Рішення

від 16.11.2020 по справі 642/5579/19

ЛЕНІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

"16" листопада 2020 р.

Справа № 642/5579/19

Провадження № 2/642/485/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 листопада 2020 року Ленінський районний суд м. Харкова

у складі: головуючого судді - Бородіної О.В.,

за участю секретаря судового засідання - Старікова О.В.,

розглянувши в порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в приміщенні Ленінського районного суду м. Харкова цивільну справу за позовом Харківської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати, -

В С Т А Н О В И В:

У серпні 2019 року представник Харківської міської ради звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 22.07.2019 №174694790 право власності на нежитлову будівлю літ. А-1 загальною площею 2839,1 кв.м. з 27.04.2018 зареєстроване за ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 27.04.2018 №600. Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 23.07.2019 № НВ-0003480232019 земельна ділянка площею 0,5417 га з кадастровим номером 6310137200:02:033:0026 по АДРЕСА_1 знаходиться у комунальній власності Харківської міської ради. Категорія земель - землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення; вид використання - для експлуатації та обслуговування виробничої будівлі. Датою державної реєстрації вказаної земельної ділянки є 26.04.2018. На вказану земельну ділянку згідно Витягу з 12.07.2019 зареєстроване право оренди за ОСОБА_1 . Враховуючи відсутність у період з 01.05.2018 по 30.06.2019 зареєстрованих за будь-якими юридичними або фізичними особами прав на земельну ділянку площею 0,5417 га по АДРЕСА_1 з кадастровим номером 6310137200:02:033:0026, та з урахуванням ст. ст. 12, 80, 83 Земельного кодексу України вказана земельна ділянка знаходиться у власності територіальної громади міста Харкова в особі Харківської міської ради, що також підтверджується витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 23.07.2019 № НВ-0003480232019. Розрахунок розміру безпідставно збережених ОСОБА_1 коштів у розмірі орендної плати здійснювався Харківською міською радою на підставі витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки по АДРЕСА_1 (кадастровий номер 6310137200:02:033:0026) від 13.05.2019 № 819/0/45-19, виданий Відділом у м. Харкові ГУ Держгеокадастру у Харківській області. Враховуючи вищенаведене, ОСОБА_1 у період з 01.05.2018 по 30.06.2019 не сплачував за користування земельною ділянкою по АДРЕСА_1 кадастровий номер 6310137200:02:033:0026 плату за землю у встановленому законодавчими актами розмірі, внаслідок чого зберіг за рахунок Харківської міської ради як власника земельної ділянки за вказаною адресою майно - грошові кошти у розмірі орендної плати. Вказані обставини стали підставою звернення міською радою до суду із даним позовом про повернення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за використання земельних ділянок комунальної власності.

Розмір збережених відповідачем коштів від безпідставно набутого майна позивачем розрахований за вказаний період в сумі 226998,24 грн. Вказану суму позивач просив стягнути на його користь з відповідача.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Харкова від 20 серпня 2019 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження, з повідомленням сторін.

