Рішення

від 09.11.2020 по справі 524/782/20

АВТОЗАВОДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КРЕМЕНЧУКА

Справа № 524/782/20

Провадження №2/524/1326/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.11.2020 року Автозаводський районний суд м. Кременчука в складі: головуючого - судді Нестеренка С.Г., за участі: - секретаря судового засідання Бельченко Н.Л., - позивача ОСОБА_1 та його представника ОСОБА_2 , - представника відповідачів ПП Візит-Сервіс та ОСОБА_3 - ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Кременчук Полтавської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ПП Редакція Програма Плюс , ОСОБА_3 , ПП Візит Сервіс про захист часті, гідності, ділової репутації та стягнення моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В:

У лютому 2020 року до суду звернувся ОСОБА_1 із позовом до ПП Редакція Програма Плюс та ОСОБА_3 про захист честі, гідності, ділової репутації та стягнення моральної шкоди.

В обґрунтування позову зазначав, що він працює на посаді заступника директора з навчально-виховної роботи Кременчуцького ліцею № 4 Кремінь Кременчуцької міської ради Полтавської області, а також є викладачем хімії у вказаному закладі.

Вказував, що ІНФОРМАЦІЯ_1 на сайті http://pplus.in.ua Кременчуцької україномовної рекламно-інформаційної газети Програма Плюс з`явилася стаття Як Кременчук програє у гібрідній російсько-українській війні. Про ліцей № 4, сепаратистів і мироносців , в якій головний редактор видання ОСОБА_5 , використовуючи напруженість емоцій громадян України, відкрито перекручує та фальсифікує інформацію щодо участі учнів Кременчуцького ліцею № 4 Кремінь у міжнародній менделеївській олімпіаді з хімії, а саме:

1.У статті було викладено: Два місяці тому викладач ОСОБА_6 повіз кременчуцьких дітей на олімпіаду з хімії, яка проходила в російському Санкт-Петербурзі. Причому не просто повіз .

Позивач вважає такі відомості недостовірними, оскільки не возив дітей на цю олімпіаду і сам на ній не був та не міг бути. Учні мають можливість взяти участь у олімпіаді за власним бажанням та за згодою батьків. Він сам із 21-27 квітня 2019 року перебував на робочому місці, що підтверджується табелем обліку робочого часу.

2.У спірній статті автор посилався та навів позицію депутата міської ради ОСОБА_7 : Керівники закладу ризикували безпекою своїх вихованців, адже могло статися все що завгодно. Педагог з ліцею мав би попередити батьків про небезпеку, а не самому все організовувати .

Позивач вважає вказані відомості недостовірними, оскільки жоден із керівників закладу не брав участі в організації поїздки дітей на цю міжнародну олімпіаду. Це була виключно особиста ініціатива дітей та їх батьків. Про можливість участі в міжнародній Менделеївській олімпіаді ліцеїстів було анонсовано прес-службою Кременчуцької міської ради та його виконавчого комітету 21 березня 2019 року. Наголошувати на необхідність попередження батьків про можливі ризики поїздки їх дітей до Російської Федерації є нічим іншим, як спекулюванням відомими фактами з явним умислом негативно характеризувати його особу, як педагога.

3.У статті викладено: І так само з цим заходом, у якому місто програло. А мова про те, що жоден учасник хімічної олімпіади з нашого міста не переміг. Абсолютна перемога дісталася представникам Росії й інакше сьогодні бути не могло. І слід розуміти, що Україну взагалі запрошували для кількості в цьому заході й більш ні для чого .

Позивач вважає вказані відомості недостовірними, що підтверджується протоколом олімпіади, де ОСОБА_8 (срібна медаль), ОСОБА_9 (бронзова медаль) та ОСОБА_10 (бронзова медаль) стали призерами турніру.

4.У статті викладено: Бо якщо ми справді думаємо про перемогу в таких змаганнях, то для початку слід би було брати участь у олімпіаді з хімії, але всеукраїнській. Перемогти в ній і рухатися далі - перемагати в олімпіадах міжнародних .

Позивач вважає вказані твердження недостовірними, оскільки усі учасники від України на міжнародній олімпіаді є переможцями IV фінального етапу всеукраїнської учнівської олімпіади з хімії 2019 року - ОСОБА_10 (2 місце) та ОСОБА_8 (3 місце) серед учнів 11 класів, ОСОБА_9 (1 місце) серед учнів 10 класів, що дало їм можливість зареєструватися до участі у цій олімпіаді з хімії.

5.У підсумку статті викладено висновок: А от що вийшло - це непоганий кременчуцький скандал, коли педагоги кременчуцької неорганізованої освіти роблять з нашого міста жертву гібридної війни. Причому без жодних шансів на перемогу в тому, за що беруться .

