Ухвала

від 12.10.2020 по справі б8/129-11

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"12" жовтня 2020 р. м. Київ Справа № Б8/129-11

Господарський суд Київської області у складі головуючого судді Янюк О.С. за участю секретаря судового засідання Мірошніченко В.В. розглянувши у судовому засіданні

заяву ОСОБА_1 , м.Київ

до Приватного підприємства Кона , м. Київ

до Відкритого акціонерного товариства Іванківрибсільгосп , смт. Іванків Київської області

про визнання недійсним правочинів

у відокремленому провадженні в межах справи №Б8/129-11

про банкрутство Відкритого акціонерного товариства Іванківрибсільгосп (07200, Київська області, Іванківський район, смт. Іванків, вул. Рибокомбінат,1; ідентифікаційний код 00476671)

У судовому засіданні беруть учать:

позивач (заявник): ОСОБА_1 (особисто, паспорт НОМЕР_1 від 16.01.1998); Крилов А.В. (свідоцтво № 7727/10 від 19.04.2019, ордер серії КС №610990 від 04.11.2019); Роскошинська О.С. (свідоцтво серії ВН №000376 від 20.12.2018, договір про надання правової допомоги (послуг) №1/2019 від 02.01.2019);

відповідач-1 (ПП Кона ): Бухаленков С.С. (довіреність від 01.05.2020 б/н, посвідчення адвоката від 05.03.2019 №21/1925);

відповідач-2 (ВАТ Іванківрибсільгосп ): розпорядник майна Дейнегіна В.М. (свідоцтво №116 від 07.02.2013)

1. Стислий виклад позицій учасників справи (заяви по суті справи)

1.1. 14.01.2020 до Господарського суду Київської області (далі-суд) із заявою звернувся ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) до Приватного підприємства Кона (далі - ПП Кона , відповідач-1), Відкритого акціонерного товариства Іванківрибсільгосп (далі - ВАТ Іванківрибсільгосп , відповідач-2), в якій просить визнати недійсними договір поставки комбікорму для риб №К-111 від 19.02.2009 та договір купівлі-продажу від 20.02.2009, укладених між відповідачами.

Заяву обґрунтовує ст. 42 Кодексу України з процедур банкрутства (далі-Кодекс) та зазначає, що спірні договори укладені із заінтересованими та не уповноваженими особами банкрута для штучного створення боргових зобов`язань ВАТ Іванківрибсільгосп . Додатково у своїх письмових поясненнях від 06.02.2020 та 10.02.2020 (т.1 а.с.124-135) зазначає, що спірні договори є фіктивними, оскільки відсутні належні докази, які б вказували на реальну поставку та отримання товару (реальність операції).

1.2. Відповідач-1 скористався своїм правом та надав суду відзив б/н від 06.02.2020 на заяву про визнання правочинів недійсними (т.1 а.с. 105-108) та зазначив, зокрема, що під час постановлення як ухвали суду від 28.10.2013 так і ухвали суду від 24.12.2014 вже досліджувалось документи на яких ґрунтуються вимоги ПП Кона до банкрута. Крім того, посилається на положення ст.ст. 256, 257 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та вказує на порушення позивачем трьохрічного строку позовної давності. На підставі зазначеного просить у задоволені позову відмовити повністю.

1.3. Відповідач-2 проти позову заперечила та просила у його задоволені відмовити з підстав, які викладені у відзиві на позовну заяву від 31.03.2020 №02-01/36 (т.1 а.с.252-253), що за своїм змістом є ідентичними змісту відзиву на позову заяву ПП Кона . Крім того, у своїх поясненнях від 21.05.2020 №02-01/44 (т.2 а.с.82-83) зазначила, що у зв`язку із внесенням на депозитний рахунок нотаріуса грошових коштів для ОСОБА_1 у загальному розмірі його кредиторських вимог, у даному спорі відсутнє порушене або оспорюване право позивача, а тому у суду наявна підстава для ухвалення рішення про відмову у задоволені позову, незалежно від інших встановлених судом обставин.

1.4. 28.02.2020 позивач скористався своїм правом та надав відповідь на відзив від 28.02.2020 (т.1 а.с.145-152) в якому зазначив, зокрема, що ЦК України встановлено загальний строк позовної давності, який становить три роки. Проте, 21.10.2019 набув чинності Кодекс України з процедур банкрутства, відповідно до ст.42 якого встановлено що правочини, вчинені боржником протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство, можуть бути визнанні недійсним господарським судом у межах провадження у справи про банкрутство… . Вважає, що норма даної статті є спеціальною відносно положень ЦК України.

2. Заяви та клопотання учасників справи з процесуальних питань (результати їх вирішення), процесуальні дії у справі

2.1. Ухвалою суду від 27.01.2020, після усунення недоліків, визначених в ухвалі суду від 17.01.2020, заяву про визнання недійсними правочинів прийнято до розгляду в межах провадження у справі №Б8/129-11 про банкрутство ВАТ Іванківрибсільгосп ; ухвалено здійснювати розгляд заяви у порядку загального позовного провадження; призначено підготовче засідання на 10.02.2020 та запропоновано відповідачам надати суду у встановлений строк відзиви на заяву.

10.02.2020 у підготовчому засіданні було оголошено перерву до 02.03.2020, про що постановлено протокольну ухвалу суду (протокол від 10.02.2020, т.1 а.с.138-139).

02.03.2020 позивачем заявлено суду клопотання від 02.03.2020 про витребування доказів у справі, яке судом частково задоволено, про що постановлено ухвалу суду від 02.03.2020. Крім того, зазначеною ухвалою продовжено строк підготовчого засідання на 30 днів та оголошено перерву до 13.04.2020.

На підставі ст.183 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) та відповідних заяв учасників справи, та з урахуванням ч. 4 розділу Х Прикінцеві положення ГПК України, у зв`язку із введенням на території України постановою Кабінету Міністрів України №211 від 11.03.2020 Про запобігання поширенню на території України короновірусу COVID-19 карантину підготовче засідання відкладалось та у ньому оголошувалася перерва (протокол судового засідання від 13.04.2020, ухвала суду від 04.05.2020). Чергове підготовче засідання призначено на 25.05.2020.

25.05.2020 за результатами підготовчого засідання, судом постановлено ухвалу, якою закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті на 22.06.2020.

2.2. На підставі ст. 216 ГПК України у судовому засіданні неодноразово оголошувалась перерва до 02.07.2020 та 30.07.2020 відповідно (протоколи судового засідання від 22.06.2020, від 02.07.2020).

Ухвалою суду від 30.07.2020, у зв`язку із витребуванням матеріалів основної справи №Б8/129-11 Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду, судове засідання було відкладено до повернення матеріалів справи до суду.

Ухвалою суду від 25.08.2020, після повернення матеріалів справи до суду, остання призначена до розгляду на 12.10.2020.

2.3. На підставі ст. 233 ГПК України у судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

3. Фактичні обставини, встановлені судом, із посиланням на докази. Висновки суду із посиланням на норми права, які застосовано

3.1. У провадженні суду на стадії розпорядження майном перебуває справа №Б8/129-11 про банкрутство ВАТ Іванківрибсільгосп , провадження в якій порушено ухвалою суду від 14.09.2011.

Ухвалою суду від 28.10.2013, зокрема, визнані кредиторські вимоги ПП Кона до ВАТ Іванківрибсільгосп у загальному розмірі 1 242 000,00грн, що виникли на підставі договорів поставки від 19.02.2009 та 20.02.2009.

21.10.2019 набирав чинності Кодекс України з процедур банкрутства № 2597-VIII від 18.10.2018, відповідно до п.4 Перехідних положень якого, установлено що з дня введення в дію цього Кодексу подальший розгляд справ про банкрутство здійснюється відповідно до положень цього Кодексу незалежно від дати відкриття провадження у справі про банкрутство, крім справ про банкрутство, які на день введення в дію цього Кодексу перебувають на стадії санації, провадження в яких продовжується відповідно до Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом . Перехід до наступної судової процедури та подальше провадження у таких справах здійснюється відповідно до цього Кодексу.

З дня введення в дію цього Кодексу визнається таким, що втратив чинність Закон України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом (абз. 2 п. 2 Перехідних положень Кодексу).

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, ГПК України, іншими законами України.

Так, ч.ч.1,2 ст.42 Кодексу передбачено, що правочини, вчинені боржником після відкриття провадження у справі про банкрутство або протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство, можуть бути визнані недійсними господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або кредитора, якщо вони завдали збитків боржнику або кредиторам, з таких підстав: боржник виконав майнові зобов`язання раніше встановленого строку; боржник до відкриття провадження у справі про банкрутство взяв на себе зобов`язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов`язань перед іншими кредиторами повністю або частково стало неможливим; боржник здійснив відчуження або придбав майно за цінами, відповідно нижчими або вищими від ринкових, за умови що в момент прийняття зобов`язання або внаслідок його виконання майна боржника було (стало) недостатньо для задоволення вимог кредиторів; боржник оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів до боржника перевищувала вартість майна; боржник узяв на себе заставні зобов`язання для забезпечення виконання грошових вимог.

Правочини, вчинені боржником протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство, можуть бути визнані недійсними господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або кредитора також з таких підстав: боржник безоплатно здійснив відчуження майна, взяв на себе зобов`язання без відповідних майнових дій іншої сторони, відмовився від власних майнових вимог; боржник уклав договір із заінтересованою особою ; боржник уклав договір дарування.

Згідно ст.1 Кодексу заінтересовані особи стосовно боржника - юридична особа, створена за участю боржника, юридична особа, що здійснює контроль над боржником, юридична або фізична особа, контроль над якою здійснює боржник, юридична особа, з якою боржник перебуває під контролем третьої особи, власники (учасники, акціонери) боржника, керівник боржника, особи, які входять до складу органів управління боржника, головний бухгалтер (бухгалтер) боржника, у тому числі звільнені з роботи за три роки до відкриття провадження у справі про банкрутство, а також особи, які перебувають у родинних стосунках із зазначеними особами та фізичною особою - боржником, а саме: подружжя та їхні діти, батьки, брати, сестри, онуки, а також інші особи, щодо яких наявні обґрунтовані підстави вважати їх заінтересованими; для цілей цього Кодексу заінтересованими особами стосовно арбітражного керуючого чи кредиторів визнаються особи в такому самому переліку, як і заінтересовані особи стосовно боржника.

Крім того, судом береться до уваги те, що згідно з ч. 2 ст. 4 ЦК України основним актом цивільного законодавства є ЦК України. Відповідно до положень ч.6 ст. 104 ЦК України порядок припинення юридичної особи в процесі відновлення її платоспроможності або банкрутства встановлюється законом.

З огляду на положення ст.ст. 4, 104, 110, 112 ЦК України, Кодекс є частиною цивільного законодавства, що не виключає можливості застосування до правовідносин, які регулює цей спеціальний закон, також норм ЦК України, зокрема щодо загальних підстав для визнання недійсними правочинів за участі боржника.

Така правова позиція викладена Верховним Судом, зокрема, у постановах від 07.08.2019 у справі № 925/2151/14, від 28.08.2019 у справі № 912/1445/17, від 03.03.2020 у справі № 910/1405/14.

Згідно з положеннями ст. 16 ЦК України визнання правочину недійсним є одним із передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів і загальні вимоги щодо недійсності правочину передбачені ст. 215 ЦК.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч.1-3,5,6 ст.203 цього Кодексу.

Статтею 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

3.2. Так, із матеріалів справи вбачається, що 19.02.2009 між ПП Кона (постачальник) в особі директора ОСОБА_2 та ВАТ Іванківрибсільгосп (покупець) в особі тимчасово виконуючого обов`язків Голови правління Рожинського Петра Миколайовича підписаний договір поставки (далі-Договір-1, т.3 а.с.8-13 справи про банкрутство) відповідно до п.1.1, п.2.1. якого постачальник зобов`язується в порядку та на умовах, визначених у цьому Договорі, передати у власність покупцю, а покупець зобов`язується в порядку та на умовах, визначених у цьому Договорі, прийняти та оплатити комбікорм для риб К-111 (товар), а саме 210 тонн на суму 504 000,00грн.

Відповідно до п.3.1, п.3.2 Договору-1 продавець поставляє товар на склад покупця: Київська область, Іванківський район, смт Іванків, вул. Рибокомбінат, 1, протягом одного календарного місяця. Не пізніше ніж за 10 днів до дати передачі товару покупцю продавець повідомляє покупця по факсу про дату поставки.

Як доказ виконання своїх зобов`язань за Договором-1 відповідачами надана видаткова накладна №РН-0003568 від 23.03.2009 (т.3 а.с.12 справи про банкрутство) та акт звірки взаєморозрахунків від 14.08.2013 (т.3 а.с.13 справи про банкрутство).

