Ухвала

від 29.10.2020 по справі 755/2096/20

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ AПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 жовтня 2020 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

секретаря ОСОБА_4 ,

за участю

прокурора ОСОБА_5 ,

представників власників майна ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м.Києві матеріали за апеляційними скаргами представника власника майна ОСОБА_6 , в інтересах власника майна ОСОБА_8 ,та представника ОСОБА_7 , в інтересах ОСОБА_9 , на ухвалу слідчого судді Дніпровського районного суду м. Києва від 05 червня 2020 року, -

ВСТАНОВИЛА:

Цією ухвалою задоволено клопотання слідчого СВ Дніпровського УП ГУНП в місті Києві ОСОБА_10 , погоджене з прокурором Київської місцевої прокуратури №4 ОСОБА_11 , та накладено арешт на об`єкти нерухомого майна, які згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, відомості про об`єкт нерухомості, належать підозрюваному ОСОБА_8 на праві приватної власності, шляхом позбавлення права на відчуження, а саме:

- земельну ділянку 3-б з кадастровим номером 3210700000:01:007:0113, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , площею 0.5 га, реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 2057340632214, підстава для державної реєстрації права власності - заява про поділ земельної ділянки, серія та номер: НОВ 872597, виданий 20.11.2019, та яка належить ОСОБА_8 , реєстраційний номер облікової картки платника подітків: НОМЕР_1 ;

- земельну ділянку 3-в з кадастровим номером 3210700000:01:007:0112, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , площею 0.15 га, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2057293232214, підстава для державної реєстрації права власності заява про поділ земельної ділянки серія та номер НОВ 872597 від 20.11.2019, та яка належить ОСОБА_8 , реєстраційний номер облікової картки платника подітків: НОМЕР_1 ;

- земельну ділянку 3-г з кадастровим номером 3210700000:01:007:0111, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , площею 0.2 га, реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 2057266732214, підстава для державної реєстрації права власності - заява про поділ земельної ділянки, серія та номер: НОВ 872597, виданий 20.11.2019, та яка належить ОСОБА_8 , реєстраційний номер облікової картки платника подітків: НОМЕР_1 ;

- земельну ділянку 5, з кадастровим номером 3210700000:01:007:0110, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , площею 0.15 га, реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 2057200532214, підстава для державної реєстрації права власності - заява про поділ земельної ділянки, серія та номер: НОВ 872597, виданий 20.11.2019, та яка належить ОСОБА_8 , реєстраційний номер облікової картки платника подітків: НОМЕР_1 ;

- земельну ділянку, з кадастровим номером 3221484000:06:022:0022, площею 1,5 га, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1970742632214, підстава для державної реєстрації права власності державний акт на право власності на земельну ділянку серія та номер ЯЙ №933379 від 26.12.2012, та яка належить ОСОБА_8 , реєстраційний номер облікової картки платника подітків: НОМЕР_1 ;

- житловий будинок, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , площею загальна 218,4 кв.м., житлова 107,5 кв.м., реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 866537932107, підстава для державної реєстрації права власності договір дарування житлового будинку номер 600, від 15.03.2019, та який належить ОСОБА_8 реєстраційний номер облікової картки платника подітків: НОМЕР_1 ;

- земельну ділянку, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , площею 0,2324, з кадастровим номером 3221484004:05:008:0059, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 769883832214, підстава для державної реєстрації права власності свідоцтво про право власності, серія та номер: НОМЕР_2 , від 06.11.2015, та яка належить ОСОБА_8 , реєстраційний номер облікової картки платника подітків: НОМЕР_1 ;

- земельну ділянку АДРЕСА_2 , з кадастровим номером 3210700000:02:003:0020, площею 0,0806 га, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 649903732107, підстава для державної реєстрації права власності договір дарування земельної ділянки № 606 від 15.03.2019, та яка належить ОСОБА_8 , реєстраційний номер облікової картки платника подітків: НОМЕР_1 ;

- земельну ділянку АДРЕСА_2 , з кадастровим номером 3210700000:02:003:0019, площею 0,1 га, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 649889932107, підстава для державної реєстрації права власності договір дарування земельної ділянки № 603 від 15.03.2019, та яка належить ОСОБА_8 , реєстраційний номер облікової картки платника подітків: НОМЕР_1 .

Приймаючи рішення, слідчий суддя врахував наявність правових підстав для накладення арешту на зазначене у клопотанні майно, з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання.

Не погоджуючись з ухвалою слідчого судді,представник власника майна ОСОБА_6 , в інтересах власника майна ОСОБА_12 , та представник ОСОБА_7 , в інтересах ОСОБА_9 , подали апеляційні скарги.

