Ухвала

від 17.11.2020 по справі 953/11925/20

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Справа № 953/11925/20

н/п 1-кс/953/7114/20

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" листопада 2020 р. Київський районний суд м. Харкова у складі:

слідчого судді - ОСОБА_1 ,

за участі секретаря - ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань у приміщенні Київського районного суду м. Харкова клопотання ТОВ «БЕРЛІНГО ЛТД» про скасування арешту майна у кримінальному провадженні № 420170000004299 від 17.11.2017

ВСТАНОВИВ:

10.09.2020 до Київського районного суду м. Харкова надійшло клопотання ТОВ «БЕРЛІНГО ЛТД» в особі представника - адвоката ОСОБА_3 , про скасування арешту, накладеного на підставі ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 17.05.2019 року в частині накладеного арешту на грошові кошти ТОВ «БЕРЛІНГО ЛТД», які обліковуються на банківських рахунках № НОМЕР_1 , № НОМЕР_2 , відкритих в АТ «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО».

В обґрунтування вимог адвокат ОСОБА_3 посилається на те, що арешт було накладено необґрунтовано, оскільки при накладені доводи органу досудового розслідування про необхідність застосування цього виду забезпечення не були доведені належними доказами, хоча ТОВ «БЕРЛІНГО ЛТД» здійснює господарську діяльність на законних підставах, його посадовим особам не було повідомлено про підозру, а накладення арешту позбавляє підприємство можливості здійснювати фінансово-господарську діяльність, виконувати договірні зобов`язання, проводити поточні платежі.

Адвокат ОСОБА_3 в судове засідання не з`явився, про день та час розгляду справи повідомлений своєчасно та належним чином, про причини своє неявки не повідомив.

Слідчий з ОВС СУ ГУ ДФС у Харківській області ОСОБА_4 до судового засідання не з`явився, про час та місце розгляду клопотання повідомлявся належним чином, до канцелярії суду надійшли його заперечення, в яких він просить розглядати клопотання про скасування арешту майна без його участі у зв`язку з службовою завантаженістю та відмовити у його задоволенні.

Згідно ч. 4 ст. 107 КПК України фіксація за допомогою технічних засобів під час розгляду клопотання слідчимсуддею не здійснювалась.

Слідчий суддя, вивчивши надані документи та матеріали, вважає клопотання ТОВ «БЕРЛІНГО ЛТД» таким, що підлягає задоволенню з наступних підстав.

Генеральною прокуратурою України здійснювалось досудове розслідування кримінального провадження № 42017000000004299 від 17.11.2017 за фактами вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 205, ч. 2 ст. 209, ч. 3 ст. 212, ч. 3 ст. 358 КК України.

На даний час згідно постанови прокурора Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5 від 23.06.2020 визначена підслідність у кримінальному провадженні № 420170000004299 від 17.11.2017 визначена за слідчими СУ ФР ГУ ДФС у Харківській області.

17 травня 2019 року прокурор третього відділу процесуального керівництва Другого управління організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням, яке здійснюється слідчими центрального апарату Державного бюро розслідувань Департаменту організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням кримінальних правопорушень, підслідних Державному бюро розслідувань, нагляду за додержанням законів його оперативними підрозділами та підтримання публічного обвинувачення у відповідних провадженнях Генеральної прокуратури України ОСОБА_6 , у кримінальному провадженні № 42017000000004299 від 17.11.2017 звернувся до слідчого судді Печерського районного суду м. Києва з клопотанням про накладення арешту на майно - кошти, що знаходяться на рахунках, зокрема ТОВ "Берлінго ЛТД" (ЄДРПОУ 41205208) № НОМЕР_1 , № НОМЕР_2 відкриті в АТ «БАНК КРЕДИТ ДНIПРО» (МФО 305749), що розташований за адресою: м. Київ вул. Жилянська, буд.32.

Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 17 травня 2019 року по справі № 757/24825/19-к вказане клопотання прокурора задоволено та накладено арешт на кошти, які знаходяться на рахунках. зокрема ТОВ "Берлінго ЛТД" (ЄДРПОУ 41205208) № НОМЕР_1 , № НОМЕР_2 відкриті в АТ «БАНК КРЕДИТ ДНIПРО» (МФО 305749), що розташований за адресою: м. Київ вул. Жилянська, буд.32, які в подальшому надходитимуть на зазначені рахунки за винятком видаткових операцій по сплаті аліментів, податків, зборів, інших обов`язкових платежів до державного бюджету та виплати заробітної плати працівникам.

Відповідно до ст. 174 КПК України, підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження судом.

