Рішення

від 04.03.2021 по справі 914/2124/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.03.2021 справа № 914/2124/19

Господарський суд Львівської області у складі судді Мазовіти А.Б. за участю секретаря судового засідання Андрусика В.Д., розглянув матеріали позовної заяви

за позовом: Малого приватного підприємства ГРО , м. Львів

до відповідача: Львівського міського комунального підприємства Львівводоканал , м. Львів

про: стягнення 78 699,36 грн

за участю представників:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: Стахів Б.О. - представник

Обставини розгляду справи.

18.10.2019 на розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Малого приватного підприємства ГРО , м. Львів до Львівського міського комунального підприємства Львівводоканал , м. Львів про стягнення 173 319,43 грн.

Ухвалою суду від 23.10.2019 (суддя Коссак С.М.) прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 12.12.2019 у справі 914/2124/19 позов задоволено частково, стягнуто з Львівського міського комунального підприємства Львівводоканал на користь Малого приватного підприємства ГРО 105 858,07 грн збитків від втраченої вигоди, 1 327,94 грн інфляційних втрат та 1 607,79 грн. судового збору. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 27.04.2020 рішення Господарського суду Львівської області від 12.12.2019 залишено без змін.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 11.11.2020 у справі №914/2124/19 постанову Західного апеляційного господарського суду від 27.04.2020 та рішення Господарського суду Львівської області від 12.12.2019 у справі №914/2124/19 скасовано в частині відмови в задоволенні позову про стягнення 58 339,64 грн збитків у формі втраченої вигоди та 7 793,78 грн інфляційних втрат, а справу в цій частині передано на новий розгляд до Господарського суду Львівської області.

В іншій частині постанову Західного апеляційного господарського суду від 27.04.2020 та рішення Господарського суду Львівської області від 12.12.2019 у справі №914/2124/19 залишено без змін.

Відповідно до проведеного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справа №914/2124/19 була передана для розгляду судді Мазовіті А.Б.

Ухвалою від 28.12.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, судове засідання призначено на 25.01.2020.

16.01.2021 через канцелярію суду від Львівського міського комунального підприємства Львівводоканал надійшов супровідний лист із відзивом на позовну заяву (вх. №971/21 від 16.01.2021).

18.01.2021 через канцелярію суду від Малого приватного підприємства ГРО надійшли заперечення на відзив (вх. №1008/21 від 18.01.2021) та заява про зміну предмету позову (вх. №143/21 від 18.01.2021).

Ухвалою від 25.01.2021 суд відклав судове засідання на 08.02.2021.

01.02.2021 через канцелярію суду від Малого приватного підприємства ГРО надійшла заява з процесуального питання (вх. №2242/21 від 01.02.2021).

08.02.2021 через канцелярію суду від Львівського міського комунального підприємства Львівводоканал надійшло клопотання про розгляд справи в порядку загального позовного провадження (вх. № 2987/21 від 08.02.2021).

Ухвалою від 08.02.2021 суд прийняв до розгляду заяву позивача про зміну предмету позову як заяву про збільшення позовних вимог, відклав судове засідання на 18.02.2021.

17.02.2021 через канцелярію суду від Львівського міського комунального підприємства Львівводоканал надійшли заяви в порядку ст. 88 ГПК України (вх. №№3723/21 та 3725/21 від 17.02.2021), клопотання про долучення документів до матеріалів справи (вх. № 3806/21 від 17.02.2021) та клопотання про залучення свідків (вх. №3807/21 від 17.02.2021).

Ухвалою від 18.02.2021 суд залишив без задоволення клопотання відповідача про витребування доказів, відмовив в задоволенні клопотань відповідача про залучення свідків та про розгляд справи в порядку загального позовного провадження, відклав судове засідання на 01.03.2021.

В судовому засіданні 01.03.2021 було оголошено перерву до 04.03.2021.

02.03.2021 через канцелярію суду від Малого приватного підприємства ГРО надійшла заява з процесуального питання (вх. №4883/21 від 02.03.2021).

Заяв про відвід суду не поступало.

