Рішення

від 03.11.2020 по справі 906/767/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" листопада 2020 р. м. Житомир Справа № 906/767/20

Господарський суд Житомирської області у складі: судді Сікорської Н.А.

секретар судового засідання: Антонова О.В.

за участю представника позивача: Жвавець В.В. - адвокат, ордер серія КВ №803288,

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод нафтогазового обладнання"

до Приватного акціонерного товариства "Коростенський машинобудівний завод"

про стягнення 866 375,34 грн

Процесуальні дії по справі.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Завод нафтогазового обладнання" звернулось з позовом до Приватного акціонерного товариства "Коростенський машинобудівний завод" про стягнення 866375,34 грн., з яких:

- за договором поворотної фінансової допомоги від 15.02.2018: 400000,00грн. - заборгованість, 36000,00грн. - пеня, 100000,00грн. - штраф, 23600,00грн. - інфляційні, 17983,56 грн. - 3% річних;

- за договором поворотної фінансової допомоги від 03.05.2018: 200000,00грн. - заборгованість,18000,00грн. - пеня, 50000,00грн. - штраф, 11800,00грн. - інфляційні, 8991,78грн. - 3% річних.

Ухвалою господарського суду від 03.07.2020р. суд відкрив провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначив на 04.08.2020.

Вказаною ухвалою відповідачу надано строк для подання відзиву на позовну заяву протягом 15 днів з дня вручення ухвали суду.

Ухвалою господарського суду від 04.08.2020р. суд закрив підготовче провадження. Розгляд справи по суті призначив на 24.09.2020р.

24.09.2020р. від відповідача надійшов письмовий відзив від 24.09.2020р. на позовну заяву, у якому відповідач заявив про застосування наслідків спливу строку позовної давності до вимог про стягнення штрафних санкцій.

Відповідно до ч.8 ст.165 ГПК України відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дозволить відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив не пізніше першого підготовчого засідання у справі.

З матеріалів справи вбачається, що ухвала суду про відкриття провадження у справі була отримана відповідачем 07.07.2020р., що підтверджується витягом із сайту "Укрпошта" про вручення відповідачу поштового відправлення (ухвала від 03.07.2020 (а.с.54).

Тобто, відповідач мав подати письмовий відзив на позовну заяву в строк до 22.07.2020р. включно.

Однак, відповідач подав до суду відзив 24.09.2020р. та після закриття судом підготовчого засідання і призначення справи до розгляду по суті.

Клопотання, в порядку ст.119 ГПК України, про продовження строку подання відзиву, із зазначенням причин поважності пропущення встановленого строку, відповідачем заявлено не було.

У зв`язку з викладеним, відповідно до ч.9 ст.165 ГПК України., суд ухвалив не приймати до уваги поданий відповідачем 24.09.2020 року відзив.

Щодо заяви відповідача про застосування наслідків спливу строку позовної давності, то слід вказати, що нормами ГПК України не встановлено процесуальних термінів для подачі такої заяви, в зв`язку з чим суд приймає вказану заяву до розгляду.

Наведені процесуальні ухвали відображено в протоколі судового засіданні від 24.09.2020р.

Крім того, 24.09.2020р. від відповідача надійшло клопотання про призначення у справі судової почеркознавчої експертизи, оскільки нього є сумніви щодо справжності підписів директора ПАТ "Коростенський машинобудівний завод" Крамаренко А.А., проставлених на договорах фінансової допомоги.

Також, відповідач просить повернутися до попередньої стадії судового розгляду - підготовчого судового засідання.

Протокольною ухвалою суду від 24.09.2020р. клопотання відповідача про призначення експертизи відхилено, з огляду на наступне.

Відповідно до ст.99 ГПК України суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі, зокрема, для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо.

Предметом дослідження у даній справі є факт невиконання умов договорів фінансової допомоги відповідачем і самі ці обставини підлягають оцінці судом.

