Рішення

від 17.11.2020 по справі 462/5865/20

ЗАЛІЗНИЧНИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

Справа № 462/5865/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

17 листопада 2020 року м.Львів

Залізничний районний суд м. Львова

в складі головуючого судді - Мруць І.С.,

за участю секретаря судового засідання - Бардійовської І.Р.

справа № 462/5865/20

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Львівська міська рада,

третя особа - Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у м.Львові,

третя особа - ОСББ Василина ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Львові цивільну справу за позовом представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 до Львівської міської ради, треті особи - Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у м.Львові, об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Василина про визнання права власності на частину реконструйованої квартири,

за участю представників учасників справи: представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 ,

в с т а н о в и в:

представник позивача - ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом, в якому просить визнати за ОСОБА_1 право власності на частину реконструйованої квартири АДРЕСА_1 загальною площею 46,7 кв.м., із розширенням за рахунок влаштування другого рівня в об`ємі мансарди.

Позовні вимоги мотивує тим, що позивач є власником квартири АДРЕСА_1 , площею 49,5 кв.м. на останньому поверсі будинку. У її власність перейшла також частина дахової площі, яка знаходиться над її квартирою (в межах загальної площі квартири).

У зв`язку із неякісним покриттям покрівлі, позивач та власники інших квартир на останньому поверсі цього будинку звернулися до із проектними пропозиціями по облаштуванню шатрового даху до комісіонера ТзОВ Західжитлобуд і ПП Універсал Проект . Останнім розроблено проект реконструкції житлових квартир з влаштуванням мансардного поверху у багатоквартирному житловому будинку на АДРЕСА_2 . У 2011 році позивачем та власником квартири АДРЕСА_3 у цьому будинку самостійно, за власні кошти, було здійснено реконструкцію дахового покриття з влаштуванням шатрового даху і мансарди. Зазначає, що позивач не змогла в установленому порядку визнати право власності на реконструйовану нею квартиру, оскільки рішення Львівської міської ради №422 від 06.07.2007 року Про порядок проведення переобладнання горищ на мансардні поверхи або надбудов у житлових будинках на території м.Львова з метою ремонту дахів та розширення житлового фонду , яким затверджено Положення про порядок підготовки, погодження документів для оформлення дозволів на проведення переобладнання горищ на мансардні поверхи або надбудов у житлових будинках з метою ремонту дахів та збільшення житлової площі будинків на території м.Львова, оскаржене та справа досі не розглянута.

Наголошує на тому, що з метою недопущення можливого завдання шкоди майну або здоров`ю інших осіб після реконструкції були замовлені обстеження результатів виконаних робіт щодо їх відповідності будівельним, пожежним і санітарним нормам. Згідно їх висновків, здійснена позивачем, а також власником квартири АДРЕСА_4 і АДРЕСА_1 із влаштуванням двоскатного даху виконана відповідно до проектної документації, з дотриманням існуючих будівельних, пожежних і санітарних норм та стандартів, жодним чином не порушує прав та законних інтересів будь-яких інших осіб, в тому числі і мешканців будинку. Позитивним є і висновок судової будівельно-технічної експертизи щодо відповідності архітектурно-будівельним, санітарним, пожежним вимогам та можливості експлуатації цих квартир. Вважає, що внаслідок проведеної реконструкції значно покращився техніко-експлуатаційний стан і архітектурний вигляд цього будинку.

Зазначає, що позивач звернулась до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м.Львові з питань введення в експлуатацію частини реконструйованої квартири, однак отримала відмову.