Суть спору та правова позиція сторін.

В обґрунтування позовних вимог, що передані на новий розгляд, з урахуванням поданої заяви про збільшення позовних вимог, позивач зазначив, що 06.03.2018 відповідач протиправно припинив постачання питної води у будівлю позивача, що слугувало підставою для розірвання 30.03.2018 в односторонньому порядку орендарем договору оренди №01-18 від 24.01.2018, укладеного між МПП ГРО та ТзОВ Центр муніципального розвитку . Відтак, МПП ГРО було завдано збитків у вигляді втраченої вигоди у зв`язку з неотриманням доходів - орендної плати. Вказані обставини встановлені рішенням Господарського суду Львівської області від 12.11.2018 у справі №914/1260/18, яким стягнуто з відповідача на користь позивача втрачену вигоду за період з 06.03.2018 по 30.06.2018. Лише 12.04.2019 відповідачем здійснено пуск води до будівлі позивача, а 01.10.2019 МПП ГРО та АТ Львівгаз склали акт приймання-передачі майна в оренду. Позивачем було вжито заходи для відновлення отримання доходів, проте, лише з 01.10.2019 він зміг отримати дохід від передачі будівлі в оренду. Рішенням Господарського суду Львівської області від 12.12.2019 у справі №914/2124/19 стягнуто з відповідача на користь позивача втрачену вигоду за період з 01.07.2018 по 12.04.2019 у розмірі 105 858,07 грн, а також інфляційні у розмірі 1 327,94 грн. Вказане рішення у цій частині набрало законної сили. З огляду на наведене, позивач просив стягнути з відповідача збитки у вигляді втраченої вигоди за період з 13.04.2019 по 30.09.2019 у розмірі 58 339,64 грн, зазначаючи, що з 01.10.2019 МПП ГРО отримує доходи - орендну плату від АТ Львівгаз . Окрім того, позивач просив суд стягнути з відповідача інфляційні за період з квітня 2018 року по грудень 2020 року у розмірі 12 541,63 грн та 3% річних за період з 06.04.2018 по 18.01.2021 у розмірі 7 818,09 грн.

В судових засіданнях представник відповідача проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву. Зокрема, відповідач зазначив, що відповідно до пояснень свідків - працівників ЛМКП Львівводоканал - будівля, яку МПП ГРО здає в оренду, знаходиться в аварійному стані та не надається для експлуатації без ремонту. Відтак, важливо отримати інформацію чи на даний момент договір оренди чинний та виконується ПАТ Львівгаз . Також зазначив, що позивач не надав належних, допустимих та достовірних доказів відсутності води в існуючих мережах водопостачання за період з 01.07.2018 по 30.09.2019, зокрема існуючих мереж ПрАТ Мікроприлад , до яких на той момент був приєднаний позивач. Представник відповідача додатково зазначив, що у діях відповідача відсутня вина у заподіянні збитків позивачу, оскільки відповідач не міг здійснювати водопостачання зі своїх мереж у будівлю МПП ГРО - вода в будівлю МПП ГРО поступала з мереж ПрАТ Мікроприлад , відповідач не мав права надавати позивачу під`єднання до своїх мереж через невиконані технічні умови позивачем. 12.04.2019 було проведено врізку внутрішньобудинкової водопровідної мережі будівлі МПП ГРО у внутрішню водопровідну мережу РЕД-5 ЛМКП Львівводоканал , а відтак ніякої неправомірної поведінки та наявної завданої шкоди зі сторони відповідача немає. Також розрахунки позивача розміру завданих збитків є теоретичними, побудовані на можливих очікуваннях отримання певного доходу та не підтверджені відповідними документами.

У процесі розгляду справи суд встановив наступне.

29.08.2001 між Малим приватним підприємством ГРО (далі - МПП ГРО ) та Львівським міським комунальним підприємством Львівводоканал (далі - ЛМКП Львівводоканал ) було укладено договір №303532 на подачу води з комунального водопроводу та приймання стічних вод до каналізаційної мережі, за умовами якого відповідач зобов`язувався забезпечити безперебійне постачання питної води, яка по якості відповідає встановленим вимогам, в об`ємі (ліміті) 15,0 куб.м на місяць.

