Постанова

від 10.11.2020 по справі 759/17892/19

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 листопада 2020 року м. Чернівці

справа № 759/17892/19

провадження №22-ц/822/698/20

Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Перепелюк І. Б.

суддів: Литвинюк І.М., Одинака О.О.

секретар Герман Я.І.

розглянувши апеляційну скаргу Новодністровської міської ради на рішення Новодністровського районного суду Чернівецької області від 17 червня 2020 року в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Новодністровської міської ради, третя особа комунальне підприємство Новодністровське бюро технічної інвентаризації про стягнення заробітної плати, компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та моральної шкоди

встановив:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Новодністровської міської ради, третя особа комунальне підприємство Новодністровське бюро технічної інвентаризації про стягнення заробітної плати, компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та моральної шкоди

Позовні вимоги обґрунтував слідуючими обставинами. З 16.12.2009р. позивач працював на посаді юриста-реєстратора комунального підприємства Новодністровське БТІ , а з 27.12.2010р. додатково виконував обов`язки директора КП Новодністровське БТІ .

30.03.2011р. він звільнений від виконання обов`язків директора підприємства, а 01.04.2011р. - із посади юриста-реєстратора за власним бажанням на підставі ст. 38 КЗпП України.

Зазначає, що роботодавець в порушення ст. 116 КЗпП України не здійснив із ним повний розрахунок при звільненні, внаслідок чого утворилась заборгованість із заробітної плати за вирахуванням сум податків та зборів за період з січня 2010р. по 01.04.2011р. в розмірі 19052,91 грн. Вважає, що дана обставина підтверджується вироком Сокирянського районного суду Чернівецької області від 16.12.2011р., яким встановлено факт невиплати йому заробітної плати в розмірі 19052,91 грн.; листом ліквідаційної комісії КП Новодністровське БТІ та іншими письмовими доказами.

Вказує, що неодноразово звертався до роботодавця та відповідача, як засновника КП Новодністровське БТІ , про необхідність виплати йому заборгованості, однак коштів так і не отримав.

Вважає, що Новодністровська міська рада несе субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями КП Новодністровське БТІ , оскільки являється засновником останнього і у комунального підприємства недостатньо коштів для виплати заробітної плати.

Просив стягнути із Новодністровської міської ради заборгованість зі сплати заробітної плати в розмірі 19052,91 грн. , компенсацію втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати в розмірі 35000,11грн., середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні 134991,36 грн. та моральну шкоду 63718,43 грн., а також понесені судові витрати.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Новодністровського районного суду Чернівецької області від 17 червня 2020 року позовні вимоги ОСОБА_1 до Новодністровської міської ради, третя особа комунальне підприємство Новодністровське бюро технічної інвентаризації про стягнення заробітної плати, компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та моральної шкоди - задоволено частково.

Стягнуто з Новодністровської міської ради заробітну плату в розмірі 19052,91грн., компенсацію втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати в розмірі 35000,11грн., середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 134991,36грн.

Стягнуто з Новодністровської міської ради на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 2000грн. В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено.

Рішення в частині стягнення з Новодністровської міської ради на користь ОСОБА_1 заробітної плати у межах суми стягнення за один місяць в розмірі 1350,99грн. підлягає негайному виконанню. Вирішено питання щодо судових витрат.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

В апеляційній скарзі Новодністровська міська рада просить скасувати рішення Новодністровського районного суду Чернівецької області від 17 червня 2020 року, ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити в повному обсязі.

Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Апелянт вважає судове рішення незаконним в зв`язку із неповним з`ясуванням судом всіх істотних обставин справи, невідповідністю висновків суду обставинам справи, неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Вважає, що судом першої інстанції не було враховано наступне. Рішенням Новодністровської міської ради від 05.04.2011 року №70

припинено господарську діяльність КП Новодністровський житловик . Доручено міському голові ОСОБА_2 створити ліквідаційну комісію, якій в 5-ти місячний термін провести ліквідацію підприємства. Розпорядженням Новодністровського міського голови від 10.05.2011 року №120 створено ліквідаційну комісію з проведення ліквідації КП

Новодністровський житловик та затверджено її склад.

Згідно з інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань КП Новодністровське БТІ перебуває в стані припинення з 27.02.2012 року за рішенням засновників.

За приписом частини четвертої статті 105 Цивільного кодексу України до комісії з припинення юридичної особи (комісії з реорганізації, ліквідаційної комісії) або ліквідатора з моменту призначення переходять повноваження щодо управління справами юридичної особи. Голова комісії, її члени або ліквідатор юридичної особи представляють її у відносинах з третіми особами та виступають у суді від імені юридичної особи, яка припиняється.

Крім того, статут комунального підприємства КП Новодністровське БТІ такої відповідальності засновника не встановлює, як і норми Закону України Про місцеве самоврядування України .

Зі змісту статуту Комунального підприємства Новодністровське БТІ

вбачається що засновником підприємства є Новодністровська міська рада,

підприємство є самостійною юридичною особою, має самостійний баланс,

рахунковий та інші рахунки в установах банків, штампи та печатку, право від

то імені укладати угоди, набувати майнові та особисті немайнові права, нести

обов`язки, бути стороною в судах.

Таким чином, статутом підприємства встановлено, що саме підприємство визначає розміри оплати праці своїх працівників, а відтак відповідальність за виплату заробітної плати покладається на керівника КП Новодністровське БТІ . Відповідно п.4.4 Статуту КП Новодністровське БТІ підприємство несе відповідальність за своїми зобов`язаннями у межах належного йому на праві господарського відання майна, згідно з діючим законодавством України. Підприємство не відповідає за зобов`язаннями Засновника, Засновник не відповідає за зобов`язаннями Підприємства. Відповідальним за нездійснення із позивачем виплати заробітної плати є Комунальне підприємство Новодністровське бюро технічної інвентаризації та оскільки Новодністровська рада не є роботодавцем позивача у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 слід відмовити.

Апелянт зазначає, що суд першої інстанції, посилаючись на норми ст. ст. 77,78 ГК України помилково поклав субсидіарну відповідальність по заборгованості виплати позивачу заробітної плати, компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати, середнього заробітку за час затримки розрахунку звільненні та моральної шкоди на орган місцевого самоврядування Новодністровську міську раду.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

ОСОБА_1 подав відзив на апеляційну скаргу Новодністровської міської ради.

Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення. Посилається на те, що доводи апеляційної скарги є безпідставними та такими, які не відповідають фактичним обставинам справи.

При розгляді справи судом першої інстанції правильно встановлено, що комунальне підприємство Новодністровське БТІ не має достатньо коштів чи майна для задоволення позовних вимог, а тому доводи про субсидіарну відповідальність Новодністровської міської ради є підставними та обґрунтованими.

Мотивувальна частина

Обставини справи, встановлені судом

Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 16.12.2009 року по 01 квітня 2011 року працював юристом-реєстратором КП Новодністровське БТІ , що підтверджується копією трудової книжки серії НОМЕР_1 . Як вбачається із трудової книжки позивача було звільнено із займаної посади за власним бажанням.

Згідно розпорядження Новодністровського міського голови №290/о від 24.12.2010р. на позивача з 24.12.2010р. тимчасово було покладено виконання обов`язків начальника КП Новодністровське БТІ . 01 квітня 2011 року із ОСОБА_1 вказані обов`язки начальника КП Новодністровське БТІ зняті на підставі розпорядження Новодністровського міського голови №72/о від 30.03.2011р. у зв`язку із звільненням з основного місця роботи.

05 квітня 2011 року Новодністровська міська рада прийняла рішення №70 Про припинення діяльності КП Новодністровське БТІ , яким припинила діяльність останнього, доручила міському голові створити ліквідаційну комісію та встановила п`ятимісячний термін на проведення ліквідації підприємства.

Розпорядженнями Новодністровського міського голови від квітня та травня 2011р. №101 та № 120 створено ліквідаційну комісію КП Новодністровське БТІ та затверджено Порядок проведення ліквідації підприємства.

Згідно Додатку №8 заборгованість по заробітній платі працівників КП НБТІ , затвердженого ліквідаційною комісією, та листа голови ліквідаційної комісії №89 від 14.10.2011 року позивач зареєстрований ліквідаційною комісією КП Новодністровське БТІ як кредитор КП Новодністровське БТІ на суму 19052,91 грн.

29 грудня 2011 року Новодністровською міською радою прийнято рішення № 241 Про хід ліквідації КП Новодністровське БТІ , яким, зокрема, у зв`язку з відсутністю можливості надання міською радою фінансової допомоги в розмірі, достатньому для погашення зобов`язань підприємства перед кредиторами, надано згоду голові ліквідаційної комісії щодо порушення справи про банкрутство; продовжено термін ліквідації до 01.07.2012р.

Згідно архівної довідки № 310 від 10.09.2019р., виданої архівним відділом Новодністровської міської ради, заробітна плата ОСОБА_1 за період з січня 2010р. по березень 2011р. становить 23172,73 грн.

З копії вироку Сокирянського районного суду Чернівецької області від 16.12.2011р. по справі № 1-132/11, який набрав законної сили 03.01.2012р., судом встановлено обставину невиплати позивачу заробітної плати станом на 01.04.2011р. в розмірі 19052,91грн.

13 лютого 2013 року Новодністровською міською радою прийнято рішення №12/2 Про роботу КП Новодністровське БТІ , згідно якого взято до відома Звіт про роботу КП Новодністровське БТІ за період 2011-2012 років.

З звіту вбачається, що у підприємства наявна заборгованість зі сплати заробітної плати перед колишніми працівниками та зазначено про усну домовленості щодо відстрочки виплати заборгованості протягом 2014р.

Як вбачається із звернень ОСОБА_1 останній неодноразово звертався до відповідача та третьої особи із проханням погасити заборгованість по заробітній платі.

У відповідь на звернення позивача, 27 вересня 2019р. Виконавчий комітет Новодністровської міської ради листом № 1883 повідомив ОСОБА_1 , що діяльність КП Новодністровське БТІ припинена за рішенням від 05.04.2011р. №70; статутом підприємства передбачено, що КП Новодністровське БТІ є самостійною юридичною особою.

Згідно відомостей у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, отриманих із ЄДР в порядку безкоштовного запиту, та витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань КП Новодністровське БТІ перебуває в стані припинення з 27 лютого 2012р. за рішенням засновника Новодністровської міської ради; голова комісії з припинення або ліквідатор ОСОБА_3 .

Позиція апеляційного суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови

Заслухавши доповідача, обговоривши доводи скарги та перевіривши матеріали справи, суд апеляційної інстанції прийшов до висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити, з наступних підстав.

Згідно з ч.1 ст.369 ЦПК України , апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч.13 ст.7 ЦПК України , розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Враховуючи викладене, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Відповідно до частин 1, 2, 5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до частини першої статті 176 ЦК України держава, Автономна Республіка Крим, територіальні громади не відповідають за зобов`язаннями створених ними юридичних осіб, крім випадків, встановлених законом.

Нормами ЦК України передбачено, що територіальні громади діють у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин - можуть створювати юридичні особи публічного права (комунальні підприємства, спільні комунальні підприємства, навчальні заклади тощо) у випадках та в порядку, встановлених Конституцією України та законом. Водночас територіальні громади не відповідають за зобов`язаннями створених ними юридичних осіб, крім випадків, встановлених законом, а юридичні особи, створені територіальними громадами, у свою чергу, не відповідають за зобов`язаннями відповідно територіальних громад.

Підстави та умови субсидіарної відповідальності визначено у статті 619 ЦК України .

За загальним змістом цієї норми субсидіарна відповідальність повинна бути передбачена договором або законом, така відповідальність настає за умови пред`явлення вимоги до основного боржника та його відмовою від задоволення вимог кредитора або не надсилання відповіді у розумний строк про задоволення вимоги.

Тобто, виходячи зі змісту вказаної норми, підставою для застосування субсидіарної відповідальності для засновників таких юридичних осіб має бути виключно пряма вказівка закону або договору.

Така відповідальність передбачена, зокрема Законом України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом у редакції на час виникнення спірних правовідносин, та статтею 61 Кодексу України з процедур банкрутства .

Основною метою такої субсидіарної відповідальності є притягнення винних осіб у доведенні до банкрутства до додаткової (субсидіарної) відповідальності і стягнення на користь кредиторів непогашених у ліквідаційній процедурі кредиторських вимог.

При визначенні умов субсидіарної відповідальності необхідно враховувати, що зазначені особи (засновники, учасники, акціонери) можуть бути притягнуті до такої відповідальності лише в тих випадках, коли неспроможність (банкрутство) викликана їх вказівками або іншими винними діями.

При зверненні до суду з відповідною вимогою, у тому числі при здійсненні ліквідаційної процедури, має бути доведено, що особа чи орган, що контролює юридичну особу, своїми діями довела боржника до стану, що не дозволяє йому задовольнити вимоги кредиторів.

Відповідно до положень статей 77 та 78 ГК України в Україні можуть створюватись казенні державні та комерційні і некомерційні комунальні унітарні підприємства.

Згідно з положеннями статті 76 ГК України казенне підприємство створюється за рішенням Кабінету Міністрів України. У рішенні про створення казенного підприємства визначаються обсяг і характер основної діяльності підприємства, а також орган, до сфери управління якого входить підприємство, що створюється. Майно казенного підприємства закріплюється за ним на праві оперативного управління. Казенне підприємство є юридичною особою, має відповідні рахунки в установах державного банку, печатку із своїм найменуванням. Орган, до сфери управління якого входить казенне підприємство, затверджує статут підприємства, призначає його керівника, дає дозвіл на здійснення казенним підприємством господарської діяльності, визначає види продукції (робіт, послуг), на виробництво та реалізацію якої поширюється зазначений дозвіл.

Крім того, ГК України визначає також правовий статус державного комерційного підприємства, яке за змістом цих норм відповідає за своїми зобов`язаннями самостійно.

Разом з тим у статті 78 ГК України зазначено, що комунальне унітарне підприємство утворюється компетентним органом місцевого самоврядування в розпорядчому порядку на базі відокремленої частини комунальної власності і входить до сфери його управління. Майно комунального унітарного підприємства перебуває у комунальній власності і закріплюється за таким підприємством на праві господарського відання (комунальне комерційне підприємство) або на праві оперативного управління (комунальне некомерційне підприємство).

Статутний капітал комунального унітарного підприємства утворюється органом, до сфери управління якого воно належить. Розмір статутного капіталу комунального унітарного підприємства визначається відповідною місцевою радою.

Зазначені норми права також містять положення щодо відповідальності цих підприємств по боргам. Зокрема, казенне підприємство відповідає за своїми зобов`язаннями лише коштами, що перебувають у його розпорядженні. У разі недостатності зазначених коштів держава, в особі органу, до сфери управління якого входить підприємство, несе повну субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями казенного підприємства (частина сьома статті 77 ГК України ).

У нормах частини сьомої статті 77 ГК України не міститься будь-якого обмеженого кола зобов`язань, за якими орган управління несе субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями казенного підприємства. Отже, до таких зобов`язань можуть належати і вимоги щодо заробітної плати.

Згідно з частиною десятою статті 78 ГК України особливості господарської діяльності комунальних унітарних підприємств визначаються відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом щодо діяльності державних комерційних або казенних підприємств, а також інших вимог, передбачених законом. Аналіз зазначених норм дозволяє дійти висновку, що правовий режим відповідальності комунального унітарного комерційного або некомерційного підприємства визначається відповідно до вимог правового режиму відповідальності державного комерційного або казенного підприємства.

Стаття 77 ГК України прямо не встановлює повну субсидіарну відповідальність територіальної громади за зобов`язаннями створеного нею комунального унітарного підприємства, оскільки нею врегульовані питання особливостей здійснення господарської діяльності, а не питання підстав та меж відповідальності за усіма зобов`язаннями підприємства.

