Постанова

від 04.02.2021 по справі 920/433/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" лютого 2021 р. Справа№ 920/433/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тищенко О.В.

суддів: Тарасенко К.В.

Шаптали Є.Ю.

за участю секретаря судового засідання Рудь Н.В.

за участю представників згідно протоколу судового засідання від 04.02.2021

розглянувши апеляційну скаргу Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України на рішення Господарського суду Сумської області від 03.11.2020 (повний текст рішення складено 13.11.2020)

у справі №920/433/19 (суддя Котельницька В.Л.)

за позовом Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України

до Комунального підприємства Теплогарант

про стягнення 1045591,04 грн.

1. Зміст позовних вимог та заперечень

У травні 2019 року позивач звернувся до Господарського суду Сумської області з позовом до відповідача, в якому просив стягнути з останнього борг в сумі 1045591,04 грн., в т.ч. 469952,56 грн. пені, 129759,19 грн. - 3% річних, 445879,29 грн. інфляційних втрат.

23.06.2020 позивач подав до суду заяву про зменшення позовних вимог, відповідно до якої просив суд стягнути з відповідача на користь позивача 928226,51 грн. заборгованості, в т.ч. 469952,56 грн. пені, 94276,09 грн. - 3% річних, 363997,86 грн. інфляційних втрат.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем зобов`язань за договором постачання природного газу №5099/1617-ТЕ-29 від 20.09.2016, а саме відповідач несвоєчасно оплатив спожитий природний газ, у зв`язку з чим останньому нараховано пеню відповідно до п. 8.2. договору, інфляційні збитки, а також 3% річних.

Відповідач у відзиві на позов проти заявлених позовних вимог заперечив та зазначив, що придбаний на умовах спірного Договору газ використовувався підприємством для виробництва теплової енергії (послуг централізованого опалення), яка споживалася населенням, а отже ціна повинна визначатися згідно з Постановою КМУ №758 від 01.10.2015.

У додатковому відзиві відповідач просить суд позовні вимоги задовольнити частково: застосувати до вимог позивача ст. 233 Господарського кодексу України та зменшити нараховану суму пені до 1 грн., у стягненні інфляційних збитків та 3% річних відмовити, судові витрати стягнути пропорційно задоволеним позовним вимогам, з підстав, зазначених у відзиві.

2. Фактичні обставини, встановлені місцевим та апеляційним судом

20.09.2016 між Публічним акціонерним товариством Національна акціонерна компанія Нафтогаз України та Комунальним підприємством Теплогарант був укладений договір постачання природного газу №5099/1617-ТЕ-29, за умовами якого позивач зобов`язувався поставити відповідачеві у 2016-2017 роках природний газ, а відповідач, в свою чергу, оплатити його на умовах, передбачених договором.

Згідно з п. 1.2. договору природний газ, що постачається за цим договором, використовується відповідачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню.

Відповідно до п.5.1. договору регульована ціна на природний газ (без урахування тарифів на послуги з транспортування та розподілу природного газу, а також податків та зборів, що включаються до його вартості відповідно до Податкового кодексу України), який постачається за цим договором, визначається згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2015 р. № 758.

Згідно з п.5.2. договору ціна за 1000 куб. метрів природного газу за цим договором становить 4942,00 гривні, крім того податок на додану вартість (ПДВ) - 20%. Усього до сплати разом з податком на додану вартість - 5930,40 грн.

Відповідно до п.5.4. договору загальна сума вартості природного газу за цим договором складається із сум вартості місячних поставок природного газу.

Пунктом 6.1. договору передбачено, що оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100-відсоткової поточної оплати протягом місяця поставки природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Сторони погодили, що з урахуванням пункту 11.3 договору укладення договору про організацію взаєморозрахунків, а також підписання сторонами відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 №20 Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання, не змінює строків та умов розрахунків за цим договором.

Відповідно до п. 8.1. договору за невиконання або неналежне виконання договірних зобов`язань сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених законодавством і цим договором.

Згідно з п.8.2 договору у разі прострочення споживачем оплати згідно пункту 6.1 цього договору він і зобов`язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 21% річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення. Нарахування пені не здійснюється постачальником на суми оплат, проведені споживачем відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11 січня 2005 р. № 20.

Відповідно до п.8.3. договору сторони погодили, що з урахуванням пункту 11.3. цього договору укладення договорів про організацію взаєморозрахунків, а також підписання сторонами відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11 січня 2005 р. № 20 спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання не звільняє Споживача від обов`язку сплатити на користь позивача платежі відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, нараховані на всю суму заборгованості за цим Договором.

Відповідно до пункту 10.3 договору строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, становить п`ять років.

Між сторонами договору укладались додаткові угоди, якими вносились зміни до договору.

Так, додатковою угодою №2 від 31.03.2017 було внесено зміни до обсягів газу, що постачається у період з 01.04.2017 по 30.09.2017 в кількості 95,4 тис. куб. м.

Відповідно до п.5 додаткової угоди №2 викладено п.5.1 та п.5.2. договору в наступній редакції: 5.1. Ціна (без урахування тарифів на послуги з транспортування та розподілу природного газу, а також податків та зборів, що включаються до його вартості відповідно до Податкового кодексу України) та порядок зміни ціни на природний газ, який постачається за цим договором, встановлюється постановою Кабінету Міністрів України від 22.03.2017 р. № 187.

5.2. Ціна за 1000 куб. м газу за цим договором з 01 квітня 2017 року становить 4942,00 гривні, крім того податок на додану вартість (ПДВ) - 20%. Усього до сплати разом з податком на додану вартість - 5930,40 грн. .

Згідно з п.7 додаткової угоди №2 замінено в пункті 8.2. розділу 8 Відповідальність сторін договору слова 21% річних на 16,4% річних .

Також додатковою угодою №2 змінено строк дії договору до 30.09.2017 року, а в частині розрахунків до повного виконання.

Відповідно до п.10 Додаткової угоди №2 угода набуває чинності з дати її підписання Сторонами і діє з 01.04.2017.

У період з жовтня 2016 року по квітень 2017 року позивач передав відповідачеві природний газ в кількості 10819,162 тис. куб. м загальною вартістю 64161958,34 грн., що підтверджується:

- актом приймання-передачі природного газу від 31.10.2016 року в кількості 1299,520 тис. куб. м на суму 7706673,41 грн.,

- актом приймання-передачі природного газу від 30.11.2016 року в кількості 1911,227 тис. куб. м на суму 11334340,60 грн.,

- актом приймання-передачі природного газу від 31.12.2016 року в кількості 2121,420 тис. куб. м на суму 12580869,17 грн.,

- актом приймання-передачі природного газу від 31.01.2017 року в кількості 2677,428 тис. куб. м на суму 15878219,02 грн.,

- актом приймання-передачі природного газу від 28.02.2017 року в кількості 1731,994 тис. куб. м на суму 10271417,22 грн.,

- актом приймання-передачі природного газу від 31.03.2017 року в кількості 1004,673 тис. куб. м на суму 5958112,76 грн.,

- актом приймання-передачі природного газу від 30.04.2017 року в кількості 72,900 тис. куб. м на суму 432326,16 грн.

Оплату в спірному періоді відповідач здійснював несвоєчасно, чим порушив умови господарського зобов`язання, зокрема вимоги пункту 6.1 договору.

3. Короткий зміст рішення місцевого суду

Рішенням Господарського суду міста Києва від 03.11.2020 у справі №920/433/19 позов задоволено частково.

Стягнуто з Комунального підприємства Теплогарант на користь Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України 50000,00 грн. пені, 94276,09 грн. - 3% річних та 363997,86 грн. інфляційних втрат, 13923,40 грн. витрат по сплаті судового збору. В іншій частині в позові відмовлено.

Задовольняючи позовні вимоги частково, місцевий господарський суд виходив з того, що основна заборгованість сплачена відповідачем у повному обсязі, водночас, фінансовий стан КП Теплогарант є збитковим, відповідач є теплогенеруючим підприємством; газ, який постачався за договором, використовувався відповідачем виключно для виробництва теплової енергії, що споживалась населенням, єдиним джерелом розрахунків за спожитий природний газ є отримання коштів від споживачів, а основною причиною несвоєчасних розрахунків за спожитий газ є наявність різниці у тарифах на теплову енергію та її несвоєчасне відшкодування державою на послуги опалення та гарячого водопостачання, наданих населенню. Тому суд зменшив розмір пені та стягнув на користь позивача 50000,00 грн. пені.

Перевіривши розрахунки 3% річних та інфляційних втрат, місцевий суд задовольнив вимоги позивача в цій частині повністю відповідно до проведених позивачем розрахунків.

4. Вимоги апеляційної скарги та короткий зміст наведених у ній доводів

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Акціонерне товариство Національна акціонерна компанія Нафтогаз України звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Сумської області від 03.11.2020 у справі №920/433/19 в частині зменшення розміру пені і ухвалити в цій частині нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

В обґрунтування апеляційної скарги, скаржник вказав, що місцевий господарський суд не повно та не об`єктивно з`ясував усі фактичні обставини справи, не дослідив і не надав правової оцінки наявним у матеріалах справи доказам, а тому, на думку скаржника, таке рішення прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню.

5. Доводи учасників справи щодо апеляційної скарги

Відповідачем відзив на апеляційну скаргу Позивача не подано.

6. Надходження апеляційної скарги та її розгляд апеляційним судом

У грудні 2020 року Акціонерне товариство Національна акціонерна компанія Нафтогаз України звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на рішення Господарського суду Сумської області від 03.11.2020 у справі №920/433/19.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу №920/433/19 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Тищенко О.В., судді: Тарасенко К.В., Шаптала Є.Ю.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.12.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України на рішення Господарського суду Сумської області від 03.11.2020 у справі №920/433/19 та призначено розгляд скарги на 04.02.2021.

У судове засідання 04.02.2021 представники позивача та відповідача не з`явились. Про час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином. Про причини неявки суд не повідомили.

Колегія суддів апеляційного господарського суду з урахуванням ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 202, ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України, вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, оскільки представники сторін, що не з`явилися, про дату та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, участь представників сторін у судовому засіданні судом обов`язковою не визнавалась.

Крім того, судова колегія вважає за необхідне зазначити, що у випадку, коли представники сторін чи інші учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Відтак, неявка учасників судового процесу у судове засідання за умови належного повідомлення сторін про час і місце розгляду справи, не є безумовною підставою для відкладення розгляду справи.

7. Джерела права й акти їх застосування

Господарський кодекс України

Згідно з ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно з ч. 1, 2, 7 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно з ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно з ст. 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Цивільний кодекс України

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до вимог ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 2, 3 ст. 551 Цивільного кодексу України сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом. Розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Згідно з ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Господарський процесуальний кодекс України.

За приписами частин 1-3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

За визначенням частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч. 1, 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно з ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

8. Позиція апеляційного суду

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Як свідчать матеріали справи та встановлено судами, що на виконання укладеного між сторонами договору від 20.09.2016 між ПАТ НАК Нафтогаз України та КП Теплогарант позивачем з жовтня 2016 року по квітень 2017 року передано відповідачеві природний газ в кількості 10819,162 тис. куб. м на загальну суму 64161958,34 грн.

Але відповідачем оплата за отриманий газ була проведена з запізненням та порушенням строків оплати, визначених п.6.1. договору.

Отже, судом встановлено та не заперечується з боку відповідача факт порушення грошового зобов`язання в частині своєчасної та повної оплати отриманого природного газу.

В зв`язку з порушенням з боку відповідача п.6.1. договору позивач звернувся з цим позовом та просив стягнути пеню в розмірі 469952,56 грн., 3% річних в сумі 94276,09 грн. та інфляційні втрати в сумі 363997,86 грн.

Згідно з поданим розрахунком, за несвоєчасну оплату природного газу відповідачеві нарахована пеня в загальній сумі 469952,56 грн., виходячи з суми заборгованості з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, за зобов`язаннями жовтня 2016 р. за період з 26.11.2016 по 15.12.2016, за зобов`язаннями лютого 2017 р. за період з 28.03.2017 по 10.04.2017, за зобов`язаннями березня 2017 р. за період з 26.04.2017 по 25.02.2018, за зобов`язаннями квітня 2017 р. за період з 26.05.2017 по 26.02.2018 з урахуванням строків розрахунків визначених договором та здійснених відповідачем оплат.

Перевіривши розрахунок позивача в частині нарахування пені, місцевий господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача пені в розмірі 469952,56 грн. є обґрунтованими та правомірними. В той же час, судом розглянуто, заявлене відповідачем клопотання про зменшення розміру пені до 1 гривні, за результатами якого суд зменшив розмір пені, що підлягає стягненню, до 50000,00 грн.

Зменшуючи розмір пені суд врахував, що КП "Теплоенергетик" що основна заборгованість сплачена відповідачем у повному обсязі, водночас, фінансовий стан КП Теплогарант є збитковим, відповідач є теплогенеруючим підприємством; газ, який постачався за договором, використовувався відповідачем виключно для виробництва теплової енергії, що споживалась населенням, єдиним джерелом розрахунків за спожитий природний газ є отримання коштів від споживачів, а основною причиною несвоєчасних розрахунків за спожитий газ є наявність різниці у тарифах на теплову енергію та її несвоєчасне відшкодування державою на послуги опалення та гарячого водопостачання, наданих населенню.

Проте, перевіривши, наданий позивачем розрахунок суми пені, колегія суддів встановила, що позивач невірно розрахував розмір пені за березень та квітень 2017 року, оскільки при розрахунку застосував ставку пені 21%, в той час як у спірному періоді діяла ставка 16,4%, встановлена відповідно до Додаткової угоди №2 до спірного договору.

Також колегія суддів не погоджується з висновком місцевого господарського суду про можливість зменшення розміру пені до 50000,00 грн, виходячи з наступного.

Згідно з приписами ч. 1 ст. 230 ГК України неустойка є штрафною санкцією, яка застосовується до учасника господарських відносин у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Отже, за висновком апеляційного суду неустойка має подвійну правову природу, є водночас способом забезпечення виконання зобов`язання та мірою відповідальності за порушення виконання зобов`язання, завданням якого є захист прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання боржником.

Завданням неустойки як способу забезпечення виконання зобов`язання та міри відповідальності є одночасно дисциплінування боржника (спонукання до належного виконання зобов`язання) та захист майнових прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання шляхом компенсації можливих втрат, у тому числі, у вигляді недосягнення очікуваних результатів господарської діяльності внаслідок порушення зобов`язання.

Застосування неустойки має здійснюватися із дотриманням принципу розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Частиною 3 ст. 551 Цивільного кодексу України встановлено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Отже, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

В пункті 3.17.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України зазначено, що вирішуючи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об`єктивно оцінити чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків), тощо.

В чинному законодавстві України відсутній вичерпний перелік виняткових випадків, за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку. Отже, вказане питання віршується судом з урахуванням приписів статті 86 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

При цьому обов`язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.

Наведеної правової позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 08.05.2018 у справі № 924/709/17.

Згідно з ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання, настають наслідки, передбачені договором або законом.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 Цивільного кодексу України).

Так, у п. 8.2 договору сторони погодили умову, що у разі прострочення споживачем оплати згідно пункту 6.1 цього договору, він зобов`язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 21% річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення. Відповідно до додаткової угоди №2, яка діяла з 01.04.2017, сторони внесли зміни до п.8.2 договору відповідно до яких розмір пені становив 16,4% річних.

Крім того, в п. 6.2. договору сторони погодились, що в будь-якому випадку, споживач зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі розрахуватись за поставлений природний газ відповідно до п.6.1. договору в разі коли на поточний рахунок із спеціальним режимом використання споживача надходить недостатньо коштів для своєчасної оплати використаного природного газу.

Отже, в силу вимог ст.530, 629 Цивільного кодексу України та з урахуванням норм ст. 627 Цивільного кодексу України відповідач погодився на визначені договором строки оплати отриманого природного газу та зобов`язався розрахуватись за поставлений природний газ навіть у разі коли на поточний рахунок із спеціальним режимом використання споживача надходить недостатньо коштів для своєчасної оплати використаного природного газу.

А тому колегією суддів не приймаються до уваги доводи відповідача, викладені у його клопотанні щодо зменшення розміру пені, що єдиним джерелом розрахунків за спожитий природний газ є отримання коштів від споживачів.

Крім того, Відповідач зазначив, що сума основного боргу сплачена в повному обсязі на день подання позову; відповідач не є фактичним споживачем природного газу; відповідачем проводилися, та постійно проводяться дії спрямовані на погашення дебіторської та кредиторської заборгованості; справа не містить доказів настання для Позивача негативних наслідків, в тому числі збитків, завданих неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором; підприємство Відповідача перебувало у тяжкому фінансовому стані. Разом з тим, відповідачем до відзиву на позов були додані лише копії звітів про фінансовий стан та звітів про фінансові результати за 2017-2019 роки, що не доводить винятковість обставин.

Отже, суд апеляційної інстанції погоджується з доводами Скаржника викладеними в апеляційній скарзі, щодо не доведеності з боку Відповідача існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені, оскільки право на зменшення (за клопотанням сторони) заявлених штрафних санкцій, які нараховуються за неналежне виконання стороною своїх зобов`язань, кореспондується з обов`язком сторони, до якої така санкція застосовується, довести згідно з приписами статті 74 ГПК України, статті 233 ГК України те, що вона не бажала вчинення таких порушень, що вони були зумовлені винятковими обставинами та не завдали значних збитків контрагенту, на підставі належних і допустимих доказів, тоді як Відповідач не надав суду відповідних доказів.

Таким чином, здійснивши власний розрахунок пені, виходячи зі строків нарахування заявлених позивачем, а також у відповідності до п.8.2 умов договору постачання природного газу щодо розміру штрафних санкцій, а саме пені у розмірі 21% річних, а з 01.04.2017 року 16,4% річних, колегія суддів вважає, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача пені підлягають задоволенню частково в сумі 361365,05 грн.

Перевіривши розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, колегія суддів вважає його арифметично вірним та обґрунтованим, а тому, з відповідача на користь позивача правомірно стягнуто 3% річних в сумі 94276,09 грн та 363997,86 грн інфляційних втрат.

9. Висновки апеляційного суду

Враховуючи доведений факт порушення строків оплати поставки природного газу колегія суддів вважає, правомірним стягнення з відповідача на користь позивача пені, проте в розмірі меншому ніж заявлено позивачем відповідно до розрахунку суду. А тому рішення суду першої інстанції необхідно скасувати частково.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати розподіляються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 232-241, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України на рішення Господарського суду Сумської області від 03.11.2020 у справі №920/433/19 задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду Сумської області від 03.11.2020 у справі №920/433/19 скасувати частково в частині стягнення з Комунального підприємства Теплогарант на користь Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України 50000 (п`ятдесят тисяч) грн. 00 коп. пені.

3. Викласти резолютивну частину рішення Господарського суду Сумської області від 03.11.2020 у справі №920/433/19 в новій редакції:

1. Стягнути з Комунального підприємства Теплогарант (вул. Садова, 39а, м. Конотоп, Сумська область, 41615, код ЄДРПОУ 32325215) на користь Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України (вул. Б. Хмельницького, 6, м. Київ, 01601, код ЄДРПОУ 20077720) 361365 (триста шістдесят одна тисяча триста шістдесят п`ять) грн. 05 (п`ять) коп. пені, 94276 (дев`яносто чотири тисячі двісті сімдесят шість) грн. 09 (дев`ять) коп. - 3% річних та 363997 (триста шістдесят три тисячі дев`ятсот дев`яносто сім) грн. 86 (вісімдесят шість) коп. інфляційних втрат, 12294 (дванадцять тисяч двісті дев`яносто чотири) грн. 59 (п`ятдесят дев`ять) коп. витрат по сплаті судового збору.

3.В іншій частині в позові відмовити.

4.Видати наказ після набрання рішенням законної сили. .

4. Стягнути з Комунального підприємства Теплогарант (вул. Садова, 39а, м. Конотоп, Сумська область, 41615, код ЄДРПОУ 32325215) на користь Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України (вул. Б. Хмельницького, 6, м. Київ, 01601, код ЄДРПОУ 20077720) 8189 (вісім тисяч сто вісімдесят дев`ять) грн. 95 (дев`яносто п`ять) коп. судового збору за розгляд справи судом апеляційної інстанції.

5. Видачу наказу у справі №920/433/19 доручити Господарському суду Сумської області.

6. Матеріали справи №920/433/19 повернути до Господарського суду Сумської області.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена відповідно до ст. 287-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст складено 19.02.2021.

Головуючий суддя О.В. Тищенко

Судді К.В. Тарасенко

Є.Ю. Шаптала