Рішення

від 21.04.2010 по справі 11/9-10

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця,  Хмельницьке шосе, 7  тел. 66-03-00, 66-11-31       http://vn.arbitr.gov.ua

І м е н е м     У к р а ї н и

РІШЕННЯ

21 квітня 2010 р.           Справа 11/9-10

за позовом    прокурора Шаргородського району в інтересах держави та органу

                      державної влади, як її уособлює Шаргородської районної державної

                      адміністрації, м. Шаргород

до:                 приватного підприємця ОСОБА_1,

                     с. Джурин Шаргородського району

третя особа  Джуринська сільська рада, с. Джурин Шаргородського району

про                звільнення  самовільно зайнятої земельної ділянки.

                                                                                             Суддя      В. Матвійчук

при секретарі судового засідання Т. Кармаліта, за участю представників:

прокурор            -  І. Жовмір;  

від позивача       -   М. Скрипник  за довіреністю;

відповідач           -  ОСОБА_1 підприємець;

третьої особи     -  О. Гончарук за довіреністю.      

СУТЬ СПОРУ:

 Заявлено позов про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки площею 0, 08 га із земель водного фонду на території Джуринської сільської ради Шаргородського району фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1.

В процесі розгляду справи прокурор подав заяву про уточнення позовних вимог в якій ставить вимогу про звільнення фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 самовільно зайнятої земельної ділянки плошею 0,08 га із земель запасу (водного фонду) за межами населеного пункту Джуринської сільської ради.

Позовні вимоги мотивовано  тим, що приватний підприємець ОСОБА_1  в супереч вимогам ст.125 Земельного кодексу  самовільно, без укладання договору оренди, для розміщення та обслуговування «танцювальної площадки»,   використовує земельну ділянку площею 0,08 га із земель водного фонду на території Джуринської сільської ради, яка відносяться до земель державної власності, і відповідно до п.12 розділу Х Перехідних положень Земельного кодексу України, розпорядження якими здійснюють відповідні органи виконавчої влади.

Відповідач пояснень відносно обставин викладених в позовній заяві не надав. При розгляді справи останній заперечував проти позову, посилаючись на те, що розпорядженням Шаргородської районної державної адміністрації № 96 від 24.03.2004р. надано дозвіл на виготовлення технічної документації  щодо відводу земельної ділянки площею 0,02 га із земель запасу Джуринської сільської ради для ведення підприємницької діяльності.  В подальшому між Джуринською сільською радою та приватним підприємцем ОСОБА_1 укладено договір оренди  на вказану зельну ділянку. Тому використання земельної ділянки не суперечить чинному законодавству.

Перевіривши доводи представників сторін, третьої особи  та прокурора доказами та оцінивши їх на засадах всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, судом встановлено  наступне.

29.07.2008р. управлінням контролю  за використанням та охороною земель у Вінницькій області проведено перевірку дотримання вимог земельного законодавства приватним підприємцем ОСОБА_1 (надалі ПП ОСОБА_1.), за результатми якої складено  акт.

Даною перевіркою встановлено факт  використання ПП ОСОБА_1 земельної ділянки, площею 0,08 га, із земель водного фонду на території Джуринської сільської ради Шаргородського району.

Вказана земельна ділянка використовується для розміщення та обслуговування «танцювальної площадки».

На момент проведення перевірки  правовстановлюючі документи на право  використання земельної ділянки площею 0,08 га земель водного фонду у ПП ОСОБА_1 були відсутні.

За фактом правопорушення на ПП ОСОБА_1 було складено протокол від 29.07.2008р. за № 004020, притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 53-1 КупАП та видано припис від 29.07.2008р. за № 0084706 на усунення порушень вимог земельного законодаства терміном до 29.08.2008р..

В ході проведення перевірки виконання припису встановлено, що вимоги припису не виконано, порушення не усунуто (акт від 04.09.2008р.).

За фактом невиконання припису на ПП ОСОБА_1 було складено протокол від 04.09.2008р. за № 003648 та притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 188-5 КупАП та видано повторний припис від 04.09.2008р. за № 008408 яким зобов’язано усунути порушення вимог земельного законодаства терміном до 04.10.2008р..

При проведенні перевірки виконання повтороного припису встенолено, що вимоги припису не виконано, порушення не усунуто (акт від 08.10.2008р.).

Згідно пояснень ПП ОСОБА_1 правовстановлюючі документи на право  використання земельної ділянки площею 0,02 га у нього є. Останнім сплачується орендна плата за вказану земельну ділянку, в підтвердження чого надано довідку виконавчого комітету Джуринської сільської ради № 215 від 10.02.2010р. та довідку Державної податкової інспекції у Шаргородському районі № 13/2/10/17 від 24.02.2010р..