Проте враховуючи її зміст у поєднанні зі змістом положень статті 78 ГК України , можна зробити висновок, що відповідальність комунального унітарного підприємства за своїми боргами за господарськими зобов`язаннями визначається залежно від його виду: некомерційного або комерційного підприємства.

Майно комунального унітарного підприємства перебуває у комунальній власності і закріплюється за такими підприємствами на праві господарського відання (комунальне комерційне підприємство) або на праві оперативного управління (комунальне некомерційне підприємство) (частина третя статті 78 ГК України ).

Зміст права оперативного управління визначений статтею 137 ГК України та є найбільш обмеженим правовим титулом, який не дозволяє підприємству розпоряджатись належним йому майном.

При цьому, комунальне комерційне підприємство отримує майно передане йому громадою на праві господарського відання, та обмеження у його використання визначаються статутними документами цього підприємства.

Право господарського відання є речовим правом суб`єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами.

Власник майна, закріпленого на праві господарського відання за суб`єктом підприємництва, здійснює контроль за використанням та збереженням належного йому майна безпосередньо або через уповноважений ним орган, не втручаючись в оперативно-господарську діяльність підприємства.

Щодо захисту права господарського відання застосовуються положення закону, встановлені для захисту права власності. Суб`єкт підприємництва, який здійснює господарську діяльність на основі права господарського відання, має право на захист своїх майнових прав також від власника (стаття 136 ГК України ).

Системне тлумачення статей 74-75 ГК України дозволяє зробити висновок, що комунальне комерційне підприємство володіє своїм майном на праві повного господарського відання та є самостійним у здійсненні господарської діяльності, в тому числі, із заробітної плати, за рахунок майна, закріпленого за таким підприємством на праві господарського відання, якщо інше не встановлено статутними документами цього товариства. У разі незаконності дій власника щодо належного такому підприємству майна, воно має право на захист своїх речових прав на майно від дій власника.

Аналізуючи зазначені норми права у їх сукупності, слід дійти висновку, що за загальним правилом у разі недостатності коштів у комунального унітарного комерційного підприємства для відповідальності за своїм зобов`язанням пов`язаним, із господарською діяльністю, орган, до сфери управління якого входить підприємство, не несе повну субсидіарну відповідальність за господарськими зобов`язаннями цього підприємства.

Комерційні комунальні підприємства за своїми зобов`язаннями відповідають самостійно.

Отже, субсидіарна відповідальність органу місцевого самоврядування за зобов`язаннями комунальних комерційних підприємств не настає, крім випадку, якщо буде доведено, що комунальне комерційне підприємство було доведено до банкрутства саме діями його засновника (учасника) - органу місцевого самоврядування.

Судом не встановлено, що саме діями засновника було спричинена неплатоспроможність або банкрутство підприємства.

Як вбачається з матеріалів справи, діяльність КП Новодністровське БТІ припинена за рішенням від 05.04.2011р.№70; статутом підприємства передбачено, що КП Новодністровське БТІ є самостійною юридичною особою.

Згідно відомостей у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, отриманих із ЄДР в порядку безкоштовного запиту, та витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань КП Новодністровське БТІ перебуває в стані припинення з 27 лютого 2012р. за рішенням засновника Новодністровської міської ради; голова комісії з припинення або ліквідатор Трач В.І.

Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_1 , суд першої інстанції вважав, що саме Новодністровська міська рада несе відповідальність за невиплату колишньому працівникові ОСОБА_1 заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, компенсації частини заробітної плати та моральної шкоди.

Новодністровська міська рада не є роботодавцем, з яким позивач перебував у трудових відносинах, оскільки міською радою, в межах повноважень визначених Законом України Про місцеве самоврядування в Україні , виконувались владні функції, що характеризуються наданням різноманітних управлінських послуг вказаному підприємству та справлянням на нього владного впливу в рамках публічно-правових відносин.

Апеляційний суд не погоджується з висновком суду першої інстанцій, та вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 пред`явлені до Новодністровської міської ради безпідставні, оскільки відповідно до частини першої статті 176 ЦК України територіальні громади не відповідають за зобов`язаннями створених ними юридичних осіб у трудових правовідносинах.

Тобто для вирішення питання про субсидіарну відповідальність підприємства (роботодавця) та органу місцевого самоврядування (як учасника та засновника такої юридичної особи) необхідно встановлення наявності чи відсутності підстав та умов покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями створеного нею комунального підприємства, зокрема, мету здійснення господарської діяльності підприємства, його сферу діяльності та факт банкрутства.

Згідно статуту Комунального підприємства КП Новодністровське БТІ вбачається що засновником підприємства є Новодністровська міська рада. Підприємство є самостійною юридичною особою, має самостійний баланс, розрахунковий та інші розрахунки в установах банків, штампи та печатку, право від свого імені укладати угоди, набувати майнові та особисті права, нести обов`язки, бути стороною в судах.

Таким чином, встановивши відсутність підстав та умов покладення субсидіарної відповідальності на орган місцевого самоврядування за зобов`язаннями створеного ним комунального комерційного підприємства, суд першої інстанцій зробив не обґрунтований висновок про покладання обов`язку із виплати грошових зобов`язань, що виникли на підставі трудових правовідносин, саме на КП Новодністровське БТІ як роботодавця.

Суд першої інстанції не врахував, що субсидіарна відповідальність органу місцевого самоврядування за зобов`язаннями комунальних комерційних підприємств не настає, крім випадку, якщо буде доведено, що комунальне комерційне підприємство було доведено до банкрутства саме діями його засновника (учасника)- органу місцевого самоврядування. Така відповідальність не може бути покладена на орган місцевого самоврядування у трудових правовідносинах без встановлення того, що сама юридична особа не може виконати свої зобов`язання в межах трудових правовідносинах у процедурі виконання судових рішень або банкрутства.

Враховуючи зазначене, підстав для задоволення позову не вбачається.

Згідно частин 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі ч.13 ст.141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Враховуючи наявність підстав для задоволення апеляційної скарги, скасування рішення суду першої інстанції та відмови у позові, апелянту слід відшкодувати витрати по сплаті судового збору за апеляційну скаргу.

Апелянтом за апеляційну скаргу сплачено судовий збір в розмірі 4096,86грн. Враховуючи, заявлені вимоги, а також те, що позивач, відповідно до Закону України Про судовий збір , звільнений від сплати судового збору за вимоги про стягнення заробітної плати, компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати, судовий збір за оскарження цих вимог в сумі 1116,02грн. слід компенсувати ( сплатити ) апелянту за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Судовий збір в сумі 2980,84грн. за апеляційне оскарження рішення, щодо вимог про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та моральної шкоди слід стягнути на користь апелянта з ОСОБА_1 .

Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги

Згідно із п.1, п.4 ч.1 ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є не повне встановлення всіх обставин справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

При розгляді справи судом першої інстанції не повно встановлені всі обставини справи, неправильно застосовані норми матеріального права, що відповідно до п.1 п.4 ч.1 ст.376 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду першої інстанції та відмови в позові.

Керуючись ст. 374, п.1, п.4 ч.1 ст.376, 381, 382, 384 ЦПК України, суд

постановив :

Апеляційну скаргу Новодністровської міської ради задовольнити частково.

Рішення Новодністровського районного суду Чернівецької області від 17 червня 2020 року скасувати.

В позові ОСОБА_1 до Новодністровської міської ради, третя особа комунальне підприємство Новодністровське бюро технічної інвентаризації про стягнення заробітної плати, компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та моральної шкоди відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Новодністровської міської ради 2980,84грн. витрат по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги.

Судовий збір у розмірі 1116,02грн. сплачений Новодністровською міською радою за апеляційну скаргу компенсувати ( сплатити ) за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

На постанову може бути подана касаційна скарга до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови - 11 листопада 2020 року.

Головуючий І.Б. Перепелюк

Судді І.М. Литвинюк

О.О. Одинак