Постанова

від 11.11.2020 по справі 914/2124/19

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 листопада 2020 року

м. Київ

Справа № 914/2124/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

головуючого - Пєскова В.Г.,

суддів: Білоуса В.В., Катеринчук Л.Й.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Малого приватного підприємства ГРО

на постанову Західного апеляційного господарського суду від 27.04.2020

у складі колегії суддів: Кордюк Г.Т. (головуючої), Мирутенка О.Л., Плотніцького Б.Д.

та на рішення Господарського суду Львівської області від 12.12.2019

у складі судді Коссак С.М.

у справі за позовом Малого приватного підприємства ГРО

до Львівського міського комунального підприємства Львівводоканал

про стягнення 173 319,43 грн .

За результатами розгляду касаційної скарги Касаційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Обставини справи.

1. 29.08.2001 між Малим приватним підприємством ГРО (далі - МПП ГРО ) та Львівським міським комунальним підприємством Львівводоканал (далі - ЛМКП Львівводоканал ) було укладено договір № 303532 на подачу води з комунального водопроводу та приймання стічних вод до каналізаційної мережі, за умовами якого відповідач зобов`язувався забезпечити безперебійне постачання питної води, яка по якості відповідає встановленим вимогам, в об`ємі (ліміті) 15,0 куб.м на місяць.

2. 24.01.2018 між МПП ГРО (орендодавець) та ТОВ Центр муніципального розвитку (орендар) укладено договір оренди № 01-18 та додаткову угоду № 1 до Договору.

Відповідно до п. 1.1. даного договору, Орендодавець передає, а Орендар приймає в оренду частину приміщень нежитлової будівлі за адресою: м. Львів, вул. Міжгірна, 52, загальною площею 406,80 квадратних метрів.

Згідно з п.п. 3.1.2. договору, Орендар має право користуватися комунікаціями будівлі: системами електропостачання, газопостачання, опалення та водопостачання і водовідведення.

У пункті 4.2. договору зазначено, що платіж за користування майном сторонами встановлено у розмірі, еквівалентному одному долару США за офіційним курсом Національного банку України станом на останній робочий день кожного поточного місяця оренди за один квадратний метр орендованої площі за повний місяць оренди з урахування податку на додану вартість. Платіж обчислюється у гривнях.

У п.п. 4.2.2. договору вказано, якщо Орендар протягом місяця дії цього Договору користується майном неповний місяць, то платіж за цей місяць підлягає перерахунку з розрахунку кількості календарних днів користування у співвідношенні до загальної кількості календарних днів у цьому місяці.

Згідно з п.п. 4.2.3. Договору, якщо з незалежних від нього причин Орендар тимчасово не має доступу до орендованого майна, або в орендованих приміщеннях не було електроенергії та/чи води, або не працювала каналізація, то платіж за такий місяць обчислюється з урахуванням положень п.п. 4.2.2. цього договору.

Сторони погодили, що Орендар має право розірвати договір в односторонньому порядку, незалежно від причин настання відповідних обставин не з вини Орендаря, шляхом вручення/направлення Орендодавцю письмового повідомлення про розірвання договору, зокрема, у разі відсутності води та/чи неможливості користування каналізацією протягом 7 календарних днів підряд.

3. 06.03.2018 постачання питної води у будівлю позивача було припинено, що підтверджується актом про відсутність питної води від 16.03.2018, складеного та підписаного за участю директора МПП ГРО та представника незацікавленої сторони - ТОВ Центр муніципального розвитку . Електронним листом від 06.03.2018 позивач звернувся до відповідача із повідомленням про факт припинення водопостачання.

4. 19.03.2018 представником ТОВ Центр муніципального розвитку (Орендар) на адресу позивача скеровано лист із зазначенням того, що у разі подальшої відсутності води в орендованих приміщеннях, Орендар розірве договір від 24.01.2018 № 01-18 в односторонньому порядку.

5. 30.03.2018 позивачем було отримано письмове повідомлення про розірвання договору оренди від 24.01.2018 № 01-18. Сторонами складено та підписано Акт про повернення з оренди приміщення та інвентаря.

6. Ці обставини встановлені рішенням Господарського суду Львівської області від 12.11.2018, залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 28.02.2018, у справі № 914/1260/18 за позовом МПП ГРО до ЛКП Львіводоканал про стягнення 41 012,49 грн збитків та 14 519,70 грн неустойки.

