Рішення

від 05.11.2020 по справі 914/22/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.11.2020 справа № 914/22/20

Господарський суд Львівської області у складі судді М.М. Петрашка розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Приватного підприємства Вертлюг

до відповідача-1 Львівської міської ради

відповідача-2 Товариства з обмеженою відповідальністю Сантехмонтаж №539

відповідача-3 Товариства з обмеженою відповідальністю Санметал

відповідача-4 Відділу у місті Львові Головного управління держгеокадастру у Львівській області

відповідача-5 Управління державної реєстрації Юридичного департаменту Львівської міської ради

відповідача-6 Комунального підприємства Реєстрація майна та бізнесу

про визнання недійсним договору оренди землі та скасування державної реєстрації

за участю представників :

від позивача не з`явився

від відповідач-1 Гордєєва О.В.

від відповідача-2 Мікуш З.В.

від відповідача-3 не з`явився

від відповідача-4 не з`явився

від відповідача-5 Паращич В.П.

від відповідача-6 не з`явився

Суть спору : Позов заявлено Приватним підприємством Вертлюг до відповідача-1 Львівської міської ради, до відповідача-2 Товариства з обмеженою відповідальністю Сантехмонтаж №539 , до відповідача-3 Товариства з обмеженою відповідальністю Санметал , до відповідача-4 Відділу у місті Львові Головного управління держгеокадастру у Львівській області, до відповідача-5 Управління державної реєстрації Юридичного департаменту Львівської міської ради та до відповідача-6 Комунального підприємства Реєстрація майна та бізнесу про визнання недійсним договору оренди землі та скасування державної реєстрації.

Зокрема позивач у позовній заяві просить:

- визнати недійсним договір оренди землі від 15.11.2012р., який укладений між Львівською міською радою та Львівським спеціалізованим управлінням Сантехмонтаж №539 - Дочірнього підприємства ВАТ Промхімсантехмонтаж , кадастровий номер 4610137200:08:012:0042, площею 0,5834га, що знаходиться за адресою: Львівська область, місто Львів, вулиця Богданівська, 42/1 для обслуговування виробництва та складів;

- скасувати державну реєстрацію земельної ділянки кадастровий номер 4610137200:08:012:0042, площею 0,5834 га, що знаходиться за адресою: Львівська область, місто Львів, вулиця Богданівська, 42/1, цільове призначення: землі промисловості, проведену 23.05.2013р. Відділом Держгеокадстру у місті Львові Львівської області;

- визнати недійсними зміни до договору оренди землі від 13.09.2016р., які укладено між Львівською міською радою та ТзОВ Сантехмонтаж-539 кадастровий номер 4610137200:08:012:0042, площею 0,5834 га, що знаходиться за адресою: Львівська область, місто Львів, вулиця Богданівська, 42/1 для обслуговування виробництва та складів;

- скасувати державну реєстрацію права оренди за ТзОВ Сантехмонтаж 539 на земельну ділянку кадастровий номер 4610137200:08:012:0042, площею 0,5834 га, цільове призначення землі промисловості, за адресою: Львівська область, місто Львів, вулиця Богданівська, 42/1, яка проведена 01.12.2016р. Управлінням державної реєстрації юридичного департаменту Львівської міської ради;

- скасувати державну реєстрацію права оренди за ТзОВ Санметал на земельну ділянку кадастровий номер 4610137200:08:012:0042, площею 0,5834 га, цільове призначення землі промисловості, за адресою: Львівська область, місто Львів, вулиця Богданівська, 42/1, яка проведена 09.09.2019р. Комунальним підприємством Реєстрація майна та бізнесу .

Хід розгляду справи викладено в ухвалах суду та відображено у протоколах судового засідання.

Представник позивача в судове засідання 05.11.2020р. не з`явився, однак подав клопотання (вх.№31954/20 від 05.11.2020р.) про відкладення розгляду справи, у зв`язку із перебуванням представника Приватного підприємства Вертлюг на самоізоляції.

Представник відповідача-1 проти позову заперечив з підстав, що наведені у відзиві (вх.№6090/20 від 04.02.2020р.) на позовну заяву.

Представник відповідача-2 проти позову заперечив з підстав, що наведені у відзиві (вх.№9442/20 від 24.02.2020р.) на позовну заяву. Крім того відповідачем-2 подано клопотання (вх.№32049/20 від 05.11.2020р.) про долучення до матеріалів справи копії додаткової угоди до договору оренди землі.

Представник відповідача-5 проти позову заперечив з підстав, що наведені у відзиві (вх.№3763/20 від 23.01.2020р.) на позовну заяву.

Відповідач-3, відповідач-4 та відповідач-6 явку представників в судове засідання 05.11.2020р. не забезпечили.

Розглянувши клопотання позивача (вх.№31954/20 від 05.11.2020р.) про відкладення розгляду справи, суд зазначає таке.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020р. №211 Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19 , прийнятої відповідно до статті 29 Закону України Про захист населення від інфекційних хвороб , установлено на усій території України карантин з 12 березня до 3 квітня 2020р. Постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2020р. №239 внесено зміни до зазначеної постанови, відповідно до яких карантин продовжено до 24.04.2020р. Постановою Кабінету Міністрів України від 22.04.2020р. №291 карантин продовжено до 11.05.2020р. Постановою Кабінету Міністрів України від 04 травня 2020 р. № 343 карантин продовжено до 22.05.2020р. Постановою Кабінету Міністрів України від 20.05.2020р. № 392 карантин продовжено до 22.06.2020р. Постановою Кабінету Міністрів України від 17 червня 2020р. № 500 карантин продовжено до 31.07.2020р. Постановою Кабінету Міністрів України від 22 липня 2020р. № 641 карантин продовжено до 31.08.2020р. Постановою Кабінету Міністрів України від 26 серпня 2020р. № 760 встановлено адаптативний карантин до 31.10.2020р.

Слід зазначити, що постановою Кабінету Міністрів України від 04.05.2020 №343 "Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України" внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" та відповідно до підпункту 8 пункту 2 постанови дозволена діяльність адвокатів, нотаріусів, аудиторів та психологів.

Наведене свідчить про усунення перешкод у реалізації учасниками справи своїх процесуальних прав.

В той же час суд звертає увагу на те, що за положеннями статті 129 Конституції України, статті 2 Господарського процесуального кодексу України одним із завдань судочинства є своєчасний розгляд справи, що відповідає положенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою кожен має право на справедливий розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

Суд наголошує, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін учасників справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні (стаття 202 Господарського процесуального кодексу України).

Разом з тим суд зазначає, що відповідно до частини 4 статті 197 господарського процесуального кодексу України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), учасники справи можуть брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів. Підтвердження особи учасника справи здійснюється із застосуванням електронного підпису, а якщо особа не має такого підпису, то у порядку, визначеному Законом України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус" або Державною судовою адміністрацією України.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач не скористався своїм процесуальним правом, передбаченим частиною 4 статті 197 господарського процесуального кодексу України, оскільки клопотань про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів від Приватного підприємства Вертлюг на адресу суду не надходило.

