цієї норми), так і у випадку, коли орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди (частина 6 цієї норми).

Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що для застосування положень частини 1 статті 33 цього Закону та визнання за орендарем переважного права на поновлення договору оренди необхідно встановити такі юридичні факти: орендар належним чином виконує свої обов`язки за договором; орендар до спливу строку договору повідомив орендодавця у встановлені строки про свій намір скористатися переважним правом укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди; орендодавець протягом місяця не повідомив орендаря про наявність заперечень і своє рішення.

Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення із проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення (частина 5 статті 33 Закону України Про оренду землі ).

Частиною 6 статті 33 зазначеного Закону врегульовано пролонгацію договору на той самий строк і на тих самих умовах, що були передбачені договором, за наявності такого фактичного складу: користування орендарем земельною ділянкою після закінчення строку оренди і відсутність протягом одного місяця заперечення орендодавця проти такого користування (що можна кваліфікувати як "мовчазну згоду" орендодавця на пролонгацію договору).

Суть поновлення договору оренди згідно з цією частиною статті полягає у тому, що орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку оренди, а орендодавець, відповідно, не заперечує у поновленні договору, зокрема у зв`язку з належним виконанням договору оренди землі. Відсутність такого заперечення, як уже зазначалося, може мати прояв у "мовчазній згоді".

У контексті поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною 6 статті 33 Закону України Про оренду землі , необхідно зауважити, що такий договір може бути поновлено виключно на тих самих умовах і на той самий строк. Тобто орендар не може вимагати поновлення договору оренди землі на інших умовах. Щодо прав та обов`язків орендодавця слід акцентувати, що він має право заперечити стосовно поновлення згідно із цією частиною статті 33 Закону України "Про оренду землі", і таке заперечення має бути заявлено саме протягом одного місяця після закінчення дії договору оренди землі, що безпосередньо випливає зі змісту частини 6 зазначеної статті.

У подальшому, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення дії договору оренди і орендодавець не надав заперечень стосовно поновлення цього договору протягом одного місяця після його закінчення, орендар має право звернутися із вимогою про визнання укладеною угоди про поновлення договору на тих самих умовах і на той самий строк. Орендодавець, у свою чергу, в будь-який час до укладення додаткової угоди стосовно поновлення договору на той самий строк і на тих самих умовах може звернутися із вимогою про звільнення земельної ділянки.

З урахуванням викладеного, суд зауважує, що договір оренди землі вважатиметься поновленим лише у разі укладення додаткової угоди , про що безпосередньо зазначено у частині 8 статті 33 Закону України Про оренду землі . При цьому відмову або зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено у суді.

Аналогічну правову позицію було сформульовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 10.04.2018 у справі № 594/376/17-ц.

Зі змісту Договору оренди земельної ділянки від 20.07.2006 вбачається, що строк дії Договору закінчився 08.02.2017.

Матеріли справи не містять доказів звернення відповідача до власника спірної земельної ділянки з відповідною заявою щодо реалізації свого переважного права на укладення Договору оренди землі на новий строк не пізніше ніж за місяць до спливу строку Договору оренди земельної ділянки № 39 від 20.07.2006, як то передбачено частинами 1-5 ст. 33 Закону України Про оренду землі .

Так само відповідачем не доведено дотримання вимог ч. 6 ст. 33 Закону України Про оренду землі щодо реалізації права на поновлення Договору оренди земельної ділянки № 39 від 20.07.2006 на той самий строк і на тих самих умовах, що були передбачені Договором, після закінчення строку дії Договору.

Доказів укладення сторонами угоди про поновлення Договору оренди земельної ділянки № 39 від 20.07.2006 на тих самих умовах і на той самий строк, як то передбачено частинами 6 ст. 33 Закону України Про оренду землі , відповідачем суду не надано.

При цьому, суд зауважує, що посилання відповідача на мовчазну згоду Оріхівської райдержадміністрації на поновлення Договору оренди земельної ділянки № 39 від 20.07.2006 на той самий строк і на тих самих умовах, що були передбачені Договором, у спірних правовідносинах є недоречним, оскільки на момент закінчення строку дії Договору оренди земельної ділянки № 39 від 20.07.2006 Оріхівська райдержадміністрація не була власником спірної земельної ділянки.

