Ухвала

від 12.11.2020 по справі 761/45462/18

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

12 листопада 2020 року

м. Київ

справа № 761/45462/18

провадження № 61-15797ск20

Верховний Суд у складі судді Другої судової палати Касаційного цивільного суду Бурлакова С. Ю.

розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 24 лютого 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 23 вересня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк Надра , Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства Комерційний банк Надра Білої Ірини Володимирівни, третя особа - ОСОБА_2 , про визнання зобов`язань за кредитним договором виконаними та визнання дій протиправними,

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2018 року ОСОБА_1 звернулася до Шевченківського районного суду

м. Києва з позовом, у якому, уточнивши свої позовні вимоги, просила:

- визнати протиправними та заборонити дії щодо продажу права вимоги

за кредитним договором № 259/МК60/2008-840 від 23 червня 2008 року

на суму, що не відповідає фактичній заборгованості за кредитним договором від 23 червня 2008 року № 259/МК60/2008-840;

- визнати фактичною заборгованістю за кредитним договором від 23 червня 2008 року № 259/МК60/2008-840 на суму 433 159,39 грн, визначену в рішенні Обухівського районного суду Київської області від 01 грудня 2009 року, яка підлягає стягненню за рахунок предмету іпотеки;

- визнати протиправними та зобов`язати Публічне акціонерне товариство Комерційний банк Надра скасувати нарахування заборгованості

за кредитом у тому чисті процентів, штрафів, пені за кредитом, після звернення Публічного акціонерного товариства Комерційний банк Надра до суду

з вимогою про дострокове стягнення заборгованості за кредитним договором від 23 червня 2008 року № 259/МК60/2008-840.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 24 лютого 2020 року

в задоволенні позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного суду від 23 вересня 2020 року рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 24 лютого 2020 року змінено. Викладено мотивувальну частину рішення в редакції цієї постанови.

27 жовтня 2020 року ОСОБА_1 надіслала засобами поштового зв`язку

до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Шевченківського районного суду

м. Києва від 24 лютого 2020 року та постанову Київського апеляційного суду

від 23 вересня 2020 року (повний текст якої складено 28 вересня 2020 року).

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справ між суддями

від 28 жовтня 2020 року для розгляду справи визначено суддю-доповідача

Бурлакова С. Ю.

Подана касаційна скарга не може бути прийнята до розгляду та вирішено питання про відкриття касаційного провадження, оскільки в порушення вимог пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України, заявником у касаційній скарзі не вказано підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав).

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті,

є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного

у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції

в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Пунктом 5 частини другої статті 392 ЦПК України передбачено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав).

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах,

що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 узагальнено посилається на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, проте не зазначає конкретні обов`язкові підстави касаційного оскарження, визначені частиною другою статті 389 ЦПК України, що унеможливлює вирішення питання про відкриття касаційного провадження

Враховуючи викладене, відповідно до вимог частини другої, четвертої статті 392 ЦПК України, заявнику необхідно надіслати на адресу суду уточнену редакцію касаційної скарги, в якій повинно бути зазначено конкретну обов`язкову підставу (підстави),

на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 ЦПК України підстави (підстав), та надати копії скарги відповідно до кількості учасників справи.

Відповідно до вимог частини другої статті 393 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала. За змістом частини першої статті 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог цього Кодексу щодо форми і змісту, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Отже, касаційну скаргу слід залишити без руху з наданням заявнику можливості усунути вищевказані недоліки.

Керуючись статтями 185, 392, 393 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Залишити без руху касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 24 лютого 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 23 вересня 2020 року, та надати для усунення зазначених вище недоліків строк до 14 грудня 2020 року але який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали.

У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута заявнику.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.

Суддя С. Ю. Бурлаков