Ухвала

від 10.11.2020 по справі 520/11555/2020

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

УХВАЛА

про залишення позовної заяви без розгляду

10 листопада 2020 р. Справа № 520/11555/2020

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Спірідонов М.О. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Приватного акціонерного товариства "Харківський науково-дослідний і проектний інститут "Енергоатомтехніка" (пр-т Московський, буд. 10/12, м. Харків, 61003, код ЄДРПОУ19464239) до Харківської обласної державної адміністрації (вул. Сумська, буд. 64, м. Харків, 61200, код ЄДРПОУ 23912956) треті особи - Товариство з обмеженою відповідальністю "Фельдман Еко-Парк" (вул. Київське Шосе, буд. 12,с. Лісне, Дергачівський район, Харківська область,62340), Державне підприємство "Харківська лісова науково-дослідна станція" (с. Черкаська Лозова, Дергачівський район, Харківська область, 62340) про визнання протиправним та скасування розпорядженняпро визнання протиправним та скасування розпорядження,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Приватного акціонерного товариства "Харківський науково-дослідний і проектний інститут "Енергоатомтехніка", звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з зазначеним позовом та просить суд:

1. Визнати протиправним та скасувати пункт 1 розпорядження Першого заступника голови обласної державної адміністрації Беккер М.Л. №336 від 29.05.2018 Про надання лісових ділянок у довгострокове тимчасове користування лісами в частині надання ТОВАРИСТВУ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ ФЕЛЬДМАН ЕКО-ПАРК (далі ТОВ ФЕЛЬДМАН ЕКО-ПАРК ) лісові ділянки: виділ №1 площею 5, 3 га, виділ №3 площею 0, 6 га, виділ №5 площею 5, 8 га, кварталу №106 Південного лісництва у довгострокове тимчасове користування за рахунок лісів, що знаходяться у постійному користуванні Державного підприємства Харківська лісова науково-дослідна станція Український ордена Знак Пошани науково-дослідний інститут лісового господарства та агролісомеліорації ім. Г.М. Висоцького (далі- ДП Харківська ЛНДС ), які розташовані за межами населених пунктів на території Дергачівського району Харківської області, для використання у рекреаційний цілях строком на 49 років.

2. Здійснити розгляд судових витрат відповідно до ст. 140 КАС України.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 02 вересня 2020 року адміністративний позов Приватного акціонерного товариства "Харківський науково-дослідний і проектний інститут "Енергоатомтехніка" було прийнято до розгляду та відкрито спрощене провадження у справі.

09.10.2020 року Харківською обласною державною адміністрацією було надано клопотання про залишення адміністративного позову по справі №520/11555/2020 без розгляду у зв`язку із пропуском строку звернення до адміністративного суду.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 22.10.2020 року було надано позивачу термін для усунення недоліків позовної заяви Приватного акціонерного товариства "Харківський науково-дослідний і проектний інститут "Енергоатомтехніка" до Харківської обласної державної адміністрації, треті особи - Товариство з обмеженою відповідальністю "Фельдман Еко-Парк", Державне підприємство "Харківська лісова науково-дослідна станція" про визнання протиправним та скасування розпорядження - десять днів з моменту отримання ухвали, шляхом надання до суду обґрунтованої заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду.

06.12.2020 р. від представника позивача надійшла заява про поновлення строків звернення до суду.

В обґрунтування зазначеного клопотання позивач посилається на рішення Господарського суду Харківської області від 15.10.2019 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 13.02.2020 у справі №922/1840/19, якими встановлено, що : розпорядження Харківської обласної державної адміністрації від 29.05.2018 3336 є актом індивідуальної дії, який має ненормативний характер та вичерпує свою дію після його реалізації , з огляду на те, що постановою Верховного Суду вказані судові рішення залишені без змін, у позивача не було підстав ставити під сумнів вичерпання дії такого розпорядження, однак про перешкоду (чинність відповідного розпорядження) в оформленні права довгострокового тимчасового користування лісами позивач дізнався лише влітку 2020 року з листа юридичного департаменту Харківської обласної державної адміністрації від 21.07.2020 за вих. №05-55/631. Позивач зазначає, що звернення із цим позовом до суду є необхідним для здійснення подальшого оформлення права довгострокового тимчасового користування лісами, а тому керуючись ст.ст. 44, 121, 122 КАС України, просить визнати причини пропуску процесуального строку шестимісячного строку звернення до суду поважним та поновити пропущений процесуальний строк.

Розглянувши подану заяву, суд дійшов висновку про відсутність підстав для її задоволення, виходячи з наступних міркувань.

