Постанова

від 03.11.2020 по справі 2-1206/12

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

03110, м. Київ, вул. Солом`янська, 2-А

Справа № 2-1206/12 Головуючий у 1 інстанції - Колесник О.М.

Апеляційне провадження № 22-ц/824/1402/2020 Доповідач - Мараєва Н.Є.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

3.11.2020 р. Київський Апеляційний суд в складі суддів судової палати з розгляду

цивільних справ :

Головуючого - Мараєвої Н.Є.,

Суддів - Заришняк Г.М., Рубан С.М.

При секретарі - Гаврюшенко К.О.

Розглянули у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного

суду в порядку спрощеного позовного провадження

Цивільну справу за апеляційною скаргою

ОСОБА_1

на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 18 березня 2019 року

в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 ,

ОСОБА_3 , правонаступником якого є ОСОБА_4 ,

3-особа: Департамент земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації

про визнання державних актів про право власності на земельні ділянки недійсними,

скасування їх державної реєстрації

за зустрічним позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_1 ,

3-особа: Департамент земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації

про усунення перешкод у здійсненні права власності на земельну ділянку, звільнення

самовільно зайнятої земельної ділянки, зобов`язання не чинити перешкоди у закріпленні точок

повороту меж земельної ділянки межовими знаками, відшкодування матеріальної та

моральної шкоди

та за зустрічним позовом ОСОБА_3 , правонаступником якого є

ОСОБА_4 , до ОСОБА_1 , 3-особа: Департамент земельних

ресурсів Київської міської державної адміністрації

про усунення перешкод у здійсненні права власності на земельну ділянку, звільнення

самовільно зайнятої земельної ділянки, зобов`язання не чинити перешкоди у закріпленні точок

повороту меж земельної ділянки межовими знаками, відшкодування матеріальної та

моральної шкоди

Заслухавши доповідь судді Мараєвої Н.Є., пояснення осіб, які з`явилися, перевіривши

матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів,-

В с т а н о в и л а :

Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 18 березня 2019 року - відмовлено в задоволенні первісного позову ОСОБА_1 .

Зустрічний позов ОСОБА_5 - задоволено частково.

Зобов`язано ОСОБА_1 усунути перешкоди ОСОБА_5 у здійсненні права власності земельною ділянкою, розташованою в АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_5 на праві власності на підставі Державного акту про право власності від 31.01.2006 року №10-7- 04932 шляхом демонтажу за власний рахунок паркану, позначеного в абрисі вказаної земельної ділянки, який є невід`ємною частиною технічної документації із землеустрою по встановленню (відновленню) зовнішніх меж земельної ділянки (стр.10 додатку №1).

Зобов`язано ОСОБА_1 звільнити самовільно зайняту частину земельної ділянки ОСОБА_5 площею 87,47 м2, зображену на схемі самовільно зайнятих земельних ділянок, яка є невід`ємною частиною технічної документації із землеустрою по встановленню (відновленню) зовнішніх меж земельної ділянки (стор.11 додатку №1) шляхом припинення її використання для експлуатації і обслуговування житлового будинку і господарських будівель і споруд, розміщених на суміжній земельній ділянці по АДРЕСА_2 та демонтажу наявних інженерних мереж.

Зобов`язано ОСОБА_1 не чинити перешкоди у закріпленні точок повороту 7,8,9,10 меж земельної ділянки межовими знаками та не чинити перешкоди ОСОБА_5 у встановленні паркану в його межах, які зображені в абрисі земельної ділянки (стор.10 додатку №1).

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_5 4000 грн. в рахунок відшкодування матеріальної шкоди, 8 816 грн. витрат за надання правничої допомоги, 229,41 грн. судового збору, а всього 13 045 грн. 41 коп.

Відмовлено в задоволенні частини зустрічного позову ОСОБА_5 до ОСОБА_1 , 3-тя особа: Департамент земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації про відшкодування 20 000 грн. моральної шкоди.