24.01.2018 між МПП ГРО (орендодавець) та ТОВ Центр муніципального розвитку (орендар) укладено договір оренди №01-18 та додаткову угоду № 1 до договору.

Відповідно до п. 1.1. даного договору, орендодавець передає, а орендар приймає в оренду частину приміщень нежитлової будівлі за адресою: м. Львів, вул. Міжгірна, 52, загальною площею 406,80 квадратних метрів.

Згідно з п.п. 3.1.2. договору, орендар має право користуватися комунікаціями будівлі: системами електропостачання, газопостачання, опалення та водопостачання і водовідведення.

У пункті 4.2. договору зазначено, що платіж за користування майном сторонами встановлено у розмірі, еквівалентному одному долару США за офіційним курсом Національного банку України станом на останній робочий день кожного поточного місяця оренди за один квадратний метр орендованої площі за повний місяць оренди з урахування податку на додану вартість. Платіж обчислюється у гривнях.

У п.п. 4.2.2. договору вказано, якщо орендар протягом місяця дії цього договору користується майном неповний місяць, то платіж за цей місяць підлягає перерахунку з розрахунку кількості календарних днів користування у співвідношенні до загальної кількості календарних днів у цьому місяці.

Згідно з п.п. 4.2.3. договору, якщо з незалежних від нього причин орендар тимчасово не має доступу до орендованого майна, або в орендованих приміщеннях не було електроенергії та/чи води, або не працювала каналізація, то платіж за такий місяць обчислюється з урахуванням положень п.п. 4.2.2. цього договору.

Сторони погодили, що орендар має право розірвати договір в односторонньому порядку, незалежно від причин настання відповідних обставин не з вини орендаря, шляхом вручення/направлення орендодавцю письмового повідомлення про розірвання договору, зокрема, у разі відсутності води та/чи неможливості користування каналізацією протягом 7 календарних днів підряд.

Пунктом 6.10. договору встановлено, що договір укладено на строк 2 роки і 11 місяців.

06.03.2018 постачання питної води у будівлю позивача було припинено, що підтверджується актом про відсутність питної води від 16.03.2018, складеного та підписаного за участю директора МПП ГРО та представника незацікавленої сторони - ТОВ Центр муніципального розвитку . Електронним листом від 06.03.2018 позивач звернувся до відповідача із повідомленням про факт припинення водопостачання.

19.03.2018 представником ТОВ Центр муніципального розвитку (орендар) на адресу позивача скеровано лист із зазначенням того, що у разі подальшої відсутності води в орендованих приміщеннях, орендар розірве договір №01-18 від 24.01.2018 в односторонньому порядку.

30.03.2018 позивачем було отримано письмове повідомлення про розірвання договору оренди №01-18 від 24.01.2018. Сторонами складено та підписано Акт про повернення з оренди приміщення та інвентаря.

Ці обставини встановлені рішенням Господарського суду Львівської області від 12.11.2018, залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 28.02.2018, у справі № 914/1260/18 за позовом МПП ГРО до ЛКП Львіводоканал про стягнення 41 012,49 грн збитків та 14 519,70 грн неустойки.

Листом за вих. №1 від 24.01.2019 позивач звернувся до відповідача з проханням укласти договір на виконання робіт з приєднання (врізки) внутрішньої водопровідної мережі будівлі до водопровідної мережі РЕД Личаківського району ЛМКП Львівводоканал , а також запропонував прийняти в оренду частину приміщень будівлі.

Листом за вих. №Вих-Вд 1806-19 від 07.03.2019 відповідач надав дозвіл для проведення робіт.

07.02.2019 представники ЛМКП Львівводоканал провели обстеження стану водопровідної та каналізаційної мережі по вул.Міжгірна, 52, належного МПП ГРО , про що склали Акт № 58521.