Відповідно до ч.1 ст.122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Частиною 2 ст.122 КАС України передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно із ч.3 ст.122 КАС України, для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Строк в шість місяців визнано законодавцем достатнім для того, щоб особа, яка вважає, що її права, свободи чи інтереси порушено, визначилася, чи буде вона звертатися до суду із позовом.

Крім цього, початок перебігу шестимісячного строку визначено альтернативно - це день, коли особа або дізналася, або повинна була дізнатися про порушення свого права.

При цьому повинна слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов`язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо: особа знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені.

Доказами того, що особа знала про порушення своїх прав, є, зокрема, умови, за яких особа мала реальну можливість дізнатися про їх порушення.

Правовий інститут строків звернення до адміністративного суду за захистом свого порушеного права не містить вичерпного, детально описаного переліку причин чи критеріїв їх визначення. Натомість закон запроваджує оцінні, якісні параметри визначення таких причин - вони повинні бути поважними, реальними або непереборними і об`єктивно нездоланними на час плину строків звернення до суду. Ці причини (чи фактори об`єктивної дійсності) мають бути несумісними з обставинами, коли суб`єкт звернення до суду знав або не міг не знати про порушене право, ніщо правдиво йому не заважало звернутися до суду, але цього він не зробив і через власну недбалість, легковажність, байдужість, неорганізованість чи інші подібні за суттю ставлення до права на доступ до суду порушив ці строки.

Інакшого способу визначити, які причини належить віднести до поважних, ніж через зовнішню оцінку (кваліфікацію) змісту конкретних обставин, хронологію та послідовність дій суб`єкта правовідносин перед зверненням до суду за захистом свого права, немає. Під таку оцінку мають потрапляти певні явища, фактори та їх юридична природа; тривалість строку, який пропущений; те, чи могли і яким чином певні фактори завадити вчасно звернутися до суду, чи перебувають вони у причинному зв`язку із пропуском строку звернення до суду; яка була поведінка суб`єкта звернення протягом цього строку; які дії він вчиняв, і чи пов`язані вони з готуванням до звернення до суду тощо.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 30.03.2020 р. у справі № 826/10808/18.

Так, позивач в обґрунтування заяви вказує, що у позивача не було підстав ставити під сумнів вичерпання дії розпорядження №336 від 29.05.2018 Про надання лісових ділянок у довгострокове тимчасове користування лісами , оскільки рішенням Господарського суду Харківської області від 15.10.2019 та постановою Східного апеляційного господарського суду від 13.02.2020 у справі №922/1840/19, встановлено, що розпорядження Харківської обласної державної адміністрації від 29.05.2018 3336 є актом індивідуальної дії, який має ненормативний характер та вичерпує свою дію після його реалізації.

Позивачем також зазначено, що про перешкоду в отриманні у довгострокове тимчасове користування лісових ділянок за рахунок земель лісового фонду з підстав чинності розпорядження Харківської обласної державної адміністрації №336 від 29.05.2020 року позивач дізнався лише влітку 2020 року.

Вказану обставину позивач вважає такою, що свідчить про поважність причин пропуску строку звернення до суду.

Суд звертає увагу, що причина пропуску строку є поважною, якщо вона відповідає одночасно таким критеріям:

- це обставина або кілька обставин, які безпосередньо унеможливлювали або ускладнювали можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк і створювали об`єктивні перешкоди, які перешкоджали зверненню до суду;

- це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк;

- ця причина виникла протягом строку, який пропущено;

- ці обставини підтверджується належними і допустимими засобами доказування.

Посилання позивача на те, що про необхідність скасування в судовому порядку розпорядження Харківської обласної державної адміністрації №336 від 29.05.2020 року, він дізнався лише влітку, після звернення для оформлення договору довгострокового тимчасового користування лісами, судом відхиляються, оскільки питання необхідності скасування зазначеного розпорядження порушувалось під час розгляду справи №922/1840/19 Господарського суду Харківської області, а отже суд приходить до висновку, що позивачу було відомо про обставини розгляду справи №922/1840/19 ще у 2019 році. Суд зазначає, що скасування розпорядження Харківської обласної державної адміністрації №336 від 29.05.2020 року є самостійним предметом оскарження.

До того ж, виходячи з наведених вище доводів позивача, останній допускав настання негативних наслідків реалізації розпорядження Харківської обласної державної адміністрації №336 від 29.05.2020 року, а отже, є можливим дійти висновку, що у випадку існування припущень щодо можливих негативних наслідків дії розпорядження №336 від 29.05.2020 року, Приватне акціонерне товариство "Харківський науково-дослідний і проектний інститут "Енергоатомтехніка" на власний розсуд не скористалось правом на оскарження розпорядження у визначений строк.

