Постанова

від 20.04.2021 по справі 640/2850/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/2850/20 Суддя (судді) першої інстанції: Пащенко К.С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 квітня 2021 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Файдюка В.В.

суддів: Земляної Г.В.

Мєзєнцева Є.І.

При секретарі: Марчук О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Залізна Шапка" на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 листопада 2020 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Залізна Шапка" до Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України, третя особа: Громадська спілка "Українська ліга авторських та суміжних прав" про визнання протиправним та скасування рішення, -

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія Залізна Шапка" звернулося з позовом до Окружного адміністративного суду м. Києва до Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України, третя особа: Громадська спілка "Українська ліга авторських та суміжних прав" про визнання протиправним та скасування рішення, в якому просило суд зобов`язати відповідача визнати протиправним та скасувати наказ від 29 травня 2019 року № 912 про акредитацію організації колективного управління Громадська спілка Українська ліга авторських та суміжних прав .

Позовні вимоги мотивовано тим, що у провадженні Господарського суду Львівської області перебуває справа № 914/2234/19 за позовом Громадської спілки Українська ліга авторських та суміжних прав до Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Залізна Шапка про стягнення збитків внаслідок здійснення господарської діяльності без укладання договору про використання об`єктів суміжних прав. Товариство з обмеженою відповідальністю Компанія Залізна Шапка , дізнавшись про набрання законної сили рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва у справі № 640/6326/19 про скасування наказу Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України від 04 січня 2019 року № 8 про затвердження Положення про комісію з акредитації організацій колективного управління, звернулось з даним позовом з вимогою скасувати наказ Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України від 29 травня 2019 року № 912, яким акредитовано відповідача - організацію колективного управління.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 листопада 2020 року в задоволенні даного адміністративного позову відмовлено.

При цьому суд виходив з того, що наказ Міністерства економічного розвитку і торгівлі України № 912 від 29 травня 2019 року про акредитацію організації колективного управління ГС Українська ліга авторських та суміжних прав був винесений відповідачем в період чинності Положення про комісію з акредитації організацій колективного управління, затвердженого наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 04 січня 2019 року № 8; визнання протиправним та нечинним наказу від 04 січня 2019 року № 8 згідно рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 08 серпня 2019 року у справі № 640/6326/19 має наслідком втрату Положенням чинності лише на майбутнє та не впливає на акти, прийняті відповідачем у травні 2019 року.

Крім того, в даному випадку відсутніми є порушення реальних прав та інтересів Товариства з боку відповідача, а тому відсутні підстави для їх захисту чи поновлення.

В апеляційній скарзі ТОВ "Компанія Залізна Шапка" зазначає, що Комісія з акредитації організацій колективного управління створена Мінекономрозвитку із порушеннями через непрозорість процедури відбору кандидатів на посаду у члени комісії, оскільки фактично такий відбір ґрунтувався не на затверджених критеріях відбору, а на суб`єктивних оцінках кандидатів посадовими особами Міністерства. Тому не може бути законним рішення, прийняте у відповідності до протиправного та нечинного акту органу державної влади. Відтак, нікчемним є пункт 4 протоколу №1 засідання Комісії з акредитації організацій колективного управління від 06-10 травня 2019 року, яким Комісією прийнято рішення про акредитацію ГС Українська ліга авторських та суміжних прав у вищевказаній сфері.

На думку апелянта, суд першої інстанції неправильно застосував положення статті 265 КАС України та послався у оскаржуваному рішенні на протиправний та нечинний наказ від 04 січня 2019 року за № 8 Про затвердження Положення про комісію з акредитації організацій колективного управління , що є неправильним застосуванням норм матеріального права в розумінні статті 317 КАС України.

Винесенням наказу Мінекономрозвитку № 912 від 29 травня 2019 року про акредитацію ГС Українська ліга авторських і суміжних прав порушуються права позивача, оскільки на підставі цього наказу ГС Українська ліга авторських та суміжних прав звернулась до Господарського суду Львівської області до Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Залізна Шапка про стягнення грошових коштів з підстав здійснення господарської діяльності без укладання договору про використання об`єктів суміжних прав.

