Рішення

від 03.11.2020 по справі 380/6488/20

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №380/6488/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 листопада 2020 року

Львівський окружний адміністративний суд в складі :

головуючого - судді Кухар Н.А.

секретаря судового засідання Шавель М.М. .

за участю:

представника позивача - Кожан А.В.

представника відповідача - Кухар Н.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Екопел Трейд" до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення,-

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Екопел Трейд" (79012, вул. Сахарова, 46, м. Львів; код ЄДРПОУ 42006675) звернулося в суд з позовом до Головного управління ДПС у Львівській області (79003, вул. Стрийська, 35, м. Львів; код ЄДРПОУ 43143039) про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення № 0005960504 від 05 серпня 2020 року, яким встановлено завищення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду в розмірі 548 000,00 грн.

Щодо процесуальних дій, вчинених у зв`язку із розглядом справи, слід зазначити наступне.

Ухвалою суду від 18 серпня 2020 року позовну заяву залишено без руху та надано позивачу час для усунення недоліків.

Ухвалою суду від 28 вересня 2020 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

Протокольною ухвалою суду від 20 жовтня 2020 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Головним управлінням ДПС у Львівській області було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТзОВ Екопел Трейд з питань правомірності декларування від`ємного значення з податку на додану вартість, що міститься у податковій декларації з податку на додану варітість за квітень 2020 року. За результатами проведеної перевірки позивача складено акт № 618/05.04/42006675 від 10.07.2020 року та на його основі винесено податкове повідомлення - рішення від 05 серпня 2020 року № 0005960504.

Позивач не погоджується з податковим повідомленням - рішенням від 05 серпня 2020 року № 0005960504, вважає, що воно прийнято всупереч вимогам податкового законодавства за відсутністю законних підстав для його прийняття з огляду на наступне.

Господарські операції зі спірним контрагентом носили реальний характер та були відображені у податковому обліку, жодних свідчень того, що їх виконання спричинило заниження чи приховування об`єктів оподаткування у відповідних господарських операціях з боку їх учасників податковим органом не доведено. На позивача не можуть бути покладені негативні податкові наслідки за можливі протиправні дії контрагента.

Також позивач вказує на те, що посилання контролюючого органу на відсутність товарно-супровідних документів ПП Жардом є необґрунтованим, оскільки такі є документами, які підлягають до складання між сторонами тієї господарської операції, які є її учасниками, тобто ПП Жардом та перевізником (за умови, що такі відносини були заснованими на договорі). Крім того, наявність або відсутність окремих документів, як і деякі помилки чи неточності у їх оформленні, не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних випливає, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце (відбулися), а певні недоліки в заповненні первинних документів носять оціночний характер. Ступінь деталізації опису господарської операції у первинному документі законодавством не передбачена. Крім того, вказане не свідчить про нереальність господарської операції.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю.

Представник відповідача у встановлений судом строк надав відзив на позовну заяву (вх. № 46354 від 15.09.2020 року), в якому із позовними вимогами не погодився, зазначивши, що при винесенні оскаржуваного податкового повідомлення - рішення діяв в межах наданих повноважень, а посилання позивача викладені в позовній заяві спростовуються наданими суду доказами. Підставою для виникнення у платника права на податковий кредит з податку на додану вартість є факт реального здійснення операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей з метою їх використання в оподатковуваних операціях в межах господарської діяльності платника податку, а також оформлення відповідних операцій належним чином складеними первинними документами, які містять достовірні відомості про їх обсяг та зміст. Згідно з вимогами пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. Положеннями пункту 200.2 статті 200 Податкового кодексу України при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом. Для перерахування податку до бюджету центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, надсилає центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, реєстр платників, в якому зазначаються назва платника, податковий номер та індивідуальний податковий номер платника, звітний період та сума податку, що підлягає перерахуванню до бюджету. На підставі такого реєстру центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, не пізніше останнього дня строку, встановленого цим Кодексом для самостійної сплати податкових зобов`язань, перераховує суми податку до бюджету. Згідно з п. 200.4 статті 200 Податкового кодексу України підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200 -1 .3 статті 200 -1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету.