Від представника відповідача 18.12.2019 року було подано відзив на позов, у якому він просив відмовити у задоволенні позовних вимог посилаючись на наступне. Так, договір купівлі-продажу нежитлової будівлі, яка розташована на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1 (кадастровий номер 6310137200:02:033:0026) було укладено 27.04.2018. У серпні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до Харківської міської ради з заявою про надання дозволу на розробку технічної документації для оренди земельної ділянки. 17.04.2019 Пунктом 5 рішення 26 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 17.04.2019 р. № 1574/19 «Про надання юридичним та фізичним особам земельних ділянок для експлуатації та обслуговування будівель і споруд» було встановлено, що особам, яким земельні ділянки надані в оренду, не пізніше ніж у місячний термін з дня прийняття цього рішення необхідно звернутися до Департаменту земельних відносин Харківської міської ради для оформлення договорів оренди землі; у 4-х місячний термін з дня прийняття цього рішення оформити договори оренди землі. У встановлений строк ОСОБА_1 звернувся до Департаменту земельних відносин Харківської міської ради для оформлення договору оренди земельної ділянки. 05 липня 2019 року між Харківською міською радою та ОСОБА_1 на підставі рішення 26 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 17.04.2019 р. № 1574/19 було укладено договір оренди землі строком до 01.05.2024. Тобто ОСОБА_1 не ухилявся від обов`язку укласти договір оренди земельної ділянки, а навпаки, він вчинив усі необхідні дії для оформлення права користування земельною ділянкою, на якій було розташоване належне йому на праві власності нерухоме майно. Таким чином, Харківська міська рада, звертаючись до суду з позовною заявою про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати, має намір стягнути грошові кошти з ОСОБА_1 за той період часу, коли фактично самою Харківською міською радою готувалися усі необхідні документи, на підставі яких у майбутньому було укладено договір оренди. Крім того, зазначено, що вказане рішення було прийняте фактично, лише через 8 місяців після звернення ОСОБА_1 до ХМР із заявою про укладання договору оренди. При чому строк підготовки документів за своєчасної подачі та узгодження всіх дій становить як мінімум 6 місяців, що вказує на те, що ОСОБА_1 не мав можливості отримати рішення сесії раніше, оскільки укладенню договору передувало і виготовлення акту обстеження земельної ділянки з погодженням кількох служб, збір необхідних довідок та безліч інших дій, які давали з змогу вийти на другу сесію міської ради для затвердження проектної документації та дозволу на оренду земельної ділянки. Крім того, у позові Харківської міської ради не має посилання ні на один нормативно правовий акт, яким врегульовано строк в межах якого громадяни повинні звернутися до відповідних органів з метою укладання договору оренди земельної ділянки, яка перебуває у власності територіальної громади, після придбання нерухомого майна розташованого на цій земельній ділянці. З урахуванням викладеного, у даному випадку не можуть бути застосовані норми ст. 1212-1214 Цивільного кодексу України. Окрім цього, нараховуючи розмір збережених ОСОБА_1 коштів від безпідставно набутого майна за період з 01.05.2018 по 30.06.2019 Харківська міська рада стверджує, що ОСОБА_1 з 27.04.2018 по 12.07.2019 використовував земельну ділянку для експлуатації та обслуговування виробничої будівлі по АДРЕСА_1 без виникнення права власності/користування та без державної реєстрації цих прав у відповідності до ст. ст. 125, 126 Земельного кодексу України. Однак, такі доводи суперечать дійсним обставинам справи. Так, згідно договору про постачання електроенергії №734/052204, який укладено між AT «Харківобленерго» та ТОВ «Самородок» в особі ОСОБА_1 , вбачається, що договір про постачання електроенергії було укладено 13.11.2018. Дана обставина свідчить, про те що нежитлова будівля літ. «А-1» загальною площею 2839,1 кв. м., яка розташована на земельній ділянці площею 0,5417 га за кадастровим номером 6310137200:02:033:0026 по АДРЕСА_1 у період з 01.05.2018 по 13.11.2018 не могла використовуватися та експлуатуватися як виробнича будівля, оскільки до укладання договору була відключена від електричної мережі. ОСОБА_1 здійснює підприємницьку діяльність за кодом КВЕД 46.49, оптова торгівля іншими товарами господарського призначення (основний). 