Зустрічний позов ОСОБА_3 задоволено частково.

Зобов`язано ОСОБА_1 усунути перешкоди ОСОБА_3 у здійсненні права власності земельною ділянкою, розташованою в АДРЕСА_3 (кадастровий номер 8:000000000:90:030:0138), яка належить ОСОБА_3 на праві власності на підставі Державного акту про право власності від 28.04.2006 року №10-705418 шляхом демонтажу за власний рахунок паркану, позначеного в абрисі вказаної земельної ділянки, який є невід`ємною частиною технічної документації із землеустрою по встановленню (відновленню) зовнішніх меж земельної ділянки (кадастровий номер 8:000000000:90:030:0138, стор.10 додатку №1).

Зобов`язано ОСОБА_1 звільнити самовільно зайняту частину земельної ділянки ОСОБА_3 пл.85,74 м2 (кадастровий номер 8:000000000:90:030:0138), зображену на схемі самовільно зайнятих земельних ділянок, яка є невід`ємною частиною технічної документації із землеустрою по встановленню (відновленню) зовнішніх меж земельної ділянки (стор.11 додатку №1) шляхом припинення її використання для експлуатації і обслуговування житлового будинку і господарських будівель і споруд, розміщених на суміжній земельній ділянці по АДРЕСА_2 та демонтажу наявних інженерних мереж.

Зобов`язано ОСОБА_1 не чинити перешкоди у закріпленні точок повороту 3, 4 меж земельної ділянки (кадастровий номер 8:000000000:90:030:0138) межовими знаками та не чинити перешкоди ОСОБА_3 у встановленні паркану в його межах, які зображені в абрисі земельної ділянки (стор.10 додатку №1).

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 4000 грн. в рахунок відшкодування матеріальної шкоди, 8 816 грн. витрат за надання правничої допомоги, 229,41 грн. судового збору, а всього 13 045,41 грн.

Відмовлено в задоволенні частини зустрічного позову ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , 3-тя особа: Департамент земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації про відшкодування 20 000 грн. моральної шкоди.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення Дарницького районного суду м. Києва від 18 березня 2019 року, ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги та відмовити в задоволенні зустрічних позовів ОСОБА_3 та ОСОБА_5 ; вирішити питання про застосування строку позовної давності до зустрічних позовів поданих ОСОБА_3 та ОСОБА_5 , посилаючись на незаконність даного рішення, зокрема, на те, що суд неповно з`ясував обставини справи, не дав належної оцінки доказам, порушив норми матеріального та процесуального права.

Апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи і встановлено судом, згідно довідки об`єднання „Рада громадського самоврядування мікрорайону Бортничі" від 24.05.2011 року №256-6.9 позивач ОСОБА_1 є користувачем земельної ділянки площею 0,12 м, розташованої в АДРЕСА_3 (т.1, а.с.9).

29.01.1998 р. розпорядженням Київської міської державної адміністрації №148 позивачу ОСОБА_1 було надано земельну ділянку площею 0,1 га, розташовану в АДРЕСА_3 для будівництва і обслуговування житлового будинку.

28.12.1998 р. ОСОБА_1 було видано Державний акт № 90-2-00063 на право приватної власності на зазначену земельну ділянку (т. 1, а.с. 11-12).

На цій земельній ділянці позивачем було побудовано двоповерховий жилий будинок, який належить йому на праві особистої власності, що підтверджується ксерокопією свідоцтва про право на особисту власність на домоволодіння від 8.11.2001 року (т.1, а.с.10). Розпорядженням Дарницької районної в м. Києві державної адміністрації від 24.10.2001 року №59 будинок АДРЕСА_3 , який складається з 2 поверхів, 3-х житлових кімнат площею 91,0 м , загальною площею 210,3 кв.м, розташований на земельній ділянці 0,1000 га, був прийнятий у експлуатацію (т.1, а.с.68; 172).

