Ухвала

від 01.04.2021 по справі 920/433/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

м. Суми

01.04.2021 Справа № 920/433/19

Господарський суд Сумської області у складі судді Котельницької В.Л., при секретарі судового засідання Чепульській Ю.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву відповідача - Комунального підприємства «Теплогарант» про відстрочення виконання судового рішення №147 від 02.03.2021 (вх. №1195к від 11.03.2021) у справі № 920/433/19

за позовом: Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (вул. Б. Хмельницького, 6, м. Київ, 01601, код ЄДРПОУ 20077720),

до відповідача: Комунального підприємства «Теплогарант» (вул. Садова, 39а, м.Конотоп, Сумська область, 41615, код ЄДРПОУ 32325215),

про стягнення 1045591 (один мільйон сорок п`ять тисяч п`ятсот дев`яносто одна тисяча) грн. 04 (чотири) коп.

за участю представників сторін:

від позивача: не прибув;

від відповідача (заявника): не прибув;

УСТАНОВИВ :

Рішенням Господарського суду Сумської області від 03.11.2020 № 920/433/19 позов задоволено частково. Стягнуто з Комунального підприємства «Теплогарант» (вул. Садова, 39а, м. Конотоп, Сумська область, 41615, код ЄДРПОУ 32325215) на користь Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (вул. Б. Хмельницького, 6, м. Київ, 01601, код 20077720) 50000 (п`ятдесят тисяч) грн. 00 коп. пені, 94276 (дев`яносто чотири тисячі двісті сімдесят шість) грн. 09 (дев`ять) коп. - 3% річних та 363997 (триста шістдесят три тисячі дев`ятсот дев`яносто сім) грн. 86 (вісімдесят шість) коп. інфляційних втрат, 13923 (тринадцять тисяч дев`ятсот двадцять три) грн 40 (сорок) коп. витрат по сплаті судового збору. В іншій частині в позові відмовити.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 04.02.2021 рішення Господарського суду Сумської області від 03.11.2020 у справі №920/433/19 скасовано частково в частині стягнення з Комунального підприємства «Теплогарант» на користь Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» 50000 (п`ятдесят тисяч) грн. 00 коп. пені. Викладено резолютивну частину рішення Господарського суду Сумської області від 03.11.2020 у справі №920/433/19 в новій редакції: « 1. Стягнути з Комунального підприємства «Теплогарант» (вул. Садова, 39а, м. Конотоп, Сумська область, 41615, код ЄДРПОУ 32325215) на користь Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (вул. Б. Хмельницького, 6, м. Київ, 01601, код ЄДРПОУ 20077720) 361365 (триста шістдесят одна тисяча триста шістдесят п`ять) грн. 05 (п`ять) коп. пені, 94276 (дев`яносто чотири тисячі двісті сімдесят шість) грн. 09 (дев`ять) коп. - 3% річних та 363997 (триста шістдесят три тисячі дев`ятсот дев`яносто сім) грн. 86 (вісімдесят шість) коп. інфляційних втрат, 12294 (дванадцять тисяч двісті дев`яносто чотири) грн. 59 (п`ятдесят дев`ять) коп. витрат по сплаті судового збору. В іншій частині в позові відмовити. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.» ; стягнуто з Комунального підприємства «Теплогарант» (вул. Садова, 39а, м. Конотоп, Сумська область, 41615, код ЄДРПОУ 32325215) на користь Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (вул. Б. Хмельницького, 6, м. Київ, 01601, код ЄДРПОУ 20077720) 8189 (вісім тисяч сто вісімдесят дев`ять) грн. 95 (дев`яносто п`ять) коп. судового збору за розгляд справи судом апеляційної інстанції.

22.03.2024 на примусове виконання рішення та постанови суду видано відповідні накази.

11.03.2021 відповідач звернувся до суду із заявою про відстрочення виконання рішення у справі № 920/433/19, відповідно до якої просить суд відстрочити виконання постанови Північного апеляційного господарського суду від 04.02.2021 у справі №920/433/19 про стягнення з КП «Теплогарант» на користь АТ «НАК «Нафтогаз України» 361365,05 грн - пені 94276,09 грн - 3% річних, 363997,86 грн інфляційні втрат та 12294,59 грн судового збору, всього 831933,59 грн - терміном на 1 (один) рік, до 04 лютого 2022 року включно.

Ухвалою суду від 22.03.2021 прийнято зазначену заяву до розгляду та призначено розгляд даної заяви в судове засідання на 01.04.2021.

01.04.2021 позивач подав заперечення (вх№3337/21) на заяву боржника про відстрочення виконання судового рішення, в яких просить суд відмовити в задоволенні заяви відповідача про відстрочення виконання судового рішення, оскільки заявником не вказано жодної підстави, яку можна оцінити як виняткову обставину неможливості виконання рішення суду.

Учасники справи в судове засідання не прибули, про дату, час та місце судового засідання повідомлені судом належним чином, про що свідчать рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення, які повернуто на адресу суду відділенням поштового зв`язку.

Водночас, неявка позивача та відповідача у судове засідання не є перешкодою для розгляду заяви відповідача про відстрочку виконання рішення суду .

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду даної заяви, господарським судом встановлені наступні обставини:

Заява вмотивована тим, що відповідач перебуває у скрутному матеріальному становищі, на стадії розгляду в судах перебуває ряд справ за позовами КП «Теплогарант» до боржників про стягнення боргів за спожиті послуги з постачання теплової енергії, а саме: 1) в господарський судах: справа № 910/10764/20 до ТОВ «Слобожанська фармацевтична компанія» про стягнення 119717,53 грн боргу за спожиту теплову енергію, справа № 920/1254/19 до ТОВ «НВО «Червоний металіст» про стягнення 154024,40 грн. боргу за спожиту теплову енергію; 2) до місцевого суду за 2020 рік подано 264 заяви до населення про видачу судових наказів на загальну суму 3488755,79 грн боргів, на стадії розгляду перебуває 60 заяв на загальну суму 743784,89 грн боргів. На стадії примусового виконання у органах виконавчої служби перебуває 308 виконавчих проваджень, відкритих за судовими наказами про стягнення на користь КП «Теплогарант» з населення боргів на загальну суму 4245066,17 грн та 9 виконавчих документів на загальну суму 684744,67 грн про стягнення боргів з юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. Крім того, станом на 01.02.2020 діють укладені протягом 2020 року та раніше договори реструктуризації заборгованості населення за послуги теплопостачання у кількості 34 договори на загальну суму 393660,41 грн. Кошти, які надходять в ході примусового виконання судових наказів складають в середньому 20-30 тис. грн на місяць.

Відповідач звертає увагу суду на те, що він з питанням врегулювання заборгованості підприємств теплоенергетики та спожиті енергоносії та нарахованих на дану заборгованість штрафних санкцій, звертався до Міністерства розвитку громад та територій України листом за вих. № 253 від 21 квітня 2020 року та отримав відповідь за вих. № 7/10.2/13578-20 від 06.08.2020 про те, що Мінрегіоном розроблено та подано на реєстрацію до Верховної Ради України законопроект №3508 від 20.05.2020 «Проект Закону про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення» , яким передбачається списання з дня набрання чинності цим Законом пені, штрафів, інфляційних втрат та 3% річних, нарахованих на заборгованість в тому числі за спожитий природний газ, яка виникала етапом на 1 травня 2020 року.

Враховуючи викладене, як зазначає відповідач, він не має матеріальних ресурсів на одночасну сплату на користь позивача 831933,59 грн коштів на виконання рішення суду у цій справі, а матиме таку змогу лише після скасування діючих у країні карантинних обмежень.

Водночас, відповідно до статті 129 1 Конституції України, судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України.

Згідно статті 331 Господарського процесуального кодексу України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо. Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови. При відстроченні або розстроченні виконання судового рішення суд може вжити заходів щодо забезпечення позову. Про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення, встановлення чи зміну способу та порядку його виконання або відмову у вчиненні відповідних процесуальних дій постановляється ухвала, яка може бути оскаржена. У необхідних випадках ухвала надсилається установі банку за місцезнаходженням боржника або державному виконавцю, приватному виконавцю.

Згідно з зазначеною нормою, надання заявникові відстрочки або розстрочки виконання рішення є правом господарського суду, при цьому, закон не обмежує це право точним переліком господарських спорів або обставин, за яких суд має право надання відстрочки, проте визначальним фактором при наданні відстрочки є винятковість цих випадків та їх об`єктивний вплив на виконання судового рішення. При цьому, матеріальний стан визначено як обставину, яка також враховується судом, але стосовно саме фізичної, а не юридичної особи згідно приписів ст. 331 ГПК України.

Як вбачається з вищевказаної норми, питання задоволення заяви сторони у справі про відстрочку або розстрочку виконання рішення суду вирішується судом в кожному конкретному випадку, виходячи з особливого характеру обставин справи, що унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення.

Підставою для відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: ступінь вини відповідача у виникненні спору; стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо (частини третя, четверта статі 331 ГПК України).

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право кожного на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

При цьому виконання рішень, винесених судом, є невід`ємною частиною «права на суд» , адже в іншому випадку положення статті 6 Конвенції будуть позбавлені ефекту корисної дії (пункти 34, 37 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бурдов проти Росії» ).

Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини від 17.05.2005 у справі «Чижов проти України» зазначено, що на державі лежить позитивне зобов`язання організувати систему виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною як в теорії, так і на практиці, а затримка у виконанні рішення не повинна бути такою, що порушує саму сутність права, яке захищається відповідно до параграфу 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Із підстав, умов та меж надання відстрочення виконання судового рішення випливає, що безпідставне надання відстрочення без обґрунтованих на те мотивів, надане на тривалий період без дотримання балансу інтересів стягувача та боржника порушує основи судового рішення, яке ухвалене іменем України, позбавляє кредитора можливості захистити свої права, знижує авторитет судового рішення, а тому таке судове рішення не може вважатися законним та справедливим.

У зв`язку з тим, що відстрочка виконання рішення продовжує період відновлення порушеного права позивача, при її наданні необхідно враховувати закріплені в нормах національного матеріального права та Європейській конвенції про захист прав людини та основних свобод, допустимі межі надання такої відстрочки.

Наведений відповідачем у заяві про відстрочення виконання рішення перелік обставин, а саме: складне фінансове становище, неможливість здійснення господарської діяльності у повному, належному обсязі, значну заборгованість контрагентів та населення не є тими обставинами, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Відповідач, як юридична особа, що здійснює підприємницьку діяльність на власний ризик, враховуючи принципи, закріплені в статті 6 Цивільного кодексу України, взяв на себе відповідні зобов`язання (прийняти природний газ та здійснити своєчасний/повний розрахунок з постачальником), і об`єктивно усвідомлював усі можливі ризики ведення господарської діяльності та виконання зобов`язань за договором.

Ризики при збитковій підприємницькій діяльності несе суб`єкт господарювання, а відповідно нерентабельність та неприбутковість відповідача стосується діяльності самого відповідача, у зв`язку з чим наведені ризики не можуть бути ризиками іншої сторони, оскільки в протилежному випадку порушується принцип збалансованості інтересів сторін.

Також, відповідач не обґрунтовує та документально не підтверджує обставин, з настанням яких поліпшиться його майновий стан.

Згідно положень статті 42 Господарського кодексу України підприємництво це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Підприємництво здійснюється на основі, зокрема, комерційного розрахунку та власного комерційного ризику (пункт 1, абзац 4 статті 44 Господарського кодексу України).

Аналогічна правова позиція наведена у постановах Верховного Суду від 19.02.2018 у справі № 910/15430/16, від 27.04.2018 у справі № 910/313/17 та від 02.05.2018 у справі № 910/3816/16.

У рішенні від 29.06.2004 Європейський суд з прав людини у справі «Півень проти України» дійшов висновку, що державний орган або інша юридична особа не може посилатися на відсутність коштів, щоб не виплачувати борг, підтверджений судовим рішенням. У такому випадку не можна прийняти аргумент Уряду, що визначає таку відсутність як «виняткові обставини» .