Представник ОСОБА_6 , в своїй апеляційні скарзі просить поновити строк на апеляційне оскарження, визнавши причини його пропуску поважними, скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову ухвалу, якою в задоволенні клопотання слідчого, погодженого прокурором, відмовити та скасувати арешт об`єктів нерухомого майна шляхом позбавлення права на відчуження.

Сторона захисту посилається на відсутність обгрунтованої підозри у вчинені ОСОБА_12 ,кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК України.

Вказує, що саме повідомлення про підозру 03 червня 2020 року здійснювалось з грубим порушенням закону щодо ідентифікації особи, якій її оголошено, а саме невірно зазначено рік народження підозрюваного ОСОБА_8 (підтверджується копією паспорта), що свідчить про недотримання процесуальної форми складання, погодження та оголошення підозри, і як наслідок неможливість вважати особу належним чином повідомленою про підозру.

Окрім необґрунтованості підозри у кримінальному провадженні, було накладено арешт на майно, що належить третій особі, ОСОБА_9 , яка не є стороною кримінального провадження.

Як вказує апелянт, слідчим суддею не було прийнято до уваги, що об`єкти нерухомого майна не належать на праві власності ОСОБА_8 , а їх законним власником є ОСОБА_9 , про що не могло бути не відомо стороні обвинувачення, проте ні суд, ні сторона обвинувачення не вжили заходів щодо виклику в судове засідання законного власника.

Крім того, як стверджує представник, слідчий, звертаючись до суду із клопотанням про арешт майна, належним чином не обґрунтовував підстави і мету накладення арешту на об`єкти нерухомого майна. Орган досудового розслідування в клопотанні не надав будь якої оцінки щодо правової підстави для арешту майна - об`єктів нерухомого майна, достатності доказів розміру можливої конфіскації майна, спеціальної конфіскації, можливого розміру шкоди, завданої кримінальним правопорушенням та цивільного позову, наслідків арешту майна для інших осіб. Об`єктивних підстав вважати, що об`єкти нерухомого майна набуті в результаті вчинення кримінального правопорушення, або виступали знаряддям вчинення кримінального правопорушення, тобто є доказом злочину, і відповідають критеріям, зазначеним у статті 98 КПК України, та можуть бути предметом конфіскації немає.

Разом з тим, слідчий суддя розглядаючи клопотання слідчого про накладення арешту на об`єкти нерухомого майна, не вжив належних заходів для повідомлення власника майна про розгляд клопотання слідчого про арешт майна. Розглянув клопотання, без участі власника майна, за участю виключно прокурора.

Представник ОСОБА_7 , в інтересах ОСОБА_9 , подав клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження в якому просить поновити строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Дніпровського районного суду міста Києва від 05 червня 2020 року з тих підстав, що 31 серпня 2020 року ухвалою Київського апеляційного суду апеляційну скаргу представника власника майна ОСОБА_9 адвоката ОСОБА_7 на вищевказану ухвалу слідчого судді було повернуто особі, яка її подала після закінчення строку на апеляційне оскарження. Одночасно в ухвалі судом було зазначено, що апелянт не позбавлений права отримати копію оскаржуваного судового рішення та протягом 5 днів, з моменту його отримання, звернутися до суду з апеляційною скаргою. Копію оскаржуваного рішення, ухвали від 05 червня 2020 року, було отримано 12 жовтня 2020 року, що на його думку є поважною причиною пропуску строку на апеляційне оскарження.

В поданій апеляційній скарзі представник просить скасувати ухвалу слідчого судді та скасувати арешт об`єктів нерухомого майна шляхом позбавлення права на відчуження.

Вважає ухвалу слідчого судді необгрунтованою, постановленою з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Посилається на те, що ОСОБА_9 є законним власником об`єктів нерухомого майна, про що не могло бути не відомо стороні обвинувачення, проте ні суд, ні сторона обвинувачення не вжили заходів щодо виклику в судове засідання законного власника.

На думку представника, слідчий, звертаючись до суду із клопотанням про арешт майна належним чином не обґрунтовував підстави і мету накладення арешту на об`єкти нерухомого майна. Орган досудового розслідування в клопотанні не надав будь якої оцінки щодо правової підстави для арешту майна - об`єктів нерухомого майна, достатності доказів розміру можливої конфіскації майна, спеціальної конфіскації, можливого розміру шкоди, завданої кримінальним правопорушенням та цивільного позову, наслідків арешту майна для інших осіб.

Апелянт стверджує, що об`єктивних підстав вважати, що об`єкти нерухомого майна набуті в результаті вчинення кримінального правопорушення, або виступали знаряддям вчинення кримінального правопорушення та тобто є доказом злочину, і відповідають критеріям, зазначеним у статті 98 КПК України та можуть бути предметом конфіскації - немає.

Крім того, вказує, що представленими в апеляційний суд матеріалами підтверджується, що об`єкти нерухомого майна на праві власності підозрюваному не належать, що унеможливлює накладення арешту на майно з метою, передбаченою пунктом 3 частини другої статті 170 КПК України.

Заслухавши доповідь судді, доводи представників, які підтримали подані апеляційні скарги та просили скасувати ухвалу слідчого судді, прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційних скарг, вивчивши матеріали судового провадження, колегія суддів вважає, щострок на апеляційне оскарження ухвали слідчого суддіДніпровського районного суду м. Києва від 05 червня 2020 року пропущено представниками з поважних причин та з огляду на положення абзацу 2 ч. 3ст. 395 КПК України його слід поновити, а їх апеляційні скарги задовольнити, виходячи з наступних підстав.

Як вбачається із матеріалів справи, у провадженні слідчого відділу Дніпровського УП ГУ НП України в місті Києві перебувають матеріали досудового розслідування, зареєстрованого в Єдиному реєстрі досудових розслідувань №12020100040000347 від 17 січня 2020 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.191, ч.1 ст.366 КК України.

03 червня 2020 року ОСОБА_8 було повідомлено про підозру у вчиненні кримінальнихправопорушень, передбачених ч. 5 ст.191, ч. 1 ст. 366 КК України.

04 червня 2020 року слідчий СВ Дніпровського УП ГУНП в місті Києві ОСОБА_10 , за погодженням із прокурором Київської місцевої прокуратури №4 ОСОБА_11 , звернувся до слідчого судді Дніпровського районного суду м. Києва з клопотанням про накладення арешту на об`єкти нерухомого майна, а саме:

- земельну ділянку 3-б з кадастровим номером 3210700000:01:007:0113, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , площею 0.5 га;

- земельну ділянку 3-в з кадастровим номером 3210700000:01:007:0112, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , площею 0.15 га;

- земельну ділянку 3-г з кадастровим номером 3210700000:01:007:0111, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , площею 0.2 га;

- земельну ділянку 5, з кадастровим номером 3210700000:01:007:0110, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , площею 0.15 га;

- земельну ділянку, з кадастровим номером 3221484000:06:022:0022, площею 1,5 га;

- житловий будинок, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , площею загальна 218,4 кв.м., житлова 107,5 кв.м.;

- земельну ділянку, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , площею 0,2324 га;

- земельну ділянку 7, що знаходиться за адресою: Київська обасласть, м. Васильків, вул. Київська, з кадастровим номером 3210700000:02:003:0020, площею 0,0806 га;

- земельну ділянку 7, яка знаходиться за адресою: Київська область, м. Васильків, вул. Київська, з кадастровим номером 3210700000:02:003:0019, площею 0,1 га.

Ухвалою слідчого судді Дніпровського районного суду м. Києва від 05 червня 2020 року зазначене клопотання задоволено та накладено арешт на вказані об`єкти нерухомого майна.

Задовольняючи клопотання щодо накладення арешту на майно, слідчий суддя прийшов до висновку, що вказані об`єкти нерухомого майна належать підозрюваному ОСОБА_8 і існують достатні підстави для накладення арешту на майно з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання.

З таким рішенням слідчого судді погодитися неможливо з огляду на такі обставини.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимогКПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення,слідчий суддя, згідно ст. ст.94,132 КПК України,повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.

Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

У відповідності до усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», n. 50, Series A N 98).

У кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону.

Відповідно до ч. 1ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Згідно з ч. 2ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення:

1) збереження речових доказів;

2) спеціальної конфіскації;

3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;

4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Як вбачається з матеріалів судового провадження, 03 червня 2020 року ОСОБА_8 , було повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст.191, ч. 1 ст. 366 КК України.

Слідчий у своєму клопотання вказав, що об`єкти нерухомості, на які просив накласти арешт належать підозрюваному ОСОБА_8 на праві приватної власності.

Разом з тим, в матеріалах справи містяться договори дарування земельних ділянок та житлового будинку від 03 червня 2020 року, згідно яких вказані об`єкти нерухомого майна належать ОСОБА_9 , якій в даному кримінальному провадженні повідомлення про підозру не пред`являлось (том 2 а. с 48-76).

Таким чином, немає і на час ухвалення рішення слідчим суддею не було законних підстав для накладення арешту на зазначені об`єкти нерухомості з метою конфіскації майна як виду покарання, оскільки вказане майно підозрюваному не належить, а згідно ч.5 ст. 170 КПК України арешт майна з метою конфіскації майна як виду покарання накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбаченихКримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.

Отже, як встановлено колегією суддів, надані матеріали клопотання не містять процесуальних документів, що підтверджують належність власника майна ОСОБА_9 до категорії осіб, вказаних в ст. 170 КПК України в якості власника майна, на яке може бути накладено арешт.

Як вважає колегія суддів, у даному кримінальному провадженні відсутні визначені законом правові підстави для накладення арешту на майно з вказаною в клопотанні слідчого метою конфіскації майна як виду покарання, так як додані слідчим до клопотання докази на підтвердження належності майна підозрюваному ОСОБА_8 станом на момент розгляду клопотання уже не відповідали дійсності, оскільки, як слідує з доданих до апеляційних скарг копій договорів дарування та витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, з 03.06.2020 року єдиним власником всіх вказаних у клопотанні про арешт майна об`єктів нерухомого майна є ОСОБА_9 .

Будь яка інша мета арешту майна, крім конфіскації майна як виду покарання, зокрема спеціальна конфіскація чи збереження речових доказів, які б можливо було застосувати до майна, яке не належить підозрюваному ОСОБА_8 , в клопотанні слідчого, погодженому з прокурором, не вказувалась та не обгрунтовувалась.

Отже, виходячи зі змісту поданого до слідчого судді клопотання про арешт майна, слідчий, в розумінні вимог ст. 132 КПК України, не надав достатніх і належних доказів тих обставин, на які послався у клопотанні, а слідчий суддя, у відповідності до ст. 94 КПК України, належним чином не оцінив ці докази, з точки зору їх достатності та взаємозв`язку для прийняття рішення. Апеляційний суд наявності таких доказів також не вбачає.

Разом з тим, це не позбавляє прокурора можливості звернутись із клопотання про накладення арешту на зазначені об`єкти нерухомого майна, які належать ОСОБА_9 вказавши при цьому відповідну мету, передбачену ст.170 КПК України.

На підставі вищевикладених обставин, які свідчать про неповноту та однобічність судового розгляду, а також про наявність істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, ухвала слідчого судді підлягає скасуванню, а апеляційні скарги задоволенню, з постановленням апеляційним судом нової ухвали про відмову у задоволенні клопотання слідчого про накладення арешту на майно за недоведеності необхідності арешту майна, який при викладених у клопотанні обставинах явно порушуватиме справедливий баланс між інтересами власника майна, гарантованими законом і завданням цього кримінального провадження.

Керуючись ст.ст.170,171,307,309,405,407,422 КПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Поновити представнику власника майна ОСОБА_6 , в інтересах власника майна ОСОБА_8 ,та представнику ОСОБА_13 , в інтересах ОСОБА_9 , строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Дніпровського районного суду м. Києва від 05 червня 2020 року.

Апеляційні скарги представника власника майна ОСОБА_6 , в інтересах власника майна ОСОБА_8 , та представника ОСОБА_7 , в інтересах ОСОБА_9 ,- задовольнити.

Ухвалу слідчого судді Дніпровського районного суду м. Києва від 05 червня 2020 року, якою задоволено клопотання слідчого СВ Дніпровського УП ГУНП в місті Києві ОСОБА_10 , погоджене з прокурором Київської місцевої прокуратури №4 ОСОБА_11 , та накладено арешт на об`єкти нерухомого майна, які згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, відомості про об`єкт нерухомості, належать підозрюваному ОСОБА_8 на праві приватної власності, шляхом позбавлення права на відчуження, згідно переліку вказаного в ухвалі скасувати.

Постановити нову ухвалу, якою у задоволенні клопотання слідчого СВ Дніпровського УП ГУНП в місті Києві ОСОБА_10 , погодженого з прокурором Київської місцевої прокуратури №4 ОСОБА_11 , про накладення арешту на об`єкти нерухомого майна, а саме:

- земельну ділянку 3-б з кадастровим номером 3210700000:01:007:0113, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , площею 0.5 га;

- земельну ділянку 3-в з кадастровим номером 3210700000:01:007:0112, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , площею 0.15 га;

- земельну ділянку 3-г з кадастровим номером 3210700000:01:007:0111, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , площею 0.2 га;

- земельну ділянку 5, з кадастровим номером 3210700000:01:007:0110, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , площею 0.15 га;

- земельну ділянку, з кадастровим номером 3221484000:06:022:0022, площею 1,5 га;

- житловий будинок, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , площею загальна 218,4 кв.м., житлова 107,5 кв.м.;

- земельну ділянку, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , площею 0,2324 га;

- земельну ділянку 7, що знаходиться за адресою: Київська обасласть, м. Васильків, вул. Київська, з кадастровим номером 3210700000:02:003:0020, площею 0,0806 га;

- земельну ділянку 7, яка знаходиться за адресою: Київська область, м. Васильків, вул. Київська, з кадастровим номером 3210700000:02:003:0019, площею 0,1 га відмовити.

Ухвала набирає законної сили з часу проголошення і оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3

Справа №11-сс/824/5321/2020

Єдиний унікальний номер 755/2096/20

Категорія: ст.171 КПК України

Слідчий суддя у суді першої інстанції ОСОБА_14

Доповідач в суді апеляційної інстанції ОСОБА_1