Згідно ст.204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Оскільки питання щодо недійсності укладених сторонами правочинів не входить до предмету дослідження у даній справі, тому суд не вбачає підстав у призначенні почеркознавчої експертизи.

Крім того, у відповідності до ч.2 ст.182 ГПК України питання про призначення експертизи вирішується у підготовчому засіданні, однак відповідач не надав суду доказів поважності причин неподання вказаного клопотання у підготовчому засіданні.

В судовому засіданні 24.09.2020р., в порядку ч.5 ст. 233 ГПК України, суд оголосив перерву до 11 год. 00 хв. 12.10.2020р.

Ухвалою суду від 12.10.2020р. розгляд справи відкладено на 03.11.2020р.

У судовому засіданні 03.11.2020р. відповідно до ст.240 ГПК України, суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення.

Виклад позицій учасників судового процесу, заяви, клопотання.

Позовні вимоги мотивовані наступним.

На виконання укладених сторонами договорів про надання поворотної фінансової допомоги від 15.02.2018р. та від 03.05.2018р. позивач надав відповідачу поворотну фінансову допомогу на загальну суму 600000,00 грн.

Відповідач свої зобов`язання щодо повернення грошових коштів належним чином не виконав, у зв`язку з чим позивач направив йому лист від 15.11.2019р. з вимогою оплатити наявний борг.

Листом від 24.12.2019р. відповідач визнав борг в сумі 600000,00 грн., однак досі його не сплатив.

Позивач зазначає, що надав можливість відповідачу добровільно в досудовому порядку врегулювати існуючий між сторонами спір, однак відповідач такою можливістю не скористався.

Вказуючи на невиконання відповідачем умов договорів щодо повернення грошових коштів, що призвело до порушення прав позивача, останній звернувся до суду з даним позовом, в якому просить стягнути з відповідача за договором поворотної фінансової допомоги від 15.02.2018: 400000,00 грн. заборгованості, 36000,00грн. пені, 100000,00грн. штрафу, 23600,00грн. інфляційних, 17983,56 грн. 3% річних; за договором поворотної фінансової допомоги від 03.05.2018: 200000,00 грн. заборгованості,18000,00 грн. пені, 50000,00 грн. штрафу, 11800,00 грн. інфляційних, 8991,78 грн. 3% річних.

В якості правових підстав позову позивач посилається на ст.ст. 251, 509, 525, 526, 527, 530, 599, 610, 612, 625, 1046 ЦК України, ст.ст.173, 193 ГК України.

Представник відповідача в судовому засіданні 24.09.2020р., під час вирішення клопотань учасників процесу, вказала, що відповідач не заперечує факт отримання грошових коштів в сумі 600000,00 грн., однак, не погоджується з вимогами про стягнення штрафних санкцій.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання 03.11.2020р. не з`явився, про причини неявки суд не повідомив.

Згідно із ч.1 ст.202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Враховуючи викладене, а також зважаючи на те, що явка представника відповідача в судове засідання судом обов`язковою не визнавалась, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами.

Відповідно до ст.42 ГПК України, учасники справи, серед іншого, мають право подавати докази; брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом; брати участь у дослідженні доказів; ставити питання іншим учасникам справи, а також свідкам, експертам, спеціалістам; подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб.

В ході розгляду справи господарським судом Житомирської області, у відповідності до п.4 ч.5 ст.13 ГПК України, сторонам було створено всі умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строків, встановлених ГПК України.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

15.02.2018р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Завод нафтогазового обладнання" (позикодавець) та Приватним акціонерним товариством "Коростенський машинобудівний завод" (позичальник) було укладено договір про надання поворотної фінансової допомоги (а.с.12-14), згідно п.1.1 якого в порядку та на умовах, визначених даним договором, позикодавець зобов`язується надати позичальнику поворотну фінансову допомогу у розмірі 400000,00 грн., а позичальник зобов`язується повернути надані грошові кошти в порядку та в терміни, передбачені в даному договорі.

