Постанова

від 04.11.2020 по справі 308/7108/16-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

04 листопада 2020 року

м. Київ

справа № 308/7108/16-ц

провадження № 61-4839св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Хопти С. Ф.,

Шиповича В. В. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач за первісним позовом - ОСОБА_1 ,

відповідачі за первісним позовом: ОСОБА_2 , в тому числі як фізична особа-підприємець, виконавчий комітет Ужгородської міської ради,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, за первісним позовом: приватне підприємство Піраміда , відділ реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень Ужгородської міської ради, комунальне підприємство Бюро технічної інвентаризації м. Ужгорода , об`єднання співвласників багатоквартирного будинку 8 ,

позивач за зустрічним позовом - фізична особа-підприємець ОСОБА_2 ,

відповідачі за зустрічним позовом: ОСОБА_1 , виконавчий комітет Ужгородської міської ради,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, за зустрічним позовом - приватне підприємство Піраміда ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області, у складі судді Світлик О. М.,

від 28 грудня 2017 року та постанову Закарпатського апеляційного суду,

у складі колегії суддів: Кожух О. А., Джуги С. Д., Собослоя Г. Г., від 30 січня 2020 року,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2016 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до ОСОБА_2 , в тому числі як фізичної особи-підприємця, виконавчого комітету Ужгородської міської ради про визнання недійсним та скасування рішення, скасування свідоцтва про право власності на будинок та реєстрації на нього.

Позов, з урахуванням змін та доповнень, мотивований тим, що 07 грудня 2005 року між замовником - приватним підприємцем ОСОБА_2 та підрядником - приватним підприємством Піраміда було укладено договір підряду № 7/п-05, згідно умов якого замовник доручає, а підрядник зобов`язується виконати будівництво 66-тиквартирного будинку в мікрорайоні АДРЕСА_1 .

13 січня 2006 року між приватним підприємцем ОСОБА_2 , приватним підприємством Піраміда та ОСОБА_1 було укладений договір про дольову участь у будівництві житлового будинку, згідно якого останню прийнято в будівництво квартири на 5-му поверсі, під`їзд 1, позиція за генеральним планом забудови № 201. ОСОБА_1 зобов`язалася своєчасно фінансувати будівництво в обумовлених розмірах (76 895 доларів США) та по закінченні будівництва і здачі в експлуатацію прийняти трикімнатну квартиру за адресою: АДРЕСА_2 .

Позивач стверджувала, що нею сплачено грошові кошти в розмірі

34 000 доларів США, однак квартиру їй не передано, а 28 листопада

2011 року виконавчим комітетом Ужгородської міської ради видано свідоцтво про право власності на будинок АДРЕСА_3 громадянину ОСОБА_2 , як фізичній особі, без будь-якої правової підстави.

Посилаючись на викладене ОСОБА_1 просила суд:

1) визнати її співвласником 16-тиквартирного будинку

АДРЕСА_3 , як учасника спільної діяльності, внаслідок якої утворився об`єкт права власності - вказаний будинок;

2) усунути їй, як співвласнику будинку, перешкоди в користуванні будинком АДРЕСА_3 шляхом:

- визнання недійсним свідоцтва про право власності на нерухоме майно - 16-тиквартирний житловий будинок АДРЕСА_3 , виданого виконкомом Ужгородської міської ради 28 листопада 2011 року одноособово фізичній особі ОСОБА_2 без належної правової підстави;

- скасування державної реєстрації одноособового права власності фізичної особи ОСОБА_2 на 16-тиквартирний житловий будинок

АДРЕСА_3 , вчиненої на підставі безпідставно виданого виконавчим комітетом Ужгородської міської ради 28 листопада 2011 року свідоцтва про право власності на нього;

- визнання незаконним та скасування рішення виконавчого комітету Ужгородської міської ради № 274 від 25 липня 2007 року в частині видачі приватному підприємцю ОСОБА_2 свідоцтва на право власності на

16-тиквартирний будинок АДРЕСА_3 в цілому та реєстрації за ним цього права.

02 лютого 2017 року фізична особа-підприємець ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокат Гончаров В. В., подав зустрічний позов до ОСОБА_1 , виконавчого комітету Ужгородської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, - приватне підприємство Піраміда , про визнання права власності на нерухоме майно.