Крім того, 20.02.2009 між ПП Кона (продавець) в особі директора ОСОБА_2 та ВАТ Іванківрибсільгосп (покупець) в особі тимчасово виконуючого обов`язків Голови правління Рожинського Петра Миколайовича підписаний договір поставки (далі-Договір-2, т.3 а.с.14-17) відповідно до п.1.1 якого на умовах, визначених у цьому Договору, продавець зобов`язується передати у власність покупцю, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити підрощений мальок коропа, товстолоба, білого амура, сома на суму 738 000,00грн.

Приймання товару по кількості та якості здійснюється спеціалістами покупця шляхом огляду його та звірки фактичної кількості та якості живої риби з супровідними документами та умовами даного Договору (п.2.2 Договору -2).

Продавець зобов`язаний, зокрема: протягом одного місяця з дня набрання чинності цим Договором передати покупцю товар; забезпечити покупця інструкцією з використання (розведення) товару та надати покупцеві сертифікат якості на товар (п.3.1 Договору-2).

Як доказ виконання своїх зобов`язань за Договором-2 відповідачами надана видаткова накладна №РН-0003569 від 24.03.2009 (т.3 а.с.18 справи про банкрутство) та акт звірки взаєморозрахунків від 14.08.2013 (т.3 а.с.19 справи про банкрутство).

3.3. Як зазначає позивач, підставами визнання недійсним спірних договорів є те, що останні підписанні не уповноваженими та заінтересованими особами стосовно боржника (ч. 2 ст.203, ч.1 ст.215 ЦК України, ч.2 ст.42 Кодексу). Крім того, угоди вчинені без наміру створення правових наслідків, які обумовлюються цим правочином.

3.3.1. Так, відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 19.02.2009 щодо ВАТ Іванківрибсільгосп у переліку засновників (учасників) визначені - Регіональне відділення Фонду державного майна України по Київській області, акціонери товариства 345 фізичних осіб; керівником та підписантом значиться ОСОБА_3 (т.1 а.с.26-30).

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 19.02.2009 та 20.02.2009 щодо ПП Кона у переліку засновників (учасників) визначені - ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ., ОСОБА_6 ; керівником та підписантом значиться ОСОБА_5 (т.1 а.с.31-40).

Доказів, які б вказували на наявність у тимчасово виконуючого обов`язків Голови правління ОСОБА_7 повноважень на підписання (укладення) від імені ВАТ Іванківрибсільгосп та у ОСОБА_2 від імені ПП Кона спірних правочинів відповідачами суду надано не було.

Крім того, із змісту виписок з реєстру власників іменних цінних паперів про стан особового рахунку та сертифікату іменних акцій вбачається, що акціонерами ВАТ Іванківрибсільгосп є: ОСОБА_4 (виписка №1026/ЕО-0179 від 25.06.2008, т. 1 а.с.45); ОСОБА_8 (виписка №1028/ЕО-0179 від 25.06.2008 та сертифікат серія А№373 від 14.03.2005, т.1 а.с.43,46); ОСОБА_2 (виписка №1027/ЕО-0179 від 25.06.2008 та сертифікат серія А№386 від 06.09.2006, т.1 а.с.44,48).

До того ж, із змісту копії паспорта ОСОБА_8 (т.1 а.с.41-42) вбачається, що у розділі сімейний стан зазначено: 29.04.04 за №450 зареєстровано шлюб з ОСОБА_5 , яка, як зазначив позивач, є дружиною ОСОБА_8 (акціонер ВАТ Іванківрибсільгосп ), яка, у свою чергу, на час укладення спірних договорів була учасником ПП Кона . До того ж, із змісту договору купівлі-продажу від 10.03.2004 також вбачається, що ОСОБА_4 та ОСОБА_8 є близькими родичами.

Доказів, які б спростовували зазначені судом обставини сторонами суду надано не було та протягом розгляду даного спору зазначені факти відповідачами не оспорювалися.

У зв`язку із зазначеним, суд вважає, що сторони договору були заінтересованими особами стосовно боржника у розумінні Кодексу та, у свою чергу не мали відповідних повноважень на вчинення відповідних правочинів.

3.3.2. Водночас, позивач вказує, що спірними операціями лише оформлювались документи без фактичного виконання контрагентом ПП Кона обумовлених операцій. Зазначені висновки здійснені позивачем у зв`язку із відсутністю документів, які повинні бути оформлені відповідачами відповідно до умов договору та діючого на той час законодавства (товарно-транспортні накладні, відповідні сертифікати, інструкції, повідомлення про дату поставки тощо).