Відповідачем та третьою особою подано відзиви на вказану апеляційну скаргу, де висловлено незгоду з ними.

Відповідно до ч.1 статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Судом першої інстанції встановлено, що Наказом Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України від 29 травня 2019 року № 912 акредитовано організацію колективного управління громадської спілки Українська ліга авторських та суміжних прав у сфері розширеного колективного управління - право на справедливу винагороду, спільну для виконавців та виробників фонограм (відеограм), за публічне виконання фонограм і зафіксованих у них виконань чи публічну демонстрацію відеограм і зафіксованих у них виконань, опублікованих для використання з комерційною метою, строком на три роки.

Незгода із зазначеним рішеннями суб`єкта владних повноважень обумовила звернення позивача до суду з адміністративним позовом.

Згідно статті 1 Закону України Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав від 15 травня 2018 року № 2415-VIII (далі - Закон № 2415-VIII) установою є центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері інтелектуальної власності.

До повноважень Установи, зокрема, належать забезпечення реєстрації та акредитації організацій колективного управління, ведення Реєстру організацій колективного управління (п.1 ч.1 статті 4 Закону № 2415-VIII).

Як вбачається з матеріалів справи, наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 04 січня 2019 року № 8, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 22 січня 2019 року за № 77/33048, затверджене Положення про комісію з акредитації організацій колективного управління.

Відповідно до вказаного Положення відповідачем утворено комісію з акредитації організацій колективного управління у наступному складі: Бровченко Юрій Петрович - заступник Міністра економічного розвитку і торгівлі, голова комісії; Жалдак Валерій Олександрович - директор департаменту інтелектуальної власності Мінекономрозвитку, заступник голови комісії; члени комісії: Бережний Ігнат Володимирович - директор асоціації Музична індустрія України (за згодою); Гловацький Богдан Вікторович - делегат від Міжнародної конференції музичних видавців (ІСМР) (за згодою); Літвіщенко Ганна Олександрівна - начальник юридичного управління Національної ради з питань телебачення і радіомовлення (за згодою); М`ясникова Катерина Андріївна - виконавчий директор Всеукраїнської громадської організації Незалежна асоціація телерадіомовників (за згодою); Якубівський Володимир Леонідович - начальник управління економічного розвитку та фінансів Мінкультури (за згодою) (наказ від 22 березня 2019 року № 512).

26 березня 2019 року на офіційному веб-сайті Міністерства було розміщено оголошення про початок відкритого конкурсу для визначення акредитованих організацій колективного управління, в якому повідомлялось про початок відкритого конкурсу для визначення акредитованих організацій колективного управління у сферах: 1) розширене колективне управління: право на справедливу винагороду, спільну для виконавців та виробників фонограм (відеограм), за публічне виконання фонограм і зафіксованих у них виконань чи публічну демонстрацію відеограм і зафіксованих у них виконань, опублікованих для використання з комерційною метою; право на справедливу винагороду, спільну для виконавців та виробників фонограм (відеограм), за публічне сповіщення фонограм і зафіксованих у них виконань, відеограм і зафіксованих у них виконань, опублікованих для використання з комерційною метою, крім кабельної ретрансляції; 2) обов`язкове колективне управління: право слідування щодо творів образотворчого мистецтва; кабельна ретрансляція об`єктів авторського права і (або) суміжних прав, крім прав організацій мовлення щодо їхніх власних програм (передач) мовлення.

В оголошенні зазначено, що документи приймаються до 24 квітня 2019 року (включно) та повідомлено, що вимоги до заяви про акредитацію організації колективного управління та додані до неї відомості і документи визначені статтею 16 Закону № 2415-VIII.

Повідомлено, що засідання комісії з акредитацій організацій колективного управління відбудеться 06 травня 2019 року.