04.03.2019 МПП ГРО звернулося із комерційними пропозиціями щодо передачі в оренду нежитлового приміщення за адресою м. Львів, вул. Міжгірна, 52 загальною площею 406,80 квадратних метрів, вартістю оренди - 27 грн з ПДВ за 1 квадратний метр, зокрема, за вих. №7 від 04.03.2019 до ПАТ Львівгаз , за вих. №8 від 04.03.2019 до ПрАТ Львівобленерго , за вих. №9 від 04.03.2019 до УМГ Львівтрансгаз , за вих. №10 від 04.03.2019 до ГПУ Львівгазвидобування .

12.03.2019 між МПП ГРО (замовник) та ТзОВ ДУОКОМ КОМПАНІ (виконавець) було укладено договір про надання послуг, відповідно до п. 1 якого виконавець надає замовнику послугу з пошуку орендарів для передачі в найм нежитлових приміщень площею 406,8 кв.м по вул. Міжгірній, 52 у м. Львові, які перебувають у власності замовника.

27.03.2019 ЛМКП Львівводоканал платіжним дорученням №3250 від 27.03.2019 перерахував на рахунок Личаківського ВДВС кошти на погашення заборгованості, присудженої до стягнення рішенням суду у справі № 914/1260/18. Личаківський ВДВС перерахував кошти на рахунок стягувача лише 15.04.2019 платіжним дорученням №4302.

12.04.2019 представниками МПП ГРО , ТОВ КББ-БУД та Личаківської РЕД ЛМКП Львівводоканал складено Акт врізки у водопровідну мережу про те, що на виконання рішення Господарського суду Львівської області від 13.08.2012 у справі №5015/2462/12 виконано роботи з врізки внутрішньооблікової водопровідної мережі будівлі МПП ГРО по вул. Міжгірній, 52 у м. Львові у внутрішню водопровідну мережу РЕД-5 ЛМКП Львівводоканал по вул. Міжгірній, 50 у м. Львові. Зауважень до робіт немає. ЛМКП Львівводоканал здійснено пуск води, після виконання врізки вода надходить у будівлю МПП ГРО , протікання відсутні.

30.04.2019 між МПП ГРО та ПАТ Львівгаз було укладено договір оренди №01-19/205790-15489-19.

За цим договором орендодавець передає, а орендар приймає в оренду частину приміщень окремої нежитлової будівлі за адресою м. Львів, вул. Міжгірна, 52 загальною площею 406,80 квадратних метрів згідно з експлікацією внутрішніх площ до плану будівлі літера А-2 з будинковою системою газопостачання, в тому числі на першому поверсі -165,90 квадратних метрів, на другому поверсі - 171,70 квадратних метрів та по мезоніну - 69,20 квадратних метрів.

Згідно п. 2.1. договору оренди №01-19/205790-15489-19 від 30.04.2019 орендар вступає у строкове платне володіння і користування майном з дня підписання сторонами акта приймання-передачі майна. Сторони зобов`язуються скласти акт приймання-передачі майна на першу вимогу орендаря, але не пізніше п`яти місяців з дня підписання договору. До дня підписання акта приймання-передачі майна орендар не має права використовувати майно за призначенням. Майно може прийматися в оренду частинами.

Відповідно до п. 2.2. договору оренди №01-19/205790-15489-19 від 30.04.2019 з дня підписання сторонами цього договору орендар отримує право безперешкодного цілодобового доступу до майна з метою здійснення на свій розсуд та за власний рахунок поточного ремонту. Без письмового узгодження орендодавця орендар не має права здійснювати роботи з капітального ремонту майна.

Пунктом 4.2. договору оренди №01-19/205790-15489-19 від 30.04.2019 встановлено, що платіж за користування майном сторонами встановлено у розмірі еквівалентному одному долару США по офіційному курсу Національного банку України станом на 25 число кожного текучого місяця оренди за один квадратний метр орендованої площі за повний місяць оренди з урахуванням податку на додану вартість. Платіж обчислюється у гривнях.

