Рішення

від 09.11.2020 по справі 203/3127/19

КІРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа №203/3127/19

Провадження №2/0203/756/2020

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.11.2020 року Кіровський районний суд міста Дніпропетровська у складі:

головуючого судді Католікяна М.О.,

при секретарі Дзьомі Ю.О.,

з участю:

-представника позивача ОСОБА_1 ;

-представника третьої особи Маньковського В.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом Дніпровської міської ради до товариства з обмеженою відповідальністю Фірми УКРСТАР ЛТД, ОСОБА_2 , треті особи - приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Щетілова Ольга Валеріївна, Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради, про визнання недійсними договорів купівлі-продажу, акту прийому-передачі, протоколу загальних зборів, скасування записів про державну реєстрацію права власності, зобов`язання вчинити дії,

у с т а н о в и в:

1. 29 серпня 2019 року позивач звернувся до суду з позовом до ТОВ Фірми УКРСТАР ЛТД, ОСОБА_2 , треті особи - приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Щетілова О.В., Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради, про визнання недійсними договорів купівлі-продажу, акту прийому-передачі, протоколу загальних зборів, скасування записів про державну реєстрацію права власності, зобов`язання вчинити дії. Заявлені позовні вимоги обґрунтовано тим, що територіальній громаді міста Дніпра належить земельна ділянка площею 0,0874 га, розташована за адресою: АДРЕСА_1 (кадастровий номер - 1210100000:06:101:0085). Заочним рішенням Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 10.02.2009 за ОСОБА_2 було визнано право власності на самочинне майно, побудоване нею на вказаній ділянці. 24.12.2013 між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було укладено два договори купівлі-продажу, за якими останній придбав розташоване на спірній земельній ділянці нерухоме майно. 19.02.2015 між позивачем та ОСОБА_3 було укладено договір оренди, за яким останній на 10 років одержав у користування вказану земельну ділянку. Через порушення умов оренди позивач звернувся до суду з позовом про його розірвання, проте у зв`язку зі смертю ІНФОРМАЦІЯ_1 орендаря провадження у справі було закрите. Згодом на підставі протоколу загальних зборів ТОВ Фірми УКРСТАР ЛТД та відповідного акту приймання-передачі від 22.12.2018 вказане майно було передане до статутного капіталу ТОВ Фірми УКРСТАР ЛТД. За заявою позивача заочне рішення від 10.02.2009 було скасоване, а ухвалою суду від 18.06.2019 - позов ОСОБА_2 залишено без розгляду. Таким чином, оскільки судове рішення, яке стало підставою для первинної реєстрації права власності на нерухоме майно, було скасовано, укладені згодом правочини мають бути визнані недійсними через порушення права позивача на володіння власним майном (землею). Викладені обставини стали причиною звернення позивача до суду з позовом про визнання недійсними договорів купівлі-продажу від 24.12.2013, визнання недійсними акту приймання-передачі та протоколу загальних зборів від 22.12.2018 у частині передачі до статутного капіталу нерухомого майна, розташованого на спірній земельній ділянці, скасування відповідних записів про державну реєстрацію прав власності на вказане нерухоме майно, зобов`язання ОСОБА_2 повернути земельну ділянку, привівши її у придатний стан шляхом знесення самочинного майна (т. 1 а.с.а.с. 2 - 10 ).

2. 02 вересня 2019 року суд за заявою позивача постановив ухвалу про забезпечення позову шляхом накладення арешту на спірне нерухоме майно (споруда А-1 - нежитлова будівля площею 319,8 м 2 , ґанок а площею 9,9 м 2 , ґанок а 1 площею 0,6 м 2 , ґанок а 2 площею 0,6 м 2 , ґанок а 3 площею 0,5 м 2 , ґанок а 4 площею 0,3 м 2 , ґанок а 5 площею 0,3 м 2 , ґанок а 6 площею 3,1 м 2 , ґанок а 7 площею 2,3 м 2 ), заборони вчиняти будь-які дії з його відчуження (т. 1 а.с.а.с. 27, 28 ).

3. 18 грудня 2019 року ухвалою суду провадження у справі було закрите. Ухвалу було вмотивовано тим, що справа з огляду на її суб`єктний склад та предмет позову підлягає розгляду за правилами господарського судочинства (т. 1 а.с.а.с. 120, 121 ).

4. 16 квітня 2020 року постановою Дніпровського апеляційного суду ухвалу Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 18.12.2019 було скасовано, а справу - направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції (т. 1 а.с.а.с. 158 - 162 ).

5. 16 липня 2020 року суд постановив ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті (т. 1 а.с. 227 ).

6. Відзиви на позов, пояснення третіх осіб у справі не подано.

7. У судових засіданнях представник позивача позов підтримав, пояснивши, що позивачеві належить земельна ділянка, розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Заочним рішенням Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 10.02.2009 за ОСОБА_2 було визнано право власності на самочинне майно, побудоване нею на вказаній ділянці. 24.12.2013 між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було укладено два договори купівлі-продажу, за якими останній придбав розташоване на спірній земельній ділянці нерухоме майно. 19.02.2015 між позивачем та ОСОБА_3 було укладено договір оренди, за яким останній на 10 років одержав у користування вказану земельну ділянку. Через порушення умов оренди позивач звернувся до суду з позовом про його розірвання, проте у зв`язку зі смертю ІНФОРМАЦІЯ_1 орендаря провадження у справі було закрите. Згодом на підставі протоколу загальних зборів ТОВ Фірми УКРСТАР ЛТД та відповідного акту приймання-передачі від 22.12.2018 вказане майно було передане до статутного капіталу ТОВ Фірми УКРСТАР ЛТД. За заявою позивача заочне рішення від 10.02.2009 було скасоване, а ухвалою суду від 18.06.2019 - позов ОСОБА_2 залишено без розгляду. Таким чином, оскільки судове рішення, яке стало підставою для первинної реєстрації права власності на нерухоме майно, було скасовано, укладені згодом правочини мають бути визнані недійсними через порушення права позивача на володіння власним майном (землею).

8. Представник Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради у суді не заперечував проти позову, просив ухвалити рішення на захист права територіальної громади на належну їй землю.

9. Представники відповідачів, ОСОБА_2 до суду не з`явилися, були повідомлені належним чином.

10. Приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Щетілова О.В. до суду також не з`явилася, звернувшись з клопотаннями про розгляд справи за її відсутності (т. 1 а.с.а.с. 31, 176 ).

11. Суд, заслухавши пояснення представників позивача, третьої особи, вивчивши матеріали справи, дійшов висновку про те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з таких підстав.

12. Судом встановлено, що 11.11.2008 ОСОБА_2 звернулася до Кіровського районного суду м. Дніпропетровська з позовом до ТОВ Фірми УКРСТАР ЛТД, Дніпропетровської міської ради про визнання права власності на самочинне нерухоме майно, побудоване на земельній ділянці площею 0,0874 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 (кадастровий номер - 1210100000:06:101:0085) (споруда А-1 - нежитлова будівля площею 319,8 м 2 , ґанок а площею 9,9 м 2 , ґанок а 1 площею 0,6 м 2 , ґанок а 2 площею 0,6 м 2 , ґанок а 3 площею 0,5 м 2 , ґанок а 4 площею 0,3 м 2 , ґанок а 5 площею 0,3 м 2 , ґанок а 6 площею 3,1 м 2 , ґанок а 7 площею 2,3 м 2 ) (цивільна справа №2-951/09) .

13. 10 лютого 2009 року суд у цивільній справі №2-951/09 ухвалив заочне рішення, яким позов задовольнив у повному обсязі.

14. 24 грудня 2013 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було укладено договір купівлі-продажу 1/2 частини нежитлової будівлі, за яким останній придбав 1/2 частину спірного нерухомого майна. Договір був посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Грамс О.В. і зареєстрований у реєстрі за №1672 (т. 1 а.с. 13 ).

15. Того ж дня між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було укладено договір купівлі-продажу 1/2 частини нежитлової будівлі, за яким останній придбав 1/2 частину спірного нерухомого майна. Договір був посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Грамс О.В. і зареєстрований у реєстрі за №1677 (т. 1 а.с. 12 ).

16. 11 червня 2018 року суд за заявою Дніпровської міської ради скасував заочне рішення від 10.02.2009, ухвалене у цивільній справі №2-951/09, призначивши справу до повторного розгляду за правилами загального позовного провадження.

17. 22 грудня 2018 року загальними зборами ТОВ Фірма УКРСТАР ЛТД було ухвалене протокольне рішення про передачу спірного нерухомого майна до статутного капіталу товариства (т. 1 а.с. 11 ).

18. 22 грудня 2018 року на підставі вказаного протоколу загальних зборів між ОСОБА_3 і ТОВ Фірма УКРСТАР ЛТД було складено та підписано акт приймання-передачі спірного нерухомого майна та зареєстровано право власності останнього на нього (т. 1 а.с. 11 ).

19. ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 помер (актовий запис про смерть №342, складеного 08.02.2019 Чечелівським районним у м. Дніпрі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області). Цей факт, зокрема, встановлено ухвалою Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 18.06.2019, постановленою у цивільній справі №203/1297/18.

20. 18 червня 2019 року Кіровський районний суд м. Дніпропетровська постановив ухвалу про залишення без розгляду позову ОСОБА_2 до ТОВ Фірми УКРСТАР ЛТД, Дніпропетровської міської ради про визнання права власності на самочинне нерухоме майно (цивільна справа №2-951/09).

21. Відповідно до статті 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

22. Згідно зі статтею 1 Закону України від 21.05.1997 № 280/97-ВР Про місцеве самоврядування в Україні (далі - Закон № 280/97-ВР ) місцеві ради як представницькі органи місцевого самоврядування наділяються правом представляти інтереси територіальної громади і приймати від її імені рішення.

23. За правилами, встановленими частиною 1 статті 83 Земельного кодексу України (далі - ЗК), землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю.

24. Ураховуючи зміст приведених норм у їх сукупності, суд доходить висновку про існування презумпції належності земельних ділянок на території м. Дніпра (у тому числі, земельної ділянки, на якій розташовані спірні об`єкти нерухомості) територіальній громаді міста в особі позивача.

25. Частиною 1 статті 122 ЗК визначено, що сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

26. За змістом абзацу першого частини 1 статті 116 ЗК громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

27. Відповідно до пунктів а , в , є частини 1 статті 12 ЗК до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить: розпорядження землями територіальних громад; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; здійснення контролю за використанням та охороною земель комунальної власності, додержанням земельного та екологічного законодавства.

28. Згідно з пунктом 34 частини першої статті 26 Закону № 280/97-ВРвирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин віднесено до виключної компетенції місцевих рад.

29. Порядок реалізації права власності, права користування землею фізичними особами визначається відповідними положеннями ЗК, Цивільного кодексу України (далі - ЦК) тощо.

30. За правилами, встановленими частиною 1 статті 376 ЦК, житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

31. Судом встановлено, що земельна ділянка, на якій розташоване спірне нерухоме майно, не була відведена для цієї мети, отже таке майно у розумінні матеріального закону є самочинним.

32. Частинами 2, 4 статті 376 ЦК визначено, що особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього. Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.

33. За змістом пунктів а , б частини 1 статті 211 ЗК громадяни та юридичні особи несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно до законодавства за такі порушення: укладення угод з порушенням земельного законодавства; самовільне зайняття земельних ділянок.

34. Відповідно до статті 212 ЗК самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.

35. Аналіз встановлених судом фактів дає підстави дійти висновку про те, що оскільки спірна земельна ділянка була зайнята самовільно, з укладенням у подальшому правочинів з відчуження самочинного майна, побудованого на цій ділянці, з порушенням земельного законодавства, існують усі підстави для застосування приписів приведених вище норм.

36. При цьому суд бере до уваги те, що, оскільки заочне рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 10.02.2009, яке стало підставою для первинної реєстрації права на самочинне майно, було скасовано як незаконне, то й переходи такого права до інших осіб ( ОСОБА_5 , ТОВ Фірми УКРСТАР ЛТД) відбулися без відповідних правових підстав.

37. Такий висновок суду ґрунтується на приписах чинного законодавства з урахування судової практики Верховного Суду України.

38. Так, правові, економічні та організаційні засади проведення державної реєстрації речових та інших прав, які підлягають реєстрації, та їх обтяжень визначені Законом України від 01.07.2004 №1952-IV Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - Закон №1952-IV).

39. Згідно з частиною 3 статті 3 цього Закону права на нерухоме майно та їх обтяження, які підлягають державній реєстрації, виникають з моменту такої реєстрації.

40. Крім того, порядок державної реєстрації речових прав на майно станом на 24.12.2013 (дата первинної реєстрації права власності) регулювався Порядком державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2013 №868 (далі - Порядок) .

41. За правилами, встановленими частинами 1, 2 статті 26 Закону №1952-IV записи до Державного реєстру прав на нерухоме майно (далі - Державний реєстр прав) вносяться на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

42. У разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.

43. Пунктом 37 Порядку визначено, що рішення суду, що набрало законної сили, щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно , є документом, що підтверджує виникнення, перехід та припинення речових прав на нерухоме майно.

44. Якщо судовий акт скасовано, то він не породжує жодних правових наслідків з моменту його ухвалення.

45. Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд України у постанові від 13.05.2015 № 44190784 (справа №6-53цс15), яка відповідно до статті 263 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК) підлягає урахуванню судом.

46. За змістом статті 655 ЦК за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

47. За своєю юридичною природою договір купівлі-продажу є двостороннім (взаємним), платним, консенсуальним, каузальним правочином, для якого за загальним правилом властива наявність волі на її укладення власника майна, що відчужується, та його набувача.

48. Відповідно до частин 1, 3 статті 215 ЦК підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1 - 3, 5, 6 статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

49. Згідно з частиною 1 статті 203 ЦК зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

50. Судом встановлено, що земельна ділянка, на якій було побудоване спірне нерухоме майно, не надавалась ОСОБА_2 у порядку, встановленому законом, а само нерухоме майно є самочинним, і підстави реєстрації речових прав на нього з часом зникли, отже договори купівлі-продажу цього майна, укладені 24.12.2013 між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , мають бути визнані недійсними як такі, що суперечать ЦК та іншим актам цивільного законодавства.

51. За правилами, встановленими абзацом першим частини 1 статті 216 ЦК, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

52. Таким чином, аналізуючи встановлені факти та висновок про недійсність договорів купівлі-продажу від 24.12.2013, якого дійшов суд, мають бути визнані недійсними і протокол загальних зборів та акт приймання-передачі від 22.12.2018 у частині передачі до статутного капіталу товариства спірного нерухомого майна.

53. При цьому суд вважає цілком правильним посилання позивача на частину 3 статті 215 ЦК як на підставу, що дозволяє оспорювати дійсність правочину особі, яка не є його стороною.

54. Розв`язуючи позов у частині вимог про скасування записів про державну реєстрацію прав власності, суд виходить з такого.

55. Під захистом цивільних прав розуміється передбачений законодавством засіб, за допомогою якого може бути досягнуте припинення, запобігання, усунення порушення права, його відновлення і (або) компенсація витрат, викликаних порушенням права. Обраний спосіб захисту має безпосередньо втілювати мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту, тобто мати наслідком повне припинення порушення його прав та охоронюваних законом інтересів.

56. Належний спосіб захисту, виходячи із застосування спеціальної норми права, повинен забезпечити ефективне використання цієї норми у її практичному застосуванні - гарантувати особі спосіб відновлення порушеного права або можливість отримання нею відповідного відшкодування.

57. Отже, засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом. У рішенні від 31.07.2003 у справі Дорани проти Ірландії Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття ефективний засіб передбачає не лише запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

58. Як правило, суб`єкт порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права (пункт 5.6 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16).

59. Крім того, Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі №338/180/17, від 11.09.2018 у справі №905/1926/16 та від 30.01.2019 у справі №569/17272/15-ц.

60. Законом України від 05.12.2019 №340-ІХ Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству (далі - Закон №340-ІХ), який набрав чинності з 16.01.2020, статтю 26 Закону №1952 було викладено у новій редакції.

61. Так, пунктами 1, 2, 3 частини 3 статті 26 Закону №1952 (у редакції, чинній від 16.01.2020) визначено, що відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню. У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом а пункту 2 частини 6 статті 37 цього Закону , а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом а пункту 2 частини 6 статті 37 цього Закону ) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону . Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

62. Зміст зазначеної правової норми переконливо свідчить про те, що, на відміну від частини 2 статті 26 Закону №1952 у попередній редакції, яка передбачала такі способи судового захисту порушених прав як скасування записів про проведену державну реєстрацію прав та скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, чинна редакція встановлює такі способи судового захисту порушених прав та інтересів особи:

- судове рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав;

- судове рішення про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав;

- судове рішення про скасування державної реєстрації прав.

63. При цьому з метою ефективного захисту порушених прав законодавець уточнив, що ухвалення зазначених судових рішень обов`язково має супроводжуватися одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

64. Таким чином, суд вважає, що від 16.01.2020 законодавець вже виключив такий спосіб захисту порушених речових прав як скасування запису про проведену державну реєстрацію права, а відтак позивач обрав невірний спосіб захисту порушеного права, отже позов у цій частині підлягає відхиленню.

65. За змістом статті 391 ЦК власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

66. Аналіз встановлених у судових засіданнях фактів та обставин свідчить про те, що на належній позивачеві земельній ділянці, самовільно зайнятій ОСОБА_2 , розташоване самочинне нерухоме майно. Викладене, безумовно, підтверджує факт вибуття у незаконний спосіб з володіння позивача земельної ділянки та наявність для нього перешкод у користуванні та розпорядженні нею.

67. Ураховуючи такий висновок, суд вважає за необхідне задовольнити заявлений у справі позов і в частині повернення позивачеві земельної ділянки за умови дотримання вимог статей 376 ЦК, 212 ЗК.

68. Така позиція цілком узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, викладеної у постанові від 17.12.2014 року № 42390315 (справа №6-137цс14), яка відповідно до статті 263 ЦПК підлягає урахуванню судом.

69. Так, відповідно до частин 4, 7 статті 376 ЦК залежно від ознак самочинного будівництва заінтересовані особи можуть вимагати від особи, яка здійснила самочинне будівництво: знесення самочинно збудованого об`єкта або проведення його перебудови власними силами або за її рахунок, приведення земельної ділянки у попередній стан або відшкодування витрат.

70. З урахуванням змісту приведеної правової норми в поєднанні з положеннями статей 16 , 386 , 391 ЦК вимоги про зобов`язання ОСОБА_2 знести самочинно збудоване нею нерухоме майно на земельній ділянці, власником або користувачем якої є інша особа, можуть бути заявлені власником чи користувачем земельної ділянки або іншою особою, права якої порушено, за умови доведеності факту порушення прав цих осіб самочинною забудовою.

71. При цьому суд не вважає перешкодою для цього наявність у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запису про належність цього майна іншій особі - ТОВ Фірмі УКРСТАР ЛТД, оскільки цей факт має абсолютно формальну (абстрактну) природу на тлі скасування заочного рішення від 10.02.2009 та недійсності усіх подальших правочинів.

72. У порядку статті 141 Цивільного процесуального кодексу України з відповідачів на користь позивача у рівних частках пропорційно задоволеній частині позову підлягає стягненню компенсація його судових витрат у сумі 10 565,50 грн (по 5 282,75 грн) (т. 1 а.с.а.с. 1, 18 ).

73. Керуючись статтями 5, 7, 10 - 13, 19, 23, 76 - 81, 89, 133, 141, 209 - 211, 213, 223, 228, 229, 258, 259, 263 - 265 Цивільного процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в:

Позов Дніпровської міської ради (ідентифікаційний код - 26510514; 49000, Україна, місто Дніпро, проспект Дмитра Яворницького, 75 ) до товариства з обмеженою відповідальністю Фірми УКРСТАР ЛТД (ідентифікаційний код - 20190356; 49000, Україна, місто Дніпро, проспект Дмитра Яворницького, 98 ), ОСОБА_2 (РНОКПП - НОМЕР_1 ; АДРЕСА_2 ), треті особи - приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Щетілова Ольга Валеріївна, Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради, про визнання недійсними договорів купівлі-продажу, акту прийому-передачі, протоколу загальних зборів, скасування записів про державну реєстрацію права власності, зобов`язання вчинити дії задовольнити частково.

Визнати недійсним договір купівлі-продажу 1/2 частини нежитлової будівлі від 24 грудня 2013 року, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Грамс Ольгою Валеріївною, зареєстрований у реєстрі за №1672.

Визнати недійсним договір купівлі-продажу 1/2 частини нежитлової будівлі від 24 грудня 2013 року, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Грамс Ольгою Валеріївною, зареєстрований у реєстрі за №1677.

Визнати недійсним акт прийому-передачі від 22 грудня 2018 року в частині передачі ОСОБА_3 товариству з обмеженою відповідальністю Фірмі УКРСТАР ЛТД нерухомого майна, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 (споруда А-1 - нежитлова будівля площею 319,8 м 2 , ґанок а площею 9,9 м 2 , ґанок а 1 площею 0,6 м 2 , ґанок а 2 площею 0,6 м 2 , ґанок а 3 площею 0,5 м 2 , ґанок а 4 площею 0,3 м 2 , ґанок а 5 площею 0,3 м 2 , ґанок а 6 площею 3,1 м 2 , ґанок а 7 площею 2,3 м 2 ).

Визнати недійсним протокол загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю Фірми УКРСТАР ЛТД від 22 грудня 2018 року №14 в частині передачі ОСОБА_3 до статутного капіталу товариства з обмеженою відповідальністю Фірми УКРСТАР ЛТД нерухомого майна, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 (споруда А-1 - нежитлова будівля площею 319,8 м 2 , ґанок а площею 9,9 м 2 , ґанок а 1 площею 0,6 м 2 , ґанок а 2 площею 0,6 м 2 , ґанок а 3 площею 0,5 м 2 , ґанок а 4 площею 0,3 м 2 , ґанок а 5 площею 0,3 м 2 , ґанок а 6 площею 3,1 м 2 , ґанок а 7 площею 2,3 м 2 ).

Зобов`язати ОСОБА_2 повернути Дніпровській міській раді земельну ділянку по АДРЕСА_1 , привівши її у придатний для використання стан шляхом знесення самочинно побудованої нежитлової будівлі: споруда А-1 - нежитлова будівля площею 319,8 м 2 , ґанок а площею 9,9 м 2 , ґанок а 1 площею 0,6 м 2 , ґанок а 2 площею 0,6 м 2 , ґанок а 3 площею 0,5 м 2 , ґанок а 4 площею 0,3 м 2 , ґанок а 5 площею 0,3 м 2 , ґанок а 6 площею 3,1 м 2 , ґанок а 7 площею 2,3 м 2 .

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Дніпровської міської ради компенсацію судових витрат у сумі 5 282,75 гривень.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю Фірми УКРСТАР ЛТД на користь Дніпровської міської ради компенсацію судових витрат у сумі 5 282,75 гривень.

Апеляційна скарга на рішення може бути подана через Кіровський районний суд м. Дніпропетровська протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється від дня складення повного судового рішення. Рішення набирає законної сили, якщо протягом вказаних строків не подана апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повне рішення складено 12 листопада 2020 року.

Суддя М.О. Католікян