7. При цьому судом встановлено, що платіжним дорученням від 27.03.2019 № 3250 боржник (ЛМКП Львівводоканал ) перерахував на рахунок Личаківського ВДВС кошти на погашення заборгованості, присудженої до стягнення рішенням суду у справі № 914/1260/18. Личаківський ВДВС перерахував кошти на рахунок стягувача лише 15.04.2019 платіжним дорученням № 4302.

8. 12.04.2019 представниками МПП ГРО , ТОВ КББ-БУД та Личаківської РЕД ЛМКП Львівводоканал складено Акт врізки у водопровідну мережу про те, що на виконання рішення Господарського суду Львівської області від 13.08.2012 у справі № 5015/2462/12 виконано роботи з врізки внутрішньооблікової водопровідної мережі будівлі МПП ГРО по вул. Міжгірній, 52 у м. Львові у внутрішню водопровідну мережу РЕД-5 ЛМКП Львівводоканал по вул. Міжгірній, 50 у м. Львові. Зауважень до робіт немає. ЛМКП Львівводоканал здійснено пуск води, після виконання врізки вода надходить у будівлю МПП ГРО , протікання відсутні.

9. 01.10.2019 позивачем як орендодавцем нежитлових приміщень та Акціонерним товариством Оператор газорозподільної системи Львівгаз як орендарем на виконання умов договору оренди від 30.04.2019 № 01-19/205790-15489-19 підписано Акт приймання-передачі майна в оренду.

Подання позову до суду.

10. У жовтні 2019 року МПП ГРО звернулось до Господарського суду Львівської області з позовом про стягнення з ЛМКП Львівводоканал 173 319,43 грн збитків у формі втраченої вигоди, у тому числі 9 121,72 грн інфляційних втрат.

11. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 06.03.2018 відповідач протиправно припинив постачання питної води у будівлю позивача, що слугувало підставою для розірвання 30.03.2018 в односторонньому порядку орендарем договору оренди № 01-18 від 24.01.2018, укладеного між МПП ГРО та Товариством з обмеженою відповідальністю Центр муніципального розвитку (далі - ТОВ Центр муніципального розвитку ). Відтак, МПП ГРО було завдано збитків (втраченої вигоди) у зв`язку з неотриманням доходів - орендної плати. Вказані обставини встановлені рішенням Господарського суду Львівської області від 12.11.2018 у справі № 914/1260/18, яким стягнуто з відповідача на користь позивача втрачену вигоду за період з 06.03.2018 по 30.06.2018. Лише 12.04.2019 відповідачем здійснено пуск води до будівлі позивача, а 01.10.2019 МПП ГРО та Акціонерним товариством Львівгаз (далі - АТ Львівгаз ) склали акт приймання-передачі майна в оренду. З огляду на наведене, позивач просив сягнути з відповідача збитки у формі втраченої вигоди за період з 01.07.2018 по 30.09.2019, зазначаючи, що з 01.10.2019 МПП ГРО отримуватиме доходи - орендну плату від АТ Львівгаз .

12. Окрім того, зважаючи на те, що кошти на виконання рішення суду у справі № 914/1260/18 (збитки від упущеної вигоди за період з 06.03.2018 по 30.06.2018) перераховані позивачу лише 15.04.2019, а збитки за період з липня 2018 року по вересень 2019 року не відшкодовані на час подання позову, позивач просив суд стягнути з відповідача інфляційні втрати за період з березня 2018 року по травень 2019 року.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції.

13. 12.12.2019 рішенням Господарського суду Львівської області у справі № 914/2124/19 позовні вимоги задоволено частково. Присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача 105 858,07 грн збитків у формі втраченої вигоди, 1 327,94 грн інфляційних втрат та 1 607,79 грн судового збору. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

14. Приймаючи вказане рішення у справі, місцевий господарський суд виходив з того, що:

- для покладення на особу відповідальності - відшкодування збитків у вигляді втраченої вигоди - необхідним є наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки, збитків, причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та завданими збитками, вини;

- протиправність поведінки відповідача полягає у порушенні господарського зобов`язання забезпечити безперебійне водопостачання води в будівлю позивача. Обставини припинення водопостачання 06.03.2018 і відсутності подачі води протягом строку з 06.03.2018 по 13.07.2018 встановлені рішенням господарського суду Львівської області від 12.11.2018 року у справі № 914/1260/18, за яким з відповідача стягнуто збитки у розмірі 41 012,49 грн за період з 06.03.2018 по 30.06.2018;