Отже, позивач мав можливість звернутись за захистом свого права і не був обмежений у доступі до суду у встановлений законом строк.

Відповідно до приписів частини першої статті 9 Конституції України та статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод застосовується судами України як частина національного законодавства, а практика Європейського суду з прав людини, через рішення якого відбувається практичне застосування цієї Конвенції, застосовується судами як джерело права.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (ратифіковано Україною 17 липня 1997 року) визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Таким чином, особі гарантується право на звернення до суду.

Водночас, Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях наполягає на тому, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов`язковими для дотримання. Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (див. рішення Європейського суду у справі "Перез де Рада Каванілес проти Іспанії" від 28.10.1998, заява № 28090/95, пункт 45). Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

У рішенні "Міраґаль Есколано та інші проти Іспанії" Європейський суд встановив, що строки позовної давності, яких заявники мають дотримуватися при поданні скарг, спрямовані на те, щоб забезпечити належне здійснення правосуддя і дотримання принципів правової певності. Сторонам у провадженні слід очікувати, що ці норми будуть застосовними (рішення від 25.01.2000, пункт 33).

Суд звертає увагу на те, що дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників публічно-правових відносин, якщо ці відносини стали спірними.

Необхідно зауважити на тому, що інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Аналогічна правова позиція була висловлена Верховним Судом в ухвалах від 17 квітня 2018 року у справі № 9901/473/18, від 11 березня 2019 року у справі № 9901/95/19, від 08 квітня 2019 року у справі № 9901/138/19 та від 03 червня 2019 року у справі № 640/3940/19.

Також, суд вважає за необхідне зазначити, що обмеження строку звернення до суду шляхом встановлення відповідних процесуальних строків, не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя (Рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2011 року № 17-рп/2011). Такі обмеження направленні на досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулюють учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків та поважати права та інтереси інших учасників правовідносин.

Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.

Поняття поважних причин пропуску процесуальних строків є оціночним, а його вирішення покладається на розсуд судді, суду.

Суд зауважує, що норми КАС України не містять виключень або підстав для звільнення учасників процесу від обов`язку надавати докази до суду та доводи ті обставини, які є підставами для поновлення пропущеного строку на звернення до суду.

Особа, яка заявляє відповідне клопотання, згідно з частиною 1 статті 77 КАС України повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що пропуск такого строку дійсно пов`язаний з об`єктивно непереборними обставинами чи істотними перешкодами.

З урахуванням зазначеного суд вважає, що позивач не був позбавлений можливості та обов`язку дізнатись про необхідність скасування в судовому порядку розпорядження Харківської обласної державної адміністрації №336 від 29.05.2020 року.

В свою чергу, позивач звернувся з зазначеним адміністративним позовом до Харківського окружного адміністративного суду 01 вересня 2020 року, тобто із пропуском шестимісячного строку звернення до суду встановленим ч. 2 ст. 122 КАС України.

З огляду на що суд зазначає, що обставини причин пропуску строку звернення до суду з зазначеним позовом, викладені в заяві від 06.11.2020 року є неповажними.

Згідно ч. 3 ст. 123 КАС України встановлено, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом не поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

З огляду на вказане, суд дійшов висновку про залишення позовної заяви без розгляду з підстав не визнання підстав, вказаних позивачем у заяві про поновлення пропущеного строку звернення до суду, поважними.

Керуючись статтями 122, 123, 256, 294, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, -

У Х В А Л И В:

Адміністративний позов Приватного акціонерного товариства "Харківський науково-дослідний і проектний інститут "Енергоатомтехніка" (61003, м. Харків, проспект Московський, буд. 10/12) до Харківської обласної державної адміністрації (61200, м. Харків, вул. Сумська, 64), треті особи - Товариство з обмеженою відповідальністю "Фельдман Еко-Парк" (вул. Київське Шосе, буд. 12,с. Лісне, Дергачівський район, Харківська область,62340), Державне підприємство "Харківська лісова науково-дослідна станція" (с. Черкаська Лозова, Дергачівський район, Харківська область,62340) про визнання протиправним та скасування розпорядження - залишити без розгляду.

Ухвала може бути оскаржена протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду. Або в порядку, передбаченому п. 15.5 Розділу VII КАС України, а саме: до Другого апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд.

Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).

Суддя Спірідонов М.О.