За висновками суду, представлені відповідачем докази скрутного фінансового становища, не можна вважати винятковими обставинами для відстрочення виконання судового рішення, так як такі докази є тільки одним з елементів, який свідчать про незадовільний фінансовий стан підприємства.

Водночас, згідно з положеннями частини першої статті 115 Цивільного кодексу України господарське товариство є власником:

- майна, переданого йому учасниками товариства у власність як вклад до статутного (складеного) капіталу;

- продукції, виробленої товариством у результаті господарської діяльності;

- одержаних доходів;

- іншого майна, набутого на підставах, що не заборонені законом.

У відповідності до положень чинного законодавства, останньому як юридичній особі можуть належати не лише отримані доходи, а й майно - суто нерухомі та рухомі речі - будівлі, споруди, земельні ділянки, засоби виробництва, активи, однак і грошові кошти, цінні папери, майнові права, тощо.

У силу приписів статей 73, 74, 76-79, 331 ГПК України, підставою для встановлення відстрочки виконання рішення суду може бути доведена належними та допустимими доказами обставина, яка робить виконання такого рішення неможливим саме один рік з моменту ухвалення. Більше того, заявник має довести повну відсутність грошових коштів та майна за рахунок якого можливо задовольнити вимоги.

Господарський суд повинен враховувати можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк чи попередньо встановленим способом, але перш за все повинен враховувати такі ж наслідки і для стягувача при затримці виконання рішення та не допускати їх настання.

Також судом враховано, що:

1)виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 № 18-рп/2012);

2)невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012 № 11-рп/2012);

3)відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини (надалі - Суд) право на суд, захищене статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (надалі - Конвенція), було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (справа «Горнсбі проти Греції» (Hornsby v. Сгеесе), від 19 березня 1997 року, пункт 40, ReportsofJudgmeNtsaNdDecisioNs 1997-II);

4)за певних обставин затримка з виконанням судового рішення може бути виправданою, але затримка не може бути такою, що спотворює сутність гарантованого пунктом 1 статті 6 Конвенції права (справа «ІммобільяреСаффі» проти Італії» , № 22774/93, пункт 74, ЕСНR 1999-V), а також беручи до уваги, те, що існування заборгованості, підтверджене обов`язковими та такими, що підлягають виконанню, судовими рішеннями, надає особі, на чию користь воно було винесено, «легітимні сподівання» на те, що заборгованість буде йому сплачено та така заборгованість становить «майно» цієї особи у розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції (справа «Пономарьов проти України» від 3 квітня 2008 року, заява № 3236/03, пункт 43).

Розглянувши заяву відповідача про відстрочення виконання рішення суду у даній справі, господарський суд дійшов висновку, що обставини, на які останній посилається в її обґрунтування, не є тими обставинами, з якими закон пов`язує можливість задоволення заяви про відстрочення виконання рішення суду.

Враховуючи викладене, оскільки заявник не довів належними та допустимими доказами наявність виключних обставин, які можуть бути підставою для надання відстрочки по виконанню судового рішення, суд не вбачає підстав для відстрочення виконання постанови суду апеляційної інстанції та дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви.

Керуючись статтями 233-235, 255, 331 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

УХВАЛИВ:

1. Відмовити у задоволенні заяви відповідача - Комунального підприємства «Теплогарант» про відстрочення виконання судового рішення №147 від 02.03.2021 (вх. №1195к від 11.03.2021) у справі № 920/433/19.

2. Ухвала набирає законної сили з моменту підписання суддею її повного тексту.

3. Ухвала може бути оскаржена до Північного апеляційного господарського суду у строки та в порядку, встановлені статтями 253-259 Господарського процесуального кодексу України.

4. Копію ухвали надіслати учасникам справи.

5. Інформацію у справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: https://court.gov.ua/sud5021/.

Повний текс ухвали складено та підписано 05.04.2021.

Суддя В.Л. Котельницька