Зустрічна позовна заява мотивована тим, що свідоцтво про право власності на нерухоме майно серії НОМЕР_1 на квартиру

АДРЕСА_4 , видане 20 лютого 2008 року виконавчим комітетом Ужгородської міської ради Крушельницькій Н. Р. - визнано недійсним, зобов`язано ОСОБА_1 усунути перешкоди ОСОБА_2 у здійсненні права користування і розпорядження квартирою та звільнити квартиру. Правовстановлюючі документи попередніх власників цієї квартири і реєстрація їх права на квартиру скасовані; замовник -

фізична особа-підприємець ОСОБА_2 - є власником спірного будинку в цілому, а його право власності на квартиру АДРЕСА_5 оспорює та не визнає ОСОБА_1 .

Посилаючись на викладене, фізична особа-підприємець ОСОБА_2 просив суд визнати за ним право власності на квартиру

АДРЕСА_4 .

Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області

від 04 травня 2017 року зустрічний позов фізичної особи-підприємця

ОСОБА_2 прийнято до спільного розгляду із позовом

ОСОБА_1 .

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Ужгородського міськрайонного суду від 28 грудня 2017 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. Зустрічний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 задоволено. Визнано право власності фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на квартиру АДРЕСА_4 . Стягнуто з ОСОБА_1 на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 судовий збір в розмірі 2 504,14 грн.

Відмовляючи в задоволенні первісного позову, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 не довела того, що набула право власності на спірний будинок, тому позовні вимоги про визнання її співвласником

багатоквартирного будинку АДРЕСА_3 як учасника спільної діяльності, внаслідок якої утворився об`єкт права власності - спірний будинок, є необґрунтованими, а інші позовні вимоги про усунення їй перешкод у користуванні зазначеним будинком шляхом визнання недійсним свідоцтва про право власності на нерухоме майно, скасування державної реєстрації права власності, визнання незаконним та скасування в частині рішення виконавчого комітету Ужгородської міської ради № 274

від 25 липня 2007 року не підлягають задоволенню з огляду на їх похідний характер від вимоги про визнання співвласником будинку.

Задовольняючи вимоги за зустрічним позовом, суд першої інстанції виходив із того, що ОСОБА_1 не розрахувалась за квартиру АДРЕСА_4 , не виконала належним чином умов договору про дольову участь у будівництві житлового будинку

від 13 січня 2006 року, видане їй свідоцтво про право власності на цю квартиру від 20 лютого 2008 року - скасовано. Суд вважав, що саме замовник - фізична особа-підприємець ОСОБА_2 на підставі договору підряду, прийнявши від підрядника виконані роботи за актом та здійснивши повний розрахунок за квартиру АДРЕСА_4 правомірно набув право власності на неї, яке не визнає та оспорює ОСОБА_1 .

За таких обставин суд дійшов висновку, що право позивача за зустрічним позовом підлягає захисту відповідно до приписів статей 331, 392, 876 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Закарпатського апеляційного суду від 30 січня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Ужгородського міськрайонного суду від 28 грудня 2017 року в частині задоволення вимог зустрічного позову залишено без задоволення, а оскаржене в цій частині рішення суду - без змін.

Приймаючи постанову від 30 січня 2020 року, колегія суддів виходила з того, що рішення суду першої інстанції в оскарженій частині є законним та обґрунтованим, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновків місцевого суду щодо наявності правових підстав для задоволення зустрічного позову.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У березні 2020 року ОСОБА_1 подала касаційну скаргу на рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області

від 28 грудня 2017 року та постанову Закарпатського апеляційного суду

від 30 січня 2020 року, в якій, просила оскаржувані судові рішення в частині вирішення зустрічного позову скасувати, ухваливши нове рішення про відмову у задоволенні зустрічного позову.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 06 травня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі № 308/7108/16-ц та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.

У травні 2020 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 16 жовтня 2020 року справу призначено до розгляду у складі колегії із п`яти суддів в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Підставою касаційного оскарження судових рішень заявник зазначив

пункт 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), вважаючи що суди попередніх інстанцій не врахували висновки щодо застосування норм права, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 грудня 2019 року у справі № 522/1029/18.