Згідно з представленими до перевірки документами встановлено проведення ТзОВ Екопел Трейд взаєморозрахунків з ПП Жардом на суму 2 222 000 грн. (ПДВ 370 333 грн.) (квітень). ТзОВ Екопел Трейд укладено з ПП Жардом договір поставки від 16.02.2020 № 16/02/20. Відповідно до якого ТзОВ Екопел Трейд є покупцем, а ПП Жардом постачальником продукції - паливні гранули соняшника макуха соняшника. Відповідно до п. 3.1 вказаного Договору продавець здійснює постачання товару за власний кошт або орендованими транспортними засобами на склад за адресою: смт. Івано-Франкове, вул. Львівська, 55. При передачі товару продавець зобов`язаний передати всю необхідну документацію на товар: податкова накладна, видаткова накладна, оригінал договору з відповідними підписами та печатками. Згідно п. 3.5 Договору якість товару повинна бути підтверджена завіреними належними сертифікатами від виробника товару. Крім цього, в ході проведення перевірки встановлено проведення ТзОВ Екопел Трейд взаєморозрахунків з ПП Жардом на суму 1 066 000,00 грн. (ПДВ 177 667 грн.) (березень). Згідно з договором поставки від 16.02.2020 № 16/02/20 ТзоВ Екопел-Трейд отримано від ПП Жардом видаткові та податкові накладні. До перевірки Екопел Трейд не надано: товарно-супровідні документи, які б свідчили про транспортування товару; не представлено звітів матеріально - відповідальної особи про рух товарно-матеріальних цінностей в місцях зберігання, які б підтверджували отримання на склад товару; сертифікатів якості виробника, які б підтверджували якість товару, ця вимога встановлена в п. 3.5 Договору.

Згідно з ЄРПН зареєстровано наступні накладні:

- від 14.04.2020 № 2 паливні гранули з лушпиння соняшника на суму 500 000 грн. (ПДВ 8333,33 грн);

- від 22.04.2020 № 3 паливні гранули з лушпиння соняшника на суму 600 000 грн. (ПДВ 100 000 грн);

- від 07.04.2020 № 1 макуха соняшника на суму 510 000 грн. (ПДВ 85 000 грн.);

- від 28.04.2020 № 4 паливні гранули з лушпиння соняшника на суму 612 000 грн. (ПДВ 102 000 грн);

- від 31.03.2020 № 3 паливні гранули з лушпиння соняшника на суму 54 600 грн. (ПДВ 91 000 грн);

- від 27.03.2020 паливні гранули з лушпиння соняшника на суму 120 000 грн. (ПДВ 20000 грн);

- від 19.03.2020 паливні гранули з лушпиння орішника на суму 400 000 грн. (ПДВ 66 666, 67 грн);

Проведеним аналізом реєстру податкових накладних встановлено, що ПП Жардом декларує операції з придбання продуктів харчування у вітчизняних постачальників та нерезидентів, а реалізує паливні гранули з лушпиння соняшника, макуха соняшника. Тобто ПП Жардом здійснює маніпулювання податковою звітністю з податку на додану вартість за періоди декларування ПДВ охоплені перевіркою, а саме: невідповідність номенклатури придбаного та реалізованого товару, робіт та послуг. В ЄДРПН відсутні зареєстровані податкові накладні на придбання послуг оренди офісного та складських приміщень. Відсутня інформація про зберігання товарів, транспортування товарів, сертифікати якості виробника придбаних товарів.

Відтак, на порушення вимог п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України ТзОВ Екопел Трейд безпідставно включено до складу податкового кредиту податок за квітень 2020 року ПДВ в сумі 37033 грн. по взаєморозрахунках із ПП Жардом . Таким чином, за рахунок проведення операцій без реального настання правових наслідків, проведення лише операцій з оформлення документів без реального руху товарів від ПП Жардом , ТзОВ Екопел Трейд завищено дані показники рядка 16.1. Від`ємне значення, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного періоду Декларації з податку на додану вартість за квітень 2020 року на суму 177 667 грн. Вважає позовні вимоги безпідставними та такими, що не підлягають до задоволення.

В судовому засіданні представник відповідача у задоволенні позовних вимог просила відмовити.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши в сукупності письмові докази, якими обґрунтовуються позовні вимоги, суд встановив наступне.

Головним управлінням ДПС у Львівській області проведено документально позапланову виїзну перевірку Товариство з обмеженою відповідальністю "Екопел Трейд" (42006675) з питань правомірності декларування від`ємного значення з податку на додану вартість, що міститься у податковій декларації з податку на додану варітість за квітень 2020 року. За результатами перевірки позивача складено акт № 618/05.04/42006675 від 10.07.2020 року

Перевіркою Товариства з обмеженою відповідальністю "Екопел Трейд" встановлено наступні порушення:

- п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3 ст. 198; п. 200.1, п. 200.2, п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України в результаті чого підприємством завищено суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду за квітень 2020 року у сумі 548 000 грн.

На підставі акту перевірки контролюючим органом складено податкове повідомлення - рішення № 0005960504 від 05.08.2020 року, яким позивачу зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість.

Вважаючи податкове повідомлення-рішення протиправним та таким, що порушує права позивача, ТОВ звернулося до суду із цим позовом.

При вирішенні спору суд виходить з наступного.

Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України)).

Закріплений у ч. 1 ст.9 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 2 ст. 73 КАС України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Предметом доказування в цій справі є, зокрема, обставина реальності господарських операцій позивача з ПП Жардом , правильність відображення їх в податковому обліку та правильність формування податкового кредиту.

Суд враховує, що аналіз реальності господарської операції повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України.

Відповідно до пункту 61.1 статті 61 Податкового кодексу України, статті 94 Податкового кодексу України (далі - ПК України) податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Згідно з п. 44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування (п. 44.2 ст. 44 ПК України).

Згідно з підпунктами 21.1.1, 21.1.5 пункту 21.1 статті 21 ПК України, посадові особи контролюючих органів зобов`язані: дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами; забезпечувати сумлінне виконання покладених на контролюючі органи функцій; забезпечувати ефективну роботу та виконання завдань контролюючих органів відповідно до їх повноважень; не допускати порушень прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій; коректно та уважно ставитися до платників податків, їх представників та інших учасників відносин, що виникають під час реалізації норм цього Кодексу та інших законів, не принижувати їх честі та гідності.

Згідно з п.75.1 ст.75 ПК України, органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться органами державної податкової служби в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на органи державної податкової служби.

Документальною перевіркою згідно із п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75 ПК України вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Відповідно до положень Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами, затвердженого Наказом міністерства фінансів України № 727 від 20.08.2015р. (далі - Порядок 727), акт документальної перевірки - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки, відображає її результати і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

В акті документальної перевірки викладаються всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності платника податків, які стосуються фактів виявлених порушень законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Факти виявлених порушень законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об`єктивно та повною мірою з посиланням на первинні документи, регістри податкового та бухгалтерського обліку, фінансової та іншої звітності, інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, ведення/складання яких передбачено законодавством, або отримані від інших суб`єктів господарювання, органів державної влади, у тому числі іноземних держав, правоохоронних органів, а також податкову інформацію, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Відповідно до підпункту 2 Пункт 4 розділу III Порядку 727 у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті документальної перевірки фактом порушення необхідно:

викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів (міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України і якими регулюються питання оподаткування), що порушені платником податків, зазначити період (календарний день, місяць, квартал, півріччя, три квартали, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків та господарську операцію, при здійсненні якої вчинено це порушення;

викласти зміст порушень (у разі їх встановлення), в тому числі щодо правильності та повноти визначення фінансового результату до оподаткування згідно з бухгалтерським обліком відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів, виконання законодавства з інших питань, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи;

зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків, зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення;

у разі відсутності первинних документів, документів податкового або бухгалтерського обліку, інших документів, що підтверджують факт порушення, або у разі ненадання їх для перевірки - зазначити перелік цих документів.

Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд врахував наступні обставини справи та норми чинного законодавства.

Щодо висновків контролюючого органу, що господарські операції Товариства з обмеженою відповідальністю "Екопел Трейд", які задекларовані у податковому кредиті квітень 2020 року по контрагенту - постачальнику ПП Жардом (ЄДРПОУ 41839306) не мали реального товарного характеру, суд встановив наступне.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Екопел Трейд" (Покупець) та ПП Жардом (Постачальник) укладено договір поставки від 16.02.2020 року № 16/02/20, згідно з умов якого Постачальник зобов`язується поставити покупцеві паливні гранули соняшника, макуху соняшника, а Покупець зобов`язується прийняти і здійснити оплату загального обсягу Товару. Продавець здійснює постачання товару за власний кошт або орендованими транспортними засобами на склад за адресою: смт. Івано-Франкове, вул. Львівська, 55. При передачі Товару Продавець зобов`язаний передати всю необхідну документацію на Товар: податкову накладну, видаткову накладну, оригінал договору з відповідними підписами і печатками.

На підтвердження обставин виконання даного договору позивачем до матеріалів справи долучено Договір поставки № 16/02/20 від 16.02.2020 року, видаткові накладні № 1 ЕК-3 від 26.03.2020 року, № 1 ЕК-1 від 26.03.2020 року, № 1 ЕК-2 від 26.03.2020 року, № 3 ЕК-7 від 10.04.2020 року, № 3 ЕК-9 від 10.04.2020 року, № 4/1 ЕК від 14.04.2020 року, № 3 ЕК-10 від 22.04.2020 року, № 3 ЕК-11 від 22.04.2020 року, № 3 ЕК-12 від 23.04.2020 року, № 3 ЕК-13 від 27.04.2020 року, довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей, посвідчення про якість, податкову декларацію з податку на додану вартість за березень 2020 року, розрахунок коригування суми податку на додану вартість за березень 2020 року, довідку про суму від`ємного значення звітного (податкового) періоду, яка зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду за березень 2020 року, податкову декларацію з податну на додану вартість за квітень 2020 року, довідку про суму від`ємного значення звітного (податкового) періоду, яка зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду за квітень 2020 року, Акти звірки взаєморозрахунків, рахунки на оплату № 1 ЕК від 19.03.2020 року, № 2 ЕК від 27.03.2020 року, № 3 ЕК від 19.03.2020 року, оборотно-сальдова відомість по рахунку 281 за березень 2020 року, оборотно-сальдові відомості по рахунку 281 за квітень 2020 року, по рахунку 36 за квітень 2020 року, по рахунку 631 за квітень 2020 року, по рахунку 281 за квітень 2020 року, рахунки на оплату № 4 ЕК від 07.04.2020 року, № 5 ЕК від 14.04.2020 року, № 6 ЕК від 22.04.2020 року, № 7 ЕК від 28.04.2020 року, № 3 ЕК-2 від 01.04.2020 року, № 3 ЕК-3 від 01.04.2020 року, № 3 ЕК-4 від 01.04.2020 року, № 3 ЕК-1 від 02.04.2020 року, № 3 ЕК-8 від 02.04.2020 року, № 3 ЕК-5 від 08.04.2020 року, № 4 ЕК від 10.04.2020 року, № 3 ЕК-6 від 10.04.2020 року, банківська виписка за період з 01.04.2020 року по 30.04.2020 року, договір оренди нежитлових приміщень № 01/20 ОР, договір оренди нерухомого майна № БТ-01/10/1 від 01.10.2019 року.

Таким чином, виконання умов укладеного між позивачем та ПП Жардом договору знайшло своє відображення в податковому та бухгалтерському обліку позивача.

Суми податку на додану вартість були внесені до реєстру отриманих податкових накладних від вказаного контрагента, включені до складу податкового кредиту відповідного звітного (податкового періоду) та відповідають даним податкової декларації з податку на додану вартість.

На підтвердження подальшої реалізації товару, поставленого ПП Жардом , позивачем долучено договір купівлі - продажу № 29/01/2020 від 29.01.2020, (відповідно до якого ТОВ Екопел Трейд продає, а TRANS SELECT Sp.zo.o. купує гранули паливні (палети) з лушпиння соняшника), специфікації, митні декларації, міжнародні перевізні документи (CMR), рахунки фактура № 12/5 від 03.04.2020 року, № 9/5 від 30.03.2020, № 18/4 від 04.03.2020 року

Також, позивачем до перевірки було представлено податкові накладні зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних № 2 від 14.04.2020 року, № 3 від 22.04.2020 року, № 1 від 07.04.2020 року, № 4 від 28.04.2020 року.