Позивач також вважає, що у контексті всього тексту сукупно, автор констатує, що результатом його педагогічної діяльності є кременчуцький скандал , що має наслідком жертв гібридної війни. Крім того, у контексті статті (відсутність, за недостовірною інформацією автора, перемог в учасників олімпіади - українців) автор констатує відсутність шансів на перемогу, внаслідок такої педагогічної діяльності.

Вказує, що інформація щодо нього була поширена відповідачем в мережі інтернет невизначеному колу осіб і є недостовірною, оскільки не відповідає дійсності. Крім того, стаття мала 2200 переглядів.

Крім того, вважає, що розміщена щодо нього недостовірна інформація завадила йому стати переможцем конкурсу на заміщення посади керівника закладу загальної середньої освіти Кременчуцького ліцею № 4 Кремінь , в якій він приймав участь.

Просив визнати недостовірною та такою, що порушує його права на повагу до честі, гідності, недоторканості та ділової репутації інформацію, розповсюджену редакцією Програма Плюс , автором ОСОБА_11 03 червня 2019 року, а саме:

- Два місяці тому викладач ОСОБА_6 повіз кременчуцьких дітей на олімпіаду з хімії, яка проходила в російському Санкт-Петербурзі. Причому не просто повіз .

- Керівники закладу ризикували безпекою своїх вихованців, адже могло статися все що завгодно. Педагог з ліцею мав би попередити батьків про небезпеку, а не самому все організовувати .

- І так само з цим заходом, у якому місто програло. А мова про те, що жоден учасник хімічної олімпіади з нашого міста не переміг. Абсолютна перемога дісталася представникам Росії й інакше сьогодні бути не могло. І слід розуміти, що Україну взагалі запрошували для кількості в цьому заході й більш ні для чого .

- Бо якщо ми справді думаємо про перемогу в таких змаганнях, то для початку слід би було брати участь у олімпіаді з хімії, але всеукраїнській. Перемогти в ній і рухатися далі - перемагати в олімпіадах міжнародних .

Крім того, просив відповідачів спростувати поширену відносно нього недостовірну інформацію, шляхом розміщення на інтернет сайті газети Програма Плюс повідомлення про ухвалене у даній справі рішення, включаючи публікацію його тексту та стягнути з відповідачів на його користь у відшкодування моральної шкоди 20 000 грн. та судові витрати. В обгрунтування вимог про відшкодування моральної шкоди зазначав, що публікація недостовірної інформації потягло за собою створення негативного стосовно нього іміджу як людини та вчителя, негативної соціальної оцінки, що призвело до моральних страждань.

Ухвалою судді від 25 лютого 2020 року позовна заява була залишена без руху (а.с. 40-41).

10 березня 2020 року до суду від позивача ОСОБА_1 було подано заяву на виконання вимог ухвали судді разом із позовною заявою (а.с.44-55).

Ухвалою судді від 11 березня 2020 року у справі відкрито провадження за правилами загального позовного провадження, залучено сторони до участі у справі (а.с.57).

Ухвалою суду від 07 квітня 2020 року визнано підготовку справи до розгляду закінченою, закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду (а.с. 64).

28 квітня 2020 року до суду від відповідача ОСОБА_3 надійшла заява-клопотання про розгляд справи за його відсутності, допуск у справу представника та заміна ПП Редакція Програма Плюс на належного відповідача ПП Візит-сервіс (а.с. 68).

Ухвалою суду від 04 травня 2020 року було залучено до участі у справі в якості співвідповідача ПП Візит-сервіс (а.с. 80).

20 травня 2020 року до суду від представника відповідача ПП Візит-сервіс - Бублика О.І. надійшов відзив на позовну заяву (а.с. 86-90).

Вказували, що при написанні статті журналіст застосував оціночні судження до подій та обставин, які є предметом спору. Написана стаття не стосувалася позивача особисто та не була пов`язана із його особистим життям. Головний редактор газети, створюючи статтю, брав інформацію із офіційних виступів депутатів міської ради Кременчука. Заперечували щодо стягнення спричинено моральної шкоди внаслідок її не доведення.

Просили відмовити у задоволенні позову.

06 липня 2020 року до суду від представника позивача - ОСОБА_2 надійшло клопотання про допит свідка (а.с. 105).

10 липня 2020 року від директора ПП Візит-сервіс надійшло доповнення до відзиву на позов (а.с. 112-116).

13 липня 2020 року до суду від відповідача ОСОБА_3 надійшло клопотання-пояснення (а.с. 125-127).

27 липня 2020 року до суду від представника позивача - ОСОБА_2 , засобами електронного поштового зв`язку надійшло клопотання про допит свідків (а.с. 131-132).

