Рішення

від 16.11.2020 по справі 478/506/20

КАЗАНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 478/506/20 Провадження № 2/478/155/2020

Р і ш е н н я

І м е н е м У к р а ї н и

16 листопада 2020 року смт. Казанка

Казанківський районний суд Миколаївської області в складі,

головуючого судді Томашевського О.О.,

за участю:

секретаря судового засідання Григоренко Н.О.,

представника позивача ОСОБА_1 ,

представника третьої особи Гагашкіної Л.І.,

розглянувши в відкритому судовому засіданні, в порядку загального позовного провадження, в залі суду в смт. Казанка в режимі відеоконференції із Ленінським районним судом м. Миколаєва, цивільну справу за позовною заявою адвоката Ляшенка Миколи Дмитровича, подану в інтересах ОСОБА_2 до Приватного нотаріуса Криворізького міського нотаріального округу Дніпропетровської області Перекопської Оксани Олександрівни, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Володимирська сільська рада Казанківського району Миколаївської області, про визнання неправомірних дій нотаріуса та скасування постанови,

В С Т А Н О В И В:

Представник позивача - адвокат Ляшенко М.Д. звернувся до суду в інтересах ОСОБА_2 із позовною заявою до Приватного нотаріуса Криворізького міського нотаріального округу Дніпропетровської області Перекопської Оксани Олександрівни, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Володимирська сільська рада Казанківського району Миколаївської області, про визнання неправомірних дій нотаріуса та скасування постанови.

В обґрунтування позовних вимог, представник позивача зазначив, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 , який був головою фермерського господарства Калина . За життя, ОСОБА_3 склав заповіт, яким заповів все своє майно онуку - ОСОБА_2 (далі по тексту - позивач).

Позивач прийняв спадщину та продовжив діяльність фермерського господарства. Бажаючи отримати свідоцтво про право власності на ФГ Калина , позивач звернувся до Приватного нотаріуса Криворізького міського нотаріального округу Дніпропетровської області Перекопської Оксани Олександрівни (далі по тексту - відповідач) із заявою про видачу свідоцтва.

Постановою відповідача від 19.02.2020 року, позивачу було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину. Постанова обґрунтована тим, що успадкування фермерського господарства (цілісного майнового комплексу або його частини) здійснюється відповідно до закону. Фермерське господарство як цілісний майновий комплекс включає майно, передане до складеного капіталу, не розподілений прибуток, майнові та інші зобов`язання.

Як зазначила відповідач, за даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, відомості щодо цілісного майнового комплексу щодо ФГ Калина , а також інформації про статутний капітал цього фермерського господарства відсутні.

За наведених обставин, відповідач дійшла до висновку, що видати свідоцтво про право на спадщину не можливо.

Ухвалою суду від 14.04.2020 року провадження у справі було відкрито, призначено підготовче судове засідання.

Не погоджуючись із позовними вимогами, відповідач надала суду заперечення, де зазначила, що майно ФГ не може успадковуватись, оскільки спадкування це перехід прав від фізичної особи до спадкоємців - фізичних осіб. Свідоцтво про право на спадщину не може бути видано позивачу, оскільки за спадкодавцем, як фізичною особою не зареєстровано право власності на цілісний майновий комплекс ФГ та відповідних правовстановлюючих документів не надано. Крім того, за фермерським господарством також не зареєстровано майно, яке може бути успадковано.

Також, у поданих запереченнях відповідач наголошувала на порушенні правил підсудності допущених судом при відкритті провадження у справі, оскільки спір підлягає вирішенню за місцем нотаріальної дії.

Ухвалою суду від 29.10.2020 року, підготовче провадження було закрито, справу призначено до розгляду по суті.

В судовому засіданні, представник позивача просив позовні вимоги задовольнити, а саме:

- визнати неправомірними діями Приватного нотаріуса Криворізького міського нотаріального округу Дніпропетровської області Перекопської Оксани Олександрівни у відмові у вчиненні нотаріальної дії з видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на Фермерське господарство Калина після смерті ОСОБА_3 ;

- скасувати постанову про відмову у вчинені нотаріальної дії з видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на Фермерське господарство Калина після смерті ОСОБА_3 ;

- зобов`язати Приватного нотаріуса Криворізького міського нотаріального округу Дніпропетровської області Перекопську Оксану Олександрівну вирішити питання щодо видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом ОСОБА_3 на ФГ Калина після його смерті.

Відповідач в судове засіданні не з`явилася, про дату, час та місце судового засідання повідомлялась належним чином. Згідно поданого до суду листа від 06.11.2020 року № 877/01-16, відповідач просила суд провести розгляд справи без її участі та взяти до уваги заперечення.

Представник третьої особи в судовому засіданні надала пояснення, в яких зазначила, що фермерське господарство успадковується як майновий цілісний комплекс, а тому, оскільки відповідачем було встановлено відсутність майна за ФГ Калина , то відмова у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом була обґрунтованою та законною.

Заслухавши доводи учасників справи, дослідивши матеріали цивільної та спадкової справи, судом встановлено наступне.

Згідно з випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, серії АБ № 501552 виданої 23.09.2013 року та статуту ФГ "Калина", ОСОБА_3 є засновником та керівником Фермерського господарства Калина , зареєстрованого в державному реєстрі за № 1 513 120 0000 000443 від 02.02.1998 року.

Згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права за індексним номером 76713941 від 22.12.2016 року, за ФГ Калина було зареєстровано об`єкти нерухомого майна, а саме: земельна ділянка, за кадастровим номером 4823681400:20:000:0084, загальною площею 33,62 га.

Як вбачається з рішення Володимирівської сільської ради від 24.09.2019 року № 260/22, у зв`язку зі смертю ОСОБА_3 право постійного користування земельною ділянкою, зокрема площею 33,62 га було припинено.

За життя, ОСОБА_3 склав заповіт від 29.11.2012 року, де, на випадок своєї смерті, заповів усе своє майно, де б воно не знаходилося та з чого б воно не складалося ОСОБА_2 .

Відповідно до свідоцтва про смерть, серії НОМЕР_1 від 03.07.2019 року, ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Як вбачається з матеріалів спадкової справи № 85-2019 заведеної до майна померлого ОСОБА_3 , із заявою від 29.07.2019 року про прийняття спадщини за заповітом, до нотаріуса звернувся його онук - ОСОБА_2 .

В подальшому, 14.01.2020 року позивач ОСОБА_2 звернувся до відповідача із заявою про видачу свідоцтв про право на спадщину за заповітом на спадкове майно, яке складається із квартири, змеленої ділянки, площею 4,9100 га та автомобіля.

На підставі заповіту та з огляду на заяву позивача про видачу свідоцтв про право на спадщину, відповідачем було видано три свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 14.01.2020 року на спадкове мано, а саме: квартири, змеленої ділянки, площею 4,9100 га та автомобіля.

Також, нотаріусом було винесено постанову, якою, було відмовлено позивачу у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на ФГ Калина . Зі змісту вказаної постанови вбачається, що за даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомості щодо цілісного майнового комплексу, а також статутного капіталу ФГ Калина відсутні.

Тобто, відповідач мотивуючи відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину зазначив, що фермерське господарство успадковується як цілісний майновий комплекс, який включає майно передане до складеного капіталу, а тому оскільки відомості щодо зареєстрованого майна за ФГ Калина відсутні, то видача свідоцтва про право на спадщину за заповітом на ФГ Калина є неможливим.

Крім наведеного, зі змісту даної постанови вбачається, що через відсутність статутного капіталу ФГ Калина видача свідоцтва про право на спадщину на частку в статутному капіталі є також неможливим.

Таким чином, між сторонами виникли спірні правовідносини щодо можливості спадкування фермерського господарства в цілому, що є безпосереднім предметом позову, а тому, судом не оцінюються обставини, за яких земельні ділянки, які були надані в користування ОСОБА_3 для ведення фермерського господарства і були вилучені після його смерті, оскільки такі обставини не мають відношення до предмету доказування у справі.

Оцінюючи встановлені обставини, суд керується наступним.

Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Разом з тим, статтею 23 Закону України Про фермерське господарство передбачено, що успадкування фермерського господарства (цілісного майнового комплексу або його частини) здійснюється відповідно до закону.

Відповідно до статті 19 Закону України Про фермерське господарство до складу майна фермерського господарства (складеного капіталу) можуть входити: будівлі, споруди, облаштування, матеріальні цінності, цінні папери, продукція, вироблена господарством в результаті господарської діяльності, одержані доходи, інше майно, набуте на підставах, що не заборонені законом, право користування землею, водою та іншими природними ресурсами, будівлями, спорудами, обладнанням, а також інші майнові права (в тому числі на інтелектуальну власність), грошові кошти, які передаються членами фермерського господарства до його складеного капіталу.

Згідно із частиною першою статті 20 зазначеного Закону майно фермерського господарства належить йому на праві власності. Член фермерського господарства має право на отримання частки майна фермерського господарства при його ліквідації або у разі припинення членства у фермерському господарстві. Розмір частки та порядок її отримання визначаються статутом фермерського господарства.

