Рішення

від 09.11.2020 по справі 640/2850/20

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 листопада 2020 року м. Київ № 640/2850/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Пащенка К.С., за участю секретаря судового засідання Легейди Я.А., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Залізна Шапка доМіністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет споруГромадська спілка Українська ліга авторських та суміжних прав провизнання протиправним та скасування рішення представники позивача - Яценко О.С.;

учасників справи: відповідача - Мелешко В.І., Тюріна Л.А.;

третьої особи - Хлєбніков С.Г.,

ВСТАНОВИВ:

Товариством з обмеженою відповідальністю Компанія Залізна Шапка (далі - позивач, ТОВ Компанія Залізна Шапка , Товариство) подано на розгляд Окружного адміністративного суду міста Києва позов до Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України (надалі - відповідач, Міністерство), у якому позивач просить суд зобов`язати відповідача визнати протиправним та скасувати наказ відповідача від 29.05.2019 № 912 про акредитацію організації колективного управління Громадська спілка Українська ліга авторських та суміжних прав .

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.02.2020 (суддя Пащенко К.С.) відкрито провадження у адміністративній справі № 640/2850/20, постановлено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні без виклику учасників справи та проведення судового засідання; залучено Громадську спілку Українська ліга авторських та суміжних прав у справі в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору (альтернативно - третя особа, ГС Українська авторських та суміжних прав ).

28.02.2020 до канцелярії Окружного адміністративного суду міста Києва представником третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - адвокатом Хлєбніковим С.Г. подано клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін.

05.06.2020 судом ухвалено здійснювати розгляд справи № 640/2850/20 у судовому засіданні з повідомленням сторін, призначено справу до розгляду у судове засідання на 06.08.2020.

В судовому засіданні 06.08.2020 представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

В якості підстав позову позивач зазначив, що у провадженні Господарського суду Львівської області перебуває справа № 914/2234/19 за позовом Громадської спілки Українська ліга авторських та суміжних прав до Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Залізна Шапка про стягнення збитків внаслідок здійснення господарської діяльності без укладання договору про використання об`єктів суміжних прав. Товариство з обмеженою відповідальністю Компанія Залізна Шапка , дізнавшись про набрання законної сили рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 08.08.2019 у справі № 640/6326/19 про скасування наказу Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України від 04.01.2019 № 8 про затвердження Положення про комісію з акредитації організацій колективного управління, звернулось з даним позовом з вимогою скасувати наказ Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України від 29.05.2019 № 912, яким акредитовано відповідача - організацію колективного управління. Відповідь на відзив містить аналогічні твердження.

Представники відповідача проти позову заперечували та просили суд у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

У відповідності до змісту відзиву на позовну заяву, вих. № 2434-03/81 від 10.03.2020, вимоги про скасування наказу Мінекономрозвитку є незаконними та свідчать про втручання в дискреційні повноваження Мінекономіки, оскільки дія спірного наказу поширюється лише на Громадську спілку Українська ліга авторських та суміжних прав . На думку відповідача, Товариство є неналежним позивачем у даній справі, адже ним не зазначено та не надано жодного доказу в обґрунтування виникнення процесуального права на звернення до адміністративного суду. Стверджує про законність дій Комісії з акредитації організації колективного управління Мінекономрозвитку щодо проведення 06-10.05.2019 засідання комісії з акредитації організацій колективного управління та правомірність прийнятих на зазначеному засіданні рішень про акредитацію. В підсумку, вважає дії Мінекономіки узгодженими в рамках Закону України Про авторське право і суміжні права та такими, що здійснені на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Зміст заперечень на відповідь на відзив, поданих відповідачем, зводиться до бездоказовості позиції Товариства та відсутності у позивача процесуального права на звернення до адміністративного суду.

Матеріали справи містять пояснення третьої особи - Громадської спілки Українська ліга авторських та суміжних прав , в яких остання просить відмовити в задоволенні позовних вимог, зазначаючи про їх необґрунтованість та безпідставність.

Суд, враховуючи спільне клопотання учасників справи, ухвалив перейти до стадії письмового провадження на підставі частини третьої статті 194 Кодексу адміністративного судочинства України (скорочено в тексті - КАС України).

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 06.08.2020 відмовлено у задоволенні заяви вих. № 2434-03/82 від 20.03.2020 "Про залишення позову без розгляду" представника Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України - Романенко Ю.О.

Розглянувши подані учасниками справи документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Наказом відповідача від 29.05.2019 № 912 акредитовано організацію колективного управління громадської спілки Українська ліга авторських та суміжних прав у сфері розширеного колективного управління - право на справедливу винагороду, спільну для виконавців та виробників фонограм (відеограм), за публічне виконання фонограм і зафіксованих у них виконань чи публічну демонстрацію відеограм і зафіксованих у них виконань, опублікованих для використання з комерційною метою, строком на три роки.

Незгода з приміченими рішеннями суб`єкта владних повноважень обумовила звернення позивача до суду з адміністративним позовом.

Вирішуючи спір по суті, суд наголошує на такому.

Законодавство у сфері колективного управління майновими правами суб`єктів авторського права і (або) суміжних прав складається з Конституції України, Цивільного кодексу України, Закону України Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав від 15.05.2018 № 2415-VIII (далі за текстом - Закон № 2415-VIII) та інших законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, що регулюють відносини у цій сфері.

Згідно зі статтею 1 Закону № 2415-VIII установою є центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері інтелектуальної власності.

До повноважень Установи, зокрема, належать забезпечення реєстрації та акредитації організацій колективного управління, ведення Реєстру організацій колективного управління (пункт 1 частини першої статті 4 Закону № 2415-VIII).

Акредитації організацій колективного управління присвячена стаття 16 Закону № 2415-VIII.

Так, акредитована організація колективного управління визначається на відкритому конкурсі, що організовується Установою та проводиться постійно діючою комісією з акредитації організацій колективного управління (комісія з акредитації) у визначеному цим Закону № 2415-VIII порядку.

Порядок формування, строк повноважень та правила і процедури комісії з акредитації визначаються в положенні про комісію з акредитації організацій колективного управління, що затверджується Установою.

Комісія з акредитації складається з восьми членів і формується на таких засадах: керівник Установи (або його заступник) - голова комісії; від Установи - 1 особа; від центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері культури та мистецтв, - 1 особа; від Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення - 1 особа; від громадських об`єднань, асоціацій, що представляють користувачів, - 1 особа; від громадських об`єднань, асоціацій, творчих спілок, що представляють правовласників, - 1 особа; від міжнародних організацій у сфері авторського права або від міжнародних організацій у сфері суміжних прав - 2 особи, які беруть участь у розгляді питань відповідно до їх компетенції.

Члени комісії з акредитації, делеговані міжнародними організаціями у сфері авторського права і (або) суміжних прав, можуть брати участь у роботі комісії з акредитації в режимі відеоконференції.

Члени комісії з акредитації повинні діяти на засадах неупередженості, відсутності конфлікту інтересів та колегіальності у прийнятті рішень.

Персональний склад комісії з акредитації затверджується наказом керівника Установи.

Рішення з питань, що розглядаються на засіданнях комісії з акредитації, приймаються простою більшістю голосів у присутності не менш як двох третин її членів.

Ухвалене рішення оформлюється протоколом.

У разі участі окремих членів комісії у голосуванні в режимі відеоконференції цей факт фіксується у протоколі.

Засідання комісії з акредитації є відкритими.

Установа розміщує на своєму офіційному веб-сайті оголошення про початок відкритого конкурсу не пізніше ніж за 30 календарних днів до дня закінчення прийому заяв.

В оголошенні обов`язково зазначаються сфера акредитації, строк для подання документів та дата засідання комісії з акредитації.

До участі у конкурсі на визначення акредитованої організації допускаються організації колективного управління, що відповідають таким вимогам: сфера діяльності організації, зазначена в Реєстрі організацій колективного управління, відповідає сфері акредитації; організація здійснює діяльність на всій території України, у більшості областей має відокремлені підрозділи або осіб, які на підставі договору з організацією уповноважені вести від її імені переговори щодо укладення договорів; наявність кваліфікованого персоналу з не менш як дворічним досвідом роботи у сфері авторського права чи суміжних прав, необхідним для виконання функцій організації колективного управління; наявність матеріально-технічного та програмного забезпечення, необхідного для здійснення функцій колективного управління (комп`ютери, принтер, ксерокс, комп`ютерні програми, що дають змогу здійснювати ідентифікацію об`єктів авторського права і (або) суміжних прав та розподіл зібраної винагороди, облік та ідентифікацію правовласників, доступ до мережі Інтернет, телефон, телефон-факс, обладнані робочі місця тощо); наявність у володінні або користуванні приміщення, необхідного для розміщення персоналу, обладнання та виконання функцій колективного управління.

Організація колективного управління може бути акредитована у відповідній сфері, якщо вона є репрезентативною, тобто: має договори з істотною кількістю правовласників - резидентів України, які в порядку, передбаченому цим Законом, задекларували належні їм права на об`єкти авторського права і (або) суміжних прав (відповідно до категорії прав відповідної категорії правовласників, якими має намір управляти організація), які фактично використовуються в Україні; має договори про представництво з аналогічними іноземними організаціями, договори з іноземними правовласниками (відповідно до категорії прав відповідної категорії правовласників, якими має намір управляти організація), які передбачають управління найбільшою кількістю належних правовласникам - нерезидентам України прав на об`єкти авторських і (або) суміжних прав, які фактично використовуються в Україні.

При визначенні репрезентативності організації колективного управління враховується кількісний показник використання в Україні відповідної категорії об`єктів авторського права і (або) суміжних прав за попередній календарний рік. Цей показник може визначатися, зокрема, частотою сповіщення наявних у каталозі організації об`єктів авторського права і (або) суміжних прав за відповідною категорією у національному теле- і радіоефірі з урахуванням територіальної категорії мовлення. Частота сповіщення визначається на підставі звітів телерадіоорганізацій про використання об`єктів авторського права і (або) суміжних прав за попередній календарний рік, поданих Установі.

Організація колективного управління, що бере участь у конкурсі на визначення акредитованої організації колективного управління, подає до Установи заяву встановленого зразка, в якій зазначається сфера, щодо якої організація має намір здійснювати розширене і (або) обов`язкове колективне управління.

До заяви про акредитацію організації колективного управління додаються: список правовласників, з якими організація уклала договори, із зазначенням належних їм прав на об`єкти авторського права і (або) суміжних прав у сфері, щодо якої подається заява; відомості про фактичну кількість використання на території України об`єктів авторського права і (або) суміжних прав, щодо яких організація уклала договори з правовласниками, разом з підтвердними документами; копії договорів, укладених організацією з аналогічними іноземними організаціями, які управляють правами на вид об`єктів авторського права і (або) суміжних прав у сфері, щодо якої подається заява; відомості про членство або співпрацю з міжнародними об`єднаннями організацій колективного управління, міжнародними об`єднаннями правовласників у сфері, щодо якої подається заява; відомості про відокремлені підрозділи організації або осіб, які на підставі договору з організацією уповноважені вести від її імені переговори щодо укладення договорів; відомості, що підтверджують право власності організації на приміщення або право користування приміщенням; відомості про матеріально-технічне забезпечення та кваліфікований персонал організації.

Зазначені документи засвідчуються в установленому законодавством порядку.

Заява про акредитацію організації колективного управління та додані до неї відомості і документи подаються до Установи.

Відповідальність за достовірність поданих відомостей та документів і зазначеної в них інформації несе керівник юридичної особи.

Документи, подані до Установи, поверненню не підлягають і залишаються в Установі.

За результатами конкурсу Установа розміщує на своєму веб-сайті рішення про акредитацію організації колективного управління.

Прийняте рішення може бути оскаржене до Установи іншими організаціями, що брали участь у конкурсі, протягом п`яти робочих днів з дня оприлюднення такого рішення. Скарги розглядаються протягом 15 днів з дня їх надходження.

Прийняте рішення про акредитацію організації колективного управління затверджується наказом Установи.

Якщо після оголошення конкурсу заяву про акредитацію організації колективного управління подала лише одна організація, це не є підставою для скасування чи відкладення конкурсу.

У разі якщо жодна з організацій, які подали заяву про акредитацію організації колективного управління в певній сфері, не відповідає вимогам цього Закону або якщо жодна організація не подала заяви, вважається, що в такій сфері колективне управління правами на об`єкти авторського права і (або) суміжних прав не здійснюється. При цьому конкурс вважається відкритим для всіх організацій до моменту прийняття рішення про акредитацію організації колективного управління.

Інформація про акредитацію організації колективного управління вноситься до Реєстру організацій колективного управління.

Строк акредитації організації колективного управління становить три роки.

За чотири місяці до закінчення строку акредитації організації колективного управління Установа оголошує новий відкритий конкурс.

Як вбачається з матеріалів справи, наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 04.01.2019 № 8, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 22.01.2019 за № 77/33048 затверджене Положення про комісію з акредитації організацій колективного управління.

Відповідно до вказаного Положення відповідачем утворено комісію з акредитації організацій колективного управління у наступному складі: Бровченко Юрій Петрович - заступник Міністра економічного розвитку і торгівлі, голова комісії; Жалдак Валерій Олександрович - директор департаменту інтелектуальної власності Мінекономрозвитку, заступник голови комісії; члени комісії: Бережний Ігнат Володимирович - директор асоціації Музична індустрія України (за згодою); Гловацький Богдан Вікторович - делегат від Міжнародної конференції музичних видавців (ІСМР) (за згодою); Літвіщенко Ганна Олександрівна - начальник юридичного управління Національної ради з питань телебачення і радіомовлення (за згодою); М`ясникова Катерина Андріївна - виконавчий директор Всеукраїнської громадської організації Незалежна асоціація телерадіомовників (за згодою); Якубівський Володимир Леонідович - начальник управління економічного розвитку та фінансів Мінкультури (за згодою) (наказ від 22.03.2019 № 512).

При цьому, суд примічає, що правомірність формування складу комісії не була спірною станом на час прийняття наказу, що оскаржується у даній справі.

26.03.2019 на офіційному веб-сайті Міністерства було розміщено оголошення про початок відкритого конкурсу для визначення акредитованих організацій колективного управління (в подальшому доповнено 02.04.2019, 06.04.2019 та 10.05.2019), в якому повідомлялось про початок відкритого конкурсу для визначення акредитованих організацій колективного управління у сферах: 1) розширене колективне управління: право на справедливу винагороду, спільну для виконавців та виробників фонограм (відеограм), за публічне виконання фонограм і зафіксованих у них виконань чи публічну демонстрацію відеограм і зафіксованих у них виконань, опублікованих для використання з комерційною метою; право на справедливу винагороду, спільну для виконавців та виробників фонограм (відеограм), за публічне сповіщення фонограм і зафіксованих у них виконань, відеограм і зафіксованих у них виконань, опублікованих для використання з комерційною метою, крім кабельної ретрансляції; 2) обов`язкове колективне управління: право слідування щодо творів образотворчого мистецтва; кабельна ретрансляція об`єктів авторського права і (або) суміжних прав, крім прав організацій мовлення щодо їхніх власних програм (передач) мовлення.

Також, в оголошенні зазначено, що документи приймаються до 24.04.2019 (включно) та повідомлено, що вимоги до заяви про акредитацію організації колективного управління та додані до неї відомості і документи визначені статтею 16 Закону № 2415-VIII.

Повідомлено, що засідання комісії з акредитацій організацій колективного управління відбудеться 06.05.2019.

Додатково висловлено прохання до всіх організацій колективного управління, що подають документи на акредитацію, окремо надати інформацію для визначення репрезентативності відповідно до частини шостої статті 16 Закону № 2415-VIII за звітами, поданими користувачами до організацій колективного управління (форму звіту розміщено за посиланням).

В подальшому оголошення доповнено інформацією про те, що засідання комісії з акредитації організацій колективного управління відбудеться 06.05.2019 о 14:00 в залі засідань департаменту інтелектуальної власності Мінекономрозвитку (бульвар Дружби народів, 28, 1 поверх, кімната 120) та повідомлено, що реєстрація для участі в засіданні комісії з акредитації організацій колективного управління здійснюється 06.05.2019 з 9:00 до 12:00 за посиланням: https://forms.gle/sRicZBGq3rmz68ve7.

Після чого повідомлено, що: продовження засідання комісії з акредитації організацій колективного управління відбудеться 10.05.2019 об 11:00 в залі засідань департаменту інтелектуальної власності Мінекономрозвитку (бульвар Дружби народів, 28, 1 поверх, кімната 120); питання порядку денного, які не були розглянуті на засіданні комісії з акредитації організацій колективного управління 06.05.2019, залишаються до розгляду на засіданні комісії 10.05.2019; реєстрація для участі в засіданні комісії з акредитації організацій колективного управління здійснюється 10.05.2019 з 9:00 до 11:00 за посиланням: https://forms.gle/sRicZBGq3rmz68ve7.

Громадською спілкою Українська ліга авторських та суміжних прав подано заяву від 18.04.2019 (вх. № 07/27536-19 від 18.04.2019) разом з доданими до документами, за результатами розгляду якої комісія з акредитації прийшла до висновку про наявність обставин, що обґрунтовують акредитацію цієї організації колективного управління у заявленій сфері.

10.05.2019 об 11:30 комісією прийнято рішення про акредитацію організації колективного управління Громадська спілка Українська ліга авторських та суміжних прав , затверджене наказом, що оскаржується у даній справі.

Після чого третю особу включено до Реєстру організацій колективного управління, що підтверджується наявним в матеріалах справи витягом від 18.02.2020 № 14.

Посилання позивача на рішення Окружного адміністративний суд міста Києва від 08.08.2019 у справі № 640/6326/19 про визнання протиправним та нечинним наказу від 04.01.2019 № 8, яким затверджене Положення про комісію, що вирішила акредитувати третю особу, суд оцінює критично, з огляду на таке.

У відповідності до приписів частини восьмої статті 15 Закону України Про центральні органи виконавчої влади від 17.03.2011 № 3166-VI накази міністерства або їх окремі частини можуть бути оскаржені фізичними та юридичними особами до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Наслідки визнання нормативно-правового акта протиправним та нечинним визначені статтею 265 КАС України, а саме: резолютивна частина рішення суду про визнання нормативно-правового акта протиправним та нечинним невідкладно публікується відповідачем у виданні, в якому його було офіційно оприлюднено, після набрання рішенням законної сили; нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 08.08.2019 у справі № 640/6326/19 набрало законної сили 07.10.2019 (постанова Шостого апеляційного адміністративного суду).

У зв`язку із чим, з метою виконання вимог Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших органів виконавчої влади, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.1992 № 731, наказ від 04.01.2019 № 8 Про затвердження Положення про комісію з акредитації організацій колективного управління , зареєстрований в Міністерстві юстиції України 22.01.2019 за № 77/33048, визнаний таким, що втратив чинність (наказ від 29.10.2019 № 277, зареєстрований в Міністерстві юстиції України від 04.11.2019 за № 1143/34114).

Таким чином, наказ від 04.01.2019 № 8 втратив чинність після прийняття рішення про акредитацію третьої особи, чим підтверджується правомірність формування комісії з акредитації станом на час виникнення спірних правовідносин на підставі Положення, затвердженого вказаним наказом.

Також, судом не беруться до уваги посилання позивача на наявність в провадженні Господарського суду Львівської області справи № 914/2234/19 про стягнення з ТОВ Компанія Залізна Шапка грошових сум з підстав здійснення господарської діяльності без укладання договору про використання об`єктів суміжних прав, оскільки сама по собі наявність відповідного спору не свідчить на користь пред`явлених у даній справі позовних вимог. Окрім того, товариством не надано доказів набрання рішенням у вказаній справі законної сили.

Відтак, суд дійшов висновку, що Міністерством розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України доведено правомірність прийнятого рішення про акредитацію організації колективного управління Громадська спілка Українська ліга авторських та суміжних прав , затвердженого наказом від 29.05.2019 № 912.

Перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною другою статті 2 КАС України критеріям, суд не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.

Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше було б порушено принцип розподілу влади.

Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень, єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного судочинства є контроль легальності. Перевірка доцільності переступає компетенцію адміністративного суду і виходить за межі завдання адміністративного судочинства.

Як випливає зі змісту Рекомендації № R (80) 2 Комітету Міністрів державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої 11.03.1980 року на 316-й нараді заступників міністрів, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Отже, під дискреційним повноваженням суд розуміє таке повноваження, яке надає певний ступінь свободи адміністративному органу при прийнятті рішення, тобто, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибрати один з кількох варіантів рішення.

Суд зауважує, що він є правозастосовуючим органом, тобто, не створюючи нових правових норм, не підміняючи собою органи виконавчої та законодавчої влади, на підставі закону у встановленому процесуальним законом порядку вирішує справи.

В постанові Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008 за № 13 викладено позицію щодо неможливості суду підміняти собою органи владних повноважень, згідно якої суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймаючи замість рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб`єкта владних повноважень.

Згідно із частиною другою статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

У відповідності до приписів статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди при розгляді справ застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Статтею 19 Конвенції передбачено, що для забезпечення дотримання Високими Договірними Сторонами, однією з яких є Україна, їхніх зобов`язань за Конвенцією та протоколами до неї, створюється Європейський суд з прав людини. Він функціонує на постійній основі. Статтею 46 Конвенції передбачено, що Високі Договірні Сторони зобов`язуються виконувати остаточні рішення Суду в будь-яких справах, у яких вони є сторонами.

Згідно з рішеннями Європейського суду з прав людини по справах: "Класс та інші проти Німеччини" від 6 вересня 1978 року, "Фадєєва проти Росії" (Заява № 55723/00), Страсбург, від 9 червня 2005 року, "Кумпене і Мазере проти Румунії" (Заява N 33348/96), Страсбург, від 17 грудня 2004 року - завдання суду при здійсненні його контрольної функції полягає не в тому, щоб підміняти органи влади держави, тобто суд не повинен підміняти думку національних органів будь-якою своєю думкою.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України державні органи та їх посадові особи діють у спосіб, в межах повноважень та на підставах, передбачених Конституцією та Законами України.

Відповідно до частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

У даному випадку, відсутніми є порушення, в площині викладених підстав позову, реальних прав та інтересів Товариства з боку відповідача, а тому відсутні підстави для їх захисту чи поновлення.

У відповідності до частин першої-другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

На думку суду, відповідач довів в рамках цієї справи правомірність своїх дій, що, в свою чергу, не спростовано позивачем з посиланням на належні і допустимі докази, які б засвідчували протилежне.

Відповідно до частини першої статті 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У відповідності до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

У пункті 50 рішення Європейського суду з прав людини Щокін проти України (№ 23759/03 та № 37943/06) зазначено, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним. Говорячи про закон , стаття 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року посилається на ту саму концепцію, що міститься в інших положеннях цієї Конвенції (див. рішення у справі Шпачек s.r.о. проти Чеської Республіки (SPACEK, s.r.o. v. THE CZECH REPUBLIC № 26449/95). Ця концепція вимагає, перш за все, щоб такі заходи мали підстави в національному законодавстві. Вона також відсилає до якості такого закону, вимагаючи, щоб він був доступним для зацікавлених осіб, чітким та передбачуваним у своєму застосуванні (див. рішення у справі Бейелер проти Італії (Beyeler v. Italy № 33202/96).

У Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Наведена позиція ЄСПЛ також застосовується у практиці Верховним Судом, що, як приклад, відображено у постанові від 20.05.2019 (справа № 417/3668/17).

Частиною першою статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, матеріалів справи, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Враховуючи, що адміністративний позов задоволенню не підлягає, то судові витрати позивачу не відшкодовуються.

Водночас, матеріали справи містять заяву третьої особи від 15.10.2020 б/н щодо розподілу судових витрат.

Так в частині вимог про відшкодування витрат на правничу допомогу, суд керується наступними мотивами.

Згідно з ч. 1 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та судових витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Частиною третьою ст. 132 КАС України встановлено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, поміж іншого, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з приписами ст. 134 КАС України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвокату за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку її до розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконання робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно із ст. 13 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, може відкривати рахунки в банках, мати печатку, штампи, бланки (у тому числі ордера) із зазначенням свого прізвища, імені та по батькові, номера і дати видачі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.

Відповідно до ст. 30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Частиною другою ст. 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України Про судоустрій і статус суддів встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Європейський суд з прав людини при розгляді справ Баришевський проти України від 26.02.2015, Двойних проти України від 12.10.2006, Меріт проти України від 30.03.2004 зазначав, що заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

За результатами аналізу наведених положень КАС України та Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність , суд доходить висновку, що розмір витрат на оплату послуг адвоката обмежений їх співмірністю із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частиною 7 ст. 139 КАС України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Судові витрати третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, стягуються на її користь зі сторони, визначеної відповідно до вимог цієї статті, залежно від того, заперечувала чи підтримувала така особа заявлені позовні вимоги (ч. 11 ст. 139 КАС України).

На підтвердження розміру витрат на правничу допомогу третьою особою надано суду договір від 14.01.2020 № 01/2020, укладений із Адвокатським об`єднанням ІНТЕЛКРАФТС .

Детальний опис правової допомоги, що надається у кожному окремому випадку, оформлюється додатками до Договору (пункт 1.3).

Додатком від 15.02.2020 до договору від 14.01.2020 № 01/2020 визначено, що адвокатським об`єднанням надається клієнту професійна правнича допомога в адміністративній справі № 640/2850/20 у зв`язку із залученням клієнта в якості третьої особи, включаючи: підготовку та подачу всіх документів, пов`язаних із розглядом справи, представництво інтересів клієнта в суді першої, апеляційної та касаційної інстанцій у адміністративній справі та інші дії щодо зазначеної справи у відповідній інстанції. Розмір винагороди становить 3000,00 грн. за одну годину роботи адвоката, без ПДВ.

Також, третьою особою поданий до суду акт затвердження сторонами обсягу надання правничої допомоги в суді першої інстанції, датований 12.10.2020, яким визначений сума винагороди у розмірі 30000,00 грн. без ПДВ, що включає наступний перелік робіт: ознайомлення із позовною заявою та іншими матеріалами справи, формування правової позиції та обговорення її з клієнтом на суму 9000,00 грн.; підготовка пояснень у справі, клопотань, інших процесуальних документів, подача їх до суду на суму 12000,00 грн.; участь у судових засіданнях на суму 9000,00 грн.

Водночас, представник третьої особи приймав участь в одному судовому засіданні 06.08.2020, яке тривало одну годину (з 16.30 до 17:29) замість трьох годин, зазначених в акті.

Окрім того, у справі відсутні докази як ознайомлення із позовною заявою та іншими матеріалами справи, так і обговорення правової позиції з клієнтом, чим спростовується факт надання відповідних послуг.

Таким чином, заяву третьої особи щодо розподілу судових витрат підлягає частковому задоволенню, з позивача підлягають стягненню витрати на правничу допомогу у розмірі 13 000,00 грн. (12 000,00 грн. - підготовка пояснень у справі, клопотань, інших процесуальних документів, подача їх до суду, 1 000,00 грн. - участь у судовому засіданні).

Керуючись статтями 2, 6, 8, 9, 72-77, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Залізна Шапка - відмовити повністю.

2. Cтягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Залізна Шапка (79008, м. Львів, вул. Театральна, 23, код ЄДРПОУ 41678954) на користь Громадської спілки Українська ліга авторських та суміжних прав (02002, м. Київ, вул. А. Аболмасова, буд. 5, група приміщень. 57, офіс 7, код ЄДРПОУ 42502769) понесені ГС Українська ліга авторських та суміжних прав витрати на професійну правничу допомогу в сумі 13 000 (тринадцять тисяч) гривень.

Рішення, відповідно до ст. 255 КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного ухвали.

Відповідно до пп. 15.5 п. 1 Розділу VII Перехідні положення КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Окружний адміністративний суд міста Києва.

Суддя К.С. Пащенко