Враховуючи неодноразові відкладення судових засідань протягом розгляду справи, і зокрема за клопотанням представника позивача, та з метою дотримання розумних строків розгляду справи, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представника позивача.

При цьому, враховуючи доводи, на які посилається позивач, суд бере до уваги те, що в матеріалах справи міститься достатньо доказів для вирішення спору по суті, у зв`язку з чим відсутність у судовому засіданні представника позивача не впливає на можливість вирішення спору, а відтак клопотання позивача про відкладення розгляду справи не підлягає задоволенню.

Водночас, представником позивача не долучено доказів у підтвердження обставин зазначених у наказі № 01/28.10.20 від 28.10.20р., який є додатком до клопотання про відкладення розгляду справи.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, заслухавши представників відповідача-1, відповідача-2 та відповідача-5, суд встановив таке.

Відповідно до свідоцтва про право власності від 13.09.2007р. №ЛР0773, Приватному підприємству Вертлюг на праві приватної власності належить комплекс пилорами (літ. В-1 ), площею 667,4 кв.м, який знаходиться за адресою: м.Львів, вул. Богданівська, 42/14.

Згідно із Розпорядження Личаківської районної адміністрації Львівської міської ради від 03.05.2007р. №267, будівлям і спорудам, які знаходились на території ВАТ Промхімсантехмонтаж по вул.Богданівській, 42, було присвоєно окрему нумерацію відповідно до схеми з генплану. Додатком до даного розпорядження визначено власників будівель, які розміщені на території ВАТ Промхімсантехмонтаж . Зокрема зазначено, що власником комплексу пилорами (літ. В-1) по вул.Богданівській, 42/14 є Приватне підприємство Вертлюг .

На замовлення приватного підприємства Вертлюг , ДП Львівський Промбудпроект було виготовлено містобудівне обґрунтування на розміщення виробництва з ремонту та виготовлення технологічного обладнання для будівельних матеріалів, виробництва дверей і зберігання будівельних матеріалів на території ВАТ Промхімсантехмонтаж по вул Богданівській, 42/14 у місті Львові.

26.12.2007р. Управління архітектури Департаменту містобудування надало висновок про наявність містобудівних обмежень використання на умовах оренди ПП Вертлюг земельної ділянки площею 0,1354 для обслуговування існуючої споруди на вул.Богданівській, 42/14.

З метою встановлення в натурі меж земельної ділянки ПП Вертлюг , спеціалістом Львівського міського відділу центру державного земельного кадастру було складено акт узгодження меж землекористування. Зокрема даним актом встановлено межу землекористування суміжного користувача Львівського спеціалізованого управління Сантехмонтаж №539 - Дочірнього підприємства ВАТ Промхімсантехмонтаж .

Відповідно до ухвали Львівської міської ради від 05.09.2009р. №2496 Про користування ПП Вертлюг земельною ділянкою на вул.Богданівській, 42/14 , вилучено за згодою з користування ВАТ Промхімсантехмонтаж земельну ділянку площею 0,1354 га на вул.Богданівській, 42/14, зараховано її до земель міста та передано Приватному підприємству Вертлюг в оренду терміном на 10 років для обслуговування виробництва та складів за рахунок земель промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення за функцією використання - землі промисловості.

07.05.2010р. між Львівською міською радою (орендодавець) та Приватним підприємством Вертлюг (орендар) було укладено договір оренди землі за умовами якого, Приватне підприємство Вертлюг отримало в користування земельну ділянку кадастровий номер 4610137200:08:012:0039, загальною площею 0,1354 га.

Згідно додатку до даного договору, було затверджено план земельної ділянки по вул.Богданівська, 42/14 у м.Львові, яка передається в оренду Приватному підприємству Вертлюг із описом її меж та зазначенням суміжніх землекористувачів. Зокрема на плані відображено, що межа землекористування суміжного користувача Львівського спеціалізованого управління Сантехмонтаж №539 - Дочірнього підприємства ВАТ Промхімсантехмонтаж проходить по лінії від точки А до точки Д.

Відповідно до пункту 8 договору, його було укладено строком на 10 років до 05.03.2019р. Сторонами також погоджено, що після закінчення строку договору, орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 90 днів до закінчення строку дії договору, повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

Як вбачається із матеріалів справи, згідно із свідоцтвом про право власності від 13.09.2007р. №ЛР0763, Львівському спеціалізованому управлінню Сантехмонтаж №539 - Дочірньому підприємству ВАТ Промхімсантехмонтаж на праві приватної власності належало нежитлове приміщення - механічна майстерня (літ. Г-1 ), площею 1264,9 кв.м, яка знаходиться за адресою: м.Львів, вул. Богданівська,42/1.

Дана обставина підтверджується також додатком до розпорядження Личаківської районної адміністрації Львівської міської ради від 03.05.2007р. №267, згідно якого власником технічної майстерні (Літ.Г-1) по вул.Богданівській, 42/1 було Львівське спеціалізоване управління Сантехмонтаж №539 - Дочірнє підприємство ВАТ Промхімсантехмонтаж .

У 2008 році на замовлення Львівського спеціалізованого управління Сантехмонтаж №539 - дочірнього підприємства ВАТ Промхімсантехмонтаж , Державним підприємством Центр державного земельного кадастру при державному комітеті України по земельних ресурсах було виготовлено технічну документацію із землеустрою на земельну ділянку площею 0,5834га, по вул.Богданівській, 42/1 у м.Львові.

04.06.2008р. Управління архітектури Департаменту містобудування Львівської міської ради надало висновок про наявність містобудівних обмежень використання на умовах оренди Львівським спеціалізованим управлінням Сантехмонтаж №539 - Дочірнім підприємством ВАТ Промхімсантехмонтаж земельною ділянкою площею 0,5834 га для обслуговування існуючих будівель та споруд на вул.Богданівській, 42/1.

З метою встановлення в натурі меж земельної ділянки Львівського спеціалізованого управління Сантехмонтаж №539 - дочірнього підприємства ВАТ Промхімсантехмонтаж , спеціалістом Львівського міського відділу центру державного земельного кадастру було складено акт узгодження меж землекористування. Зокрема даним актом встановлено точки по яких проходить межа землекористування суміжного користувача ПП Вертлюг .

Відповідно до ухвали Львівської міської ради №1777 від 20.09.2012р. Про користування Львівським спеціалізованим управлінням Сантехмонтаж №539 - Дочірнім підприємством Відкритого акціонерного товариства Промхімсантехмонтаж земельною ділянкою на вул.Богданівській, 42/1 , вилучено за згодою з користування Відкритого акціонерного товариства Промхімсантехмонтаж земельну ділянку площею 0,5834 га на вул.Богданівській, 42/1, зараховано до земель міста та передано Львівському спеціалізованому управлінню Сантехмонтаж №539 - Дочірньому підприємству Відкритого акціонерного товариства Промхімсантехмонтаж земельну ділянку площею 0,5834 га на вул.Богданівській, 42/1 в оренду терміном на 10 років для обслуговування виробництва та складів за рахунок земель промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення за функцією використання - землі промисловості.