Таким чином, суд вважає, що з 09.02.2017 (з моменту закінчення строку, на який укладався Договір оренди земельної ділянки № 39 від 20.07.2006) і по теперішній час відповідач користується спірною земельною ділянкою без достатніх на то правових підстав.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 785 ЦК України у разі припинення договору найму, наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Згідно статті 34 Закону України Про оренду землі (в редакції, станом на час припинення Договору оренди) у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов`язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором. Орендар не має права утримувати земельну ділянку для задоволення своїх вимог до орендодавця. У разі невиконання орендарем обов`язку щодо умов повернення орендодавцеві земельної ділянки орендар зобов`язаний відшкодувати орендодавцю завдані збитки.

Матеріалами справи підтверджується, що надана в користування ПП Дело спірна земельна ділянка комунальної власності сільськогосподарського призначення за кадастровим номером 2323980500:03:001:0245, площею 37,5821 га, яка розташована на території Малотокмачанської (колишньої Білогір`ївської) сільської ради Оріхівського району Запорізької області, після закінчення строку дії Договору оренди земельної ділянки № 39 від 20.07.2006 власнику не була повернута. Доказів протилежного суду не надано.

За приписами ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. При цьому, згідно зі ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтями 319, 321 ЦК України визначено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Частиною 2 ст. 152 ЗК України визначено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Згідно з частиною 2 ст.795 ЦК України повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору.

Відповідач доказів повернення спірної земельної ділянки Орендодавцеві після закінчення строку дії Договору оренди земельної ділянки № 39 від 20.07.2006 в порядку та на умовах, визначених законом і Договором, суду не надав.

За таких обставин, суд вважає, що всупереч вимогам ч. 1 ст. 34 Закону України Про оренду землі , ч. 1 ст. 785, п. 8.1 Договору оренди земельної ділянки № 39 від 20.07.2006 відповідачем з 09.02.2017 по теперішній час не повернуто орендодавцеві спірну земельну ділянку на умовах, визначених законом і Договором, як наслідок, своїми неправомірними діями відповідач вчиняє перешкоди позивачу у здійсненні ним як власником права користування та розпорядження своїм майном.

Згідно з ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а ч. 1 ст. 16 цього Кодексу визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Як передбачено ч. 2 ст. 13 ЦК України при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині.

Відповідно до ч., ч. 1-4 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ст. 74 ГПК України обов`язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Прокурор надав всі необхідні докази в обґрунтування позовних вимог.

Доводи відповідача, надані в обґрунтування заперечень на позов, судом визнанні безпідставними та необґрунтованими.

Враховуючи зазначене, позовні вимоги є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно зі ст. 129 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст., ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ

1. Позов Першого заступника керівника Токмацької місцевої прокуратури в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, - Малотокмачанської сільської ради Оріхівського району Запорізької області, с. Мала Токмачка Оріхівського району Запорізької області до Приватного підприємства Дело , м. Гуляйполе Гуляйпільського району Запорізької області про зобов`язання повернути земельну ділянку задовольнити повністю.

2. Зобов`язати Приватне підприємство Дело , (70200, м. Гуляйполе Гуляйпільського району Запорізької області, вул. Шевченка, буд. 4, ідентифікаційний код юридичної особи 23852438) повернути Малотокмачанській сільській об`єднаній територіальній громаді в особі Малотокмачанської сільської ради Оріхівського району Запорізької області, (70550, с. Мала Токмачка Оріхівського району Запорізької області, вул. Миру, буд. 297, ідентифікаційний код юридичної особи 04352090) земельну ділянку комунальної власності сільськогосподарського призначення за кадастровим номером 2323980500:03:001:0245, площею 37,5821 га, яка розташована на території Малотокмачанської (колишньої Білогір`ївської) сільської ради Оріхівського району Запорізької області. Видати наказ.

3. Стягнути з Приватного підприємства Дело , (70200, м. Гуляйполе Гуляйпільського району Запорізької області, вул. Шевченка, буд. 4, ідентифікаційний код юридичної особи 23852438) на користь прокуратури Запорізької області в особі Токмацької місцевої прокуратури, (71701, м. Токмак Запорізької області, вул. Шевченка, буд. 50/57, отримувач - прокуратура Запорізької області, ідентифікаційний код юридичної особи: 02909973, розрахунковий рахунок № UA438201720343180001000000271, банк отримувача - Державна казначейська служба України, м. Київ, МФО 820172) 9071 (дев`ять тисяч сімдесят одну) грн. 45 коп. витрат на сплату судового збору у 2020 році при здійсненні представництва інтересів держави. Видати наказ.

Повне судове рішення складено 09 листопада 2020 р.

Суддя Н. Г. Зінченко

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Центрального апеляційного господарського суду через господарський суд Запорізької області, а у разі проголошення вступної та резолютивної частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.