- збитки позивача полягають у неодержанні доходів від орендної плати, які він міг реально отримати від ТОВ Центр муніципального розвитку на підставі Договору оренди № 01-18 від 24.01.2018;

- наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою відповідача і неотриманими позивачем доходами підтверджується попередженням Орендаря від 19.03.2018 та повідомленням про розірвання договору оренди від 30.03.2018, з яких вбачається, що причиною розірвання договору стала неможливість використання орендованих приміщень саме у зв`язку із відсутністю води;

- у правовідношенні про відшкодування збитків наявність вини відповідача презюмується;

- оскільки 12.04.2019 складено Акт врізки у водопровідну мережу і з цього моменту неправомірні дії відповідача, які стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила позивача можливості отримати прибуток були усунуті, суд дійшов до висновку про стягнення з відповідача на користь позивача збитків у розмірі 105 858,07 грн за період з 01.07.2018 по 12.04.2019 та відсутність підстав для нарахування збитків за період з 13.04.2019 по 30.09.2019;

- позивач необґрунтовано розрахував втрати від інфляції з розрахунку орендної плати за період з 06.03.2018 по 30.06.3018 помісячно;

- обґрунтованим є нарахування інфляційних втрат на суму збитків - неотриманих доходів (втраченої вигоди) у розмірі 41 012,49 грн, що встановлена у рішенні Господарського суду Львівської області від 12.11.2018 у справі № 914/1260/18 за період з грудня 2018 року по березень 2019 року (15.04.2019 - день відшкодування збитків, що встановлений постановою Західного апеляційного господарського суду від 11.06.2019 у справі № 914/1260/18), а не на щомісячне нарахування орендної плати, яку б позивач міг отримати від здачі майна в оренду;

- суд здійснивши перерахунок інфляційних втрат на суму 41 012,49 грн з грудня 2018 року по березень 2019 року, дійшов до висновку, що стягненню підлягає 1 327,94 грн інфляційних втрат.

Подання апеляційних скарг.

15. Не погодившись з цим рішенням суду першої інстанції, МПП ГРО та ЛМКП Львівводоканал звернулись до Західного апеляційного господарського суду з апеляційними скаргами.

16. МПП ГРО у апеляційній скарзі просило рішення Господарського суду Львівської області від 12.12.2019 у справі № 914/2124/19 змінити в частині відмови у задоволенні позовних вимог та стягнути з відповідача 173 319,43 грн, посилаючись на те, що:

- судом першої інстанції не враховано, що підставою нарахування збитків є неотримання позивачем доходів, які він міг отримувати як орендну плату, а не припинення водопостачання, яке було підставою розірвання договору і складовою частиною цивільного правопорушення;

- суд першої інстанції не врахував, що відновлення водопостачання 12.04.2019, з урахуванням розірвання договору оренди 30.03.2018, не призвело до автоматичного отримання доходів позивачем, оскільки останньому необхідно було здійснити пошук нового орендаря, укласти з ним інший договір і передати приміщення за актом приймання-передачі. Отже, протиправна поведінка відповідача припинилась 12.04.2019, але її наслідки продовжували існувати до 01.10.2019;

- відмовляючи у стягнення 7 793,78 грн інфляційних втрат, суд першої інстанції невірно застосував пункт 3 частини другої статті 11, частину третю статті 22 та частину другу статті 625 Цивільного кодексу України, оскільки у відповідача, в період втрати позивачем доходу, кожного місяця виникало грошове зобов`язання з відшкодування майнової шкоди у сумі неотриманої орендної плати відповідно до п. 4.6. договору оренди від 24.01.2018 № 1-18, яким передбачено, що орендна плата вноситься орендарем щомісячно до 6 числа наступного місяця за текучий місяць;

- висновок суду про можливість нарахування інфляційних втрат виключно на суму збитків, що стягнута судом у справі № 914/1260/18, не відповідає висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеному у постанові від 19.06.2019 у справі № 703/2718/16-ц.