Згідно технічного паспорту на садибний індивідуальний житловий будинок АДРЕСА_2 , виготовленого 7.03.2008 року КП „Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна", його житлова площа складає 66,7 м , загальна площа 210,3 м , загальна площа земельної ділянки - 1294 м (т.1, а.с. 13-20).

29.11.2005 р. Рішенням XI сесії IV скликання Київської міської ради №548/3009 п.20 відповідачу ОСОБА_3 було затверджено проект відведення земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_3 та передано у приватну власність земельну ділянку площею 0,10 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_3 за рахунок міських земель, не наданих у власність чи користування (т.1, а.с.50-51).

28.04.2006 р. відповідачу ОСОБА_3 було видано Державний акт про право власності на земельну ділянку площею 0,0975 га, розташовану в АДРЕСА_3 , (кадастровий номер 8:000000000:90:030:0138), який зареєстрований у Головному управлінні земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації в Книзі записів про державну реєстрацію державних актів про право власності на земельну ділянку, про право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі за №10-7-05418 (т.1, а.с.49). За змістом плану встановлення меж даної земельної ділянки, вона межує від точки „А" до точки „Б" довжиною 28,97 метрів з ОСОБА_5 , відповідачкою за первісним позовом і позивачем за її зустрічним позовом, а від точки „Б" до точки „В" довжиною 29,04 метри - з ОСОБА_1 , позивачем по первісному позову і відповідачем по зустрічним позовам ОСОБА_3 та ОСОБА_5 (т.1, а.с.51).

7.07.2005 року Рішенням X сесії IV скликання Київської міської ради №663/3239 п.11 відповідачу ОСОБА_5 було затверджено проект відведення земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1 та передано у приватну власність земельну ділянку площею 0,10 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1 за рахунок міських земель, не наданих у власність чи користування (т.1, а.с.63-64).

31.07.2006 р. відповідачу ОСОБА_5 було видано Державний акт про право власності на земельну ділянку площею 0,0956 га, розташовану в АДРЕСА_1 , (кадастровий номер 8:000000000:90:030:0144), який зареєстрований у Головному управлінні земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації в Книзі записів про державну реєстрацію державних актів про право власності на земельну ділянку, про право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі за №10-7-04932 (т.1, а.с.62). За змістом плану встановлення меж даної земельної ділянки вона межує від точки „А" до точки „Б" довжиною 26,32 метри з ОСОБА_1 , позивачем по первісному позову і відповідачем по зустрічним позовам ОСОБА_3 та ОСОБА_5 , а від точки „Б" до точки „В" довжиною 28,97 метри - з землями не наданими у власність чи користування (т.1, а.с.64).

Згідно ксерокопій квитанцій до прибуткових касових ордерів, виданих протягом квітня - травня 2003 року ТОВ НВФ „Абрис", ОСОБА_3 та ОСОБА_6 сплачувались різні суми грошових коштів товариству на надані консультативні послуги, підготовку документів, виготовлення плану встановлення меж, тощо (т.1, а.с.65-66). Вказані грошові кошти були сплачені відповідачами за виготовлення технічної документації по виготовленню Державного акта на право власності на земельну ділянку ОСОБА_6 по АДРЕСА_3 (т.1, а.с.70-83; 139-158) та на земельну ділянку ОСОБА_3 по АДРЕСА_3 (т.1, а.с.84-100; 213-230). В пояснювальних записках технічних документацій обох відповідачів вказано, що під час встановлення (відновлення) зовнішніх меж земельної ділянки суміжними власниками і землекористувачами претензій не заявлено (т.1, а.с.71; 86).

Тобто, у 2005 році при розробці даних технічних документацій у ОСОБА_1 під час встановлення меж земельних ділянок ОСОБА_3 та ОСОБА_7 претензій не виникало.

Тому, суд дійшов обгрунтованого висновку, що земельні ділянки окремо кожному із відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_7 виділялись із земель, не наданих у власність чи користування будь-яким іншим особам, як свідчать витяги рішень Київської міської ради.