На спростування твердження відповідача про відсутність документів на підтвердження якості товару позивачем до матеріалів справи долучено посвідчення про якість № 10150 від 19.03.2020 року, № 10155 від 27.03.2020 року, № 10163 від 31.03.2020 року, № 10167 від 07.04.2020 року, № 10169 від 14.04.2020 року, № 10170 від 22.04.2020 року, № 10172 від 28.04.2020 року, № 10176 від 05.05.2020 року, № 10181 від 19.05.2020 року, № 10187 від 29.05.2020 року, № 10111 від 02.06.2020 року, № 10112 від 05.06.2020 року, № 10118 від 02.07.2020 року, № 10117 від 06.07.2020 року.

Суд зазначає, що за наявності належних та допустимих доказів фактичного придбання позивачем товару з метою використання його в господарській діяльності лише відсутність сертифікатів не може свідчити про штучне формування даних податкового обліку.

Згідно з ст. 9 Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (далі - Закон №996) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до п. 5-8 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 Витрати , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 № 318 (далі - П(С)БО 16), витрати відображаються в бухгалтерському обліку одночасно зі зменшенням активів або збільшенням зобов`язань.

Витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов`язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.

Витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені.

Витрати, які неможливо прямо пов`язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені.

Відповідно до підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податковий кодекс України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, реєстрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків та зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно п. 198.3.ст.198 Податкового Кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.180.1. Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платником податку є:

1) будь-яка особа, що провадить господарську діяльність і реєструється за своїм добровільним рішенням як платник податку у порядку, визначеному статтею 183 цього розділу;

2) будь-яка особа, що зареєстрована або підлягає реєстрації як платник податку;

3) будь-яка особа, що ввозить товари на митну територію України в обсягах, які підлягають оподаткуванню, та на яку покладається відповідальність за сплату податків у разі переміщення товарів через митний кордон України відповідно до Митного кодексу України, а також:

- особа, на яку покладається дотримання вимог митних режимів, які передбачають повне або часткове умовне звільнення від оподаткування, у разі порушення таких митних режимів, встановлених митним законодавством;

- особа, яка використовує, у тому числі при ввезенні товарів на митну територію України, податкову пільгу не за цільовим призначенням та/або всупереч умовам чи цілям її надання згідно із цим Кодексом, а також будь-які інші особи, що використовують податкову пільгу, яку для них не призначено.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит згідно з п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України є дата здійснення першої з наступних подій:

а) дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг);

б) дата отримання податкової накладної.

Як встановлено судом в ході розгляду справи, первинні документи, якими позивач доводить здійснення господарських операцій з вищезазначеним контрагентом, оформлені належним чином, такі досліджувались під час перевірки, містять необхідні реквізити, повністю відображають зміст господарських операцій з ПП Жардом і не мають недоліків, які б свідчили про їх невідповідність вимогам до первинних документів. Вказана обставина не спростовується висновками перевірки.

Також, судом було з`ясовано, що контрагент позивача ПП Жардом на момент вчинення спірних фінансово-господарських операцій був юридичною особою, зареєстрованими у встановленому законом порядку, знаходились на податковому обліку в органах податкової служби та були платниками податку на додану вартість.

За правилами підпункту а пункту 198.1. статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Відповідно до пункту 198.3. статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з пунктом 198.6. статті 198 цього Кодексу не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку-продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.

Отже, у податковому обліку з податку на додану вартість операції з придбання товарів (послуг) та суми податкового кредиту за такими операціями повинні бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, які містять відомості про господарську операцію, підтверджують її фактичне здійснення. Податковий кредит має бути обов`язково підтверджений податковою накладною. Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та/або його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності.

В силу викладеного, будь-які документи (у тому числі договори, видаткові накладні, податкові накладні тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. За відсутності факту придбання товарів (послуг) відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 10 вересня 2019 року у справі №814/2412/17.

Позивачем зареєстровані в ЄДРПН податкові накладні з господарських операцій по купівлі-продажу паливних гранул з лушпиння соняшника, чим виконано необхідну підставу для формування податкового кредиту, передбачену нормами ПК України.

З огляду на те, що наявними у матеріалах справи доказами (зокрема договорами, видатковими накладними та ін.), підтверджується обставина фактичного придбання товарно-матеріальних цінностей позивачем у його контрагента з метою використання у власній господарській діяльності, суд дійшов висновку про правомірність формування позивачем податкових наслідків таких операцій.

