Постанова

від 19.04.2021 по справі 642/5579/19

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 квітня 2021 року м. Харків

Справа № 642/5579/19

Провадження №22-ц/818/ 1592 /21

Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Кругової С.С.,

суддів Маміної О.В., Тичкової О.Ю.,

секретаря Каплоух Н.Б.,

Учасники справи :

Позивач: Харківська міська рада,

Відповідач: ОСОБА_1 ,

Представник відповідача: ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Харкові

апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 , який діє в інтересах ОСОБА_1 на рішення Ленінського районного суду міста Харкова від 6 листопада 2020 року, постановлене суддею Бородіної О.В.,

у цивільній справі за позовом про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати,-

в с т а н о в и в :

У серпні 2019 року Харківська міська рада звернулася до суду з позовом, у якому просила стягнути з ОСОБА_1 на її користь безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати у сумі 226998,24 грн.

Позов мотивований тим, що згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 22.07.2019 №174694790 право власності на нежитлову будівлю літ. А-1 загальною площею 2839,1 кв.м. з 27.04.2018 зареєстроване за ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 27.04.2018 №600.

Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 23.07.2019 № НВ-0003480232019 земельна ділянка площею 0,5417 га з кадастровим номером 6310137200:02:033:0026 по АДРЕСА_1 знаходиться у комунальній власності Харківської міської ради. Категорія земель - землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення; вид використання - для експлуатації та обслуговування виробничої будівлі. Датою державної реєстрації вказаної земельної ділянки є 26.04.2018. Обстеження земельної ділянки здійснено Департаментом з урахуванням звіту розробленого ТОВ Геодезично-вишукувальний центр та вказаного витягу.

На вказану земельну ділянку згідно Витягу з 12.07.2019 зареєстроване право оренди за ОСОБА_1 . Враховуючи відсутність у період з 01.05.2018 по 30.06.2019 зареєстрованих за будь-якими юридичними або фізичними особами прав на земельну ділянку площею 0,5417 га по АДРЕСА_1 з кадастровим номером 6310137200:02:033:0026, та з урахуванням ст. ст. 12, 80, 83 Земельного кодексу України вказана земельна ділянка знаходиться у власності територіальної громади міста Харкова в особі Харківської міської ради, що також підтверджується витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 23.07.2019 № НВ-0003480232019. Ділянка використовується відповідачем для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі літ. А-1 .

Розрахунок розміру безпідставно збережених ОСОБА_1 коштів у розмірі орендної плати здійснювався Харківською міською радою на підставі витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки по АДРЕСА_1 (кадастровий номер 6310137200:02:033:0026) від 13.05.2019 № 819/0/45-19, виданий Відділом у м. Харкові ГУ Держгеокадастру у Харківській області.

Враховуючи вищенаведене, ОСОБА_1 у період з 01.05.2018 по 30.06.2019 не сплачував за користування земельною ділянкою по АДРЕСА_1 кадастровий номер 6310137200:02:033:0026 плату за землю у встановленому законодавчими актами розмірі, внаслідок чого зберіг за рахунок Харківської міської ради як власника земельної ділянки за вказаною адресою майно - грошові кошти у розмірі орендної плати. Вказані обставини стали підставою звернення міською радою до суду із даним позовом про повернення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за використання земельних ділянок комунальної власності.

У відзиві на позов представник відповідача просив відмовити у задоволенні позовних вимог посилаючись на наступне. Так, договір купівлі-продажу нежитлової будівлі, яка розташована на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1 (кадастровий номер 6310137200:02:033:0026) було укладено 27.04.2018. У серпні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до Харківської міської ради з заявою про надання дозволу на розробку технічної документації для оренди земельної ділянки. 17.04.2019 Пунктом 5 рішення 26 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 17.04.2019 р. № 1574/19 «Про надання юридичним та фізичним особам земельних ділянок для експлуатації та обслуговування будівель і споруд» було встановлено, що особам, яким земельні ділянки надані в оренду, не пізніше ніж у місячний термін з дня прийняття цього рішення необхідно звернутися до Департаменту земельних відносин Харківської міської ради для оформлення договорів оренди землі; у 4-х місячний термін з дня прийняття цього рішення оформити договори оренди землі. У встановлений строк ОСОБА_1 звернувся до Департаменту земельних відносин Харківської міської ради для оформлення договору оренди земельної ділянки. 05 липня 2019 року між Харківською міською радою та ОСОБА_1 на підставі рішення 26 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 17.04.2019 р. № 1574/19 було укладено договір оренди землі строком до 01.05.2024. Тобто ОСОБА_1 не ухилявся від обов`язку укласти договір оренди земельної ділянки, а навпаки, він вчинив усі необхідні дії для оформлення права користування земельною ділянкою, на якій було розташоване належне йому на праві власності нерухоме майно.

Таким чином вважає, що Харківська міська рада, звертаючись до суду з позовною заявою про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати, має намір стягнути грошові кошти з ОСОБА_1 за той період часу, коли фактично самою Харківською міською радою готувалися усі необхідні документи, на підставі яких у майбутньому було укладено договір оренди.

Крім того, зазначено, що вказане рішення було прийняте фактично, лише через 8 місяців після звернення ОСОБА_1 до ХМР із заявою про укладання договору оренди. При чому строк підготовки документів за своєчасної подачі та узгодження всіх дій становить як мінімум 6 місяців, що вказує на те, що ОСОБА_1 не мав можливості отримати рішення сесії раніше, оскільки укладенню договору передувало і виготовлення акту обстеження земельної ділянки з погодженням кількох служб, збір необхідних довідок та безліч інших дій, які давали з змогу вийти на другу сесію міської ради для затвердження проектної документації та дозволу на оренду земельної ділянки. Крім того, у позові Харківської міської ради не має посилання ні на один нормативно правовий акт, яким врегульовано строк в межах якого громадяни повинні звернутися до відповідних органів з метою укладання договору оренди земельної ділянки, яка перебуває у власності територіальної громади, після придбання нерухомого майна розташованого на цій земельній ділянці.

З урахуванням викладеного вважає, що у даному випадку не можуть бути застосовані норми ст. 1212-1214 Цивільного кодексу України.

Окрім цього, нараховуючи розмір збережених ОСОБА_1 коштів від безпідставно набутого майна за період з 01.05.2018 по 30.06.2019 Харківська міська рада стверджує, що ОСОБА_1 з 27.04.2018 по 12.07.2019 використовував земельну ділянку для експлуатації та обслуговування виробничої будівлі по АДРЕСА_1 без виникнення права власності/користування та без державної реєстрації цих прав у відповідності до ст. ст. 125, 126 Земельного кодексу України. Однак, такі доводи суперечать дійсним обставинам справи, оскільки згідно договору про постачання електроенергії №734/052204, який укладено між AT «Харківобленерго» та ТОВ «Самородок» в особі ОСОБА_1 , вбачається, що договір про постачання електроенергії було укладено 13.11.2018. Зазначає, що дана обставина свідчить, про те що нежитлова будівля літ. «А-1» загальною площею 2839,1 кв. м., яка розташована на земельній ділянці площею 0,5417 га за кадастровим номером 6310137200:02:033:0026 по АДРЕСА_1 у період з 01.05.2018 по 13.11.2018 не могла використовуватися та експлуатуватися як виробнича будівля, оскільки до укладання договору була відключена від електричної мережі. ОСОБА_1 здійснює підприємницьку діяльність за кодом КВЕД 46.49, оптова торгівля іншими товарами господарського призначення (основний). 01.06.2019 між ТОВ «Автосервіс -2227» та ФОП ОСОБА_1 було укладено договір оренди складського приміщення №70 площею 136 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , що є підтвердженням того, що нежитлова будівля за адресою АДРЕСА_1 після придбання ОСОБА_1 не експлуатувалася та не експлуатується ні як виробнича будівля, ні як складське приміщення, а це свідчить про те, що земельна ділянка не використовувалася для експлуатації та обслуговування виробничої будівлі у виробничих цілях. Окрім того, дана обставина підтверджується фотозйомками нежитлової будівлі, які надані разом із позовною заявою, з яких вбачається, що нежитлова будівля не використовується та не експлуатується ОСОБА_1 , оскільки вона навіть не обнесена парканом та знаходиться у стані, який потребує ремонту. З доданих до позову фото вбачається, що ніякої виробничої діяльності не ведеться.