Згідно ст.118 Земельного Кодексу України (в редакції 2002 року) громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Згідно ст.125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Згідно ч.1, 3, 5, ст.126 ЗК України (в редакції 2002 року) право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом, крім випадків, визначених частиною другою цієї статті. Право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державним актом на право постійного користування земельною ділянкою. Право оренди земельної ділянки посвідчується договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону.

Відповідно до вказаних норм закону громадяни, які бажають безоплатно отримати у власність земельну ділянку для будівництва та обслуговування жилого будинку і отримати Державний акт про право власності на земельну ділянку, зобов`язані подати до відповідного державного органу конкретно визначений перелік документів, і одночасно забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Згідно ст.55 Закону України „Про землеустрій" (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) проводиться відповідно до топографо-геодезичних і картографічних матеріалів. Встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється на основі технічної документації із землеустрою, якою визначається місцеположення поворотних точок меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). Межі земельної ділянки в натурі (на місцевості) закріплюються межовими знаками встановленого зразка. Межові знаки здаються за актом під нагляд на збереження власникам землі та землекористувачам, у тому числі орендарям.

Так, обґрунтувуючи свій позов ОСОБА_1 зазначав, що Державні акти на право власності на земельні ділянки обох відповідачів необхідно визнати недійсними, оскільки їх технічні документації, на підставі яких затверджувались проекти землеустрою та видавались Державні акти, не містять актів погодження меж їх земельних ділянок з сусідніми власниками (землекористувачами).

Оцінюючи зміст технічних документацій та проекти відведення земельних ділянок (землеустрою) відповідачів, описаних вище, суд вважає, що вони виконані згідно діючого на той момент законодавства України, складені всі документи, які перелічені в законі і у відповідній формі.

Таким чином, на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами по справі ні Законом України „Про землеустрій", який є спеціальним законодавчим актом, ні іншими Законами або підзаконними актами не передбачена обов`язкова наявність в технічній документації акту погодження меж земельної ділянки з сусідніми землекористувачами (власниками).

За таких обставин первісний позов ОСОБА_1 не підлягає задоволенню в повному обсязі.

Крім того, у своєму позові ОСОБА_1 просив визнати недійсними обидва Державні акти про право власності на земельні ділянки відповідачів і скасування їх реєстрації, не ставлячи питання про скасування рішень Київської міської ради, на підставі яких були видані оскаржувані акти.

Суд правильно вважав, що визнання цих державних актів недійсними, не буде ґрунтуватися на нормах закону, оскільки на час розгляду даної справи рішення органу місцевого самоврядування, на підставі яких були видані ці акти не скасовані, не оскаржені відповідно до чинного законодавства, тобто є чинними.

Відповідно до ст.23 ЗК України (в редакції 1990 року) право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів. Форми державних актів затверджуються Верховною Радою України.

Згідно ч.1 ст.24 ЗК України (в редакції 1990 року) право тимчасового користування землею, в тому числі на умовах оренди, оформляється договором. Форма договору і порядок його реєстрації встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні пояснив, що з 1993 року він є користувачем земельної ділянки площею 0,13 кв.м, розташованої в АДРЕСА_3 ; оскільки чинним на той момент земельним законодавством передавалась у власність громадян земельна ділянка площею не більше 0,1 га, тому позивачу 29.01.1998 року розпорядженням Київської міської державної адміністрації № 148 було надано земельну ділянку площею 0,1 га, розташовану в АДРЕСА_3 для будівництва і обслуговування житлового будинку, а 28.12.1998 року йому було видано Державний акт №90-2-00063 на право приватної власності на зазначену земельну ділянку. В той же час позивач продовжив користуватись і рештою земельної ділянки 0,03 га, сплачуючи за її користування податок на землю. Вважає незаконним внесення даної площі земельної ділянки, що перебуває у його користуванні, до площі земельних ділянок відповідачів.