Ухвалою суду від 27 липня 2020 року було відмовлено відповідачу ОСОБА_3 у задоволенні клопотання про залучення до участі у справі відповідачів. Викликано свідків (а.с. 135).

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник - ОСОБА_2 заявлений позов підтримали у повному обсязі, просили задовольнити, посилаючись на обставини та підстави, викладені у ньому.

Представник відповідачів ПП Візит-Сервіс та ОСОБА_3 - ОСОБА_4 проти позову заперечував, посилаючись на обставини та підстави, викладені у відзиві на позовну заяву. Просив відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що журналіст ОСОБА_3 у своїй статті надав лише оціночні судження щодо поїздки дітей - учнів ліцею № 4 м. Кременчука на міжнародну олімпіаду до РФ. Підтвердив, що ОСОБА_3 є головним редактором у ПП Візит-Сервіс , яке і фінансує видання газети Програма плюс .

У судове засідання відповідач ОСОБА_3 не прибув повторно із невідомих причин. Був належним чином повідомлений про час, дату та місце розгляду справи. Про причини своєї неявки суд не повідомляв.

Представник відповідача - ПП Редакція Програма Плюс у судове засідання не прибув повторно з невідомих причин. Адміністрація підприємства була належним чином повідомлена про час, дату та місце розгляду справи. Про причини неявки свого представника суд не повідомила.

Суд, вислухавши пояснення позивача ОСОБА_1 , його представника ОСОБА_2 , представника відповідачів ПП Візит-сервіс та ОСОБА_3 - ОСОБА_4 , покази свідків, оглянувши відеозапис проведення конкурсу на заміщення посади директора ліцею, вивчивши матеріали справи, встановив наступне.

Статтею 3 Конституції України закріплено, що людина, її честь і гідність визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

У силу статей 21, 28 Конституції України усі люди є вільні і рівні у своїй гідності і правах. Кожен має право на повагу до його гідності. Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.

Відповідно до частини четвертої статті 32 Конституції України кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.

Статтею 34 Конституції України кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань. Разом з тим, відповідно до статті 68 Конституції України, кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Праву на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань відповідає обов`язок не поширювати про особу недостовірну інформацію та таку, що ганьбить її гідність, честь чи ділову репутацію. У зв`язку з цим статтею 32 Конституції України передбачено судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї. Ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією. Не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

Суд звертає увагу на те, що при вирішенні спору про захист гідності, честі та ділової репутації необхідно забезпечити баланс між конституційним правом на свободу думки і слова, правом на вільне вираження своїх поглядів та переконань, з одного боку, та правом на повагу до людської гідності, конституційними гарантіями невтручання в особисте і сімейне життя, судовим захистом права на спростування недостовірної інформації про особу, з іншого боку.

Враховуючи положення ст. 9 Конституції України, та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17 липня 1997 року N 475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів N 2, 4, 7, 11 до Конвенції і прийняття Закону України від 23 лютого 2006 року N 3477-IV Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини , безумовному застосуванню при вирішенню цього спору підлягають положення п. 1 ст. 10 вказаної Конвенції, за якими кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів. Здійснення цих свобод, оскільки воно пов`язане з обов`язками і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадської безпеки, для охорони порядку або запобігання злочинам, для охорони здоров`я або моралі, для захисту репутації або прав інших осіб, для запобігання розголошенню конфіденційної інформації або підтримання авторитету і безсторонності суду і є необхідним в демократичному суспільстві.

Зокрема, суд враховує основоположні принципи в цій сфері, наведені Європейським судом з прав людини у рішенні від 10 серпня 2006 року за результатами розгляду справи Ляшко проти України (Заява № 21040/02):

(а) свобода вираження поглядів являє собою одну з важливих засад демократичного суспільства та одну з базових умов його прогресу та самореалізації кожного. Предмет пункту другого статті 10 застосовується не тільки до інформації чи ідей , які були отримані зі згоди чи розглядаються як необразливі чи як малозначущі, але й до тих, які можуть ображати, шокувати чи непокоїти. Такими є вимоги плюралізму, толерантності та відкритості думок, без чого неможливе демократичне суспільство .