17. ЛМКП Львівводоканал у апеляційній скарзі просило рішення Господарського суду Львівської області від 12.12.2019 у справі № 914/2124/19 скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю, посилаючись на те, що:

- відповідно до пояснень свідків - працівників ЛМКП Львівводоканал - будівля, яку МПП ГРО здає в оренду, знаходиться в аварійному стані та не надається для експлуатації без ремонту. Відтак, важливо отримати інформацію чи на даний момент договір оренди чинний та виконується ПАТ Львівгаз ;

- позивач не надав належних, допустимих та достовірних доказів відсутності води в існуючих мережах водопостачання за період з 01.07.2018 по 30.09.2019, зокрема існуючих мереж ПрАТ Мікроприлад , до яких на той момент був приєднаний позивач;

- у діях ЛМКП Львіводоканал відсутня вина у заподіянні збитків позивачу, оскільки відповідач не міг здійснювати водопостачання з своїх мереж у будівлю МПП ГРО - вода в будівлю МПП ГРО поступала з мереж ПрАТ Мікроприлад , відповідач не мав права надавати позивачу під`єднання до своїх мереж через невиконані технічні умови позивачем;

- 12.04.2019 було проведено врізку внутрішньобудинкової водопровідної мережі будівлі МПП ГРО у внутрішню водопровідну мережу РЕД-5 ЛМКП Львівводоканал , а відтак ніякої неправомірної поведінки та наявної завданої шкоди зі сторони відповідача немає;

- розрахунки позивача розміру завданих збитків є теоретичними, побудовані на можливих очікуваннях отримання певного доходу та не підтверджені відповідними документами.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції.

18. 27.04.2020 постановою Західного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Малого приватного підприємства ГРО та апеляційну скаргу Львівського міського комунального підприємства Львівводоканал залишено без задоволення, а рішення Господарського суду Львівської області від 12.12.2019 у справі № 914/2124/19 залишено без змін

19. У вказаній постанові судом апеляційної інстанції зазначено про те, що оскільки відшкодування шкоди можливе і в грошовій формі, то у даному випадку між сторонами виникло грошове зобов`язання, так як одна сторона зобов`язана сплатити певну, визначену грошову суму стягувачу. Вказана правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справі № 703/2718/16-ц.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ У СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ.

А. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу.

20. 25.05.2020 МПП ГРО подано до Касаційного господарського суду касаційну скаргу на постанову Західного апеляційного господарського суду від 27.04.2020 та на рішення Господарського суду Львівської області від 12.12.2019 у справі № 914/2124/19.

21. Витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.06.2020 у справі № 914/2124/19 визначено колегію суддів у складі: Кушнір І.В. (головуючий суддя), судді: Мачульський Г.М., Пільков К.М.

22. 08.07.2020 ухвалою Верховного Суду (колегія суддів у складі: Кушнір І.В. (головуючий суддя), судді: Мачульський Г.М., Пільков К.М.) відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою МПП ГРО на постанову Західного апеляційного господарського суду від 27.04.2020 та на рішення Господарського суду Львівської області від 12.12.2019 у справі № 914/2124/19 і призначено її розгляд у порядку письмового провадження без виклику та повідомлення учасників справи. Визначено строк для подання відзиву на касаційну скаргу з доказами надсилання копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи, до Касаційного господарського суду (01016, м. Київ, вул. О. Копиленка, 6) до 17.08.2020.

23. Водночас, у зв`язку з рішенням Вищої ради правосуддя від 15.09.2020 про відставку судді Кушніра І.В. призначено проведення повторного автоматизованого розподілу вказаної судової справи.

24. 24.09.2020 зазначену касаційну скаргу передано колегії суддів у складі: головуючого - Пєскова В.Г., суддів: Банаська О.О., Катеринчук Л.Й.

25. У зв`язку з лікарняним судді Банаська О.О. автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 914/2124/19 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Пєсков В.Г., суддя - Білоус В.В., суддя - Катеринчук Л.Й., що підтверджується витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 11.11.2020.

26. У касаційній скарзі МПП ГРО стверджує, що суди попередніх інстанцій, при вирішенні питання про стягнення інфляційних втрат, нарахованих на суму завданої шкоди, виходили з помилкового висновку про виникнення зобов`язання відшкодувати шкоду з рішення суду, а не з заподіяння шкоди. При цьому, суди вважали заборгованість, яку вони стягнули за результатом розгляду справи, неіснуючою.

Вказані висновки, на думку скаржника, суперечать висновкам, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справі № 703/2719/16-ц.

27. Враховуючи ці обставини, скаржник вважає, що справа № 914/2124/19 в частині відмови у задоволенні позовних вимог підлягає передачі на новий розгляд до суду першої інстанції.

Б. Доводи, викладені у відзиві на касаційну скаргу.

28. 12 . 08.2020 на адресу Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від Львівського міського комунального підприємства Львівводоканал надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому заявник, посилаючись на правильність застосування судами норм права, просить Суд відмовити у задоволені касаційної скарги Малого приватного підприємства ГРО , а постанову Західного апеляційного господарського суду від 27.04.2020 та рішення Господарського суду Львівської області від 12.12.2019 у справі № 914/2124/19 залишити без змін.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

А. Оцінка аргументів учасників справи

і висновків судів першої й апеляційної інстанцій

А. Щодо суті касаційної скарги

29. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перевірка законності судових рішень судів першої та апеляційної інстанції, згідно зі статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, здійснюється виключно у частині застосування норм матеріального та процесуального права.

30. Оцінивши доводи касаційної скарги та відзиву на неї, здійснивши перевірку правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку про задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

31. Суди попередніх інстанцій, відмовляючи у задоволенні частини позовних вимог про стягнення упущеної вигоди, виходили з того, що з 12.04.2019 припинилася протиправна поведінка відповідача, а причина, яка позбавила позивача можливості отримати прибуток, була усунута. Відмова у частині стягнення усієї суми інфляційних втрат обґрунтована тим, що правильним є нарахування інфляційних втрат на суму збитків - неотриманих доходів (втраченої вигоди) у розмірі 41 012,49 грн, що встановлена у рішенні Господарського суду Львівської області від 12.11.2018 у справі № 914/1260/18 за період з грудня 2018 року по березень 2019 року.

32. Судова колегія не погоджується з цими висновками у зв`язку з таким.

33. Як вбачається з мотивувальної та прохальної частини позовної заяви, предметом позову було стягнення збитків у формі втраченої вигоди в сумі 173 319,43 грн за період з 01.07.2018 року по 30.09.2019 року, у тому числі інфляційні втрати в сумі 9 121,72 грн. за період з березня 2018 року по травень 2019 року.

34. Відносно збитків у формі втраченої вигоди в сумі 164 197,71 грн слід зауважити, що позивачем період нарахування визначено як період, що є наступним за тим періодом, за яким було вже стягнуто збитки у формі втраченої вигоди згідно з рішенням у справі № 914/1260/18 (з 06.03.2018 по 30.06.2018). Спірний період розпочинається у наступний день після закінчення спірного періоду у справі № 914/1260/18 і закінчується 30.09.2019 - днем, після якого спірне приміщення було передано в оренду позивачем на користь АТ Оператор газорозподільної системи Львівгаз .

35. Суди першої та апеляційної інстанцій обмежили період стягнення, визначивши його початок датою 01.07.2018, що співпадає з позовною заявою, а закінчення періоду стягнення суди пов`язали з датою 12.04.2019, коли було здійснено врізку внутрішньобудинкової водопровідної мережі будівлі МПП ГРО у внутрішню водопровідну мережу РЕД-5 ЛМКП Львівводоканал , і таким чином було відновлено водопостачання у приміщеннях нежитлової будівлі за адресою: м. Львів, вул. Міжгірна, 52.

36. Водночас, позивач вважав, що сам факт відновлення водопостачання не поновив у повній мірі його права у майновій сфері, оскільки сам цей факт безпосередньо не приніс позивачеві як орендодавцю дохід від орендної плати, а змусив останнього вдатися до додаткових кроків щодо пошуку іншого орендаря, якому позивач-орендодавець передав у платне користування спірне приміщення лише 01.10.2019.

37. Суд апеляційної інстанції, вирішуючи питання наявності у діях відповідача складу господарського правопорушення у заявлений позивачем у позовній заяві період, погодився з висновками суду першої інстанції відносно того, що оскільки 12.04.2019 ЛМКП Львівводоканал здійснено пуск води, після виконання врізки вода надходить у будівлю МПП ГРО , протікання відсутні, то відповідно суд першої інстанції дійшов правильного висновку про стягнення з відповідача збитків з 01.07.2018 по 12.04.2019 у розмірі 105 858,07 грн.

38. Водночас, суд апеляційної інстанції зазначив, що з 12.04.2019 протиправна поведінка відповідача припинилась після відновлення водопостачання, тож причина, яка позбавила позивача можливості отримати прибуток була усунута.