Крім того, представник відповідача зазначає, що позивачем на підтвердження своїх позовних вимог, надано акт обстеження земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 (кадастровий номер 6310137200:02:033:00260) від 23.07.2019, у якому зазначено, що земельна ділянка використовується ОСОБА_1 для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі. Даний Акт складений головним спеціалістом відділу самоврядного контролю за використанням земель Департаменту територіального контролю Харківської міської ради; інженером-геодезистом; інженером-землевпорядником. В цьому акті позивач стверджує, що ОСОБА_1 в період з 27.04.2018 по 12.07.2019 використовує земельну ділянку площею 0,5417 га по АДРЕСА_1 (кадастровий номер 6310137200:02:033:00260) для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі. На підставі цього акту позивач розрахував безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати у сумі 226 998,24 грн. Однак, акт та розрахунок завданих до стягнення збитків здійснено позивачем з порушенням вимог п. 2 Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 19 квітня 1993 р. № 284, а саме акт та розрахунок збитків складено позивачем, а не комісією в складі представників районної державної адміністрації, власника земельної ділянки, представників територіальних органів Держгеокадастру, Держекоінспекції, фінансових органів, органів у справах містобудування і архітектури та виконавчих комітетів сільських, селищних, міських (міст районного значення) рад, на території яких знаходяться земельні ділянки - як то передбачено п. 2 Порядку. Враховуючи, що акт та розрахунок завданих до стягнення збитків здійснено позивачем з порушенням вимог п. 2 Порядку, вони не можуть з достовірністю свідчити про викладені в них обставини, особливо за умови, якщо відповідні обставини спростовуються іншими доказами.

Самим позивачем у позовній заяві зазначено, що ОСОБА_1 набувши право власності на об`єкт нерухомого майна розташований на земельній ділянці комунальної форми власності, належним чином у встановленому законодавством порядку не оформив речового права на вказану земельну ділянку. Однак, таке твердження позивача суперечить дійсним обставина справи, оскільки на момент звернення до суду з позовною заявою вже існував договір оренди земельної ділянки між Харківською міською радою та відповідачем, а обстеження земельної ділянки було також здійснено після укладання договору оренди. З вказаного вбачається, що Харківська міська рада має намір стягнути з ОСОБА_1 грошові кошті у розмірі орендної плати саме за час фактичної підготовки документів для підписання договору оренди. Тобто, ОСОБА_1 не повинен сплачувати орендну плату за минулий час, коли фактично земельна ділянка ще не була передана йому у користування на підставі договору, а період з червня 2018 року по червень 2019 року, в який готувалися документи для підписання договору оренди землі не можна вважати періодом, в який Харківська міська рада не отримувала грошові кошти у розмірі орендної плати, тобто, безпідставно збережені кошти. Оскільки ОСОБА_1 майже відразу після укладання договору купівлі-продажу нежитлової будівлі звернувся до ХМР з заявою про укладання договору оренди земельної ділянки, натомість строк підготовки землевпорядних документів займає щонайменше півроку, то стягнення за той період грошових коштів у розмірі орендної плати як майно, яке ОСОБА_1 нібито зберіг за рахунок Харківської міської ради, не регулюється та не відповідає жодному нормативно правовому акту.

Податкові повідомлення-рішення від 09.08.2019 за №134606/1-5606-2030 про сплату суми податкового зобов`язання з земельного податку за податковий період 2018 року, у розмірі 33 050 грн.; податкове повідомлення-рішення від 09.08.2019 за №134606-5606-2030 про сплату суми податкового зобов`язання з земельного податку за податковий період 2019 р. у розмірі 36182 грн.; податкове повідомлення-рішення від 24.07.2019 за №133322-5606-2030 за податковий період 2019 року про сплату орендної плати ОСОБА_1 у розмір 95952,31 грн. є підтвердженням виконання ним покладеного на нього законодавством обов`язку зі сплати податків за користування земельною ділянкою. Таким чином позивачем не доведено, що відповідач у період з 27.04.2018 по 12.07.2019 використовував земельну ділянку площею 5,5417 га за кадастровим номером 6310137200:02:033:0026 для експлуатації та обслуговування виробничої будівлі по АДРЕСА_1 , а також не доведений факт ухиляння відповідача від укладання договору оренди земельної ділянки, в результаті чого Харківська міська рада зазнала збитків у вигляді неотриманої грошової вигоди у розмірі орендної плати, а тому заявлені вимоги задоволенню не підлягають.

Рішенням Ленінського районного суду міста Харкова від 6 листопада 2020 року позовні вимоги Харківської міської ради задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Харківської міської ради безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати у сумі 157 766 грн. 24 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 2366,45 грн. В іншій частині у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що ОСОБА_1 , правомірно володіючи майном - нежитловою будівлею, користується спірною земельною ділянкою, тому з часу виникнення права власності на нерухоме майно у відповідача виник й обов`язок укласти та зареєструвати договір оренди на спірну земельну ділянку. Однак, відповідач протягом періоду з 01.05.2018 по 30.06.2019 цього обов`язку не виконував, а отже без законних підстав зберігав у себе майно - кошти за оренду землі. При визначенні розміру доходів, отриманих відповідачем від безпідставно набутого майна, слід врахувати, що відповідач сплачував земельний податок за період з 27.04.2018 по 31.12.2018 в сумі 33050,00 грн. та з 01.01.2019 по 30.06.2019 в сумі 36182,00 грн., який сплачувався ОСОБА_1 за земельну ділянку площею 5,5417 га. Тому, сума доходу відповідача підлягає зменшенню на вказаний розмір внесених платежів за використання землі у вигляді земельного податку та орендної плати і становить 157766,24 грн.

Суд зазначив, що відновлення порушених прав міської ради за таких обставин і в такий спосіб не створює для відповідача жодних необґрунтованих, додаткових або негативних наслідків, оскільки предметом позову є стягнення грошових коштів, які останній мав би сплатити за звичайних умов як і фактичний добросовісний землекористувач. У зв`язку з тим, що позивачем доведена, у відповідності до вимог ст. 56 Цивільного процесуального кодексу України , обґрунтованість свого звернення до суду, за наявності порушення інтересів держави, необхідністю їх захисту, визначені підстави для звернення до суду, позивач є органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, суд першої інстанції дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції представник ОСОБА_2 , який діє в інтересах ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою, у якій просив скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення ухвалене з неповним з`ясуванням обставин справи, які мають значення для справи, недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими та порушенням норм матеріального та процесуального права.

В обґрунтування скарги зазначає, що не погоджується з доводами позивача щодо знаходження земельної ділянки з кадастровим номером 6310137200:02:033:0026 у комунальній власності, оскільки перехід форми власності з державної у комунальну має здійснюватись за чіткою процедурою з прийняттям рішення органом місцевого самоврядування та складенням акту приймання-передачі земельної ділянки, і таке право має бути зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, тому саме з моменту реєстрації ділянка має вважатись комунальною власністю, проте позивачем відповідних доказів надано не було. Таким чином, зазначена земельна ділянка не знаходиться у володінні територіальної громади м. Харкова і не є комунальною власністю.

Звертає увагу, що після набуття права власності на нежитлову будівлю літ. А-1 відповідач вчинив усі можливі дії задля належного оформлення договору оренди з Харківською міською радою. При цьому, жодним нормативно-правовим актом не встановлено прямого і безумовного обов`язку підписати договір оренди земельної ділянки одночасно з набуттям права власності на об`єкт нерухомого майна, який на ній розташований та вважає, що рішенням 21 сесії ХМР 6 скликання від 19.12.2012 №960/12 визначено, що ініціатива у розробці та укладення відповідного договору оренди земельної ділянки виходить від орендаря. Тому, відсутні неправомірні дії з боку відповідача та не укладення ним договору оренди у спірний період не може бути інкриміновано як його протиправна бездіяльність (господарське правопорушення), дані обставини виключають наявність деліктних зобов`язань, що в свою чергу виключає можливість захисту позивачем своїх прав як постраждалої сторони шляхом стягнення збитків.

Зазначає, що часткове огородження парканом ділянки є підтвердженням того, що відповідач ОСОБА_1 не використовував її для експлуатації та обслуговування виробничої будівлі, тоді як саме її огородження та обмеження у доступі до неї інших осіб і є складом цивільного правопорушення по факту використання ділянки без законної на те підстави, суд першої інстанції вказані доводи не спростував.

Вважає, що судом не можуть бути застосовані положення ст.22, 1166 ЦК України та ст.224, 225 ГК України, оскільки між сторонами виникли бездоговірні та безделіктні правовідносини, тоді як судом зазначено, що мають бути стягнуті грошові кошти, належні до сплати за користування ділянкою за звичайних умов, тобто у разі оформлення договірних правовідносин з відповідачем, проте у даному випадку у спірний період договір оренди між сторонами укладено не було.

Стверджує, що ОСОБА_1 набув майно за існування достатніх правових підстав, у спосіб, що не суперечить цивільному законодавству, з метою його зберігання та використання, з наміром у майбутньому укласти договір оренди землі, що в свою чергу унеможливлює застосування до спірних правовідносин положень ст.112, 1213, 1214 ЦК України. Крім того, визначені позивачем розрахунки не можна вважати доходом у розумінні вказаної норми права.

Посилаючись на норми законодавства зазначає, що особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо доведе, що шкода завдана не з її вини та зауважує, що відповідачем були здійснені усі можливі дії задля належного оформлення договору оренди, що підтверджує відсутність ухилення відповідача від вчинення відповідних дій щодо оформлення земельної ділянки, тому відсутність причинного зв`язку, вини, як обов`язкової складової цивільного правопорушення, робить неможливою відповідальність відповідача.

Також у поясненнях по справі представник відповідача зазначав, що єдиний документ, який підтверджує права власності на нерухоме майно це свідоцтво про право власності на нерухоме майно або витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності. Так, з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 23.07.2019 вбачається, що датою та часом державної реєстрації речових прав на спірну земельну ділянку площею 0,5417 га за Харківською міською радою є 14 січня 2019 року, а не 26.04.2018, підставою внесення запису є рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу). На підставі цього вважає, що не може бути прийнятий розрахунок наданий позивачем, оскільки він зроблений за період з 01.05.2018 по 30.06.2019, тоді як право власності на земельну ділянку у Харківської міської ради виникло з 14.01.2019.

У відзиві на апеляційну скаргу Харківська міська рада просила відмовити у її задоволенні, залишивши рішення суду без змін, посилаючись на те, що правовідносини у даній справі є кондикційними, оскільки вони є бездоговірними та безделіктними, а застосування положень ст.1212 ЦК України не передбачає наявність вини у особи, тому доводи відповідача про необхідність встановлення 4 елементів правопорушення зводяться до невірного тлумачення норм права, які мають застосовуватись до даних правовідносин. Крім того, відсутність документів, що посвідчують право користування земельною ділянкою не може бути визнане як її самовільне використання, одна не надає права на її безоплатне використання. Також зазначає, що земельна ділянка з кадастровим номером 6310137200:02:033:0026, яка є комунальною власністю, є сформованою та об`єктом цивільних прав з 26 квітня 2018 року, тобто з дати її державної реєстрації у Державному земельному кадастрі, що відповідає положенням ст.79-1 ЗК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судовим розглядом встановлено, що відповідач - ОСОБА_1 є власником нежитлової будівлі літ. А-1 по АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 27 квітня 2018 року.

Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 23.07.2019 № НВ-0003480232019 земельна ділянка площею 0,5417 га з кадастровим номером 6310137200:02:033:0026 по АДРЕСА_1 знаходиться у комунальній власності Харківської міської ради. Категорія земель - землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення; вид використання - для експлуатації та обслуговування виробничої будівлі. Датою державної реєстрації вказаної земельної ділянки є 26.04.2018. (а.с.12). На вказану земельну ділянку згідно Витягу з 12.07.2019 зареєстроване право оренди за ОСОБА_1 .

Враховуючи відсутність у період з 01.05.2018 по 30.06.2019 зареєстрованих за будь-якими юридичними або фізичними особами прав на земельну ділянку площею 0,5417 га по АДРЕСА_1 з кадастровим номером 6310137200:02:033:0026, та з урахуванням ст. ст. 12, 80, 83 Земельного кодексу України вказана земельна ділянка знаходиться у власності територіальної громади міста Харкова в особі Харківської міської ради, що також підтверджується витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 23.07.2019 № НВ-0003480232019.

Департаментом територіальної контролю Харківської міської ради 23.07.2019 здійснено обстеження земельної ділянки з урахуванням звіту з геодезичної зйомки земельної ділянки по АДРЕСА_1 , розробленого ТОВ Геодезично-вишукувальний центр та витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 23.07.2019 № НВ-0003480232019.

Згідно вказаного витягу площа земельної ділянки по АДРЕСА_1 (кадастровий номер 6310137200:02:033:0026) складає 0,5417 га.

Обстеженням на місцевості встановлено, що на сформованій земельній ділянці площею 0,5417 га (кадастровий номер 6310137200:02:033:0026) по АДРЕСА_1 розташована одна нежитлова будівля літ. А-1 , право власності на яку зареєстроване за ОСОБА_1 .

Вказана земельна ділянка використовується ОСОБА_1 для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі літ. А-1 .

За результатами обстеження складено акт обстеження земельної ділянки по АДРЕСА_1 від 23.07.2019.

Листом від 04.11.2019 за вих. №4290/9/0-40-56-06-23 Головне управління ДФС у Харківській області повідомили, що за період з 27.04.2018 по 31.12.2018 платником земельного податку за земельну ділянку площею 5417 кв.м, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 , який перебуває на обліку у вказаній установі, сплачено земельного податку в розмірі 33050,00 грн., за період з 01.01.2019 по 30.06.2019 сплачено земельного податку в розмірі 36182,00 грн., за період з 01.07.2019 по 31.12.2019 сплачено орендної плати в розмірі 95952,31 грн.

За таких обставин матеріалами справи підтверджений факт використання відповідачем земельної ділянки у період з 01.05.2018 по 12.07.2019 без достатньої правової підстави.

Судом встановлено, що відповідач правомірно володіє нежитловою будівлею літ. А-1, розташованою на земельній ділянці по АДРЕСА_1 . Проте відповідне право щодо вказаної земельної ділянки за відповідачем у заявлений період не було зареєстровано.

Отже, ОСОБА_1 , правомірно володіючи майном - нежитловою будівлею, користується спірною земельною ділянкою.

Оскільки відповідач у період з 01.05.2018 по 30.06.2019 не був власником спірної земельної ділянки та, як вже було зазначено судом, не міг бути постійним землекористувачем, а тому, не був суб`єктом плати за землю у формі земельного податку. Таким чином єдиною формою здійснення оплати за користування спірною земельною ділянкою для відповідача є орендна плата.

У серпні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до Харківської міської ради з заявою про надання дозволу на розробку технічної документації для оренди земельної ділянки.

17.04.2019 Харківською міською радою було прийнято рішення 26 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 17.04.2019 р. № 1574/19 «Про надання юридичним та фізичним особам земельних ділянок для експлуатації та обслуговування будівель і споруд» .

Пунктом 5 цього рішення було встановлено, що особам, яким земельні ділянки надані в оренду, не пізніше ніж у місячний термін з дня прийняття цього рішення необхідно звернутися до Департаменту земельних відносин Харківської міської ради для оформлення договорів оренди землі; у 4-х місячний термін з дня прийняття цього рішення оформити договори оренди землі.

У встановлений строк ОСОБА_1 звернувся до Департаменту земельних відносин Харківської міської ради для оформлення договору оренди земельної ділянки.

05 липня 2019 року між Харківською міською радою та ОСОБА_1 на підставі рішення 26 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 17.04.2019 р. № 1574/19 було укладено договір оренди землі строком до 01.05.2024.

Однак, відповідач протягом періоду з 01.05.2018 по 30.06.2019 цього обов`язку не виконував, а отже без законних підстав зберігав у себе майно - кошти за оренду землі.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 12.04.2017 року по справі № 3-1345гс16.

Розмір доходу відповідача було розраховано позивачем як розмір плати за земельну ділянку комунальної власності у формі орендної плати, який нараховується та сплачується за регульованою ціною, встановленою уповноваженими органами державної влади та органами місцевого самоврядування.

При визначенні розміру доходів, отриманих відповідачем від безпідставно набутого майна, суд першої інстанції правильно враховував, що відповідач сплачував земельний податок за період з 27.04.2018 по 31.12.2018 в сумі 33050,00 грн. та з 01.01.2019 по 30.06.2019 в сумі 36182,00 грн. за земельну ділянку площею 5,5417 га.

Тому, сума доходу відповідача правомірно була зменшена на вказаний розмір внесених платежів за використання землі у вигляді земельного податку та орендної плати і стягнуто 157766,24 грн.

Предметом позову в цій справі є стягнення з власника об`єктів нерухомого майна безпідставно збережених коштів - орендної плати за фактичне користування земельною ділянкою без належних правових підстав, на якій ці об`єкти розміщені.

Відповідно до статті 125 ЗК України право власності, право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Статтею 182 ЦК України встановлені такі ж вимоги щодо здійснення державної реєстрації речових прав на земельну ділянку.

Судом встановлено, що речові права відповідача на земельну ділянку не реєструвались, а отже, відповідач не є суб`єктом плати за землю у формі земельного податку.

Відповідно до пункту 2 частини другої статті 22 ЦК України збитками є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно з частиною другою статті 152 ЗК України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. При цьому згідно з пунктом д частини першої статті 156 ЗК України власникам землі відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.

Предметом регулювання глави 83 ЦК України є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Відповідно до частин першої та другої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 Цивільного кодексу України .

За змістом приписів глав 82 і 83 ЦК України для деліктних зобов`язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна в набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов`язковим елементом настання відповідальності в деліктних зобов`язаннях. Натомість для кондикційних зобов`язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.

Отже, обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.

Разом з тим для кондикційних зобов`язань доведення вини особи не має значення, а важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої (статті 1212-1214 ЦК України ).

Аналогічний висновок міститься у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 629/4628/16 (провадження № 14-77цс18) та від 13 лютого 2019 року у справі № 320/5877/17 (провадження № 14-32цс19).

Згідно з положеннями частини першої статті 1214 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов`язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави.

З цього часу вона відповідає також за допущене нею погіршення майна.

Безпідставне набуття ОСОБА_1 спірної земельної ділянки не є результатом протиправного діяння, а є наслідком законних дій, а саме придбання відповідачем у власність будівлі, яка безпосередньо пов`язана із земельною ділянкою.

Відтак, доводи апеляційної скарги щодо відсутності вини відповідача у вчиненні цивільного правопорушення, а також відсутність всіх його елементів, не мають правового значення для вирішення даного спору.

Крім того, факт вчинення відповідачем усіх дій направлених на укладення договору оренди земельної ділянки, строк на вчинення яких не визначений законодавством як він зазначає, а також відсутність паркану навколо земельної ділянки, освітлення у будівлі розташованій на ній, не звільняє відповідача від обов`язку сплати орендної плати за земельну ділянку, що перейшла у його користування та на якій розташована будівля, що належить на праві власності ОСОБА_1 .

Це витікає з того, що правочин, за яким переходить право власності на житлові будинки, будівлі, споруди, тягне за собою перехід права на земельну ділянку, на якій знаходиться відповідне нерухоме майно. Новий власник будинку (будівлі, споруди) у зв`язку з цим не звільняється від необхідності оформлення права на земельну ділянку відповідно до Закону України Про державну реєстрацію речових прав на майно та їх обтяжень .

Частина перша статті 93 ЗК України встановлює, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Землекористувачі також зобов`язані своєчасно сплачувати орендну плату (пункт в частини першої статті 96 ЗК України ).

Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права (стаття 125 ЗК України ).

Таким чином, з огляду на те, що речові права відповідача на земельну ділянку не реєструвались, останній не набув належних прав власності або користування щодо земельної ділянки, а тому він використовує земельну ділянку без достатніх правових підстав.

Суд першої інстанції, встановивши, що правова підстава для набуття (збереження) майна - земельної ділянки по АДРЕСА_1 відповідача відсутня, дійшов обґрунтованого висновку про те, що у Харківської міської ради правомірно виникло право на стягнення коштів, отриманих безпідставно, як суми, яку мав би отримати місцевий бюджет.

Щодо доводів апеляційної скарги щодо набуття комунальної форми власності на землю слід зазначити таке.

