Ухвала

від 18.11.2020 по справі 753/4459/19

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

18 листопада 2020 року

м. Київ

справа № 753/4459/19

провадження № 61-9695ск20

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Гулейкова І. Ю., розглянувши заяву ОСОБА_1 про відвід судді-доповідача Гулейкова Ігоря Юрійовича у справі за скаргою ОСОБА_1 на дії та бездіяльність державного виконавця Дарницького районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві, та визнання їх неправомірними, заінтересовані особи: Товариство з обмеженою відповідальністю Компанія Інкомед , Дарницький районний відділ державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві,

ВСТАНОВИВ:

У липні 2020 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на ухвалу Київського апеляційного суду від 03 червня 2020 року.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01 липня 2020 року касаційну скаргу ОСОБА_1 передано на розгляд судді-доповідачеві Олійник А. С., судді, які входять до складу колегії: Яремко В. В., Погрібний С. О.

Ухвалою Верховного Суду від 06 липня 2020 року касаційну скаргу залишено без руху, надано заявнику строк для усунення недоліків до 20 серпня 2020 року, але який не може перевищувати десяти днів з дня закінчення дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID - 19) для сплати судового збору.

У серпні 2020 року ОСОБА_1 надіслав до Верховного Суду заяву про звільнення від сплати судового збору, в якій крім іншого, зазначав, що вимога про сплату судового збору свідчить про упередженість судді Олійник А. С. та її особисту заінтересованість у позбавленні його права на доступ до правосуддя. Крім того, заявник зазначив, що 29 жовтня 2018 року він подав до Офісу Генерального прокурора України заяву про вчинення кримінальних правопорушень суддями ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 .

Ухвалою Верховного Суду від 14 вересня 2020 року задоволено самовідвід судді-доповідача Олійник А. С., матеріали касаційного провадження (№ 61-9695ск20) передано на повторний автоматизований розподіл.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15 вересня 2020 року касаційну скаргу ОСОБА_1 передано на розгляд судді-доповідачеві Усику Г. І, судді, які входять до складу колегії: Яремко В. В., Погрібний С. О.

Ухвалою Верховного Суду від 12 жовтня 2020 року задоволено заяву про самовідвід судді-доповідача Усика Г. І., матеріали касаційного провадження (№ 61-9695ск20) передано на повторний автоматизований розподіл.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19 жовтня 2020 року касаційну скаргу ОСОБА_1 передано на розгляд судді-доповідачеві Гулейкову І. Ю., судді, які входять до складу колегії: Яремко В. В., Погрібний С. О.

Ухвалою Верховного Суду від 27 жовтня 2020 року в задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звільнення його від сплати судового збору відмовлено, запропоновано заявнику надати суду інші докази, що підтверджують неможливість сплати ним судового збору або сплатити судовий збір у розмірі 420,40 грн.

У листопаді 2020 року до Верховного Суду надійшла заява ОСОБА_1 про відвід судді-доповідача Гулейкова І. Ю., яка обґрунтована тим, що указаний суддя, вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за його касаційною скаргою на ухвалу Київського апеляційного суду від 03 червня 2020 року у справі № 753/4459/19, обмежив право заявника на судовий захист, оскільки зобов`язав ОСОБА_1 сплатити судовий збір. При цьому, заявник вважає, що застосовані судом правові позиції Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 20 червня 2018 року у справі № 752/7347/16-ц, на підставі постанови Великої Палати Верховного Суду від 29 травня 2018 року у справі № 915/955/15, суперечать нормам частини другої статті 55 Конституції України. Крім того, заявник зазначив, що до клопотання про звільнення від сплати судового збору надав ідентифікаційний номер, який, на його думку, є належним доказом скрутного майнового стану.

Розглядаючи заяву ОСОБА_1 про відвід судді-доповідача Гулейкова І. Ю., суд виходить із наступного.

У відповідності до статті 36 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо: він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі; він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи; було порушено порядок визначення судді для розгляду справи; є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді. До складу суду не можуть входити особи, які є членами сім`ї, родичами між собою чи родичами подружжя. Незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.

Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу.

Згідно з частинами другою та третьою статті 40 ЦПК України питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість. Якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу, він вирішує питання про зупинення провадження у справі. У такому випадку вирішення питання про відвід судді здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 33 цього Кодексу.

Заява про відвід судді-доповідача Гулейкова І. Ю. є необґрунтованою, оскільки по своїй суті є незгодою заявника з прийнятим суддею процесуальним рішенням, що відповідно до статті 36 ЦПК України не є підставою для відводу судді.

Зокрема, доводи ОСОБА_1 про те, що він звільнений від сплати судового збору на підставі пункту 1 частини першої статті 5 Закону України Про судовий збір є необґрунтованими з наступних підстав.

Однією з вимог, яким має відповідати подана до суду касаційна скарга, є наявність доказів сплати судового збору у встановлених порядку та розмірі, або документів, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону (пункт третій частини четвертої статті 392 ЦПК України).

Звільнення від сплати судового збору може мати місце за наявності виключних обставин, враховуючи, що статтею 129 Конституції України закріплено один із основоположних принципів правосуддя - рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

У справі, в якій вирішується питання про відкриття касаційного провадження, ОСОБА_1 звернувся зі скаргою на дії та бездіяльність державного виконавця.

Таким чином, оскільки пільга щодо сплати судового збору, передбачена пунктом 1 частини першої статті 5 Закону України Про судовий збір , згідно з якою від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі, не поширюється на подання скарг на рішення, дії або бездіяльність, під час виконання судового рішення, вимога про сплату судового збору у цій справі відповідає прецендентній практиці Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ).

Статтею 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику ЄСПЛ як джерело права.

ЄСПЛ вказав, що інтереси справедливого здійснення правосуддя можуть виправдовувати накладення фінансових обмежень на доступ особи до суду. Положення пункту 1 статті 6 Конвенції про виконання зобов`язання забезпечити ефективне право доступу до суду не означає просто відсутність втручання, але й може вимагати вчинення позитивних дій у різноманітних формах з боку держави; не означає воно й беззастережного права на отримання безкоштовної правової допомоги з боку держави у цивільних спорах і так само це положення не означає надання права на безкоштовні провадження у цивільних справах (Рішення ЄСПЛ у справі Креуз проти Польщі ( Kreuz v. Poland ) від 19 червня 2001 року, пункт 59).

Вимога про сплату державного мита є стримуючою мірою для потенційних позивачів від пред`явлення безрозсудних і необґрунтованих позовів. Для того, щоб гарантувати справедливий баланс між підтримкою нормального функціонування судової системи і захистом інтересів заявника при поданні позову до суду, внутрішньодержавні суди звільняють від сплати державного мита заявників, які можуть підтвердити свій поганий фінансовий стан (Рішення ЄСПЛ у справі Шишков проти Росії ( Shishkov v. Russia ) від 20 лютого 2014 року, пункт 111).

Отже, з урахуванням зазначеного, необґрунтованими доводи ОСОБА_1 про те, що застосовані в ухвалі Верховного Суду від 27 жовтня 2020 року правові висновки Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду, що викладені у постанові від 20 червня 2018 року у справі № 752/7347/16-ц, на підставі постанови Великої Палати Верховного Суду від 29 травня 2018 року у справі № 915/955/15 суперечать положенням частини другої статті 55 Конституції України.

Крім того, аргументуючи свою неспроможність оплатити касаційну скаргу судовим збором, заявник посилався на те, що фактично невиконанням судових рішень його позбавлено можливості працевлаштуватись, як наслідок він позбавлений засобів на існування.

Статтею 8 Закону України Про судовий збір передбачено умови відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати, які визначаються виходячи з майнового стану сторони, тобто особа, що подає касаційну скаргу, повинна повідомити та надати докази наявності цих умов. Суд оцінює надані стороною докази та встановлює наявність чи відсутність підстав для відстрочення, розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати. Тобто надання належних та достатніх доказів майнового стану покладається саме на заявника.

Посилання ОСОБА_1 на те, що він належними доказами підтвердив скрутний майновий стан, а саме надав копію картки фізичної особи - платника податків, є необґрунтованими.

Враховуючи, що надані докази не містять інформації щодо доходу заявника, тому для задоволення клопотання про звільнення від сплати судового збору у Верховного Суду, на момент постановлення ухвали від 27 жовтня 2020 року, не було підстав.

Таким чином, Верховний Суд, враховуючи встановлений законом обов`язок заявника сплатити судовий збір та відсутність належних доказів щодо неможливості його сплати ОСОБА_1 , дотримуючись належного балансу між інтересами держави у стягненні судового збору за розгляд справи та інтересами заявника стосовно можливості звернення до суду касаційної інстанції, заявнику було надано можливість надати належні докази, які б підтверджували його скрутний майновий стан.

Незгода сторони з процесуальним рішенням суду, що прийняте в межах його повноважень, в силу вищенаведених положень статті 36 ЦПК України, не може бути підставою для його відводу.

Зміст заяви ОСОБА_1 про відвід судді-доповідача Гулейкова І. Ю. не свідчить про наявність підстав, передбачених статтею 36 ЦПК України для відводу судді та зводиться до незгоди з вимогою суду щодо сплати судового збору.

Отже, оскільки суд дійшов висновку про необґрунтованість заявленого ОСОБА_1 відводу судді-доповідача Гулейкова І. Ю., тому у відповідності до частини третьої статті 40 ЦПК України питання про відвід судді підлягає передачі на розгляд іншому судді, визначеному у порядку, встановленому частиною першою статті 33 ЦПК України.

Керуючись статтями 33, 36, 40 ЦПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Визнати необґрунтованим заявлений ОСОБА_1 відвід судді-доповідачу Гулейкову Ігорю Юрійовичу у справі за скаргою ОСОБА_1 на дії та бездіяльність державного виконавця Дарницького районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві, та визнання їх неправомірними, заінтересовані особи: Товариство з обмеженою відповідальністю Компанія Інкомед , Дарницький районний відділ державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві.

Заяву про відвід судді-доповідача Гулейкова Ігоря Юрійовича передати для вирішення іншому судді.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя І. Ю. Гулейков