Додає, що Львівською міською радою, а саме Департаментом містобудування, 07.12.2011 року було надано висновок, що самостійно здійснена реконструкція квартир АДРЕСА_9 з розширенням за рахунок надбудови мансардного поверху на АДРЕСА_2 відповідає архітектурно-будівельним, нормативним вимогам та технічно можливою є їх подальша експлуатація, за умови згоди всіх співвласників квартир даного будинку. Декілька власників квартир даного будинку не дають згоди з цього питання. Вважає, що реконструкція і завершення реконструкції квартири позивачем було здійснено у період, коли було чинним рішення Львівської міської ради №422. А відтак, на думку позивача, Департаментом містобудування повинно бути скасовано доповнення, що стосуються умови надання згоди всіх співвласників квартир даного будинку.

Посилається на ст.383 ЦК України, якою передбачено право позивача як власника квартири на свій розсуд здійснювати ремонт і зміни у квартирі, наданій їй для використання як єдиного цілого, а також Постанову КМУ від 13.05.2020 року №399 Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України у сфері державної реєстрації, яка набрала чинності 29 травня 2020 року.

Ухвалою суду від 29.09.2020 року позовну заяву залишено залишено без руху. 09.10.2020 року представником позивача на виконання цієї ухвали подано позовну заяву, яку просить розглянути та позовні вимоги задовольнити.

Ухвалою від 12.10.2020 року позовну заяву представника позивача прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, залучено до участі у справі як третю особу ОСББ Василина , призначено дату та час розгляду.

16.11.2020 року до суду надійшли письмові пояснення третьої особи Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м.Львові. Представник Інспекції зазначає, що позовна вимога ОСОБА_1 про визнання права власності на самочинно реконструйовану квартиру вже була предметом розгляду в порядку позовного провадження та була вирішена рішенням суду апеляційної інстанції, яке набрало законної сили (а.с.141-146).

Позивач у судове засідання не з`явилася. Про місце, дату та час розгляду справи повідомлялася судовою повісткою за адресою вказаною у позовній заяві (а.с.134) та через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України (а.с.136-137).

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав, покликаючись на мотиви такого. Просив позов задовольнити в повному обсязі. Наголосив, що відповідно до Додатку №1 до договору №53/18-04 від 18.04.2008 року дахова площа над квартирою АДРЕСА_5 належить позивачу. Зазначив, що після отримання відповіді Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м.Львові позивач не зверталася із заявою про усунення недоліків, що стали підставою для повернення декларації та відповідь Інспекції не оскаржувала. Не заперечив той факт, що частина мешканців будинку АДРЕСА_2 не погоджується із проведеною реконструкцією та не надає дозволу позивачу на подальшу експлуатацію квартири. У судовому засіданні долучив до матеріалів справи поштове підтвердження відправлення позовної заяви третій особі ОСББ Василина (а.с.147-152).

Представник Львівської міської ради у судове засідання не з`явився. Львівська міська рада була належно повідомлена про місце, дату та час розгляду справи (а.с.132). Відзиву на позов не подала.

Представник третьої особи Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м.Львові в судове засідання не з`явився, був належно повідомленим про місце, дату та час судового засідання. У своїй заяві просив розглядати справу без участі представника третьої особи, в питанні щодо вирішення даного спору покладається на розсуд суду (а.с.144,145).

Представник третьої особи ОСББ Василина у судове засідання не з`явився. ОСББ Василина повідомлялося про місце, дату та час судового розгляду судовою повісткою та через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України (а.с.135-137). Правом на подання пояснень третя особа не скористалася.

Відповідно до ст. 280 ЦПК України, суд вважає можливим ухвалити заочне рішення у справі на підставі наявних у ній доказів, оскільки відповідач, належним чином повідомлена про дату, час і місце судового засідання, представник відповідача не з`явився у судове засідання, про причини неявки не повідомив, не подав відзиву і представник позивача у судовому засіданні не заперечив проти такого вирішення справи.

Заслухавши вступне слово представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.