Заявник вказує, що судами не враховано правомірність договору про дольову участь у будівництві житлового будинку, укладеного 13 січня

2006 року між фізичною особою-піриємцем ОСОБА_2 , ПП Піраміда та ОСОБА_1 , відповідно до якого остання має право на отримання у свою власність квартири АДРЕСА_4 .

Вважає, що рішення виконавчого комітету Ужгородської міської ради № 274 від 25 липня 2007 року в частині видачі ОСОБА_2 свідоцтва про право власності на багатоквартирний будинок АДРЕСА_3 є незаконним, оскільки видане ОСОБА_2 не як приватному підприємцю та порушує її права на цей будинок як співвласника.

Зазначає, що нею частково сплачені грошові кошти в розмірі 34 000 доларів США за договором про дольову участь в будівництві спірного житлового будинку та були витрачені кошти в розмірі 294 430 грн на проведення ремонтних робіт в квартирі АДРЕСА_5 , які їй не повернуті, а договір про дольову участь в будівництві не розірвано та в частині передання у її власність спірної квартири не виконано.

Звертає увагу на неможливість застосування до спірних правовідносин приписів статті 331 ЦК України, оскільки спірний будинок вже зареєстрований на праві власності за ОСОБА_2 .

Рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області

від 28 грудня 2017 року та постанова Закарпатського апеляційного суду

від 30 січня 2020 року в частині вирішення позову ОСОБА_1 в касаційному порядку не оскаржується, а тому в силу статті 400 ЦПК України справа в цій частині касаційним судом не переглядається.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У червні 2020 року до Верховного Суду надійшов відзивфізичної особи-підприємця ОСОБА_2 , в інтересах якого діє представник - адвокат Гончаров В. В. , якийпросив касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

Зазначає, що судовими рішенням, які набрали законної сили, встановлено, що фізична особа-підприємець ОСОБА_2 є власником спірної квартири, а ОСОБА_1 порушила умови договору про дольову участь у будівництві житлового будинку від 13 січня 2006 року в частині оплати вартості квартири, яка була збудована за кошти позивача за зустрічним позовом.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

07 грудня 2005 року між замовником - приватним підприємцем

ОСОБА_2 та підрядником - приватним підприємством Піраміда укладений договір підряду № 7/п-05, згідно якого замовник доручає, а підрядник зобов`язується виконати відповідно до умов договору будівництво 66-тиквартирного будинку в мікрорайоні Боздош у

м. Ужгороді.

13 січня 2006 року між приватним підприємцем ОСОБА_2 , приватним підприємством Піраміда та ОСОБА_1 укладений договір про дольову участь у будівництві житлового будинку, згідно умов якого, відповідно до укладеного договору підряду № 7/п-05 від 07 грудня

2005 року, ОСОБА_1 прийнято у будівництво квартири на 5-му поверсі, під`їзд 1, позиція за генеральним планом забудови № НОМЕР_2 , у житловому будинку, який являє собою першу чергу (16-тиквартирна блок-секція) забудови.

Згідно цього договору від 13 січня 2006 року ОСОБА_1 зобов`язалась своєчасно фінансувати будівництво в обумовлених розмірах та по закінченні будівництва і здачі в експлуатацію прийняти трикімнатну квартиру АДРЕСА_4 .

Рішенням виконавчого комітету Ужгородської міської ради № 274

від 25 липня 2007 року затверджений акт державної приймальної комісії про введення в експлуатацію закінченого будівництвом 16-тиквартирного житлового будинку АДРЕСА_3 , приватного підприємця ОСОБА_2 загальною площею 1 850,6 кв. м, а також доручено комунальному підприємству Бюро технічної інвентаризації м. Ужгорода на вказаний об`єкт завести інвентарну справу, видати свідоцтво на право власності та зареєструвати 16-тиквартирний будинок в цілому за приватним підприємцем ОСОБА_2 , а 16 квартир, два підсобні приміщення і сходи - за конкретними фізичними та юридичними особами (пункт ІІ рішення). Підпунктом ІІ.13 було вирішено зареєструвати квартиру АДРЕСА_5 за ОСОБА_1

22 серпня 2007 року, за результатами розгляду протесту прокурора м. Ужгорода на рішення виконкому № 274 від 25 липня 2007 року, виконавчим комітетом Ужгородської міської ради прийнято рішення № 306, згідно з яким скасовано пункт ІІ рішення № 274 від 25 липня 2007 року.

20 лютого 2008 року виконавчим комітетом Ужгородської міської ради ОСОБА_1 видане свідоцтво серії НОМЕР_1 про право власності на нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_4 .

Постановою господарського суду Закарпатської області від 19 травня

2008 року, яка ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 20 листопада 2008 року залишена без змін, рішення виконавчого комітету Ужгородської міської ради № 306 від 22 серпня 2007 року визнано незаконним та скасовано в частині пунктів ІІ та ІІ.І щодо доручення комунальному підприємству Бюро технічної інвентаризації м. Ужгорода завести інвентарну справу на даний об`єкт, видати свідоцтво про право власності та зареєструвати 16-тиквартирний будинок в цілому за приватним підприємцем ОСОБА_2 .

Рішенням апеляційного суду Закарпатської області від 17 грудня 2009 року, яке залишене без змін ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 11 квітня 2012 року, визнано недійсним видане ОСОБА_1 свідоцтво про право власності на нерухоме майно - квартиру

АДРЕСА_4 . Підставою для звернення ПП Піраміда з цим позовом було те, що в порушення вимог пункту 3.5 договору про дольову участь у будівництві житлового будинку, ОСОБА_1 за отриману квартиру не розрахувалась.

Рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області

від 15 червня 2011 року, яке залишене без змін ухвалою апеляційного суду Закарпатської області від 30 вересня 2011 року, зобов`язано

ОСОБА_1 усунути перешкоди ОСОБА_2 у здійсненні ним права користування та розпорядження квартирою

АДРЕСА_4 та звільнити вказану квартиру.

Рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області

від 29 травня 2012 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Закарпатської області від 01 серпня 2012 року, в задоволенні позову ОСОБА_1 до приватного підприємця ОСОБА_2 , приватного підприємства Піраміда , третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги, - комунальне підприємство Бюро технічної інвентаризації м. Ужгорода , про визнання права власності на квартиру АДРЕСА_4 - відмовлено, з тих підстав, що ОСОБА_1 не надала доказів на підтвердження виконання суб`єктами інвестиційної діяльності умов договору про дольову участь у будівництві житлового договору та суд констатував факт порушення ОСОБА_1 порядку проведення розрахунків між сторонами, зокрема щодо внесення нею протягом шістдесяти календарних днів з моменту здачі квартири в експлуатацію решти суми, обумовленої договором.

Рішенням виконавчого комітету Ужгородської міської ради Про оформлення права власності на об`єкти нерухомого майна № 449

від 08 грудня 2011 року вирішено скасувати реєстрацію права власності на об`єкт нерухомого майна та свідоцтво про право власності на нерухоме майно серії НОМЕР_1 від 20 лютого 2008 року на квартиру АДРЕСА_4 , видане ОСОБА_1 , та видати свідоцтво про право власності на квартиру АДРЕСА_4 ОСОБА_3 . Комунальному підприємству Бюро технічної інвентаризації м. Ужгорода доручено внести відповідні зміни до реєстру прав власності на об`єкти нерухомого майна, підготувати свідоцтва про право власності взамін раніше виданих документів та зареєструвати право власності за власниками.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 16 березня 2016 року визнано незаконним та скасовано пункти 2, 3 рішення виконавчого комітету Ужгородської міської ради Про оформлення права власності на об`єкти нерухомого майна № 449 від 08 грудня 2011 року в частині видачі ОСОБА_3 свідоцтва про право власності на квартиру АДРЕСА_4 , визнано недійсним та скасовано свідоцтво про право власності на спірну квартиру, видане

16 грудня 2011 року виконавчим комітетом Ужгородської міської ради ОСОБА_3 .

Згідно Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 23 квітня 2016 року відомості про зареєстроване право власності на квартиру АДРЕСА_4 у вказаних реєстрах відсутні.

Власником в цілому 16-тиквартирного житлового будинку

АДРЕСА_3 , на підставі свідоцтва про право власності

серії НОМЕР_3 від 28 листопада 2011 року, виданого згідно рішення виконавчого комітету Ужгородської міської ради № 274 від 25 липня

2007 року, є ОСОБА_2 .

Позиція Верховного Суду

Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Згідно із положенням пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанови суду апеляційної інстанції є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

Касаційна скарга підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Задовольняючи вимоги зустрічного позову, суди виходили з того, що набуте ОСОБА_2 право власності на квартиру

АДРЕСА_4 оспорюється та не визнається

ОСОБА_1 , тому таке право відповідно приписів статей 331, 392, 876 ЦК України підлягає захисту в судовому порядку.

Частиною першою статті 328 ЦК Українипередбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до частини другої статті 331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Судове рішення за загальним правилом не є підставою виникнення права власності.

Відповідно до частини п`ятої статті 11 ЦК Україницивільні права можуть виникати з рішення суду лише у випадках, встановлених актами цивільного законодавства.

Однак ні зазначеними нормами, ні статтею 331 ЦК Українине передбачено виникнення права власності на новостворений об`єкт нерухомості на підставі судового рішення.

За змістом статті 392 ЦК Українивласник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою (за умови, що позивач не перебуває з цими особами у зобов`язальних відносинах, оскільки права осіб, які перебувають у зобов`язальних відносинах, повинні захищатися за допомогою відповідних норм інституту зобов`язального права), а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Передумовою для застосування статті 392 ЦК Україниє відсутність іншого, окрім судового, шляху для відновлення порушеного права.

Такі висновки щодо застосування норм права викладені Великою Палатою Верховного Суду у пунктах 104, 106-107 постанови від 18 грудня 2019 року у справі № 522/1029/18.

У розглядуваній справі судами не встановлено, що позивач за зустрічним позовом звертався до уповноважених державою органів та осіб із заявою про реєстрацію за собою права власності на спірну квартиру, як новостворене нерухоме майно, та що в такій реєстрації було відмовлено саме з підстав невизнання його прав ОСОБА_1 .

За таких обставин сам по собі факт невизнання ОСОБА_1 прав позивача за зустрічним позовом на квартиру

АДРЕСА_4 не є підставою для задоволення зустрічного позову.

При цьому, пред`являючи зустрічний позов і до виконавчого комітету Ужгородської міської ради, фізична особа-підприємець ОСОБА_2 не вказав, яким чином на час подання зустрічного позову, виконком оспорює або не визнає його право власності на квартиру

АДРЕСА_4 .

Суди попередніх інстанцій на вказане уваги не звернули та дійшли помилкового висновку про задоволення зустрічного позову, оскільки за відсутності доказів неможливості оформлення фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 права власності на квартиру в позасудовому порядку, задоволення зустрічного позову фактично призведе до уникнення встановленої законодавством процедури оформлення права власності на новостворене нерухоме майно.

За змістом статті 412 ЦПК України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Оскільки у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені судами повно, але в частині вирішення вимог зустрічного позову неправильно застосовано норми матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку про скасування рішення суду першої інстанції та постанови апеляційного суду в цій частині та в частині розподілу судових витрат з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні зустрічного позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 .

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (частина перша статті 141 ЦПК України).

ОСОБА_1 за подання апеляційної та касаційної скарг сплачено судовий збір в розмірі 3 756,21 грн та 5 008,28 грн відповідно.

Враховуючи задоволення касаційної скарги ОСОБА_1 , понесені нею витрати зі сплати судового збору в загальному розмірі 8 764,49 грн підлягають стягненню із фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 .

Керуючись статтями 141, 400, 409, 412, 415, 416, 418, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області

від 28 грудня 2017 року та постанову Закарпатського апеляційного суду

від 30 січня 2020 року в частині вирішення зустрічного позову та розподілу судових витрат скасувати і ухвалити в цій частині нове рішення.

У задоволенні зустрічного позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , виконавчого комітету Ужгородської міської ради про визнання права власності на нерухоме майно - відмовити.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір за подання апеляційної та касаційної скарг в загальному розмірі 8 764,49 грн.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді: Є. В. Синельников О. М. Осіян Н. Ю. Сакара С. Ф. Хопта В. В. Шипович