Оцінивши вказані пояснення позивача, а також зміст довідки об`єднання „Рада громадського самоврядування мікрорайону Бортничі" від 24.05.2011 року №256-6.9, суд першої інстанції правильно вважав, що вони не заслуговують на увагу, оскільки згідно діючого на той час законодавства ОСОБА_1 з метою користування земельною ділянкою мав би отримати Державний акт на право постійного користування земельною ділянкою, або укласти один із договорів на тимчасове користування земельною ділянкою або оренди земельної ділянки і зареєструвати його відповідно до постанови Кабінету Міністрів України, що ним не було здійснено. Вказане він підтвердив у судовому засіданні, а тому він не набув права користування або права на оренду земельної ділянки площею 0,02 га, якою користувався без будь-яких правових підстав. Крім того, зміст вказаної довідки не містить правового обґрунтування та його підтвердження, а тільки констатує факт користування земельною ділянкою позивачем.

Крім того, актом перевірки дотримання вимог земельного законодавства №129/02 від 30.08.2013 року, складеним Департаментом земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації було зафіксовано, що шість точок повороту не закріплені і розташовані на земельній ділянці самовільно зайнятій ОСОБА_1 , а також виявлено порушення: самовільно зайнята площа на земельній ділянці по АДРЕСА_1 складає 87,47 кв.м, а по АДРЕСА_3 - 85,74 кв.м. Даний акт на час розгляду справи є дійсним, не скасованим, не зміненим і не оскарженим у встановленому законом порядку.

Таким чином, суд обгрунтовано дійшов висновку, що ОСОБА_1 незаконно користується 87,47 кв.м земельної ділянки відповідача ОСОБА_5 та 85,74 кв.м відповідача ОСОБА_3 .

За таких обставин суд правильно вважав, що необхідно зобов`язати ОСОБА_1 усунути перешкоди ОСОБА_3 у здійсненні права власності земельною ділянкою, розташованою в АДРЕСА_3 (кадастровий номер 8:000000000:90:030:0138), яка належить ОСОБА_3 на праві власності на підставі Державного акту про право власності від 28.04.2006 року № 10-7-05418 шляхом демонтажу за власний рахунок паркану, позначеного в абрисі вказаної земельної ділянки, який є невід`ємною частиною технічної документації із землеустрою по встановленню (відновленню) зовнішніх меж земельної ділянки (кадастровий номер 8:000000000:90:030:0138) (стор. 10 додатку №1); зобов`язати позивача звільнити самовільно зайняту частину земельної ділянки відповідача пл..85,74 кв.м кадастровий номер 8:000000000:90:030:0138), зображену на схемі самовільно зайнятих земельних ділянок, яка є невід`ємною частиною технічної документації із землеустрою по встановленню (відновленню) зовнішніх меж земельної ділянки (кадастровий номер 8:000000000:90:030:0138) (стор.11 додатку №1) шляхом припинення її використання для експлуатації і обслуговування житлового будинку і господарських будівель і споруд, розміщених на суміжній земельній ділянці по АДРЕСА_2 та демонтажу наявних інженерних мереж, зобов`язати позивача не чинити перешкоди у закріпленні точок повороту 3,4 меж земельної ділянки (кадастровий номер 8:000000000:90:030:0138) межовими знаками та не чинити перешкоди відповідачу у встановленні паркану в його межах, які зображені в абрисі земельної ділянки (стор.10 додатку 1), а також стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 4000 грн. в рахунок відшкодування матеріальної шкоди, 8 816 грн. витрат за надання правничої допомоги в порядку ст.137 ЦПК України, 229 грн. 41 коп. судового збору згідно ст.141 ЦПК України, які підтверджені документально, частково задовольнивши зустрічний позов ОСОБА_3 .