Частина 3 ст.12 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом встановлено, що згідно Свідоцтва на право власності на квартиру від 27.01.2010 року (а.с.11) та Витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно №26395536, виданого 14.06.2010 року (а.с.10) ОСОБА_3 (прізвище після державної реєстрації шлюбу 09.03.2018 року - ОСОБА_4 (а.с.22 - копія Свідоцтва про шлюб) є власником квартири АДРЕСА_1 . В цілому складається з однієї житлової кімнати площею 20,1 кв.м, загальна площа квартири - 49,5 кв.м.

Виходячи із змісту Договору №53/18-04 від 18.04.2008 року з додатком №1 до нього від 20.05.2008 року, його укладено між ТзОВ Західжитлобуд (Комісіонер) та ОСОБА_3 (Комітент) з метою набуття на первинному ринку нерухомості права власності на майно, визначене цим Договором. Об`єктом нерухомості є мезонін №1, загальною площею 49,05 кв.м., місцезнаходження - АДРЕСА_6 . У зв`язку з купівлею квартири на останньому поверсі до вказаної квартири належить дахова площа, що знаходиться над квартирою, в межах загальної площі квартири (а.с.12-17).

Відповідно до Технічного паспорту, квартира АДРЕСА_1 розташована на 9, 10 поверсі та складається з 3-ох кімнат житловою площею 48,6 кв.м. Загальна площа квартири - 98,2 кв.м. (а.с.18-20).

Висновком ПП Новий Світ по обстеженню конструкції плоского даху будинку по АДРЕСА_2 від 12.05.2010 року встановлено, що для ліквідації недоліків і покращення технічного стану та експлуатаційних характеристик будинку потрібно замінити плоский дах даного будинку на шатровий з надбудовою мансардного поверху з легких конструкцій (а.с.37,38).

Цього ж дня, 12.05.2010 року, позивач разом іншими власниками квартир останнього поверху звернулися до ТзОВ Західжитлобуд із питанням погодження проекту реконструкції житлових квартир з влаштуванням мансардного поверху у будинку (а.с.97).

Постановою про справі про адміністративне правопорушення від 21.03.2011 року позивача притягнено до адміністративної відповідальності у виді штрафу, який вона сплатила, за виконання робіт з реконструкції згаданої квартири без затвердженої документації та без права на виконання будівельних робіт (а.с.94,95).

Рішенням Залізничного районного суду м.Львова від 16.12.2013 року в позові ОСББ Василина до ОСОБА_5 , ОСОБА_3 про зобов`язання ОСОБА_5 , ОСОБА_3 демонтувати самовільну надбудову на спільному даху будинку АДРЕСА_2 і привести дах будинку в попередній стан згідно робочого проекту від 19.08.2009 року відмовлено. Задоволено зустрічні позови - визнано, в тому числі, за ОСОБА_3 право власності на реконструйовану квартиру АДРЕСА_1 загальною площею 98,2 кв.м. (а.с. 23-25). Рішенням Апеляційного суду Львівської області від 26.05.2014 року дане рішення переглянуто, в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_3 скасовано, і в цій частині ухвалено нове рішення, яким відмовлено ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_3 у задоволенні позовних вимог. В решті рішення Залізничного районного суду м.Львова від 16.12.2013 року залишено без змін (а.с.27-31).

Рішенням Залізничного районного суду м.Львова від 24.12.2014 року в задоволенні позовних вимог Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради до ОСОБА_3 про демонтаж самочинного будівництва відмовлено за безпідставністю позовних вимог (а.с.26).

Висновком №2203 судової інженерно-технічної експертизи від 22.11.2013 року встановлено, зокрема, що проведена реконструкція квартир АДРЕСА_3 та АДРЕСА_5 з влаштуванням двосхилого даху у будинку по АДРЕСА_2 відповідає вимогам п.2.24, 2.27, 2.30, 3.4, 5.31 ДБН В.2.2-15-2005 Житлові будинки. Основні положення та п.1.4.4 Правил утримання житлових будинків та прибудинкових територій , не відповідає п.1.4 Правил утримання житлових будинків та прибудинкових територій (а.с.32-36).