01.06.2019 між ТОВ «Автосервіс -2227» та ФОП ОСОБА_1 було укладено договір оренди складського приміщення №70 площею 136 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , що є підтвердженням того, що нежитлова будівля за адресою АДРЕСА_1 після придбання ОСОБА_1 не експлуатувалася та не експлуатується ні як виробнича будівля, ні як складське приміщення, а це свідчить про те, що земельна ділянка не використовувалася для експлуатації та обслуговування виробничої будівлі у виробничих цілях. Окрім того, дана обставина підтверджується фотозйомками нежитлової будівлі, які надані разом із позовною заявою, з яких вбачається, що нежитлова будівля не використовується та не експлуатується ОСОБА_1 , оскільки вона навіть не обнесена парканом та знаходиться у стані, який потребує ремонту. З З доданих до позову фото вбачається, що ніякої виробничої діяльності не ведеться. Крім того, позивачем на підтвердження своїх позовних вимог, надано акт обстеження земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 (кадастровий номер 6310137200:02:033:00260) від 23.07.2019, у якому зазначено, що земельна ділянка використовується ОСОБА_1 для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі. Даний Акт складений головним спеціалістом відділу самоврядного контролю за використанням земель Департаменту територіального контролю Харківської міської ради; інженером-геодезистом; інженером-землевпорядником. В цьому акті позивач стверджує, що ОСОБА_1 в період з 27.04.2018 по 12.07.2019 використовує земельну ділянку площею 0,5417 га по АДРЕСА_1 (кадастровий номер 6310137200:02:033:00260) для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі. На підставі цього акту позивач розрахував безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати у сумі 226 998,24 грн. Однак, акт та розрахунок завданих до стягнення збитків здійснено позивачем з порушенням вимог п. 2 Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 19 квітня 1993 р. № 284, а саме акт та розрахунок збитків складено позивачем, а не комісією в складі представників районної державної адміністрації, власника земельної ділянки, представників територіальних органів Держгеокадастру, Держекоінспекції, фінансових органів, органів у справах містобудування і архітектури та виконавчих комітетів сільських, селищних, міських (міст районного значення) рад, на території яких знаходяться земельні ділянки - як то передбачено п. 2 Порядку. Враховуючи, що акт та розрахунок завданих до стягнення збитків здійснено позивачем з порушенням вимог п. 2 Порядку, вони не можуть з достовірністю свідчити про викладені в них обставини, особливо за умови, якщо відповідні обставини спростовуються іншими доказами. Самим позивачем у позовній заяві зазначено, що ОСОБА_1 набувши право власності на об`єкт нерухомого майна розташований на земельній ділянці комунальної форми власності, належним чином у встановленому законодавством порядку не оформив речового права на вказану земельну ділянку. Однак, таке твердження позивача суперечить дійсним обставина справи, оскільки на момент звернення до суду з позовною заявою вже існував договір оренди земельної ділянки між Харківською міською радою та відповідачем, а обстеження земельної ділянки було також здійснено після укладання договору оренди. З вказаного вбачається, що Харківська міська рада має намір стягнути з ОСОБА_1 грошові кошті у розмірі орендної плати саме за час фактичної підготовки документів для підписання договору оренди. Тобто, ОСОБА_1 не повинен сплачувати орендну плату за минулий час, коли фактично земельна ділянка ще не була передана йому у користування на підставі договору, а період з червня 2018 року по червень 2019 року, в який готувалися документи для підписання договору оренди землі не можна вважати періодом, в який Харківська міська рада не отримувала грошові кошти у розмірі орендної плати, тобто, безпідставно збережені кошти. Оскільки ОСОБА_1 майже відразу після укладання договору купівлі-продажу нежитлової будівлі звернувся до ХМР з заявою про укладання договору оренди земельної ділянки, натомість строк підготовки землевпорядних документів займає щонайменше півроку, то стягнення за той період грошових коштів у розмірі орендної плати як майно, яке ОСОБА_1 нібито зберіг за рахунок Харківської міської ради ,не регулюється та не відповідає жодному нормативно правовому акту. Податкові повідомлення-рішення від 09.08.2019 за №134606/1-5606-2030 про сплату суми податкового зобов`язання з земельного податку за податковий період 2018 року, у розмірі 33 050 грн.; податкове повідомлення-рішення від 09.08.2019 за №134606-5606-2030 про сплату суми податкового зобов`язання з земельного податку за податковий період 2019 р. у розмірі 36182 грн.; податкове повідомлення-рішення від 24.07.2019 за №133322-5606-2030 за податковий період 2019 року про сплату орендної плати ОСОБА_1 у розмір 95952,31 грн. є підтвердженням виконання ним покладеного на нього законодавством обов`язку зі сплати податків за користування земельною ділянкою. Таким чином позивачем не доведено, що відповідач у період з 27.04.2018 по 12.07.2019 використовував земельну ділянку площею 5,5417 га за кадастровим номером 6310137200:02:033:0026 для експлуатації та обслуговування виробничої будівлі по АДРЕСА_1 , а також не доведений факт ухиляння відповідача від укладання договору оренди земельної ділянки, в результаті чого Харківська міська рада зазнала збитків у вигляді неотриманої грошової вигоди у розмірі орендної плати, в атому заявлені вимоги задоволенню не підлягають.

18 грудня 2019 року від представника позивача надійшла заява про розгляд справи в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Харкова від 16 січня 2020 року здійснено перехід від розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження до розгляду за правилами загального позовного провадження, розгляд справи постановлено розпочати зі стадії відкриття провадження у справі.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Харкова від 04 березня 2020 року закрито підготовче провадження у справі, призначено справу до судового розгляду.

08 квітня 2020 року дана цивільна справа за допомогою повторного автоматичного розподілу справ на підставі пп. 2.3.50 Положення про автоматизовану систему документообігу суду надійшла в провадження судді Бородіної О.В. і прийнята нею до свого провадження ухвалою від 10 квітня 2020 року.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав, зазначених у позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував, посилаючись на доводи, викладені у письмовому відзиві, поданому до суду.

Суд, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали цивільної справи, дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач - ОСОБА_1 є власником нежитлової будівлі літ. А-1 по АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 27.04.2018.

Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 23.07.2019 № НВ-0003480232019 земельна ділянка площею 0,5417 га з кадастровим номером 6310137200:02:033:0026 по АДРЕСА_1 знаходиться у комунальній власності Харківської міської ради. Категорія земель - землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення; вид використання - для експлуатації та обслуговування виробничої будівлі. Датою державної реєстрації вказаної земельної ділянки є 26.04.2018. На вказану земельну ділянку згідно Витягу з 12.07.2019 зареєстроване право оренди за ОСОБА_1 .

Враховуючи відсутність у період з 01.05.2018 по 30.06.2019 зареєстрованих за будь-якими юридичними або фізичними особами прав на земельну ділянку площею 0,5417 га по АДРЕСА_1 з кадастровим номером 6310137200:02:033:0026, та з урахуванням ст. ст. 12, 80, 83 Земельного кодексу України вказана земельна ділянка знаходиться у власності територіальної громади міста Харкова в особі Харківської міської ради, що також підтверджується витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 23.07.2019 № НВ-0003480232019.

Департаментом територіальної контролю Харківської міської ради 23.07.2019 здійснено обстеження земельної ділянки з урахуванням звіту з геодезичної зйомки земельної ділянки по АДРЕСА_1 , розробленого ТОВ Геодезично-вишукувальний центр та витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 23.07.2019 № НВ-0003480232019.

Згідно вказаного витягу площа земельної ділянки по АДРЕСА_1 (кадастровий номер 6310137200:02:033:0026) складає 0,5417 га.

Обстеженням на місцевості встановлено, що на сформованій земельній ділянці площею 0,5417 га (кадастровий номер 6310137200:02:033:0026) по АДРЕСА_1 розташована одна нежитлова будівля літ. А-1 , право власності на яку зареєстроване за ОСОБА_1 .

Вказана земельна ділянка використовується ОСОБА_1 для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі літ. А-1 .

За результатами обстеження складено акт обстеження земельної ділянки по АДРЕСА_1 від 23.07.2019.