Також, суд правильно вважав, що слід частково задовольнити зустрічний позов ОСОБА_5 і зобов`язати ОСОБА_1 усунути перешкоди ОСОБА_5 у здійсненні права власності земельною ділянкою, розташованою в АДРЕСА_1 (кадастровий номер 8:000000000:90:030:0144), яка належить ОСОБА_5 на праві власності на підставі Державного акту про право власності від 31.01.2006 року №10-7-04932 шляхом демонтажу за власний рахунок паркану, позначеного в абрисі вказаної земельної ділянки, який є невід`ємною частиною технічної документації із землеустрою по встановленню (відновленню) зовнішніх меж земельної ділянки (кадастровий номер 8:000000000:90:030:0144) (стор.10 додатку 1), та зобов`язати ОСОБА_1 звільнити самовільно зайняту частину земельної ділянки ОСОБА_5 площею 87,47 м , (кадастровий номер 8:000000000:90:030:0144), зображену на схемі самовільно зайнятих земельних ділянок, яка є невід`ємною частиною технічної документації із землеустрою по встановленню (відновленню) зовнішніх меж земельної ділянки (кадастровий номер 8:000000000:90:030:0144) (стор.11 додатку 1) шляхом припинення її використання для експлуатації і обслуговування житлового будинку і господарських будівель і споруд, розміщених на суміжній земельній ділянці по АДРЕСА_2 та демонтажу наявних інженерних мереж та зобов`язати ОСОБА_1 не чинити перешкоди у закріпленні точок повороту 7,8,9,10 меж земельної ділянки (кадастровий номер 8:000000000:90:030:0144) межовими знаками та не чинити перешкоди ОСОБА_5 у встановленні паркану в його межах, які зображені в абрисі земельної ділянки (стор.10 додатку 1), а також стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_5 4000 грн. в рахунок відшкодування матеріальної шкоди, 8 816 грн. витрат за надання правничої допомоги в порядку ст.137 ЦПК України, 229 грн. 41 коп. судового збору згідно ст.141 ЦПК України, які підтверджені документально.

Доводи позивача ОСОБА_1 про те, що ОСОБА_3 та ОСОБА_5 пропустили строк звернення до суду з зустрічним позовом і судові слід застосувати строк позовної давності, суд правильно не вважав слушними, оскільки, вони спростовуються показаннями самих відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_5 про те, що вони дізнались про порушення ОСОБА_1 їх земельного права тільки з тексту його позову, отримавши його після відкриття провадження у справі, і дані пояснення не спростовані ОСОБА_1 у будь-який спосіб.

Крім того, суд також правильно вважав, що не можуть бути взяті до уваги доводи ОСОБА_1 , що він користувався земельною ділянкою 0,03 га на підставі розпорядження представника Президента України Харківської районної у м. Києві державної адміністрації від 23.06.1994 року №302 „Про розгляд заяв громадян", який надав дозвіл йому на тимчасове користування земельною ділянкою площею 0,6 га під городництво, оскільки дане розпорядження не містить прізвища позивача ОСОБА_1 та його адреси знаходження земельної ділянки, при цьому дане розпорядження не є документом, за яким особи набувають право користування земельною ділянкою.

Відповідно до п.1 ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною 2 цієї статті.

Згідно п.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року №4 „Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданим споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні негативних наслідків.

Суд також правильно вважав, що оскільки в судовому засіданні не знайшли свого підтвердження обставини нанесення ОСОБА_1 відповідачам ОСОБА_3 та ОСОБА_5 моральної шкоди, то їх зустрічні позови щодо відшкодування моральної шкоди задоволенню не підлягають.

За таких обставин судова колегія вважає, що суд першої інстанції обгрунтовано дійшов висновку щодо відсутності підстав для задоволення позову.

Згідно ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом повно з`ясовано обставини справи, дана належна оцінка доказам.

Висновки суду відповідають вимогам закону, підтверджуються матеріалами справи.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Підстав для скасування рішення суду не вбачається.

Керуючись ст.ст.268, 352, 367, 368, 374, 375, 376, 381- 384 ЦПК України, колегія суддів, -

П о с т а н о в и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 18 березня 2019 року - залишити без змін.

Постанова може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст складено 18.11.2020 р.

Головуючий :

Судді: