Ухвала

від 15.11.2020 по справі 922/3619/19

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

16 листопада 2020 року

м. Київ

Справа № 922/3619/19

Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду Пількова К. М.,

перевіривши матеріали касаційної скарги Військової частини НОМЕР_1

на рішення Господарського суду Харківської області від 25.02.2020 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 16.09.2020 у справі

за позовом Дочірнього підприємства Державної компанії "Укрспецекспорт" Державного підприємства "Спеціалізована зовнішньоторговельна фірма "Прогрес"

до Військової частини НОМЕР_1

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Державного концерна "Укроборонпром"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Міністерства оборони України

про стягнення 4 276 355,92 грн,

ВСТАНОВИВ:

14.10.2020 Військова частина НОМЕР_1 (далі ВЧ НОМЕР_1 ) звернулася з касаційною скаргою на рішення Господарського суду Харківської області від 25.02.2020 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 16.09.2020 у цій справі.

Статтею 290 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) визначено форму і зміст касаційної скарги.

Відповідно до пункту 2 частини четвертої статті 290 ГПК України до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Як вбачається з оскаржуваних судових рішень, предметом розгляду у цій справі є вимога про стягнення 4 276 355,92 грн.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 25.02.2020, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 16.09.2020, позов задоволено повністю; стягнуто з ВЧ НОМЕР_1 на користь Дочірнього підприємства Державної компанії "Укрспецекспорт" Державного підприємства "Спеціалізована зовнішньоторговельна фірма "Прогрес" грошові кошти у розмірі 4 276 355,92 грн та витрати зі сплаті судового збору у розмірі 64 145,34 грн.

У касаційній скарзі скаржник просить скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову повністю.

Згідно з підпунктом 1 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

За положенням підпункту 5 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду, зокрема, касаційної скарги на рішення суду розмір судового збору складає 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.

Таким чином, за подання касаційної скарги у цій справі ВЧ НОМЕР_1 мала сплатити судовий збір у сумі 128 290,68 грн (4 276 355,92 грн * 1,5 %) * 200 %). Проте, доказів сплати судового збору у встановлених порядку та розмірі скаржник не надав.

У касаційній скарзі скаржник, посилаючись на статтю 8 Закону України "Про судовий збір", просить відстрочити сплату судового збору за подання касаційної скарги, у зв`язку із тривалою процедурою оплати судового збору, у зв`язку з чим ВЧ НОМЕР_1 не може вчасно захистити свої інтереси в суді та право на судовий захист може бути порушеним.

Відповідно до статті 8 Закону України "Про судовий збір" враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов:

1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача фізичної особи за попередній календарний рік; або

2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або

3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Наведена норма містить виключний перелік умов, за наявності яких суд може відстрочити або розстрочити сплату судового збору, зменшити його розмір або звільнити від сплати судового збору.

Таким чином, враховуючи, що передбачені статтею 8 Закону України "Про судовий збір" умови відсутні, клопотання скаржника про відстрочення сплати судового збору задоволенню не підлягає.

Верховний Суд звертає увагу скаржника на те, що змінено реквізити рахунку для зарахування до державного бюджету судового збору за розгляд справ Верховним Судом:

- Отримувач коштів: УК у Печер. р-ні/Печерс. р-н/22030102;

- Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 38004897;

- Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП);

- Рахунок отримувача: UA288999980313151207000026007;

- Код банку отримувача (МФО): 899998;

- Код класифікації доходів бюджету: 22030102 "Судовий збір (Верховний Суд, 055)".

Отже, скаржнику необхідно надати суду докази, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі у сумі 128 290,68 грн.

Відповідно до пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 287 ГПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати касаційну скаргу на рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.

За положенням частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

У касаційній скарзі ВЧ А1352 зазначає, що оскаржувані судові рішення упереджені , необґрунтовані, безпідставні, незаконні та ухвалені на підставі неправильної правової оцінки встановленим обставинам, які мають значення для справи, з неправильним застосуванням (неправильним тлумаченням) та порушенням норм матеріального права та грубим порушенням норм процесуального права, а саме статті 14-1 Закону України "Про торгово промислові палати в Україні"; статті 218 Господарського кодексу України; статей 263, 617 Цивільного кодексу України; положень постанови Кабінету Міністрів України №368 від 24.03.2004 "Про порядок класифікації надзвичайних ситуацій техногенного та природнього характеру за їх рівнями".

Втім, скаржник не зазначає суті порушення або неправильного застосування судами конкретних норм процесуального та матеріального права в контексті обґрунтування передбаченої (передбачених) статтею 287 ГПК України підстави (підстав), на якій (яких) подається касаційна скарга, отже касаційна скарга в цій частині не відповідає вимогам частини другої статті 287, абзацу 2 частини другої статті 290 ГПК України.

Враховуючи викладене, касаційна скарга підлягає залишенню без руху на підставі частини другої статті 292 ГПК України.

Керуючись статтями 234, 235, 292 Господарського процесуального кодексу України, Суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Господарського суду Харківської області від 25.02.2020 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 16.09.2020 у справі № 922/3619/19 залишити без руху та надати скаржнику строк для усунення недоліків до 01.12.2020.

Суддя К. М. Пільков