39. Відносно збитків від інфляції суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що базою її нарахування має бути сума збитків - неотриманих доходів (втраченої вигоди) у розмірі 41 012,49 грн, що встановлена у рішенні господарського суду Львівської області від 12.11.2018 року у справі № 914/1260/18 за період з грудня 2018 року по березень 2019 року (15.04.2019 - день відшкодування збитків, що встановлений постановою Західного апеляційного господарського суду від 11.06.2019 року у справі № 914/1260/18). При цьому період нарахування має бути обмежений періодом, також зазначеним у рішенні господарського суду Львівської області від 12.11.2018 року у справі № 914/1260/18.

40. Щодо обґрунтованості обрахування збитків у формі втраченої вигоди та інфляційних втрат Верховний Суд зазначає наступне.

41. Частиною другою статті 22 ЦК України встановлено, що збитками, серед іншого, є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин , якби її право не було порушене (упущена вигода).

42. Зазначена норма кореспондується з нормою частини першої статті 225 ГК України, згідно з якою встановлено, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною.

43. Верховний Суд зазначає, що істотним у даному випадку є поняття звичайних обставин , яке у себе включає такий стан, який склався б у відносинах позивача з його колишнім орендарем - ТОВ Центр муніципального розвитку , якби водопостачання у спірних приміщеннях не припинялося і позивач міг отримати від ТОВ Центр муніципального розвитку належну йому орендну плату протягом періоду оренди, який визначено позивачем у поданому позові.

44. Суд апеляційної інстанції, пов`язавши припинення нарахування втраченої вигоди з фактичним поновленням водопостачання як ознакою припинення протиправної поведінки позивача, не взяв до уваги зазначені обставини, хоча на такій оцінці наполягав й апелянт - МПП Гро у поданій апеляційній скарзі.

45. Протиправність поведінки, з точки зору Верховного Суду, може бути як одномоментною, так і тривалою. Водночас наслідки такої протиправної поведінки відповідача, зазвичай, є тривалими. При цьому виправлення наслідків протиправної поведінки відповідачем не спростовують факту такої протиправної поведінки, а вплив виправлення наслідків протиправної поведінки відповідачем (у даному випадку - поновлення водопостачання) на завдання позивачеві збитків повинен досліджуватися судами у кожному конкретному випадку з урахуванням суті конкретних правовідносин, дій позивача для поновлення стану, що існував до протиправних дій, тобто спрямованих на укладення договору оренди з новим орендарем.

46. Відтак, ретельне дослідження саме причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та завданими збитками, є тією істотною обставиною, яку повинні з`ясовувати та анлізувати суди при розгляді подібних спорів.

47. За таких обставин, Верховний Суд констатує безпідставне ототожнення судами першої та апеляційної інстанцій дати виправлення наслідків протиправної поведінки відповідачем, як з датою закінчення самої протиправної поведінки, так і з тривалістю завданих збитків.

48. Тому вирішення питання стягнення збитків у формі втраченої вигоди, на думку Верховного Суду, потребує належної кваліфікації юридичних фактів, що входять до складу господарського правопорушення у даному випадку, дослідження доказів, які підтверджують договірні відносини між позивачем та ТОВ Центр муніципального розвитку їх зміст та обсяг, а також дій, спрямованих на укладення договору оренди з новим орендарем. Колегія суддів звертає увагу також на те, що судами не було надано жодної оцінки поведінці позивача щодо пошуку нового орендаря після відновлення водопостачання. Також суди не дослідили того, що в акті приймання-передачі орендованого майна від 01.10.2019 зазначено, що приміщення передані на виконання умов договору оренди від 30.04.2019 № 01-19/205790-15489-19.

49. Дослідження цих обставин зумовить встановлення терміну заподіяння збитків та характеру дій позивача у розрізі положень частини другої статті 616 ЦК України, згідно з якою суд має право зменшити розмір збитків та неустойки, які стягуються з боржника, якщо кредитор умисно або з необережності сприяв збільшенню розміру збитків, завданих порушенням зобов`язання, або не вжив заходів щодо їх зменшення.

50. Щодо обґрунтованості обрахування суми інфляційних втрат, Верховний Суд виходить з наступного.

51. Частиною другою статті 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

52. З урахуванням подання позивачем позову про стягнення збитків у формі втраченої вигоди, слід перш за все, визначити структуру таких збитків крізь призму поняття звичайних обставин (статті 22 ЦК України, 225 ГК України) та співвіднести їх з підставами та обсягом обрахованих позивачем інфляційних втрат за весь час заподіяння збитків, а не лише встановлених у рішенні господарського суду Львівської області від 12.11.2018 року у справі № 914/1260/18.