Як передбачено в статті 10, ця свобода має винятки, які, проте, повинні чітко тлумачитись, та потреба в таких обмеженнях має бути переконливо встановлена (cf., Jersild v. Denmark, рішення від 23 вересня 1994, Series A no. 298, p. 23, п. 31; Janowski v. Poland [GC], no. 25716/94, n. 30, ECHR 1999-1; Nilsen and Johnsen v. Norway [GC], no. 23118/93, п. 43, ECHR 1999-VIII; and Fuentes Bobo v. Spain, no. 39293/98, п. 43, 29 лютого 2000). Преса відіграє важливу роль в демократичному суспільстві. Хоча вона не повинна переступати певні межі, зокрема, що стосується захисту репутації та прав інших, а також розголошення конфіденційної інформації, обов`язком преси, тим не менш, є поширення інформації та ідей у спосіб, сумісний із її обов`язком і відповідальністю, щодо всіх питань, що становлять громадський інтерес, включаючи питання правосуддя (див. De Haes and Gijsels v. Belgium, рішення від 24 лютого 1997, Reports 1997-1, pp. 233-34, п. 37 та, mutatis mutandis, Cumpana and Mazare v. Romania [GC], no. 33348/96, nn. 92-110, ECHR 2004-...). Це не тільки завдання преси поширювати подібну інформацію та ідеї суспільство також має право отримувати їх. Інакше чи здатна була б преса відігравати цю життєво важливу роль "вартового пса демократії" (див. Thorgeir Thorgeirson v. Iceland, рішення від 25 червня 1992, Series A no. 239, p. 27, п. 63). Стаття 10 захищає не тільки ідеї як такі або висловлену інформацію, а також форму, в якій їх подано (див. Oberschlick v. Austria (no. 1), рішення від 23 травня 1991, Series A no. 204, p. 25, п. 57). Свобода журналістських висловлювань також припускає певний ступінь перебільшення чи навіть провокації (див. Prager and Oberschlick v. Austria, рішення від 26 квітня 1995, Series A no. 313, p. 19, п. 38, and Thoma v. Luxembourg, no. 38432/97, п. п. 45та46, ECHR 2001-111). Свобода преси надає громадськості один з найкращих засобів отримання інформації та формування ідей та ставлення до політичних лідерів. Більш загально, свобода політичних дебатів перебуває в самому серці побудови демократичного суспільства, що наскрізь пронизує Конвенцію. Межі припустимої критики відповідно ширші, коли йдеться про політика, ніж коли йдеться про пересічного громадянина. На відміну від останнього, кожне слово та дія першого неминуче та свідомо стають об`єктом ретельного вивчення з боку журналістів та громадськості, і, отже, він повинен виявляти вищий ступінь толерантності (див. Lingens v. Austria, рішення від 8 липня 1986, Series A no. 103, п. 42). Межі припустимої критики за певних обставин можуть бути ширшими, коли йдеться про державного службовця, що виконує свої повноваження, ніж коли йдеться про фізичних осіб. Проте не можна стверджувати, що державні службовці свідомо піддають ретельному обстеженню кожне своє слово чи дію в тій самій мірі, як це роблять політики, і, отже, до них повинні застосовуватись ті самі механізми, що й до останніх, коли йдеться про критику їх діяльності. Державні службовці повинні користуватися громадською довірою в умовах, позбавлених надзвичайного занепокоєння, що зробить вдалим виконання ними своїх завдань. Отже, може постати необхідність у їх захисті від образливих словесних нападок під час виконання ними своїх обов`язків (див. Janowski, процитоване вище, п. 33, and Nikula v. Finland, no. 31611/96, n. 48, ECHR 2002-II). Більше того, повинно бути зроблене чітке розмежування між констатацією фактів та оціночними судженнями. У той час як наявність фактів може бути продемонстровано, достовірність оціночних суджень не піддається доведенню. Вимогу доводити достовірність оціночних суджень неможливо виконати, вона порушує свободу думки як таку, що є базовою частиною права,

Честь, гідність і ділова репутація є особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством (стаття 201 ЦК України).

Згідно із статтями 297, 299 ЦК України кожен має право на повагу до його гідності та честі, на недоторканність своєї ділової репутації.

За змістом частини першої статті 277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім`ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.

Також, за змістом ст. 277 ЦК України не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які, будучи вираженням суб`єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати.

Юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи, є сукупність таких обставин: поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Відповідно до п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року за № 1 Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи під гідністю слід розуміти визнання цінності кожної фізичної особи як унікальної біопсихосоціальної цінності, з честю пов`язується позитивна соціальна оцінка особи в очах оточуючих, яка ґрунтується на відповідності її діянь (поведінки) загальноприйнятим уявленням про добро і зло, а під діловою репутацією фізичної особи розуміється набута особою суспільна оцінка її ділових і професійних якостей при виконанні нею трудових, службових, громадських чи інших обов`язків.

Згідно роз`яснень п. 15 цієї ж Постанови, під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації, поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.

За п. 19 вказаної вище Постанови, відповідно до ст. 277 ЦК України не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які будучи вираженням суб`єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати, що відповідає прецендентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень ст. 10 Конвенції.

Доведення того, що інформація є достовірною, покладається на відповідача, проте позивач має право подати докази недостовірності поширеної інформації. Позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права.

Відповідно до ч. 2 ст. 30 Закону України Про інформацію оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

Відповідно до ст. 17 Закону України Про виконання та застосування практики Європейського суду з прав людини при розгляді справ судами України Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод та практика Європейського суду з прав людини мають використовуватися як джерела права.

Європейський Суд звернув увагу на необхідність розрізнення фактів та оціночних суджень: На думку суду, слід уважно розрізняти факти та оціночні судження. Наявність фактів можна довести, а правдивість оціночних суджень не можна , зазначив суд у рішеннях по справах Лінгенс проти Австрії (п. 46) від 18.07.1986 року та Українська Пресс-Група проти України (п. 41) від 29.03.2005 року. Тобто, якщо існування фактів може бути підтверджене, правдивість оціночних суджень не піддається доведенню.

Імплементуючи зазначене у національному законодавстві, зокрема, у ст. 30 Закону України Про інформацію , законодавець вказав, що ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень.

Крім того, необхідно зауважити й на тому, що журналістська свобода та громадська діяльність також включають можливість перебільшень або навіть провокацій. Повідомлення новин, засноване на інтерв`ю або відтворенні висловлювань інших осіб, відредагованих чи ні, становить один з найбільш важливих засобів, за допомогою яких преса може відігравати свою важливу роль сторожового пса суспільства (рішення Європейського суду з прав людини у справі The Observer and The Guardian v. the United Kingdom , від 26 листопада 1991 року). У таких справах необхідно розрізняти ситуації, коли такі висловлювання належали журналісту, і коли були цитатою висловлювання іншої особи, оскільки покарання журналіста за участь у розповсюдженні висловлювань інших осіб буде суттєво заважати пресі сприяти обговоренню питань суспільного значення та не повинно розглядатись, якщо для іншого немає винятково вагомих причин (рішення Європейського суду з прав людини у справі Газета Україна-Центр проти України заява N 16695/04 від 15 липня 2010 року, остаточне 15 жовтня 2010 року).

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 26 Закону України Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні передбачено, що журналіст має право на вільне одержання, використання, поширення (публікацію) та зберігання інформації.

Преса відіграє істотну роль у демократичному суспільстві. І хоча вона не може переступати певні межі, зокрема, щодо репутації, прав інших осіб і необхідності запобігання розголошенню конфіденційної інформації, тим не менш, її обов`язком є передавати у спосіб, сумісний із її обов`язками та відповідальністю, інформацію та ідеї з усіх питань суспільного інтересу, включно з тими, що стосуються правосуддя. Не тільки на неї покладається завдання передавати таку інформацію та ідеї; громадськість також має право їх отримувати. Стаття 10 Конвенції захищає не лише суть висвітлених ідей та інформації, але також і форму, в якій вони надаються. Журналістська свобода також включає можливість перебільшень або навіть провокацій.

Судом достовірно встановлено, що позивач ОСОБА_1 працює на посаді заступника директора з навчально-виховної роботи Кременчуцького ліцею № 4 Кремінь Кременчуцької міської ради Полтавської області та викладає у даному ліцеї навчальний предмет хімія .

З 21 по 27 квітня 2019 року у м. Санкт-Петербург (Російська Федерація) проходила міжнародна Менделеївська олімпіада з предмету хімія , в якій приймали участь учні Кременчуцького ліцею № 4 Кремінь . Даний факт учасниками справи не заперечувався.

ІНФОРМАЦІЯ_1 на інтернет сайті газети Програма Плюс http://ppus.in.ua/news було опубліковано статтю ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 19-22). Автором цієї статті є відповідач ОСОБА_3 .

Вказану інформацію було доведено невизначеному колу осіб, оскільки поширено через інтернет-сторінку засобу масової інформації та мало 2200 переглядів користувачів. Факт публікації підтверджується скриншотом сторінки газети Програма Плюс , наданим до позову та не заперечується представником відповідача ПП Візит-сервіс та самим відповідачем ОСОБА_3 у поданих письмових поясненнях (а.с. 125-127).

Ознайомившись зі змістом статті ІНФОРМАЦІЯ_2 , що розміщена на відповідній сторінці в соціальній Інтернет - мережі за адресою (посиланням): http://ppus.in.ua, суд зазначає, що інформацію яку позивач ОСОБА_1 просить визнати недостовірною та такою, що порушує його права, свободи, ганьбить честь, гідність, порочить ділову репутацію - зазначено у формі єдиного тексту.

Крім того, інформацію, яку позивач просить визнати недостовірною, складається з окремих речень, які відносяться до різних частин статті.

Так, автором статті відповідачем ОСОБА_3 у статті було зазначено наступне:

1.У статті було викладено: Два місяці тому викладач ОСОБА_6 повіз кременчуцьких дітей на олімпіаду з хімії, яка проходила в російському Санкт-Петербурзі .