Відповідач в акті перевірки зазначає про відсутність товарно-транспортних накладних. Надаючи оцінку цьому висновку Відповідача, слід врахувати правову позицію Верховного Суду, викладену у постановах від 06.02.2018 року у справах № К/9901/6704/18 (804/4940/14), № К/9901/8403/18 (816/166/15-а), і яка полягає у наступному:

Відповідно до розділу 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997 року, товаро-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюється облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу, товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Вказані Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку валових витрат платників податку, а лише встановлюють права, обов`язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників). При цьому, документи, обумовлені вказаними правилами, зокрема, товарно-транспортна накладна та подорожній лист, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.

Отже, товарно-транспортна накладна призначена для обліку руху товарно-матеріальних цінностей та розрахунків за їх перевезення автомобільним транспортом.

Оскільки транспортною документацією підтверджується операція з надання послуг з перевезення вантажів, а не факт придбання товару, то за наявності документів, що підтверджують фактичне отримання товару і його використання у власній господарській діяльності, неподання такого документа, як товарно-транспортна накладна, або ТТН у якій містяться певні недоліки, не може свідчити про відсутність реальних господарських операцій, витрати на які позивачем віднесено до складу валових витрат.

Відповідно до частини другої статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність , неістотні недоліки у документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки, не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, що брала участь у здійсненні господарської операції та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, тощо.

Вище наведене підтверджується висновком Верховного Суду в постанові від 12.06.2018р. по справі № 826/11879/13-а, від 12.06.2018р. у справі № 825/3419/14, де вказано, зокрема про наявність або відсутність окремих документів, а також недоліки в їх оформленні не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарських операцій та відмови у формуванні податкового кредиту, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов`язань , власному капіталі платника у зв`язку з його господарською діяльністю.

З метою податкового обліку господарські операції можуть оформлюватися будь-якими первинними документами, зміст яких відповідає наведеним вимогам податкового законодавства, та складення яких відповідає законодавчо установленим вимогам щодо оформлення такої операції (Постанова ВС від 30.03.2018 року по справі № 821/2106/13-а).

Крім того, відповідач в Акті перевірки наводить інформацію з баз даних, наявних у Головному управлінні ДПС у Львівській області, щодо ПП Жардом без проведення перевірки цього платника податків.

В розумінні статті 16 ПК України, навіть за умови допущення попередніми постачальниками у ланцюгу постачання товару/надання послуг певних порушень податкового законодавства, дані обставини тягнуть негативні наслідки саме для таких постачальників та не впливають на право позивача (добросовісного платника податку) на віднесення відповідних сум до складу податкового кредиту та витрат.

Відповідно до статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за зобов`язаннями іншої юридичної особи, в тому числі за податковими зобов`язаннями.

Таким чином, недотримання контрагентом позивача податкової дисципліни має правові наслідки саме для цього контрагента, оскільки порушення платником вимог податкового законодавства тягне застосування заходів відповідальності саме до такого платника та не може негативно впливати на податковий облік інших осіб (зокрема, його контрагентів) за відсутності факту причетності останніх до таких правопорушень та за наявності факту здійснення господарської операції.

Дана позиція підтверджена постановою Верховного Суду від 03.04.2018 по справі № 2а-7462/10/2170.

В обґрунтування своєї правової позиції щодо нікчемності укладеного позивачем договору з ПП Жардом , які не були направлені на досягнення господарської мети позивача, відповідач зазначає, що такого висновку дійшов у зв`язку з тим, що товари, реалізовані в ході виконання договорів, мають невідоме джерело походження, відсутністю сертифікатів походження товару, товарно-транспортних накладних, а також матеріалами податкових інформацій.

Однак, як вбачається з матеріалів справи, висновки відповідача, що господарські операції є нікчемними і здійснювались позивачем з метою мінімізації податкових зобов`язань, є лише припущеннями, на яких вони не можуть ґрунтуватись. Здійснення даного виду господарської діяльності відповідає меті та предмету діяльності позивача як юридичної особи.

Всі товари, отримані позивачем від зазначеного вище контрагента у спірний період часу по вказаному вище договору були використані позивачем в ході здійснення господарської діяльності. Всі витрати понесені ним підтверджено первинними документами, які були предметом дослідження відповідачем в ході проведення перевірки, про що зазначено в Акті перевірки. Відповідачем не заперечується обставина фактичного здійснення позивачем даних господарських операцій, проведення оплати за договорами, відображення правочину у відповідних документах бухгалтерського обліку і податкової звітності.

Як встановлено в судовому засіданні з пояснень представника відповідача і вбачається з матеріалів справи, висновки, щодо нікчемності зазначеного правочину зроблені відповідачем на підставі податкової інформації.

Однак, суд зазначає, що вказана податкова інформація містить лише дані про результати господарської діяльності контрагента позивача за період, в якому виникли спірні правовідносини. Контролюючим органом не перевірялась і не оцінювалась діяльність ПП Жардом в періоди, які передували укладенню спірних правочинів, у зв`язку з чим суд вважає, що висновки відповідача про нікчемність укладених позивачем правочинів з вищезазначеним контрагентом, щодо яких виник спір, є безпідставними і зроблені в результаті припущень, що жодним чином виключає можливість покладення їх в основу спірного рішення.

Таким чином, наявними в матеріалах справи документами підтверджено надання позивачем до контролюючого органу податкової звітності з податку на додану вартість та відповідність даних, що містяться в наданій податковій звітності, даним первинного бухгалтерського обліку.

Відповідачем не доведено та не надано належних доказів, які б свідчили, що наявні у контрагента позивача ресурси не давали можливості для проведення господарської діяльності з поставки товарів, обумовлених укладеними договорами з позивачем, як не було доведено та надано належних доказів, які б свідчили про наявність фактів та свідчили про протиправну поведінку контрагента та про обізнаність позивача як платника податків щодо такої та злагодженості дій між ними.

Виходячи з наведеного, суд дійшов висновку, що господарські операції між позивачем та його контрагентом мали реальний характер, діяльність позивача спрямована на отримання економічної вигоди від господарської діяльності, що вказує на помилковість висновків податкового органу про вчинення порушень податкового законодавства щодо неправомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість за результатами взаємовідносин з ПП Жардом за період, що перевірявся, а відтак, вони не можуть бути покладені в основу спірного податкового повідомлення-рішення.

За практикою Європейського суду з прав людини, викладеною, зокрема, у рішенні від 23 липня 2002 року у справі "Компанія "Вестберґа таксі Актіеболаґ" та Вуліч проти Швеції", адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів, має саме податкове управління.

Такий обов`язок суб`єкта владних повноважень закріплений і в Кодексі адміністративного судочинства України, частиною другою статті 77 якого передбачено що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно зі ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Згідно з ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оскільки у даній справі оспорюються рішення прийняті відповідачем, суб`єктом владних повноважень, суд відповідно до вимог ч.2 ст.2 КАС України, перевіряє чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З урахуванням вищенаведених норм чинного законодавства та фактичних обставин справи суд дійшов висновку, що відповідач, який є суб`єктом владних повноважень, при ухваленні рішень діяв без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямовані ці рішення (дія), що призвело до безпідставного податкового навантаження на позивача.

З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги є підставними та обґрунтованими, а тому адміністративний позов підлягає задоволенню.

Оскільки позивачем документально підтверджено сплату судового збору в сумі 8 220,00 грн (платіжне доручення № 159 від 21.08.2020 року) такий згідно ст. 139 КАС України слід стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Екопел Трейд" з Головного управління ДПС у Львівській області за рахунок бюджетних асигнувань.

Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 242-246, 255, 293, 295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень КАС України, суд, -

в и р і ш и в :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Екопел Трейд" до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення - задоволити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Львівській області № 0005960504 від 05 серпня 2020 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Львівській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Екопел Трейд" судовий збір в сумі 8 220 (вісім тисяч двісті двадцять).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду. Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Львівський окружний адміністративний суд.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Екопел Трейд" (79012, вул. Сахарова, 46, м. Львів; код ЄДРПОУ 42006675).

Відповідач - Головне управління ДПС у Львівській області (79003, вул. Стрийська, 35, м. Львів; код ЄДРПОУ 43143039).

Повний текст рішення складено 11 листопада 2020 року.

Суддя Кухар Н.А.