Листом від 04.11.2019 за вих. №4290/9/0-40-56-06-23 Головне управління ДФС у Харківській області повідомили, що за період з 27.04.2018 по 31.12.2018 платником земельного податку за земельну ділянку площею 5417 кв.м, яка знаходиться з адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 , який перебуває на обліку у вказаній установі, сплачено земельного податку в розмірі 33050,00 грн., за період з 01.01.2019 по 30.06.2019 сплачено земельного податку в розмірі 36182,00 грн., за період з 01.07.2019 по 31.12.2019 сплачено орендної плати в розмірі 95952,31 грн.

За таких обставин матеріалами справи підтверджений факт використання відповідачем земельної ділянки у період з з 01.05.2018 по 12.07.2019 без достатньої правової підстави.

Частиною 1 ст. 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Правовий механізм переходу прав на землю, пов`язаний із переходом права на будинок, будівлю або споруду, визначено у статті 120 Земельного кодексу України.

Виходячи зі змісту зазначеної статті, норма щодо переходу права на земельну ділянку у разі переходу права на будинок, будівлю і споруду може бути застосована у випадках, якщо земельна ділянка перебуває у власності або у користуванні колишнього власника будівлі.

Як вбачається із положень статті 120 Земельного кодексу України, виникнення права власності на об`єкт нерухомості не є підставою для автоматичного виникнення права власності чи укладення (продовження, поновлення) договору оренди земельної ділянки.

Водночас за змістом статті 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що з моменту виникнення права власності на нерухоме майно у власника виникає обов`язок оформити та зареєструвати речове право на відповідну земельну ділянку, розташовану під цією будівлею.

Судом встановлено, що відповідач правомірно володіє нежитловою будівлею літ. А-1, розташованою на земельній ділянці по АДРЕСА_1 . Проте відповідне право щодо вказаної земельної ділянки за відповідачем у заявлений період не було зареєстровано.

Відповідно до статті 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Статтею 14 Податкового кодексу України визначено, що плата за землю - це обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Позивач, звертаючись до суду з відповідним позовом, як на правову підставу своїх вимог послався на положення статей 1212- 1214 Цивільного кодексу України, а обґрунтовуючи свої вимоги про стягнення 226998,24 грн., зауважив, що ця сума є сумою несплаченої відповідачем орендної плати за використання земельної ділянки, яка перебуває у власності Харківської міської ради, без укладення договору оренди за період і з 01.05.2018 по 12.07.2019, внаслідок чого позивач був позбавлений можливості отримати дохід у такому розмірі від здачі спірної земельної ділянки в оренду, чим позивачеві завдано збитки у виді неодержаної орендної плати за землю.

Стаття 1212 Цивільного кодексу України досить широко визначає підстави виникнення зобов`язань у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави.

У зобов`язанні з безпідставного набуття, збереження майна підлягають доведенню: а) факт набуття або збереження майна за рахунок іншої особи, б) відсутність для цього підстав, встановлених договором, законом або іншими правовими актами, в) вартість безпідставного збагачення.

Тягар доказування відсутності підстав для збереження майна лежить на власнику майна. При цьому, під набуттям майна в даних правовідносинах слід розуміти збільшення вартості власного майна набувача; приєднання до нього нових цінностей, внаслідок чого потерпілий несе додаткові витрати або втрачає належне йому майно, тобто збереження майна однією особою відбувається за рахунок іншої.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто, відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про оренду землі"оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Частиною 1 ст. 15 Закону України "Про оренду землі"визначено, що істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Таким чином, відповідач (набувач), не сплачуючи орендну плату за користування земельною ділянкою за відсутності укладеного договору, збільшує вартість власного майна, а позивач (потерпілий) втрачає належне йому майно (кошти від орендної плати), тобто відбувається факт безпідставного збереження саме орендної плати відповідачем за рахунок позивача.

Згідно з ч. 2ст. 1212 Цивільного кодексу України положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Отже, обов`язок сплатити суму безпідставного збагачення виникає в силу самого факту такого збагачення і не залежить від того чи стало воно результатом поведінки набувача чи потерпілого або третіх осіб, або сталось поза волею останніх. При цьому має значення лише сам об`єктивний результат: наявність безпідставного збагачення.