Фермерське господарство як цілісний майновий комплекс включає майно, передане до складеного капіталу, не розподілений прибуток, майнові та інші зобов`язання (частина 1 статті 22 цього Закону).

Успадкування фермерського господарства (цілісного майнового комплексу або його частини) здійснюється відповідно до частини 1 статті 23 Закону України Про фермерське господарство . Однак, згідно зі статтею 1216 ЦК України спадкодавцем може бути лише фізична особа.

Крім того, якщо майно належить фермерському господарству як юридичній особі, на практиці виникає проблема, що полягає у відсутності правовстановлюючих документів на майно такого господарства та відомостей щодо майна взагалі.

Виходячи з наведеного, можливість видачі нотаріусом свідоцтва про право на спадщину ускладнено з формальних підстав. За таких обставин, скасування постанови відповідача не поновить і спадкових прав позивача, оскільки повторний розгляд відповідачем питання щодо можливості видачі свідоцтва про право на спадщину не виключає тих самих обставин, які оскаржуються позивачем.

З огляду на наведене, вирішуючи спірні правовідносини, суд приходить до висновку, що позивач у такому випадку не позбавлений можливості, зокрема, визнати за собою в судовому порядку права засновника ФГ, що буде належним та ефективним способом захисту спадкових прав.

Наведені висновки ґрунтуються, на аналізі змісту статті 55 Закону України Про господарські товариства , де визначено, що у зв`язку із смертю громадянина, учасника товариства, правонаступники (спадкоємці) мають переважне право вступу до цього товариства.

Аналогічна позиція міститься у правовому висновку Великої Палати Верховного суду, викладеного у постанові від 23 червня 2020 року у справі № 179/1043/16-ц (провадження № 14-63цс20), де зазначено, що у випадку смерті засновника (члена) селянського (фермерського) господарства його спадкоємці мають право на спадкування цього господарства (прав засновника, члена) .

У наведеній постанові Велика Палата Верховного суду дійшла висновку, що визнання за спадкоємцем в порядку спадкування прав засновника є ефективним способом захисту його прав як спадкоємця засновника.

В такому випадку, у разі вирішення спору в судовому порядку відповідачами у справах про визнання права власності в порядку спадкування на майно, за відсутності інших спадкоємців за заповітом, мають бути територіальні громади в особі відповідних органів місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.

Таким чином, за результатами судового розгляду справи по суті, суд приходить до висновку, що відповідачем, з огляду на наведені вище нюанси спадкування фермерського господарства, було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом за наявних правових підстав. При цьому, усунення правових підстав, які обумовили відмову відповідача у видачі свідоцтва про право на спадщину в обраний позивачем спосіб не видається можливим. За таких обставин, ефективним способом захисту спадкових прав позивача є визнання в судовому порядку права засновника ФГ (спадкування господарства) із залученням до участі у справі належних відповідачів.

Отже, заявлені позовні вимоги не можуть бути задоволенні.

Що стосується заперечень відповідача щодо територіальної підсудності справи, то суд зауважує, що справи, які виникають із приводу нерухомого майна, пред`являються за місцем знаходження майна або його частини (частина 1 статті 30 ЦПК України). Тому, вирішуючи питання щодо можливості відкриття провадження у справі, суд, розглядаючи позовні вимоги позивача, як такі, що виникають з приводу спадкування фермерського господарства, врахував місцезнаходження спадкового майна, а саме: земельної ділянки, площею 33,62 га, яка відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 22.12.2016 року № 7673941 та Деражвного акту на право постійного корисутвання землею, серіїІІ-МК № 006809 знаходиться в Казанківському районі Миколаївської області в с. Володимиріва, застосувавши правила виключної підсудності.

Вирішуючи спірні правовідносини, суд враховує вимоги статті 141 ЦПК України, та у зв`язку з тим, що позовні вимог не підлягають задоволенню, судові витрати позивача відносить на його рахунок.

Керуючись ст.ст.10-13, 96, 141, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд,

У х в а л и в:

В задоволенні позову адвоката Ляшенка Миколи Дмитровича, подану в інтересах ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Приватного нотаріуса Криворізького міського нотаріального округу Дніпропетровської області Перекопської Оксани Олександрівни (50126, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, пр-т. Південний, 26, прим. 43), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Володимирська сільська рада Казанківського район (Миколаївська область, с. Володимирівка, ЄДРПОУ 04375323) - відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення може бути подано апеляційну скаргу безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга на рішення суду подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено та підписано 16.11.2020 року.

Суддя Казанківського районного суду

Миколаївської області О.О.Томашевський