Відповідно до ч.2 ст.74 ГПК України у разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Так, доказів у розумінні ст.ст.76-79 ГПК України, які б спростовували твердження позивача відповідачами суду надано не було.

Наявний акт звірки взаємних розрахунків судом до уваги не приймається, оскільки зазначений акт є лише технічним (фіксуючим) документом, за яким бухгалтерії підприємств звіряють облік операцій. Сам по собі акт звірки не є належним доказом факту здійснення будь-яких господарських операцій, оскільки не є первинним бухгалтерським обліковим документом.

Судом також береться до уваги положення Закону України Про податок на додану вартість від 03.04.1997 № 168/97-ВР (чинного на час підписання спірних договорів), а саме, пп. 2.3.1 п.2.3 ст.2 якими визначено, що особа підлягає обов`язковій реєстрації як платник податку у разі: коли загальна сума від здійснення операцій з поставки товарів (послуг), у тому числі з використанням локальної або глобальної комп`ютерної мережі, що підлягають оподаткуванню згідно з цим Законом, нарахована (сплачена, надана) такій особі або в рахунок зобов`язань третім особам, протягом останніх дванадцяти календарних місяців сукупно перевищує 300 000 гривень (без урахування податку на додану вартість).

Відповідно до листа ГУ ДПС у Київській області про надання інформації від 19.03.2020 №7869/9/10-36-04-01 (т.1 а.с.248), згідно інформаційних систем контролюючого органу ВАТ Іванківрибсільгосп було зареєстровано платником податку на додану вартість з 01.07.1997 по 14.08.2009 (анульовано реєстрацію платника податку на додану вартість за рішення контролюючого органу у зв`язку з надання декларацій про відсутність поставок).

Щодо ПП Кона , то на час укладення спірних договорів, останнє не було зареєстровано як платник податку на додану вартість (анульовано) та відповідні податкові накладні на суму 504 000,00грн та 738 000,00грн в Єдиному реєстрі податкових накладних відсутні (лист ГУ ДПС у м.Києві від 19.03.2020 №8337/9/26-15-04-12-16, т.1 а.с.250).

Підсумовуючи викладене, суд погоджується з твердженнями позивачем, що договори поставки від 19.02.2009 та від 20.02.2009 укладені ВАТ Іванківрибсільгосп та ПП Кона з порушення вимог як ЦК України так і Кодексу, у зв`язку з чим наявні правові підстави визнати їх недійсними.

3.4. Водночас, під час судового розгляду справи відповідачами заявлено суду клопотання про застосування наслідків спливу позовної давності, з цього приводу суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. ст. 256, 257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Водночас, ані Кодекс (Закон України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом ), ані інші нормативно-правові акти не містять винятків із загального правила щодо початку перебігу позовної давності, та не встановлюють спеціальної позовної давності щодо юридичних осіб, відносно яких відкрито провадження у справі.

Згідно з ч.4 ст.236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Так, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 у справі №907/50/16, від 05.12.2018 у справі №522/2201/15-ц, від 17.10.2018 у справі №362/44/17 зазначено, що до позовних вимог про визнання недійсними договорів та витребування майна на підставі ст.ст.203, 215, 387, 388 ЦК України застосовується загальна позовна давність у три роки.

Відтак, на даний позов щодо визнання договорів недійсними, згідно зі ст.257 ЦК України поширюється загальна позовна давність, і на підставі ч.1 ст.261 цього Кодексу перебіг позовної давності починається від дня, коли позивач довідався або міг довідатися про порушення прав і законних інтересів. При цьому, за змістом зазначеної статті, для визначення початку перебігу позовної давності має значення не лише безпосередня обізнаність особи про порушення її прав, а й об`єктивна можливість цієї особи знати про обставини такого порушення.

Із матеріалів основної справи про банкрутство ВАТ Іванківрибсільгосп вбачається, що про наявність спірних договорів позивач дізнався ще у 2013 році, що підтверджується, зокрема, але не виключно, заявою від 15.11.2013 (т.3 а.с.83-88 справи про банкрутство). До того ж, позивач вже звертався до Іванківського районного суду Київської області із позовом про визнання відповідних договір недійсним, який був залишений судом без розгляду, у зв`язку із неявкою позивача у судові засідання. Доказів, які б вказували на протилежне позивачем суду надано не було.

