Постанова

від 21.04.2021 по справі 396/1055/18

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

21 квітня 2021 року

м. Київ

справа № 396/1055/18

провадження № 61-16642св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Висоцької В. С.,

суддів: Калараша А. А. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Петрова Є. В., Ткачука О. С.,

учасники справи :

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі : ОСОБА_2 , сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю Зоря ,

треті особи : приватний нотаріус Новоукраїнського районного нотаріального округу в Кіровоградській області Полякова Наталія Василівна, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 12 вересня 2018 року у складі судді Шепетька В. І. та постанову Кропивницького апеляційного суду

від 01 жовтня 2020 року у складі колегії суддів: Єгорової С. М.,

Карпенка О. Л., Мурашка С. І., у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Зоря , треті особи: приватний нотаріус Новоукраїнського районного нотаріального округу в Кіровоградській області Полякова Наталія Василівна, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , про визнання недійсними договорів міни земельної ділянки, права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису) та купівлі-продажу емфітевтичного права, скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку та речових прав на нерухоме майно,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Зоря (далі - СТОВ Зоря ), треті особи: приватний нотаріус Новоукраїнського районного нотаріального округу

в Кіровоградській області Полякова Н. В., ОСОБА_3 ,

ОСОБА_4 , у якому, з урахуванням заяви про зміну позовних вимог

(а. с. 58-63, т. 1), остаточно просив суд:

- визнати недійсним договір міни земельної ділянки № НОМЕР_1 , загальною площею 6,5362 га, кадастровий номер 3524080600:02:002:0280, що знаходиться на території Глодоської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, укладений 09 жовтня

2016 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Новоукраїнського районного нотаріального округу Кіровоградської області Поляковою Н. В. та зареєстрований у реєстрі № 362;

- скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на земельну ділянку № НОМЕР_1 , загальною площею 6,5362 га, кадастровий номер 3524080600:02:002:0280, у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, що виникло на підставі договору міни № 362 від 09 жовтня 2016 року;

- визнати недійсним договір про право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (договір емфітевзису), видавники: ОСОБА_2 , ОСОБА_2 ; предметом якого є земельна ділянка, загальною площею 6,5362 га, кадастровий номер 3524080600:02:002:0280, що знаходиться на території Глодоської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (номер запису про інше речове право 27216497);

- визнати недійсним договір купівлі-продажу емфітевтичного права, серія та номер 671, виданий 26 липня 2018 року, видавник - приватний нотаріус Кропивницького міського нотаріального округу Озерна О. П., індексний номер рішення 42256689;

- скасувати державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно, а саме: номер запису про інше речове право 27216497, що виникло на підставі договору про право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (договір емфітевзису), серія та номер б/н, виданий 24 липня 2018 року, видавники: ОСОБА_2 , ОСОБА_2 ; рішення про державну реєстрацію

прав та їх обтяжень, індексний номер 42248403 від 26 липня 2018 року, прийняте державним реєстратором Піщанобродської сільської ради Добовеличківського району Кіровоградської області Реп`ях В. В., та договору купівлі-продажу емфітевтичного права, серія та номер 671, виданий

26 липня 2018 року, видавник - приватний нотаріус Кропивницького міського нотаріального округу Озерна О. П., відомості внесені 27 липня

2018 року, індексний номер рішення 42256689.

Позовні вимоги мотивовано тим, що ОСОБА_1 на момент розпаювання земель КСП ім. Горького Новоукраїнського району Кіровоградської області був членом вказаного сільськогосподарського підприємства і тому на підставі та в порядку, встановленому ЗУ Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) , набув права власності на земельну ділянку № НОМЕР_1 , площею 6,53 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Глодоської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області. Право власності на земельну ділянку підтверджується державним актом на право приватної власності на землю серії КР №3524080600:02:00:304, виданим 29 грудня 1999 року Глодоською сільською радою Новоукраїнського району Кіровоградської області.

Земельній ділянці присвоєно кадастровий номер 3524080600:02:002:0280.

Вказана земельна ділянка сільськогосподарського призначення знаходилася в оренді СТОВ Зоря , керівниками якого були ОСОБА_2 та ОСОБА_5 . Восени 2016 року в сім`ї позивача виникло складне матеріальне становище, пов`язане з сімейними проблемами, у зв`язку з чим ОСОБА_1 звернувся до орендаря з проханням видати кошти за оренду належної йому земельної ділянки наперед за 10 років із розрахунком 6 % від вартості земельної ділянки, яка на той момент становила

202 591,00 грн, тобто 12 154,46 грн х 10 = 121 545,00 грн.

Керівник СТОВ Зоря ОСОБА_5 задовольнив прохання позивача за умови переукладення і нотаріального посвідчення договору оренди з ОСОБА_2 (відповідачем у справі).

На запропоновані умови позивач погодився та 09 жовтня 2016 року підписав у приватного нотаріуса Новоукраїнського районного нотаріального округу документи, вважаючи, що підписує договір про передачу належної йому земельної ділянки в оренду на 10 років, при цьому нотаріус не надала пояснень щодо документів, які підписувалися сторонами. Крім того, ОСОБА_1 знав, що на момент вчинення правочину діє мораторій на відчуження землі сільськогосподарського призначення, тому був впевнений, що його земельна ділянка не відчужується, а просто передається ним в оренду.

Наприкінці 2017 року позивач звернувся до ОСОБА_2 з вимогою надати йому довідку про розмір сплаченої орендної плати для оформлення субсидії. Із виданої довідки ОСОБА_1 зрозумів, що володіє земельною ділянкою загальною площею 0,01 га та йому нарахована орендна плата за її оренду за 2017 рік у розмірі 9,12 грн. Ознайомившись із примірники завірених нотаріально договорів, ОСОБА_1 виявив, що 09 жовтня 2016 року між сторонами було укладено договір міни, відповідно до якого ОСОБА_2 передав у власність позивачеві земельну ділянку площею 0,0100 га, розташовану за адресою: Комишуватська сільська рада, Новоукраїнський район, Кіровоградська область, з кадастровим номером 3524082400:02:000:1910 та цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, в обмін на належну ОСОБА_1 на праві приватної власності земельну ділянку площею 6,5362 га, розташовану за адресою: Глодоська сільська рада, Новоукраїнський район, Кіровоградська область, із кадастровим номером 3524080600:02:002:0280 та цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

ОСОБА_2 набув право власності на земельну ділянку площею

6,5362 га, вартість якої на момент укладення договору становила

202 591 грн, в обмін на земельну ділянку площею 0,0100 га вартістю

304,00 грн.

У пункті 1.10 договору зазначено, що обмін земельних ділянок проводиться із доплатою в розмірі 120 000,00 грн.

Позивач не заперечував факт отримання вказаних коштів, однак ним вони отримувалися як наперед сплачена орендна плата за оренду належної

йому земельної ділянки із розрахунком 6 % від вартості земельної ділянки, яка на той момент становила 202 591,00 грн, тобто 12 154,46 грн х 10 = 121 545,00 грн, починаючи підрахунок безпосередньо з 2016 року. Сума в розмірі 1 545,00 грн вирахувана за послуги нотаріуса.

На думку позивача, договір міни є таким, що суперечить вимогам статті

203 ЦК України, а тому підлягає визнанню недійсним.

Крім того, позивач зазначив, що 23 липня 2018 року звернувся до Новоукраїнського районного суду з заявою про забезпечення позову, яка була задоволена і ухвалою суду від 23 липня 2018 року було внесено заборону на вчинення реєстраційних дій у Державному реєстрі речових

прав на нерухоме майно на об`єкт нерухомого майна за реєстраційним номером 1049544735240 (земельна ділянка з кадастровим номером 3524080600:02:002:0280, площею 6,5362 га, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Глодоської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області). Для реалізації зазначеної ухвали позивач звернувся до Центру надання адміністративних послуг Новоукраїнської районної державної адміністрації Кіровоградської області, про що свідчить картка прийому заяви № 132010644.

Незважаючи на зазначене, 01 серпня 2018 позивач отримав інформаційну довідку з Державних реєстрів № 132792132 з інформацією про те, що всупереч наявної заборони за ухвалою суду державний реєстратор Піщанобродської сільської ради Добровеличківського району Кіровоградської області Реп`ях В. В. 26 липня 2018 року вніс до Реєстру рішення з індексним номером 42247993 про припинення іншого речового права, а саме: договору оренди земельної ділянки з кадастровим номером 3524080600:02:002:0280, укладеного 16 листопада 2016 року між ОСОБА_2 та СТОВ Зоря в особі директора ОСОБА_5 , на підставі якого державним реєстратором Новоукраїнської міської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області 29 листопада 2016 року було зареєстроване інше речове право на належну позивачеві земельну ділянку (номер запису про інше речове право 17690687).

Державний реєстратор Реп`ях В. В., припинивши інше речове право на спірну земельну ділянку та проігнорувавши ухвалу суду про заборону вчинення реєстраційних дій, провів ще ряд таких реєстрацій відносно спірної земельної ділянки, в результаті чого зареєстрував інше речове право

№ 27216497 - рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 42248403 від 26 липня 2018 року. Підстава виникнення іншого речового права: 1) договір про право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (договір емфітевзису), серія та номер б/н, виданий 24 липня 2018 року, видавники: ОСОБА_2 , ОСОБА_2 ; 2) договір купівлі-продажу емфітевтичного права, серія та номер 671, виданий 26 липня 2018 року, видавник - приватний нотаріус Кропивницького міського нотаріального округу Озерна О. П.

Суб`єктами іншого речового права з номером запису 27216497 є:

1) правокористувач, емфітевт ОСОБА_2 ;

2) правокористувач, емфітевт ФГ Обрій ; 3) власник ОСОБА_2 .

Посилаючись на зазначені обставини, ОСОБА_1 просив задовольнити позовні вимоги.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області

від 12 вересня 2018 року, з урахуванням ухвал про виправлення описок

від 19 жовтня 2018 року, від 06 листопада 2018 року (а. с. 180-181,183-184,

т. 1), позов задоволено.

Визнано недійсним договір міни земельної ділянки № НОМЕР_1 , загальною площею 6,5362 га із кадастровим номером 3524080600:02:002:0280, що знаходиться на території Глодоської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області та призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, укладений 09 жовтня 2016 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Новоукраїнського районного нотаріального округу Кіровоградської області Поляковою Н. В. та зареєстрований у реєстрі № 362.

Скасовано державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на земельну ділянку № НОМЕР_1 , загальною площею 6,5362 га із кадастровим номером 3524080600:02:002:0280, що знаходиться на території Глодоської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області та призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, укладений 09 жовтня 2016 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Новоукраїнського районного нотаріального округу Кіровоградської області Поляковою Н. В. та зареєстрований у реєстрі № 362.

Визнано недійсним договір про право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (договір емфітевзису), видавники: ОСОБА_2 , ОСОБА_2 ; предметом якого є земельна ділянка, загальною площею 6,5362 га, з кадастровим номером 3524080600:02:002:0280, що знаходиться на території Глодоської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області та призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (номер запису про інше речове право 27216497).

Визнано недійсним договір купівлі-продажу емфітевтичного права, серія та номер 671, виданий 26 липня 2018 року, видавник - приватний нотаріус Кропивницького міського нотаріального округу Озерна О. П., індексний номер рішення 42256689.

Скасовано державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно - номер запису про інше речове право 27216497, що виникло на підставі договору про право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (договір емфітевзису), серія та номер б/н; виданий 24 липня

2018 року; видавники: ОСОБА_2 , ОСОБА_2 ; рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 42248403 від 26 липня 2018 року 14:42:15, прийняте державним реєстратором Піщанобродської сільської ради Добовеличківського району Кіровоградської області Реп`ях В. В., та договору купівлі-продажу емфітевтичного права, серія та номер: 671, виданого

26 липня 2018 року, видавник - приватний нотаріус Кропивницького міського нотаріального округу Озерна О. П., відомості внесені 27 липня

2018 року 18:05:50, індексний номер рішення 42256689.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що ОСОБА_2 отримав земельну ділянку площею 0,01 га не у порядку, встановленому ЗУ Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) , а шляхом поділу між членами фермерського господарства орендованої земельної ділянки із земель державної власності, тобто в жодному разі не за рахунок земель, виділених на частку (пай) у реорганізованому сільськогосподарському підприємстві, обміняні земельні ділянки знаходяться не в одному масиві,

а в різних населених пунктах. Дані про те, що обмін відбувся саме за схемою пай на пай спростовується преамбулою ЗУ Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) , згідно з якою цей Закон визначає організаційні та правові засади виділення власникам земельних часток (паїв) земельних ділянок

у натурі (на місцевості) із земель, що належали колективним

сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам на праві колективної власності, а також порядок обміну цими земельними ділянками.

Крім того, на час вирішення спору існує мораторій на продаж земель сільськогосподарського призначення, тобто заборона на вчинення будь-яких правочинів, які прямо чи опосередковано передбачають перехід права власності від однієї до іншої особи на землі сільськогосподарського призначення у будь-якій формі. Оскільки земельна ділянка ОСОБА_1 належить до земель сільськогосподарського призначення, то на неї поширюється дія вказаного мораторію. При цьому не має значення, чи волевиявлення сторін під час здійснення такого правочину було вільним, оскільки зміст такого правочину прямо суперечить вимогам чинного законодавства, а тому цей правочин підлягає визнанню недійсним із моменту його укладення.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Кропивницького апеляційного суду від 01 жовтня 2020 року рішення Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області

від 12 вересня 2018 року скасовано.

У задоволенні позову відмовлено.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду апеляційної інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог мотивовано безпідставністю і недоведеністю обставин, на які позивач посилався, як на підставу своїх вимог, а також у зв`язку з не залученням судом першої інстанції до участі у справі як відповідачів сторін оскаржуваного договору про право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (договір емфітевзису): ОСОБА_2 та землекористувача, реєстрація речового права якого оскаржується, - ФГ Обрій .

На думку апеляційного суду, правовідносини, які виникли між сторонами на підставі договору міни від 09 жовтня 2016 року, не суперечать пункту

15 розділу Х Перехідні положення ЗК України у редакції, чинній на час укладення договору міни, та відповідають положенням статей 203, 715,

716 ЦК України, а приписи статті 14 Закону України Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних ділянок (паїв) до спірних правовідносин не застосовуються.

Той факт, що земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, обмін яких було здійснено між сторонами, не знаходяться всередині єдиного масиву земель сількогосподарського призначення, не спростовує правомірності вчиненого сторонами правочину, оскільки до набрання чинності Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні , яким доповнено ЗК України статтею 37-1 Особливості використання та розпорядження земельними ділянками, розташованими у масиві земель сільськогосподарського призначення, а також полезахисними лісовими смугами, які обмежують такий масив , чинне законодавство не встановлювало заборони на укладення договору міни земельних ділянок, розташованих у різних масивах земель сільськогосподарського призначення.

При цьому апеляційний суд посилався на правовий висновок, викладений

у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 травня 2019 року у справі № 227/1506/18.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У листопаді 2020 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 12 вересня 2018 року та постанову Кропивницького апеляційного суду від 01 жовтня 2020 року, в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 14 грудня 2020 року відкрито касаційне провадження та витребувано матеріали справи з суду першої інстанції.

У грудні 2020 року справу № 396/1055/18 передано до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 05 квітня 2021 року справу призначено до судового розгляду.

Межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті

400 ЦПК України).

Як на підставу касаційного оскарження ОСОБА_1 посилається на те, що судами попередніх інстанцій розглянуто справу без залучення в якості відповідачів ОСОБА_2 та ФГ Обрій , внаслідок чого судом першої інстанції було ухвалено судове рішення, яким вирішено питання про права, свободи та інтереси осіб, які не були залучені до участі у справі (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України, пункт 8 частини першої статті 411 ЦПК України).

Однією із підстав відмови в задоволенні позовних вимог апеляційним судом зазначено не залучення до участі у справі всіх належних співвідповідачів, проте вказане порушення пов`язане із тим, що судом першої інстанції не розглянуто клопотання позивача про залучення до участі у справі співвідповідачів, а саме: ОСОБА_2 та ФГ Обрій .

Відповідна ухвала суду в матеріалах справи відсутня, судові повістки та повідомлення вказаним особам судом не направлялися.

Суд апеляційної інстанції в межах апеляційного провадження був позбавлений можливості виправити процесуальне порушення, допущене судом першої інстанції, та залучити вказаних осіб, а тому оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню повністю.

Крім того, рішення Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 12 вересня 2018 року ухвалене за первісними позовними вимогами після прийняття судом заяви про зміну предмету позову. На виправлення власної помилки суд першої інстанції постановив ухвали про виправлення описок, які фактично змінили резолютивну частину судового рішення. Таким чином, судом фактично не вирішено в передбаченій законом формі позовні вимоги, чим порушено право позивача на справедливий та неупереджений судовий розгляд.

Доводи інших учасників справи

У січні 2021 року СТОВ Зоря подало відзив на касаційну скаргу, підписаний директором ОСОБА_5., у якому просить суд оскаржувану постанову апеляційного суду залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Відзив мотивовано безпідставністю доводів касаційної скарги, оскільки, встановивши процесуальне порушення в частині не залучення в якості співвідповідачів осіб, права, свободи, інтереси та обов`язки яких вирішувалися рішенням першої інстанції, апеляційний суд дійшов вмотивованого висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Судами встановлено, що на підставі державного акта серії

КР № 3524080600:02:00:304 на право приватної власності на землю

ОСОБА_1 на праві приватної власності належала земельна ділянка

№ НОМЕР_1 , площею 6,54 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташована на території Глодоської сільської ради

(а. с. 12, т. 1).

У подальшому земельній ділянці було присвоєно кадастровий номер 3524080600:02:002:0280.

09 жовтня 2016 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 укладено договір міни земельних ділянок, відповідно до якого ОСОБА_2 передає у власність ОСОБА_1 , який приймає у власність належну на праві приватної власності земельну ділянку, площею 0,0100 га, розташовану за адресою: Кіровоградська область, Новоукраїнський район, Комишуватська сільська рада, кадастровий номер: 3524082400:02:000:1910, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, в обмін на належну ОСОБА_1 на праві приватної власності земельну ділянку площею 6,5362 га, розташовану за адресою: Кіровоградська область, Новоукраїнський район, Глодоська сільська рада, кадастровий номер: 3524080600:02:002:0280, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (а. с. 17-20, т. 1).

У результаті міни (обміну), який здійснюється за цим договором,

ОСОБА_2 набуває право власності на земельну ділянку площею

6,5362 га, розташовану за адресою: Глодоська сільська рада, Новоукраїнський район, Кіровоградська область, з кадастровим номером 3524080600:02:002:0280 та цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва; а ОСОБА_1 набуває право власності на земельну ділянку, площею 0,0100 га, розташовану за адресою: Комишуватська сільська рада, Новоукраїнський район, Кіровоградська область, з кадастровим номером 3524082400:02:000:1910 та цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Відповідно до п. п. 2.2 договору сторони засвідчили, зокрема, що вони однаково розуміють значення, умови правочину та його правові наслідки, про що свідчать їх особисті підписи на цьому договорі; договір не укладено під впливом тяжких для сторін обставин; сторони не визнані судом недієздатними чи обмежено дієздатними; умови договору зрозумілі і відповідають реальній домовленості сторін; укладення договору відповідає їх інтересам, волевиявлення є вільним, усвідомленим і відповідає їх внутрішній волі; договір не приховує іншого правочину і спрямований на реальне настання наслідків, які обумовлені у ньому, договір не носить характеру фіктивного та удаваного, а також не є зловмисним.

Сторони досягли домовленості про обмін земельних ділянок, що є предметом цього договору із доплатою, яку здійснює ОСОБА_2

у розмірі 120 000,00 грн (п.п. 1.10. договору).

Договір міни посвідчений приватним нотаріусом Новоукраїнського районного нотаріального округу Кіровоградської області Поляковою Н. В.

09 жовтня 2016 року за реєстровим № 362.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно за ОСОБА_2 зареєстровано право приватної власності на земельну ділянку площею 6,5362 га, кадастровий номер 3524080600:02:002:0280, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території Глодоської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області (а. с.16, т. 1), а за ОСОБА_1 зареєстровано право приватної власності на земельну ділянку площею 0,0100 га, кадастровий номер 3524082400:02:000:1910, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташована на території Комишуватської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області (а. с.15, т. 1).

Відповідно до копії договору про надання права користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис)

від 24 липня 2018 року ОСОБА_2 (власник) та ОСОБА_2 (емфітевт) уклали договір про передачу земельної ділянки сільськогосподарського призначення, що розташована на території Глодоської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області, площею 6,5362 га, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 3524080600:02:002:0280, щодо якої власник передає емфітевту право володіння та цільового використання (емфітевтичне право), зберігаючи за собою право розпорядження нею (а. с. 71-74, т.1).

Сторони погодили, що за користування емфітевтичиим правом емфітевт сплачує власнику плату в розмірі 4 500,00 грн за рік з 24 липня 2018 року до 24 липня 2118 року, що разом становить 450 000,00 грн. Плата за користування емфітевтичиим правом сплачується з 24 липня 2018 року до 03 серпня 2018 року включно у сумі 450 000,00 грн за весь строк користування земельною ділянкою. Емфітевтичне право за цим договором встановлюється на строк 100 років (п. 3.1 договору).

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до статті статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Частиною першою статті 400 ЦПК України передбачено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Перевіривши наведені у касаційній скарзі доводи, врахувавши аргументи, викладені у відзиві, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Предметом спору у справі, що переглядається, є договір міни земельної ділянки № НОМЕР_1 , загальною площею 6,5362 га, із кадастровим номером 3524080600:02:002:0280, що знаходиться на території Глодоської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області та призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, укладений

09 жовтня 2016 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Новоукраїнського районного нотаріального округу Кіровоградської області Поляковою Н. В. та зареєстрований у реєстрі № 362, державна реєстрація права власності на спірну земельну ділянку за ОСОБА_2 , а також договір про право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (договір емфітевзису) та його державна реєстрація.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, апеляційнийсуд виходив із того, що правовідносини, які виникли між сторонами на підставі договору міни від 09 жовтня 2016 року, не суперечать пункту 15 розділу Х Перехідні положення ЗК України у редакції, чинній на час укладення договору міни, та відповідають положенням статей 203, 715, 716 ЦК України, а приписи статті 14 Закону України Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних ділянок (паїв) до спірних правовідносин не застосовуються.

Той факт, що земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, обмін яких було здійснено між сторонами, не знаходяться всередині єдиного масиву земель сільськогосподарського призначення, не спростовує правомірності вчиненого сторонами правочину, оскільки до набрання чинності Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні , яким доповнено ЗК України статтею 37-1 Особливості використання та розпорядження земельними ділянками, розташованими у масиві земель сільськогосподарського призначення, а також полезахисними лісовими смугами, які обмежують такий масив , чинне законодавство не встановлювало заборони на укладення договору міни земельних ділянок, розташованих у різних масивах земель сільськогосподарського призначення.

У зв`язку з викладеним, апеляційний суд також вважав, що укладаючи

24 липня 2018 року договір про надання права користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб

(емфітевзис), відповідач правомірно передав ОСОБА_2 право цільового використання (емфітевтичне право) земельної

ділянки сільськогосподарського призначення, розташованої на території Глодоської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської

області, площею 6,5362 га, з цільовим призначенням для ведення

товарного сільськогосподарського виробництва та кадастровим номером 3524080600:02:002:0280, як власник земельної ділянки, яку набув за договором міни земельних ділянок, укладеним 09 жовтня 2016 року зі ОСОБА_6 , посвідченим приватним нотаріусом Новоукраїнського районного нотаріального округу Кіровоградської області Поляковою Н. В. за реєстровим № 362.

Таким чином, на думку апеляційного суду, позовні вимоги не підлягають задоволення у зв`язку з їх безпідставністю та недоведеністю.

Колегія суддів із зазначеним висновком апеляційного суду погоджується з огляду на наступне.

Відповідно до статті 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками (частина перша статті 78 ЗК України).

Відповідно до статей 177, 181 ЦК України, статті 79 ЗК України земельна ділянка є об`єктом цивільних прав.

Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них (частина друга статті 78 ЗК України).

Земельне законодавство базується на принципі невтручання держави у здійснення громадянами, юридичними особами та територіальними громадами своїх прав щодо володіння, користування і розпорядження землею, крім випадків, передбачених законом (пункт в частини першої статті 5 ЗК України).

Тобто власник земельної ділянки має повноваження щодо володіння, користування та розпорядження нею, а держава не повинна втручатися у здійснення громадянами свого права розпорядження землею, крім випадків, передбачених законом.

Відповідно до підпункту а частини першої статті 81 ЗК України громадяни України набувають право власності на земельні ділянки, зокрема, на підставі їх придбання за договором міни.

Звертаючись до суду із позовом, як на підставу для скасування спірного договору міни ОСОБА_1 посилався на те, що договір міни укладено з порушенням пункту 15 розділу Х Перехідні положення ЗК України, яким встановлено заборону відчуження земельних ділянок для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та земельних часток (паїв). Земельні ділянки, що підлягали обміну, знаходилися не в одному масиві, що свідчить також про порушення статті 14 Закону України Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) .

Згідно пунктом 15 розділу Х Перехідні положення ЗК України заборона відчуження земельних ділянок сільськогосподарського призначення у редакції, чинній до 01 січня 2019 року, передбачала винятки, одним з яких була можливість обміну земельної ділянки на іншу земельну ділянку відповідно до закону, а не земельної частки (паю) на іншу земельну частку (пай).

Громадяни та юридичні особи України, а також територіальні громади та держава мають право набувати у власність земельні ділянки на підставі міни, ренти, дарування, успадкування та інших цивільно-правових угод. Укладення таких угод здійснюється відповідно до ЦК України з урахуванням вимог ЗК України (стаття 131 ЗК України).

Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (частини перша та п`ята статті 203 ЦК України).

За договором міни (бартеру) кожна із сторін зобов`язується передати другій стороні у власність один товар в обмін на інший товар. Кожна із сторін договору міни є продавцем того товару, який він передає в обмін, і покупцем товару, який він одержує взамін. Договором може бути встановлена доплата за товар більшої вартості, що обмінюється на товар меншої вартості (частини перша-третя статті 715 ЦК України).

У разі, якщо власник земельної ділянки, яка знаходиться всередині єдиного масиву, що використовується спільно власниками земельних ділянок чи іншими особами для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, виявляє бажання використовувати належну йому земельну ділянку самостійно, він може обміняти її на іншу земельну ділянку на межі цього або іншого масиву (частина перша статті 14 Закону України Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) ).

Сільські, селищні, міські ради в межах їх повноважень щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) оформляють матеріали обміну земельними частками (паями), проведеного за бажанням їх власників до моменту державної реєстрації права власності на земельну ділянку (абзац одинадцятий частини першої статті 5 Закону України Про порядок

виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок

власникам земельних часток (паїв) ), а в редакції, чинній з 01 січня 2019 року, до моменту державної реєстрації права власності на земельну ділянку.

Частина перша статті 14 Закону України Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) визначає один із випадків можливого обміну земельними ділянками, що використовуються їхніми власниками для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, а не регулює обмін земельними частками (паями), права на які підтверджені сертифікатом, і розподіленими та визначеними у натурі земельними ділянками, які ще не зареєстровані за власниками земельних часток (паїв).

Стаття 14 Закону України Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) не забороняє можливість обміну земельними ділянками, що використовуються для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, в інших випадках, ніж той, який визначений у частині першій цієї статті, як і не забороняє можливість обміну іншими, ніж призначені для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, земельними ділянками сільськогосподарського призначення.

Заборона відчуження земельних ділянок сільськогосподарського призначення, визначена у підпункті б пункту 15 розділу Х Перехідні положення ЗК України у редакції, чинній до 01 січня 2019 року, та виключення з неї можливості обміну земельної ділянки на іншу земельну ділянку відповідно до закону стосуються не тільки земельних ділянок, що використовуються для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, а й інших земельних ділянок сільськогосподарського призначення.

Наявність у сільських, селищних, міських рад і районних державних адміністрацій передбаченого в абзаці одинадцятому частини першої статті 5 Закону України Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) повноваження оформляти матеріали обміну земельними частками (паями), проведеного за бажанням їх власників до моменту видачі державних актів на право власності на земельну ділянку (з 01 січня 2019 року до моменту державної реєстрації права власності на земельну ділянку), не виключає можливість обміну згідно з чинним законодавством земельними ділянками, на які вже були видані державні акти на право власності на земельну ділянку власникам земельних часток (паїв).

У рішенні Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 22 травня 2018 року, що набуло статусу остаточного 22 серпня 2018 року, у справі Зеленчук і Цицюра проти України (Zelenchuk and Tsytsyura v. Ukraine, заяви № 846/16 і № 1075/16), ЄСПЛ встановив порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції (§ 149). Вказав, що законодавча заборона відчуження земельних ділянок становить втручання у мирне володіння майном заявників (§ 104). Заборона відчуження та її продовження мали підґрунтя

у національному законодавстві, яке ніколи не визнавалось неконституційним (§ 105). Органи влади України послідовно протягом майже двох десятиліть визначали своєю метою кінцеве запровадження належним чином врегульованого ринку землі, розглядаючи заборону відчуження

як проміжний етап на шляху до досягнення цієї мети. Сам характер заборони відчуження, проголошена ціль її запровадження та продовження полягали по суті у наданні часу для розгляду можливих альтернатив абсолютній забороні продажу (§ 129).

Рішення ЄСПЛ від 22 травня 2018 року у справі Зеленчук і Цицюра проти України (Zelenchuk and Tsytsyura v. Ukraine, заяви № 846/16 і № 1075/16)

не може трактуватися як спеціальний дозвіл на вільний обіг земельних ділянок сільськогосподарського призначення безвідносно до приписів нормативних актів України.