Щодо необхідності застосування статті 79-1 ЗК України та положень Закону України "Про Державний земельний кадастр" при розгляді позову про стягнення безпідставно збережених коштів, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з частинами 1-4, 9 статті 79-1 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Формування земельних ділянок здійснюється: у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок; шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв). Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах 6-7 цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок. Земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї .

Отже, земельна ділянка є сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера та реєстрації її у Державному земельному кадастрі.

Про необхідність застосування статті 79-1 ЗК України та положень Закону України Про Державний земельний кадастр при розгляді позову про стягнення безпідставно збережених коштів у вигляді недоотриманої орендної плати неодноразово зазначалося Верховним Судом, зокрема у постановах від 29 січня 2019 року у справі № 922/536/18, від 11 вересня 2019 року у справі № 922/393/18, у яких міститься правовий висновок про те, що для вирішення спору щодо фактичного користування земельною ділянкою без укладення правовстановлюючих документів та без державної реєстрації прав на неї встановленню підлягають обставини, зокрема, чи є земельна ділянка, за фактичне користування якою позивач просить стягнути безпідставно збережені кошти, сформованим об`єктом цивільних прав протягом усього періоду, зазначеного у позові.

Так, як вірно зазначено судом першої інстанції згідно витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку дата державної реєстрації землі з кадастровим номером 6310137200:02:033:0026 є саме 26 квітня 2018 року, що і є датою формування та набуття її у комунальну власність, тоді як 14 січня 2019 року таке право лише було зареєстроване за Харківською міською радою Харківської області в реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Тобто, доводи апеляційної скарги про набуття у комунальну власність позивачем земельної ділянки 14.01.2019 судова колегія відхиляє, оскільки вони спростовуються матеріалами справи і це є датою реєстрації права позивача, а не датою формування земельної ділянки як об`єкта права. Тому, твердження відповідача щодо неправильності наданого позивачем розрахунку у зв`язку з іншою датою набуття ділянки у власність не мають правового значення, своє непогодження з розрахунком відповідач нічим не підтвердив та не спростував його, іншого розрахунку не надав.

Звертаючись до суду з цим позовом, позивач обґрунтовував фактичний розмір недоотриманої орендної плати в сумі 226998,24 грн, визначений на підставі розрахунку Департаменту територіального контролю Харківської міської ради.

Загальними вимогами процесуального права, закріпленими у статтях 76-81 , 89 , 228 , 229 , 235 , 263-265 ЦПК України , визначено обов`язковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів.

Обґрунтовуючи заявлену суму позивач зазначав про те, що уповноважені особи Харківської міської ради при здійсненні розрахунків керувалися, в першу чергу, витягом з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки по АДРЕСА_1 .

Згідно з абзацом 3 частини першої статті 13 Закону України Про оцінку земель нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться у разі визначення розміру орендної плати за земельні ділянки, зокрема, комунальної власності. Крім того, згідно з абзацом 1 пункту 289.1 Податкового кодексу України для визначення розміру орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок. Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки (частина друга статті 20 Закону України Про оцінку земель ).

Ураховуючи наведене, суд апеляційної інстанції відхиляє доводи відповідача щодо неправильності визначення розміру орендної плати за земельну ділянку, яка зроблена виключно на підставі витягу з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель, що відповідає усталеній судовій практиці.

Враховуючи наведене, суд першої інстанції, дійшов правильного висновку про наявність підстав для задоволення позову з огляду на те, що відповідач як фактичний користувач земельною ділянкою, без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, а тому зобов`язаний повернути ці кошти власнику спірної земельної ділянки - Харківській міській раді.

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та на законність оскаржуваного рішення не впливають.

Частиною першою статті 375 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі наведеного, колегія суддів вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін.

Керуючись ст. ст. 141, 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384, 389,390, 391 ЦПК України суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 , який діє в інтересах ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Ленінського районного суду міста Харкова від 6 листопада 2020 року - залишити без змін, поновивши його дію.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня проголошення, і протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду, у випадках передбачених ст.389 ЦПК України.

Головуючий С.С. Кругова

Судді О.В. Маміна

О.Ю. Тичкова

повний текст постанови

складено 21 квітня 2021 року