Ухвала

від 12.11.2020 по справі 396/1055/18

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

12 листопада 2020 року

м. Київ

справа № 396/1055/18

провадження № 61-16642ск20

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Калараша А. А., розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану адвокатом Руденко Ганною Валентинівною, на рішення Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 12 вересня 2018 року та постанову Кропивницького апеляційного суду від 01 жовтня 2020 року в цивільний справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Зоря , треті особи: приватний нотаріус Новоукраїнського районного нотаріального округу Полякова Наталія Василівна, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , про визнання недійсними договорів міни земельної ділянки, права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису) та купівлі-продажу емфітевтичного права, скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку та речових прав на нерухоме майно ,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 12 вересня 2018 року позов ОСОБА_1 задоволено.

Визнано недійсним договір міни земельної ділянки загальною площею 6,5362 га на території Глодоської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, укладений 09 жовтня 2016 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .

Скасовано державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на земельну ділянку № НОМЕР_1 загальною площею 6,5362 га на території Глодоської сільської ради з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, укладений 09 жовтня 2016 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .

Визнано недійсним договір про право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (договір емфітевзису), укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_2 , предметом якого є право оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 6,5362 га на території Глодоської сільської ради.

Визнано недійсним договір купівлі-продажу емфітевтичного права, виданий 26 липня 2018 року, видавник приватний нотаріус Кропивницького міського нотаріального округу Озерна О. П.

Скасовано державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно, що виникло на підставі договору про право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (договір емфітевзису) та договору купівлі-продажу емфітевтичного права.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Постановою Кропивницького апеляційного суду від 01 жовтня 2020 року рішення Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 12 вересня 2018 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

05 листопада 2020 року ОСОБА_1 через адвоката Руденко Г. В., подала засобами поштового зв`язку до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 12 вересня 2018 року та постанову Кропивницького апеляційного суду від 01 жовтня 2020 року, в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Вивчивши касаційну скаргу, суд дійшов висновку, що вона не може бути прийнята до розгляду та підлягає залишенню без руху, виходячи з таких підстав.

У касаційній скарзі заявник вказує, що повний текст постанови Кропивницького апеляційного суду від 01 жовтня 2020 року складено 06 жовтня 2020 року, тому скаржник вважає, що строк на подання касаційної скарги дотримано. Проте, з таким висновком погодитись не можна, оскільки зі змісту постанови Кропивницького апеляційного суду від 01 жовтня 2020 року не вбачається, коли саме було складено повний текст судового рішення.

Відповідно до статті 390 ЦПК України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.

Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині третій статті 394 цього Кодексу.

При цьому безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, є порушенням вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду в такому його елементі як правова визначеність.

Згідно з частиною третьою статті 393 ЦПК України касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 390 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, наведені нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строку або навести інші підстави для поновлення строку.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження визнані неповажними, суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження на підставі пункту 4 частини другої статті 394 цього Кодексу.

Чинним ЦПК України не передбачено можливості Верховному Суду поновлювати строк на касаційне оскарження за власною ініціативою, а лише за наявності відповідної про це заяви сторони.

З огляду на викладене заявнику необхідно подати заяву про поновлення строку на касаційне оскарження із зазначенням причин пропуску такого строку та наданням відповідних доказів або надати докази щодо дати складання повного тексту постанови Кропивницького апеляційного суду від 01 жовтня 2020 року.

Пунктом 6 частини другої статті 392 ЦПК України передбачено, що у касаційній скарзі має бути зазначено клопотання особи, яка подає скаргу.

У касаційній скарзі заявник просить скасувати рішення Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 12 вересня 2018 року. Водночас вказане судове рішення суду першої інстанції скасовано постановою Кропивницького апеляційного суду від 01 жовтня 2020 року та ухвалено нове рішення .

З огляду на викладене заявнику слід уточнити свої вимоги у прохальній частині касаційної скарги, зазначивши вимоги відповідно до повноважень суду касаційної інстанції, які передбачені статтею 409 ЦПК України.

Разом з тим, для касаційних скарг, поданих після 08 лютого 2020 року, законодавцем встановлений новий порядок подання та підстави звернення особи з касаційною скаргою до суду.

Право на касаційне оскарження та підстави касаційного оскарження судових рішень визначені положеннями статті 389 ЦПК України.

Цивільний процесуальний закон містить вимоги щодо форми та змісту касаційної скарги, за умови дотримання яких касаційна скарга може бути прийнята судом до розгляду (стаття 392 ЦПК України). Положеннями цієї статті передбачено, що у касаційній скарзі повинні бути зазначені підстави касаційного оскарження.

У даній справі заявник оскаржує в касаційному порядку судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій, право на касаційне оскарження яких передбачене пунктом 1 частини першої статті 389 ЦПК України.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

У пункті 5 частини другої статті 392 ЦПК України передбачено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав).

Скаржник узагальнено посилається на те, в чому на його думку полягає неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норми права у даних відносинах, однак, незважаючи на імперативну вказівку пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України, чітко не зазначає конкретний (конкретні) пункт (пункти) частини другої статті 389 ЦПК України та/або пункт ( абзац та/або пункт) статей 392 та/або 411 ЦПК України який (які) відповідно до змісту касаційної скарги є підставою (підставами) подачі цієї касаційної скарги та обґрунтування (мотивування) наявності цієї підстави (підстав).

Суд касаційної інстанції звертає увагу на положення статті 13 ЦПК України, відповідно до якої суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Верховний Суд роз`яснює скаржнику положення статті 400 ЦПК України, відповідно до якої переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

За правилами частини восьмої статті 394 ЦПК України в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються, зокрема, підстава (підстави) відкриття касаційного провадження.

Аналіз вказаних норм дає підстави для висновку, що зазначення скаржником підстав для касаційного оскарження є обов`язковою умовою щодо оформлення касаційної скарги, яка необхідна для подальшого вирішення питання про відкриття касаційного провадження та для подальшого розгляду касаційної скарги.

Виконання вищенаведених вимог необхідне для коректного зазначення підстав касаційного оскарження в ухвалі про відкриття касаційного провадження у справі.

Суд касаційної інстанції роз`яснює, що скаржнику для усунення даного недоліку, а також з метою недопущення подвійного тлумачення змісту касаційної скарги, необхідно надати до суду уточнену касаційну скаргу, в якій згрупувати, систематизувати та чітко зазначити підставу(и) касаційного оскарження судових рішень у відповідності до визначеного статтею 389 ЦПК України переліку підстав для касаційного оскарження судових рішень та їх відповідне мотивування .

Тобто, заявнику слід чітко зазначити конкретний (конкретні) пункт (пункти) частини другої статті 389 ЦПК України, який (які) відповідно до змісту касаційної скарги є підставою (підставами) для подачі даної касаційної скарги та відповідне обґрунтування (посилання на норму закону, правові висновки Верховного Суду, висловлені в подібних правовідносинах, тощо) з урахуванням вимог цієї ухвали .

Крім того, відповідно до пункту 3 частини четвертої статті 392 ЦПК України до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

У порушення вимог зазначеної норми закону заявником не сплачено судовий збір.

У зв`язку з наведеним заявнику необхідно сплатити судовий збір за подання касаційної скарги.

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Порядок сплати та розмір судового збору визначено Законом України Про судовий збір .

Згідно з підпунктом 7 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України Про судовий збір за подання касаційної скарги на рішення суду сплачується судовий збір у розмірі 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги в розмірі оспорюваної суми.

Позов, пред`явлений у 2018 році, містить п`ять вимог немайнового характеру (визнання недійсними договорів міни земельної ділянки, права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису) та купівлі-продажу емфітевтичного права, скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку та речових прав на нерухоме майно).

У частині першій статті 4 Закону України Про судовий збір визначено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Підпунктом 2 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України Про судовий збір у редакції, чинній на момент пред`явлення позову, у разі подання фізичною особою до суду позовної заяви немайнового характеру ставка судового збору, що підлягає сплаті, становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно зі статтею 7 Закону України Про Державний бюджет України на 2018 рік прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01 січня 2018 року визначено в розмірі 1 762,00 грн.

Враховуючи положення наведених норм закону, за подання касаційної скарги заявнику необхідно сплатити судовий збір у розмірі 7 048,00 грн (1 762,00 Х 0,4 Х 5 Х 200 %).

Судовий збір за подання касаційної скарги до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду має бути перераховано або внесено до УК у Печерському районі, код ЄДРПОУ: 38004897, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), МФО: 899998, номер рахунку отримувача (стандарт ІВАN): UA288999980313151207000026007, ККДБ: 22030102, найменування платежу: Судовий збір (Верховний Суд, 055) , символ звітності банку: 207.

На підтвердження сплати судового збору необхідно надати суду документ, що підтверджує його сплату.

За таких підстав касаційна скарга не може бути прийнята судом до розгляду, оскільки скаржником не виконані в повній мірі вимоги статті 392 ЦПК України щодо оформлення касаційної скарги.

За правилами частини другої статті 393 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.

З урахуванням вищенаведеного, касаційна скарга підлягає залишенню без руху з наданням строку на усунення вищевказаних недоліків.

Керуючись статтями 185, 390, 392, 393 ЦПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану адвокатом Руденко Ганною Валентинівною, на рішення Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 12 вересня 2018 року та постанову Кропивницького апеляційного суду від 01 жовтня 2020 рокузалишити без руху.

Надати для усунення зазначених вище недоліків строк, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали.

У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута скаржнику.

Ухвала є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя А. А. Калараш