15.11.2012р. між Львівською міською радою (орендар) та Львівським спеціалізованим управлінням Сантехмонтаж №539 - Дочірнім підприємством Відкритого акціонерного товариства Промхімсантехмонтаж (орендодавець) було укладено договір оренди землі №Л-1651, згідно якого об`єктом оренди виступає земельна ділянка кадастровий номер 4610137200:08:012:0042, площею 0,5834 га у м.Львові на вул.Богданівській,42/1.

Ухвалою Львівської міської ради від 21.11.2013р. №2879 внесено зміни до ухвали Львівської міської ради від 20.09.2012р. №1777, а саме замінено:

- у назві слова Львівським спеціалізованим управлінням Сантехмонтаж № 539 - Дочірнім підприємством ВАТ Промхімсантехмонтаж словами ТзОВ Сантехмонтаж-539 ;

- у тексті слова Львівському спеціалізованому управлінню Сантехмонтаж №539 - Дочірньому підприємству Відкритого акціонерного товариства Промхімсантехмонтаж словами Товариству з обмеженою відповідальністю Сантехмонтаж-539 .

13.09.2016р. до договору оренди землі від 15.11.2012р. сторонами договору було викладено його у новій редакції, зокрема змінено орендаря на Товариство з обмеженою відповідальністю Сантехмонтаж-539 .

Як встановлено судом, згідно із витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, з 09.09.2019р. власником нерухомого майна (майстерня), загальною площею 126,9 кв.м. за адресою: Львівська область, місто Львів, вул.Богданівська, 42/1 є ТзОВ «САНМЕТАЛ» (код ЄДРПОУ 41874094).

На замовлення Приватного підприємства Вертлюг було виготовлено висновок експерта №12/18 від 14.11.2018р., за результатами якої було проведено земельно- та будівельно-технічну експертизи на вирішення якої поставлено наступні питання:

- яким чином станом на час проведення експертизи забезпечений доступ ПП «Вертлюг» з вул.Богданівської до орендованої ним земельної ділянки у м.Львові по вул.Богданівська, 42/14 кадастровий номер 4610137200:08:012:0039 для обслуговування виробництва та складів для користування комплексом пилорами (літ. «В-1» ), що розташований на даній земельній ділянці та перебуває у приватній власності ПП «Вертлюг» ?

- чи буде перешкоджати веденню господарської діяльності та доступу ПП «Вертлюг» до орендованої ним земельної ділянки у м.Львові на вул.Богданівській, 42/14 кадастровий номер 4610137200:08:012:0039 для обслуговування виробництва та складів для користування комплексом пилорами (літ.«В-1» ), що розташований на даній земельній ділянці та перебуває у приватній власності ПП «Вертлюг» , огородження земельної ділянки у м.Львові на вул.Богданівській, 42/1, кадастровий номер 4610137200:08:012:0042? Якщо так, то в чому полягатиме причина утворення перешкоди?

- які можливі шляхи усунення перешкоди веденню господарської діяльності та доступу ПП «Вертлюг» до орендованої ним земельної ділянки у м.Львові на вул.Богданівській, 42/14, кадастровий номер 4610137200:08:012:0039 для обслуговування виробництва та складів для користування комплексом пилорами (літ.«В-1» ), що розташований на даній земельній ділянці та перебуває у приватні власності ПП «Вертлюг» , у випадку огородження земельної ділянки у м.Львові на вул., 42/1, кадастровий номер 4610137200:08:012:0042?

Згідно висновку експерта №12/18 від 14.11.2018р., при проведенні графічного аналізу встановлено, що межова т.7 є спільною точкою для земельної ділянки по вул. Богданівська, 42/14 кадастровий номер 4610137200:08:012:0039, земельної ділянки по вул. Богданівська, 42/1 кадастровий номер 4610137200:08:012:0042 та межею проїзду загального користування та розташована на відстані менше 1,0 м від будівлі комплексу пилорами літ. «В-1» по середині в`їзних воріт даної будівлі. У разі загородження дана точка блокуватиме відчинення лівого полотна воріт, звузить ширину воріт до 1,92 м, що в свою чергу унеможливить заїзд великогабаритного транспорту у будівлю під літ. «В-1» .

Окрім того, як зазначено у висновку експерта, огородження земельної ділянки у м.Львові по вул.Богданівська, 42/1, кадастровий номер 4610137200:08:012:0042 по межі ділянки унеможливить заїзд у ворота будівлі комплексу пилорами літ. «В-1» та виконання розвороту у тупиковому проїзді біля даної будівлі, що в свою чергу призведе до перешкоджання веденню господарської діяльності та доступу ПП «Вертлюг» до орендованої ним земельної ділянки у м.Львові по вул. Богданівській, 42/14, кадастровий номер 4610137200:08:012:0039 для обслуговування виробництва та складів для користування комплексом пилорами (літ.«В-1» ), що розташований на даній земельній ділянці та перебуває у приватні власності ПП «Вертлюг» .

Також експертом встановлено, що причиною обмеженого доступу до земельної ділянки, яка перебуває в оренді ПП «Вертлюг» являтимуться малі габаритні розміри проїзду загального користування, розмір якого у 15 м ширини, не забезпечує можливість виконання розвороту великогабаритним Транспортом, що в свою чергу суперечить п.7.1.1., 15.3.6. ДБН Б.2.2-12.2018 «Планування та забудова територій» .

Як встановлено експертом, розташування тупикового проїзду відносно будівлі комплексу пилорами літ.«В-1» не забезпечує можливість маневру з в`їздом великогабаритного транспорту у ворота даної будівлі, що в свою чергу суперечить п.7.2.16 та примітці №3 таблиці 7.1. ДБН Б.2.2-12:2018 «Планування та забудова територій» .

Крім того, до матеріалів справи позивачем долучено висновок додаткової земельно- та будівельно-технічної експертизи №02/20 від 10.03.2020р., виготовлений на замовлення Приватного підприємства Вертлюг .

На вирішення експерта були поставлені такі питання:

- чи був можливий проїзд по території колишнього підприємства ВАТ Промхімсантехмонтаж станом на 2006р. з вул.Богданівської на територію даного підприємства в межах червоних ліній заїзду, що встановлені містобудівним обгрунтуванням цільового призначення використання земель та правил забудови території, будівель і споруд ВАТ Промхімсантехмонтаж по вул.Богданівській, 42 в м.Львові шифр 3770-1 від 2006р., розробленого на замовлення ВАТ Промхімсантехмонтаж ?

- чи являється можливий проїзд по території колишнього підприємства ВАТ Промхімсантехмонтаж станом на час проведення дослідження з вул.Богданівської на територію даного підприємства в межах червоних ліній заїзду, що встановлені містобудівним обгрунтуванням цільового призначення використання земель та правил забудови території, будівель і споруд ВАТ Промхімсантехмонтаж по вул.Богданівській, 42 в м.Львові шифр 3770-1 від 2006р., розробленого на замовлення ВАТ Промхімсантехмонтаж ?