Висловлено прохання до всіх організацій колективного управління, що подають документи на акредитацію, окремо надати інформацію для визначення репрезентативності відповідно до ч.6 статті 16 Закону № 2415-VIII за звітами, поданими користувачами до організацій колективного управління (форму звіту розміщено за посиланням).

Оголошення було доповнено інформацією про те, що засідання комісії з акредитації організацій колективного управління відбудеться 06 травня 2019 року о 14:00 в залі засідань департаменту інтелектуальної власності Мінекономрозвитку

Надалі було повідомлено, що продовження засідання комісії з акредитації організацій колективного управління відбудеться 10 травня 2019 року об 11:00 в залі засідань департаменту інтелектуальної власності Мінекономрозвитку; питання порядку денного, які не були розглянуті на засіданні комісії з акредитації організацій колективного управління 06 травня 2019 року, залишаються до розгляду на засіданні комісії 10 травня 2019 року.

Громадською спілкою Українська ліга авторських та суміжних прав подано заяву від 18 квітня 2019 року за вх. № 07/27536-19 разом з доданими до неї документами, за результатами розгляду якої комісія з акредитації дійшла висновку про наявність обставин, що обґрунтовують акредитацію цієї організації колективного управління у заявленій сфері.

10 травня 2019 року об 11:30 комісією прийнято рішення про акредитацію організації колективного управління Громадська спілка Українська ліга авторських та суміжних прав , затверджене наказом, що оскаржується у даній справі.

Надалі Громадську спілку Українська ліга авторських та суміжних прав включено до Реєстру організацій колективного управління, що підтверджується наявним в матеріалах справи витягом від 18 лютого 2020 року № 14.

Відповідно до статті 16 Закону № 2415 акредитована організація колективного управління визначається на відкритому конкурсі, що організовується Установою та проводиться постійно діючою комісією з акредитації організацій колективного управління (далі - комісія з акредитації) у визначеному цим Законом порядку.

Порядок формування, строк повноважень та правила і процедури діяльності комісії з акредитації, а також права та обов`язки її членів на момент проведення засідання комісії з акредитації від 06-10 травня 2019 були визначені Положенням про комісію з акредитації організацій колективного управління, затвердженим Наказом № 8.

Відповідно до ч.2 статті 16 Закону № 2415 члени комісії з акредитації повинні діяти на засадах неупередженості, відсутності конфлікту інтересів та колегіальності у прийнятті рішень.

Рішення з питань, що розглядаються на засіданнях комісії з акредитації, приймаються простою більшістю голосів у присутності не менш як двох третин її членів.

Рішення, які приймаються шляхом голосування, несуть в собі персональний ' особистий) характер, порядок здійснення регулюється законами України. Під час голосування позиція члена комісії отримує зовнішнє вираження та правове закріплення через прийняття чи неприйняття відповідних рішень на засіданнях комісії.

Разом з тим, голосування на засіданнях комісії здійснюється членом комісії особисто, що передбачає створення під час голосування гарантованих умов для виключення стороннього впливу, вимогу усвідомленого, осмисленого вибору позиції члена комісії при прийнятті рішень.

Наказ № 912 було видано Міністерством відповідно до статті 16 Закону України Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав та п. 9 Положення про Міністерство економічного розвитку і торгівлі України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2014 року № 459, тобто в межах повноважень, передбачених чинним законодавством України.

Щодо твердження позивача про неправильність застосування судом першої інстанції положень статті 265 КАС України колегія суддів зазначає таке.

Згідно ч. 2 статті 265 КАС України нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду.

Відповідно до статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Отже, визнання нормативно-правового акта нечинним за рішенням суду нe може породжувати правові наслідки щодо минулих подій або обставин і створює неможливість його застосування лише на майбутнє.

Наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 29 травня 2019 року № 912 Про акредитацію організацій колективного управління акредитовано Громадську спілку Українська Ліга авторських і суміжних прав у сфері розширеного колективного управління право на справедливу винагороду, спільну для виконавців та виробників фонограм (відеограм), за публічне виконання фонограм і зафіксованих в них виконань, опублікованих для використання з комерційною метою , строком на три роки.

07 жовтня 2019 року вступило в силу рішення Окружного адміністративного суду міста Києва по справі № 640/6326/19, яким визнано протиправним і нечинним наказ Міністерства економічного розвитку і торгівлі України № 8 від 04 січня 2019 року Про затвердження Положення про комісію з акредитації організацій колективного управління (далі - Наказ № 8).

До зазначеної дати Наказ № 8 був чинним і будь-які процедури, які вже відбулись із посиланням на нього, завершились із законними результатами (це стосується і відкритих конкурсів з акредитації організацій колективного управління).

Таким чином, відкриті конкурси з акредитації відбулись під час засідання комісії з акредитації 6-10 травня 2019 року відповідно до діючого на той час законодавства та їх результати є повністю чинними.

Отже, судом першої інстанції надано обґрунтовану оцінку посиланню позивача на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва по справі № 640/6326/19 щодо втрати чинності Наказу № 8.

Відповідно до ч. 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з і дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для грав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

На підставі означає, що суб`єкт владних повноважень: 1) повинен бути утвореним у порядку, визначеному Конституцією та законами України; 2) зобов`язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.

У межах повноважень означає, що суб`єкт владних повноважень повинен приймати рішення, а дії вчиняти відповідно до встановлених законом повноважень, не перевищуючи їх.

У спосіб означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний дотримуватися встановленої законом процедури і форми прийняття рішення або вчинення дії і повинен обирати лише визначені законом засоби.

Оскільки дії Міністерства були законними та узгодженими з нормами законодавства в сфері колективного управління майновими правами суб`єктів авторського права і (або) суміжних прав, а Наказ № 912 було видано Мінекономрозвитку виключно на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, судом першої інстанції зроблено правильний висновок, що Міністерством доведено правомірність прийнятого рішення про акредитацію організації колективного управління Громадської спілки Українська Ліга авторських і суміжних прав , затвердженого Наказом № 912, а позивачем не спростовано правомірність дій Міністерства з посиланням на належні та допустимі докази.

Слід зазначити, що відповідно акт державного чи іншого органу - це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов`язковий характер для суб`єктів цих відносин.

Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов`язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв`язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, то у суду немає правових підстав для задоволення позову.

Як основним аргументом апеляційної скарги позивачем зазначалось про наявність в провадженні Господарського суду Львівської області справи № 914/2234/19 за позовом Громадської спілки Українська ліга авторських та суміжних прав про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Залізна Шапка" грошових сум з підстав здійснення господарської діяльності без укладання договору про використання об`єктів суміжних прав.

Судом першої інстанції правомірно не взято до уваги таке посилання, оскільки обов`язковою умовою надання правового захисту адміністративним судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод та інтересів особи на момент звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Відсутність спору, у свою чергу, виключає можливість звернення до суду, оскільки відсутнє право, що підлягає правовому захисту (висновок сформований у постанові Верховного суду України від 12 грудня 2018 року по справі №11-1081апп18).

Предметом позову у справі № 914/2234/19 є стягнення з позивача грошових сум з підстав здійснення господарської діяльності без укладання договору про використання об`єктів суміжних прав. Мінекономіки не є учасником вищезазначеної господарської справи. Також слід зазначити, що Мінекономіки відповідно до норм Господарського кодексу України не втручається в господарську діяльність суб`єктів господарювання.

Статтею 5 КАС України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Позивач не зазначив та не надав жодного доказу в обґрунтування виникнення у нього процесуального права на звернення до адміністративного суду.

У рішенні від 14 грудня 2011 року №19-рп/2011 Конституційний Суд України встановив, що положення ч.2 статті 55 Конституції України необхідно розуміти так, що конституційне право на оскарження в суді будь-яких рішень, дій чи бездіяльності всіх органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб гарантовано кожному. Реалізація цього права забезпечується у відповідному виді судочинства і в порядку, визначеному процесуальним законом. Таким чином, конституційне право особи на звернення до суду кореспондується з її обов`язком дотримуватися встановлених процесуальних механізмів (процедур).

Зміст та спрямованість правосуддя, в тому числі і в адміністративній справі, випливають із головного обов`язку правової держави - утвердження і забезпечення прав та свобод людини. Призначенням судової влади є захист лише порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод та інтересів учасників правовідносин через здійснення правосуддя.

У контексті загального завдання судочинства завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Отже, відповідно до такого завдання: адміністративне судочинство спрямоване на захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб; зусилля адміністративного суду спрямовані на захист прав, свобод та інтересів вказаних осіб від порушень з боку суб`єкта владних повноважень; предметом адміністративного судочинства є публічно-правові відносини, переважно між фізичною чи юридичною особою з одного боку і суб`єктом владних повноважень з іншого.

Таким чином, завдання адміністративного судочинства необхідно розглядати у контексті захисту прав, свобод та інтересів особи у публічно-правових відносинах від порушень з боку публічної адміністрації.

Права, свободи та інтереси, які захищають адміністративні суди, можуть бути різноманітними. Однак, важливо, щоб порушення цих прав, свобод чи інтересів відбулося у публічно-правових відносинах та виходило від суб`єкта владних повноважень при здійсненні ним владних управлінських функцій.

Задоволенню в адміністративному судочинстві підлягають лише ті вимоги, які відновлюють порушені права, свободи чи інтереси особи в сфері публічно-правових відносин.

В розумінні Кодексу адміністративного судочинства України захист прав, свобод та інтересів осіб завжди є наступним, тобто передбачає наявність встановленого судом факту їх порушення.

Відтак, Кодексом адміністративного судочинства України визначено право особи на судовий захист, відповідно до якого кожному гарантується право на захист його прав, свобод та інтересів незалежним і неупередженим судом.

Таким чином, право на судовий захист має лише та особа, яка є суб`єктом (носієм) порушених прав, свобод чи інтересів. Тож для того, щоб особі було надано судовий захист, суд встановлює, чи особа дійсно має порушене право, свободу чи інтерес, і це право, свобода чи інтерес порушені відповідачем.

Враховуючи вимоги Кодексу адміністративного судочинства України, юридична особа повинна довести факт порушення її прав чи охоронюваних законом інтересів оскаржуваним рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень.

Таким чином, у даній адміністративній справі, насамперед, підлягає встановленню факт порушення прав чи охоронюваних законом інтересів позивача з боку відповідача (внаслідок прийняття оскаржуваного рішення).

В публічно-правових відносинах фізичними та юридичними особами можуть реалізовувати різні за своїм характером права, однак, у випадку їх порушення (невизнання чи оспорення), такі права можуть отримати захист адміністративного суду лише в тому разі, коли їх було порушено в конкретних спірних публічно-правових відносинах і саме суб`єктом владних повноважень при виконанні ним владних управлінських функцій.

В обґрунтування факту порушення оскаржуваним рішенням прав позивач посилається на наявність у нього господарського спору з третьою особою (ГС УЛАСП).

Однак позивач в адміністративній справі повинен довести факт порушення свого конкретного права саме відповідачем і саме в спірних правовідносинах публічно-правового характеру. Однак зазначеного позивач суду таких доказів не надав.

В той же час, позивач наділений охоронюваним законом інтересом, а саме майновим інтересом, пов`язаним з виплатою винагороди (роялті) акредитованій організації колективного управління. Фактично про захист саме такого інтересу просить позивач в даній адміністративній справі.

Однак, такий інтерес позивача має майновий характер, а, як вже було зазначено, інтереси, які можуть бути об`єктами захисту в адміністративному судочинстві, повинні бути порушеними саме у публічно-правових відносинах суб`єктом владних повноважень при здійсненні ним владних управлінських функцій.

Правовідносини щодо майнового інтересу позивача стосовно третьої особи не є і не можуть бути предметом судового розгляду в даній адміністративній справі.

Сам по собі факт прийняття рішення про визначення третьої особи акредитованою організацією колективного управління не спричинив порушення прав позивача.

Слід зазначити, що відповідно до ч. 9 Закону України Про ефективне колективне управління авторськими та суміжними правами за результатами конкурсу Установа розміщує на своєму веб-сайті рішення про акредитацію організації колективного управління.

Прийняте рішення може бути оскаржене до Установи іншими організаціями, що брали участь у конкурсі, протягом п`яти робочих днів з дня оприлюднення такого рішення. Скарги розглядаються протягом 15 днів з дня їх надходження.

Прийняте рішення про акредитацію організації колективного управління затверджується наказом Установи.

Тобто за відсутності скарг на рішення про акредитацію з боку інших організацій колективного управління протягом 15 днів, у відповідача взагалі не було інших варіантів, інакше як затвердити рішення комісії з акредитації. І відповідач саме так і вчинив в рамках власної компетенції1.

При цьому, Громадська спілка Українська ліга авторських і суміжних прав була єдиною учасницею конкурсу з акредитації, в якому вона перемогла. Тобто конкурс в згаданій сфері відбувся навіть за відсутності конфлікту на стадії його проведення.

Враховуючи викладене, у позивача відсутнє порушення суб`єктом владних повноважень його прав, свобод та інтересів, позовні вимоги є необґрунтованими.

Отже, судом першої інстанції правильно зроблено висновок про те, що відсутні порушення, в площині викладених підстав позову, реальних прав та інтересів позивача з боку Мінекономіки, тому відсутні і підстави для їх захисту чи поновлення, а заявлені позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Також колегія суддів зауважує, що перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність закріпленим ч.2 статті 2 КАС України критеріям, суд не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.

Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше було б порушено принцип розподілу влади.

Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень, єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного судочинства є контроль легальності. Перевірка доцільності переступає компетенцію адміністративного суду і виходить за межі завдання адміністративного судочинства.

Як випливає зі змісту Рекомендації № Я (80) 2 Комітету Міністрів державам- членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої 11 березня 1980 року на 316-й нараді заступників міністрів, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Під дискреційним повноваженням слід розуміти таке повноваження, яке надає певний ступінь свободи адміністративному органу при прийнятті рішення, тобто, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибрати один з кількох варіантів рішення.

Отже, судом першої інстанції правомірно зауважено, що він є правозастосовуючим органом, тобто, не створюючи нових правових норм, не підміняючи собою органи виконавчої та законодавчої влади, на підставі закону, у встановленому процесуальним законом порядку, суд вирішує справи.

Враховуючи вищезазначене, оскаржуване рішення від є законним та обґрунтованим, ухваленим на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, а рішення про акредитацію організації колективного управління Громадської спілки Українська Ліга авторських і суміжних прав , затверджене Наказом № 912, було прийнято Мінекономрозвитку виключно на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Натомість, наведені у апеляційній скарзі аргументи не спростовують обставин, що мають значення для вирішення справи, та є необґрунтованими.

Таким чином, доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Решта тверджень та посилань сторін судовою колегією апеляційного суду не приймається до уваги через їх неналежність до предмету позову або непідтвердженість матеріалами справи.

За правилами статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 308, 310, 315, 316, 321, 322, 329, 331 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Залізна Шапка" - залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 листопада 2020 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та подальшому оскарженню не підлягає, відповідно до п.2 ч.1 статті 263, п.2 ч.5 статті 328 КАС України.

Повний текст рішення виготовлено 20 квітня 2021 року.

Головуючий суддя: В.В. Файдюк

Судді: Г.В. Земляна

Є.І. Мєзєнцев