Технічним висновком ПП ОСОБА_7 за результатами обстеження будинку за адресою АДРЕСА_2 проведеного у червні 2014 року встановлено, зокрема, задовільний стан обстежених конструкцій, які придатні до нормальної подальшої експлуатації та сприйняття нормативних тимчасових навантажень при влаштуванні житла в межах надбудованої мансарди. Всі роботи проведені згідно проекту, не потребують посилення конструкцій будинку та ґрунтів основи (а.с.39-57). Також представником позивача додано Проект на відповідність реконструкції житлових квартир АДРЕСА_3 , АДРЕСА_5 з влаштуванням мансардного поверху, Звіт про проведення технічного огляду на відповідність цих житлових квартир після проведеної реконструкції державним стандартам, будівельним нормам і правилам, нормативним актам з пожежної безпеки, санітарному законодавству (а.с.58-89), а також акт ОСББ Василина від 30.03.2015 року про встановлення факту самочинної надбудови позивачем (а.с.92).

Судом встановлено, що позивач зверталася до Департаменту містобудування із зверненням та отримала відповідь №3-Ко-26886/24 від 07.12.2011 року про те, що самовільна реконструкція квартири АДРЕСА_7 з розширенням за рахунок надбудови мансардного поверху на АДРЕСА_2 відповідає архітектурно-будівельним, нормативним вимогам та технічно можливою їх подальша експлуатація, за умови згоди всіх співвласників квартир даного будинку. Рекомендовано позивачу звернутися з приводу даного питання до Залізничної районної адміністрації (а.с.90).

У судовому засіданні представником позивача зазначено, що ОСОБА_1 зверталась до Залізничної адміністрації з цього приводу, однак доказів цього суду не надано.

Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у м.Львові листом №0006-вих-54719 від 20.07.2020 року повідомлено позивача про повернення на доопрацювання декларації про готовність до експлуатації самочинно збудованого об`єкта. При цьому, Інспекція вказала, що повертає декларацію замовнику для усунення виявлених недоліків. Після усунення недоліків, що стали підставою для повернення декларації на доопрацювання, замовник може повторно звернутися до Інспекції для реєстрації документа (а.с.93).

У статті першій Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованого Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97 ВР Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції , зазначено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Аналіз норм ЦК України вказує на те, що право власності - це сукупність правових норм, які регулюють відносини, пов`язані з володінням, користуванням і розпорядженням власником належним йому майном на свій розсуд і в своїх інтересах, усунення третіх осіб від протиправного втручання у сферу його володіння цим майном, а також обов`язки власника не порушувати прав та законних інтересів інших осіб.

Згідно з частиною першою статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

За загальним правилом, закріпленим у частині другій статті 376 ЦК України особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Згідно з частиною першою статті 376 ЦК України самочинно збудованим вважається об`єкт нерухомості, якщо: 1) він збудований або будується на земельній ділянці, що не була відведена в установленому порядку для цієї мети; 2) об`єкт нерухомості збудовано без належного документа чи належно затвердженого проекту; 3) об`єкт нерухомості збудований з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Верховний Суд у постанові від 10.10.2018 року у справі № 520/17520/14-ц вказав, що наявність хоча б однієї із трьох зазначених у частині першій статті 376 ЦК України ознак свідчить про те, що об`єкт нерухомості є самочинним.

У розумінні частини першої статті 376 ЦК України самочинним будівництвом є не тільки новостворений об`єкт, а й об`єкт нерухомості, який виник у результаті реконструкції, капітального ремонту, перебудови, надбудови вже існуючого об`єкта, здійснених без одержаного дозволу місцевих органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування, розробленої та затвердженої в установленому порядку проектної документації, дозволу на виконання будівельних робіт, наданого органами архітектурно-будівельного контролю, оскільки внаслідок таких дій об`єкт втрачає тотожність із тим, на який власником (власниками) отримано право власності. Усі об`єкти нерухомого майна, які зведені після одержання акту приймання в експлуатацію, незалежно від того, значились вони до одержання акту приймання в проектній документації чи ні, вважаються самочинними (пункт 3.4.1 Методичних рекомендацій з питань технічної інвентаризації об`єктів нерухомого майна, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України від 05 вересня 2003 року № 146).