- чи забезпечує встановлений у червоних лініях заїзд з вул.Богданівської на територію колишнього підприємства ВАТ Промхімсантехмонтаж по вул.Богданівській, 42 в м.Львові під`їзд орендарів земельних ділянок по вул.Богданівська, 42/2, 42/3, 42/4, 42/5, 42/6, 42/7, 42/8, 42/9, 42/10, 42/11, 42/12, 42/13, 42/14, 42/15, 42/16, 42/17 у м.Львові до даних ділянок?

По першому питанню експерт надав висновок, що проїзд по території колишнього підприємства ВАТ Промхімсантехмонтаж станом на 2006р. з вул.Богданівської на території, даного підприємства в межах червоних ліній заїзду, що встановлені містобудівним обгрунтуванням цільового призначення використання земель та правил забудови території, будівель і споруд ВАТ Промхімсантехмонтаж по вул.Богданівській, 42 в м.Львові шифр 3770-1 від 2006р., розробленого на замовлення ВАТ Промхімсантехмонтаж , був неможливий.

По другому питанню експерт надав висновок, що проїзд по території колишнього підприємства ВАТ Промхімсантехмонтаж станом на час проведення дослідження з вул.Богданівської на територію даного підприємства в межах червоних ліній заїзду, що встановлені містобудівним обгрунтуванням цільового призначення використання земель та правил забудови території, будівель і споруд ВАТ Промхімсантехмонтаж по вул.Богданівській, 42 в м.Львові шифр 3770-1 від 2006р., розробленого на замовлення ВАТ Промхімсантехмонтаж , являється неможливий.

По третьому питанні експерт надав висновок, що встановлений у червоних лініях заїзд з вул.Богданівської на територію колишнього підприємства ВАТ Промхімсантехмонтаж по вул.Богданівській, 42 в м.Львові лише документально забезпечує під`їзд орендарів земельних ділянок по вул.Богданівська: 42/1 орендар ТзОВ "Санметал", 42/14 орендар ПП "Вертлюг", 42/15 орендар ОСОБА_1 , 42/16,42/17орендар ТзОВ "Галпроектмонтаж" орендар у м. Львові до даних ділянок.

При цьому по третьому питанні експерт надав висновок, що встановлений у червоних лініях заїзд з вул. Богданівської на територію колишнього підприємства ВАТ Промхімсантехмонтаж по вул. Богданівській, 42 в м.Львові не забезпечує під`їзд орендарів земельних ділянок по АДРЕСА_1 орендар ФОП Мартинюк М.М., 42/3, 12 орендар ТзОВ Проммонтаж - СУ 529, 42/4, 5,6,11 орендар Корпорація "Енергоресурс-монтаж", 42/7 орендар ТзОВ "Захист-пром", 42/8 орендар ОСОБА_2 , 42/9 орендар ТзОВ "Галпроектмонтаж", 42/10 орендар ТзОВ "ПМК-586".

З огляду на викладене, позивач вважає, що ухвала міської ради від 20.09.2012 №1777 є незаконною, а тому укладений договір оренди землі від 15.11.2012р. є недійсним.

Отже на думку позивача, ухвала Львівської міської ради №2879 від 21.11.2013р., якою внесено зміни в ухвалу від 20.09.2012 №1777, є також незаконною, а укладені в подальшому зміни до договору оренди землі від 13.09.2016р. є недійсними, оскільки внесенні щодо недійсного договору оренди землі.

А тому враховуючи наведене, позивач також стверджує, що державна реєстрація права оренди за ТОВ Сантехмонтаж-539 на земельну ділянку кадастровий номер 4610137200:08:012:0042, площею 0,5834га, цільове призначення землі промисловості, за адресою: АДРЕСА_2 , яка проведена 01.12.2016р. Управлінням державної реєстрації юридичного департаменту Львівської міської ради, та в подальшому державна реєстрація права оренди за ТзОВ Санметал на земельну ділянку кадастровий номер 4610137200:08:012:0042, площею 0,5834га, цільове призначення землі промисловості, за адресою: Львівська область, м.Львів, вул.Богданівська, 42/1, яка проведена 09.09.2019р. Комунальним підприємством Реєстрація майна та бізнесу підлягаю скасуванню.

Окрім того позивач обгрунтовує свою позицію тим, що Львівське спеціалізоване управління Сантехмонтаж №539 - ДП ВАТ Промхімсантехмонтаж (код ЄДРПОУ: 01415697), що знаходиться за адресою: м.Львів, вул.Богданівська, 42/1 припинено, а отже постає питання, як ліквідованому суб`єкту господарювання могла згідно ухвали міської ради від 20.09.2012 №1777 передаватись земельна ділянка в користування.

Таким чином позивач звернувся до Господарського суду Львівської області та просить:

- визнати недійсним договір оренди землі від 15.11.2012р., який укладений між Львівською міською радою та Львівським спеціалізованим управлінням Сантехмонтаж №539 - Дочірнього підприємства ВАТ Промхімсантехмонтаж , кадастровий номер 4610137200:08:012:0042, площею 0,5834га, що знаходиться за адресою: Львівська область, місто Львів, вулиця Богданівська, 42/1 для обслуговування виробництва та складів;

- скасувати державну реєстрацію земельної ділянки кадастровий номер 4610137200:08:012:0042, площею 0,5834 га, що знаходиться за адресою: Львівська область, місто Львів, вулиця Богданівська, 42/1, цільове призначення: землі промисловості, проведену 23.05.2013р. Відділом Держгеокадстру у місті Львові Львівської області;

- визнати недійсними зміни до договору оренди землі від 13.09.2016р., які укладено між Львівською міською радою та ТзОВ Сантехмонтаж-539 кадастровий номер 4610137200:08:012:0042, площею 0,5834 га, що знаходиться за адресою: Львівська область, місто Львів, вулиця Богданівська, 42/1 для обслуговування виробництва та складів;

- скасувати державну реєстрацію права оренди за ТзОВ Сантехмонтаж 539 на земельну ділянку кадастровий номер 4610137200:08:012:0042, площею 0,5834 га, цільове призначення землі промисловості, за адресою: Львівська область, місто Львів, вулиця Богданівська, 42/1, яка проведена 01.12.2016р. Управлінням державної реєстрації юридичного департаменту Львівської міської ради;

- скасувати державну реєстрацію права оренди за ТзОВ Санметал на земельну ділянку кадастровий номер 4610137200:08:012:0042, площею 0,5834 га, цільове призначення землі промисловості, за адресою: Львівська область, місто Львів, вулиця Богданівська, 42/1, яка проведена 09.09.2019р. Комунальним підприємством Реєстрація майна та бізнесу .

Відповідач-1 проти позову заперечив з підстав, що наведені у відзиві (вх.№6090/20 від 04.02.2020р.) на позовну заяву. Зокрема, як зазначає відповідач-1, згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, Товариство з обмеженою відповідальністю Сантехмонтаж №539 є правонаступником Львівського спеціалізованого управління Сантехмонтаж №539 - Дочірнього підприємства ВАТ «Промхімсантехмонтаж", а згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя за рахунок предмета іпотеки №779 від 21.06.2019р. за ТзОВ Санметал зареєстровано право власності на будівлю загальною площею 126,9 кв.м. на вул.Богданівській, 42/1, яка первинно перебувала у власності ТзОВ Сантехмонтаж -539.

Також, як зазначає відповідач-1, договір оренди землі укладено з позивачем на 10 років до 05.03.2019р., а отже зазначений договір оренди землі припинив свою дію, документів на поновлення договору оренди землі від ПП Вертлюг до Львівської міської ради не надходило.

Як зазначає відповідач-1, актом встановлення та узгодження зовнішніх меж землекористування Львівське спеціалізоване управління Сантехмонтаж №539 - Дочірнє підприємство ВАТ Промхімсантехмонтаж від 2007 року, який доданий до технічної документації, на підставі якої прийнято ухвалу Львівської міської ради №1777 від 20.09.2012р., погоджено межі з суміжними землекористувачами, зокрема з ПП Вертлюг . При цьому вказаний акт встановлення та узгодження зовнішніх меж землекористування є чинним та в судовому порядку не скасований.

Крім того відповідач-1 посилається на на те, що ПП Вертлюг звернулось до Львівської міської ради із листом, зареєстрованим у центрі надання адміністративних послуг Львівської міської ради №2-28842-24 від 08.10.2018р., в якому зазначено, що ТзОВ Сантехмонтаж-539 здійснювало свою діяльність у м.Львові по вул.Богданівській, 42/1, де знаходиться належний йому на праві власності цех площею 1264 м.кв., для обслуговування якого товариство орендувало у Львівської міської ради 0,5834 га землі, з яких 1989,88 м.кв. перебуває в користуванні Вертлюг відповідно до договору з ТзОВ Сантехмонтаж-539 про спільне користування земельною ділянкою, в тому числі 300,8 м.кв. у спільному користуванні як під`їздні шляхи.

Також, як зазначив відповідач-1, розглянувши звернення Товариства з обмеженою відповідальністю Енергоресурс-Монтаж , Приватного підприємства Вертлюг , Фізичної особи-підприємця Мартинюк М.М. , Товариства з обмеженою відповідальністю Захист-Пром , корпорації Енергоресурс-Інвест від 27.06.2019 (зареєстроване у Львівській міській раді 27.06.2019 за №2-19937-2401) Львівською міською радою прийнято ухвалу №6032 від 12.12.2019 року Про розроблення детального плану території у районі вул.Богданівської, вул.Бескидської, вул.С.Гайдучка .

Як зазначено у відзиві відповідача-1, оцінюючи докази у їх сукупності, в даному випадку Львівська міська рада діяла у відповідності до вимог чинного законодавства, а правових підстав для задоволення позовних вимог немає, оскільки відповідач-1 жодним чином не порушив права позивача, діяв в межах наданих повноважень, а тому на думку відповідача-1 у задоволенні позову слід відмовити у зв`язку із безпідставністю позовних вимог.

Відповідач-2 проти позову заперечив з підстав, що наведені у відзиві (вх.№9442/20 від 24.02.2020р.) на позовну заяву. Зокрема відповідач-2 зазначає про те, що саме по собі порушення сторонами договору при його укладенні окремих вимог закону не може бути підставою для визнання його недійсним, якщо судом не буде встановлено, що укладеним договором порушено право чи законний інтерес позивача і воно може бути відновлене шляхом визнання договору недійсним.

При цьому відповідач-2 зазначає, що із позовної заяви ПП Вертлюг не вбачається порушення будь-якого права позивача договірними відносинами оренди земельної ділянки між Львівською міською радою та ТзОВ Сантехмонтаж-539 , а тому оспорювання цивільного речового права, що виникло у ТзОВ Сантехмонтаж-539 в результаті укладення договору оренди землі є безпідставним.

Одночасно відповідач-2 зазначає, що позивачем не наведено обгрунтування яке саме його право чи інтереси порушено при здійсненні державної реєстрації права оренди земельної ділянки з кадастровим номером 4610137200:08:012:0042 за ТзОВ Сантехмонтаж-539 та ТзОВ Санметал .

Крім того, заперечуючи проти позову, відповідач-2 зазначає про те, що позивач не надав жодних належних, допустимих і достовірних доказів на підтвердження того, що протягом всього строку дії договору оренди землі він не знав та не міг знати про існування договору оренди земельної ділянки на вул.Богданівській, 42/1 у м.Львові, а тому в порядку ч.4 ст.267 ЦК України в задоволені позовних вимог ПП Вертлюг слід відмовити.

Також у відзиві на позовну заяву відповідач-2 зазначає про те, що Товариство з обмеженою відповідальністю Сантехмонтаж №539 є правонаступником Львівського спеціалізованого управління Сантехмонтаж №539 - Дочірнього підприємства ВАТ Промхімсантехмонтаж .

Щодо державної реєстрації права оренди на земельну ділянку відповідач-2 зазначає, що реєстрація права оренди землі відбулася за наявності всіх правових підстав для її проведення та з врахуванням законності отримання такого права і належного його оформлення.

Відповідач-5 проти позову заперечив з підстав, що наведені у відзиві (вх.№3763/20 від 23.01.2020р.) на позовну заяву. Зокрема відповідач-5 зазначає про те, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно здійснюється відповідно до Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №1127 від 25.12.2015р.

Як зазначив відповідач-5, Товариство з обмехеною відповідальністю Сантехмонтаж-539 звернулось із заявою про реєстрацію іншого речового права №19814060 від 01.12.2016р., і оскільки заявником надано усі необхідні документи для державної реєстрації прав, Управлінням державної реєстрації юридичного департаменту Львівської міської ради було зареєстровано право оренди земельної ділянки за Товариством з обмеженою відповідальністю Сантекмонтаж-539 .

При цьому відповідач-5 зазначає, що жодної підстави для відмови у вчиненні реєстраційних дій у державного реєстратора не було.

Крім того, відповідач-5 зазначає, що у випадку наявності труднощів щодо користування земельною ділянкою, вони можуть вирішитись за рахунок земельного сервітуту або шляхом усунення перешкод в користуванні майном, а не скасування державної реєстрації прав.

Також у відзиві на позовну заяву зазначено, що заявляти позовну вимогу про скасування права оренди земельної ділянки може лише особа, яка вважає, що право оренди земельної ділянки належить їй, а не тій особі, за якою дане право зареєстроване на даний час.

При цьому відповідач-5 також зазначає, що позов є необгрунтованим, оскільки є незрозумілим, яким чином скасування державної реєстрації права оренди Товариства з обмеженою відповідальністю Сантехмонтаж-539 відновить порушені права позивача по справі, оскільки право власності на земельну ділянку кадастровий номер 4610137200:08:012:0042 зареєстровано за територіальною громадою в особі Львівської міської ради.

