Ухвала

від 16.11.2020 по справі

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

провадження № ЗД/380/74/20

У Х В А Л А

з питань забезпечення позову

16 листопада 2020 року місто Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Гулика А.Г.,

розглянувши в порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову, -

в с т а н о в и в:

13.11.2020 до Львівського окружного адміністративного суду до подання позовної заяви надійшла заява ОСОБА_1 про забезпечення позову шляхом заборони Семенівській сільській раді Пустомитівського району Львівської області вчиняти дії, а саме затверджувати проекти землеустрою щодо відведення та передачі у власність земельних ділянок площею 0,2748 га з кадастровим номером 4623685900:03:001:0055 та площею 0,2737 га з кадастровим номером 4623685900:03:001:0056 для ведення особистого селянського господарства.

Заява обґрунтована тим, що рішення Семенівської сільської ради Пустомитівського району Львівської області щодо надання дозволу на виготовлення та погодження проектів землеустрою щодо земельних ділянок площею 0,2748 га з кадастровим номером 4623685900:03:001:0055 та площею 0.2737 га з кадастровим номером 4623685900:03:001:0056 є очевидно протиправними. На думку заявника таке підтверджується тим, що фізично без його відома та згоди провести заміри та скласти технічну документацію неможливо. Крім цього, факт використання заявником земельної ділянки підтверджується актом обстеження земельної ділянки від 09.07.2020 № 290-ДК/60/АО/10/01-20. Заявник вказав, що відповідач протиправно не надав йому висновку щодо погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,55га для ведення особистого селянського господарства в с. Береги Пустомитівського району Львівської області. Вищезазначене свідчить про протиправну бездіяльність суб`єкта владних повноважень щодо непогодження проекту землеустрою щодо земельної ділянки площею 0,55 га у власність для ведення особистого селянського господарства в межах населеного пункту с.Береги на території Семенівської сільської ради Пустомитівського району Львівської області та порушення права на землю. Заявник вважає, що невжиття заходів забезпечення позову може в майбутньому ускладнити виконання рішення суду та потрібно буде докласти значні зусилля для відновлення його порушених прав та інтересів, за захистом яких він має намір звернутися до суду.

Відповідно до частини першої статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

Враховуючи подані заявником матеріали, суд вважає за можливе розглянути відповідну заяву без повідомлення учасників справи.

При вирішенні заяви про забезпечення позову суд виходив з такого.

Згідно з частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до статті 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені вказаною статею заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Зазначені підстави є оціночними, а тому містять небезпеку застосування заходів забезпечення позову всупереч цілям вказаної статті при формальному дотриманні її вимог. Необґрунтоване вжиття таких заходів може привести до негативних правових наслідків для позивача та/чи відповідача, а також інших осіб, що не є сторонами провадження.

Тобто, інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення, прийнятого в адміністративній справі.

У зв`язку з цим необхідно, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є захід забезпечення позову, про який просить позивач, співмірним з позовними вимогами та чи відповідає він меті і завданням правового інституту забезпечення позову.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Відповідно до статті 151 КАС України позов може бути забезпечено:

1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;

2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;

4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;

5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Згідно зі статею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен, чиї права та свободи, визнані у вказаній Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 29.06.2006 у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

Своєю чергою, у рішенні від 31.07.2003 у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.

Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Салах Шейх проти Нідерландів» , ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настане подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17.07.2008), Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Згідно з Рекомендацією № R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятою Комітетом міністрів Ради Європи 13.09.1989, рішення про вжиття тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов`язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акту; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв`язку з оскарженням адміністративного акту.

Відтак, заходи забезпечення позову застосовуються судом лише у виняткових випадках за наявності для цього умов та підстав, передбачених процесуальним законом, при цьому, такі заходи повинні відповідати критеріям адекватності та співмірності.

Заявник, обґрунтовуючи необхідність забезпечення позову, вказує на очевидну протиправність рішень Семенівської сільської ради Пустомитівського району Львівської області щодо надання дозволу на виготовлення та погодження проектів землеустрою щодо земельних ділянок площею 0,2748 га з кадастровим номером 4623685900:03:001:0055 та площею 0,2737 га з кадастровим номером 4623685900:03:001:0056. На думку заявника таке підтверджується тим, що фізично без його відома та згоди провести заміри та скласти технічну документацію неможливо. Крім цього, факт використання заявником земельної ділянки підтверджується актом обстеження земельної ділянки від 09.07.2020 № 290-ДК/60/АО/10/01-20.

Суд зазначає, що такі доводи не свідчать про очевидну протиправність рішень Семенівської сільської ради Пустомитівського району Львівської області, а підлягають оцінці судом в межах справи про оскарження рішень Семенівської сільської ради Пустомитівського району Львівської області щодо надання дозволу на виготовлення та погодження проектів землеустрою щодо земельних ділянок площею 0,2748 га з кадастровим номером 4623685900:03:001:0055 та площею 0,2737 га з кадастровим номером 4623685900:03:001:0056. Крім цього, суд звертає увагу на те, що вказані рішення не долучені заявником до заяви про забезпечення позову.

Суд також зазначає, що позивач не навів аргументів, які б свідчили про очевидну бездіяльність відповідача щодо погодження проекту землеустрою щодо земельної ділянки площею 0,55 га у власність для ведення особистого селянського господарства в межах населеного пункту с.Береги на території Семенівської сільської ради Пустомитівського району Львівської області. Суд зауважує, що така бездіяльність відповідача може бути предметом судового розгляду, в межах якого буде надана оцінка її правомірності.

Суд зазначає, що заявник не надав доказів, які б підтверджували, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів заявника, за захистом яких він має намір звернутися.

З огляду на викладене, суд вважає, що заява про забезпечення позову не містить достатніх даних про вжиття заходів забезпечення позову, а тому відсутні передбачені частиною другою статті 150 КАС України підстави для вжиття заходів забезпечення позову.

Таким чином, у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову необхідно відмовити повністю.

Керуючись статтями 150, 154, 243, 248 КАС України, суд, -

у х в а л и в :

у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову відмовити повністю.

Ухвала суду набирає законної сили негайно після її підписання.

Ухвала суду може бути оскаржена до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повна ухвала суду складена 16 листопада 2020 року.

Суддя А.Г. Гулик