Поняття реконструкції об`єкта нерухомості міститься в пункті 3 Державних будівельних норм України В.3.2-2-2009 Житлові будинки. Реконструкція та капітальний ремонт , затверджених наказом Міністерства регіонального розвитку та будівництва України від 22 липня 2009 року № 295, відповідно до якого реконструкція - це така перебудова будинку, наслідком якої є зміна кількості приміщень, їх площі, геометричних розмірів та функціонального призначення, заміна окремих конструкцій.

Отже, норма частини першої статті 376 ЦК України застосовується й до випадків самочинної реконструкції об`єкта нерухомості, у результаті якої він набуває нових якісних характеристик (зміна конфігурації, площі та кількості приміщень, втручання в несучі конструкції, улаштування дверних прорізів у капітальних стінах тощо) (розділ 3.4 Методичних рекомендацій).

При цьому за змістом частини першої статті 376 ЦК України правила про самочинне будівництво і його наслідки поширюються на всі випадки будівництва (реконструкції) всіх типів будівель, споруд та іншого нерухомого майна.

Пункт 4 Постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ № 6 від 30.03.2012 Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва) зазначає, що при розгляді справ зазначеної категорії судам слід мати на увазі, що самочинним вважається будівництво житлового будинку, будівлі, споруди, іншого нерухомого майна, якщо вони збудовані (будуються) на земельній ділянці, що не була відведена особі, яка здійснює будівництво; або відведена не для цієї мети; або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту; або з істотним порушенням будівельних норм і правил.

Таким чином, суд приходить до висновку, що реконструйована позивачем частина квартири АДРЕСА_1 без затвердження проектної документації та без права на виконання будівельних робіт, є об`єктом самочинного будівництва.

За ст. 331 ЦК України, право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Особа, яка виготовила (створила) річ зі своїх матеріалів на підставі договору, є власником цієї речі. Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Згідно з пп.6 п. „б" ч.1 ст.31 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні", вирішення відповідно до законодавства спорів з питань містобудування належить до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад. Таким чином, загальною процедурою вирішення справ щодо самочинного будівництва є адміністративна процедура, передбачена відповідними нормативно-правовими актами, а компетентними органами для її здійснення є органи місцевого самоврядування.

Порядком прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 р. № 46, визначається механізм прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів. Відповідно до п.21 цього Порядку, рішення про реєстрацію або повернення декларації може бути розглянуто у порядку адміністративного оскарження Мінрегіоном або оскаржено до суду.

Так, подану позивачем, відповідно до даного Порядку, декларацію про готовність до експлуатації самочинно збудованого об`єкта, Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у м.Львові листом №0006-вих-54719 від 20.07.2020 року було повернуто на доопрацювання. Однак, позивачем таке рішення Інспекції в межах адміністративної процедури не оскаржувалося, що не заперечив представник позивача у судовому засіданні. Доказів, які б свідчили про те, що позивачем вживалися заходи для усунення недоліків, що стали підставою для повернення декларації, суду також не надано.

Що стосується статті 392 ЦК України, у якій йдеться про визнання права власності, то така не породжує, а підтверджує наявне в позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, у тому випадку, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює наявне в позивача право власності, а також у разі втрати позивачем документа, який посвідчує його право власності.

Так, підставою для застосування статті 392 ЦК України є оспорювання чи невизнання іншою особою належного позивачу права.

Якщо особі належить певне суб`єктивне право на річ, то така особа вправі звернутися до суду з вимогою про визнання за нею цього права.

У відповідності до статті 328 ЦК України набуття права власності передбачає дотримання певної процедури, з якою закон пов`язує виникнення в особи суб`єктивного права власності на певні об`єкти, при застосуванні цієї норми суд повинен встановити, з яких саме передбачених законом підстав, у який передбачений законом спосіб позивач набув право власності на спірний об`єкт та чи підлягає це право захисту в порядку, передбаченому статтею 392 ЦК України.

Вказаний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду України від 18 лютого 2015 року у справі № 6-244цс14 та від 24 червня 2015 року у справі № 6-318цс15.

Виходячи з матеріалів справи, позивач ОСОБА_1 не набувала права власності на спірний об`єкт, а має намір таке набути за рішенням суду, подавши даний позов.

Отже, відсутні і підстави для визнання права власності на спірний об`єкт за позивачем і в порядку вказаних статей.

Відповідно до ч.1 ст. 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно).

У відповідності до ч.2 ст. 369 ЦК України розпоряджання майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 380 ЦК України, житловим будинком є будівля капітального типу, споруджена з дотриманням вимог, встановлених законом, іншими нормативно-правовими актами, і призначена для постійного у ній проживання.

Згідно ст. 382 ЦК України, квартирою є ізольоване помешкання в житловому будинку, призначене та придатне для постійного у ньому проживання. Власникам квартири у дво- або багатоквартирному житловому будинку належать на праві спільної сумісної власності приміщення загального користування, опорні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання за межами або всередині квартири, яке обслуговує більше однієї квартири, а також споруди, будівлі, які призначені для забезпечення потреб усіх власників квартир, а також власників нежитлових приміщень, які розташовані у житловому будинку.

Відповідно до ст. 383 ЦК України, власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім`ї, інших осіб і не має права використовувати його для промислового виробництва. Власник квартири може на свій розсуд здійснювати ремонт і зміни у квартирі, наданій йому для використання як єдиного цілого, - за умови, що ці зміни не призведуть до порушень прав власників інших квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку та не порушать санітарно-технічних вимог і правил експлуатації будинку.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ч.1 статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Із урахуванням цих норм, правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси.

У відповідності до п. 9 Постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ № 6 від 30.03.2012 Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва) кожна особа має право на захист свого цивільного права лише в разі його порушення, невизнання або оспорювання. У зв`язку із цим звернення до суду з позовом про визнання права власності на самочинне будівництво має здійснюватися за наявності даних про те, що порушене питання було предметом розгляду компетентного державного органу, рішення якого чи його відсутність дають підстави вважати про наявність спору про право.

Отже, при розгляді спору суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого - вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

За статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) визнається право людини на доступ до правосуддя, а за статтею 13 Конвенції - на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред`явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення. Пряма чи опосередкована заборона законом на захист певного цивільного права чи інтересу не може бути виправданою.

Європейський суд з прав людини в своїй практиці, а саме: рішення від 13 травня 1980 року в справі Артіко проти Італії (п. 35), рішення від 30 травня 2013 року в справі Наталія Михайленко проти України (пункт 32), визначає, що Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод призначена для гарантування не теоретичних або примарних прав, а прав практичних та ефективних.

Крім цього, відповідно до ч.1 ст. 48 ЦПК України, сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач.

Виходячи із змісту ст. 51 ЦПК України, суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача. Про залучення співвідповідача чи заміну неналежного відповідача постановляється ухвала.

За змістом норм цивільного процесуального права з урахуванням принципу диспозитивності цивільного судочинства та принципу змагальності сторін, саме на позивача покладено обов`язок визначати коло відповідачів у справі, предмет та підстави позову.

При цьому, суд під час розгляду справи має виходити із складу осіб, які залучені до участі у справі позивачем. У разі пред`явлення позову до частини відповідачів, суд не вправі зі своєї ініціативи і без згоди позивача залучати інших відповідачів до участі у справі як співвідповідачів та повинен вирішити справу за тим позовом, що пред`явлений, і відносно тих відповідачів, які зазначені в ньому.

Пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача (пункт 40 постанови Великої Палати Верховного Суду від 17.04.2018 року у справі № 523/9076/16-ц).

Таким чином, відповідно до вказаних норм закону позивач, звертаючись до суду з позовом повинен довести факт порушення невизнання чи оспорення його прав свобод чи інтересів саме вказаним ним відповідачем (відповідачами). При цьому слід вважати, що заявлені позовні вимоги до неналежного відповідача, співвідповідача (чи при його (належного відповідача) відсутності) задоволені судом бути не можуть, оскільки вказане слід вважати порушенням вимог процесуального закону, за якими суд не в змозі вирішувати та задовольняти позовні вимоги без особи, яка повинна відповідати за позовом, прав, обов`язків, інтересів якої такий прямо стосується (належного відповідача чи співвідповідача). Правом на заявлення клопотання про заміну неналежного відповідача належним, залучення співвідповідача наділений виключно позивач, який у випадку заміни відповідача (відповідачів), залучення нового, зобов`язаний вказати вимоги до нового відповідача (відповідачів) та підстави заявлення таких саме до нього.

Представником позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подано позов про визнання права власності на реконструйовану квартиру, та відповідачем до участі у справі залучено лише Львівську міську раду. Інших же осіб прав та обов`язків яких такий спір стосується, зокрема, власників (співвласників) квартир у будинку, у якому розташована спірна, реконструйована квартира, та, які не надали згоду щодо можливої подальшої експлуатації такої квартири, до участі у справі не залучено як співвідповідачів, хоча потенційне рішення суду про задоволення позову та визнання права власності за позивачкою прямо впливає на їх права та законні інтереси.

Так само, позивачем не залучено співвідповідачем Департамент містобудування Львівської міської ради. При цьому, позивач вважає, що висновок Департаменту в частині надання згоди всіма співвласниками квартир даного будинку на подальшу експлуатацію реконструйованої квартири повинен бути скасований.

Без залучення осіб, для яких таке рішення створює відповідні права та обов`язки, змінює правовідносини та призводить до нових наслідків, суд не в змозі давати оцінку підставам та предмету позову та ухвалювати рішення.

Клопотань про залучення згаданих осіб як співвідповідачів позивач та представник позивача не заявляли.

Згідно з вимогами ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст.263 ЦПК України, судове рішення повинно грунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

На підставі вищевикладеного, виходячи з принципів правової визначеності та рівності прав усіх учасників цивільно-правових відносин, суд приходить до висновку, що позивач здійснила самочинне будівництво без належних дозвільних документів, не погодила їх у встановленому законом порядку і таке порушує права третіх осіб, яких позивачем не було залучено до розгляду справи, а тому у задоволенні позовних вимог слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 141, 259, 263, 265, 268, 280 ЦПК України, -

у х в а л и в:

В позові представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 до Львівської міської ради, треті особи - Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у м.Львові, об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Василина про визнання права власності на частину реконструйованої квартири АДРЕСА_1 - відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Відповідно до вимог п.п. 15.5.Перехідних положень ЦПК України апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів учасниками справи до Львівського апеляційного суду через Залізничний районний суд м. Львова.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови.

Учасники справи:

Позивач - ОСОБА_1 (місце проживання - АДРЕСА_8 , РНОКПП: НОМЕР_1 );

Відповідач - Львівська міська рада (місцезнаходження - м.Львів площа Ринок,1 ЄДРПОУ 04055896);

Третя особа - Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у м.Львові (місцезнаходження - м.Львів вул.Угорська, 7А ЄДРПОУ 40181003);

Третя особа - Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Василина (місцезнаходження - м.Львів, вул. Головатого, 9).

Повне судове рішення складено 18 листопада 2020 року.

Суддя: І.С. Мруць