Надаючи оцінку викладеному у статті, суд звертає увагу, що відповідно до пояснень самого позивача та табелю обліку робочого часу Кременчуцького ліцею № 4 Кремінь (а.с. 32-33), ОСОБА_1 фактично було відпрацьовано 20 днів у квітні місяці 2019 року, тобто він фактично перебував на робочому місці з 21 по 27 квітня 2019 року, тобто у період проходження міжнародної олімпіади.

Крім того, відповідно до нотаріально посвідченої заяви ОСОБА_12 та ОСОБА_13 (а.с. 133), які є батьками ОСОБА_14 та яка приймала участь у міжнародній Менделеївській олімпіаді, батьки дитини надали згоду на тимчасовий виїзд за межі України до м. Санкт-Петербург на Міжнародну Менделеївську олімпіаду школярів в період з 20.04.2019 року по 28.04.2019 року у супроводі ОСОБА_15 .

При цьому, суд враховує свідчення свідків ОСОБА_13 та ОСОБА_16 , які показали у судовому засіданні, що дітей - учнів ліцею № 4 до РФ для участі в олімпіаді супроводжував не позивач, а жінка, котрій вони як батьки надавали згоду на супроводження їх дітей, а також, що організатором поїздки дітей не був позивач, котрий лише як вчитель з хімії допомагав їх дітям.

Суд констатує, що в даному випадку автор статті - відповідач ОСОБА_3 подав таку інформацію як фактичне твердження, але він не перевірив наявну в нього інформацію щодо того, чи супроводжував позивач ОСОБА_1 дітей на олімпіаду до м. Санкт-Петербургу, і таким чином подав у своїй статті неправдиву інформацію стосовно позивача.

Суд вважає, що позов в цій частині підлягає задоволенню.

2.У статті було викладено: Керівники закладу ризикували безпекою своїх вихованців, адже могло статися все що завгодно. Педагог з ліцею мав би попередити батьків про небезпеку, а не самому все організовувати .

Надаючи оцінку викладеному у статті, суд звертає увагу, що автор статті ОСОБА_3 послався та навів позицію депутата міської ради ОСОБА_7 , що не заперечується самим позивачем у позові. Тобто, автором статті, фактично, було відтворено висловлювання іншої особи, що в даному випадку не є подачею неправдивої інформації, а є оціночним судженням автора статті.

Суд вважає, що позов в цій частині не підлягає задоволенню.

3.У статті було викладено: І так само з цим заходом, у якому місто програло. А мова про те, що жоден учасник хімічної олімпіади з нашого міста не переміг. Абсолютна перемога дісталася представникам Росії й інакше сьогодні бути не могло. І слід розуміти, що Україну взагалі запрошували для кількості в цьому заході й більш ні для чого .

Надаючи оцінку викладеному у статті, суд звертає увагу, що, як було встановлено у судовому засіданні та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_8 , учениця 11 класу ліцею № 4 Кремінь м. Кременчука приймала участь у 53 міжнародній Менделеївській олімпіаді з хімії, стала переможницею та була нагороджена дипломом 2 ступеню (а.с. 27).

Крім неї, у цій олімпіаді приймали участь також учень 11 класу ОСОБА_10 та учень 10 класу ОСОБА_9 ліцею № 4 Кремінь м. Кременчука, які також стали переможцями міжнародної менделеївської олімпіади з хімії та буди нагороджені дипломами 3 ступеню відповідно (а.с. 28-29).

Суд констатує, що автор статті відповідач ОСОБА_3 подав інформацію про те, що І так само з цим заходом, у якому місто програло.…..жоден учасник хімічної олімпіади з нашого міста не переміг , як фактичне твердження. Він не перевірив перед написанням статті інформацію про те, чи здобули учасники конкурсу перемогу чи ні і таким чином подав у своїй статті неправдиву інформацію.

Про те, що така інформація ОСОБА_3 від ІНФОРМАЦІЯ_1 - є неправдивою підтверджується і скріншотом статті журналіста ОСОБА_17 , яка розміщена на інтернет-сторінці за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3 , ще раніше ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с. 30-31), яка у статті ІНФОРМАЦІЯ_5 фактично підтвердила здобуту перемогу ліцеїстами м. Кременчука.

Тому, суд вважає, що позов в цій частині підлягає задоволенню.

4.У статті було викладено: Бо якщо ми справді думаємо про перемогу в таких змаганнях, то для початку слід би було брати участь у олімпіаді з хімії, але всеукраїнській. Перемогти в ній і рухатися далі - перемагати в олімпіадах міжнародних .