Щодо посилання позивача на висновок експерта, відповідач-5 зазначив, що лише у випадку огородження земельної ділянки це може завдати незручностей позивачу, проте доказів про те, що земельна ділянка огороджена, немає, а тому позивачем не доведено факту існування порушення його прав чи його законного інтересу (як і існування спору між сторонами), що, відповідно, не зумовлює потреби у їх відновленні у заявлений позивачем спосіб.

За твердження відповідача-5, заявлені позивачем вимоги обґрунтовуються припущеннями про ймовірне виникнення спору в майбутньому, проте станом на подачу позовної заяви такого спору немає, а тому у задоволенні позову слід відмовити.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, заслухавши представників відповідача-1, відповідача-2 та відповідача-5, суд дійшов висновку про те, що у задоволенні позову слід відмовити з таких підстав .

Відповідно до частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Частинами 1, 2 та 3 статті 13 Цивільного кодексу України передбачено, що цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Згідно із частиною 1 статті 15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 3 Земельного кодексу України, земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Статтею 13 Конституції України, визначено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Відповідно до статті 2 Земельного кодексу України, до земельних відносин належать відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею.

За приписами статті 10 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні , міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Статтею 60 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні , встановлено, що територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров`я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об`єкти, визначені відповідно до закону як об`єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження.

Відповідно до приписів частини 5 статті 16 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні , від імені та в інтересах територіальних громад права суб`єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Статтею 142 Конституції України передбачено, що матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об`єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.

Згідно із статтею 143 Конституції України, територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності.

Відповідно до статті 144 Конституції України, органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території. Рішення органів місцевого самоврядування з мотивів їх невідповідності Конституції чи законам України зупиняються у встановленому законом порядку з одночасним зверненням до суду.

Судовий захист є одним із найефективніших правових засобів захисту інтересів фізичних та юридичних осіб. Неправомірні рішення, дії чи бездіяльність посадових осіб органів місцевого самоврядування, прийняті з порушенням прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, можуть бути оскаржені відповідно до частини 2 статті 55, статті 124 Конституції України.

Як вбачається зі змісту позовної заяви, пред`являючи позов про визнання недійсним правочину та скасування державної реєстрації, Приватне підприємство Вертлюг обгрунтовує позовні вимоги тим, що ухвали Львівської міської ради, на підставі яких в подальшому був укладений оспорюваний договір оренди земельної ділянки та договір про внесення змін до нього, є незаконними.

Відповідно до частини 1 та 2 статті 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання правочину недійсним.

Згідно із частиною 1 статті 203 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Основним нормативно-правовим актом, який регулює суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею є Земельний кодекс України.

Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється згідно із частиною третьою статті 152 Земельного кодексу України шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів захисту (стаття 16 Цивільного кодексу України).

Конституційний Суд України, вирішуючи питання, порушені в конституційному зверненні і конституційному поданні щодо тлумачення частини другої статті 55 Конституції України, в Рішенні від 14 грудня 2011 року №19-рп/2011 зазначив, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина друга статті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб`єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист. Право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

За змістом Рішення Конституційного Суду України від 1 грудня 2004 року № 18-рп/2004 поняття "порушене право", за захистом якого особа може звертатися до суду і яке вживається у низці законів України, має той самий зміст, що й поняття "охоронюваний законом інтерес". У цьому ж Рішенні зазначено, що поняття "охоронюваний законом інтерес" означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб`єктивного права; б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування в межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб`єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним.

Відповідно до частини 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Частиною 2 статті 4 Господарського процесуального кодексу України визначено, що юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до положень статті 238 Господарського процесуального кодексу України, у прийнятому за результатами розгляду справи, суд зокрема повинен зазначити, чи були і ким порушені, не визнані або оспорені права чи інтереси, за захистом яких мало місце звернення до суду, та мотиви такого висновку.

Таким чином, вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду чи на момент прийняття судом рішення, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.

Як встановлено судом, ухвалою Львівської міської ради від 20.09.2012р. №1777, вилучено за згодою з користування ВАТ Промхімсантехмонтаж земельну ділянку площею 0,5834 га на вул.Богданівській,42/1, зараховано її до земель міста та передано Львівському спеціалізованому управлінню Сантехмонтаж №539 - дочірньому підприємству ВАТ Промхімсантехмонтаж в оренду терміном на 10 років для обслуговування виробництва та складів за рахунок земель промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення за функцією використання - землі промисловості.

Ухвалою від 21.11.2013р. №2879 внесено зміни до ухвали Львівської міської ради від 20.09.2012р. №1777, а саме замінено:

- у назві слова Львівським спеціалізованим управлінням Сантехмонтаж №539 - Дочірнім підприємством ВАТ Промхімсантехмонтаж словами ТзОВ Сантехмонтаж-539 .

- у тексті слова Львівському спеціалізованому управлінню Сантехмонтаж №539 - Дочірньому підприємству Відкритого акціонерного товариства Промхімсантехмонтаж словами Товариству з обмеженою відповідальністю Сантехмонтаж-539 .

На підставі вказаних ухвал Львівської міської ради від 20.09.2012р. №1777 та від 21.11.2013р. №2879 між Львівською міською радою (орендар) та Львівським спеціалізованим управлінням Сантехмонтаж №539 - Дочірнім підприємством Відкритого акціонерного товариства Промхімсантехмонтаж (орендодавець) було укладено договір оренди землі №Л-1651 від 15.11.2012р., а також договір від 13.09.2016р. про внесення змін до договору оренди землі №Л-1651 від 15.11.2012р.

Оскаржуючи вказані договори, позивач посилається на те, що наведені ухвали Львівської міської ради порушують його права та інтереси, оскільки передача Львівському спеціалізованому управлінню «Сантехмонтаж« №539 - Дочірньому підприємству Відкритого акціонерного товариства «Промхімсантехмонтаж« земельної ділянки площею 0,5834 га на вул.Богданівській, 42/1 в оренду терміном на 10 років для обслуговування виробництва та складів, унеможливлює відчинення лівого полотна воріт та заїзд великогабаритного транспорту до будівлі позивача, а отже передача останньому земельної ділянки у визначених межах та площі суперечить положенням законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів.

При цьому, як зазначає сам позивач, даний позов спрямований на захист порушених, на його думку, прав на користування земельною ділянкою та будівлею, яка наявна у власності позивача. Також позивач звертає увагу на те, що ухвали Львівської міської ради, на підставі яких укладено зазначені договори, є актами індивідуальної дії, які регулюють відносини, учасником яких позивач не був, і прийняття яких не породжує для позивача будь-яких прав чи обов`язків.

Тобто позивачем визнається та обставина, що ухвали Львівської міської ради є актами індивідуальної дії, які стосувались іншого суб`єкта господарювання та не породили для нього жодних прав чи обов`язків щодо спірної земельної ділянки, і він не був суб`єктом правовідносин, які виникли на підставі цих ухвал.