Предметом регулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

За змістом пункту 4 частини третьої статті 1212 Цивільного кодексу України положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовується також до вимог про відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Відповідно до загальних положень законодавства про відшкодування завданої шкоди таке відшкодування є мірою відповідальності.

На відміну від зобов`язань, які виникають із завдання шкоди, для відшкодування шкоди за пунктом 4 частини третьої статті 1212 Цивільного кодексу України вина не має значення, оскільки важливий сам факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.

Відповідно до ст. 1214 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов`язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави. З цього часу вона відповідає також за допущене нею погіршення майна.

У справі, що розглядається, судом встановлено, що ОСОБА_1 , правомірно володіючи майном - нежитловою будівлею, користується спірною земельною ділянкою.

Оскільки відповідач у період з 01.05.2018 по 30.06.2019 не був власником спірної земельної ділянки та, як вже було зазначено судом, не міг бути постійним землекористувачем, а тому, не був суб`єктом плати за землю у формі земельного податку. Таким чином єдиною формою здійснення оплати за користування спірною земельною ділянкою для відповідача є орендна плата.

Частиною 14.1.136 ст. 14 Податкового кодексу України передбачено, що орендна плата за земельні ділянки комунальної власності це обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

З часу виникнення права власності на нерухоме майно у відповідача виник й обов`язок укласти та зареєструвати договір оренди на спірну земельну ділянку.

У серпні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до Харківської міської ради з заявою про надання дозволу на розробку технічної документації для оренди земельної ділянки.

17.04.2019 Харківською міською радою було прийнято рішення 26 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 17.04.2019 р. № 1574/19 «Про надання юридичним та фізичним особам земельних ділянок для експлуатації та обслуговування будівель і споруд» .

Пунктом 5 цього рішення було встановлено, що особам, яким земельні ділянки надані в оренду, не пізніше ніж у місячний термін з дня прийняття цього рішення необхідно звернутися до Департаменту земельних відносин Харківської міської ради для оформлення договорів оренди землі; у 4-х місячний термін з дня прийняття цього рішення оформити договори оренди землі.

У встановлений строк ОСОБА_1 звернувся до Департаменту земельних відносин Харківської міської ради для оформлення договору оренди земельної ділянки.

05 липня 2019 року між Харківською міською радою та ОСОБА_1 на підставі рішення 26 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 17.04.2019 р. № 1574/19 було укладено договір оренди землі строком до 01.05.2024.

Однак, відповідач протягом періоду з 01.05.2018 по 30.06.2019 цього обов`язку не виконував, а отже без законних підстав зберігав у себе майно - кошти за оренду землі.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 12.04.2017 року по справі № 3-1345гс16.

Розмір доходу відповідача було розраховано позивачем як розмір плати за земельну ділянку комунальної власності у формі орендної плати, який нараховується та сплачується за регульованою ціною, встановленою уповноваженими органами державної влади та органами місцевого самоврядування.

При визначенні розміру доходів, отриманих відповідачем від безпідставно набутого майна, слід врахувати, що відповідач сплачував земельний податок за період з 27.04.2018 по 31.12.2018 в сумі 33050,00 грн. та з 01.01.2019 по 30.06.2019 в сумі 36182,00 грн., який сплачувався ОСОБА_1 за земельну ділянку площею 5,5417 га.

Тому, сума доходу відповідача необхідно зменшити на вказаний розмір внесених платежів за використання землі у вигляді земельного податку та орендної плати.

Із розрахунку неотриманого доходу, долученого до матеріалів справи, вбачається, що даний розрахунок здійснено з урахуванням загальної площі земельної ділянки, що використовується відповідачем. Цей розмір розрахований позивачем відповідно до сформованої земельної ділянки. Також з розрахунку вбачається, що сума, яка заявлена до стягнення, розрахована як розмір плати за земельну ділянку комунальної власності у формі орендної плати, який нараховується та сплачуються за регульованою ціною, встановленою для даної земельної ділянки, при цьому, дана сума визначена шляхом помноження вартості одного квадратного метру спірної земельної ділянки (відповідно до проведеної та затвердженої нормативно-грошової оцінки земель м. Харкова станом на рік розрахунку) на всю площу земельної ділянки, що використовується ОСОБА_1 , а також на розмір ставки орендної плати за земельну ділянку.

Вказаний розрахунок зроблений позивачем за період використання відповідачем земельної ділянки у період з 01.05.2018 по 30.06.2019 у сумі 226998,24 грн..

Перевіривши правильність визначення позивачем розміру доходу, суд зазначає, що при складанні розрахованих сум позивачем вірно розраховано загальну суму безпідставно набутого майна, однак з неї необхідно вирахувати суму сплаченого відповідачем земельного податку та орендної плати. Таким чином, сума безпідставно збережених ОСОБА_1 коштів дорівнює 157766,24 грн.

Одночасно слід зазначити, що перехід до особи права власності на нерухоме майно, надає останньому право на оформлення відносин землекористування, реалізація якого виражається в укладенні сторонами договору та виникненні у такої особи обов`язку внесення орендної плати власнику земельної ділянки.

Статтею 116 Земельного кодексу України визначено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

Згідно зі ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Пунктом 21 рішення Європейського суду з прав людини у справі Федоренко проти України від 30.06.2006 року визначено, що відповідно до прецедентного права органів, що діють на підставі Конвенції, право власності може бути існуючим майном або коштами, включаючи позови, для задоволення яких позивач може обґрунтовувати їх принаймні виправданими очікуваннями щодо отримання можливості ефективного використання права власності.

Предметом позову в цій справі є стягнення грошових коштів, належних до сплати за користування земельною ділянкою за звичайних умов (в разі оформлення договірних відносин відповідачем), втім не сплачених відповідачем, що пов`язується із втратою позивачем як потерпілою особою цього ж майна (грошових коштів).

Незалежно від наявності вини в поведінці відповідача, сам факт відсутності оформлення орендних правовідносин, свідчить про втрату позивачем майна, яке у спірних правовідносинах підпадає під вказане вище визначення Європейського суду з прав людини виправдане очікування щодо отримання можливості ефективного використання права власності.

Суд зазначає, що відновлення порушених прав міської ради за таких обставин і в такий спосіб не створює для відповідача жодних необґрунтованих, додаткових або негативних наслідків, оскільки предметом позову є стягнення грошових коштів, які останній мав би сплатити за звичайних умов як і фактичний добросовісний землекористувач.

У зв`язку з тим, що позивачем доведена, у відповідності до вимог ст. 56 Цивільного процесуального кодексу України, обґрунтованість свого звернення до суду, за наявності порушення інтересів держави, необхідністю їх захисту, визначені підстави для звернення до суду, позивач є органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь Харківської міської ради підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2366,45 гривень, обрахований пропорційно задоволенню позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 13, 19, 56, 77-81, 259, 263-265, 274, 268, 354 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги Харківської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (і.н. НОМЕР_1 ) на користь Харківської міської ради (61003, м. Харків, м-н Конституції, 7, код ЄДРПОУ 04059243 , р/р 31419611020002, банк ГУДКСУ у Харківській області, МФО 899998, код ЄДРПОУ 37999649, код платежу 24062200; банк: Казначейство України (ЕАП); одержувач: УДКСУ у м. Харкові Харківської області) безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати у сумі 157 766 (сто п`ятдесят сім тисяч сімсот шістдесят шість) грн. 24 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 (і.н. НОМЕР_1 ) на користь Харківської міської ради (61003, м. Харків, м-н Конституції, 7, код ЄДРПОУ 04059243) витрати по сплаті судового збору у розмірі 2366,45 грн.

В іншій частині у задоволенні позовних вимог відмовити.

На рішення може бути подана апеляційна скарга через Ленінський районний суд м. Харкова до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 16.11.2020 року.

Суддя О.В. Бородіна