Арешт майнатакож можебути скасованоповністю чичастково ухвалоюслідчого суддіпід часдосудового розслідуваннячи судупід чассудового провадженняза клопотаннямпідозрюваного,обвинуваченого,їх захисникачи законногопредставника,іншого власникаабо володільцямайна,представника юридичноїособи,щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.

Так, статтями 7, 16КПК України встановлено, що загальною засадою кримінального провадження є недоторканість права власності. Позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Згідно ст. 2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Ісмаїлов проти Росії» від 06.11.2008 року, де вказувалися порушення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, в якому зазначено, що кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше, як в інтересах суспільства на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права».

Між тим, статтею 28КПК України передбачено, що під час кримінального провадження кожна процесуальна дія або процесуальне рішення повинні бути виконані або прийняті в розумні строки. Критерії для визначення розумності строків кримінального провадження визначені ч. 3 ст. 28 КПК України, однак він має бути об`єктивно необхідним для прийняття процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, продовження заходів забезпечення кримінального провадження, як упродовж досудового розслідування так і судового розгляду, ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи та її судового розгляду зменшуються ризики, які стали підставою для застосування заходу забезпечення кримінального провадження, відповідно зі спливом певного часу орган досудового розслідування має навести додаткові доводи в обґрунтування наявних ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстави для подальшого втручання у права особи в тому числі щодо позбавлення або обмеження права власності.

Окрім того, Європейський суд з прав людини через призму своїх рішень неодноразово акцентував увагу на тому, що володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі "Іатрідіс проти Греції" [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі "Антріш проти Франції", від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та "Кушоглу проти Болгарії", заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі "Спорронг та Льонрот проти Швеції", пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства", n. 50, Series A N 98).

Протягом досудового розслідування не встановлено, що джерело походження грошових коштів які перебувають арештованими на розрахунковому рахунку ТОВ «Берлінго ЛТД» є предметом злочину чи отриманні незаконним шляхом.

При вирішенні питання про арешт/скасування арешту майна для прийняття законного та обґрунтованого рішення слідчий суддя, згідно ст. ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати: існування обґрунтованої підозри щодо вчинення злочину та достатність доказів, що вказують на вчинення злочину; правову підставу для арешту майна; можливий розмір шкоди, завданої злочином; наслідки арешту майна для третіх осіб; розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Відповідні дані мали б міститьсь у запереченнях органу досудового розслідування, які були надіслані слідчому судді, оскільки, згідно ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює чи підтримує таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Разом з цим, орган досудового розслідування, в особі слідчого ОСОБА_4 , у заяві зазначив лише про свою незгоду із скасуванням арешту майна без будь-якого обґрунтування таких заперечень.

Згідно з п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України, арешт майна є одним із видів заходів забезпечення кримінального провадження. У відповідності до ч. 3 ст. 132 КПК України, застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження, потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора, може бути виконано завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.

Однак слідчий у свої запереченнях проти скасування арешту майна, в розумінні вимог ст. 132 КПК України, не надав достатніх і належних доказів необхідності збереження цього виду забезпечення кримінального провадження та не спростував доводи представника власника майна.

Отже, органом досудового розслідування не доведено наявність правових підстав для збереження накладеного арешту на майно, оскільки ним не надано доказів, що грошові кошти на вказаних рахунках ТОВ «Берлінго ЛТД» є предметом протиправної діяльності, об`єктом та знаряддям злочину та відповідають критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України.

З урахуванням викладеного, а саме того, що з матеріалів справи, наданих слідчому судді, неможливо чітко встановити, що існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що майно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна, слідчий суддя вважає, що органом досудового розслідування не доведено необхідність продовження дії накладеного арешту на вказане майно, що є підставою для його скасування.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти відповідно до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

За таких обставин слідчий суддя дійшов висновку про задоволення клопотання та скасування арешту майна накладеного на грошові кошти, що належать ТОВ «Берлінго ЛТД».

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 170-175, 309, 392, 532 КПК України, слідчий суддя

УХВАЛИВ:

Клопотання ТОВ «БЕРЛІНГО ЛТД» про скасування арешту майна у кримінальному провадженні № 420170000004299 від 17.11.2017 задовольнити.

Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 17.05.2019 у справі № 757/24825/19-к частково, а саме: в частині накладеного арешту на грошові кошти товариства з обмеженою відповідальністю «БЕРЛІНГО ЛТД» (ЄДРПОУ 41205208, місцезнаходження: вул. Академіка Вільямса, 6-Д, офіс 43, м. Київ, 03198), які обліковуються на банківських рахунках № НОМЕР_1 , № НОМЕР_2 , відкритих в АТ «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО» (МФО 305749), що розташований за адресою: м. Київ, вул.. Жилянська, буд. 32.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя ОСОБА_1