Ухвала

від 16.11.2020 по справі 752/23173/17

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

16 листопада 2020 року

м. Київ

справа № 752/23173/17

провадження № 61-16719ск20

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Калараша А. А., розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 13 лютого 2020 року в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Гаражно-будівельного кооперативу Деміївський Яр по будівництву та експлуатації гаражів для зберігання і обслуговування транспортних засобів, що знаходяться в особистій власності громадян про витребування трудової книжки та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 24 квітня 2019 року позов ОСОБА_1 задоволено.

Зобов`язано Гаражно-будівельний кооператив Деміївський Яр по будівництву та експлуатації гаражів для зберігання і обслуговування транспортних засобів видати ОСОБА_1 належно оформлену трудову книжку.

Стягнуто з Гаражно-будівельного кооперативу Деміївський Яр по будівництву та експлуатації гаражів для зберігання і обслуговування транспортних засобів на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 61 789,00 грн.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Постановою Київського апеляційного суду від 13 лютого 2020 року рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 24 квітня 2019 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

11 листопада 2020 року ОСОБА_1 подав засобами поштового зв`язку до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Київського апеляційного суду від 13 лютого 2020 року, в якій просить скасувати оскаржуване судове рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

В касаційній скарзі заявником порушено питання про поновлення строку на касаційне оскарження судового рішення.

Як на причини пропуску строку на касаційне оскарження заявник посилається на те, що у квітні 2020 року він звертався з касаційною скаргою на оскаржувану постанову апеляційної інстанції до Верховного Суду, проте ухвалою Верховного Суду від 28 квітня 2020 року поновлено ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження постанови Київського апеляційного суду від 13 лютого 2020 року. Касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 13 лютого 2020 року залишено без руху. У зв`язку з тим, що заявник не виконав вимоги вказаної ухвали суду касаційної інстанції, ухвалою Верховного Суду від 10 вересня 2020 року касаційну скаргу визнано неподаною та повернуто заявнику.

Проте, наведені підстави для поновлення строку на касаційне оскарження не можна визнати поважними, оскільки згідно з відомостями з офіційного веб-сайту Укрпошта поштове відправлення з трек-номером 0306305296335, в якому направлено зазначену ухвалу Верховного Суду від 10 вересня 2020 року, вручено отримувачу 23 вересня 2020 року, однак повторно з касаційною скаргою заявник звернувся лише 11 листопада 2020 року.

Відповідно до статті 390 ЦПК України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.

Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині третій статті 394 цього Кодексу.

При цьому безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, є порушенням вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду в такому його елементі як правова визначеність.

Згідно з частиною третьою статті 393 ЦПК України касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 390 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, наведені нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строку або навести інші підстави для поновлення строку.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження визнані неповажними, суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження на підставі пункту 4 частини другої статті 394 цього Кодексу.

Таким чином, заявнику необхіднонавести поважні причини пропуску строку на касаційне оскарження у період з 23 вересня 2020 року по 11 листопада 2020 року та надати відповідні докази на підтвердження поважності таких підстав.

Вивчивши касаційну скаргу, суд дійшов висновку, що вона не може бути прийнята до розгляду та підлягає залишенню без руху, виходячи з таких підстав.

Для касаційних скарг, поданих після 08 лютого 2020 року, законодавцем встановлений новий порядок подання та підстави звернення особи з касаційною скаргою до суду.

Право на касаційне оскарження та підстави касаційного оскарження судових рішень визначені положеннями статті 389 ЦПК України.

Цивільний процесуальний закон містить вимоги щодо форми та змісту касаційної скарги, за умови дотримання яких касаційна скарга може бути прийнята судом до розгляду (стаття 392 ЦПК України). Положеннями цієї статті передбачено, що у касаційній скарзі повинні бути зазначені підстави касаційного оскарження.

У даній справі заявник оскаржує в касаційному порядку судове рішення суду апеляційної інстанції, право на касаційне оскарження яких передбачене пунктом 1 частини першої статті 389 ЦПК України.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

У пункті 5 частини другої статті 392 ЦПК України передбачено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав).

Скаржник узагальнено посилається на те, в чому на її думку полягає неправильне застосування судом апеляційної інстанції норми права у даних відносинах, однак, незважаючи на імперативну вказівку пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України, чітко не зазначає конкретний (конкретні) пункт (пункти) частини другої статті 389 ЦПК України та/або пункт ( абзац та/або пункт) статей 392 та/або 411 ЦПК України який (які) відповідно до змісту касаційної скарги є підставою (підставами) подачі цієї касаційної скарги та обґрунтування (мотивування) наявності цієї підстави (підстав).

Суд касаційної інстанції звертає увагу на положення статті 13 ЦПК України, відповідно до якої суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Верховний Суд роз`яснює скаржнику положення статті 400 ЦПК України, відповідно до якої переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

За правилами частини восьмої статті 394 ЦПК України в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються, зокрема, підстава (підстави) відкриття касаційного провадження.

Аналіз вказаних норм дає підстави для висновку, що зазначення скаржником підстав для касаційного оскарження є обов`язковою умовою щодо оформлення касаційної скарги, яка необхідна для подальшого вирішення питання про відкриття касаційного провадження та для подальшого розгляду касаційної скарги.

Виконання вищенаведених вимог необхідне для коректного зазначення підстав касаційного оскарження в ухвалі про відкриття касаційного провадження у справі.

Суд касаційної інстанції роз`яснює, що скаржнику для усунення даного недоліку, а також з метою недопущення подвійного тлумачення змісту касаційної скарги, необхідно надати до суду уточнену касаційну скаргу, в якій згрупувати, систематизувати та чітко зазначити підставу(и) касаційного оскарження судового рішення у відповідності до визначеного статтею 389 ЦПК України переліку підстав для касаційного оскарження судових рішень та їх відповідне мотивування .

Тобто, заявнику слід чітко зазначити конкретний (конкретні) пункт (пункти) частини другої статті 389 ЦПК України, який (які) відповідно до змісту касаційної скарги є підставою (підставами) для подачі даної касаційної скарги та відповідне обґрунтування (посилання на норму закону, правові висновки Верховного Суду, висловлені в подібних правовідносинах, тощо) з урахуванням вимог цієї ухвали .

Також, у порушення вимог пункту 1 частини четвертої статті 392 ЦПК України до касаційної скарги не додано копії скарги та доданих до неї матеріалів відповідно до кількості учасників справи.

Отже, заявнику необхідно надати копії касаційної скарги та доданих до неї матеріалів відповідно до кількості учасників справи.

За таких підстав касаційна скарга не може бути прийнята судом до розгляду, оскільки скаржником не виконані в повній мірі вимоги статті 392 ЦПК України щодо оформлення касаційної скарги.

За правилами частини другої статті 393 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.

З урахуванням вищенаведеного, касаційна скарга підлягає залишенню без руху з наданням строку на усунення вищевказаних недоліків.

Керуючись статтями 185, 390, 392, 393 ЦПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 13 лютого 2020 року залишити без руху.

Надати для усунення зазначених вище недоліків строк, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали.

У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута скаржнику.

Ухвала є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя А. А. Калараш