Надаючи оцінку викладеному у статті, суд бере до уваги скриншот інтернет- сторінки з Офіційного веб-поталу Кременчуцької міської ради (kremen.gov.ua), де ІНФОРМАЦІЯ_6 було розміщено статтю під назвою: ІНФОРМАЦІЯ_7 (а.с. 25).

Суд звертає увагу, що викладена у статті інформація підтверджує не тільки участь учнів ліцею № 4 Кремінь у всеукраїнській олімпіаді, а й те, що його учасники здобули переможні місця.

Оцінюючи чи є висловлене автором статті ОСОБА_3 фактичним твердження чи є оціночні судження, суд звертає увагу на стиль у який викладена дана інформація. Зі змісту статті можливо зробити висновок, що вказані вислови та стилістика викладення вказаної інформації не дають підстав вважати такі вислови фактичними твердженнями а є оціночними судженнями, які не підлягають спростуванню.

Тому, позов в цій частині не підлягає задоволенню.

Суд приймає до уваги те, що згідно наказу за № 1 від 23 січня 2017 року директора ПП Редакція Програма Плюс з 24 січня 2017 року закрито редакцію газети Програма Плюс . Суд не бере до уваги доводи відповідача ОСОБА_3 про те, що ПП Редакція Програма плюс не існує (а.с. 68), адже, як постає із Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с. 37-38, 77-78) відомості щодо перебування ПП Редакція газети Програма Плюс у процесі припинення відсутні. Також відсутні дані про юридичних осіб-правонаступників.

Одночасно суд враховує, що згідно наказу директора ПП Візит-Сервіс від 23 січня 2017 року за № 5 відповідача ОСОБА_3 було прийнято на посаду головного редактора, де він працює до дня розгляду справи.

З пояснень представника відповідачів ПП Візит-Сервіс та ОСОБА_3 - ОСОБА_4 , наданих у судовому засіданні, чітко постає, що працівники газети Програма плюс фактично перебувають на штатних посадах цього приватного підприємства і, що газета фінансово утримується за рахунок зазначеного підприємства.

Згідно зі ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до вимог ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У відповідності до ч. 5, 6, 7 ст. 81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Із змісту вказаної норми права вбачається, що відомості про факти, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи, повинні бути одержані із зазначених у законі джерел і передбаченими у законі способами.

Щодо позовних вимог про відшкодування моральної шкоди суд констатує наступне.

Згідно з ч. 1 і ч. 2 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю і стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Під моральною шкодою необхідно розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до законодавства моральна шкода може полягати, зокрема, у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

У п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди визначено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Звертаючись із даним позовом ОСОБА_1 зазначав, що отримав душевні страждання, які виразилися у почутті приниження, образи, сорому, що стало причиною психічної напруженості, стресу. Розмір моральної шкоди позивач оцінює у - 20 000 грн.

За правилом ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 76 ЦПК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 78 ЦПК України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Отже, саме на позивача покладений обов`язок належними та допустимими доказами довести спричинення йому моральної шкоди в сумі 20 000 грн., проте жодного доказу на підтвердження вказаного твердження матеріли справи не містять.

Настання ж, у зв`язку з встановленими обставинами, душевних страждань, приниження, образи, психічної напруженості ОСОБА_1 не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи.

Крім того, суд, здійснюючи свою оцінку на засадах справедливості, як вимагається статтею 41 Конвенції, вважає, що визнання порушення само по собі є достатньою справедливою сатисфакцією за моральну шкоду (рішення Європейського суду з прав людини у справі Сілін проти України від 13 липня 2006 року).

При визначенні порядку спростування інформації, суд виходить з наступного.

Відповідно до п. 25 Пленуму Верховного Суду України № 1 від 27 лютого 2009 року Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи , спростування має здійснюватися у такий самий спосіб, у який поширювалася недостовірна інформація. У разі, якщо спростування недостовірної інформації неможливо чи недоцільно здійснити у такий же спосіб, у який вона була поширена, то воно повинно проводитись у спосіб, наближений (адекватний) до способу поширення, з урахуванням максимальної ефективності спростування та за умови, що таке спростування охопить максимальну кількість осіб, що сприйняли попередньо поширену інформацію.

Враховуючи вищевикладене, є підстави для спростування поширеної інформації в той же спосіб, у який було її поширено, а саме: не пізніше 20 днів з дня набрання судовим рішенням законної сили в цій справі, спростувати поширену недостовірну інформацію щодо ОСОБА_1 у найближчому випуску газети Програма Плюс , шляхом розміщення на її інтернет-сторінці за адресою: http://ppus.in.ua/news.

Відтак, на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які посилались сторони, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню.

Необхідно визнати недостовірною та такою, що принижує честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_1 , інформацію поширену в інтернет- мережі ІНФОРМАЦІЯ_1 відповідачем ОСОБА_3 , на інтернет-сайті газети Програма Плюс за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_8 у статті ІНФОРМАЦІЯ_2 , а саме наступну інформацію:

- Два місяці тому викладач ОСОБА_6 повіз кременчуцьких дітей на олімпіаду з хімії, яка проходила в російському Санкт-Петербурзі .

- І так само з цим заходом, у якому місто програло. А мова про те, що жоден учасник хімічної олімпіади з нашого міста не переміг. Абсолютна перемога дісталася представникам Росії й інакше сьогодні бути не могло. І слід розуміти, що Україну взагалі запрошували для кількості в цьому заході й більш ні для чого .

При цьому, необхідно зобов`язати відповідачів ОСОБА_3 та ПП Візит Сервіс спростувати зазначену недостовірну інформацію в той же спосіб, у який ними її було поширено, а саме: не пізніше 20 днів з дня набрання судовим рішенням законної сили в цій справі, із посиланням на ухвалене рішення, спростувати поширену недостовірну інформацію стосовно ОСОБА_1 у найближчому випуску газети Програма Плюс , шляхом розміщення спростування на її інтернет-сторінці за адресою: http://ppus.in.ua/news.

У задоволенні позову в іншій частині вимог слід відмовити за їх необґрунтованості, недоведеності та безпідставності.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, то суд враховує, що сторони не заявили про наявність конкретних вимог щодо компенсації понесених ними витрат на час розгляду справи, лише представником позивача було заявлено наміри про подання у майбутньому заяви щодо відшкодування витрат на правову допомогу.

Враховуючи, що позов підлягає частковому задоволенню, а саме в частині вимог немайнового характеру, суд вважає за необхідне стягнути з ПП Візит Сервіс на користь позивача кошти у розмірі 840,80 грн. у повернення сплаченого судового збору за ставкою у вказаній частині вимог на день подання позову.

Керуючись ст. ст. 3, 19, 28, 32, 34, 68 Конституції України, ст. 16, 23, 201, 277, 280, 297,299, 1167 ЦК України, ст. ст. 1, 5, 30 Закону України Про інформацію , ст. ст. 37, 42 Закону України Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні , Постановою Пленуму Верховного Суду України № 1 від 27 лютого 2009 року Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи , ст. ст. 4, 10, 12, 13, 76-82, 141, 258-259, 263, 264-265, 268, 272, 273, 354 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Визнати недостовірною та такою, що принижує честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_1 , інформацію поширену в інтернет- мережі ІНФОРМАЦІЯ_1 відповідачем ОСОБА_3 , на інтернет-сайті газети Програма Плюс за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_8 у статті ІНФОРМАЦІЯ_2 , а саме наступну інформацію:

- Два місяці тому викладач ОСОБА_6 повіз кременчуцьких дітей на олімпіаду з хімії, яка проходила в російському Санкт-Петербурзі .

- І так само з цим заходом, у якому місто програло. А мова про те, що жоден учасник хімічної олімпіади з нашого міста не переміг. Абсолютна перемога дісталася представникам Росії й інакше сьогодні бути не могло. І слід розуміти, що Україну взагалі запрошували для кількості в цьому заході й більш ні для чого .

Зобов`язати ОСОБА_3 та ПП Візит Сервіс спростувати зазначену недостовірну інформацію в той же спосіб, у який ними її було поширено, а саме: не пізніше 20 днів з дня набрання судовим рішенням законної сили в цій справі, із посиланням на ухвалене рішення, спростувати поширену недостовірну інформацію стосовно ОСОБА_1 у найближчому випуску газети Програма Плюс , шляхом розміщення спростування на її інтернет-сторінці за адресою: http://ppus.in.ua/news.

У задоволенні позову в іншій частині - відмовити.

Стягнути з ПП Візит Сервіс на користь ОСОБА_1 кошти у розмірі 840,80 грн. у повернення сплаченого судового збору.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ;

Відповідачі:

- ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , зареєстрований: АДРЕСА_2 , паспорт серія НОМЕР_2 , виданий 23 жовтня 2001 року Глобинським РВ УМВС України в Полтавській області, РНОКПП: НОМЕР_3 ;

- ПП Візит-Сервіс , місце знаходження: м. Кременчук, бульвар Пушкіна, буд. 8, офіс 2, код за ЄДРПОУ: 32334408.

- ПП Редакція Програма Плюс , місце знаходження: м. Кременчук, бульвар Пушкіна, буд. 8, офіс 3, код за ЄДРПОУ: 33989223;

Повне рішення виготовлено 11 листопада 2020 року.

Рішення може бути оскаржено до Полтавського апеляційного суду через Автозаводський районний суд м. Кременчука протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту рішення.

Рішення набирає законної сили у випадку закінчення строку подання апеляційної скарги або якщо рішення залишено в силі за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: