Рішення

від 05.11.2020 по справі 914/1390/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.11.2020 Справа № 914/1390/20

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Комбікормтрейд» , с. Мишковичі Тернопільської області

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Буське сорто-насінницьке підприємство» , с. Ожидів Львівської області

про стягнення 359 996, 42 грн

Суддя Галамай О.З.

Секретар судового засідання Полюхович Х.М.

За участю представників:

від позивача: Ленько Р.І. - адвокат;

від відповідача: не з`явився

ВСТАНОВИВ:

На розгляд Господарського суду Львівської області Товариством з обмеженою відповідальністю «Комбікормтрейд» подано позов до Товариства з обмеженою відповідальністю «Буське сорто-насінницьке підприємство» про стягнення 359 996, 42 грн (враховуючи заяву про збільшення позовних вимог) на підставі договору поставки № 11/03/2020-2 від 12.03.2020.

Хід розгляду справи.

Ухвалою суду від 21.07.2020 відкрито загальне позовне провадження.

Ухвалами суду розгляд справи неодноразово відкладався з підстав, викладених у них.

Ухвалою суду від 15.10.2020 закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті в судовому засіданні 05.11.2020.

05.11.2020 від директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Буське сорто-насінницьке підприємство» надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, оскільки такий хворіє на коронавірусну хворобу, тому не може забезпечити явку представника у судове засідання.

У судовому засіданні 05.11.2020 представник позивача заперечив щодо відкладення розгляду справи. Підтримав позовні вимоги в повному обсязі та просив задовольнити їх.

Крім того, позивач зазначив, що докази, які підтверджують понесені витрати на правничу допомогу будуть подані впродовж 5 днів після прийняття судового рішення.

Відповідач явку повноважного представника у судове засідання не забезпечив.

Розглянувши клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, суд не вбачає підстав для його задоволення, враховуючи таке.

Відкладення розгляду справи є правом суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Враховуючи те, що строк розгляду спору закінчився, явка представників учасників справи у судове засідання не була визнана обов`язковою, наявність у матеріалах справи відзиву на позовну заяву та подання клопотання про відкладення розгляду справи вп`яте, суд вважає за доцільне не відкладати її розгляд.

Аргументи сторін.

Позовна заява обґрунтована невиконанням укладеного сторонами договору поставки № 11/03/2020-2 від 12.03.2020 в частині оплати за поставлений товар на суму 327 261, 82 грн. Також за прострочення виконання грошового зобов`язання позивачем заявлено до стягнення на підставі ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України 5 518, 28 грн 3% річних, 6 921, 72 грн інфляційних втрат та на підставі п. 7.4 договору 20 294, 60 грн пені.

Відповідач 13.10.2020 на адресу суду скерував відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що оскільки позивачем не надано доказів отримання товару, відповідно ним не доведено факту настання строку виконання відповідачем повного розрахунку за поставлений товар на нарахування санкцій. Просив у задоволенні позову відмовити.

Обставини справи.

12 березня 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Комбікормтрейд» (Постачальник) та Товариство з обмеженою відповідальністю «Буське сорто-насінницьке підприємство» (Покупець) уклали договір поставки № 11/03/2020-2 (далі - договір), відповідно до п.1.1 якого в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Постачальник зобов`язується поставити (передати) у власність Покупця сільськогосподарську продукцію (надалі іменується Товар ), вказаний в Специфікаціях, що є невід`ємними додатками до цього договору, а Покупець зобов`язується прийняти цей Товар та своєчасно здійснити його оплату.

Найменування, асортимент, одиниця виміру, загальна кількість Товару, що підлягає поставці за цим договором, ціна за одиницю Товару, визначається специфікацією, що є додатком до цього договору (п. 1.3 договору).

Згідно з пунктами 3.2-3.5 договору поставка партії Товару здійснюється в строки, обумовлені в специфікаціях до даного договору; право власності на Товар від Постачальника до Покупця переходить за цим договором з моменту завантаження Товару в автотранспорт Покупця; перевезення Товару здійснюється автомобільним транспортом Покупця; датою поставки Товару є дата, що вказана у видатковій накладній.

Сторони цього договору визнають, що особи, які підписують від їх імені видаткові, товарно-транспортні накладні, та інші документи, що підтверджують виконання взаємних обов`язків по цьому Договору та відображають рух Товару, є особами належним чином уповноваженими на підписання зазначених документів, та виконання у зв`язку з цим відповідних дій, як то приймання або відпуск Товару, передачу Товару перевізнику на зберігання, тощо (п. 3.6 договору).

Відповідно до п. 5.1 договору ціна за одиницю Товару та загальна вартість Товару за кожну партію поставки встановлюється Сторонами у Специфікації, що є невід`ємним додатком до цього договору.

Відповідальність сторін передбачена у розділі 7 договору. Зокрема, у п. 7.4 зазначено, що у випадку порушення Покупцем строків оплати товару, Покупець повинен сплатити Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочки від суми боргу. Крім того, Покупець сплачує на користь Постачальника 3 відсотки річних, передбачених ст. 625 ЦК України.

12 березня 2020 року сторонами також підписано Специфікацію № 1 до договору від 12.03.2020, в якій зазначено, що Постачальник здійснює поставку Покупцеві ячменю в кількості 582, 160 т, допустиме відхилення +/- 15%, ціна за од. вим. Без ПДВ - 3 416, 66 грн, загальною вартістю 2 386 851, 35 грн з ПДВ.

Строк поставки Товару становить до 14.03.2020 (п. 5 Специфікації).

Згідно з п. 6 Специфікації оплата Товару здійснюється по факту завантаження автотранспорту Покупця. Транспорт Покупця відправляється з пункту поставки після отримання Продавцем оплати 80% за партію Товару, завантажену в транспортний засіб Покупця, 20% при отриманні Товару.

12 та 13 березня 2020 року відповідачем надано позивачу листи, в яких зазначено у які автомобілі слід відвантажити ячмінь.

На виконання умов договору позивач поставив відповідачу продукцію на загальну суму 2 376 690, 32 грн, а саме: згідно з видатковою накладною від 12.03.2020 на суму 2 171 936, 12 грн та від 13.03.2020 на суму 204 754, 20 грн.

Видаткові накладні підписані представниками двох сторін, їх підписи скріплені печатками юридичних осіб сторін договору, містять посилання на договір № 11/03/2020-2 від 13.03.2020. У них відображено, що товар отримано Фіраком Петром Михайловичем за довіреністю № 41 від 12.03.2020.

Довіреність № 41 від 12.03.2020 видана для отримання від Комбікормтрейд ТОВ ячменю в кількості 800 т. Така довіреність дійсна до 21.03.2020. Позивачем також долучено товарно-транспортні накладні.

Позивачем надано відповідачу рахунок на оплату № 13 від 12.03.2020 на суму 2 386 856, 00 грн.

Відповідачем оплачено позивачу 2 049 428, 50 грн, а саме: 12.03.2020 - 1 778 800, 00 грн; 13.03.2020 - 170 628, 50 грн та 31.03.2020 - 100 000, 00 грн.

У призначеннях платежів зазначено: за ячмінь згідно рахунку № 13 від 12.03.2020 р.

17.04.2020 позивачем скеровано на адресу відповідача претензію про необхідність сплати заборгованості на суму 327 261, 82 грн протягом 3-х календарних днів з моменту її отримання.

Відповіді на претензію матеріали справи не містять.

Отже, позивач просив стягнути з відповідача 327 261, 82 грн основної заборгованості, 5 518, 28 грн 3% річних, 6 921, 72 грн інфляційних втрат та 20 294, 60 грн пені.

Норми права та мотиви, якими суд керувався при прийнятті рішення, висновки суду.

Згідно зі ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 статті 692 ЦК України визначено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Матеріалами справи підтверджено, що позивач на виконання умов договору поставки № 11/03/2020-2 від 12.03.2020 поставив відповідачу продукцію на загальну суму 2 376 690, 32 грн, що підтверджується видатковими накладними.

За умовами специфікації № 1 від 12.03.2020 (п. 6) відповідач мав здійснити оплату за поставлений товар по факту завантаження автотранспорту Покупця. Транспорт Покупця відправляється з пункту поставки після отримання Продавцем оплати 80% за партію Товару, завантажену в транспортний засіб Покупця, 20% при отриманні Товару.

Судом встановлено, що передоплати товару відповідач не здійснив, а по факту його поставки з посиланням на виставлений рахунок на загальну суму по двох накладних оплатив 2 049 428, 50 грн. Тобто відповідачем шляхом оплати зазначених коштів підтверджено поставку товару.

Неоплаченою залишилась частина отриманого товару за видатковою накладною від 12.03.2020 на суму 122 507, 62 грн (строк оплати - 12.03.2020) та товар, поставлений згідно з видатковою накладною від 13.03.2020 на суму 204 754, 20 грн (строк оплати - 13.03.2020).

Тому позивачем правомірно заявлено до стягнення 327 261, 82 грн основної заборгованості, яка підлягає до стягнення.

Щодо заявленої до стягнення пені.

Згідно з ч. ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов`язання за кожен день прострочення зобов`язання.

Позивачем заявлено до стягнення 20 294, 60 грн пені, нарахованої по кожній накладній окремо та в межах шестимісячного строку її нарахування.

Перевіривши розрахунок пені, судом встановлено, що позивачем безпідставно зазначено, що за 13.03.2020 пеня, нарахована на 122 507, 62 грн становить 67, 13 грн, оскільки така становить 66, 94 грн. Також позивачем зазначено неправильну загальну кількість днів прострочення, за які нарахована пеня у всіх інших періодах. Фактично така кількість днів є більшою (прострочення з 15.03.2020-23.04.2020 тривало 40 днів, а не 39, з 24.04.2020-11.06.2020 прострочення тривало 49 днів, а не 48, з 12.06.2020-10.08.2020 прострочення тривало 60 днів, а не 59), ніж зазначено позивачем, відповідно розмір пені є також більшим. Однак враховуючи межі позовних вимог в частині розрахунку із зазначеною меншою тривалістю прострочення, до стягнення підлягає 20 294, 41 грн пені.

Щодо заявлених до стягнення інфляційних втрат та 3% річних.

Згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем заявлено до стягнення 6 921, 72 грн інфляційних втрат, нарахованих за березень-червень 2020 року на суму заборгованості - 327 261, 82 грн.

Нарахування інфляційних втрат здійснюється окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помножений на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому розрахунку мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Розрахунок боргу з врахуванням індексу інфляції повинен був бути визначений позивачем виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помножений на індекс інфляції, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж (таку правову позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 05.07.2019 у справі № 905/600/18).

Тобто в даному випадку нарахування інфляційних втрат слід нараховувати з квітня 2020 року, а позивачем безпідставно нараховано інфляційні втрати за березень 2020 року.

Здійснивши розрахунок інфляційних втрат судом встановлено, що такі підлягають до задоволення за період квітень - червень 2020 року на суму 4 269, 47 грн. В решті стягнення інфляційних втрат слід відмовити.

Також позивачем нараховано 3% річних на 122 507, 62 грн заборгованості з 13.03.2020 по 10.08.2020 та на 327 261, 82 грн заборгованості з 14.03.2020 по 10.08.2020.

Перевіривши розрахунок, судом встановлено, що позивачем двічі нараховано 3% річних на суму заборгованості 122 507, 62 грн за період 14.03.2020-10.08.2020, оскільки така включена в 327 261, 82 грн.

Здійснивши власний розрахунок судом встановлено, що 3% річних за період 13.03.2020-10.08.2020, нарахованих на 122 507, 62 грн заборгованості, становлять 1 516, 28 грн. Однак, враховуючи межі позовних вимог, підлягає до стягнення 1 510, 37 грн, а 3% річних за період з 14.03.2020-10.08.2020, нарахованих на 204 754, 20 грн заборгованості, становлять 2 517, 47 грн.

Тобто загалом до стягнення підлягає 4 027, 84 грн 3% річних, в решті слід відмовити.

Враховуючи викладене, до стягнення підлягає 327 261, 82 грн основного боргу, 20 294, 41 грн пені, 4 269, 47 грн інфляційних втрат та 4 027, 84 грн 3% річних.

Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. 77 ГПК України).

Згідно з статтею 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 86 ГПК України).

Щодо судового збору.

В силу приписів статті 129 ГПК України, судовий збір покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись статтями 73, 74, 129, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Буське сорто-насінницьке підприємство» (місцезнаходження: 80530, Львівська обл., Буський р-н, село Ожидів, ідент. код: 22342296) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Комбікормтрейд» (місцезнаходження: 47732, Тернопільська обл., Тернопільський р-н, село Мишковичі, ідент. код: 37781567) 355 853, 54 грн з яких: 327 261, 82 грн основного боргу, 20 294, 41 грн пені, 4 269, 47 грн інфляційних втрат, 4 027, 84 грн 3% річних та 5 337, 80 грн на відшкодування витрат по сплаті судового збору.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили в строки, визначені ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено в порядку, визначеному розділом IV Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено 16.11.2020.

Суддя Галамай О.З.