Рішення

від 03.11.2020 по справі 920/433/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

03.11.2020 Справа № 920/433/19 м. Суми

Господарський суд Сумської області у складі судді Котельницької В.Л., розглянувши в порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні матеріали справи № 920/433/19

за позовом: Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України (вул. Б. Хмельницького, 6, м. Київ, 01601, код ЄДРПОУ 20077720),

до відповідача: Комунального підприємства Теплогарант (вул. Садова, 39а, м.Конотоп, Сумська область, 41615, код ЄДРПОУ 32325215),

про стягнення 1045591 (один мільйон сорок п`ять тисяч п`ятсот дев`яносто одна тисяча) грн. 04 (чотири) коп.,

за участю представників:

від позивача: Єфременко О.О.(в режимі відеоконференції),

від відповідача: не прибув,

Секретар судового засідання Осокіна А.М.

УСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду Сумської області від 08.05.2019 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі №920/433/19 за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначене на 20.06.2019.

В судовому засіданні 22.08.2019 провадження у справі №920/433/19 зупинене до набрання законної сили судовим рішенням Господарського суду міста Києва у справі №910/9561/19.

02.04.2020 провадження у справі №920/433/19 поновлене, підготовче засідання у справі призначене на 13.04.2020.

Згідно з ухвалою суду від 05.05.2020 у справі №920/433/19 продовжено строк підготовчого провадження на час дії запроваджених Урядом карантинних заходів на території України, підготовче засідання відкладене на 09.06.2020.

В судовому засіданні 11.08.2020 закрите підготовче засідання у справі №920/433/19, розгляд справи по суті призначено на 15.09.2020.

Відповідно до ухвали суду від 15.09.2020 розгляд справи по суті відкладено на 06.10.2020.

Згідно з ухвалою суду від 06.10.2020 розгляд справи по суті відкладено на 03.11.2020.

Суть спору: позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь 1045591 (один мільйон сорок п`ять тисяч п`ятсот дев`яносто одна тисяча) грн. 04 (чотири) коп. заборгованості (в т.ч. 469952 (чотириста шістдесят дев`ять тисяч дев`ятсот п`ятдесят дві) грн. 56 (п`ятдесят шість) коп. пені, 129759 (сто двадцять дев`ять тисяч сімсот п`ятдесят дев`ять) грн. 19 (дев`ятнадцять) коп.-3% річних, 445879 (чотириста сорок п`ять тисяч вісімсот сімдесят дев`ять) грн. 29 (двадцять дев`ять) коп. інфляційних втрат) за неналежне виконання умов договору постачання природного газу від 20.09.2016 №5099/1617-ТЕ-29, укладеного між сторонами даного спору, а також судові витрати, пов`язані з розглядом справи.

23.06.2020 представник позивача подав до суду заяву (вх. № 2089/20 від 23.06.2020) про зменшення позовних вимог, відповідно до якої просить суд стягнути з відповідача на користь позивача 928226 (дев`ятсот двадцять вісім тисяч двісті двадцять шість) грн. 51 (п`ятдесят одна) коп заборгованості (в т.ч. 469952 (чотириста шістдесят дев`ять тисяч дев`ятсот п`ятдесят дві) грн. 56 (п`ятдесят шість) коп. пені, 94276 (дев`яносто чотири тисячі двісті сімдесят шість) грн. 09 (дев`ять) коп. -3% річних, 363997 (триста шістдесят три тисячі дев`ятсот дев`яносто сім) грн. 86 (вісімдесят шість) коп. інфляційних втрат) за неналежне виконання умов договору постачання природного газу від 20.09.2016 №5099/1617-ТЕ-29, укладеного між сторонами даного спору, а також судові витрати, пов`язані з розглядом справи.

Зазначена заява прийнята судом до розгляду ухвалою від 07.07.2020 та долучена до матеріалів справи.

Представник позивача в судовому засіданні в режимі відеоконференції уточнені позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином,

У відзиві №291 від 28.05.2019 відповідач наголошував на тому, що придбаний на умовах спірного Договору газ використовувався підприємством для виробництва теплової енергії (послуг централізованого опалення) , яка споживалася населенням, а отже ціна повинна визначатися згідно з Постановою КМУ №315 від 27.04.2016.

Позивачем подано відповідь №14/4-530 від 10.06.2019 на відзив відповідача.

У додатковому відзиві №255 від 21.04.2020 відповідач просить суд позовні вимоги задовольнити частково: застосувати до вимог позивача ст. 233 ГК України та зменшити нараховану суму пені до 1 грн., у стягненні інфляційних збитків та 3% річних відмовити, судові витрати стягнути пропорційно задоволеним позовним вимогам.

У відповіді №14/4-530-20 від 30.04.2020 на відзив позивач проти зменшення розміру пені заперечує в повному обсязі, просить суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Враховуючи достатність часу, наданого сторонам для подачі доказів в обґрунтування своєї позиції по справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для реалізації учасниками процесу своїх прав.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до укладеного між сторонами договору постачання природного газу №5099/1617-ТЕ-29 від 20.09.2016 (далі за текстом - Договір ), позивач зобов`язується поставити відповідачеві у 2016-2017 роках природний газ, а відповідач, в свою чергу, оплатити його на умовах, передбачених договором.

Згідно п. 1.2. Договору газ, що постачається за цим договором, використовується відповідачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно з актами приймання-передачі природного газу за жовтень-грудень 2016, січень-квітень 2017 року позивач передав, а відповідач прийняв природний газ загальною вартістю 64161958 грн. 34 коп.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач порушив взяті на себе зобов`язання та всупереч умовам укладеного між сторонами договору несвоєчасно оплатив спожитий природний газ, у зв`язку з чим останньому нараховано пеню відповідно до п. 8.2. договору, інфляційні збитки, а також 3% річних.

Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст. 712 Цивільного кодексу України, яка кореспондується з ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Стаття 526 ЦК України передбачає, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 530 ЦК України визначено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України).

За умовами п. 6.1 договору купівлі-продажу природного газу, оплата за газ здійснюється відповідачем виключно коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Судом встановлено, що поставлений позивачем природний газ у жовтні-грудні 2016, січні-квітні 2017 року загальною вартістю 64161958 грн. 34 коп. оплачений відповідачем повністю, однак з простроченням строків оплати, визначених п. 6.1. договору.

Відповідно до частини 1 статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

За змістом статті 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань № 2921-ІІІ від 10.01.2002р., розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 8.2 договору, у разі прострочення відповідачем оплати згідно п.6.1 цього Договору, останній зобов`язується сплатити позивачу крім суми заборгованості пеню в розмірі 21% річних, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Згідно з поданим розрахунком, за несвоєчасну оплату природного газу відповідачеві нарахована пеня в загальній сумі 469952 (чотириста шістдесят дев`ять тисяч дев`ятсот п`ятдесят дві) грн. 56 (п`ятдесят шість) коп., виходячи з суми заборгованості з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, за зобов`язаннями жовтня 2016 р. за період з 26.11.2016 по 15.12.2016, за зобов`язаннями лютого 2017 р. за період з 28.03.2017 по 10.04.2017, за зобов`язаннями березня 2017 р. за загальний період з 26.04.2017 по 25.02.2018, за зобов`язаннями квітня 2017 р. за період з 26.05.2017 по 26.02.2018 з урахуванням строків розрахунків визначених договором та здійснених відповідачем оплат.

Судом встановлено та не заперечується з боку відповідача факт порушення грошового зобов`язання в частині своєчасної та повної оплати отриманого природного газу, а отже позовні вимоги в частині стягнення з відповідача пені в розмірі 469952 (чотириста шістдесят дев`ять тисяч дев`ятсот п`ятдесят дві) грн. 56 (п`ятдесят шість) коп. є обґрунтованими та правомірними.

В той же час, судом встановлено, що відповідачем у додатковому відзиві заявлене клопотання про зменшення розміру пені до 1 гривні.

Відповідно до частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Згідно з приписами статті 233 Господарського процесуального кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Статтею 233 Господарського кодексу України надано суду можливість пом`якшити розмір неустойки у випадку її надмірності порівняно з наслідками порушення зобов`язання. Це є одним з правових способів, наданих законом, який направлений проти зловживання правом вільного визначення розміру неустойки, тобто по суті, направлений на реалізацію вимог частини другої статті 13 Цивільного кодексу України, відповідно до якої при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утриматися від дій, які могли б могли порушити права інших осіб.

Застосовуючи дану норму, суд зобов`язаний встановити баланс між застосованим до порушника заходом відповідальності у вигляді неустойки й оцінкою дійсного, а не покладеного розміру збитків, заподіяних у результаті конкретного правопорушення (Рішення Конституційного суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013).

Відповідно до пункту 42 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/211 від 07.04.2008 року, якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій. Зазначені норми ставлять право суду на зменшення неустойки в залежність від співвідношення її розміру і збитків.

При цьому слід враховувати, що правила частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України та статті 233 Господарського кодексу України направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов`язання боржником.

В пункті 3.17.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України зазначено, що вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об`єктивно оцінити чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків), тощо.

Слід зазначити, що поняття значно та надмірно, при застосуванні частини третьої статті Цивільного кодексу України та статті 233 Господарського кодексу України, є оціночними і мають конкретизуватися судом у кожному конкретному випадку. Правила частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України та статті 233 Господарського кодексу України направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов`язання боржником.

Одночасно, в чинному законодавстві України відсутній вичерпний перелік виняткових випадків, за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку. Отже, вказане питання віршується судом з урахуванням приписів статті 86 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Суд при цьому повинен врахувати, що наявність у кредитора можливості стягувати із боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором (рішення Конституційного Суду від 11.07.2013 № 7-рп/2013).

Висновок суду щодо необхідності зменшення розміру штрафу, який підлягає стягненню з відповідача, повинен ґрунтуватися, крім викладеного, також на загальних засадах цивільного законодавства, якими є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (частина шоста статті 3 Цивільного кодексу України).

Правова позиція Верховного Суду Щодо підстав для зменшення розміру штрафних санкцій (пункт 13 постанови Верховного Суду від 08.05.2018 у справі № 924/709/17) наголошує, що за змістом наведених вище норм зменшення розміру заявлених до стягнення штрафних санкцій є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені та штрафу та розмір, до якого підлягає зменшенню. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

При цьому обов`язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.

Наведеної правової позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 08.05.2018 у справі № 924/709/17.

Враховуючи те, що основна заборгованість сплачена відповідачем у повному обсязі, приймаючи до уваги те, що фінансовий стан КП Теплогарант є збитковим, відповідач є теплогенеруючим підприємством; газ, який постачався за договором, використовувався відповідачем виключно для виробництва теплової енергії, що споживалась населенням, єдиним джерелом розрахунків за спожитий природний газ є отримання коштів від споживачів, а основною причиною несвоєчасних розрахунків за спожитий газ є наявність різниці у тарифах на теплову енергію, та її несвоєчасне відшкодування державою на послуги опалення та гарячого водопостачання, наданих населенню, суд приходить до висновку про часткове задоволення клопотання відповідача в частині зменшення розміру пені, а з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 50000 (п`ятдесят тисяч) грн. 00 коп. пені.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 94276 (дев`яносто чотири тисячі двісті сімдесят шість) грн. 09 (дев`ять) коп. -3% річних та 363997 (триста шістдесят три тисячі дев`ятсот дев`яносто сім) грн. 86 (вісімдесят шість) коп. інфляційних втрат), нарахованих відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України.

Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому, в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Згідно п. 2 інформаційного листа ВГСУ від 17.07.2012, до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Відповідно до листа Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ для визначення індексу інфляції за будь-який період необхідно помісячні індекси, які складають відповідний період, перемножити між собою.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Судом перевірено розрахунок розміру 3% річних та інфляційних збитків та встановлено, що штрафні санкції розраховані арифметично та логічно вірно, а з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 94276 (дев`яносто чотири тисячі двісті сімдесят шість) грн. 09 (дев`ять) коп. -3% річних та 363997 (триста шістдесят три тисячі дев`ятсот дев`яносто сім) грн. 86 (вісімдесят шість) коп. інфляційних втрат.

Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору. Якщо інше не передбачено законом, у разі залишення позову без задоволення, закриття провадження у справі або залишення без розгляду позову позивача, звільненого від сплати судового збору, судовий збір, сплачений відповідачем, компенсується за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Виходячи з фактичних обставин даної справи, враховуючи, що спір між сторонами виник в результаті неправомірних дій відповідача, відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір в сумі 13923 (тринадцять тисяч дев`ятсот двадцять три) грн 40 (сорок) коп. покладається на відповідача в повному обсязі.

Крім того, судом враховані роз`яснення, надані у Постанові Пленуму ВГСУ від 21.02.2013 № 7 Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України , відповідно до яких у разі коли господарський суд зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов`язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено.

Керуючись ст. ст. 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Комунального підприємства Теплогарант (вул. Садова, 39а, м. Конотоп, Сумська область, 41615, код ЄДРПОУ 32325215) на користь Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України (вул. Б. Хмельницького, 6, м. Київ, 01601, код 20077720) 50000 (п`ятдесят тисяч) грн. 00 коп. пені, 94276 (дев`яносто чотири тисячі двісті сімдесят шість) грн. 09 (дев`ять) коп. - 3% річних та 363997 (триста шістдесят три тисячі дев`ятсот дев`яносто сім) грн. 86 (вісімдесят шість) коп. інфляційних втрат, 13923 (тринадцять тисяч дев`ятсот двадцять три) грн 40 (сорок) коп. витрат по сплаті судового збору.

3. В іншій частині в позові відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Згідно зі ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Відповідно до ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 13.11.2020.

Суддя В.Л. Котельницька