Аналогічний правовий висновок щодо застосування норм права у подібних правовідносинах викладено у постанові у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 травня 2019 року у справі № 227/1506/18 (провадження № 14-66цс19), постановах Верховного Суду від 23 грудня

2020 року у справі № 389/675/18 (провадження № 61-22903св19),

від 23 лютого 2021 року у справ № 390/558/19, від 12 лютого 2021 року

у справі № 390/1485/18.

Однакове застосування закону забезпечує загальнообов`язковість закону, рівність перед законом та правову визначеність у державі, яка керується верховенством права. Єдина практика застосування законів поліпшує громадське сприйняття справедливості та правосуддя, а також довіру до відправлення правосуддя.

Таким чином, встановивши, що сторони договору міни (обміну) від 09 жовтня 2016 року обмінялися сформованими земельними ділянками, які зареєстровані, цільове призначення яких - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, апеляційний суд зробив обґрунтований висновок про те, що на спірні правовідносини не поширюються положення Закону Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних ділянок (паїв) , дія якого поширюється на обмін розподілених між власниками та визначених у натурі земельних ділянок, але які ще не зареєстровані за власниками, тобто таких, які не можуть бути об`єктом цивільних прав.

Оскільки ОСОБА_1 обміняв свою більшу за розміром земельну ділянку з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на меншу за розміром земельну ділянку такого ж призначення, належну ОСОБА_2 , за що отримав грошову доплату у розмірі 120 000,00 грн, апеляційний суд обґрунтовано вважав, що вказане не суперечить частині третій статті 715 ЦК України щодо можливості встановлення доплати у договорі міни. Правовідносини, які виникли між сторонами на підставі договору міни від 09 жовтня 2016 року, не суперечать пункту 15 розділу Х Перехідні положення ЗК України

у редакції, чинній на час укладення договору міни, та відповідають положенням статей 203, 715, 716 ЦК України.

Виходячи зі встановлених на підставі належним чином оцінених у сукупності доказів, обставин справи та з підстав, передбачених вищевказаними нормами матеріального права, з урахуванням релевантної практики Верховного Суду, висновок суду апеляційної інстанції про відмову

в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 є правильним.

Доводи касаційної скарги про те, що судами попередніх інстанцій розглянуто справу без залучення в якості відповідачів ОСОБА_2 та ФГ Обрій , внаслідок чого судом першої інстанції було ухвалено судове рішення, яким вирішено питання про права, свободи та інтереси осіб, які не були залучені до участі у справі, колегією суддів відхиляються, оскільки апеляційний суд звернув увагу на зазначене порушення норм процесуального права, разом із тим, вказане порушення до ухвалення незаконного рішення по суті спору не призвело.

Посилання касаційної скарги на те, що рішення Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 12 вересня 2018 року ухвалене за первісними позовними вимогами після прийняття судом заяви про зміну предмету позову, є безпідставними та спростовуються матеріалами справи. У мотивувальній частині рішення суду першої інстанції були досліджені та вирішені вимоги з урахуванням зміни предмету позову, а допущена описка у вступній та резолютивній частинах була виправлена судом шляхом винесення ухвал про виправлення описок від 19 жовтня 2018 року,

від 06 листопада 2018 року.

Крім того, доводи касаційної скарги, спрямовані на скасування рішення Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області

від 12 вересня 2018 року не беруться до уваги, оскільки вказане судове рішення вже скасовано постановою Кропивницького апеляційного суду

від 01 жовтня 2020 року, що свідчить про відсутність предмету оскарження

(в частині рішення суду першої інстанції).

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення в оскаржуваному судовому рішенні, питання вичерпності висновків апеляційного суду, Верховний Суд виходить із того, що у справі,

що переглядається, сторонам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних правовідносин, як

у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені у касаційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правильних висновків суду апеляційної інстанції.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень (рішення у справах Пономарьов проти України , Рябих проти Російської Федерації , Нєлюбін проти Російської Федерації ).

Враховуючи наведене, касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Висновки Верховного Суду за результатом розгляду касаційної скарги

Згідно з частиною першою статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції постановлено без додержанням норм матеріального і процесуального права та зводяться до переоцінки доказів у справі, що відповідно до положень статті 400 ЦПК України знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду. У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 416, ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Кропивницького апеляційного суду від 01 жовтня 2020 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. С. Висоцька

Судді: А. А. Калараш

І. В. Литвиненко

Є. В. Петров

О. С. Ткачук