Згідно п. 6.10. договору оренди №01-19/205790-15489-19 від 30.04.2019, договір укладено на строк 2 роки і 11 місяців з 30.04.2019 по 31.03.2022 і він набирає юридичної сили з дати укладення. Надання послуг розпочинається в день підписання сторонами акта приймання-передачі майна чи його частини в оренду.

26.09.2019 між МПП ГРО та АТ Львівгаз було складено акт з переліком виконаних робіт та висновком про можливість розпочати користування приміщеннями.

01.10.2019 між МПП ГРО та АТ Львівгаз на виконання умов договору оренди від 30.04.2019 № 01-19/205790-15489-19 підписано Акт приймання-передачі майна в оренду, згідно якого орендодавець передав, а орендар прийняв в оренду нежитлові приміщення будівлі за адресою м. Львів, вул. Міжгірна, 52 загальною площею 406,80 квадратних метрів та будинкову систему газопостачання.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 12.12.2019 у справі №914/2124/19 стягнуто з відповідача на користь позивача втрачену вигоду за період з 01.07.2018 по 12.04.2019 у розмірі 105 858,07 грн, а також інфляційні у розмірі 1 327,94 грн. Вказане рішення у цій частині набрало законної сили.

Дослідивши представлені суду докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Положеннями ч.ч. 1, 2 ст. 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1 ст. 16 ЦК України).

Згідно ч. 2 ст. 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Згідно з приписами статті 22 ЦК України, особа, якій завдано збитки в результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки) та доходи, які особа могла б реально одержати за звичних обставин, якби її право не було порушено (упущена вигода).

Відповідно до статті 224 ГК України, під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно ст. 225 ГК України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Відшкодування збитків є мірою відповідальності, що застосовується за наявності збитків, протиправності дій цієї особи, причинного зв`язку між діями особи та збитками, та вини особи, внаслідок дій якої спричинено збитки. Обов`язок доказування наявності шкоди та протиправності поведінки заподіювача шкоди покладається на особу, якій завдано збитків. При цьому, відповідно до вимог ч. 2 ст. 623 ЦК України, розмір збитків завданих порушенням зобов`язання, повинен бути реальним та доведеним позивачем.

Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки, збитків, причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, вини.

Відсутність хоча б одного із вищеперелічених елементів, які утворюють склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності, оскільки його поведінка не може бути кваліфікована, як правопорушення.

Відповідно до статті ст. 623 ЦК України, боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов`язання, доказується кредитором.

Позивач в обґрунтування доводів щодо заподіяння йому збитків у вигляді упущеної вигоди покликається на неможливість отримання доходу від передачі нерухомого приміщення в оренду до 01.10.2019 у зв`язку із неправомірними діями відповідача, що призвели до припинення водопостачання до об`єкта оренди.

В своїх запереченнях відповідач покликається на те, що 12.04.2019 було проведено врізку та із вказаної дати приміщення позивача забезпечується водою, у зв`язку чим із вказаної дати відсутня неправомірна поведінка відповідача та відсутній факт заподіяння позивачу шкоди.

Водночас, позивач зазначив, що сам факт відновлення водопостачання не поновив у повній мірі його права у майновій сфері, оскільки сам цей факт безпосередньо не приніс позивачеві як орендодавцю дохід від орендної плати, а змусив останнього вдатися до додаткових кроків щодо пошуку іншого орендаря, якому позивач-орендодавець передав у платне користування спірне приміщення лише 01.10.2019.

Передаючи справу на новий розгляд в частині стягнення збитків за період часу з 13.04.2019 по 30.09.2019, Верховний Суд зазначив, що істотним у даному випадку є поняття звичайних обставин , яке у себе включає такий стан, який склався б у відносинах позивача з його колишнім орендарем - ТОВ Центр муніципального розвитку , якби водопостачання у спірних приміщеннях не припинялося і позивач міг отримати від ТОВ Центр муніципального розвитку належну йому орендну плату протягом періоду оренди, який визначено позивачем у поданому позові.

Верховний Суд також вказав на те, що протиправність поведінки може бути як одномоментною, так і тривалою. Водночас наслідки такої протиправної поведінки відповідача, зазвичай, є тривалими. При цьому виправлення наслідків протиправної поведінки відповідачем не спростовують факту такої протиправної поведінки, а вплив виправлення наслідків протиправної поведінки відповідачем (у даному випадку - поновлення водопостачання) на завдання позивачеві збитків підлягає дослідженню з урахуванням суті конкретних правовідносин, дій позивача для поновлення стану, що існував до протиправних дій, тобто спрямованих на укладення договору оренди з новим орендарем.

Судом встановлено, що договір оренди №01-18 від 24.01.2018, який був розірваний у зв`язку із припиненням водопостачання, укладався на строк до 31.12.2020. Умовами вказаного договору визначено вартість оренди, строки оплати, тощо. Таким чином, позивач мав виправдані очікування на отримання доходу від передачі майна в найм протягом дії такого договору оренди.

Підтвердженням наведеного висновку є те, що Господарський суд Львівської області у рішеннях від 12.11.2018 у справі №914/1260/18 та від 12.12.2019 у справі №914/2124/19 (в частині задоволення позовних вимог), які набрали законної сили, дійшов обґрунтованого висновку щодо неправомірних дій відповідача, які призвели до заподіяння позивачу збитків у вигляді упущеної вигоди та стягнули розмір збитків за період часу з 06.03.2018 по 12.04.2019.

12.04.2019 відбулося відновлення водопостачання до нежитлової будівлі позивача за адресою м. Львів, вул. Міжгірна, 52.

Проте, після усунення причини, через які було розірвано договір оренди №01-18 від 24.01.2018, новий договір із тим самим наймачем і на тих самих умовах не було укладено.

Позивач надсилав комерційні пропозиції щодо передання майна в найм на таких самих умовах, на яких майно перебувало у наймі ТзОВ Центр муніципального розвитку , а також уклав договір із третьою особою щодо пошуку наймача. З наведеного вбачається, що позивачем вживалися заходи щодо пошуку орендаря нерухомого майна, проте, факт достатності чи недостатності таких заходів неможливо встановити з огляду на невизначеність кола потенційних наймачів.

Однак, ні станом на 13.04.2019, ні в подальшому із наступної за цією дати та до 30.09.2019 позивач не мав можливості отримувати дохід від передачі майна в оренду, незважаючи на те, що ним 30.04.2019 було укладено договір оренди із АТ Львівгаз .

Сам факт укладення 30.04.2019 договору оренди із АТ Львівгаз не може свідчити, що негативні наслідки від неправомірних дій відповідача припилися у зв`язку із укладенням такого договору оренди, оскільки орендар фактично почав користуватися майном та сплачувати орендну плату з 01.10.2019. Як вбачається із матеріалів справи, причиною такого відтермінування була необхідність здійснення ремонту нежитлового приміщення, переданого в оренду. Водночас, в матеріалах справи відсутні докази, які б вказували на можливість передачі майна в оренду АТ Львівгаз з 30.04.2019, чи з іншої наступної дати до 01.10.2019.

Таким чином, неправомірність дій відповідача хоч і була усунута 12.04.2019, проте, негативні наслідки таких дій для позивача тривали до 30.09.2019. Лише з 01.10.2019 позивач, з огляду на фактичну передачу майна в найм, зміг знову отримувати дохід.

Відповідно до ч. 2 ст. 616 ЦК України суд має право зменшити розмір збитків та неустойки, які стягуються з боржника, якщо кредитор умисно або з необережності сприяв збільшенню розміру збитків, завданих порушенням зобов`язання, або не вжив заходів щодо їх зменшення.

В матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували, що позивач своїми діями сприяв збільшенню розміру збитків.

Зважаючи на наведене, вимога позивача про стягнення з відповідача збитків у вигляді упущеної вигоди у розмірі 58 339,64 грн за період часу з 13.04.2019 по 30.09.2019 є обґрунтованою та підлягає до задоволення.

Позивачем також нараховано та заявлено до стягнення 12 541,63 грн інфляційних та 7 818,09 грн 3% річних.

Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплати гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з частиною другою статті 509 ЦК України зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є не лише договори й інші правочини, а й завдання майнової (матеріальної) і моральної шкоди іншій особі та інші юридичні факти.

Отже, завдання майнової (матеріальної) і моральної шкоди породжує зобов`язання між особою, яка таку шкоду завдала, та потерпілою особою. Залежно від змісту такого зобов`язання воно може бути грошовим або негрошовим.

За змістом статей 524, 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов`язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати.

Згідно з частиною другою статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Стаття 625 ЦК України розміщена у розділі І Загальні положення про зобов`язання книги 5 ЦК України. Відтак, приписи розділу І книги 5 ЦК України поширюються як на договірні зобов`язання (підрозділ 1 розділу III книги 5 ЦК України), так і на недоговірні (деліктні) зобов`язання (підрозділ 2 розділу III книги 5 ЦК України).

Таким чином, у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Тобто, приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

Аналогічні за змістом висновки щодо застосування статті 625 ЦК України містяться у постановах Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі №686/21962/15-ц та від 22.09.2020 у справі №918/631/19, постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 02.12.2020 у справі №910/14341/18.

Розрахунок інфляційних та 3% річних здійснено позивачем, виходячи із розміру щомісячної орендної плати, яка була б нарахована і сплачена ТзОВ Центр муніципального розвитку у випадку дії договору оренди №01-18 від 24.01.2018, проте, не була отримана у зв`язку із неправомірними діями відповідача та негативними наслідками для позивача після припинення таких дій відповідача.

Суд погоджується із такою позицією позивача, оскільки судом встановлено обов`язок відповідача відшкодувати завдані збитки у вигляді упущеної вигоди, які розраховані як сума щомісячної орендної плати за увесь період негативних наслідків для позивача. Тобто, позивач щомісяця мав право на стягнення суми таких збитків за місяць, у якому він недоотримував дохід від передачі майна в оренду, та, відповідно, право на нарахування згідно ст. 625 ЦК України у зв`язку із невиконанням відповідачем зобов`язання щодо відшкодування збитків.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Частиною 2 статті 86 ГПК України передбачено, що жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги щодо стягнення 58 339,64 грн збитків у вигляді втраченої вигоди, 12 541,63 грн інфляційних, 7 818,09 грн 3% річних обґрунтовані поданими доказами та підлягають до задоволення повністю.

При поданні позовної заяви до сплати підлягав судовий збір у розмірі 2 599,79 грн, з яких відповідачем 15.05.2020 позивачу було сплачено 1 607,79 грн. Крім цього, за подання заяви про збільшення позовних вимог позивачем було сплачено 175,19 грн, тобто, позивачем за розгляд справи в суді першої інстанції станом на дату розгляду даної справи сплачено 1 167,19 грн судового збору. Також позивачем було сплачено за подання апеляційної скарги 2 881,50 грн та за подання касаційної скарги 3 842,00 грн.

Оскільки спір виник з вини відповідача, судові витрати по розгляду справи, в тому числі витрати за подання апеляційної та касаційної скарг відповідно до ст. 129 ГПК України необхідно покласти на відповідача.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 4, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 129, 233, 236, 237, 241, 326, 327 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Львівського міського комунального підприємства Львівводоканал , м. Львів, вул. Зелена, 64 (ідентифікаційний код 03348471) на користь Малого приватного підприємства ГРО , м. Львів, вул. Міжгірна, 52 (ідентифікаційний код 13797945) 58 339,64 грн збитків у вигляді втраченої вигоди, 12 541,63 грн інфляційних, 7 818,09 грн 3% річних, 1 167,19 грн судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції, 2 881,50 грн судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції, 3 842,00 грн судового збору за розгляд справи в суді касаційної інстанції.

3. Наказ видати згідно ст. 327 ГПК України.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення.

В судовому засіданні 04.03.2021 оголошено вступну та резолютивну частину рішення. Повне рішення складено 09.03.2021.

Суддя А.Б. Мазовіта