Як стверджується матеріалами справи, зокрема довідкою відділу держкомзему у Шаргородському районі № 01-04-10/440 від 25.03.2010р.,  ПП ОСОБА_1 використовує земельні дялнки загальною площею 0,10 га із земель запасу (водного фонду) за адміністративними межами Джуринської сільської ради, з них:

-          земельна ділянки площею 0,08 га використовується для розміщення та обслуговування «танцювальної площадки» із земель запасу на території Джуринської сільської ради, за межами населеного пункту;

-          земельна ділянка площею 0,02 га, де розташовано магазин-кафе.

На земельну ділянку площею 0,02 га згідно розпорядження голови Шаргородської районної державної адміністрації № 96 від 24.03.2004р. надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення даної земельної ділянки.

На земельній ділянці площею 0,08 га  ПП ОСОБА_1 споруджено «танцювальну площадку», яка використовується для ведення комерційної діяльності. При цьому, згідно довідки Управління культури і туризму Вінницької обласної державної адміністрації земельна ділянка площею 0,08 га для розміщення та обслуговування «танцювальної площадки»із земель водного фонду  на території Джуринської сільської ради ПП ОСОБА_1, управлінням не погоджувалась.

Наведене засвідчує факт самовільного використання ПП ОСОБА_1 земельної ділянки площею 0,08 га в розумінні ст. 1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель», якою визначено, що самовільне зайняття земельної ділянки - будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Статтею 14 Конституції України визначено, що земля є основним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Згідно із ст.ст. 83, 84 Земельного кодексу України землі, які, належать на праві власності територіальним громад сіл, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім державної та приватної власності. В державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності. Право державної власності на землю набувається і реалізується державою в особі Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських, районних державних адміністрацій відповідно до закону.

Статтею 116 ЗК України визначено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 125 та ч. 1 ст. 126 Земельного кодексу України право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації. Приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється. Право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами. Форми державних актів затверджуються Кабінетом Міністрів України.  

Твердження відповідача щодо укладення між ним та Джуринською сільською радою договору оренди земельної ділянки площею 0,08 га є безпідставними, оскільки договір на право тимчасового користування земельною ділянкою (в тому числі на умовах оренди) між даними сторонами укладено 19.10.2006р. щодо  земельної ділянки площею 0,02 га.

До того ж, у відповідності з п. 12 Перехідних положень Земельного кодексу України до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями (крім земель, переданих у приватну власність, та земель, зазначених в абзаці третьому цього пункту) в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.  Отже укладення договору на користування земельної ділянки площею 0,08 га із земель запасу на території Джуринської сільської ради, за межами населеного пункту,  до повноважень Джуринської сільської ради не входить.

За таких обставин, земельна ділянка площею 0,08 га із земель запасу  є власністю держави в особі Шаргородської  районної державної адміністрації.

Згідно п. б ст. 211 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно до законодавства за самовільне зайняття земельних ділянок.

Статтею 212 ЗК України визначено, що самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.

      Положеннями ст. 387 ЦК України визначено, що власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Виходячи з викладеного, суд дійшов висновку про обгрунтованість  вимоги про звільнення фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 самовільно зайнятої земельної ділянки плошею 0,08 га із земель запасу (водного фонду) за межами населеного пункту Джуринської сільської ради.

В силу ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов’язковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Зважаючи, що  заперечення відповідача  є непереконливими, а обставини викладені в позові підтверджені матеріалами справи,  суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, такими, що відповідають фактичним обставинам та законодавству, а відтак підлягають  задоволенню з покладенням судових витрат на відповідача   за правилами ст.49  ГПК України.

Керуючись  ст.ст.43, 33, 43, 49, 82, 84, 85, 115 Господарського процесуального кодексу України, -

В И Р І Ш И В:   

1.          Позов задовольнити.

2.          Зобов‘язати приватного підприємця ОСОБА_1  (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) звільнити самовільно зайняту земельну ділянку плошею 0,08 га із земель запасу (водного фонду) за межами населеного пункту Джуринської сільської ради Шаргородського району.

3.          Стягнути з приватного підприємця ОСОБА_1  (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) до Державного бюджету України 85 (вісімдесят пять) грн. –державного мита та  236 (двісті тридцять шість) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу

4.          Видати накази після набрання рішенням законної сили.

5.          Копію рішення направити сторонам, прокурору та третій особі .

          Рішення оформлено та підписано  23 квітня 2010 р.

Суддя                                                         В. Матвійчук

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - прокурору (23500,  Вінницька область, м Шаргород, вул. Леніна, 180)

3 - позивачу (23500,  Вінницька область, м Шаргород, вул. Леніна, 224)

4 - відповідачу (АДРЕСА_1

5 -Джуринській сільській раді ( 23543, Шаргородський район, с. Джурин, вул. Заводська)