Судом встановлено, що позивач на підставі договору оренди землі від 07.05.2010 року укладеного між Львівською міською радою (орендодавець) та Приватним підприємством Вертлюг (орендар), отримав в користування земельну ділянку кадастровий номер 4610137200:08:012:0039, загальною площею 0,1354 га. Згідно плану земельної ділянки, який є додатком до цього договору, суміжним землекористувачем позивача виступало Львівське спеціалізоване управління Сантехмонтаж №539 - Дочірнього підприємства ВАТ Промхімсантехмонтаж , у користуванні якого перебуває земельна ділянка кадастровий номер 4610137200:08:012:0042, площею 0,5834 га у м.Львові на вул. Богданівській,42/1.

Відповідно до пункту 8 згаданого договору, його було укладено строком на 10 років до 05.03.2019р. Сторонами погоджено, що після закінчення строку договору, орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 90 днів до закінчення строку дії договору, повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

Слід зазначити, що доказів того, що відповідний договір було продовжено сторонами на новий строк, суду не надано, а відтак зазначений договір оренди землі припинив свою дію 05.03.2019р., тобто до моменту подання позову до суду.

Як зазначив представник ЛМР в судових засіданнях, позивач не звертався до міської ради з вимогою щодо пролонгації даного договору чи укладення нового договору. Однак наявність чи відсутність договору не впливає на незаконність оскаржуваної ухвали.

Крім того, як вбачається із матеріалів справи, позивач ще на стадії оформлення права користування земельною ділянкою кадастровий номер 4610137200:08:012:0039, був обізнаний про її чіткі межі та площу.

В той же час, поданий позивачем позов фактично зводиться до оспорення правомірності передачі в оренду ТзОВ «Сантехмонтаж-539" іншої земельної ділянки, площею 0,5834 на вул.Богданівській, 42/1, на яку в позивача не виникло жодних прав.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається на висновок експерта №12/18 від 14.11.2018р. та додатковий висновок експерта №02/20 від 10.03.2020р.

Однак ці висновки експерта не можуть слугувати підставою для визнання недійсними правочинів, укладених на підставі ухвал міської ради, чинних на дату їх укладення, і які, зокрема, є чинними також на дату ухвалення рішення у даній справі. Крім того слід зазначити, що додатковий висновок експерта №02/20 від 10.03.2020р. був наданий поза межами строку дії договору оренди землі від 07.05.2010р., що укладений між Львівською міською радою та Приватним підприємством Вертлюг .

Позов Приватного підприємства Вертлюг фактично спрямований на позбавлення Товариства з обмеженою відповідальністю Сантехмонтаж №539 права користування земельною ділянкою, що в даному випадку є неспівмірним, оскільки таке право на користування землею виникло в нього на підставі рішення органу місцевого самоврядування та договору оренди.

Суд вважає за необхідне звернути увагу позивача на те, що відповідно до практики Європейського суду з прав людини, право на суд не є абсолютним і може підлягати легітимним обмеженням у випадку, коли доступ особи до суду обмежується або законом, або фактично таке обмеження не суперечить пунктові 1 статті 6 Конвенції, якщо воно не завдає шкоди самій суті права і переслідує легітимну мету, за умови забезпечення розумної пропорційності між використовуваними засобами та метою, яка має бути досягнута (пункт 53 рішення від 08 квітня 2010 року у справі Меньшакова проти України ).

Посилаючись на незаконність нормативно-правового акта органу місцевого самоврядування, який став підставою для подання позову про визнання недійсним договору, позивач повинен обгрунтувати, які правові наслідки безпосередньо для нього породжує нормативно-правовий акт, з яким він не погоджується (у разі, якщо він є суб`єктом зазначених вище правовідносин).

Право на судовий захист має лише та особа, яка є суб`єктом (носієм) порушених прав, свобод чи інтересів. Тому для того, шоб особі було надано судовий захист, суд встановлює, чи щодо особи дійсно має місце факт порушення права, свободи чи інтересу, та це право, свобода або інтерес порушені відповідачем. При цьому, обставину дійсного (фактичного) порушення відповідачем прав, свобод чи інтересів позивача має довести належними та допустимими доказами саме позивач.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 10 квітня 2012 року у справі №21-1115во10, та Верховним Судом, зокрема, у постановах: від 01.02.2018 у справі 800/502/17 (800/659/16), від 27 лютого 2018 року у справі № 821/778/17, від 19.06.2018 у справі № 805/2979/17-а, від 27.11.2018 у справі №826/5221/17, у постановах 0С0БА_6 Верховного Суду від 30.10.2018 у справі №807/20/18 (П/9901/457/18) та від 30.10.2018 у справі № 800/473/17 (П/9901/464/18), від 15.11.2018 у справі № 9901/751/18.

Окрім того, у п.4.1 рішення Конституційного Суду України від 16.04.2009р. у справі № 1-9/2009 суд дійшов висновку, що органи місцевого самоврядування мають право приймати рішення, вносити до них зміни та скасовувати їх на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України, керуючись у своїй діяльності ними та актами Президента України, Кабінету Міністрів України.

Слід занчиити, що безпідставними є також твердження позивача про те, що земельна ділянка, згідно ухвали Львівської міської ради від 20.09.2012р., була незаконно передана в користування Львівському спеціалізованому управлінню Сантехмонтаж №539 - ДП ВАТ Промхімсантехмонтаж , яке було припинено 02.06.2011р., оскільки його правонаступником є ТзОВ Сантехмонтаж №539 (відповідач-2 у справі).

Суд звертає увагу на те, що відповідно до рішення Конституційного Суду України від 16.04.2009р. у справі №1-9/2009, органи місцевого самоврядування, вирішуючи питання місцевого значення, представляючи спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст, приймають нормативні та ненормативні акти. До нормативних належать акти, які встановлюють, змінюють чи припиняють норми права, мають локальний характер, розраховані на широке коло осіб та застосовуються неодноразово, а ненормативні акти передбачають конкретні приписи, звернені до окремого суб`єкта чи юридичної особи, застосовуються одноразово і після реалізації вичерпують свою дію.

Так, у зв`язку з прийняттям суб`єктом владних повноважень ненормативного акта виникають правовідносини, пов`язані з реалізацією певних суб`єктивних прав та охоронюваних законом інтересів. У сфері земельних правовідносин відповідний ненормативний акт слугує підставою виникнення, зміни або припинення конкретних прав та обов`язків фізичних і юридичних осіб приватного права.

Ухвали Львівської міської ради, які за твердженням позивача є незаконними, є ненормативними актами, оскільки стосуються виключно прав та обов`язків ТзОВ «Сантехмонтаж-539" і є актами одноразового застосування, вони вичерпали свою дію фактом їхнього виконання, а саме укладенням між Львівською міською радою та ТзОВ «Сантехмонтаж" №539 договору оренди землі від 15.11.2012р. №Л-1651.

Суд також звертає увагу на те, що у рішенні Конституційного Суду України від 16.04.2009р. у справі №1-9/2009 за конституційним поданням Харківської міської ради щодо офіційного тлумачення положень ч.2 ст.19, ст.144 Конституції України, ст.25, ч.14 ст.46, ч.1, 10 ст.59 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування), Конституційний Суд України дійшов висновку, що органи місцевого самоврядування мають право приймати рішення, вносити до них зміни та скасовувати їх на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України, керуючись у своїй діяльності ними та актами Президента України, Кабінету Міністрів України.

У вказаному рішенні також зазначено, що зі змісту частини другої ст.144 Конституції України та частини десятої ст.59 Закону вбачається, що рішення органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб з мотивів невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними з ініціативи заінтересованих осіб судом загальної юрисдикції, тобто в судовому порядку. Однак, як вважає Конституційний Суд України, це не позбавляє орган місцевого самоврядування права за власною ініціативою або ініціативою інших заінтересованих осіб змінити чи скасувати прийнятий ним правовий акт (у тому числі і з мотивів невідповідності Конституції чи законам України).

Конституційний Суд України зазначив, що в Конституції України закріплено принцип, за яким права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність (стаття 3). Органи місцевого самоврядування є відповідальними за свою діяльність перед юридичними і фізичними особами (стаття 74 Закону). Таким чином, органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов`язані з реалізацією певних суб`єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб`єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення. Це є "гарантією стабільності суспільних відносин" між органами місцевого самоврядування і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього рішення.

Слід зазначити, що приймаючи ухвалу від 21.11.2013р. №2879, якою було внесено зміни до ухвали Львівської міської ради від 20.09.2012р. №1777, Львівська міська рада діяла саме з метою захисту інтересів відповідача-2, яке є правонаступником Львівського спеціалізованого управління Сантехмонтаж №539 - Дочірнього підприємства ВАТ Промхімсантехмонтаж , а також є фактичним користувачем спірної земельної ділянки.

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 11.06.2020р. у справі №281/129/17 (провадження N 61-14661св19) зазначено, що під змістом правочину розуміється сукупність умов, викладених в ньому. Зміст правочину, в першу чергу, має відповідати вимогам актів цивільного законодавства, перелічених в статті 4 ЦК України. Втім більшість законодавчих актів носять комплексний характер, і в них поряд із цивільно-правовими можуть міститися норми різноманітної галузевої приналежності. За такої ситуації необхідно вести мову про те, що зміст правочину має не суперечити вимогам, встановленим у цивільно-правовій нормі, хоча б вона містилася в будь-якому нормативно-правовому акті, а не лише акті цивільного законодавства.

Під вимогами, яким не повинен суперечити правочин, мають розумітися ті правила, що містяться в імперативних нормах.

Як зазначено у постанові КГС ВС від 17.06.2020р. у справі №910/12712/19, за усталеною практикою Верховного Суду позивач, звертаючись з позовом про визнання договору недійсним як такого, що суперечить вимогам законодавства, на підставі загальних норм частини першої статті 203 та статті 215 ЦК України, повинен одночасно послатися на конкретну норму законодавства, якій цей договір не відповідає (яка була порушена в момент його укладення).

Як зазначено у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 26.09.2019р. у справі №389/1809/16-ц (провадження N 61-18713св18), відповідно до статей 16, 203, 215 ЦК України для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є:

1) пред`явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою;

2) наявність підстав для оспорення правочину;

3) встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду.

Таке розуміння визнання правочину недійсним, як способу захисту, є усталеним у судовій практиці.

Отже, щодо підстав про визнання недійсними договору оренди землі від 15.11.2012р. та договору про внесення змін до договору оренди землі від 13.09.2016р. суд зазначає таке.

Як вбачається із позовної заяви, позивач стверджує, що ухвали Львівської міської ради є незаконними, а тому зазначені договір оренди землі від 15.11.2012р. та договір про внесення змін до договору оренди землі від 13.09.2016р. слід визнати дійсними.

Однак, як встановлено судом, ухвали Львівської міської ради, на незаконноість яких посилається позивач, були прийняті органом місцевого самоврядування з дотриманням вимог чинного законодавства та в інтересах відповідача-2, який є правонаступником Львівського спеціалізованого управління Сантехмонтаж №539 - Дочірнього підприємства ВАТ Промхімсантехмонтаж .

Cлід зазначити, що на підставі ухвал Львівської міської ради, які за твердженням позивача є незаконними і на підставі яких укладено договір оренди землі та договір про внесення змін до нього, виникли правовідносини між Львівською міською радою та Львівським спеціалізованим управлінням Сантехмонтаж №539 - Дочірнім підприємством ВАТ Промхімсантехмонтаж , правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю Сантехмонтаж №539 .

При цьому позивачем не доведено, що виникнення вказаних правовідносин, учасником яких він не є, призвело до негативних для нього наслідків, у випадку існування яких можна було б дійти висновку про наявність підстав для визнання договорів недійсними.

Усі обгрунтування Приватного підприємства Вертлюг щодо недійсності договорів фактично зводяться лише до тверджень про незаконність ухвал Львівської міської ради, які в даному випадку не підтверджені жодними належними та допустимими доказами.

Крім того, судом не встановлено жодного іншого факту, що міг би бути підставою для визнання недійсними правочинів у відповідності до норм частини першої статті 203 та статті 215 ЦК України, а тому у задоволенні позовних вимог про визнання недійсними договорів слід відмовити.

Щодо позовних вимог про скасування державної реїстрації прав суд зазначає, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно здійснюється відповідно до Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №1127 від 25.12.2015р.

Слід зазначити, що в матеріалах справи відсутні жодні докази того, що звертаючись до державного реєстратора із заявами про реєстрацію речового права відповідачами було порушені норми вказаних правових актів.

Враховуючи наведене, у державного реєстратора не було жодних підстав для відмови у вчиненні реєстраційних дій, а тому у задоволенні позовних вимог про скасування державної реєстрації також слід відмовити.

Щодо клопотання відповідача-1 про застосування строку позовної давності суд зазначає наступне суд зазначає таке.

Статтею 256 ЦК України визначено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність установлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Статтею 260 ЦК України визначено, що позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього Кодексу.

Відповідно до положень ст.253 ЦКУ України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Відповідно до ч.1 ст. 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Частиною 4 ст. 267 ЦК України встановлено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Однак, як зазначає Пленум Вищого господарського суду України у своїй постанові від 29.05.2013р. №10, за змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Проте, як встановлено судом, право та охоронюваний законом інтерес, за захистом якого позивач звернувся до суду, не порушено, а відтак суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості.

Враховуючи норми статті 129 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку витрати по сплаті судового збору покласти на позивача, оскільки у задоволенні позову слід відмовити.

Керуючись статтями 13, 74, 76, 77, 78, 86, 236, 237, 238, 239, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ

1 . У задоволенні позову відмовити.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку та строки, визначені главою 1 розділу IV Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 16.11.2020р.

Суддя М.М. Петрашко