Відповідно до п.3.1 договору, поворотна фінансова допомога має бути повернена позикодавцю в строк до 31.12.2018 року включно.

03.05.2018р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Завод нафтогазового обладнання" (позикодавець) та Приватним акціонерним товариством "Коростенський машинобудівний завод" (позичальник) було укладено договір про надання поворотної фінансової допомоги (а.с.15-17), згідно п.1.1 якого в порядку та на умовах, визначених даним договором, позикодавець зобов`язується надати позичальнику поворотну фінансову допомогу у розмірі 200000,00 грн., а позичальник зобов`язується повернути надані грошові кошти в порядку та в терміни, передбачені в даному договорі.

Пунктом 3.1 договору сторони погодили, що поворотна фінансова допомога має бути повернена позикодавцю в строк до 31.12.2018 року включно.

Відповідно до пунктів 4.2 договорів про надання поворотної фінансової допомоги, у випадках прострочення строків повернення суми поворотної фінансової допомоги, передбачених п.3.1 даного договору, позичальник сплачує позикодавцю пеню у розмірі 0,1% від суми передбаченої п.2.1 договору за кожен день прострочення. У випадку прострочення позичальником повернення суми поворотної фінансової допомоги на строк понад п`ятнадцять календарних днів, позичальник додатково сплачує позикодавцю штраф у розмірі 25% від суми, передбаченої п.2.1 договору.

На виконання умов договорів, 16.02.2018р. позивач перерахував відповідачу згідно платіжного доручення № 252 400000,00 грн. (а.с.19) та 200000,00 грн., згідно платіжного доручення №239 від 08.05.2018р. (а.с.18).

У зв`язку з неповернення фінансової позики, 15.11.2019р. позивач направив відповідачу лист №1535 з вимогою повернути протягом 3-х банківських днів з моменту отримання листа заборгованість в розмірі 600000,00 грн. (а.с.20-23).

24.12.2019р. позивач повторно направив лист №1732 з вимогою перерахувати заборгованість в розмірі 600000,00 грн., а також сплатити штрафні санкції в розмірі 407405,97 грн. (а.с.24-27).

У відповіді на лист №24/12/19-1 від 24.12.2019р. відповідач вказав, що від існуючої заборгованості не відмовляється, але просить відстрочити її сплату, яка буде погашена в наступному році (а.с.28).

Оскільки відповідач не погасив заборгованість за договорами фінансової позики, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення 866375,34 грн., з яких:

- за договором про надання поворотної фінансової допомоги від 15.02.2018р.: 400000,00грн. - заборгованість, 36000,00грн. - пеня за період з 02.04.2019р. по 30.06.2019р., 100000,00грн. - штраф, 23600,00грн. - інфляційні за період з 01.01.2019р. по 31.05.2020р., 17983,56 грн. - 3% річних за період з 01.01.2019р. по 30.06.2020р.;

- за договором про надання поворотної фінансової допомоги від 03.05.2018: 200000,00грн - заборгованість,18000,00грн. - пеня за період з 02.04.2019р. по 30.06.2019р., 50000,00грн. - штраф, 11800,00грн. - інфляційні за період з 01.01.2019р. по 31.05.2020р., 8991,78грн. - 3% річних за період з 01.01.2019р. по 30.06.2020р.

Норми права, застосовані судом, оцінка доказів, аргументів, наведених учасниками справи, та висновки щодо порушення, не визнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.

Згідно положень ч.1 ст.509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч.1 ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно ст. 627 ЦК України та ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч.1 ст.628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ст.629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Як встановлено судом, між сторонами виникли правовідносини позики на підставі договорів про надання поворотної фінансової допомоги від 15.02.2018р. та від 03.05.2018р.

Відповідно до ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст.1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Згідно з приписами ст.ст. 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст.610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частина 1 ст.612 ЦК України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Судом встановлено, що позивачем на виконання умов договору від 15.02.2018р., згідно платіжного доручення №252 від 16.02.2018р. перераховано відповідачу 400000,00 грн., на виконання договору від 03.05.2018р. - 200000 грн., згідно платіжного доручення №239 від 08.05.2018р. (а.с.18, 19). Всього надано 600000,00 грн. поворотної фінансової допомоги.

Докази виконання відповідачем свого обов`язку щодо повернення фінансової позики, отриманої за договорами про надання поворотної фінансової допомоги, в матеріалах справи відсутні.

За вказаних обставин, вимоги позивача про стягнення з відповідача 400000,00грн. заборгованості за договором про надання поворотної фінансової допомоги від 15.02.2018р. та 200000,00 грн. заборгованості за договором про надання поворотної фінансової допомоги від 03.05.2018р. є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (п.3 ч. 1 ст. 611 ЦК України.

Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Позивач заявив до стягнення з відповідача 36000,00 грн. пені за невиконання умов договору про надання поворотної фінансової допомоги від 15.02.2018р. та 18000,00 грн. за невиконання умов договору про надання поворотної фінансової допомоги від 03.05.2018р.

Пеня позивачем нарахована за період з 02.04.2019р. по 30.06.2019р., виходячи з умов п. 4.2 договорів, у розмірі 0,1% від суми заборгованості.

Перевіривши розрахунок позивача за допомогою інформаційно-пошукової системи "Законодавство", суд встановив, що розмір пені за невиконання умов договору про надання поворотної фінансової допомоги від 15.02.2018р., нарахованої за визначений позивачем період, виходячи з подвійної облікової ставки НБУ, становить 34783,56 грн. Розмір пені за невиконання умов договору про надання поворотної фінансової допомоги від 03.05.2018р. становить 17391,78 грн.

Тобто, пеня, нарахована у розмірі 0,1 %, перевищує пеню, нараховану, виходячи з подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Отже, за несвоєчасне повернення коштів за договором від 15.02.2018р. правомірним є нарахування пені в сумі 34783,56 грн. За несвоєчасне повернення коштів за договором від 03.05.18 правомірним є нарахування пені в сумі 17391,78 грн.

В частині стягнення 1216,44 грн. (36000,00 грн. - 34783,56 грн.) пені за договором від 15.02.2018 та 608,20 грн. (18000,00 грн. - 17391,78 грн.) пені за договором від 03.05.18, слід відмовити, як безпідставно нарахованої.

Щодо штрафів, нарахованих позивачем за прострочення повернення відповідачем сум фінансової допомоги понад 15 календарних днів від дати коли зобов`язання мало бути виконане, в сумі 100000,00 грн. за договором про надання поворотної фінансової допомоги від 15.02.2018р. та 50000,00грн. за договором про надання поворотної фінансової допомоги від 03.05.2018р., судом встановлено, що нарахування проведено згідно норм чинного законодавства та умов договорів про надання поворотної фінансової допомоги, тому є законним та обгрунтованим.

Разом з тим, відповідачем заявлено про застосування строку позовної давності до вимог про стягнення штрафних санкцій.

За правилами ч.ч. 3, 4 ст.267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Для вимог про стягнення штрафу та пені встановлена позовна давність тривалістю в один рік (ч.2 ст.258 ЦК України).

Порядок обчислення позовної давності не може бути змінений за домовленістю сторін (ч. 2 ст. 260 ЦК України).

Відповідно до ч.5 ст.261 ЦК України за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Сторонами у пунктах 3.1 договорів погоджено, що повернення позики за договорами про надання поворотної фінансової допомоги має відбутись до 31.12.2018р.

За вказаних обставин, враховуючи, що строк виконання зобов`язань за договорами сплинув 31.12.2018р., право на нарахування пені у позивача виникло з 01.01.2019р. по 30.06.2019р.

Тобто, з урахуванням приписів ч.2 ст. 258 ЦК України, річний строк позовної давності для вказаних вимог про стягнення пені спливає 30.06.2020р.

Як вбачається з квитанції відділення поштового зв`язку, прикріпленої до поштового конверта, в якому надійшли до суду позовні матеріали, позивач звернувся до суду 30.06.2020р. (а.с.44-45).

За таких обставин, строк позовної давності щодо вимог про стягнення пені за договором про надання поворотної фінансової допомоги від 15.02.2018р. в сумі 34400,00 грн. та за договором про надання поворотної фінансової допомоги від 03.05.18 в сумі 17200,00 грн., нарахованої за період з 02.04.2019р. по 29.06.2019р. сплинув, тому до вказаних вимог суд застосовує наслідки спливу строку позовної давності.

Відтак, суд відмовляє в стягненні 34400,00 грн. пені за договором від 15.02.2018р. та 17200,00 грн. за договором від 03.05.2018р.у зв`язку зі спливом строку позовної давності.

За таких обставин, задоволенню підлягають вимоги про стягнення пені, нарахованої лише за 30.06.2019р., яка становить за договором від 15.02.2018р. - 383,56 грн. (34783,56 грн - 34400,00 грн); за договором від 03.05.2018р. - 191,78 грн (17391,78 грн. - 17200,00 грн.).

Аналогічного висновку дійшов суд і щодо штрафів в сумі 100000,00 грн. за договором про надання поворотної фінансової допомоги від 15.02.2018р. та 50000,00грн. за договором про надання поворотної фінансової допомоги від 03.05.2018р., які нараховані за прострочення позичальником повернення сум поворотної фінансової допомоги на строк понад п`ятнадцять календарних днів.

З огляду на встановлений законодавством спеціальний строк позовної давності для звернення до суду з вимогами про стягнення штрафних санкцій, строк позовної давності для вимог про стягнення штрафу сплинув 16.01.2020р.

Враховуючи, що позовні вимоги про стягнення 100000,00 грн. штрафу за договором від 15.02.2018р. та 50000,00 грн. штрафу за договором від 03.05.2018р. заявлені поза межами строку позовної давності, в їх задоволенні суд відмовляє.

Щодо вимог про стягнення інфляційних та 3% річних, слід вказати наступне.

Приписами ст.625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З розрахунку позивача вбачається, що за договором про надання поворотної фінансової допомоги від 15.02.2018 інфляційні втрати ним обраховані за період з 01.01.2019р. по 31.12.2019р. в сумі 16400,00 грн. та за період з 01.01.2020р. по 31.05.2020р. в сумі 7200,00 грн. на загальну суму 23600,00 грн.

За договором про надання поворотної фінансової допомоги від 03.05.2018 інфляційні втрати обраховані за аналогічний період і відповідно складають 8200,00 грн. та 3600,00 грн на загальну суму 11800,00 грн.(а.с.4-6).

Перевіривши нарахування інфляційних за допомогою інформаційно-пошукової системи "Законодавство", суд встановив, що позивачем у розрахунку інфляційних втрат допущені арифметичні помилки.

Так, за договором про надання поворотної фінансової допомоги від 15.02.2018р. інфляційні втрати за період з 01.01.2019 по 31.12.2019 становлять - 16214,90 грн.; за період з 01.01.2020 по 31.05.2020 - 7234,79 грн.

За договором про надання поворотної фінансової допомоги від 03.05.2018 інфляційні втрати за період з 01.01.2019 по 31.12.2019 становлять - 8107,45 грн.; за період з 01.01.2020 по 31.05.2020 - 3617,39 грн.

Таким чином, оскільки позивачем арифметичні помилки за період з 01.01.2019 по 31.12.2019 допущені в сторону збільшення інфляційних втрат, що призвело до заявлення неправомірних вимог, тому правомірними будуть нарахування, які здійснені судом в сумі 16214,90 грн. та 8107,45 грн.

В той же час, арифметичні помилки за період з 01.01.2020 по 31.05.2020 допущені в сторону зменшення інфляційних втрат і заявлені до стягнення в розмірі меншому, ніж є правомірним, що є правом позивача.

З огляду на викладене, задоволенню підлягають інфляційні за договором від 15.02.2018р. в розмірі 23414,90 грн. (16214,90грн. + 7200,00 грн.); за договором від 03.05.2018р. в розмірі 11707,45 грн. (8107,45 грн. +3600,00 грн.).

В стягненні 185,10 грн. інфляційних за договором від 15.02.2018 грн. та 92,55 грн. інфляційних за договором від 03.05.2019 слід відмовити.

В результаті перевірки розрахунку 3% річних за допомогою інформаційно-пошукової системи "Законодавство", судом встановлено, що позивач також невірно провів нарахування.

З розрахунку позивача вбачається, що 3% річних від прострочених сум нараховано за період з 01.01.2019р. по 30.06.2020р. Розмір 3% річних за договором від 15.02.2018р. становить 17983,56 грн.; за договором від 03.05.2018р. - 8991,78 грн.

Однак арифметично вірним розмір 3% річних за період, визначений позивачем, за договором від 15.02.2018р. становить 17967,21 грн.; за договором від 03.05.2018р. - 8983,61 грн. Саме ці суми підлягають стягненню з відповідача.

В частині стягнення 16,35 грн. (17983,56 грн. - 17967,21 грн.) за договором від 15.02.2018р. та 08,17 грн. (8991,78 грн. - 8983,61 грн.) - за договором від 03.05.2018р. слід відмовити.

Згідно із ч. 2, 3 ст. 13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Частиною 4 ст. 13 ГПК України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Відповідач позов за предметом та підставами не оспорив, своїм процесуальним правом на участь в судовому засіданні та подання відзиву на позовну заяву не скористався.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають задоволенню в сумі 662648,51 грн., з яких: 600000,00 грн. - основний борг; 575,34 грн. - пеня; 26950,82 грн. - 3% річних; 35122,35грн. - інфляційні, які складаються з наступних сум:

За договором про надання поворотної фінансової допомоги від 15.02.2018р.: 400000,00 грн. основного боргу; 383,56 грн. пені; 23414,90 грн. інфляційних; 17967,21 грн. 3% річних.

За договором про надання поворотної фінансової допомоги від 03.05.2018р.: 200000,00 грн. основного боргу; 191,78 грн. пені; 11707,45 грн. інфляційних; 8983,61 грн. 3% річних.

Суд відмовляє в задоволенні позовних вимог в розмірі 203726,83 грн., з яких: за договором про надання поворотної фінансової допомоги від 15.02.2018р.: 35616,44 грн. пені; 100000,00 грн. штрафу; 185,10 грн. інфляційних; 16,35 грн. 3% річних; за договором про надання поворотної фінансової допомоги від 03.05.2018р.: 17808,22 грн. пені; 50000,00 грн. штрафу; 92,55 грн. інфляційних; 8,17 грн. 3% річних.

Відповідно до п.3 ч. 4 ст. 129 ГПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 123, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Коростенський машинобудівний завод" (11500, Житомирська обл., м. Коростень, вул. В. Сосновського, буд. 65, ід. код 00203134)

на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод нафтогазового обладнання" ( 61106, м. Харків, вул. Індустріальна,17, код ЄДРПОУ 38509297)

- 600000,00 грн. - заборгованість за договорами про надання поворотної фінансової допомоги;

- 575,34 грн. - пеня;

- 26950,82 грн. - 3% річних;

- 35122,35грн. - інфляційні нарахування;

- 9939,73 грн. - судовий збір.

3. В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 12.11.20

Суддя Сікорська Н.А.

Віддрукувати:

1 - до справи

2,3 - сторонам (рек.)