Отже, перебіг позовної давності щодо визнання недійсними оспорюваних договорів від 19.02.2009 та 20.02.2009 розпочався для позивача у справі про банкрутство №908/32/15-г щонайменше з 15.11.2013 та закінчився - 15.11.2016.

3.5. Відповідно до ч.5 ст.267 ЦК України якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Аналізуючи застосування приписів ч.5 ст.267 ЦК України, суд зазначає, що позовна давність не є інститутом процесуального права та не може бути відновлена (поновлена) в разі її спливу, але позивач вправі отримати судовий захист у разі визнання поважними причин пропуску позовної давності.

Питання щодо поважності цих причин, тобто наявності обставин, які з об`єктивних, незалежних від позивача підстав унеможливлювали або істотно утруднювали своєчасне подання позову, вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням наявних фактичних даних про такі обставини.

Закон не встановлює, з чиєї ініціативи суд визнає причини пропуску позовної давності поважними. Як правило, це відбувається за заявою (клопотанням) позивача, з наведенням відповідних доводів і поданням належних та допустимих доказів, однак, суд не обмежений у захисті цивільного права за відсутності такого клопотання, що підтверджується системним аналізом ч.ч.2-5 ст.267 ЦК України.

Проте, суд зазначає, що самостійно вирішувати питання щодо поважності причин пропуску позовної давності у спірних правовідносинах судом здійснюється як вийняток, що має місце лише за наявності надзвичайних обставин, які під час розгляду даного спору судом не встановлено.

3.6. Щодо посилання позивача на положення ст.42 Кодексу як на підставу наявного у нього строку позовної давності, то суд вважає зазначене помилковим, оскільки строк, який визначений у зазначеній статті не є строком позовної давності, а є спеціальним строком чи так званим підозрілим періодом, протягом якого особа, яка є боржником перед своїми контрагентами повинна утримуватись від дій, які безпідставно або сумнівно зменшують розмір її активів.

Оскільки, період часу з моменту виникнення грошового зобов`язання у боржника, у тому числі при загрозі неплатоспроможності, або при надмірній заборгованості до дня відкриття справи про його банкрутство є підозрілим періодом, а правочини (договори) боржника, що вчинені у цей період часу є сумнівними, то ч.ч.1, 2 ст.42 Кодексу, встановлено правову презумпцію сумнівності правочинів, що вчинені ним протягом вказаного у Кодексу строку, а тому будь-який правочин боржника щодо відчуження ним свого майна може бути визнаний недійсним на підставі вищезазначених вимог Кодексу.

Крім того, з огляду на положення законодавства України, чинного на момент розгляду справи суд зазначає, що законодавець збільшив так званий підозрілий період з одного року за Законом України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом до трьох років за Кодексом, що сприятиме більш ефективному захисту прав кредиторів.

3.7. Відповідно до ч.ч. 3-4 ст.267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Судом береться до уваги те, що ст. 261 ЦК України визначено, що позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення. Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.01.2019 справа № 904/1237/17, від 19.06.2019 справа № 905/1331/18.

Як зазначалось вище, відповідних заяв від позивача щодо поважності причин пропущення позовної давності суду надано не було.

Підсумовуючи вищевикладене та те, що позовні вимоги суд вважає обґрунтованими, а відповідачами у справі заявлено про сплив позовної давності, то суд дійшов висновку про необхідність застосувати до спірних правовідносин положення ст.267 ЦК України та відмовити в заяві.

4. Судові витрати

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Зважаючи на те, що суд дійшов висновку про відмову у задоволені заявлених вимог, то судовий збір у даній справі покладається на ОСОБА_1 ..

Керуючись ст.ст. 12, 232-235, 255 ГПК України, ст.ст. 2, 42 Кодексу, ст. 267 ЦК України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволені заяви ОСОБА_1 до Приватного підприємства Кона та Відкритого акціонерного товариства Іванківрибсільгосп про визнання недійним правочинів - відмовити.

Відповідно до ч. 4 ст. 9 Кодексу та ч.1 ст.235 ГПК України ухвала набрала законної сили 12.10.2020 та згідно ст.255 ГПК України може бути оскаржена до Північного апеляційного господарського суду протягом 10 днів у порядку, передбаченому ст.ст.256-257 ГПК України з урахуванням пп.17.5 п.17 ч.1 Перехідних положень ГПК України.

Суддя О.С. Янюк

Повний текст ухвали складений та підписаний 10.11.2020.