53. Відповідно до статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

54. Європейський суд з прав людини зазначав, що навіть якщо національний суд володіє певною межею розсуду, віддаючи перевагу тим чи іншим доводам у конкретній справі та приймаючи докази на підтримку позицій сторін, суд зобов`язаний мотивувати свої дії та рішення (див. рішення Суду у справі Олюджіч проти Хорватії , № 22330/05, від 05.02.2009). Принцип справедливості, закріплений у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, порушується, якщо національні суди ігнорують конкретний, доречний та важливий довід, наведений заявником (див. рішення Суду у справах Мала проти України , № 4436/07, від 03.07.2014, Богатова проти України , № 5231/04, від 07.10.2010).

55. Згідно з практикою Європейського суду, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, у рішеннях судів та органів, що вирішують спори, має бути належним чином викладено підстави, на яких вони ґрунтуються. Обсяг цього обов`язку щодо обґрунтовування рішення може бути різним залежно від характеру самого рішення і має визначатись з урахуванням обставин відповідної справи (див. рішення Суду у справі Мала проти України , № 4436/07, від 03.07.2014). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення Суду у справі Гірвісаарі проти Фінляндії , № 49684/99, від 27.09.2001).

56. Колегія суддів вважає, що прийняті у даній справі судові рішення в частині відмови в задоволенні позовних вимог зазначеним вимогам не відповідають. Судами попередніх інстанцій було порушено вимоги статті 86 ГПК України щодо правил оцінки доказів та частини п`ятої статті 236 названого Кодексу, згідно з якою обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

57. Водночас касаційна інстанція згідно з частиною другою статті 300 ГПК України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

58. З огляду на викладене, Верховний Суд дійшов висновку, що доводи, викладені у касаційній скарзі, знайшли своє часткове підтвердження, а висновки судів першої та апеляційної інстанцій в частині відмови в задоволенні позову про стягнення 58 339,64 грн грн збитків у формі втраченої вигоди та 7 793,78 грн інфляційних втрат є передчасними, зроблені без з`ясування всіх істотних обставин справи, тому прийняті у справі рішення судів першої та апеляційної інстанцій у цій частині підлягають скасуванню, а справа - передачі в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції.

59. Під час нового розгляду справи суду першої інстанції слід взяти до уваги наведене, повно й об`єктивно дослідити всі обставини справи в їх сукупності, надати оцінку доводам і запереченням усіх учасників справи та вирішити спір відповідно до вимог чинного законодавства.

Б. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги.

60. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду дійшов висновків про скасування прийнятих у справі судових рішень у частині відмови в задоволенні позову та направлення справи у цій частині на новий розгляд відповідно до пункту 1 частини третьої статті 310 Господарського процесуального кодексу України з підстав порушення судами норм процесуального права, що унеможливили встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, оскільки суди не дослідили зібрані у справі докази.

В. Розподіл судових витрат.

61. Виходячи з приписів статті 129 ГПК України, суд вирішує питання про розподіл судових витрат у разі, якщо справа вирішується по суті. У випадках скасування рішення господарського суду і передачі справи на новий розгляд розподіл судового збору у справі здійснює господарський суд, який приймає рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат. Таким чином, оскільки постановою Верховного Суду у цій справі скасовано судові рішення, а справу направлено на новий розгляд до Господарського суду Львівської області, то в цьому випадку касаційним судом справа по суті не вирішувалась, а тому і відсутні підстави для розподілу судових витрат.

На підставі викладеного та керуючись статтями 300, 301, 308, 315 ГПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Малого приватного підприємства ГРО задовольнити.

2. Постанову Західного апеляційного господарського суду від 27.04.2020 та рішення Господарського суду Львівської області від 12.12.2019 у справі № 914/2124/19 скасувати в частині відмови в задоволенні позову про стягнення 58 339,64 грн грн збитків у формі втраченої вигоди та 7 793,78 грн інфляційних втрат, а справу в цій частині передати на новий розгляд до Господарського суду Львівської області .

В іншій частині постанову Західного апеляційного господарського суду від 27.04.2020 та рішення Господарського суду Львівської області від 12.12.2019 у справі № 914/2124/19 залишити без змін.

3. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В.Г. Пєсков

Судді В.В. Білоус

Л.Й. Катеринчук